Рішення

від 15.02.2024 по справі 910/17454/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2024Справа №910/17454/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі"до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача -Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор"про визнання недійсним договоруСуддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники учасників справи:від позивача:не з`явивсявід відповідача:Ільяшов Б.М.від третьої особи:Селянський Д.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор", в якому просить суд визнати недійсним укладений сторонами Договір №ФК01/04-01 про надання фінансового кредиту від 01.04.2021.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" вказує, що в жовтні 2023 року вищий орган позивача дізнався про укладення позивачем, як позивальником, та відповідачем, як кредитодавцем, Договору №ФК01/04-01 про надання фінансового кредиту від 01.04.2021, на виконання якого відповідачем було перераховано позивачу в якості позики кошти у розмірі 13 500 000,00 грн.

Позивач стверджує, що даний правочин укладено з перевищенням директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" повноважень, оскільки загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" не надавали згоди на укладення такого значного правочину та позивач не потребував укладення такого договору, у зв`язку з чим позивач вважає, що даний договір підлягає визнанню недійсним.

В змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" вказує, що планує понести судові витрати в розмірі судового збору за подання даного позову та витрати на правову допомогу у орієнтовному розмірі 60 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/17454/23; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор"; встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 19.12.2023.

06.12.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову та вказує, що з дати укладення договору минуло більше двох років, протягом яких позивач не вчиняв жодних дій, спрямованих на відмову від договору, повернення коштів тощо. Також відповідач звертає увагу суду, що оскаржуваний договір з боку позивача було підписано 01.04.2021 керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" - ОСОБА_1, яка станом на 01.04.2021 перебувала у складі учасників позивача з часткою в розмірі 50% статутного капіталу (голосів). Крім того, відповідач вказує, що загальні збори Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" не могли не знати (не затверджувати) даних фінансової звітності товариства за 2021/2022 роки, в складі якої не могло бути не відображено отримання кредиту у розмірі 13 500 000,00 грн, в той час як інформація про рішення загальних зборів позивача про непогодження правочину з`явилась лише після звернення кредитора з позовом до суду.

07.12.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор" надійшли письмові пояснення, в яких третя особа також звертає увагу суду, що оспорюваний договір з боку позивача було підписано керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" - ОСОБА_1, яка станом на дату його підписання перебувала у складі учасників позивача з часткою в розмірі 50% статутного капіталу (голосів).

14.12.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор" надійшли письмові пояснення, в яких третя особа звертає увагу суду, що позов було подано Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" після того як було відкрито провадження у справі №910/14867/23 про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" за оспорюваним договором; позов про визнання недійсним Договору №ФК01/04-01 про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 був поданий після спливу 1,5 років після фактичного отримання коштів; після відкриття провадження у справі №910/17454/23 позивачем було подано клопотання про зупинення провадження у справі №910/14867/23, що, на думку третьої особи, свідчить про "затягування" розгляду справи №910/14867/23.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 відкладено підготовче засідання на 16.01.2024.

25.12.2023 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідачу повинно було бути відомо про обмеження повноважень директора позивача на укладення значних правочинів. Окрім того, позивач заперечує подальше схвалення правочину, оскільки є рішення уповноваженого органу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" про ненадання згоди на укладення правочину, в той час як перебування керівника позивача у складі засновників (учасників) товариства не спростовує факт того, що директор діяв з перевищенням повноважень та не в інтересах особи і не наділяє директора правом перевищувати повноваження. Крім того, позивач заперечує обізнаність загальних зборів товариства про вчинення оспорюваного правочину та стверджує, що загальними зборами не затверджувалась фінансова звітність Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" за 2021/2022 роки.

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про витребування відомостей, оскільки наявність ліцензії є загальновідомою інформацією та з урахуванням того, що такі докази не є необхідними для правильного вирішення спору; зобов`язано позивача надати суду оригінали документів, копії яких долучені ним до позову; закрито підготовче провадження у справі №910/17454/23; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи №910/17454/23; призначено розгляд справи по суті на 30.01.2024.

Протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2024 запропоновано сторонам надати пояснення щодо коштів, які були перераховані в якості позики за спірним договором; відкладено судове засідання на 15.02.2024.

14.02.2024 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" надійшли письмові пояснення, в яких відповідач вказав, що виконання позивачем, як позичальником, своїх зобов`язань за Договором №ФК01/04-01 про надання фінансового кредиту від 01.04.2021 не забезпечувалось з огляду на позитивну кредитну історію Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі", відсутність у останнього прострочених фінансових зобов`язань, виконавчих проваджень, невиконаних рішень судів, податкового боргу, що вказувало на мінімальну ступінь ризику з неповернення суми позики.

В судове засідання 15.02.2024 з`явились представники відповідача та третьої особи, надали пояснення по суті спору, за змістом яких Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор" проти задоволення позову заперечували та просили відмовити в його задоволенні.

Позивач явку свого представника в судове засідання 15.02.2024 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце дату та час засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" - Стеценка Тараса Миколайовича в розписці про відкладення судового засідання від 30.01.2024.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Керуючись вказаними приписами господарського процесуального закону, протокольною ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.02.2024 постановлено здійснювати розгляд справи №910/17454/23 по суті за відсутністю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі".

В судовому засіданні 15.02.2024 судом завершено розгляд справи №910/17454/23 по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" (позичальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" (кредитодавець) укладено Договір №ФК01/04-01 про надання фінансового кредиту (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.2 якого кредитодавець зобов`язався надати позичальникові фінансовий актив шляхом відкриття кредитної лінії у сумі 13 500 000,00 грн на умовах, передбачених цим договором, а позичальник зобов`язався згідно із цим договором повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом.

У пункті 1.4 Договору сторонами погоджено, що строк користування кредитом (строк, на який надається кредит) становить 365 днів. У випадку якщо в момент закінчення строку дії договору позичальник не використає кредит повністю, невикористана частина ліміту кредитної лінії не надається (анулюється).

Кредит надається позичальнику для наступної цілі: поповнення обігових коштів (цільового використання) (п. 1.5 Договору).

У пункті 2.1 Договору за згодою сторін процентна (відсоткова) ставка за кредитом визначена як фіксована.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що проценти (відсотки) за користування кредитом встановлюються у розмірі 15% річних.

Нарахування процентів кредитодавцем здійснюється на суму фактично отриманого кредиту за фактичний строк користування кредитом в наступному порядку - щоквартально, станом на останній календарний день кожного поточного місяця. Нарахування процентів кредитодавцем та їх сплата позичальником здійснюється до повного повернення кредиту (п. 2.3 Договору).

У пункті 3.1 Договору вказано, що кредитодавець надає кредит позичальникові у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника. Датою видачі кредиту (його частини) позичальнику є дата зарахування коштів на банківський рахунок позичальника.

У пункті 4.1 Договору позичальник зобов`язався повністю повернути наданий кредит до закінчення строку, визначеного в п. 1.4 цього договору.

Проценти за користування кредитом, наданим за цим договором, сплачуються позичальником не пізніше кінцевого строку дії договору або не пізніше останнього дня повернення кредиту. У разі якщо останній день сплати процентів припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, останнім днем сплати вважається наступний за вихідним, святковим або інший неробочим днем робочий день (п. 4.2 Договору).

Пунктом 4.3 Договору визначено, що позичальник повертає кредит та сплачує проценти (відсотки) за користування кредитом шляхом внесення коштів у безготівковій формі на поточний рахунок кредитодавця, зазначений в розділі 12 Реквізити Сторін договору.

Повернення кредиту кредитодавцеві та сплата відсотків здійснюється у такій черговості: у першу чергу позичальник сплачує прострочену заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом; у другу чергу - проценти (відсотки) за користування кредитом; у третю чергу - заборгованість за кредитом; у четверту чергу - повернення кредиту (п. 4.5 Договору).

За умовами п.п. 9.1, 9.2 Договору останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії визначається в п. 1.4 договору.

