Постанова

від 07.02.2024 по справі 910/3340/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2024 р. Справа№ 910/3340/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 07.02.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль"</a>

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2023(повний текст складено 11.08.2023)

у справі № 910/3340/23(суддя -Ковтун С. А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб"</a>,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль"</a>,

про стягнення 425 630, 96 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київхліб» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авідаль» про стягнення 425 630,96 грн неустойки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 задоволено повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб"</a> до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль"</a>. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль"</a> на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб"</a> 425 630, 96 грн неустойки, 6 384, 47 грн судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, 31.08.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю "Авідаль"</a> звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі № 910/3340/23, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі № 910/3340/23, та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб"</a> відмовити повністю.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що у разі встановлення факту часткової передачі у власність продавцем покупцю товару, який мав бути оплачений останнім, але покупець не виконав свого обов?язку, продавець не відмовляючись від виконання договору, має право на підставі норми закону змінити умови взятого на себе зобов?язання, а саме: зупинити передання іншого товару за договором до повної оплати всього раніше переданого товару, тим самим застосувавши норми про забезпечення виконання зобов 'язань.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що позивач не набув права власності на товар, що був предметом специфікації №13747895/1 від 28.01.2021 року, до договору поставки №15-12/5/21 від 15.12.2021 року, як наслідок положення ст. 594, ст. 595 ЦК України, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Апелянт вказує, позовна вимога про нарахування пені після фактичного розірвання договору (15.09.2022 року), є необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, в цій частині. Таким чином, суд першої інстанції не застосував положення ст. 509 ЦК України, ч. 2. ст. 563 ЦК, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.09.2023 витребувано невідкладно у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/3340/23 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль"</a> на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.

18.09.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 910/3340/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль"</a> на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі № 910/3340/23. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль"</a> на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2023у справі № 910/3340/23 у судовому засіданні 18.10.2023.

13.10.2023 (згідно дати звернення на електрону адресу суду) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб"</a> надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому осатаній заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Зокрема, відзив обґрунтовано тим, що первинні ж документи наявні в матеріалах справи, а також доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву свідчать про те, що невиконання свої зобов`язань відповідачем було наслідком неможливості отримання товару - масла селянського 73% ДСТУ 4399:2005 від виробника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДДІ». Окрім вищевикладеного, вважаємо за доцільне, звернути увагу колегії суддів на те, що відповідач, як у суді першої інстанції так і в апеляційній скарзі жодним належним та допустимим доказом на підтвердження права власності на товар, який має бути переданий згідно умов договору не надано.

Позивач мотивує відзив також тим, що доводи апелянта є безпідставними, з огляду на те, що саме по собі звернення до суду апеляційної інстанції з вимогами та підставами, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, є очевидним зловживанням процесуальними правами, з явним введенням колегії суддів апеляційної інстанції в оману, оскільки при поданні відзиву на позовну заяву доводи Відповідача зводяться лише до наявності в останнього форс-мажорних обставин, наслідком яких на його думку с право не виконувати взяті на себе зобов`язання, оскільки його контрагент (виробник) відмовляв у зазначених поставках товару.

Позивач вказує, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують про відсутність у власності Відповідача масла селянського 73% ДСТУ 4399:2005 від виробника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДДІ», яке мало бути поставлено останнім за договором з позивачем.

18.10.2023 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. з 14.10.2023 по 24.10.2023 у відрядженні, а з 25.10.2023 по 10.11.2023 у щорічній відпустці.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 призначено до розгляду в судовому засіданні справу №910/3340/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль"</a> на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 на 13.12.2023

У судовому засіданні, що відбулось 13.12.2023, колегією суддів оголошено перерву до 07.02.2023.

У судове засідання, що відбулось 07.02.2024, з`явились представники обох сторін, підтримали доводи викладені в процесуальних документах.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 15.12.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Авідаль» (постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київхліб» (покупець) уклали договір поставки № 15-12/5/21 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах визначених цим договором, специфікаціями, що узгоджені сторонами та є невід`ємною частиною цього договору (надалі - специфікації).

