Постанова

від 05.03.2024 по справі 703/3624/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року

м. Черкаси

Справа № 703/3624/22Провадження № 22-ц/821/62/24категорія 304020000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Бородійчука В.Г.,

суддів: Василенко Л.І., Карпенко О.В.

секретаря: Мунтян К.С.

учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство «Смілянський машинобудівний завод»;

представник позивача адвокат Беніцька Валентина Іванівна;

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Новіков Ігор Миколайович;

представник ОСОБА_1 адвокат Петренко Олександр Володимирович

розглянув у порядку позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Смілянський машинобудівний завод» - адвоката Беніцької Валентини Іванівни на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Смілянський машинобудівний завод» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Новікова Ігоря Миколайовича про визнання недійсним договору дарування та скасування реєстраційних дій.

в с т а н о в и в :

Описова частина

У листопада 2022 року АТ «Смілянський машинобудівний завод» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Новікова І.М. про визнання недійсним договору дарування та скасування реєстраційних дій.

Позовна заява мотивована тим, що в 1996 році Фондом державного майна України було створено АТ «Сміламаш» шляхом перетворення державного підприємства в акціонерне товариство в процесі приватизації. До статутного капіталу АТ «Сміламаш» були передані активи державного підприємства, в тому числі і адміністративна будівля у складі цілісного майнового комплексу, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ).

02.03.2006 року між ОСОБА_3 та АТ «Сміламаш» було укладено договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі. За умовами договору ОСОБА_3 купив у АТ «Сміламаш» частину нежитлової будівлі, розташованої по АДРЕСА_1 , а саме: частину нежитлової будівлі літ. А приміщення першого поверху № 1-30 пл.1,4 кв.м., № 1-3 пл. 2,2 кв.м., № 1-32 пл.5,0 кв.м., 1-33 пл.60,2 кв.м., загальною площею 68,9 кв.м.

Між ОСОБА_3 та АТ «Сміламаш» не здійснювався поділ чи виділ у натурі частки із спільного майна, що зумовило б припинення спільної часткової власності з виникненням у ОСОБА_3 права особистої приватної власності на придбані приміщення, окрема адреса цим приміщенням не присвоювалась.

05.12.2019 року державним реєстратором виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області Миколенком Т.О. був внесений запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на приміщення першого поверху № 1-30 пл.1,4 кв.м., № 1-3 пл. 2,2 кв.м., № 1-32 пл.5,0 кв.м., 1-33 пл.60,2 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , з визначенням розміру частки ОСОБА_3 на приміщення в будівлі як одиниці.

Позивач стверджує, що державним реєстратором фактично були внесені недостовірні відомості до реєстру без врахування змісту правовстановлюючого документу і зареєстровано право покупця на приміщення як на особисту приватну власність, а не на спільну часткову власність, що не відповідає умовам договору від 02.03.2006 року, укладеного між ОСОБА_3 та АТ «Сміламаш».

15.01.2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір дарування приміщень першого поверху № 1-30 пл.1,4 кв.м., № 1-3 пл. 2,2 кв.м., № 1-32 пл.5,0 кв.м., 1-33 пл.60,2 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якого за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на вказані приміщення з визначенням розміру її частки в будівлі як одиниці. Вказаний договір був також посвідчений приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Новіковим І.М.

Оскільки, ОСОБА_3 подарував об`єкт нерухомості з наявною в реєстрі помилкою щодо свого права власності на майно, відтак ОСОБА_3 фактично було здійснено відчуження об`єкту, який йому не належить.

У зв`язку з цим за ОСОБА_2 було здійснено реєстрацію права власності на реально неіснуючий об`єкт нерухомого майна в силу відмінності дійсних прав ОСОБА_3 із зареєстрованими реєстрі правами на об`єкт нерухомості, які існували та виникли за правовстановлюючим документом договором купівлі-продажу частини нежитлової будівлі від 02.03.2006 року.

За таких обставин, за твердженням позивача, як при укладенні між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , так і при укладенні між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 правочинів їх сторони об`єктивно помилялись щодо обставин, які мають значення для вчинення правочину.