На виконання своїх зобов`язань за Договором Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" було перераховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" в якості кредиту кошти у загальному розмірі 13 500 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №1300 від 02.04.2021 на суму 4 500 000,00 грн та №1307 від 07.04.2021 на суму 9 000 000,00 грн.

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" про недійсність Договору у зв`язку з тим, що даний правочин було укладено керівником позивача із перевищенням своїх повноважень.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" вказує, що керівник ОСОБА_1 уклала даний Договір без згоди загальних зборів учасників, а тому просить визнати такий договір недійсним.

Положеннями частини 7 статті 179 Господарського кодексу України визначено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, встановлених Господарським кодексом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами частин 1 та 2 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до статей 203, 204 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 2, 3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно статті 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину. Без наступного схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені директором з перевищенням повноважень, тягне за собою визнання такого правочину недійсним.

Як вбачається із Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі", затвердженого протоколом №1/2021 Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" від 20.02.2021 (надалі - Статут), виконавчим органом товариства є директор.

Пунктом 11.38.1 Статуту передбачено, що директор самостійно приймає рішення про укладення, зміну чи розірвання будь-яких правочинів, зокрема але не виключно договорів купівлі-продажу (в тому числі правочинів щодо відчуження майна товариства, вартість якого перевищує 50 відсотків вартості усього майна товариства), договорів іпотеки (в тому числі договорів іпотеки - майнової поруки по зобов`язаннях третіх осіб, в тому числі за договорами позики, укладеними директором товариства як фізичною особою з третіми особами незалежно від суми правочину), договорів застави нерухомого та рухомого майна, в т.ч. корпоративних прав, договорів позики, договорів поруки (в тому числі договори поруки по зобов`язанням третіх осіб, в тому числі за договорами позики, укладеними директором товариства як фізичною особою з третіми особами незалежно від суми правочинів.

Відповідно п. 11.38.2 Статуту директор підписує, укладає, змінює та розриває від імені товариства правочини, зокрема але не виключно договори купівлі-продажу (в тому числі правочини щодо відчуження майна товариства, вартість якого перевищує 50 відсотків вартості усього майна товариства), договори іпотеки (в тому числі договори іпотеки - майнової поруки по зобов`язанням третіх осіб, в тому числі за договорами позики, укладеними директором товариства як фізичною особою з третіми особами незалежно від суми правочинів), договори застави нерухомого та рухомого майна, в т.ч. корпоративних прав, договори позики, договори поруки (в тому числі договори поруки по зобов`язанням третіх осіб, в тому числі за договорами позики, укладеними директором товариства як фізичною особою з третіми особами незалежно від суми правочинів), договори оренди нерухомого та рухомого майна, тощо незалежно від суми правочинів;

Згідно п. 11.38.3 Договору директор самостійно приймає рішення на вчинення значних правочинів та правочинів. щодо яких є заінтересованість.

Позивач стверджує, що для укладення договору позики керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" мав отримати згоду загальних зборів учасників позивача.

У пункті 12.1 Статуту зазначено, що значними правочинами є:

- укладення правочинів на будь яку суму;

- укладення правочинів, предметом яких є цінні папери, правочинами з надання та/або отримання позик, надання гарантій та порук, укладання вексельних правочинів, укладення договорів лізингу, укладення кредитних правочинів, укладення правочинів щодо нерухомого майна та/або земельних ділянок не залежно від суми правочину.

З питань, передбачених п.п. 12.1 -12.3 цього розділу, рішення може бути прийняте загальними зборами учасників або директором товариства за наявності згоди загальних зборів учасників (п. 12.4 Статуту).

Частиною 2 статті 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (тут і надалі в редакції, чинній станом на дату укладення оспорюваного правочину) передбачено, що рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства відповідно до останньої затвердженої фінансової звітності, приймаються виключно загальними зборами учасників, якщо інше не передбачено статутом товариства.

