Постанова

від 28.02.2024 по справі 922/1163/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2024 року м. Харків Справа № 922/1163/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А. , суддя Хачатрян В.С. ,

при секретарі судового засідання Погребняк А.М.,

за участі представників сторін: не прибули,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ", м. Харків, за вх.№2371Х/1 , на рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2023 (повний текст складено 13.03.2023 ) у справі №922/1163/22,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНС БІТ ГРУПП", Кіровоградська область, м. Світловодськ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ", м.Харків,

про стягнення коштів 1 414 435,15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНС БІТ ГРУПП" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ" про стягнення заборгованості за Договором №13-09/1/21 ТР про надання транспортних послуг від 13.09.2021 року в розмірі 1 414 435, 15 грн., з яких : 1235 992,18 грн. - основна заборгованість, 99 354,81 грн. - пеня, 65 093,12 грн. - інфляційні втрати, 13 995,04 грн. - 3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 01.03.2023 року у справі №922/1163/22 позовні вимоги задоволено. Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою в якій просило рішення по справі скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості відмовити.

Постановами Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі №922/1163/22, зокрема, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ", м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2023 року у справі № 922/1163/22 - залишено без задоволення. Рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2023 року у справі №922/1163/22 залишено без змін. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ", м.Харків на додаткове рішення господарського суду Харківської області від 22.03.2023 року у справі №922/1163/22 - залишено без задоволення. Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 22.03.2023 року у справі №922/1163/22 - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 26.09.2023 у справі №922/1163/22 касаційну скаргу відповідача - задоволено частково, скасовано постанову Східного апеляційного господарського суду від 26.06.2023 у справі №922/1163/22 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.07.2023 р. Справу передано на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.

Для розгляду справи шляхом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів: головуючий суддя Склярук О.І., суддя Гетьман Р.А., суддя Россолов В.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.11.2023 справу №922/1163/22 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ", м. Харків, за вх.№2371Х/1 , на рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2023 у справі № 922/1163/22 прийнято до провадження. Встановлено учасникам справи строк до 11.12.2023 включно для подання відзивів на апеляційну скаргу з доказами їх надсилання (доданих до них документів) іншим учасникам справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 р. розгляд справи призначено на 18.01.2024 р.

У зв`язку з перебуванням судді Россолова В.В., який входив до складу колегії суддів у відпустці, на підставі розпорядження керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями за наслідками якого визначено колегією суддів: головуючий суддя Склярук О.І. суддя Гетьман Р.А., суддя Хачатрян В.С.

17.01.2024 через систему Електронний суд від відповідача по справі надійшло клопотання про відкладання розгляду справи у зв`язку з відмовою адвоката представляти інтереси відповідача.

У судове засідання, призначене на 18.01.2024 р., представники сторін не з`явилися. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 розгляд справи відкладено на 12.02.2024 р.

У судовому засіданні, яке відбулося 12.02.2024 р. , в режимі відеоконференції приймав участь представник позивача, який проти апеляційної скарги заперечував.

Представники відповідача у судове засідання не з`явилися. Про час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином. Будь-яких клопотань від представника відповідача, у тому числі і щодо проведення судового засідання в режимі відеоконференції, до суду не надходило.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 р. судове засідання було відкладено на 28.02.2024 р.

Під час проведення судового засідання, яке відбулося 12.02.2023 р. представник позивача не зміг з`єднатися з судом через засоби відеозв`язку та не заперечував проти розгляду справи без його участі.

Представники відповідача у судове засідання не з`явилися. Про час та місце проведення судового засідання сторони повідомлялися належним чином. Явка представників сторін у судове засідання не визнавалася обов`язковою.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. ( ч.1 ст.270 ГПК України)

Заслухавши доповідь головуючого по справі ( суддю доповідача), дослідивши обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено такі обставини справи.