На думку позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не мали повного уявлення щодо властивостей і якостей речі, яка була предметом договору дарування, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Також, на переконання позивача, як при укладенні між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , так і при укладенні між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 правочинів їх сторони не мали на меті укласти договір дарування, а фактично укладали договір купівлі-продажу. Такі висновки позивача ґрунтуються на тому, що вказані особи не є родичами між собою.

Позивач просить врахувати, що ОСОБА_2 на час укладення договору купівлі-продажу зі ОСОБА_4 чітко розуміла, що купує у продавця частину нежитлової будівлі, а не самостійний окремий об`єкт нерухомого майна. Також навіть за візуальним оглядом вказані особи повинні були усвідомлювати, що в адміністративній будівлі комунікації по водовідведенню, опаленню, тощо, є спільними, тому утримання будівлі в цілому здійснювалось за рахунок АТ «Сміламаш». Тому мають місце обставини приховування реальних намірів сторін з метою уникнення отримання згоди співвласника майна АТ «Сміламаш», на його відчуження і реалізації ним свого переваженого права на придбання цього майна.

Вказані обставини, за твердженням позивача, є підставою для визнання недійним договору дарування, укладеного 25.07.2022 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Крім того, позивач зазначає, що об`єкт нерухомого майна - будинок АДРЕСА_1 , з 10 березня 2017 року по 30 липня 2021 року був обтяжений арештом, накладеним 10 березня 2017 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у кримінальному провадженні № 12016100100015392, внесеному до ЄРДР 02 грудня 2016 року, на нерухоме майно, яке є власністю АТ «Смілянський машинобудівний завод». Наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно є самостійною підставою для відмови в державній реєстрації прав.

В зв`язку з вищевикладеним, позивач просив суд:

визнати недійсним договір дарування, зареєстрований приватним нотаріусом Новіковим І.М. Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області, укладений між обдарованою ОСОБА_1 та дарувальником ОСОБА_2 на підставі, якого відчужено нерухоме майно: приміщення першого поверху № 1-30 пл. 1,4 кв.м., № 1-3 пл. 2,2 кв.м., № 1-32 пл. 5,0 кв.м., 1-33 пл. 60,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 ;

скасувати реєстраційний запис 47415796, внесений 25.07.2022 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Новіковим І.М. про реєстрацію права власності на нерухоме майно: приміщення першого поверху № 1-30 пл. 1,4 кв.м., № 1-3 пл. 2,2 кв.м., № 1-32 пл. 5,0 кв.м., 1-33 пл. 60,2 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2023 року в задоволенні позовних вимог АТ «Смілянський машинобудівний завод» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Позивачем небуло наданосуду належнихта достатніхдоказів,які бсвідчили проневідповідність умовоспорюваного договорувимогам чинногозаконодавства,порушення порядкуукладення договоручи наявністьінших обставин,які бпідтверджували недійсністьцього договору.

Водночас, вимога про скасування реєстраційного запису є похідною від вимоги про визнання договору дарування недійним, у задоволенні позову і в цій частині підлягає відмові.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із рішенням суду представник АТ «Смілянський машинобудівний завод» адвокат Беніцька В.І. оскаржила його в установленому порядку до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі просила скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14.09.2023 року за позовом ПАТ «Смілянський машинобудівний завод» про визнання недійсним договір дарування та скасування реєстраційних дій, за участі третьої особи ОСОБА_3 та ухвалити нове рішення про задоволення позову у даній справі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скаргамотивована тим,що апелянт не погоджується з рішенням суду та вважає, що оскаржуване рішення винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права, при неправильному встановленні обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильної оцінки доказів, які містяться у справі, при невідповідності висновків, що мають значення для справи, визнаних встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.

Зазначає, що 02.03.2006 року була проведена вперше державна реєстрація права власності на нерухоме майно адмінбудівлю загальною площею 4032,2 кв.м. за ВАТ «Смілянський машинобудівний завод» з відкриттям вперше розділу та присвоєнням об`єкту нерухомого майна реєстраційного номеру 13960574, який є унікальним і незмінним.

Згідно з витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно виданого 24.02.2006 за реєстраційним номером № 13960574 був зареєстрований такий об`єкт нерухомого майна: нежитлова будівля, з підвалом загальною площею 4032,2 кв.м., адреса: АДРЕСА_1 , номер запису 430, в книзі № 7, власники ВАТ «Сміламаш», форма власності колективна.

