Рішення

від 16.01.2024 по справі 911/2449/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" січня 2024 р.

м. Київ

Справа № 911/2449/23

Суддя Черногуз А.Ф., за участю секретаря Репікової З.А., розглянувши в порядку загального позовного провадження

позов Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ Кафе» (43023, Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова, 1, код ЄДРПОУ 41152633)

про стягнення боргу за договором №02.5-14/1-362 від 01.03.2019,

за участю представників:

позивача: Коноваленко Ірина Миколаївна;

відповідача: не з`явились.

в с т а н о в и в :

Історія розгляду справи

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог кафе» про стягнення заборгованості за договором №02.5-14/1-362 від 01.03.2019.

Господарський суд ухвалою від 17.08.2023 відкрив провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено проведення підготовчого засідання у справі на 11.09.2023 на 14:15. Судом встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження.

До суду надійшла заява позивача про заміну предмету позову в частині збільшення позовних вимог, яка прийнята судом. Внаслідок цього на розгляду суду перебувають наступні позовні вимоги: стягнути відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 462318,59 грн, в тому числі: 326143,44 грн основного боргу, 110850,05 грн пені, 6974,98 3% річних, 18350,42 грн інфляційних втрат.

Також, до суду надійшов відзив відповідача, суд встановив строк для подання відповіді на відзив-до наступного судового засідання. Враховуючи ті обставини, що суд прийняв заяву позивача про заміну предмету позову в частині збільшення позовних вимог, суд відклав розгляд справи на 16.10.2023 для надання можливості відповідачу заявити свої заперечення з приводу даної заяви.

У судовому засіданні 16.10.2023, в якому брала участь представник позивача суд у порядку статті 183 ГПК України відклав розгляд справи на 06.11.2023 на 14:15, а також продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів відповідно до статті 177 ГПК України

До суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від відповідача, які прийняті судом та долучені до матеріалів справи. Враховуючи цю обставину, суд закрив підготовче судове засідання та призначив справу до розгляду по суті на 30.11.2023 на 14:30.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 30.11.2023 на стадії дослідження доказів суд, перевіряючи вказані позивачем обставини справи, що покладаються в основу позовних вимог, зокрема, що в період після 24.02.2022 року доступ орендаря за договором №02.5-14/1-362 від 01.03.2019 до орендованих приміщень не припинявся, а представники відповідача продовжували користуватись орендованим приміщенням, перебуваючи в орендованих площах та виконували свою роботу, з`ясував, що відсутні докази такого перебування представників відповідача, а саме доказів того, що по пропускній системі вони заходили та виходили з території аеропорту, який є режимним об`єктом зі спеціальним порядком доступу, доказів факту фіксації їх перепусток, часу, протягом якого вони там знаходились та кількість осіб, доказів того, що доступ орендарів до орендованих приміщень та самого аеропорту після 24.02.2022 не був обмежений.

Тож суд з огляду на відсутність необхідних доказів в матеріалах справи, вбачав за необхідне у порядку частини 4 статті 74 ГПК України витребувати зазначені докази у позивача - копії для долучення до справи та оригінали для огляду у судовому засіданні. Суд зобов`язав представника позивача надати докази до 13.12.2023. З наведених підстав оголошено перерву до 18.12.2023 до 15:45.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 18.12.2023 на стадії дослідження доказів суд, перевіряючи вказані позивачем обставини справи, що покладаються в основу позовних вимог, встановив, що дія договору №02.5-14/1-362 від 01.03.2019 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю безпосередньо пов`язана зі строком дії та чинністю договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №2139 від 14.08.2018, згідно якого ТОВ "ВОГ Кафе" надавалось в строкове платне користування майно приміщення №№175,176 та частина приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» площею 47,0 кв.м., що розміщене за адресою: Київська обл., Бориспілський р-н, с. Гора, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», для здійснення господарської діяльності у відповідності до цільового призначення майна ( розміщення торговельних об`єктів з продажу преси, періодичних видань, продовольчих товарів, непродовольчих товарів). Водночас, судом встановлено, що названий договір оренди відсутній в матеріалах справи.