13.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС БІТ ГРУПП" (Позивач, Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ" ( Відповідач, Замовник) був укладений Договір №13-09/1/21 ТР про надання транспортних послуг.

Відповідно до умов цього договору Виконавець зобов`язався надати Замовникові транспортні послуги , пов`язані з обслуговуванням вантажів Замовника, а Замовник зобов`язався надавати замовлення на виконання послуг, відповідно до умов дійсного Договору, приймати та своєчасно сплачувати надані послуги. (п.2.1 Договору)

На підтвердження надання Виконавцем послуг за цим Договором, складаються відповідні Акти виконаних робіт. (п.2.2 Договору).

Згідно до п.5.1 Договору розрахунки між Виконавцем і Замовником здійснюються шляхом переказу коштів на поточний рахунок Перевізника впродовж трьох банківських днів згідно виставлених рахунків.

Відповідно до п.5.2 Договору Замовник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання акту виконаних робіт підписати його або надати Виконавцеві вмотивовані зауваження в письмовому вигляді.

При відсутності таких зауважень в п`ятиденний строк з моменту отримання, Акт вважається погодженим, а послуги прийнятими, відповідно до умов дійсного Договору (п.5.3 Договору).

ТОВ «ТРАНС БІТ ГРУПП» на виконання умов Договору надало відповідачу транспортні послуги на загальну суму 2 057 017,18 грн., що підтверджується Актами надання послуг від 19.09.2021 на суму 111 798,40 грн., від 20.09.2021 на суму 149 341,76 грн., від 21.09.2021 на суму 144 714,40 грн., від 22.09.2021 на суму 161 988,80 грн., від 24.09.2021 на суму 144 172,48 грн., від 25.09.2021 на суму 72 909,44 грн., від 27.09.2021 на суму 208 435,64 грн., від 03.10.2021 на суму 111 203,20 грн., від 04.10.2021 на суму 256 699,84 грн., від 07.10.2021 на суму 141 272,64 грн., від 08.10.2021 на суму 112 641,60 грн., від 09.10.2021 на суму 199 143,68 грн., від 10.10.2021 на суму 55 998,40 грн., від 22.10.2021 на суму 73 074,30 грн., від 27.10.2021 на суму 108 999,20 грн., від 28.10.2021 на суму 4 684,00 грн. підписаними представником відповідача без зауважень та рахунками на оплату №2688 від 14.09.2021, №2687 від 14.09.2021, №2908 від 19.09.2021,№2907 від 19.09.2021, №2717 від 19.09.2021, №2718 від 20.09.2021, №2720 від 20.09.2021, №2719 від 20.09.2021, №2722 від 21.09.2021, №2721 від 21.09.2021, №2743 від 21.09.2021, №2742 від 21.09.2021, №2749 від 21.09.2021, №2750 від 22.09.2021, №2747 від 22.09.2021, №2748 від 22.09.2021, №2754 від 24.09.2021, №2753 від 24.09.2021, №2756 від 24.09.2021, №2755 від 24.09.2021, №2758 від 25.09.2021, №2874 від 25.09.2021, №2757 від 25.09.2021, №2818 від 27.09.2021, №2875 від 27.09.2021, №2821 від 27.09.2021, №2820 від 27.09.2021, №2819 від 27.09.2021, №2885 від 03.10.2021, 2888 від 03.10.2021, №2887 від 03.10.2021, №2886 від 03.10.2021, №2897 від 04.10.2021, №2910 від 04.10.2021, №2909 від 04.10.2021, №2902 від 04.10.2021, №2901 від 04.10.2021, №2900 від 04.10.2021, №2899 від 04.10.2021, №2898 від 04.10.2021, №2914 від 07.10.2021, №2913 від 07.10.2021, №2912 від 07.10.2021, №2911 від 07.10.2021, №2922 від 08.10.2021, №2921 від 08.10.2021, №2920 від 08.10.2021, №2919 від 08.10.2021, №2923 від 09.10.2021, №2925 від 09.10.2021, №2924 від 09.10.2021, №2928 від 09.10.2021, №2927 від 09.10.2021, №2926 від 09.10.2021, №2932 від 10.10.2021, №2931 від 10.10.2021, №3133 від 22.10.2021, №3132 від 22.10.2021, №3160 від 27.10.2021, №3163 від 27.10.2021, №3162 від 27.10.2021, №3161 від 27.10.2021.