Отже, положення Статуту позивача містили взаємовиключні положення з приводу повноважень керівника позивача на укладення Договору - так, п.п. 11.38.1, 11.38.2 Статуту наділяли директора повноваженнями на укладення договору позики незалежно від суми правочину (навіть якщо сума позики перевищує 50 відсотків вартості усього майна товариства), в той час як п.п. 12.1, 12.4 Статуту обмежували такі повноваження необхідністю отримання відповідного рішення загальних зборів учасників позивача.

30.10.2023 відбулись загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі", на яких було прийнято рішення, оформлені Протоколом №30/10/23 від 30.10.2023, про ненадання згоди на вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" правочину - Договору від 01.04.2021 про надання фінансового кредиту №ФК01/04-01 на суму 13 500 000,00 грн; про визнання даного договору таким, що вчинений не в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" та з перевищенням керівником ОСОБА_1 повноважень.

В аспекті наведеного суд вважає за необхідне дослідити чи діяв керівник Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі", укладаючи Договір, на шкоду інтересам товариства.

По-перше, суть угоди зводиться до одержання коштів у розмірі 13,5 млн. грн під 15% річних. Запитання суду щодо спрямування позивачем залучених коштів та чи погоджені дії щодо витрати цих коштів з загальними зборами позивача відповідь відсутня, а в наступне судове засідання (після поставлення судом такого питання) представник позивач не з`явився.

По-друге, у загальних зборах позивача 30.10.2023 взяли участь ОСОБА_2 (50%), Акціонерне товариство "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Брікерс" (40%) та ОСОБА_3 (10%), і такі збори а) не надали згоду на вчинення правочину, вчиненого 01.04.2021, б) визнали дії та бездіяльність директора товариства протиправними.

Прикметно, що із загальновідомої інформації вбачається, що бенефіціарним власником Акціонерного товариства "Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Брікерс" є ОСОБА_1 , а таке товариство на зборах 30.10.2023 голосувало за визнання протиправними дій власного бенефіціара.

По-третє, станом на момент розгляду справи судом, ОСОБА_1 не відсторонена від керівництва позивачем, незважаючи на визнання її дій протиправними.

По-четверте, розмір інфляційних втрат за період правомірного користування коштами за договором з 01.04.2021 - 365 днів становив 13,72%, що разом із 3% складатиме 16,72% річних - ставка, на яку необхідно збільшити розмір позичених коштів у разі визнання правочину недійсним.

Така ставка більше відсоткової ставки у 15%, яку сторони оскаржуваного правочину визначили для правомірного користування чужими коштами, а відтак недійсність правочину призведе до необхідності сплати 16,72% за 365 дні користування коштами, замість 15%.

Наведене нівелює твердження позивача про економічний інтерес товариства до недійсності спірного правочину, оскільки із урахуванням приписів ст.ст. 216, 1212 Цивільного кодексу України обов`язок повернення позичених коштів (як безпідставно одержаних) не припиняється фактом недійсності правочину.

По-п`яте, даний позов надійшов до суду 13.11.2023, в той час як 25.09.2023 Господарським судом міста Києва відкрито провадження у справі №910/14867/23 за позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" коштів за оскаржуваним договором. 06.11.2023 через відділ діловодства та документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Солюшинс Фактор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшинс Фактор" про визнання недійсним договору факторингу (відступлення права вимоги) від 06.07.2023 №ПВ-060723/1.

Крім того, після відкриття провадження у даній справі Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" у справі №910/14867/23 було ініційовано питання зупинення провадження до набрання законної сили рішенням суду у справі №910/17454/23.