Враховуючи те, що відсутність копії та оригіналу договору оренди №2139 від 14.08.2018 для огляду суд у порядку частини 4 статті 74 ГПК України витребував оригінал зазначеного договору у позивача для огляду у судовому засіданні, з наданням копії до матеріалів справи з усіма існуючими додатками у строк до 09.01.2024. У засіданні також оголошено перерву до 09.01.2024.

У судове засідання 09.01.2024 з`явився представник позивача. Від представника відповідача надійшли заперечення на заяву №35-22/1-664 від 12.12.2023 та заява про відшкодування витрат на правничу допомогу, які судом прийняті до матеріалів справи. Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою підготовки відповіді на заперечення відповідача на заяву ДП МА «Бориспіль» № 35-22/1-664 від 12.12.2023 та на заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, яке суд задовольнив та встановив строк для подання відповідей до наступного судового засідання. Суд відклав розгляд справи по суті на 16.01.2024 на 14:30.

До суду позивачем було подані пояснення на заперечення відповідача та заперечення на заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу. Вказані документи прийняті судом. Заслухавши заключний виступ представника відповідача, суд прийняв рішення у справі.

Узагальнені позиції сторін та обставини правовідносин

З урахуванням заяви про зміну предмету позову у справі, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № 02.5-14/1-362 у розмірі 462318,59 грн, що включає: 326143,44 грн основного боргу, 110850,05 грн пені, 6974,98 трьох відсотків річних, 18350,42 грн інфляційних втрат. Позивач стверджував про наявність за відповідачем заборгованості за договором за період з лютого по грудень 2022 року та з січня по липень 2023 року.

За словами позивача на виконання умов договору ним було виставлено відповідачу відповідні рахунки фактури, які залишились неоплаченими та складено акти приймання передачі, які не були повернуті позивачу, так само як і не було надано вмотивованої відмови від підписання зазначених актів.

Судом встановлено, що між позивачем, як балансоутримувачем, та відповідачем, як орендарем, 01.03.2019 було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-362.

Відповідно до пунктів 1.1 розділу 1 договору (предмет та ціна договору) у зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування приміщення №№ 175, 176 та частини приміщення № 226 загальною площею 47,0 кв.м на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D», з метою розміщення торговельних об`єктів з продажу преси, періодичних видань, продовольчих товарів, непродовольчих товарів (без права продажу ювелірних виробів, виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, а також окулярів), балансоутримувач надає, а орендар отримує та оплачує визначені послуги, перелік і вартість яких подано у таблиці № 1, де визначено назви послуг, обсяг наданих послуг в місяць та вартість послуг:

(1) постачання теплової енергії орієнтовно за 47,0 кв. м ? 3,29 Гкал по 30.11.2018 включно 1700,00 грн за 1 Гкал, а з 01.12.2018 становить 2080,00 грн за 1 Гкал;

(2) забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника 4 працівника 42 грн за місяць;

(3) прибирання та вивезення твердих побутових відходів по факту 110,00 грн за 1 куб. м;

(4) водопостачання води холодної згідно з показниками приладів обліку 22,00 грн за 1 куб. м;

(5) водопостачання води гарячої згідно з показниками приладів обліку 185,00 грн за 1 куб. м;

(6) водовідведення води стічної обсяг холодної води 24,00 грн за 1 куб. м.;

(7) підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення функціонування приміщень загального користування щомісячна сплата в розмірі 5% від чистого доходу отриманого від діяльності в орендованому приміщенні, на підставі отриманої довідки про чистий дохід за звітний місяць, але не менше 15000,00 грн, без ПДВ.

Назва послуги пункту 7 таблиці 1 договору відповідно до додаткової угоди № 1 від 04.02.2020 вказана, як "створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль»".

Додатковою угодою № 2 викладено нову редакцію вартості послуг. Листом № 25-22/1-310 від 27.10.2021 Балансоутримувач повідомляв про зміну вартості послуг з 15.11.2021, а листом № 19-22/1-92 від 04.01.2022 про зміну вартості послуг з 15.01.2022. До справи також долучені аналогічні листи про зміну вартості послуг № 37-22-174 від 29.12.2022 з 01.01.2023 та № 25-22/1-46 від 31.03.2023 з 12.04.2023.