Відповідач зобов`язання з оплати транспортних послуг виконав неналежним чином, вартість послуг сплатив частково у сумі 821 025,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями. Отже вартість наданих та неоплачених транспортних послуг складає 1 235 992,18 грн.

12.05.2022 позивачем було направлено на адресу відповідача претензію, в якій просили негайно розрахуватися за надані послуги. Вказана претензія була отримана відповідачем 17.05.2022, проте залишена без будь-якого реагування.

У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Як зазначалося вище, рішенням по справі позовні вимоги було задоволено повністю. Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог враховуючи нижче викладене.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. ( ст.509 ЦК України)

Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає загальні умови виконання зобов`язання. Так, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. ( ст.525 ЦК України)

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений, 13.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНС БІТ ГРУПП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ" (Відповідач, Замовник) Договір №13-09/1/21 ТР про надання транспортних послуг є договором перевезення.

Стаття 909 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Відносини сторін, що виникають при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом регулює Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 р., яка набрала чинності для України 17.05.2007 р. (далі - Конвенція). Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін (ст. 1 Конвенції).

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Таким документом може бути міжнародна автомобільна накладна (СМR).

Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (автомобільних), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до статті 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Представник відповідача ( апелянт) заперечував наявність у ТОВ "Торговий дім "БІОЙЛ" боргу за Договором №13-09/1/21 ТР про надання транспортних послуг від 13.09.2021 року, оскільки позивачем не доведено сам факт надання транспортних послуг. Зокрема, в матеріалах справи відсутні товарно-транспортні накладні або вантажні накладні CMR, які мали б підтверджувати факт організації позивачем виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом.

З цього приводу судова колегія зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, між позивачем ( Виконавець) та відповідачем (Замовник) було укладено Договір №13-09/1/21 ТР про надання транспортних послуг, згідно умов якого Виконавець зобов`язався надати замовникові транспортні послуги , пов`язані з обслуговуванням вантажів Замовника, а Замовник зобов`язався надавати замовлення на виконання послуг, відповідно до умов дійсного Договору, приймати та своєчасно сплачувати надані послуги. (п.2.1 Договору)

У пункті 2.2. Договору сторони зазначили, що на підтвердження надання позивачем послуг за цим Договором, складаються Акти виконаних робіт.

Відповідно до пункту 5.2 Договору Замовник зобов`язаний протягом 5 (п`яти) робочих днів з моменту отримання акту виконаних робіт підписати його або надати Виконавцеві вмотивовані зауваження в письмовому вигляді.

При відсутності таких зауважень в п`ятиденний строк з моменту отримання, Акт вважається погодженим, а послуги - прийнятими, відповідно до умов дійсного Договору (п.5.3 Договору).

Згідно до пункту 5.1 Договору, розрахунки між Виконавцем і Замовником здійснюються шляхом переказу коштів на поточний рахунок Перевізника впродовж трьох банківських днів згідно виставлених рахунків.

Матеріали справи містять копії актів надання послуг за Договором за період з 19.09.2021 року по 28.10.2021 року на загальну суму 2 057 017,18 грн, що підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Також матеріали справи містять докази часткової оплати Відповідачем рахунків у сумі 821 025,00 грн, що були виписані на підставі означених актів, отже вартість наданих та неоплачених транспортних послуг складає 1 235 992,18 грн..

