Постанова

від 20.03.2024 по справі 910/3340/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2024 р. Справа№ 910/3340/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Яковлєва М.Л.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінської О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 20.03.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб"</a> про ухвалення додаткового рішення у справі

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль"</a>

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2023(повний текст складено 11.08.2023)

у справі № 910/3340/23(суддя -Ковтун С. А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб"</a>,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль"</a>,

про стягнення 425 630, 96 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 задоволено повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб"</a> до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль"</a>. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль"</a> на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб"</a> 425 630, 96 грн неустойки, 6 384, 47 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль"</a> залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі № 910/3340/23 - залишено без змін.

09.02.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб"</a> до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, у якій заявник просить ухвалити додаткове судове рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 44 000, 00 грн.

Відповідно до протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді доповідачу)(складу суду) від 12.02.2023 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб"</a> про ухвалення додаткового рішення передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді: Яковлєв М.Л., Шаптала Є.Ю.

Суддя Шаптала Є.Ю. 12.02.2024 перебував у відпустці, з 13.02.2024 по 18.02.2024 перебував у відрядженні, 20.02.2024 перебував у відпустці, з 21.02.2024 по 01.03.2024 перебував на лікарняному.

Суддя Яковлєв М.Л. 19.02.2024 перебував у відпустці, а з 27.02.2024 по 01.03.2024 перебував на лікарняному.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 призначено до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб"</a> про ухвалення додаткового рішення у справі на 19.03.2024.

У судовому засіданні 19.03.2024 колегією суддів оголошено перерву у розгляді заяви до 20.03.2024.

У судове засідання 20.03.2024 з`явились представники обох сторін, надали свої пояснення щодо поданої заяви та заперечення.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з постанови Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 у справі №910/3340/23 судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу позивача під час розгляду даної справи, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне ухвалити додаткове рішення.

09.02.2024 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") від Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб"</a> до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат, у якій заявник просить ухвалити додаткове судове рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 44 000, 00 грн.

Так, 11.03.2024 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд) від Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль"</a> до Північного апеляційного господарського суду надійшли заперечення на ухвалення додаткового рішення у справі №910/3340/23.

В обґрунтування даних заперечень відповідач зазначає, що позивачем не виконано ч. 1 ст. 124 ГПК України, оскільки відзив на апеляційну скаргу (перша заява позивача по суті спору в суді апеляційної інстанції) не містить повідомлення про понесені або очікувані судові витрати та попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Також, як зазначає відповідач в запереченнях, в судових дебатах в усному порядку позивачем було заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу, проте, позивач не повідомив суд про неможливість надання доказів понесення витрат на правничу допомогу до закінчення розгляду справи, як і не повідомляв про орієнтовний їх розмір.

Крім того, у відповідача виникають сумніви з приводу достовірності підробленості договору про надання правової допомоги, оскільки згідно тексту позовної заяви від 28.02.2023 року, вбачається, що «З метою представлення інтересів позивача у суді між позивачем та адвокатським бюро Євгена Симбірцева було укладено договір про надання правової допомоги, згідно якого орієнтовний розмір оплати надання адвокатських послуг наразі становить 24 000.00 грн. На момент винесення рішення у справі розмір наданих адвокатських послуг буде уточнено з урахуванням кількості судових засідань та додаткових заходів направлених на надання необхідних юридичних послуг, докази чому будуть надані суду».

Тобто, на думку відповідача, в момент звернення до суду (28.02.2023 року), договір правової допомоги уже було укладено (01.02.2023 року), а розмір оплати за надання адвокатських послуг в суді першої інстанції становив 24 000,00 грн.

Проте, з наданого договору № 01/02/2023 від 01.02.2023 року, вбачається, що розмір гонорару складає 40 000,00 грн, в кожній із судових інстанцій, отже з приводу його достовірності та дати його укладення, виникають сумніви.

Також, відповідач стверджує, що обсяг наданих адвокатом правових послуг у суді апеляційної інстанції, а саме складання відзиву на апеляційну скаргу та участь у двох судових засіданнях в одному з яких справа розглядалася по суті, є неспівмірним з винагородою, яку заявляв позивач.

Так, щодо доводів відповідача відносно сумнівів з приводу достовірності договору про надання правової допомоги, суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи містять договір про надання правової допомоги № 01/02/2023 від 01.02.2023 року, п. 5.1 встановлено розмір гонорару у розмірі 40 000, 00 грн, в свою чергу матеріли справи не містять аналогічного договору з встановленим іншим розміром гонорару, тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати достовірним інший розмір гонорару, аніж встановлений наявним в матеріалах справи договором.

Відносно доводів відповідача про те, що в судових дебатах в усному порядку позивачем було заявлено про стягнення витрат на правничу допомогу, проте, позивач не повідомив суд про неможливість надання доказів понесення витрат на правничу допомогу до закінчення розгляду справи, як і не повідомляв про орієнтовний їх розмір, необхідно зазначити наступне.

Положення статей 124, 126, 129 ГПК України у сукупності з положеннями статті 221 ГПК дають підстави дійти висновку, що у разі подання стороною таких доказів до закінчення судових дебатів у справі, суд може вирішити питання розподілу судових витрат під час ухвалення судового рішення. У разі якщо сторона (з поважних причин) до закінчення судових дебатів не подала докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, але зробила про це відповідну заяву суд може вирішити питання про судові витрати, шляхом ухвалення додаткового рішення.

При цьому за аналізом процесуального законодавства визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу.