В кожній специфікації сторони повинні погодили такі умови: повна назва товару (відповідно до нормативної документації), асортимент товару, ціна за одиницю товару місце поставки товару, строк (термін) поставки товару, місце поставки, вимоги до якості та безпечності товару, поставку якого зобов`язується здійснити постачальник та інші умови за погодженням сторін (п. 1.2 договору).

Сторони склали специфікацію від 28.01.2022, відповідно до умов якої відповідач зобов`язався поставити позивачу товар (масло селянське 73% ДСТУ 4399:2005 від виробника Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДДІ»/Товариства з додатковою відповідальністю «Веселівський молокозавод») 5000 кг (вартістю 733 500,00 грн) до 01.03.2022, 5000 кг (вартістю 733 500,00 грн) до 25.03.2022 та 5000 кг (вартістю 733 500,00 грн) до 21.04.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не поставив товар по договору поставки № 15-12/5/21 від 15.12.2021 (далі - договір). Предметом поставки за цим договором було масло селянське, що підлягало поставці за таким графіком: 5000 кг до 01.03.2022, 5000 кг до 25.03.2022, 500 кг до 21.04.2022.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль"</a>, колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.1 Договору у разі несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення поставки товару, від вартості (ціни) несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення. Якщо прострочення поставки товару перевищує 10 (десять) календарних днів, постачальник зобов`язується починаючи з 11 (одинадцятого) календарного дня прострочення сплатити покупцю неустойку у розмірі 5% (п`ять) від вартості (ціни) несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення поставки товару. У разі несвоєчасної поставки погодженого у специфікації сторонами товару, покупець має право відмовитися від прийняття товару та/або від цього договору в односторонньому порядку.

Колегія суддів перевіривши розрахунок позивача, погоджується з висновком суду першої інстанції, що розмір неустойки становить 425 630,96 грн.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Ця норма встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності. Такими обставинами є випадок та непереборна сила. Доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Під випадком розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов`язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов`язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов`язаний або якщо на місці боржника була б інша особа. Такий підхід щодо суб`єктивної неможливості передбачити, а отже і попередити діяння, що викликало невиконання або неналежне виконання зобов`язання, дозволяє відмежувати випадок від непереборної сили (форс-мажор).

Поняття та ознаки непереборної сили розкриваються у п. 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України. Непереборною силою визнається надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Як підстава звільнення особи, що порушила зобов`язання, від відповідальності непереборна сила характеризується двома ознаками. По-перше, це зовнішня до діяльності сторін обставина, яку сторони, хоча б навіть і передбачили, але не могли попередити. До таких обставин, як правило, відносять стихійні лиха (землетрус, повінь, пожежі) та соціальні явища (війни, страйки, акти владних органів тощо). По-друге, ознакою непереборної сили є її надзвичайність, що означає, що це не рядова, звичайна обставина, яка хоча і може спричинити певні труднощі для сторін, але не виходить за рамки буденності, а екстраординарна подія, яка не є звичайною.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який виданий всім кого це стосується, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про ведення воєнного стану в Україні».

Враховуючи це Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язкам, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Форс-мажорними обставинами визнається обставина (дія чи подія), що спричинили неможливість виконання договірних зобов`язань у обумовлений сторонами строк. Ці обставини є юридичними фактами, що спричинили неможливість виконання договірних зобов`язань, і для настання яких необхідна наявність певних умов: виникнення після укладення договору; неможливість виконання зобов`язання у період їх існування; закріплення, як правило, таких обставин у договорі як таких, що звільняють від виконання зобов`язання.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17.

Відповідач не надав доказів неможливості виконання зобов`язання у встановлені строки внаслідок настання форс-мажорних обставин (введення воєнного стану). Зокрема, як зазначено вище, за умовами специфікації від 28.01.2022 поставці підлягала продукція одного з двох виробників - Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДДІ» або Товариства з додатковою відповідальністю «Веселівський молокозавод».

