Ухвала

від 05.03.2024 по справі 713/3119/23

ВИЖНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 713/3119/23

Провадження №2-др/713/2/24

УХВАЛА

іменем України

05.03.2024 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип`юка І.В., з участю секретарки судових засідань Паучек Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вижниця заяву представника відповідача адвоката Морозової Оксани Володимирівни про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №713/3119/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області, Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визначення способу участі у вихованні дітей,

УСТАНОВИВ:

06.02.2024 року представник відповідача адвокат Морозова О.В. звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі №713/3119/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області, Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визначення способу участі у вихованні дітей.

У заяві вказувала, що ухвалою суду від 31.01.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду з підстав подання її представником адвокатом Поляком П.П. клопотання про залишення позову без розгляду.

У підготовчому засіданні вона подала клопотання про стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на правничу допомогу у розмірі 13250,00 грн та долучено відповідні докази суду.

ОСОБА_1 фактично відмовилась від своїх позовних вимог до ОСОБА_2 та подавши відповідне клопотання про залишення позову без розгляду, завершила ініційоване нею судове провадження, однак відповідач поніс значні для себе фінансові витрати на професійну правничу допомогу.

Посилаючись на ст.ст.43, 76, 81, 137, 142, 270 ЦПК України, ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 року №23- рп/2009 та постанову ВС у справі №727/4597/19 від 16.04.2020 року просила ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13250,00 гривень.

У судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Поляк П.П. не з`явилися, належно повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, про що є відомості в матеріалах справи (повідомлення надіслано на електронну пошту представника позивачки адвоката Поляка П.П.). Причини неявки позивачка суду не повідомила.

До початку судового засідання представник позивачки адвокат Поляк П.П. надіслав на електронну адресу суду письмові заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, у яких зазначив, що ними не отримано примірника клопотання сторони відповідача про долучення доказів понесення витрат на правничу допомогу у даній справі.

Крім цього стороні позивача відомо, що представником відповідача було подано до суду заяву про ухвалення додаткового рішення з примірниками для інших учасників справи. Водночас суд направив кожному учаснику справи примірними вказаної заяви представника відповідача. Цивільним процесуальним кодексом не передбачено права суду направляти іншим учасникам справи заяви сторін з процесуальних питань. Суд не може діяти в інтересах учасників справи. Дії суду щодо самостійного направлення сторонам заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення свідчить про вчинення дій в інтересах сторони відповідача.

Крім цього, враховуючи, що стороною відповідача порушено порядок подання до суду доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, а саме такі докази не були заздалегідь направлені стороні позивача, суд не може брати їх до уваги під час вирішення питання про розподіл судових витрат.

Таким чином стороною відповідача не доведено розмір понесених витрат на правничу допомогу у зв`язку із розглядом даної справи.

Разом з тим оскільки сторона відповідача не направила позивачу докази понесених витрат, остання позбавлена можливості підготувати свої заперечення по суті.

Посилаючись на ст.ст.83, 141 ЦПК України просив відмовити у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Також до початку судового засідання представник позивачки адвокат Поляк П.П. надіслав на електронну адресу суду заяву, у якій просив розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення без позивачки та її представника. Викладені у запереченнях доводи підтримує повністю.

У судове засідання відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Морозова О.В. не з`явилися, належно повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, про що є відомості в матеріалах справи.

До початку судового засідання представник відповідача адвокат Морозова О.В. надіслала на електронну адресу суду заяву, у якій просила її заяву про ухвалення додаткового рішення розглядати за їх відсутності, заяву підтримують повністю.

Також до початку судового засідання представник відповідача адвокат Морозова О.В. надіслала на електронну адресу суду заяву, у якій просила приєднати до матеріалів справи фото скріншоту екрану мобільного телефону з відомостями про направлення електронною поштою усім сторонам по справі скан-копії клопотання з додатками від 31.01.2024 року.

У судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей Чернівецької міської ради не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, про що є відомості в матеріалах справи. Причини неявки суду не повідомив, заперечень щодо заяви не надав.

У судове засідання представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служби у справах дітей Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, про що є відомості в матеріалах справи. До початку судового засідання представник ОСОБА_4 надала до канцелярії суду заяву, у якій просила заяву про ухвалення додаткового рішення розглядати за їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали заяви, цивільної справи №713/3119/23, дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає з таких підстав.