Суд погоджується із твердженнями відповідача, що подача даного позову обумовлена виключно надходженням позову про стягнення коштів, а подача в тій справі зустрічного позову з іншими підставами і предметом, дають підстави вважати, що у позичальника наявний намір скористатися процесуальними можливостями задля спроби домогтися зупинення розгляду справи про стягнення коштів та відтермінування прийняття в межах справи №910/14867/23 рішення суду по суті позовних вимог.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Наприклад, у статті I.-1:103 Принципів, визначень і модельних правил європейського приватного права вказується, що поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Очевидно, що дії позивача, який уклав Договір, з квітня 2021 року користувався отриманими на підставі вказаного договору коштами у розмірі 13 500 000,00 грн, однак більш як через два роки після укладення оспорюваного правочину та отримання кредитних коштів і лише після початку розгляду судом спору щодо стягнення коштів за даним договором почав стверджувати, що відповідний правочин є недійсним, оскільки його керівником перевищено свої повноваження, суперечать його попередній поведінці і є недобросовісними.

Варто зауважити, що доктрина venire contra factum proprium в схожій правовій ситуації застосовувалась Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 05.06.2018 у справі №338/180/17, а також у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17.

При цьому, враховуючи, що 1) позивач почав оспорювати Договір лише після ініціювання судового розгляду справи про стягнення з нього заборгованості за таким Договором, 2) що позивач не забезпечив явку свого представника засідання 15.02.2024 з розгляду даної справи по суті та не повідомив про причини його неявки, хоча доводи представника позивача по суті спору були заслухані в судовому засіданні 30.01.2024, в той час як оголошено перерву у засіданні було на завершальній стадії розгляду спору судом першої інстанції, 3) що позивачем двічі подавались необґрунтовані клопотання про відкладення засідань по справі (18.12.2023 - мотивоване станом здоров`я представника без долучення жодних доказів на підтвердження обставин неможливості прибуття представника; 16.01.2024 - мотивоване оголошенням повітряної тривоги у м. Києві, хоча загальновідомою обставиною є продовження судами розгляду справ після відбою повітряної тривоги), 4) що позивачем не було виконано вимог протокольної ухвали від 30.01.2024, якою, зокрема позивачу було запропоновано надати пояснення щодо коштів, які були перераховані в якості позики, суд дійшов висновку, що фактично відповідачем було ініційовано спір у справі №910/17454/23 з метою перешкоджання (затягування) провадження по справі №910/14867/23, предметом якої є стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" заборгованості за Договором.

Керуючись наведеним, а також враховуючи, що відповідачем та третьою особою в межах підготовчого провадження було подано відзив та пояснення та забезпечено участь своїх представників у засіданнях (тобто пронесено витрати на правову допомогу), суд дійшов висновку про необхідність розгляду даної справи по суті, незважаючи на наявність підстав для залишення позову без розгляду через неявку представника позивача у засідання, оскільки залишення позову без розгляду не обмежує позивача в повторному зверненні до суду із таким же позовом, в той час як вирішення спору по суті унеможливить повторне ініціювання Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" спору за тотожним позовом з метою перешкоджання (затягування) провадження по справі №910/14867/23.

Попри наведене, зважаючи на те, що спірними коштами позивач користувався з квітня 2021 року, а з наявної в мережі Інтернет фінансової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" вбачається, що остання подавалась до компетентних органів, в той час як п. 11.23.6 Статуту затвердження річних результатів діяльності товариства, затвердження порядку розподілу прибутку віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено обставин необізнаності учасників товариства до 25.10.2023 про укладення спірного Договору, а відтак суд дійшов висновку про фактичне схвалення спірного Договору позивачем, навіть якщо припустити (з огляду на взаємовиключні положення Статуту щодо повноважень органів товариства) перевищення директором (який станом на дату укладення Договору володів 50% статутного капіталу товариства) при укладенні Договору своїх повноважень.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У справі, що розглядається, суд доходить висновку, що учасникам справи було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на наведене, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подачу даного позову необхідно покласти на позивача з огляду на відмову у задоволенні позовну в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 14, 74, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі" (01135, м. Київ, вул. Чорновола Вячеслава, буд. 41Д, офіс 13; ідентифікаційний код 39994967) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Солюшенс Фактор" (01011, м. Київ, Печерський узвіз, буд. 19; ідентифікаційний код 41017513) про визнання недійсним договору відмовити повністю.

2. Судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вінд Енерджі".

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 06.03.2024.

Суддя Р.В. Бойко