Рішення

від 29.02.2024 по справі 494/1426/23

БЕРЕЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Березівський районний суд Одеської області

29.02.2024

Справа № 494/1426/23

Провадження № 2/494/50/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.02.2024 року Березівський районний суд Одеської області

в складі: головуючого - судді Панчишина А.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Твердун Т.В.,

представника позивача Наумова О.О.

відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в судовому засіданні в м. Березівка в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з участю третьої особи: ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації речового права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис),

встановив:

Стислий виклад позицій сторін.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла матір ОСОБА_4 - ОСОБА_8 у віці 80 років. ОСОБА_4 є спадкоємицею ОСОБА_8 за заповітом від 02.08.2019. За цим заповітом ОСОБА_4 успадкувала все майно ОСОБА_8 . Зокрема, до складу спадкового майна увійшла земельна ділянка площею 6,2848 га, кадастровий номер 21285700:01:002:0333, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

07.09.2019 ОСОБА_3 повідомила ОСОБА_4 , що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно успадкована нею земельна ділянка знаходиться у користуванні ОСОБА_9 на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), начебто укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_8 22.09.2017. У ОСОБА_4 це викликало занепокоєння, оскільки про цю особу її мати ніколи не розповідала.

У квартирі ОСОБА_8 жодних договорів оренди землі або договорів про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договорів емфітевзису) ОСОБА_4 не знайшла.

Представник позивача зазначає, що за життя ОСОБА_10 здавала земельну ділянку в оренду лише фермерському господарству «Біфертгоф» на підставі договору оренди земельної ділянки від 15.01.2022 року на строк 5 років. У селі Юрково працював ОСОБА_6 , який займався там бджільництвом. Певний час після смерті ОСОБА_10 він орендував цю земельну ділянку у ОСОБА_8 на усних домовленостях, без оформлення письмового договору.

Із телефонних розмов чоловіка позивача - ОСОБА_11 і її адвокатів із ОСОБА_6 та його донькою ОСОБА_9 у жовтні 2019 стала відома інформація, що: ОСОБА_9 укладення вказаного договору здійснювала разом зі своїм батьком ОСОБА_6 , у якого зберігається цей договір, та всіма справами із земельною ділянкою займається виключно її батько; ОСОБА_6 всі справи щодо вказаної земельної ділянки ОСОБА_8 мав з її сином, ОСОБА_7 , на усних домовленостях. ОСОБА_6 сказав, що договір оренди не укладався з ОСОБА_8 у письмовій формі.

Представник позивача звертає увагу, що ОСОБА_8 у 2017 році важко хворіла на серцево-судинне захворювання, в неї були три інфаркти (останній у 2016 році), проживала вона в м. Дніпрі, що вказує на те, що ОСОБА_8 не могла приїздити до м. Березівка або до іншого населеного пункту для підписання договору емфітевзису.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.06.2023 ОСОБА_4 зареєструвала у встановленому законом порядку право власності на вищезазначену земельну ділянку. ОСОБА_4 направила 20.07.2023 вимогу до ОСОБА_9 та ОСОБА_6 про невідкладне усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування державної реєстрації речового права на підставі договору емфітевзису, яка дотепер ними не виконана.

Представник позивача стверджує, що ОСОБА_8 не підписувала договір емфітевзису з ОСОБА_9 і взагалі ні з ким ніколи не укладала жодних письмових договорів щодо користування земельною ділянкою. ОСОБА_4 стверджує, що підпис на договорі емфітевзису на останньому аркуші в графі «Власник» виконано не її матір`ю, а іншою особою.

ОСОБА_12 та ОСОБА_6 не мають правових підстав для користування земельною ділянкою, яка належить ОСОБА_4 , а державна реєстрація неукладеного договору емфітевзису порушує законні права та інтереси ОСОБА_4 , оскільки вона не може вільно розпоряджатися та користуватися своєю земельною ділянкою.

Зважаючи на те, що ОСОБА_8 не підписувала договір емфітевзису і відповідно не отримувала від ОСОБА_9 плату за договором емфітевзису, можна дійти висновку, що ОСОБА_13 взагалі не мала намір виконувати договір, а дійсним її наміром було незаконне збагачення за рахунок 78-річної хворої на серцево-судинну хворобу ОСОБА_8 шляхом 100-річного користуватися земельною ділянкою з правом передачі її в суборенду з можливістю законного збагачення в особливо великих розмірах.