З досліджених матеріалів справи Судом установлено, що:

ухвалою суду від 31.01.2024 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області, Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визначення способу участі у вихованні дітей залишена без розгляду у підготовчому засіданні відповідно до поданої її представником адвокатом Поляком П.П. заяви, без участі в судовому засіданні сторін та їх представників;

31.01.2024 року до винесення ухвали про залишення позову без розгляду представник відповідача адвокат Морозова О.В. надіслала на електронну адресу суду докази понесення відповідачем витрат на правничу допомогу у розмірі 13250,00 грн та просила у разі розгляду справи по суті та ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, стягнути з позивачки ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу;

у своєму клопотанні від 31.01.2024 року представник відповідача адвокат Морозова О.В. не заявляла вимоги про стягнення з позивачки ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із залишенням позову без розгляду;

також у клопотанні від 31.01.2024 року, доданому до винесення ухвали про залишення позову без розгляду, представник відповідача адвокат Морозова О.В. зазначила, що скан-копії примірнику даного клопотання разом із додатками (копіями договору про надання правничої допомоги, акту наданих послуг від 30.01.2024 року, рахунку-фактури №2 та довідки №2 від 31.01.2024 року) направлено сторонам по справі;

05.03.2024 року представник відповідача адвокат Морозова О.В. надіслала суду докази направлення 31.01.2024 року об 11.38 год. на електронні адреси суду, представника позивачки адвоката Поляка П.П. та Служби у справах дітей Вижницької міської ради клопотання разом з додатками (копіями договору про надання правничої допомоги, акту наданих послуг від 30.01.2024 року, рахунку-фактури №2 та довідки №2 від 31.01.2024 року);

заява представника відповідача адвоката Морозової О.В. про ухвалення додаткового рішення про стягнення з позивачки понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу на суму 13250,00 грн подана 06.02.2024 року, тобто в межах п`ятнадцяти днів, передбачених у ст.142 ЦПК України для вирішення судом питання про розподіл судових витрат;

позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Поляк П.П. не заявили клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу як таких, що є неспівмірними відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України.

На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, які відповідач ОСОБА_2 сплатив у зв`язку з розглядом справи, його представником адвокатом Морозовою О.В. суду надані такі докази:

копію угоди про надання професійної правничої допомоги від 14.11.2023 року, укладеної між адвокатом Морозовою О.В. та відповідачем ОСОБА_2 ;

ордер серії СЕ №1073074 на надання правничої (правової) допомоги відповідачу ОСОБА_2 на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 14.11.2023 року, виданий 15.11.2023 року;

копію акту наданих послуг від 30.01.2024 року, згідно якого сторони угоди про надання правової допомоги від 14.11.2023 року адвокат Морозова О.В. здійснила, а клієнт ОСОБА_2 прийняв попередньо узгоджені послуги, загальною вартістю 13250,00 грн, а саме: зустріч з клієнтом, ознайомлення з наданими документами (позовною заявою і додатками) та формування правового висновку 2 год., 2000,00 грн; складання адвокатських запитів 3 год., 3000,00 грн; написання відзиву на позов 4 год., 4000,00 грн; написання процесуальних документів по справі (клопотань про долучення доказів та заміну третьої сторони) 2 год., 2000,00 грн; представлення інтересів клієнта у судових засіданнях 1.30 год., 2250,00 грн;

копію рахунку-фактури №2 від 30.01.2024 року, підписаного адвокатом Морозовою О.В. згідно якого на підставі угоди про надання правової допомоги від 14.11.2023 року адвокат Морозова О.В. пред`явила до сплати ОСОБА_2 рахунок за надані послуги у сумі 13250,00 грн, а саме: зустріч з клієнтом, ознайомлення з наданими документами (позовною заявою і додатками) та формування правового висновку 2 год., 2000,00 грн; складання адвокатських запитів 3 год., 3000,00 грн; написання відзиву на позов 4 год., 4000,00 грн; написання процесуальних документів по справі (клопотань про долучення доказів та заміну третьої сторони) 2 год., 2000,00 грн; представлення інтересів клієнта у судових засіданнях 1.30 год., 2250,00 грн;

копію довідки №2 від 31.01.2024 року, підписаної адвокатом Морозовою О.В., згідно якої згідно рахунку-фактури №2 від 30.01.2024 року нею отримано від ОСОБА_2 оплату гонорару за отриману правничу допомогу у розмірі 13250,00 грн згідно умов угоди про надання правничої допомоги від 14.11.2023 року за представництво інтересів клієнта у Вижницькому районному суді.

Вирішуючи заяву представника відповідача адвоката Морозової О.В. про ухвалення додаткового рішення по справі Суд враховує такі норми права.

Згідно з ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч.9 ст.141 цього Кодексу, зокрема, якщо судом не буде встановлено зловживання стороною чи її представником або виникнення спору внаслідок неправильних дій сторони.

До судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України). Отже відповідач може заявити вимогу про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги за рахунок позивача, який ініціював судовий спір, а надалі попросив залишити його без розгляду.

Компенсація таких витрат здійснюється з дотриманням загальних правил відшкодування витрат на правничу допомогу, зокрема щодо надання позивачу права заявити клопотання про зменшення їх розміру, якщо позивач вважає їх неспівмірними відповідно до чч.4-6 ст.137 ЦПК України.

