Ухвала

від 05.03.2024 по справі 589/2848/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №589/2848/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/863/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Розбій

УХВАЛА

Іменем України

05 березня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 589/2848/21 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18.01.2024 про продовження строку тримання під вартою,

установила:

У поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить змінити запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт із носінням електронного засобу контролю та з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК, оскільки наведені прокурором в клопотанні ризики необґрунтовані і є лише припущеннями, судом порушено розумні строки судового розгляду, не допитано потерпілого. Зазначає, що перебуваючи під вартою не отримує ефективного лікування, має бабусю з інвалідністю першої групи, яка потребує цілодобового догляду.

У Шосткинському міськрайонному суді Сумської області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 152, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК, розгляд якого по суті не завершений до закінчення дії попередньої ухвали суду про тримання обвинуваченого під вартою, тому прокурором було подане клопотання про продовження ОСОБА_8 строку тримання під вартою у зв`язку з наявними ризиками, передбаченими п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

Ухвалою Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18.01.2024 строк тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою був продовжений до 17.03.2024 включно. Своє рішення суд першої інстанції умотивував наявністю ризиків, передбачених п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце апеляційного розгляду, сторони кримінального провадження в судове засідання не з`явились, згідно ч. 4 ст. 422-1 КПК від обвинуваченого, захисника та прокурора клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участі до апеляційного суду не надходило, тому колегія суддів вважає за можливе здійснити апеляційний розгляд кримінального провадження у відсутності сторін, що не суперечить вимогам кримінального процесуального закону.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого рішення суду, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає з таких підстав.

Зокрема, завданнями кримінального провадження, крім іншого, є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК).

Обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, однак в кожному випадку суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів; забезпечення таких стандартів вимагає від національного суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується (ст. 177 КПК).

Відповідно ч. 1-2 ст. 331 КПК, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого; вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Конституційний Суд України неодноразово вказував на те, що право на свободу та особисту недоторканність не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які визначено в законі (абз. 6 пп. 3.3 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 11.10.2011 № 10-рп/2011). Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини та громадянина.

Так, ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 152, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК, і обґрунтованість цього обвинувачення може бути вирішена виключно при ухваленні судом першої інстанції вироку, а тому колегія суддів не уповноважена надавати будь-яку правову оцінку доказам як сторони захисту, так і сторони обвинувачення щодо винуватості чи невинуватості ОСОБА_8 , вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність пред`явленого йому обвинувачення, правильності кваліфікації його дій, достовірність або недостовірність наявних у справі доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування органом державного обвинувачення того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність, і може вирішувати тільки питання щодо наявності або відсутності встановлених ч. 1 ст. 177 КПК ризиків і необхідності (доцільності) подальшого тримання під вартою обвинуваченого для їх запобігання до закінчення судового розгляду по суті кримінального провадження.

Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені судом за результатами сукупного аналізу фактичних обставин кримінального правопорушення та особистих даних обвинуваченої особи (характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців тощо), її поведінки під час досудового розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилитись від органів влади, способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків тощо).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству. Хоч КПК і не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З урахуванням наведених вище обставин, існують реальні ризики того, що обвинувачений може переховуватися від суду та вчинити інше кримінальне правопорушення, а застосування іншого, більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не забезпечить належне виконання останнім покладених на нього процесуальних обов`язків і не зможе запобігти передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК ризикам.

Урахування тяжкості кримінального правопорушення, у цьому конкретному випадку, має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за вчинені кримінальні правопорушення підвищує ризик того, що обвинувачений ОСОБА_8 може ухилитися від суду та іншим чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оскільки «небезпека ризику переховування від суду може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з інформацією про матеріальний, соціальний стан особи та ін.», а «серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти» (рішення ЄСПЛ у справах «Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини»). При цьому дійсно «тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту», а «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів» (рішення ЄСПЛ від 26.07.2001 у справі «Ілійков проти Болгарії» (заява № 33977/96).

Суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого рішення, що ОСОБА_8 може переховуватись від суду, цей ризик не зменшився та є актуальним і на час апеляційного розгляду, зважаючи на тяжкість майбутнього покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих правопорушень, характер та ступінь суспільної небезпечності цих кримінальних правопорушень, конкретні обставини провадження та дані про особу обвинуваченого. При цьому ризик втечі, як зазначалось вище, також має оцінюватись і у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування (§58 рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови»), а тому колегія суддів вважає, що ризик переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності дійсно має місце і реально існує.

Ризик вчинення ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК) також є цілком виправданим враховуючи кількість епізодів і характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується. Крім того, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а також на розгляді в Шосткинському міськрайонному суді Сумської області перебувають інші обвинувальні акти за вчинення ним тяжких злочинів проти власності, а також злочину проти життя і здоров`я особи, що свідчить про те, що ОСОБА_8 продовжував свою злочинну діяльність, та, перебуваючи на свободі, може і на далі вчиняти корисливі злочини.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 про необхідність застосування до нього запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, зокрема домашнього арешту, на думку колегії суддів, є необґрунтованим і задоволенню не підлягає, оскільки рішення суду першої інстанції належним чином умотивоване, матеріали кримінального провадження об`єктивно свідчать про недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, які є реальними і продовжують існувати.

Твердження апеляційної скарги обвинуваченого про відсутність доказів на підтвердження наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, спростовуються матеріалами кримінального провадження, а те, що ОСОБА_8 має бабусю з інвалідністю першої групи, яка потребує цілодобового догляду, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вказані обставини повинні враховуватись в сукупності з іншими фактичними обставинами кримінального провадження і не є такими, що унеможливлюють тримання особи під вартою.

Що стосується доводів обвинуваченого про те, що в умовах СІЗО він не отримує ефективного лікування, колегія суддів також не може прийняти до уваги, оскільки ОСОБА_8 в умовах СІЗО може бути надана необхідна медична допомога. При цьому будь-яких повідомлень (рекомендацій) про неможливість утримання його в умовах СІЗО через погіршення стану здоров`я від закладів охорони здоров`я до апеляційного суду не надходило, не були надані такі документи і від сторони захисту.

Судом першої інстанції належним чином перевірено та досліджено клопотання прокурора, дані, які характеризують особу обвинуваченого, а також в ухвалі наведені підстави та умотивовані висновки для продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обставини, на які посилається обвинувачений, жодним чином не зменшують тих ризиків, які встановив місцевий суд, та не можуть бути підставою для застосування до ОСОБА_8 більш м`якого запобіжного заходу.

Зважаючи на наявність ризиків, зазначених в ухвалі суду першої інстанції, необхідність забезпечення повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до кожного учасника судового провадження була застосована належна правова процедура, колегія суддів вважає, що суспільний інтерес, що полягає у захисті прав потерпілих від злочинів привалює над принципом поваги до свободи особистості і виправдовує саме на теперішній час подальше тримання обвинуваченого під вартою, тому оскаржувана ухвала суду є законною, обґрунтованою та належним чином умотивованою, внаслідок чого вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга обвинуваченого без задоволення.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419 і 422-1 КПК України,

постановила:

Ухвалу Шосткинського міськрайонного суду Сумської області від 18.01.2024 відносно ОСОБА_9 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю ухвалу без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4