В силу підпункту 1.1.2 балансоутримувач забезпечує технічну можливість для під`єднання обладнання орендаря до електричних мереж балансоутримувача з метою передачі орендарю електричної енергії, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача за цінами (тарифами), встановленими уповноваженим органом державної влади (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, далі - НКРЕКП). Обсяг електроенергії спожитої за місяць, відповідно до таблиці поданої в цьому пункті, визначається згідно показниками електролічильника.

Відповідно до підпункту 1.1.3 договору орендар щорічно сплачує балансоутримувачу компенсацію земельного податку за звітний рік за оренду майна. Сума компенсації вираховується пропорційно площі орендованого майна.

Відповідно до пункту 1.4 розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об`єму, вартостей та витрат балансоутримувача, пов`язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.

Згідно пункту 1.5 договору при порушенні балансоутримувачем умов договору щодо ненадання або надання не в повному обсязі послуг, зниження їх якості, сторони протягом двох календарних днів після порушення складають та підписують Акт-претензію, в якому зазначаються терміни, види відхилення показників у наданні послуг тощо. Балансоутримувач протягом трьох робочих днів після підписання Акту-претензії вирішує питання про перерахунок платежів або видає орендарю обгрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензій. Спори щодо задоволення претензій орендаря вирішуються в суді. Орендар має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред`явленої претензії.

Розділом 2 договору визначені обов`язки сторін. На балансоутримувача покладено обов`язок надавати орендарю визначені договором послуги (п. 2.1.1), щомісяця до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунок-фактуру за надані послуги за звітний місяць та складати Акт приймання-здачі виконаних послуг, який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості (п. 2.1.6).

На орендаря в свою чергу покладені, зокрема, наступні обов`язки:

щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, надавати до бухгалтерії балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності в орендованому приміщенні за звітний місяць, та періодичні звіти скорочені, видані касовими апаратами. Орендар несе відповідальність за вчасне надання Довідки та достовірність даних в Довідці (пункт 2.2.2);

щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, Акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно з пунктом 1.1.3 Договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акту. Датою отримання рахунку та акту вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем протягом 5 робочих днів з дати його отримання. Підписаний акт орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Акт підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акту орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг (2.2.3).

Разом з тим відповідно до пункту 3.1.4 балансоутримувач має право вимагати від орендаря своєчасного надання документів згідно з пунктом 2.2.2 та своєчасної оплати згідно з пунктом 2.2.3 Договору.

Позивач відзначав, що у зв`язку з отриманням звітів про об`єми збирання та перевезення побутових відходів і великогабаритних відходів з території ДП МА «Бориспіль», що проводить ТОВ «Фірма Володар-Роз» та коригуванням об`ємів наданих Орендарю послуг, Балансоутримувачем було здійснено коригування виставлених до сплати сум за надані Послуги, про що було складено відповідні рахунки-фактури та Акти від 20.09.2022, від 22.06.2022, від 19.09.2022, від 23.05.2022, від 24.03.2023 року, які також були направлені Балансоутримувачем на адресу Орендаря.

Позивач надав до суду копії актів виконаних послуг від 28.02.2022, від 20.09.2022 (коригуючий Акт), від 22.06.2022 (коригуючий Акт), від 19.09.2022 (коригуючий Акт), від 30.04.2022, від 23.05.2022 (коригуючий Акт), від 31.05.2022, від 30.06.2022, від 31.07.2022, від 31.08.2022, від 12.09.2022, від 30.09.2022, від 31.10.2022, від 30.11.2022, від 31.12.2022, від 31.01.2023, від 28.02.2023, від 24.03.2023 (коригуючий Акт), від 31.03.2023, від 30.04.2023, від 31.05.2023, від 30.06.2023, від 31.07.2023.