Отже, цивільним процесуальним кодексом передбачено процесуальні гарантії для сторони щодо можливості подання клопотання про неспівмірність заявлених до стягнення витрат за правничу допомогу за рахунок позивача у випадку здійснення судом розподілу таких витрат як за наслідком розгляду справи по суті, так у випадку залишення позовної заяви без розгляду.

При компенсації правничих витрат відповідача у справі за рахунок позивача із застосуванням ч.5 ст.142 ЦПК України має бути встановлена необґрунтованість дій позивача, пов`язаних з розглядом справи, та необхідність понесення витрат відповідачем з надання правничої допомоги в порушеній позивачем справі (необхідність ознайомлення адвокатом з матеріалами справи, подання відзиву відповідачем у справі, участь адвоката в судових засіданнях, вчинення дій щодо збирання доказів та інше).

Таким чином, компенсація витрат позивачем за надану правничу допомогу відповідачу у випадку залишення позову без розгляду здійснюється з дотриманням загальних процесуальних гарантій щодо розподілу судових витрат за наслідком розгляду спору по суті, з дотриманням вимог, передбачених ч.5 ст.137, ч.8 ст.141 ЦПК України.

Особливості розподілу судових витрат у разі подання заяви після ухвалення основного рішення закріплено у ст.ст.142, 270 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Частинами 2-4 ст.270 ЦПК України передбачено, що заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Аналіз положень ст.270 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури.

Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (ч.1 ст.246 ЦПК України).

Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Однак, через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати чи змінити первісне рішення, проте він має право виправити деякі його недоліки, зокрема пов`язані з необхідністю розподілу судових витрат.

Частина перша статті 270 ЦПК України містить диспозитивну норму щодо права суду з власної ініціативи, або за заявою учасників справи ухвалити додаткове рішення. Винятком є розподіл судових витрат, який має ініціювати сторона з дотриманням правил ст.ст.133-142, 246 ЦПК України.

ЦПК України визначає обов`язок суду для вирішення питання про судові витрати призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше 20 днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог та ухвалення за наслідком такого судового засідання додаткового рішення в порядку, передбаченому частинами другою, третьою статті 246 ЦПК України. Отже, законодавець визначив обов`язок суду призначити заяву сторони про розподіл судових витрат в судове засідання, якщо справа розглядалася з призначенням її до розгляду по суті в судових засіданнях (не в письмовому провадженні), за наслідком проведення якого має бути прийнято відповідне процесуальне рішення (додаткова постанова, додаткова ухвала).

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч.3 ст.270 ЦПК України).

Термін «ухвалення» додаткового судового рішення, а не термін «розгляд» законодавцем застосовано з метою, щоб підкреслити необхідність буквального тлумачення такого поняття відповідно до ст.259 ЦПК України. Таке тлумачення є релевантним для з`ясування змісту положення другого речення частини третьої статті 270 ЦПК України, коли йдеться про усунення неповноти судового рішення, тобто відсутності у резолютивній частині рішення висновків щодо результатів розгляду справи. При цьому презюмується, що позовні вимоги та заперечення, докази, подані на їх обґрунтування, судом розглянуті згідно з вимогами ст.ст.209-246 ЦПК України, а розгляд справи належним чином відображений в описовій та мотивувальній частинах рішення. У протилежному випадку неповнота судового рішення може бути усунута шляхом його перегляду в апеляційному (касаційному) порядку, а не через ухвалення додаткового рішення.

Однак, у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі ст.246 ЦПК України, слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Отже, у процедурі розгляду такої заяви суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи ч.2 ст.246 ЦПК України, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

Тобто, положення ч.4 ст.270 ЦПК України про те, що у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання, не виключають обов`язку суду повідомити сторони про призначення судового засідання з розгляду заяви про розподіл судових витрат відповідно до ч.2 ст.246 ЦПК України, чи повідомити їх про прийняття заяви до розгляду (якщо провадження у справі є письмовим).

Також при розгляді цієї заяви суд повинен забезпечити сторонам дотримання принципів змагальності, рівності в судочинстві, реалізацію права сторони «бути вислуханою» як передумови того, що вона була «почута», що є складовою права на справедливий суд (рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України», заява №4909/04 від 10.02.2010 року).

Одним із прав, які надаються учасникам справи, є право брати участь у судовому засіданні, якщо інше не визначено законом (п.2 ч.1 ст.43 ЦПК України). Учасник може відмовитися від свого права брати участь у судовому розгляді справи, заявивши клопотання про розгляд справи за його відсутності (ч.3 ст.211 ЦПК України). Однак це право не є абсолютним. Учасники зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою (п.3 ч.2 ст.43 ЦПК України). Отже, учасники справи мають право: брати участь у судових засіданнях (особисто або через представника); не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою.