Ефективним способом захисту права, яке ОСОБА_4 , як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення, у відповідності до вимог ст. 391 ЦК України, ст. 152 Земельного кодексу України, та скасування державної реєстрації речового права на користування земельною ділянкою. Крім того, представник позивача просила стягнути з відповідачів у користь позивача судові витрати у справі, які складаються з судового збору та з витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідач ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скористались правомна подачувідзиву напозовну заяву.В такомузазначають,що 22.09.2017року між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису). Даний правочин підписано сторонами та була проведена його державна реєстрація в КП Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Одеської області, згідно рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 37351340 від 29.09.2017 року. Слід зазначити, що на користь ОСОБА_8 було проведено розрахунок, згідно договору емфітевзису від 22.09.2017 року у повному обсязі, вона отримала примірник даного договору і будь-яких претензій до емфітевта нею не пред`являлося. Також між сторонами була домовленість, що крім одноразової виплати 80000 (вісімдесят тисяч) грн., емфітевт щорічно буде сплачувати власнику плату за користування ділянкою в розмірі орендної плати за земельну ділянку, встановленому законом у відповідному році. Таким чином, крім основного розрахунку за договором, землекористувач також здійснював оплату власнику в середньому розмірі, який було встановлено по колишній Червоноволодимирівській сільській раді, та сплачував земельний податок.

Починаючи з 2017 по 2019 рік від власника землі на адресу відповідачів не надходило претензій чи вимог звільнити земельну ділянку саме у зв`язку з тим, що договір емфітевзису ОСОБА_8 не підписувала, умови не узгоджувала. Отже, доводи позивача про неукладеність договору емфітевзису, оскільки ОСОБА_8 його не підписувала, повністю є надуманими та такими, що не відповідають дійсності.

Після підписання договору емфітевзису ОСОБА_8 надала реєстратору всі необхідні документи, які підтверджували її право власності на земельну ділянку для проведення державної реєстрації речового права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб. Отже, добровільна передача правовстановлюючих документів на землю ОСОБА_8 та отримання нею плати за договором емфітевзису свідчить про наявність у останньої волевиявлення на укладена оспорюваного договору та свідчить про вчинення нею дій, спрямованих на виконана умов спірного договору.

Доводи представників позивачки про чинення відповідачами перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою є необґрунтованими на думку останніх, оскільки після вступу у спадщину гр. ОСОБА_4 , у неї не було заперечень щодо внесення будь-яких змін до договору емфітевзису від 22.09.2017 року, зокрема, щодо його дострокового припинення.

Також, відповідачі наголошують на тому, що позивач не заперечує той факт, що земельна ділянка з кадастровим номером 5121285700:01:002:0333 використовується ОСОБА_6 з 22 вересня 2017 року, тобто з дати укладення оспорюваного договору. Відповідно до адвокатського запиту від 24 жовтня 2019 року №646 , який доданий до справи, вбачається, що ОСОБА_4 вже було відомо про укладений договір емфітевзису від 22.09.2017 року. Отже, позивач довідалася про існування вищевказаного правочину 24.10.2019 року, тому вважають, що за захистом своїх прав позивач мала б звертатися до суду до 24.10.2022 року. Таким чином, просять суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог ОСОБА_4 . Враховуючи наведене, просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

