Постанова

від 12.09.2024 по справі 494/1426/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5529/24

Справа № 494/1426/23

Головуючий у першій інстанції Панчишин А. Ю.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа - ОСОБА_4 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на додаткове рішення Березівського районного суду Одеської області від 26.03.2024, у складі судді Панчишина А.Ю.,

встановив:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи: ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації речового права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 29.02.2024 року позовну заяву задоволено. Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 5121285700:01:002:0333 зобов`язавши ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку площею 6,2848 га з кадастровим номером 5121285700:01:002:0333, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Скасовано державну реєстрацію речового права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) за ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 6,2848 га з кадастровим номером 5121285700:01:002:0333, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; номер запису про інше речове право 22604307 від 26.09.2017, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 37351340 від 29.09.2017 року, яке зареєстроване державним реєстратором Маціборко Олександром Сергійовичем Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації», Одеська область на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 22.09.2017. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2147 гривень 20 копійок сплаченого судового збору.

Додатковим рішенням цього ж суду від 26.03.2024 заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 54530 грн. 50 коп.

Ухвалою цього ж суду від 27.03.2024 заяву Наумової М.О. , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про виправлення описки у додатковому рішенні Березівського районного суду Одеської області від 26.03.2024 задоволено: виправлено описку, допущену у додатковому рішенні Березівського районного суду Одеської області від 26.03.2024 року, а саме: у третьому реченні 27 абзацу мотивувальної частини рішення суду замінити «Та обставина, що представник відповідача» на «Та обставина, що представник позивача».

Не погодившись з вищезазначеним додатковим рішенням суду, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просять суд додаткове рішення Березівського районного суду Одеської області від 26.03.2024 змінити в частині стягненої солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розміру витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити у відповідній частині рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при винесені рішення суд першої інстанції проігнорував, що сума гонорару не узгоджується з актом надання правничої допомоги від 01.03.2024, оскільки згідно п. 5 Акту, зазначено, що клієнт оплатить адвокату решту гонорару у розмірі 31 780 грн, проте зазначена частина гонорару не підтверджена належними доказами. Звертає увагу, що адвокат Наумова О.О. підтверджує оплату гонорару квитанцією до прибуткового касового ордера №2 від 01.03.2024, згідно якого прийнято від ОСОБА_1 32 662 грн 50 коп. Суд також не врахував, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 є немайновими, тому витрати на правову допомогу в розмірі 54530,50 грн. не співрозмірні із ціною позову. Посилання суду до оціночної вартості спірної ділянки в розмірі 1270383 грн. є недоречними, а вказана вартість ділянки взагалі не підтверджена належним звітом про експертну грошову оцінку. Також судом не було враховано, що згідно клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат, заявлені витрати адвокатів Наумової О.О. та Наумової М.О. є завищеними та неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Крім того, суд залишив поза увагою, що ОСОБА_3 є пенсіонером, хворіє ішемічною хворобою серця, а ОСОБА_2 на даний час не займається підприємницькою діяльністю, безробітня, виховує малолітнього сина - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, додаткове рішення Березівського районного суду Одеської області від 26.03.2024 без змін та стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване додаткове рішення суду зазначеним вимогам не в повній мірі відповідає, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що представник позивача Наумова О.О. , яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з участю третьої особи: ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування державної реєстрації речового права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Рішенням Березівського районного суду Одеської області від 29.02.2024 року позовну заяву задоволено.

Матеріалами справи також встановлено, що під час розгляду справи, ОСОБА_1 надавали правничу допомогу адвокат Наумова О.О. та адвокат Наумова М.О.

Так, між ОСОБА_1 та адвокатом Наумовою О.О. був укладений Договір про надання правової допомоги від 01.01.2019 року та додаткова угода №7 від 16.08.2023 року до договору про надання правової допомоги від 01.01.2019 року. Представником позивача надано суду детальний опис від 29.02.2024 року наданої адвокатом Наумовою О.О. правничої допомоги ОСОБА_1 у справі №494/1426/23, копію акту від 01.03.2024 року про надання правничої допомоги адвокатом Наумовою О.О., копії квитанцій до прибуткового ордеру №1 від 27.12.2023 року та №2 від 01.03.2024 року про сплату витрат за надання правової допомоги в розмірі 32662,50 грн. та 20000 грн.,

Також між ОСОБА_1 та адвокатом Наумовою М.О. був укладений Договір про надання правової допомоги від 08.11.2021 року та додаткова угода №4 від 16.08.2023 року до Договору про надання правової допомоги від 08.11.2021 року. Представником позивача надано суду детальний опис від 01.03.2024 року наданої адвокатом Наумовою М.О. правничої допомоги ОСОБА_1 у справі №494/1426/23, Акт від 01.03.2024 року про надання правничої допомоги за договором про надання правової допомоги від 08.11.2021 року, копії квитанції до прибуткового ордеру №1 від 01.03.2024 про сплату витрат за надання правової допомоги в розмірі 2750 грн.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі, районний суд виходив з того, що заявлені позивачем витрати у сумі 54530,50 грн. є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатами обсягом послуг, затраченим ним часом на надання правничої допомоги, відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 54530,50 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Проте апеляційний суд не може повністю погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16.

Судовим розглядом справи встановлено, що на підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги від адвоката Наумової О.О., ОСОБА_1 до суду надано:

-договір між ОСОБА_1 та Наумовою О.О. про надання правової допомоги від 01.01.2019 року (Том ІІ: а.с. 132 - 134);

-додаткову угоду №7 від 16.08.2023 року до договору про надання правової допомоги від 01.01.2019 року (Том ІІ: а.с. 135 - 136);

-детальний опис від 29.02.2024 року наданої адвокатом Наумовою О.О. правничої допомоги ОСОБА_1 у справі №494/1426/23 (Том ІІ: а.с. 137 - 139);

-копію акту від 01.03.2024 року про надання правничої допомоги адвокатом Наумовою О.О. (Том ІІ: а.с. 143 - 145);

-копії квитанцій до прибуткового ордеру №1 від 27.12.2023 року та №2 від 01.03.2024 року про сплату витрат за надання правової допомоги в розмірі 32662,50 грн. та 20000 грн. (Том ІІ: а.с. 146).

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги від адвоката Наумової М.О., ОСОБА_1 до суду надано:

-договір про надання правової допомоги між ОСОБА_1 та Наумовою М.О. від 08.11.2021 року (Том ІІ: а.с. 147-148);

-додаткову угоду №4 від 16.08.2023 року до Договору про надання правової допомоги від 08.11.2021 року (Том ІІ: а.с. 149);

-детальний опис від 01.03.2024 року наданої адвокатом Наумовою М.О. правничої допомоги ОСОБА_1 у справі №494/1426/23 (Том ІІ: а.с. 150);

-акт від 01.03.2024 року про надання правничої допомоги за договором про надання правової допомоги від 08.11.2021 року (Том ІІ: а.с. 151);

-копії квитанції до прибуткового ордеру №1 від 01.03.2024 про сплату витрат за надання правової допомоги в розмірі 2750 грн. (Том ІІ: а.с. 152).

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, а також значення справи для сторони.

Аналогічні критерії застосовуються Європейським судом з прав людини при визначенні розміру справедливої компенсації потерпілій стороні на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід ілюструється у рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§95). Варто зауважити, що чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі. Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд апеляційної інстанції відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідачів має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічних висновків дійшов також Європейський суд з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» можуть бути використані судом в якості джерела права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п. 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Також, у постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі № 903/277/20 зазначено, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом послуг, складністю справи, беручи до уваги, зокрема критерії реальності понесення адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, співмірності, а також підтвердження таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Частинами 1, 2 ст. 24 Правил адвокатської етики визначено, що за бажанням клієнта або за погодженням з ним допускається прийняття одного доручення декількома адвокатами. В цьому випадку мають бути визначені засади розподілу обов`язків та повноважень адвокатів, що сумісно виконуватимуть доручення, а також їх відповідальності перед клієнтом.

Забороняється спонукати клієнта до укладення угоди з декількома адвокатами (що тягне збільшення суми гонорару), якщо причина неможливості виконання доручення одним з них самостійно полягає в його некомпетентності.

В клопотанні про відшкодування витрат на правничу допомогу, адвокатом Наумовою О.О. зазначено, що позивачка ОСОБА_1 понесла судові витрати у розмірі 54530,50 грн.

З аналізу додаткових угод № 4 та № 7 від 16 серпня 2023 року (Том ІІ: а.с. 135-136, 149) та актів від 01.03.2024 року про надання правничої допомоги адвокатами Наумовою О.О. та Наумовою М.О. (Том ІІ: а.с. 143 - 145, 151), які надані на підтвердження наданої правової допомоги під час розгляду справи в суді першої інстанції, вбачається, що адвокатами Наумовою О.О. та Наумовою М.О. фактично дублюються надані ними послуги, отже представниками виконано один і той же обсяг робіт (наданих послуг).

Апеляційний суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідачів має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд зауважує, що зазначення у акті про надання правничої допомоги за Договором про надання правової допомоги від 01.01.2019 від 01.03.2024 адвокатом Наумовою О.О. таких видів правничої допомоги, як:

- надання адвокатом консультації та роз`яснення клієнту про правові наслідки судового засідання від 27.09.2023, від 25.10.2023 у справі (п. 23, п. 28);

- надання адвокатом консультації та роз`яснення клієнту щодо пояснень третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_4 від 23.11.2023 та правові наслідки судового засідання 23.11.2023 у справі (п. 30);

- надання адвокатом консультації та роз`яснення клієнту правової позиції третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_4 , викладеної у його заяві від 21.12.2023 про ненадання згоди на допит свідка у справі (п. 32);

- надання адвокатом консультації та роз`яснення клієнту про правові наслідки судового засідання від 21.12.2023, від 29.02.2024 у справі (п. 34, п. 36), так само і такі види правничої допомоги, надані адвокатом Наумовою М.О., як:

- надання адвокатом консультацій та роз`яснення клієнту змісту матеріалів справи, які містяться - том 1 а.с. 177-211 та том 2 а.с. 1-90 та процесуальних прав як позивача у справі (п.3, п.9) не відповідають критеріям реальності та розумності їх вартості.

При визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатами роботи, значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, апеляційний суд вважає, що зазначені адвокатом Наумовою О.О та адвокатом Наумовою М.О. витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 54530,50 грн є завищеними, що суперечить принципу співмірності розподілу судових витрат.

Таким чином, враховуючи, що відповідачі скористалася наданим правом на заперечення щодо розміру витрат на правничу допомогу, з урахуванням того, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, підтверджені належними та допустимими доказами, апеляційний суд при визначенні суми відшкодування виходить з критерію реальності адвокатських послуг, а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи, враховуючи те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені витрати на професійну правничу допомогу, апеляційний суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача адвоката Наумової О.О. та стягнення з відповідачів на користь позивачки витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи в суді першої інстанції у розмірі 10000 грн.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими та заслуговують на увагу суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що додаткове рішення в частині розміру стягнутих судових витрат за надання професійної правничої допомоги слід змінити, стягнувши з відповідачів на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.

В іншій частині додаткове рішення, в частині його оскарження слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Додаткове рішення Березівського районного суду Одеської області від 26.03.2024 змінити в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу з 54530 гривен, 50 копійок на 10000 гривень.

В решті додаткове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 23.09.2024

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.С. Комлева