Для оплати наданих послуг балансоутримувач виставляв орендарю рахунки-фактури № 901/9 від 28.02.2022 на суму 361,14 грн.; № 901/11 від 28.02.2022 на суму 19 551,17 грн.; № 901/12 від 30.04.2022 на суму 19 551,17 грн.; № 901/13 від 30.04.2022 на суму 19 551,17 грн.; № 901/17 від 31.05.2022 на суму 18 674,21 грн.; № 901/19 від 30.06.2022 на суму 18 674,21 грн.; № 901/20 від 31.07.2022 на суму 18 674,21 грн; № 901/22 від 31.08.2022 на суму 18 674,21 грн.; № 901/23 від 12.09.2022 на суму 2,47 грн; № 901/25 від 30.09.2022 на суму 18 674,21 грн.; № 901/27 від 31.10.2022 на суму 18 674,21 грн.; № 901/31 від 30.11.2022 на суму 18 674,21 грн.; № 901/46 від 31.12.2022 на суму 1179,78 грн.; № 901/49 від 31.12.2022 на суму 18 000,00 грн.; № 901/1 від 02.02.2023 на суму 1533,96 грн.; № 901/2 від 02.02.2023 на суму 18 000,00 грн.; № 901/5 від 02.02.2023 на суму 1 399,25 грн.; № 901/6 від 28.02.2023 на суму 2 2275,61 грн.; № 901/7 від 28.02.2023 на суму 18 000,00 грн.; № 901/8 від 28.02.2023 на суму 674,21 грн.; № 901/12 від 31.03.2023 на суму 712,84 грн.; № 901/13 від 31.03.2023 на суму 18 000,00 грн.; № 901/14 від 31.03.2023 на суму 674,21 грн.; № 901/17 від 30.04.2023 на суму 719,02 грн.; № 901/18 від 30.04.2023 на суму 18 000,00 грн.; № 901/20 від 31.05.2023 на суму 715,54 грн.; № 901/21 від 31.05.2023 на суму 18 000,00 грн.; № 901/23 від 30.06.2023 на суму 715,54 грн.; № 901/24 від 30.06.2023 на суму 18 000,00 грн.; № 901/25 від 30.06.2023 на суму 44,81 грн, № 901/28 від 31.07.2023 на суму 715,54 грн та 301/29 від 31.07.2023 на суму 18000,00 грн.

До позову ДП МА «Бориспіль» долучило копії претензій та вказало, що 11.05.2023 на поштову адресу відповідача було направлено претензію №35-28/5-107 від 11.05.2023 на суму 251232,99 грн заборгованості за послуги, надані на умовах договору в лютому-грудні 2022 року та січні-березні 2023 року. Зазначена претензія не була отримана відповідачем та повернулася на адресу ДП МА «Бориспіль» з відміткою поштового оператора «Укрпошта» про повернення в зв`язку з закінчення терміну зберігання. За словами позивача 07.06.2023 на юридичну адресу відповідача було направлено претензію №35-28/5-147 від 07.06.2023 року на суму 269952,01 грн. заборгованості за послуги, надані на умовах договору в лютому - грудні 2022 року та січні - квітня 2023 року. Дана претензія була отримана представником Відповідача 15.06.2023 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0830107184743, копія якого долучена до справи. Водночас, вимоги зазначені в претензії залишились невиконаними, за словами позивача, а заборгованість залишилась непогашеною.

Відповідач не погодився з позовом та зазначав про наявність форс мажорних обставин, що пов`язані з введенням в Україні воєнного стану, закриттям повітряного простору починаючи з 24.02.2022, що призвело до повної зупинки регулярного пасажирського сполучення та як наслідок вимушеної зупинки діяльності відповідача в орендованих приміщеннях. Ці обставини є загальновідомими та не потребують доказування. Відповідач вказав, що він повідомляв позивача, що у зв`язку з настанням обставин непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин ТОВ «ВОГ Кафе» з 24.02.2022 і до закінчення дії форс-мажорних обставин, не має можливості використовувати орендоване майно.