02.03.2006 року між покупцем ОСОБА_3 та продавцем ВАТ «Сміламаш» був укладений Договір купівлі-продажу частини нежитлової будівлі.

Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно виданого 16.03.2006 року за реєстраційним номером № 13960574 був зареєстрований такий об`єкт нерухомого майна:

частина приміщення першого поверху нежитлової будівлі літ. А площею 68,9 кв.м. за адресою АДРЕСА_2 , номер запису 221, в книзі № 3, власники ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, форма приватна.

За відомостями з Реєстру прав власності на нерухоме майно по об`єкту нерухомого майна в 2006 році під реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна № 13960574 були внесені такі відомості :

тип майна: частина приміщення першого поверху нежитлової будівлі літ.А площею 68,9 кв.м. загальною площею (кв.м.): 4032,2, номер запису: 221 в книзі 3;

власники: ОСОБА_3 на частину приміщення першого поверху нежитлової будівлі літ. А площею 68,9 кв.м., загальною площею 4032,2 кв.м., форма власності приватна та ВАТ «Сміламаш», форма власності колективна.

Отже, ОСОБА_3 не набув у власність окремо індивідуально визначене майно, з присвоєнням нового реєстраційного номеру з визначенням таких характеристик, як об`єкт нерухомого майна загальною площею 68,9 кв.м., що становить 1 (один), тобто 100 % у придбаному ним об`єкту нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 під реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна № 13960574.

Виділ або поділ об`єкту нерухомого майна загальною площею 4032,2 кв.м. між власниками ОСОБА_3 та ВАТ «Сміламаш» не відбувся. Окрема адреса об`єкту нерухомого майна приміщення першого поверху не присвоювалася.

Також, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що виявилось у тому, що на стадії підготовчого провадження позивачем було подавно клопотання про об`єднання в одне провадження справи № 703/3302/22 зі справою № 703/3624/22. Це клопотання судом обговорювалось, однак у ЄДРСР відсутня ухвала, що була прийнята за результатами розгляду клопотання.

В зв`язку з вищевикладеним просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги ПрАТ «Смілянський машинобудівний завод» задовольнити в повному обсязі.

Відзиви на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов на адресу апеляційного суду 16 листопада 2023 року, відповідач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 14 вересня 2023 року залишити без змін.

Так, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, представник позивача вказує, що із дослідженого у судовому засіданні витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, вбачається, що 24.02.2006 року зареєстроване за ВАТ «Смілянське машинобудівний завод» право власності на нежитлову будівлю з підвалом загальною площею 4032,2 кв.м., адреса об`єкту: АДРЕСА_1 , на якому міститься примітка такого змісту: для відчуження частини нежитлової будівлі літ. А приміщення першого поверху: № 1-30 пл. 1,4 кв.м., № 1-3 пл. 2,2 кв.м., № 1-32 пл. 5,0 кв.м., 1-33 пл. 60,2 кв.м., загальною площею 68,9 кв.м., балансовою вартістю станом на 01.02.2006 року 3745,46 грн.

Також, у судовому засіданні було досліджено витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10117926 від 16.03.2006 року, з якого вбачається, що за реєстраційним номером 13960574 було зареєстроване лише нерухоме майно, власником якого був на той час ОСОБА_3 .Ю а на сьогодні ОСОБА_1 , в якому відсутня частка. Тобто, ОСОБА_5 набув право власності на 100 % того конкретного, індивідуально визначеного майна, власником якого на сьогодні є ОСОБА_1 .

Ця обставина знайшла своє відображення в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 312398325 від 14.10.2022 року. Звертає увагу, що в розділі «відомості про право власності», міститься запис про те, що запис про право власності в Реєстрі прав на нерухоме майно погашено 11.12.2019 року на підставі перенесення до ОНМ (об`єкт нерухомого майна) № 1983585271105.

Саме такий реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна (приміщення першого поверху: № 1-30 пл. 1,4 кв.м., № 1-3 пл. 2,2 кв.м., № 1-32 пл. 5,0 кв.м., 1-33 пл. 60,2 кв.м.) присвоєно після перенесення із Реєстру прав на нерухоме майно, що вівся органами БТІ, і яким на сьогодні володіє саме ОСОБА_1 .