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що вказані акти є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

Щодо твердження заявника апеляційної скарги про неналежне оформлення вищезазначених актів наданих послуг, оскільки вони скріпленні факсимільним відтворенням підпису, що в свою чергу не передбачено умовами Договору.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач в суді першої інстанції не посилався на обставину неналежного підписання зазначених актів, зокрема, щодо скріплення їх факсимільним відтворенням підпису, що не передбачено умовами Договору.

В свою чергу, в апеляційній скарзі апелянтом не наведене обґрунтування про неможливості надання таких заперечень з підстав, що не залежали від його волі в суді першої інстанції.

Частиною 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що якщо відзив на позовну заяву не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки в суді першої інстанції відповідач не оспорював факт належного підписання актів його представником, то він, в силу приписів частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, не може спростовувати цю обставину під час апеляційного провадження.

Заперечення відповідача, про необхідність врахування господарським судом висновків Верховного Суду у справах, в яких досліджувалося питання, зокрема, підписання документу за допомогою факсиміле, судовою колегією відхиляються, оскільки на цю обставину, як зазначалося вище, відповідач у суді першої інстанції не посилався взагалі.

Враховуючи вище викладене, судова колегія приходить до висновку, що позивачем доведено факт не належного виконання відповідачем умов спірного Договору, щодо нездійснення останнім оплати наданих позивачем послуг у розмірі 1 235 992,18 грн.

Щодо посилання апелянта на ту обставину, що судом першої інстанції залишилося поза увагою факт відсутності в матеріалах справи ТТН, СМR, а також заявки на перевезення.

Відповідно до приписів статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У пункті 2.2 Договору сторони домовилися, що підтвердженням факту надання Позивачем послуг за цим Договором є Акти виконаних робіт. Зазначені Акти містяться в матеріалах справи та підписані сторонами без жодних зауважень. Також матеріали справи містять докази часткової оплати Відповідачем рахунків у сумі 821 025,00 грн, що були виписані на підставі означених актів.

Відповідно до статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 р., яка набрала чинності для України 17.05.2007 р. (далі - Конвенція), відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

З огляду на наведене, судова колегія приходить до висновку, що надані позивачем докази (акти виконаних робіт, рахунки, платіжні доручення) підтверджують надання позивачем відповідачу транспортних послуг, а відсутність в матеріалах справи ТТН, СМR, а також заявки на перевезення, не спростовують самого факту отримання цих послуг відповідачем.

Щодо позовних вимог про стягнення з Відповідача на користь Позивача інфляційних втрат у розмірі 65 093,12 грн., 3% річних у розмірі 13 995,04 грн та пені у розмірі 99 354,81 грн, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до приписів частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. ( ч.3 ст.549 ЦК України)

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 6.5 Договору сторони визначили, що за несвоєчасну сплату наданих послуг Відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу.

Перевіривши наданий Позивачем розрахунок , судова колегія приходить до висновку, що він є вірним, відповідає нормам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 3% річних у розмірі 13 995,04 грн., інфляційних втрат у розмірі 65 093,12 грн та пені у розмірі 99 354,81 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги щодо невірності зазначеного розрахунку - не підтверджуються будь-якими конкретними доводами Відповідача, яким також не надано власного контр-розрахунку позовних вимог в цій частині.

Доводи Відповідача щодо порушення господарським судом приписів процесуального законодавства, а саме частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, через порушення Позивачем строку усунення недоліків позовної заяви колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки таких порушень не встановлено.

Відповідно до приписів статті 275 Господарського процесуального кодексу України, Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення;

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. ( ст.276 ГПК України)

Судова колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції рішення по справі прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права у зв`язку з чим, рішення по справі залишається без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

Судові витрати щодо сплати судового покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "БІОЙЛ", м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2023 у справі №922/1163/22 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду Харківської області від 01.03.2023 у справі №922/1163/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 -289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 05.03.2024

Головуючий суддя О.І. Склярук

Суддя Р.А. Гетьман

Суддя В.С. Хачатрян