Також відповідач звертав увагу суду на те, що враховуючи зупинення господарської діяльності відповідача в орендованих приміщеннях, з 24.02.2022 працівники відповідача в орендованих приміщеннях були відсутні. Тож, починаючи з 24.02.2022, балансоутримувач не міг надавати орендареві послуги за договором, об`єм яких залежить від кількості працівників або фактичного користування послугами орендарем (його працівниками) та відповідно і неможливості користування орендарем у вказаний період орендованим майном. За відсутності працівників орендаря в орендованих приміщеннях, послуга «забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці...» орендарю не надавалася.

Листом №01/3-1 від 01.03.2023 ТОВ «ВОГ Кафе» просило Позивача дозволити працівникам товариствам потрапити на територію аеропорту та до орендованого приміщення, однак лист залишився без відповіді.

Також відповідач акцентував увагу на тому, що рахунки-фактури та акти були виставлені позивачем лише 16.03.2023, в той час як доказів надсилання/вручення їх відповідачу у 2022 році до справи не долучено. Відповідач також звертав увагу, що відсутні документи, які б підтвердили повноваження О. Чередника, який підписував акти приймання здачі виконаних послуг, а тому у товариства відсутній обов`язок щодо відшкодування вартості таких послуг.

Відповідач відмічав, що наведений у позовній заяві розрахунок суми основного боргу не містить посилання на підставу здійснення нарахування вартості послуг на прибирання та вивезення твердих побутових відходів: акт від 28.02.2022 в кількості 5,04 м.куб. на суму 876,96 грн, акт від 30.04.2022 в кількості 5,04 м.куб. на суму 876,96 грн., хоча згідно долучених позивачем звітів про об`єми збирання та перевезення побутових відходів і великогабаритних відходів з території ДП МА «Бориспіль», об`єм відходів ТОВ «ВОГ КАФЕ» становить: лютий 2022 року - 4.14 м.куб., березень 2022 року - 0,0 м.куб., квітень 2022 року - 0,0 м.куб. Зазначене свідчить про порушення вимог п.1.4. Договору, коли позивач нараховує плату за послуги, які фактично не були надані.

До справи відповідачем долучено копії довідок ТОВ "Вог Кафе" про чистий дохід з лютого 2022 року по червень 2023 року та листів від 08.06.2023 та 07.07.2023 про відмову від підписання актів приймання-здачі виконаних послуг, копію сертифікату Волинської торгово-промислової палати № 0700-22-0144 від 25.05.2022, який засвідчує вплив на сторону форс-мажорних обставин.

Висновки господарського суду

В силу статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на доступ до правосуддя закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Положеннями статті 16 ЦК України, які кореспондуються зі статтею 20 ГК України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Статтею 11 ЦК України закріплено цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання згідно ст. 174 ГК України є господарський договір.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем за період з лютого 2022 року по липень 2023 року надано відповідачу послуги на загальну суму 326143,44 грн, що підтверджується складеними актами приймання-здачі виконаних послуг, а також, виставленими рахунками-фактурами, копії яких долучено до матеріалів справи.

Суд приймає до уваги твердження позивача про те, що у зв`язку з порушенням відповідачем взятого на себе на умовах п.п. 2.2.3 п. 2 договору зобов`язання щодо самостійного отримання в бухгалтерії позивача рахунків-фактури для сплати вартості отриманих у період з лютого 2022 року по липень 2023 року послуг, копії рахунків-фактури були направлені позивачем та отримані відповідачем за допомогою програмного забезпечення М.Е.Doc з подальшим направленням засобами поштового зв`язку. Тому твердження відповідача щодо несвоєчасного виставлення/надіслання позивачем рахунків-фактур не відповідає дійсності і спростовується наданими до матеріалів справи копіями рахунків-фактур з відміткою програмного забезпечення М.Е.Doc про доставлення документів до відповідача. Умовами договору не встановлено обов`язок позивача направляти відповідачу документи, що наведені у розділі 2 договору, на підставі яких виставляються рахунки-фактури для сплати вартості наданих послуг.

Відповідач не надав суду доказів своєчасного подання вмотивованих відмов від підписання актів здачі-приймання робіт, а тому вказані акти, у відповідності до пп. 2.2.2 п. 2.2 договору вважаються, підписаними сторонами. Отже, відповідач в силу умов договору повинен оплатити надані йому послуги відповідно до вказаних актів та рахунків-фактур за період з лютого 2022 року по липень 2023 року.