25.09.2023 року представником позивача подано відповіді на відзиви відповідачів, згідно яких ОСОБА_3 зазначає, що ОСОБА_8 не могла знати про існування договору емфітевзису, оскільки вона його не підписувала, її підпис на цьому договорі підроблений. У вересні 2017 року ОСОБА_8 перебувала у м. Дніпро і нікуди не виїздила з міста. У відзиві відповідачі не спростували жодними доказами неукладеність договору емфітевзису від 22.09.2017 року і не довели законні підстави користування земельною ділянкою. Твердження ОСОБА_9 та ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_12 уклала з ОСОБА_8 договір емфітевзису 22.09.2017, потім сплатила ОСОБА_8 80 000 грн. згідно договору емфітевзису та ще й додатково сплачувала щорічну оренду плату на усних домовленостях, а також сплачувала земельний податок, є нічим іншим як виключно власними вигадками відповідачів, які не знайшли свого підтвердження доказами. Твердження ОСОБА_9 про необґрунтованість доводів позивача щодо вчинення нею перешкод у користуванні земельною ділянкою також не знайшли свого підтвердження доказами. Вимога Заклевенець ( ОСОБА_5 ) та ОСОБА_6 про застосування строків позовної давності не підлягає до задоволення у зв`язку з відсутністю правових підстав застосування строків позовної давності до негаторного позову. Позивач вважає доводи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , викладені у відзиві на позов, необгрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, оскільки вони не підтверджені жодними доказами. Тому позивач наполягає на задоволенні своїх позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_7 надав свої пояснення з приводу заявлених позовних вимог. В таких зазначив, що за життя ОСОБА_8 багато хворіла, лежала в лікарнях, тому враховуючи ще й вік, її стан з часом погіршувався. ОСОБА_7 знає від матері, що ОСОБА_6 орендував у неї земельну ділянку та пересилав їй іноді грошові кошти. Проте, на яких саме умовах це відбувалось ОСОБА_7 не знає, проте вважає, що жодних письмових документів мати не підписувала. Також третя особа зазначає, що даний договір не підписував, він навіть не знав про його існування та не бачив його до моменту, коли вже слідчий під час його допиту 13.02.2021 року дав ознайомитись ОСОБА_7 із копією договору оренди земельної ділянки. До цього моменту, сім`я ОСОБА_4 говорили про договір оренди, проте ж ОСОБА_7 його не бачив.

Ознайомившись в поліції з договором оренди земельної ділянки від 22.09.2017 року, ОСОБА_7 вважає, що його мати ОСОБА_8 не підписувала даний договір оренди земельної ділянки, остання багато хворіла у той період, ОСОБА_7 разом із дружиною наглядали за нею, тому ОСОБА_7 впевнений, що ОСОБА_8 не могла поїхати на таку далеку відстань самостійно, не повідомивши про це своїх близьких, а тим паче їй просто було б важко це здійснити враховуючи стан здоров`я. ОСОБА_7 вважає, що якби ОСОБА_8 підписала би якийсь договір, то вона б про це також повідомила б йому, так як вони мали близькі стосунки і постійно спілкувались. ОСОБА_8 не підписала би договір на таких умовах, як зазначено в договорі, так як бажала, щоб земля перейшла у спадщину до дітей, які б і вирішували долю землі. Тому, враховуючи наведене, ОСОБА_7 вважає, що його мати ОСОБА_8 не підписувала договір земельної ділянки від 22.09.2017 року з ОСОБА_12 . Ким було зроблено підпис ОСОБА_7 невідомо. Жодних своїх домовленостей у ОСОБА_7 з ОСОБА_12 (з якою ОСОБА_7 навіть не знайомий) та з ОСОБА_6 - не було і не має на даний час. Третя особа наголошує, що усі наведені позивачем в позовній заяві ніби то «недобросовісність», «незаконні дії», «зловмисний план» зі сторони ОСОБА_7 - є лише особистою думкою, уявою, позивача або представників позивача. Враховуючи наведене, просить розглянути справу та винести рішення відповідно до законодавства.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Березівського районного суду Одеської області від 16.08.2023 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.

23.10.2023 від представника позивача надійшла заява про зміну предмета позову, у зв`язку із зміною прізвища відповідача 1 з Заклевенець на ОСОБА_14 . Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 23.11.2023 року прийнято заяву представника позивача ОСОБА_4 адвоката Наумової О. О. про зміну предмету позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з участю третіх осіб ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації речового права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 23.11.2023 року клопотання ОСОБА_3 про витребування доказів задоволено частково. Витребувано: 1. у ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_6 ( НОМЕР_2 ) оригінал договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 22.09.2017,на підставі якого було здійснено державну реєстрацію речового права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на земельну ділянку площею 6,2848 га з кадастровим номером 5121285700:01:002:0333, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про інше речове право 22604307 від 26.09.2017, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 37351340 від 29.09.2017, зареєстроване державним реєстратором Маціборко О.С. Комунальне підприємство Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», Одеська область; 2. у державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації Одеської області Маціборка Олександра Сергійовича оригінал договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 22.09.2017,на підставі якого було здійснено державну реєстрацію речового права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на земельну ділянку площею 6,2848 га з кадастровим номером 5121285700:01:002:0333, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , номер запису про інше речове право 22604307 від 26.09.2017; 3. у Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори оригінал заповіту ОСОБА_8 від 02.08.2019 року, який міститься в матеріалах спадкової справи №449/2019 року; у 4. в Адміністрації державної прикордонної служби України, 601, м. Київ, вул. Володимирська 26, інформацію про перетин громадянкою ОСОБА_12 , (паспорт НОМЕР_4 , виданий Березівським РВ ГУ МВС України в Одеській області 30.01.2009, РНОКПП НОМЕР_3 ) державного кордону України з 22.09.2017 по 29.09.2017 та інформацію чи знаходилася вона в цей період на території України. Також вирішено викликати для допиту в якості свідків ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_11 . У решті клопотань відмовлено.

Іншою ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 23.11.2023 року закрито підготовче провадження по цивільній справі та таку призначено до судового розгляду на 21.12.2023 року.

Позиції учасників справи під час розгляду справи по суті.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Наумова О.О. заявлені позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідача ОСОБА_16 в судове засідання повторно не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання відповідач була завчасно повідомлена належним чином. Їі представник, адвокат Шулик М.Ю., повідомив про неможливість присутності його довірительки в судовому засіданні через необхідність догляду за малолітньою дитиною. Однак, суд вважає за можливе проводити судове засідання у відсутності відповідачки, остання в судовому засіданні діє за участі її представника, адвоката Шулика М.Ю.

Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання з`явився, надав пояснення на підтримку відзиву на позовну заяву. Додатково зазначив, що в 2006 році звернувся до бабусі позивачки для виготовлення документів на земельну ділянку, а в подальшому після вступу в спадкові права, на матір позивача ОСОБА_17 . Жодних претензій не було. Документи на земельну ділянку виготовляв п`ять років, будь-яких грошей не брав. З метою укладення договору емфітевзису, в м. Березівка Одеської області приїжджала ОСОБА_18 та в приміщенні пенсійного фонду вона разом з ОСОБА_12 уклали (підписали) договір оренди земельної ділянки. На місці також був реєстратор. Вони уклали договір і залишили такий реєстратору. Люди порадили укласти договір на 100 років, одноразова виплата відбулась. Договір забрала ОСОБА_18 , і саме вона просила залишити їй орендну плату. Умови договору були виконані стороною. Третя особа ОСОБА_7 не був присутній при підписанні договору емфітевзису. В подальшому після смерті ОСОБА_19 йому телефонувала позивачка ОСОБА_4 , яка ще була не вступила у спадкові права. Претензії позивач почала пред`являти після 2019 року. ОСОБА_8 проживала з сім`єю ОСОБА_20 з 2008 по 2011 рік. Позивач знала про укладений договір та пропустила строк позовної давності. Будь-які перешкоди в розпорядженні земельною ділянкою відповідач зазначив, що позивачу не чинить, земельний податок ним сплачується, а відтак підстав для скасування реєстрації договору емфітевзису немає.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_7 , окрім письмових пояснень надав суду заяву про ненадання ним згоди на допит в якості свідка, покликаючись на ст.92 ЦПК України. При цьому зазначив наступне. Йому, як третій особі, відомі обставини справи, при цьому він не був присутній при укладенні договору оренди земельної ділянки, про договір та його умови йому стало відомо лише після смерті матері, ОСОБА_21 . Тобто стверджує, що він фактично не може підтвердити або спростувати обставини підписання/укладення договору, хоча і вважає, що мати його не підписувала проте це є лише його внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на тому, що за життя, матір йому про укладення договору не говорила. Додаткового звернув увагу суду на те, що позивач звинувачує його в укладенні даного договору, що він нібито сам і підписав за матір даний договір та нібито вступив у злочинний зговір з ОСОБА_6 , що повністю не відповідає дійсності. А також позивач, залучивши його третьої стороною по справі, чітко зазначає, що для нього це може тягнути наступну юридичну відповідальність. Таке відношення є особистим негативним ставленням позивача та його представника, так як вони є родичами, при цьому це жодним чином не доводить його причетність та участі в укладенні оспорювального договору.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_6 , представника відповідачів, дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_8 , що вбачається з копії свідоцтва про смерть серія НОМЕР_5 .

Позивач ОСОБА_4 є спадкоємицею ОСОБА_8 за заповітом від 02.08.2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Прийдак Ю.М. Згідно вказаного заповіту ОСОБА_8 зробила наступне розпорядження, що все належне їй майно з чого воно б не складалось та де б воно не знаходилось і взагалі все то на що вона за законом матиме право і що буде належати їй на момент смерті, вона заповіла ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

До складу спадкового майна увійшла земельна ділянка площею 6,2848 га, кадастровий номер 21285700:01:002:0333, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.07.2023 року вбачається, що земельна ділянка площею 6,2848 га розташована за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер №5121285700:01:002:0333 перебуває в користуванні ОСОБА_12 на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 22.09.2017 року укладеного між ОСОБА_12 та ОСОБА_8 .

Згідно договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 22 вересня 2017 року вбачається, що такий укладений між ОСОБА_8 (власником) та ОСОБА_12 землекористувач або Емфітевт, власник надає в користування Емфітевту, а Емфітевт приймає в користування від Власника земельну ділянку ділянка площею 6,2848 га розташовану за адресою: АДРЕСА_1 кадастровий номер №5121285700:01:002:0333, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з метою використання її для сільськогосподарських потреб. Право користування в Емфітевта діє до 30 жовтня 2117 року (п.16 договору). За користування земельною ділянкою Емфітевт одноразово сплачує власнику плату в розмірі 80000 грн. У разі дострокового розірвання даного договору з ініціативи власника, останній зобов`язується сплатити землекористувачу втрачену вигоду у розмірі 1000 доларів США за кожен рік недокористування земельною ділянкою (п.6 договору).

Рішенням Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 16.08.2022 року в задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_4 про визнання недійсним заповіту від 02.08.2019 відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01.06.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення, а рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська - без змін.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.06.2023 року ОСОБА_4 зареєструвала права власності на вищезазначену земельну ділянку, що вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.07.2023 року.

Згідно свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_7 та паспорту № НОМЕР_8 вбачається, що відповідач ОСОБА_12 , після одруження 13.06.2021 року, змінила прізвище на ОСОБА_14 .

З копії витягу з ЄРДР від 03.02.2020 року вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_4 про незаконне заволодіння земельною ділянкою порушено кримінальне провадження №12020040640000349 за ст. 190 КК України.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що в 2019 році після смерті тещі дружина ОСОБА_4 подала документи до нотаріуса для прийняття спадщини. 21.10.2019 року свідок повідомив, що мав розмову з ОСОБА_6 та запитував його на якій підставі останній використовує земельну ділянку, останній повідомив, що він використовує земельну ділянку на усних домовленостях з ОСОБА_8 . Ніяких документів він не підписував. Окрім того, в розмові ОСОБА_6 запитав, яке відношення до земельної ділянки має ОСОБА_7 . Свідок повідомив, що за заповітом земельна ділянка перейшла в спадщину ОСОБА_4 . Тоді ОСОБА_6 здивувався, що ОСОБА_7 з яким він мав справу немає ніякого відношення до земельною ділянки. Далі ОСОБА_6 запитав про наші плани на земельну ділянку. Свідок відповів, що про це буде розмова, після отримання свідоцтва про право на спадщину. Також свідок повідомив, що в розмові він запитував ОСОБА_6 , чи останньому щось відомо про договір емфітевзису, відповідач дав відповідь, що нічого не знає про вказаний договір. Свідок у розмові повідомив ОСОБА_6 , що договір внесений до реєстру майнових прав та попросив надіслати йому копію вказаного договору. На цьому телефонна розмова була закінчена. В липні 2023 року, після того як адвокат ОСОБА_3 направила відповідачу вимогу про скасування договору емфітевзису та його реєстрацію, свідок повідомив, що йому зателефонував ОСОБА_6 та повідомив, що він згоден скасувати реєстрацію договору оренди, однак для цього потрібно згоду спадкоємиці. Свідок відповів відповідачу, що зі слів ОСОБА_8 вона не укладала письмових договорів з ОСОБА_12 . Далі свідок відмовив ОСОБА_6 в скасуванні реєстрації договору емфітевзису. Свідок зазначив, що побачив суперечливу поведінку з боку ОСОБА_6 , який в 2019 році зазначив, що не укладав з ОСОБА_8 договір емфітевзису, а в 2023 році зазначив, що такий його донька підписувала. Також свідок повідомив, що ОСОБА_8 хворіла і поїздки в с. Юрково не здійснювала. Ніколи ОСОБА_8 не говорила про отриманні кошти за договором. В період нібито укладення договору, ОСОБА_8 важко пересувалась і могла пройти не більше 500 метрів, перебувала в м. Дніпро і нікуди не виїжджала.

Оскільки, представник позивача в процесі розгляду справи відмовилась від свого клопотання про допит в якості свідків відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , суд вказаних осіб не допитував.

Представником позивача - адвокатом Наумовою О.О. вживалися заходи щодо отримання від ОСОБА_12 договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 22.09.2017 року з усіма додатками до нього, довіреностей на представництво ОСОБА_8 , якою вона уповноважувала фізичних та/або юридичних осіб бути її представником у відносинах з будь-яких питань, які стосуються, її як власника, земельної ділянки кадастровий номер 5121285700:01:002:0333, а також докази оплати ОСОБА_12 на користь ОСОБА_8 вартості оренди земельної ділянки. Адвокатський запит №645 від 24.10.2019 року для витребування вказаних документів був скерований з рекомендованим повідомленням за адресою реєстрації ОСОБА_12 , однак конверт повернувся не врученим за закінченням встановленого строку зберігання.

Також представником позивача адвокатом Наумовою О.О. було надіслано вимогу №373 від 19.06.2021 року до ОСОБА_6 , ОСОБА_12 негайно припинити чинити перешкоди у володінні та користуванні земельної ділянкою з кадастровим номером 5121285700:01:002:0333 шляхом повернення цієї земельної ділянки ОСОБА_4 та ОСОБА_12 негайно подати через ЦНАП або нотаріуса заяву про анулювання державної реєстрації права користування ОСОБА_22 земельною ділянкою. Вимога була скерована рекомендованим повідомлення, однак повернута до відправника за закінченням терміну зберігання.

Мотиви, з яких виходить Суд, та застосовані норми права.

Відповідно до приписівст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

За змістомстатті 11 ЦК Україницивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

У частині 1 cт. 627ЦК Українизазначено, що відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

Право приватної власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 41 Конституції України, ст.. 321 ЦК України).

За правиламист. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Разом з тим, визначення, процедура укладення, вимоги та припинення договору оренди землі врегульовано у спеціальному законі, яким єЗакон України «Про оренду землі».

Відповідно дост. 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Устатті 6 зазначеного Законувизначено, що орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗК України,ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з вимогамист. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1,2ст.407ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і фізичною особою, юридичною особою. Право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчуватися і передаватися у порядку спадкування, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 102? Земельного кодексу України.

За частиною першоюстатті 14 Закону України «Про оренду землі»(у редакції, чинній на дату укладення спірного договору) договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з ч.1ст.19Закону України«Про орендуземлі» (в редакції на час укладення спірного договору), строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Істотні умови договору оренди землі визначені устатті 15 Закону України «Про оренду землі», відповідно до частини першої якої істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Статтею 18 Закону України «Про оренду землі»визначено, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей4-6,11,17,19цьогоЗаконує підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Згідно з частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Водночас, позивач заперечує факт підписання ОСОБА_23 договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 22.09.2007 року, номер запису про інше речове право 22604307.

В судовому засіданні встановлено, що у позивача ОСОБА_4 , а також у її правонаступника ОСОБА_3 відсутній оригінал договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 22.09.2017 року, за яким строком на 100 років до 30.10.2117 року емфітевтом належної ОСОБА_4 земельної ділянки стала ОСОБА_24 .

Також судом встановлено, що вжиті стороною позивача заходи щодо встановлення місцязнаходження та отримання оригіналу Договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 22.09.2017 року були безуспішними.

Також за клопотанням сторони позивача судом вживались заходи щодо витребування від відповідачів зазначеного договору емфітевзису від 22.09.2017 року, однак відповідачами такі докази суду не надано.

Суд вважає, що оскільки позивач стверджує про неукладення спірного Договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 22.09.2017 року та відсутність у нього оригіналу примірника такої угоди, то саме на відповідачів покладається обов`язок представити докази на підтвердження укладення цієї угоди.

При цьому, суд виходить з того, що згідно з ч. 4 cт. 81ЦПК України, у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події, а у разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Водночас, при вирішенні спору, суд керується положеннями ч.1ст. 13 ЦПК України, якою визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках та положеннями ч.10ст. 84 ЦПК України, якою визначено, що у разі неподання учасником справи з неповажних причин доказів, витребуваних судом, суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

Частиною другоюстатті 78 ЦПК Українивстановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Добросовісність (пункт 6статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, заумови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді, з метою встановлення належності ОСОБА_8 підпису на оригіналі оспорюваного договору емфітевзису, представником позивача адвокатом Наумовою О.О. заявлялося клопотання про витребування доказів, яке задоволено судом та прийнято відповідну ухвалу від 23.11.2023 року про витребування у відповідачів оригіналу оспорюваного договору емфітевзису від 22.09.2017 року, однак відповідачі не надали суду цього договору, їх представник ОСОБА_2 в судовому засіданні 21.12.2023 року зазначив, що немає можливості представити суду оригінал договору емфітевзису від 22.09.2017 року, тому що у ОСОБА_5 є лише копія договору.

Також представником позивача вживалися заходи щодо отримання договору емфітевзису від 22.09.2017 року шляхом звернення до відповідачів з відповідним адвокатським запитом №645 від 24.10.2019 року, проте поштові конверти були повернуті відправнику за закінченням терміну зберігання.

Окрім цього, суд витребував оспорюваний договір емфітевзису від 22.09.2017 року у державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіонального бюро державної реєстрації Одеської області» Маціборка Олександра Сергійовича. Однак, останній в розпорядження суду оригінал такого договору не надіслав.

За змістом положень статей102,103 ЦПК Українидля з`ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо, суд призначає експертизу.

У зв`язку з ненаданням відповідачами оригіналу Договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 22.09.2017 року та відсутністю такої у позивача, сторона позивача в подальшому не порушувала питання про призначення у справі почеркознавчої експертизи.

При цьому суд звертає увагу на положення абзацу 3 п. 1.1 Розділу 1 «Почеркознавча експертиза» Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженоїнаказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, в якому категорично вказано, що для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

Тобто суд констатує, що на виконання ухвали суду про витребування доказів відповідачем не було надано оригінал оскаржуваного Договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 22.09.2017 року, що унеможливлювало призначення судом, а також і проведення в подальшому судової почеркознавчої експертизи.

Відповідно до положення частини десятоїстатті 84 ЦПК Україниу разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 130/1503/18 (провадження № 61-6084св19), від 22 травня 2019 року у справі № 130/1508/18 (провадження № 61-6086св19), від 23 жовтня 2019 року у справі № 130/1510/18 (провадження № 61-6004св19), від 24 червня 2020 року у справі № 130/1509/18 (провадження № 61-6087св19), від 20.10.2021 року у справі № 581/39/20 (провадження № 61-1313св21).

Статтею 109 ЦПК Українипередбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

На думку суду, твердження позивача та її представника про те, що ОСОБА_8 не укладала Договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 22.09.2017 року та не підписувала його, залишились неспростованими відповідачами.

Факт реєстрації речового права оренди спірної земельної ділянки не може заміняти договір про таке право, так як згідно положенняст. 6 Закону України «Про оренду землі»орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. І лише після виникнення речового права оренди таке підлягає державній реєстрації.

Зважаючи на таке, суд вважає за можливим визнати, що підпис виконаний від імені ОСОБА_8 в Договорі про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 22.09.2017 року, зареєстрованого 29.09.2017 року, виконаний не нею.

Аналогічного висновку за подібних обставин дійшов ВС в постанові від 20 жовтня 2021 року в справі № 581/39/20 та постанові від 25.10.2023 року в справі №385/1290/21 (61-12824св22).

Доводи представника відповідача про застосування до спірних правовідносин строку позовної давності не заслуговують на увагу, оскільки негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Аналогічні висновки про ефективний спосіб захисту та строки звернення з негаторним позовом містять постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №504/2864/13, від 04.07.2018 у справі №653/1096/16, від 12.06.2019 справі № 487/10128/14, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14, постанови Верховного Суду від 27.06.2022 у справі № 144/338/18 та від 14.12.2022 у справі №394/85/21.

Варто звернути увагу суду на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №145/2047/16: у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення.

Щодо обраного позивачем способу захисту про скасування державної реєстрації речового права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ОСОБА_12 (номер запису про інше речове право 22604307), проведеної 26.09.2017 року державним реєстратором Маціборко Олександром Сергійовичем Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіонального бюро державної реєстрації» Одеська область відносно земельної ділянки кадастровий номер 5121285700:01:002:0333, то суд вважає вірним зазначити таке.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (стаття 19 ЦПК України).

Виникнення спірних правовідносин обумовлено наявністю між сторонами спору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб на вказану вище земельну ділянку, оскільки, на думку позивача, державна реєстрація Договору емфітевзису від 22.09.2007 року порушує її права на користування та розпорядження зазначеною власністю.

Вказана вимога свідчить про приватноправовий характер спірних правовідносин, тому ця позовна вимога правильно заявлена в порядку цивільного судочинства та підлягає розгляду судом загальної юрисдикції.

Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації (стаття 18 Закону України "Про оренду землі"в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Як встановлено судом, Договор про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 22.09.2017 року зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Маціборко О.С. 26.09.2017 року, номер запису 22604307.

Статтею 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власником спірної земельної ділянки кадастровий номер 5121285700:01:002:0333 на момент реєстрації договору емфітевзису була ОСОБА_8 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач у справі ОСОБА_4 набула право власності на вказану земельну ділянку на підставі свідоцтва про право на спадщину серія та номер 1-192, виданого 29.06.2023 року державним нотаріусом Сьомої Дніпровської нотаріальної контори Черниш Є.В..

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина першастатті 317 ЦК України).

Разом з тим, реєстрація неукладеної між сторонами угоди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою.

Отже, реєстрація Договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб від 22.09.2017 року на вищевказану земельну ділянку, коли угода, як правочин, є неукладеною, не відповідає вимогам закону.

За змістомстатті 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

На підставі викладеного, обґрунтованими є доводи позовної заяви про наявність правових підстав для усунення ОСОБА_4 перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 5121285700:01:002:0333 шляхом зобов`язання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 повернути ОСОБА_4 земельну ділянку площею 6,2848 га з кадастровим номером 5121285700:01:002:0333, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та скасування державної реєстрації речового права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на земельну ділянку площею 6,2848 га з кадастровим номером 5121285700:01:002:0333, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; номер запису про інше речове право 22604307 від 26.09.2017, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 37351340 від 29.09.2017, яке зареєстроване державним реєстратором Маціборко Олександром Сергійовичем комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», Одеська область на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 22.09.2017.

Щодо судового збору.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133та ч.1-3 ст.137 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч.ч.1, 2ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.8ст. 141 ЦПК Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За подання позовної заяви стороною позивача було сплачено судовий збір в розмірі 2147,20 грн., що підтверджується квитанцією №32528798800007431782. Оскільки суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з відповідачів солідарно слід стягнути на користь позивача судові витрати із сплати судового збору в розмірі 2147,20 грн.

Керуючись статтями10,19,81,89,141,259,263-265,268,354-355 ЦПК України,

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з участю третьої особи: ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації речового права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) задовольнити.

Усунути ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 ) перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 5121285700:01:002:0333 зобов`язавши ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_9 ) повернути ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_6 ) земельну ділянку площею 6,2848 га з кадастровим номером 5121285700:01:002:0333, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати державну реєстрацію речового права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ОСОБА_25 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на земельну ділянку площею 6,2848 га з кадастровим номером 5121285700:01:002:0333, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; номер запису про інше речове право 22604307 від 26.09.2017, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 37351340 від 29.09.2017 року, яке зареєстроване державним реєстратором Маціборко Олександром Сергійовичем Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», Одеська область на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 22.09.2017.

Стягнути солідарно з ОСОБА_26 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_9 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_4 , (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_4 ), 2147 гривень 20 копійок сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У зв`язку з оголошенням у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 06.03.2024 року.

Суддя Панчишин А.Ю.