Так, відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування при вирішення заяви сторони. Так, у частині третій статті 126 та частині восьмій статті 129 ГПК України визначено особливості доказування розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частини третьої статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що обов`язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.

Водночас на підтвердження докази на підтвердження розміру витрат сторони на професійну правничу допомогу можуть бути подані у такому порядку: 1) докази можуть бути подані до закінчення судових дебатів у справі; 2) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву.

Наведені вище положення ГПК у сукупності дають підстави дійти висновку про те, що сторона спору має обов`язок заявити про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу та подати докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Такий обов`язок сторони чітко визначено у статтях 124, 126, 221 ГПК України.

Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.

Водночас положення частини восьмої статті 129 ГПК України підлягають застосуванню судом під час дослідження обставин стосовно дотримання стороною порядку та строків подання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, і у разі дотримання стороною цих вимог, суд здійснює розподіл судових витрат. У разі не дотримання стороною порядку та строків на подання таких доказів суд залишає таку заяву без розгляду.

Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства Суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 44 000, 00 грн, з яких гонорар відповідно до п. 5.1. складає 40 000, 00 грн та участь у судових засіданнях складає 4 000, 00 грн, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 755/10947/17 (провадження № 14-435цс18)).

Основні підстави та принципи відшкодування витрат викладено у пунктах 7.1 -7.9 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 року у справі № 911/3312/21 (провадження № 12-43гс22). Такі ж висновки сформульовані в пунктах 106-108, 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Також Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду розглядав питання про витрати на оплату послуг адвоката у постанові від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22 та від 03.11.2023 року у справі № 914/2355/21.

Колегія суддів враховує наведені висновки Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду.

Пунктом 12 частини третьої статті 2 ГПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачена (пункти 138, 139 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.09.2021 року у справі № 904/1907/15).

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Статтею 126 ГПК України не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті (пункт 146 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц). Господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункт 120 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

На підтвердження витрат відповідно до вимог абзацу першого частини восьмої статті 129 ГПК України, як вже зазначалось, заявник надав копії договору про надання правничої (правової) допомоги №01/02/2023 від 01.02.2023 та акт прийому-передачі надання правової допомоги (правничої) допомоги №2 до договору про надання правової допомоги №01/02/2023 від 01.02.2023.

Відповідно до п. 1.1 договору, укладеного з адвокатським бюро Євгена Симбірцева, клієнт доручає, а Бюро приймає на себе зобов`язання надати необхідні послуги з правової допомоги - захисту, надання іншої правової допомоги та представництво інтересів клієнта в судах усіх інстанцій при стягненні з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль"</a> штрафних санкцій за порушення умов договору поставки №15-12/5/21 від 15.12.2021.

Згідно п. 5.1. договору, за надання правової допомоги за договором клієнт сплачує Адвокатському Бюро суму адвокатського гонорару у розмірі 40 000, 00 грн за представлення інтересів клієнта в кожній із судових інстанцій. Крім гонорару клієнт сплачую бюро участь адвоката у кожному судовому засіданні (в незалежності від того чи було за результатами такого засідання прийнято судове рішення) по 2 000, 00 грн).

Відповідно п. 5.2. договору, за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатським бюро правничої допомоги і її вартість.

Як вбачається з акта, Адвокатське бюро надало, а клієнт прийняв наступну правничу допомогу за договором:

1.1. Здійснено аналіз апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Авідаль"</a> на рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2023 у справі № 910/3340/23.

1.2. Здійснено аналіз підстав та обґрунтованості судових рішень попередніх інстанцій у справі № 910/3340/23 на предмет відповідності законодавству.

1.3. Проведено аналіз актуальної судової практики в аналогічних спорах, зокрема на позицію судів на які посилається скаржник у апеляційній скарзі.

1.4. Надано правові консультації на предмет перспективності досягнення позитивного для клієнта судового рішення у суді апеляційної інстанції.

1.6. Прийнято участь у судових засіданнях Північного апеляційного господарського суду 13.12.2023 та 06.02.2024.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (пункт 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року №922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Сторони погодили, що грошова сума, вказана в акті та платежі (видатки) здійснені (понесені) бюро в інтересах клієнта для належного виконання умов цього договору, перераховується клієнтом на рахунок бюро не пізніше 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня підписання акту прийняття виконаних послуг (пункт 5.3. договору).

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (пункти 133-134 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22)).

Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо (пункт 6.52 постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 року у справі № 910/9714/22).

Беручи до уваги неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, апеляційний суд вважає заявлену суму компенсації витрат надмірною, тому присуджує її частково у розмірі 24 000,00 грн, з яких 20 000,00 грн гонорар, 4 000,00 грн участь у судових засіданнях.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.02.2024 у справі № 910/12155/22.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб"</a> про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3340/23 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авідаль» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київхліб» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000,00 грн. В іншій частині заяви - відмовити.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 237, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб"</a> про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3340/23 - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авідаль» (03039, м. Київ, провулок Руслана Лужевського, 14, корпус 1, офіс 3-Б, ЄДРПОУ 42668821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Київхліб» (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 64, ЄДРПОУ 41202432) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 24 000 (двадцять чотири тисячі гривень) 00 коп.

3. В іншій частині заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Київхліб"</a> про ухвалення додаткового рішення про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідний наказ.

5. Матеріали справи №910/3340/23 повернути до господарського суду першої інстанції.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку і строки, передбачені ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 25.03.2024

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді М.Л. Яковлєв

Є.Ю. Шаптала