Відтак, строк виконання грошового зобов`язання відповідача по оплаті наданих позивачем послуг на момент розгляду справи настав. Таким чином, матеріалами справи підтверджується, а відповідачем не спростовано надання позивачем послуг за договором відповідно до актів приймання-здачі виконаних послуг на загальну суму 326143,44 грн.

Оскільки, заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги у сумі 326143,44 грн станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, факт надання послуг позивачем відповідачу документально підтверджено, тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у сумі 326143,44 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо уповноваженої особи на підписання актів-приймання передачі суд бере до уваги надану до суду копію листа № 03-22-1046 позивача від 13.04.2023, в якому відповідач повідомлявся, що уповноваженою особою на підписання Актів приймання - здачі виконаних послуг є директор з експлуатації Чередник Олексій Анатолійович, повноваження якого підтверджуються довіреністю від 02.01.2023 №01-22/7-10. Копія вказаної довіреності також долучена до матеріалів справи, досліджена судом та встановлено її відповідність умовам пункту 2.2.3 договору.

Окрім іншого суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи не містять доказів складення відповідачем актів-претензій та/або направлення на адресу позивача мотивованої відмови від підписання актів, як і доказів оплати вартості наданих позивачем послуг у визначений договором строк.

Так, згідно пп.2.2.19 договору, у разі припинення споживання електричної енергії внаслідок звільнення Орендарем орендованого майна, останній письмово повідомляє про це службу головного енергетика балансоутримувача з зазначенням запланованої дати звільнення для зняття останніх показників приладів обліку та припинення передачі електричної енергії. Після чого, представник балансоутримувача знімає останні показники засобів обліку, припиняє передачу електричної енергії та Сторони підписують Акт відключення електроустановки від діючої електромережі.

Стверджуючи про неможливість користування орендованим приміщенням та відсутність споживання послуг у такому приміщенні, відповідач, у відповідності до пп.2.2.19 договору, письмово не повідомляв службу головного енергетика позивача про припинення споживання електричної енергії, що додатково свідчить про надання послуг, зокрема, постачання електричної енергії.

Пунктом 5.1 договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків, передбачених договором, якщо це є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладання договору в результаті подій надзвичайного характеру, які жодна з сторін не могла ні передбачити, ні попередити, включаючи, але не обмежуючись переліченим: пожежі, повені, землетруси, воєнні дії, страйки, що перешкоджають виконанню договірних зобов`язань у цілому або частково, якщо ті обставини безпосередньо вплинули на виконання обов`язків, передбачених Договором, на період їх дії (далі Форс-мажор).

Пунктом 5.2 договору узгоджено, що сторона, для якої склалась неможливість виконання обов`язків за договором, зобов`язана у письмовій формі повідомити іншу сторону протягом 14 календарних днів з моменту настання форс-мажору. Відсутність такого повідомлення позбавляє відповідну сторону права посилатись на форс-мажор у майбутньому.

Достатнім доказом дії форс-мажору є документ, виданий Торгово-промисловою палатою України або іншого уповноваженого органу вказано у пункті 5.4 договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин лише 08.06.2023 листом № 01-08/06/2023 та надав копію сертифікату № 0700-22-0144 від 25.05.2022 про форс-мажорні обставини, що виданий Волинською торгово-промисловою палатою. Суд погоджується з позивачем, що повідомлення про настання форс-мажорних обставин було надано відповідачем позивачу з порушенням встановленого пунктом 5.2 договору строку. Окрім того, зі змісту сертифікату вбачається, що він стосується обов`язку користування приміщеннями №№175, 176 та частиною приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» площею 47,0 кв.м. за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н., с. Гора, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», для розміщення торговельних об`єктів з продажу преси, періодичних видань, продовольчих товарів, непродовольчих товарів з 24.02.2022 за договором оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №2139 від 14.08.2018.

У ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» зазначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Також, в ній визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Відповідно до п. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затверджених рішенням президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 №44(5), сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) це документ, за затвердженими президією Торгово-промислової палати України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий Торгово-промисловою палатою України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим регламентом.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 вищезазначеного Регламенту підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також визначених сторонами за договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими, відомчими та/чи іншими нормативними актами, які вплинули на зобов`язання таким чином, що унеможливили його виконання у термін, передбачений відповідно договором, контрактом, угодою, типовим договором, законодавчими та/чи іншими нормативними актами.

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 зазначено, форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Таким чином, сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення, а іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин чинним законодавством України не визначено.

Матеріали справи не містять сертифікату Торгово-промислової палати України чи уповноважених регіональних торгово-промислових палат, що засвідчив би наявність форс-мажорних обставин, які впливають на можливість виконання зобов`язань відповідача за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-362 від 01.03.2019.

Так, відповідно до пп. 4-2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розташоване в аеропортах державної форми власності, починаючи з 24.02.2022 і до моменту відновлення авіаційної діяльності таких аеропортів. У той же час, дія договорів оренди державного майна не припиняється, а відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

Зважаючи на те, що у матеріалах справи відсутні докази припинення чи розірвання договору оренди спірного приміщення, суд дійшов висновку, що відповідач продовжує орендувати спірне приміщення та не обмежений у своїх правах на використання даних приміщень.

При цьому, суд враховує, що постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» застосовується до договорів оренди державного майна щодо звільнення орендарів від орендної плати. При цьому, суд зазначає, що спірні послуги це не орендна плата, а вартість комплексу послуг (дій) здійснюваних балансоутримувачем майна, що надані (вчинені балансоутримувачем) для забезпечення належного утримання приміщень, що перебувають в оренді відповідача та приміщень загального користування, якими мають можливість користуватись працівники відповідача (WC), від сплати яких відповідач не звільнений, які безпосередньо пов`язані з фактом перебування приміщень в оренді відповідача та необхідність надання яких обумовлена самим фактом перебування приміщень у оренді відповідача з чим погодився сам відповідач підписуючи відповідний договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Посилання відповідача на обмежене користування орендованим приміщенням без підтвердження цієї обставини належними доказами, зокрема, письмової відмови в допуску до орендованого приміщення, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань за договором, у тому числі в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості визначених договором та наданих позивачем послуг. Окрім того, жодних скарг відповідача щодо ненадання доступу до орендованих приміщень працівників не долучено до справи.

Також суд враховує, що посилаючись на неможливість користування орендованим майном відповідач не вчиняв жодних дій, спрямованих на припинення дії договору оренди з цих підстав, а відтак, у позивача були цілком легітимні очікування, що факт продовження існування орендних правовідноцин, від яких залежить дія договору про відшкодування витрат балансоутримувача, зумовить дотримання відповідачем зобов`язань в частині оплати послуг позивача в межах договору про відшкодування витрат балансоутримувача № 02.5-14/1-362 від 01.03.2019.

Суд констатує, що факт подання відповідачем запиту на допуск на територію аеропорту та факт наступної неявки осіб вказаних у цьому запиті для доступу на територію аеропорту жодним чином не ставиться в залежність від дій позивача, позаяк позивач жодним чином не впливав на особисту волю працівників відповідача реалізувати своє право перебування в орендованому відповідачем приміщенні.

Також суд констатує, що факт закінчення строку дії перепусток відповідача та неоформлення нових також ставиться в залежність виключно від дій та волі самого відповідача.

З урахуванням посилань відповідача щодо підстав здійснення нарахування вартості послуг на прибирання та вивезення твердих побутових відходів, суд взяв до уваги те, що позивач після отримання звітів про об`єми збирання та перевезення побутових відходів і великогабаритних відходів з території ДП МА «Бориспіль», що проводить ТОВ «Фірма Володар-Роз» здійснив коригування об`ємів наданих орендарю послуг. Тож судом враховано факт коригування проведений позивачем стосовно вказаних послуг, що відображено в коригуючих актах.

За сукупності наведених висновків, в контексті зазначених норм, суд здійснив перевірку розміру основного боргу та встановив арифметичну правильність розрахунку позивача, що відповідає актам та рахункам, які долучені до справи, що складені у відповідності до умов договору та підтверджують обсяг наданих послуг, з огляду на що позов в частині стягнення основного боргу підлягає задоволенню у розмірі 326143,44 грн.