У випадку якщо сторона з поважних причин до закінчення судових дебатів не могла подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, а подає такі докази разом з відповідною заявою після прийняття рішення по суті позовних вимог, то правила щодо реалізації учасниками справи їх права на участь в судовому засіданні з розгляду заяви про розподіл судових витрат згідно з ч.4 ст.270 ЦПК України є спеціальними та повинні застосовуватися системно з приписами ч.2 ст.246 ЦПК України, яка визначає обов`язок суду призначити судове засідання відповідно до процедури розгляду справи яка була визначена судом для розгляду справи в цілому (загального, спрощеного чи письмового провадження).

Неявка сторони в судове засідання за умов дотримання судом вимоги про повідомлення сторони про призначення заяви до розгляду в судовому засіданні, не перешкоджає розгляду такої заяви та прийняттю відповідного додаткового рішення за наслідком розгляду.

Процедура розгляду заяви про розподіл судових витрат у випадку залишення позовної заяви без розгляду має здійснюватися з урахуванням особливостей, визначених ч.5 ст.142 ЦПК України), та з урахуванням загальної чи спрощеної процедури позовного провадження, яка застосовувалася щодо розгляду позовної заяви в конкретній справі. У такому випадку процесуальним законом відповідачу надається право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, яким він може скористатись або не скористатись.

Задоволення заяви про компенсацію здійснених витрат відповідача відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України не є усуненням судом неповноти судового рішення, а залежить виключно від волевиявлення самого відповідача, не передбачає дискреційних повноважень та власної ініціативи суду щодо розгляду вказаного питання, на противагу приписам ст.270 ЦПК України.

Ухвала суду про компенсацію судових витрат після закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду є судовим рішенням про розподіл судових витрат, яке приймається за наслідком розгляду відповідного клопотання відповідача з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін.

Така позиція суду відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 05.07.2023 року у справі №911/3312/21 провадження №12-43гс22.

У пункті 38 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» роз`яснено, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. Розмір відшкодування доводить відповідач. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Тобто, для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідач повинен довести, що позовна заява була залишена без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

З системного тлумачення положень чч.5, 6 ст.142 ЦПК України, ч.9 ст.141 ЦПК України виходить, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 року у справі №521/3011/18.

З аналізу зазначених норм вбачається, що обов`язковою умовою є зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Відповідно до ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними права дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: - подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; - подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; - подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; - необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; - укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст.55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Саме по собі звернення з позовом до суду та не забезпечення позивачем явки у судове засідання особисто чи свого представника не свідчить про необґрунтованість дій позивача, оскільки зазначене є диспозитивним правом позивача, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Разом з тим, відповідачем ОСОБА_2 та його представником адвокатом Морозовою О.В. не доведено, які саме необґрунтовані дії позивачки ОСОБА_1 були нею здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема:

- чи діяла позивачка недобросовісно та пред`явила заздалегідь необґрунтований позов;

- чи систематично протидіяла правильному та швидкому вирішенню спору;

- чи недобросовісна позивачка мала на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача;

- чи були дії позивачки умисні та який ступінь її вини й чим це підтверджується.

Звернення позивачки до суду за захистом свого порушеного права, а також її дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання нею своїми процесуальними правами, її дії направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою її обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

Отже, саме по собі залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивачки.

Під час розгляду справи судом жодні дії позивачки не визнавалися недобросовісними та не було встановлено зловживання з боку позивачки своїми процесуальними правами.

Крім того, заява представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу з позивачки не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивачки, допущення нею зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, що передбачено ч.9 ст.141 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до переконання про те, що стороною відповідача не доведено необґрунтованість дій позивачки у даній справі, в діях позивачки по зверненню до суду та в залишенні своїх позовних вимог без розгляду відсутні ознаки суперечливої поведінки.

Позивачка діяла в процесі у відповідності до наданих їй прав, передбачених ст.ст.43, 49 ЦПК України, розпоряджаючись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що підстав для прийняття додаткового рішення по справі немає.

Керуючись ст.ст.133, 134, 137, 141, 246, 258-261, 263, 270, 354 ЦПК України, Суд,

УХВАЛИВ:

У прийнятті додаткового рішення по цивільній справі №713/3119/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області, Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про визначення способу участі у вихованні дітей відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та жителька АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Вижницької міської ради Вижницького району Чернівецької області, юридична адреса: вул. Українська, 34, м. Вижниця, Вижницький район, Чернівецька область, код ЄДРПОУ: 04062096.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, юридична адреса: м. Чернівці, площа Центральна, 9, код ЄДРПОУ: 45265077.

Суддя Іван ПИЛИП`ЮК