Отже, помилковим є обґрунтування незаконності рішення місцевого суду, що ОСОБА_5 не набув право власності на 100% того нерухомого майна, що є предметом договору купівлі-продажу від 02.03.2006 року, власником якого є ОСОБА_1 .

Вказує, що апелянт, оспорюючи договір дарування від 25.07.2022 року, фактично намагається оспорити договір купівлі-продажу від 02.03.2006 року, що є неприпустимі і об`єктивно неможливим з огляду на предмет та підстави позову.

Так, предметом спору є правовідносини щодо законності правочину, що був посвідчений нотаріусом у 2022 року, а апелянт фактично не згоден з договором купівлі-продажу від 02.03.2006 року. Предмет і підстави позову не змінювалися, а тому посилання позивача на норми права, що були чинними станом на 2006 рік до спірних правовідносин, що мали місце у 2022 році, є помилковими, а відповідно судом правомірно вказані норми не були застосовані.

Звертає увагу суду, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав від 01.11.2023 року належному ОСОБА_1 об`єкту нерухомості, присвоєно окрему адресу: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення 2.

Що стосується доводів апелянта про порушення процесуального права, то судом не тільки на стадії підготовчого провадження обговорювались клопотання про об`єднання справ в одне провадження, а також волно було по суті вирішено із постановленням відповідної ухвали від 17.01.2023 року, яка була внесена суддею до ЄДРСР.

Отже, в зв`язку з вищевикладеним сторона відповідача констатує, що позивачем не спростовані висновки Смілянського міськрайонного суду щодо необґрунтованості та безпідставності позовних вимог, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду буз змін.

Крім того, просить суд стягнути з позивача на користь ОСОБА_1 5000 грн. витрати на правничу допомогу адвоката на стадії апеляційного розгляду, письмові докази будуть надані у строки, передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Встановлено, що наказом Фонду державного майна України №58-АТ від 26.09.1994 року створено акціонерне товариство відкритого типу «Смілянський машинобудівний завод», засновником якого виступив Фонд державного майна України.

Відповідно до статуту, затвердженого загальними зборами акціонерів від 30.11.2018 року приватне акціонерне товариство «Смілянський машинобудівний завод» є новим найменуванням відкритого акціонерного товариства «Смілянський машинобудівний завод», скорочена найменування товариства ПрАТ «Сміламаш».

Згідно з цим наказом Фонд державного майна України передав ВАТ «Смілянський машинобудівний завод» об`єкти нерухомого майна, в тому числі і адміністративно-побутовий корпус, що розташований по АДРЕСА_2 , інвентарний номер об`єкта 00379, що підтверджується переліком майна, переданого до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Смілянський машинобудівний завод» та актом передачі нерухомого майна у власність відкритому акціонерному товариству «Смілянський машинобудівний завод» від 16 лютого 2006 року.

24 лютого 2006 року прийнято рішення про реєстрацію права власності за ВАТ «Смілянський машинобудівний завод» на нежитлову будівлю з підвалом загальною площею 4032,2 кв.м., адреса об`єкту: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 13960574, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВУ №916979 від 24.02.2006, номер витягу 9937453.

24 лютого 2006 року, позивачем було отримано витяг серії СВУ№916980, номер витягу 9937553, про зареєстроване за ВАТ «Смілянський машинобудівний завод» право власності на нежитлову будівлю з підвалом загальною площею 4032,2 кв.м., адреса об`єкту: АДРЕСА_1 , на якому міститься примітка наступного змісту: для відчуження частини нежитлової будівлі літ. А приміщення першого поверху: №1-30 пл.1,4 кв.м., №1-3 пл. 2,2 кв.м., №1-32 пл.5,0 кв.м., 1-33 пл.60,2 кв.м., загальною площею 68,9 кв.м., балансовою вартістю станом на 01.02.2006 року 3745,46 грн.

02 березня 2006 року ВАТ «Смілянський машинобудівний завод» та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідчений цього ж дня приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1274, за умовами якого ВАТ «Смілянський машинобудівний завод» продало, а ОСОБА_3 купив частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . За цим договором було відчужено частину нежитлової будівлі літ. А приміщення першого поверху: №1-30 пл.1,4 кв.м., №1-3 пл. 2,2 кв.м., №1-32 пл.5,0 кв.м., 1-33 пл.60,2 кв.м., загальною площею 68,9 кв.м.

Згідно з довідкою Смілянського відділку КП «ЧООБТІ» від 08 грудня 2022 року № 985-0 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВУ № 418572 від 16.03.2006 на підставі вказаного договору за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на частину приміщення першого поверху нежитлової будівлі літ. А, площею 68,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 13960574.

Довідка містить посилання на те, що згідно переліку перейменованих вулиць, провулків та найменування об`єктів у м. Сміла, затверджених рішенням сесії міської ради від 18.02.2016 року, змінено назву з АДРЕСА_3 .

В ході розгляду справи сторони визнали, що в подальшому вказана частина приміщення першого поверху площею 68,9 кв.м. була відчужена ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 . Вказаний факт підтверджується також постановою Черкаського апеляційного суду від 05 липня 2023 року по справі №703/2436/22, предметом спору якого є договір дарування від 15 січня 2020 року частини приміщення першого поверху нежитлової будівлі літ. А, площею 68,9 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , укладеного між дарувальником ОСОБА_3 та обдарованою ОСОБА_2 , а також відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

25 липня 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1861, за умовами якого ОСОБА_2 подарувала (безкоштовно передала) частку у праві власності на нежитлове приміщення, а ОСОБА_1 прийняла в дар (отримала у власність) на своє ім`я цю частку у праві власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За цим договором відчужилась частина нежитлового приміщення загальною площею 68,9 кв.м., що знаходиться на першому поверсі чотириповерхової нежитлової будівлі, а саме приміщення, які відображені у технічному плані будівлі під літ.А: №1-30 пл.1,4 кв.м., №1-3 пл. 2,2 кв.м., №1-32 пл.5,0 кв.м., 1-33 пл.60,2 кв.м.

25 липня 2022 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на вказані приміщення за номером запису про право власності 47415796 з розміром частки, яка відповідає одиниці, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.10.2022.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другоїстатті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятоюстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду повністю відповідає.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідност. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост. 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першоюстатті 8 Конституції Українипередбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина першастатті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другоїстатті 16 ЦК України).

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18).

Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/ набуття/ зміни/ встановлення/припинення прав взагалі) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20).

Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (див. постанову Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року в справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18).

Відповідно до статей16,203,215 ЦК Українидля визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Відповідно достатті 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Згідно ч. 2, 3 ст. 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Договір дарування майнового права та договір дарування з обов`язком передати дарунок у майбутньому укладається у письмовій формі. У разі недодержання письмової форми цей договір є нікчемним.

25 липня 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали договір дарування, посвідчений цього ж дня приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І.М. та зареєстрований в реєстрі за №1861, за умовами якого ОСОБА_2 подарувала (безкоштовно передала) частку у праві власності на нежитлове приміщення, а ОСОБА_1 прийняла в дар (отримала у власність) на своє ім`я цю частку у праві власності на нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . За цим договором відчужилась частина нежитлового приміщення загальною площею 68,9 кв.м., що знаходиться на першому поверсі чотириповерхової нежитлової будівлі, а саме приміщення. Які відображені у технічному плані будівлі під літ.А: №1-30 пл.1,4 кв.м., №1-3 пл. 2,2 кв.м., №1-32 пл.5,0 кв.м., 1-33 пл.60,2 кв.м.

Оспорюючи вказаний договір позивач посилається на те, що під час первинної реєстрації права власності за ОСОБА_3 державним реєстратором фактично були внесені недостовірні відомості до реєстру без врахування змісту правовстановлюючого документу і зареєстровано право покупця на приміщення як на особисту приватну власність, а не на спільну часткову власність, що в подальшому призвело до помилкового ототожнення об`єкту відчуження під час укладання договорів дарування як між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , так і між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Згідно п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону загальними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

З приводу застосування зазначеної презумпції у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 року у справі №916/1415/19 зазначалось, що відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне.

Доводи апелянта про неправильне застосування судом першої інстанції положень ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом МЮУ № 7/5 від 07.02.2002 року є безпідставними, оскільки предметом спору у даній справі є правовідносини щодо законності правочину, що був посвідчений нотаріусом у 2022 році, а тому посилання апелянта на норми права, що були чинними станом на 2006 рік до спірних правовідносин, що мали місце у 2022 році є помилковими.

Згідно з частиною третьою статті12, частиною першою статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК Українипередбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно достатті 80 ЦПК Українидостатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третястатті 89 ЦПК України).

Позиція апелянта щодо внесення державним реєстратором недостовірних відомостей до реєстру прав на нерухомість щодо об`єкту відчуження за договором купівлі-продажу від 02.03.2006 року, що в свою чергу знайшло своє відображення в наступних договорах, ґрунтується на власному аналізі договору купівлі-продажу та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Як вбачається із договору купівлі-продажу від 02.03.2006 року, об`єктом договору є конкретно визначене майно приміщення першого поверху: №1-30 пл.1,4 кв.м., №1-3 пл. 2,2 кв.м., №1-32 пл.5,0 кв.м., 1-33 пл.60,2 кв.м., загальною площею 68,9 кв.м., а не частка у праві власності на нерухоме майно, яка б повинна була бути визначена арифметично.

На момент укладення вказаного договору продавець усвідомлював і розумів обсяг відчужуваного майна, що засвідчив власним підписом представник ВАТ «Смілянський машинобудівний завод» з відтиском печатки. Крім того, про це свідчить п.п. б, г п. 4 договору, за якими продавець зобов`язався передати покупцю куплену частину нежилої будівлі, а покупець - здійснювати за власний рахунок експлуатацію та ремонт приміщень. Будь-які посилання на те, що сторонами продається відповідна частка у праві власності на нерухоме майно договір не містить. Відомостей про те, що вказаний договір оспорювався її сторонами чи однією стороною у матеріалах справи відсутні, як і відсутні посилання на це і у позовній заяві.

Також, вказані обставини підтверджується довідкою Смілянського відділку КП «ЧООБТІ» та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, згідно яких за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на конкретно визначене майно - частину приміщення першого поверху нежитлової будівлі літ. А площею 68,9 кв.м., що відповідає умовам договору. Згідно з довідкою власниками нежитлової будівлі з підвалом АДРЕСА_1 станом на 01.01.2013 зазначено дві особи - ОСОБА_3 та ВАТ «Смілянський машинобудівний завод», однак у графі «Частка» відсутні будь-яку відомості щодо цього. Водночас у графі «Примітка» наявне посилання на конкретно визначене майно, що набув ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу.

Аналогічні відомості щодо об`єкту відчуження зазначені і у оспорюваному позивачем договорі.

З наданих документів вбачається, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_3 на майно, що було предметом договору купівлі-продажу від 02.03.2006 року відбулась 16.03.2006 року. Доказів того, що позивач оспорював дії державного реєстратора з приводу наявних порушень під час вчинення реєстраційної дії, або того, що такі дії в подальшому були визнанні незаконними чи такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, матеріали справи не містять.

Оскільки позивач не спростував презумпцію достовірності відомостей, що містяться у державному реєстрі прав на нерухомість, то у суда немає підстав ставити ці відомості під сумнів.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що всі відомості, що містяться у державному реєстрі прав на нерухомість та стосуються частини приміщення першого поверху нежитлової будівлі літ. А площею 68,9 кв.м. по АДРЕСА_1 , які належать на праві власності відповідачу ОСОБА_1 , є достовірними та такими, що підтверджують факти набуття речових прав на нерухоме майно.

Також, суд першої інстанції вірно зазначив, що відсутність окремої адреси щодо набутого майна не свідчить про те, що відбулось відчуження части у праві власності на нерухоме майно, а не самостійного об`єкту нерухомості Власник майна не позбавлений можливості у будь-який час звернутись до відповідного органу із заявою про присвоєння адреси належному йому об`єкту нерухомості.

Разом з тим, представником відповідачки було надано копію витягу з Державного реєстру речових прав № 352727059 від 01.11.2023 року належній ОСОБА_1 об`єкту нерухомості присвоєно окрему адресу: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення 2.

Щодо посилання позивача на недійсність договору дарування від 25.07.2022 року з тих підстав, що сторони помилялись щодо обставин, які мають істотне значення для вчинення правочину, а також з підстав удаваності правочину.

Із положеньст. 215 ЦК Українислідує, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу.Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Аналіз указаних правових норм дає підстави для висновку, що правочином є вольова дія учасників цивільних відносин, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Указані цивільно-правові результати мають бути досягнуті внаслідок правомірних дій суб`єктів цивільного права.