Неможливість постачання продукції Товариства з додатковою відповідальністю «Веселівський молокозавод» внаслідок його окупації не виключала можливості постачання продукції виробництва Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДДІ».

Запровадження з 24.02.2022 воєнного стану в країні, що є форс-мажорними обставинами, не можуть однозначно засвідчувати неможливість виконання відповідачем договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки перелічені обставини не є абсолютною самостійною підставою для відкладення строку виконання зобов`язання на час, протягом якого такі обставини зберігають свою дію.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що він мав право на підставі норми закону змінити умови взятого на себе зобов?язання, а саме: зупинити передання іншого товару за договором до повної оплати всього раніше переданого товару, тим самим застосувавши норми про забезпечення виконання зобов 'язань; позивач не набув права власності на товар, що був предметом специфікації №13747895/1 від 28.01.2021 року; позовна вимога про нарахування пені після фактичного розірвання договору (15.09.2022 року), є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, в цій частині, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього (ч. 4 ст. 165 ГПК України).

У поданому відзиві на позовну заяву (а.с. 42-103) відповідач, як підставу для заперечень заявленого позову не заперечив факту не поставки товару, водночас вважає, що не несе відповідальності за невиконання своїх зобов`язань, оскільки:

- існують форс-мажорні обставини - введення з 24.02.2022 воєнного стану на всій території України.

- за умовами Договору масло підлягало поставці двох виробників: товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДДІ» та товариства з додатковою відповідальністю «Веселівський молокозавод». Товариство з додатковою відповідальністю «Веселівський молокозавод», яке знаходиться у Веселівському районі Запорізької області, окуповано 26.02.2022, а товариство з обмеженою відповідальністю «ВІДДІ» до 22.08.2022 не виготовляло обумовлений Договором товар;

- зупинив виконання свого обов`язку у зв`язку з простроченням кредитора - прострочення оплати за поставлений товар у січні-лютому 2022 року.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, скаржник у відзиві на позовну заяву № 31-03/7/23 від 31.03.2023 не зазначав ані про незгоду з обставинами постачання продукції, ані предметом специфікації №13747895/1 від 28.01.2021, ані з нарахування пені після фактичного розірвання договору (15.09.2022 року). Більше того, жодна із вказаних в апеляційній скарзі підстав, які було зазначено вище - апелянтом вказана в суді першої інстанції не зазначалась.

Відповідно, скаржник, в силу ч. 4 ст. 165 ГПК України, позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті та під час апеляційного перегляду справи. А тому такі доводи скаржника - відхиляються на підставі наведених норм процесуального права. В цій частині, суд апеляційної інстанції зазначає, що приймає доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що поданий відповідачем відзив на позовну заяву не містить таких доводів, а тому суд апеляційної інстанції позбавлений права розглядати по суті такі заперечення.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що апеляційна скарга, яка фактично містить викладення повного тексту рішення суду першої інстанції, але не містить доводів про неможливість розрахуватися за договором через настання форс - мажорних обставин, а саме повномасштабне вторгнення Російської Федерації на територію України (на які сторона посилалась в суді першої інстанції).

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.09.2021 по справі № 910/11388/20.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київхліб» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авідаль» про стягнення 425 630,96 грн неустойки.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль"</a> на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі № 910/3340/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль"</a> - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі № 910/3340/23 - залишити без змін.

Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Авідаль"</a>.

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 04.03.2024, з врахуванням перебування судді Шаптали Є.Ю. 12.02.2024 у відпустці, з 13.02.2024 по 18.02.2024 у відрядженні, з 20.02.2024 у відпустці, з 21.02.2024 по 01.03.2024 на лікарняному та судді Яковлєва М.Л. з 19.02.2024 у відпустці, а з 27.02.2024 по 01.03.2024 на лікарняному.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала