Постанова

від 06.03.2024 по справі 910/13357/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" березня 2024 р. Справа№ 910/13357/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Суліма В.В.

Коротун О.М.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» в особі філії «Черкаської» Приватно наукової-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС»

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 (оприлюднено 16.11.2023)

у справі № 910/13357/23 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙНАУ»

до Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» в особі філії «Черкаська» Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС»

про стягнення 167 306,15 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЙНАУ» (далі - позивач, ТОВ «МАЙНАУ») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» (далі - відповідач, ПНВК «ІНТЕРБІЗНЕС») в особі Філії «ЧЕРКАСЬКА» Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» (далі - Філія «ЧЕРКАСЬКА") про стягнення 167 306,15 грн інфляційних нарахувань.

Позовні вимоги обгрунтовано простроченням відповідачем оплати продукції, поставленої позивачем на підставі договору поставки № 01/02/22 від 01.02.2022 за видатковими накладними № 68 від 08.02.2022, № 101 від 23.02.2023.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі №910/13357/23 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» в особі Філії «ЧЕРКАСЬКА» Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙНАУ» 167 306,15 грн інфляційних втрат та 2 684,00 грн судового збору.

Рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № 68, починаючи з 09.02.2022, а за видатковою накладною № 101 починаючи з 24.02.2022

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у межах заявленого позивачем періоду, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв`язку з чим, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙНАУ» про стягнення з Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» в особі Філії «ЧЕРКАСЬКА» Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» інфляційних втрат у розмірі 167 306,15 грн задовольнив у повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим рішенням, Приватне науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» в особі філії «Черкаської» Приватно наукової-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі №910/13357/23 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт вказує, що позивачем, при здійсненні розрахунку інфляційних збитків, не було враховано правил, передбачених п. 5.1 Постанови № 14 від 17.12.2013 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що призвело до безпідставного збільшення інфляційної складової боргу.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2023 апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» в особі філії «Черкаської» Приватно наукової-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/13357/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Коротун О.М., Сулім В.В..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/13357/23.

21.12.2023 на виконання вимог ухвали від 06.12.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/13357/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» в особі філії «Черкаської» Приватно наукової-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/13357/23 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

З огляду на наявність у матеріалах справи належних доказів повідомлення сторін про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження шляхом доставки електронного документу до електронного кабінету відповідачу (повідомлення про вручення позивачу № 0690220044838) та закінчення процесуальних строків на подання до суду документів, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2023, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі статтею 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження спричинені цим станом, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа №910/13357/23 розглядалась протягом розумного строку.

Так, колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача в межах викладених скаржником доводів та вимог не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 у справі № 910/9405/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙНАУ» задоволено повністю. Стягнуто з Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» в особі Філії «ЧЕРКАСЬКА» Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙНАУ» заборгованість у розмірі 585 480,00 грн та судовий збір у розмірі 8 782,20 грн. Стягнення інфляційних збитків позивачем не заявлялося.

Судовим рішенням у справі № 910/9405/22 встановлено, зокрема, такі обставини:

«01.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАЙНАУ» (далі-постачальник, позивач) та Приватною науково-виробничою компанією «ІНТЕРБІЗНЕС» в особі Філії «ЧЕРКАСЬКА» Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» (далі-покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 01/02/22 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати партіями у власність покупцеві прокладку горбкувату та контейнери для пакування яєць (надалі по тексту - продукція), а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити її.

Згідно з п. 1.2 договору найменування, асортимент продукції, вказуються в специфікаціях, які погоджуються сторонами на кожну окрему поставку.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що ціна на продукцію визначається та узгоджується сторонами в специфікації, яка підписується разом з договором та є його невід`ємною частиною.

У 3.2 договору встановлено, що розрахунки за поставлену згідно договору продукцію здійснюються шляхом перерахунку коштів на поточний рахунок постачальника у строк, передбачений специфікацією, яка являється невід`ємною частиною договору.

Відповідно п. 3.2. договору датою поставки продукції є дата підписання покупцем видаткової накладної, якщо інша дата не зазначена в графі «прийнято» під час підпису видаткової накладної уповноваженою особою покупця.

08.02.2022 сторонами підписано Специфікацію №1 до договору, згідно з якою постачальник зобов`язався поставити покупцю продукцію: назва - горбкувата прокладка №20, кількість - 130000 шт., ціна без ПДВ - 1,75 за шт.

23.02.2022 між сторонами підписано Специфікацію №2 до договору, згідно з якою постачальник зобов`язався поставити покупцю продукцію: назва - горбкувата прокладка №20, кількість - 148800 шт., ціна без ПДВ - 1,75 за шт.

У Специфікації №1 від 08.02.2022 та Специфікації №2 від 23.02.2022 до договору сторони погодили, що термін оплати продукції - 100 % оплати по факту поставки.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 585 480,00 грн.

Факт поставки товару підтверджується підписаними представниками сторін та скріпленими печатками видатковими накладними №68 від 08.02.2022 на суму 273 000,00 грн та №101 від 23.02.2022 на суму 312 480,00 грн.

З урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 3.2 договору та умов оплати, визначених Специфікаціями №1 від 08.02.2022 та №2 від 23.02.2022, строк виконання грошового зобов`язання по сплаті вартості поставленого товару на момент звернення позивача з даним позовом до суду настав.

Проте, в порушення наведених вище положень законодавства та умов договору відповідач своїх зобов`язань з оплати поставленого товару не виконав, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 585480,00 грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 585 480,00 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 у справі № 910/9405/22 набрало законної сили 31.05.2023.

Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «МАЙНАУ» (позивач) звернулось з даним позовом до суду про стягнення з Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» в особі Філії «ЧЕРКАСЬКА» Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» (відповідач) 167 306,215 грн інфляційних нарахувань.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту наявності боргу, встановленого рішенням суду (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 926/263/17, від 03.09.2018 у справі № 910/5811/16).

Враховуючи приписи статті 75 ГПК України, вищенаведені обставини щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙНАУ» та Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» в особі Філії «ЧЕРКАСЬКА» Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС», встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі № 910/9405/22, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді даної справи № 910/13357/23, у якій беруть участь вказані особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Матеріали справи № 910/13357/23 не містять доказів повного або часткового виконання відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2023 у справі № 910/9405/22.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Об`єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз`яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

З урахуванням положень п. 3.2 договору та умов оплати, визначених Специфікаціями № 1 від 08.02.2022 та № 2 від 23.02.2022, відповідач мав оплатити товар, поставлений згідно видаткової накладної № 68 у строк до 08.02.2022 включно, а згідно видаткової накладної № 101 у строк до 23.02.2022 включно.

Отже, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за видатковою накладною № 68 починаючи з 09.02.2022, а за видатковою накладною № 101 починаючи з 24.02.2022

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у межах заявленого позивачем періоду, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що він є обґрунтованим, у зв`язку з чим, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАЙНАУ» про стягнення з Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» в особі Філії «ЧЕРКАСЬКА» Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» інфляційних втрат у розмірі 167 306,15 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що позивачем, при здійсненні розрахунку інфляційних збитків, не було враховано правил, передбачених п. 5.1 Постанови № 14 від 17.12.2013 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», що призвело до безпідставного збільшення інфляційної складової боргу, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічні положення містяться у ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", а саме: висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Таким чином, апеляційна скарга Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» в особі філії «Черкаської» Приватно наукової-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/13357/23 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/13357/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови у задоволенні апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватної науково-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» в особі філії «Черкаської» Приватно наукової-виробничої компанії «ІНТЕРБІЗНЕС» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/13357/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2023 у справі № 910/13357/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/13357/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню у касаційному порядку крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді В.В. Сулім

О.М. Коротун