Для чинності правочину волевиявлення його учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, тобто формування волевиявлення повинно бути вільним від факторів, що могли б викривити уяву особи про зміст правочину або створити бачення наявності внутрішньої волі за її відсутністю.

У постанові Верховного Суду від 04 травня 2020 року у справі № 633/268/17 (провадження № 61-37599св18) вказано, що «за змістом статей203,717 ЦК Українидоговір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повне уявлення не лише про предмет договору, а й досягли згоди щодо всіх його істотних умов. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не вважається договором дарування, правовою метою якого є передача власником свого майна у власність іншої особи без отримання взаємної винагороди. Суд першої інстанції з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним вказаного договору дарування з підстав вчинення якого під впливом помилки».

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Відповідно до статей 229-230 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 року по справі №288/1366/21 зазначено, що виходячи зі змісту статей 203, 717 ЦК України договір дарування вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Обравши способом захисту своїх прав визнання договору дарування недійсним, позивач відповідно до положень ЦПК України щодо змагальності сторін зобов`язаний довести правову та фактичну підстави своїх позовних вимог.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що оспорення позивачем договору дарування, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з підстав відсутності у них уявлення щодо властивостей і якостей речі, яка була предметом договору дарування, ґрунтується на неправильному визначенні предмета договору ще під час первинної реєстрації права власності за ОСОБА_3 . Однак, вказана обставина не знайшла свого підтвердження із зазначених вище підстав.

З договору вбачається, що його предмет є конкретним, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням, встановлено не було, сторони договору з цих підстав договір не оспорювали.

Суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що в даному випадку відсутні підстави для застосування ст.229 ЦК України.

Крім того, в оспорюваному договорі дарування зазначено, що сторони підтверджують, що укладення договору відповідає їх інтересам; волевиявлення є вільним і усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому; цей договір не носить характеру мнимого та удаваного правочину.

У пункті 10 договору зазначено, що зміст цього договору нотаріусом роз`яснено сторонам у повному обсязі, а у пункті 15 договору визначено, що нотаріусом роз`яснено сторонам положення чинного законодавства щодо порядку укладення договорів дарування нерухомого майна, підстав та наслідків визнання їх недійсними.

Сторони договору ОСОБА_2 та ОСОБА_1 власноручно виконали підписи у договорі дарування, розуміючи, що укладається саме такий вид договору, а нотаріус визначився щодо їх волі, роз`яснив зміст договору та наслідки укладення договору дарування.

Отже, сторони договору мали намір на укладення саме договору дарування, а не іншого правочину, про що достеменно свідчить зміст укладеного правочину.

Враховуючи наведене колегія суддів, відхиляє твердження апелянта про те, що сторони опорюваного договору не мали не меті укласти договір дарування, а фактично укладали договір купівлі-продажу, оскільки позивач не довів, що на момент укладення цього договору сторони помилялись стосовно правової природи укладеного ними правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Колегія суддів звертає увагу на те, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Звертаючись до суду за захистом своїх прав АТ «Смілянський машинобудівний завод» в позовній заяві зазначив, що договір дарування впливає на реалізацію відповідних прав та обов`язків позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги у даному випадку не можуть бути задоволені і з огляду на абстрактність змісту порушеного права (інтересу) позивача та відсутність конкретної мети, якої прагне досягти позивач.

Інші доводи апелянта та надані ним докази не свідчать про недійсність договору, укладеного 25.07.2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Щодо вимоги апелянта про скасування реєстраційного запису, колегія суддів зазначає, що дана вимога є похідною від вимоги про визнання договору дарування недійним, і в цій частині також підлягає відмові.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

У відповідностіст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги представника АТ «Смілянський машинобудівний завод» - адвоката Беніцької В.І. на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2023 року, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Смілянський машинобудівний завод» - адвоката Беніцької Валентини Іванівни - залишити без задоволення.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 14 вересня 2023 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Смілянський машинобудівний завод» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Черкаської області Новікова Ігоря Миколайовича про визнання недійсним договору дарування та скасування реєстраційних дій - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 06 березня 2024 року.

Головуючий В.Г. Бородійчук

Судді Л.І. Василенко

О.В. Карпенко