Позивач також заявив вимогу про стягнення з відповідача 110850,05 грн пені відповідно до кожного окремого рахунку-фактури з моменту виникнення заборгованості (після закінчення граничного строку оплати кожного рахунку, тобто починаючи з 21.03.2022 за першим рахунком) і до 30.08.2023 у порядку пункту 4.2 договору, де вказано, що орендар зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення. Пеня нараховується до моменту повного погашення заборгованості за договором.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд звертає увагу позивача, що у відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд вказує, що формулювання пункту 4.2 договору не може трактуватися, як виключення наведених у частині 6 статті 232 ГК України граничних строків нарахування пені, оскільки конкретних погоджень цього не наводиться, як і відсутнє посилання на вказану статтю, що нівелює можливість не брати її до уваги та не застосовувати до спірних правовідносин.

Тож суд здійснив власний розрахунок пені у шестимісячний строк з моменту виникнення кожного окремого обов`язку з відшкодування витрат позивача за кожним окремим актом та встановив, що загальна сума пені, що можлива до стягнення становить 66534,58 грн. Тому наведена вимога підлягає задоволенню частково.

Стосовно вимог позивача про стягнення суми інфляційного збільшення у розмірі 18350,42 грн та 6974,98 грн трьох відсотків річних у той же період, у який нараховувалась пеня, слід вказати наступне.

Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок трьох відсотків та інфляційних. Встановлено, що розмір відсотків річних обраховано позивачем правильно і сума нарахувань підлягає стягненню з відповідача у заявленому розмірі 3974,98 грн, в той час як розмір інфляційних відповідно до розрахунку суду становить 13260,39 грн. Тож вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню лише частково.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України закріплено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Судові витрати відповідно до статті 123 ГПК України складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи на професійну правничу допомогу та інших витрат, що пов`язані з вчиненням сторонами необхідних процесуальних дій. За змістом статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача частину судового збору пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 6193,70 грн.

Разом з тим, позивачем заявлено також у позові про витрати у розмірі 100,00 грн, що пов`язані з відправкою засобами поштового зв`язку кореспонденції іншим учасникам справи. Вказана сума з урахуванням наявних у справі доказів, що свідчать про вартість відправки відповідачу позову (фіскальний чек від 04.08.2023 на суму 43 грн), заяви про зміну предмету позову (фіскальний чек від 08.09.2023 на суму 43 грн) відповіді на відзив (фіскальний чек від 14.10.2023 на суму 43 грн) визнається судом обґрунтованою та стягується судом з відповідача.

Відповідачем в свою чергу подано до суду заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн. На підтвердження обумовленої між адвокатським об`єднанням та відповідачем вартості представництво інтересів у справі долучено копію акту приймання передачі виконаних послуг від 05.01.2024, договору про надання правничої допомоги та додаткової угоди. Позивач заявляв заперечення з приводу такої заяви відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

В силу частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи доведеність позовних вимог в частині основного боргу, а також те, що спір виник з вини сторони відповідача, який заперечував всі вимоги позивача, беручи до уваги ту обставину, що судом відмовлено у частині позовних вимог виключно через неправильно здійснений розрахунок пені та інфляційних, в контексті чого відповідачем не подано контррозрахунку чи заперечень, адже вся позиція базувалася на відсутності підстав для задоволення вимог про основну заборгованість суд вважає за можливе залишити судові витрати відповідача за ТОВ «ВОГ Кафе» та відмовити у задоволенні заяви відповідача про відшкодування витрат на правову допомогу.

В силу частини 5 статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 5 частини 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Враховуючи вищенаведене, а також те, що положеннями п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства визначено змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом, в межах наданих повноважень, створені належні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав щодо доказів та доводів.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ Кафе» (43023, Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова, 1, код ЄДРПОУ 41152633) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (08300, Київська область, Бориспільський район, с. Гора, вул. Бориспіль-7, код ЄДРПОУ 20572069) 326143,44 грн основного боргу за договором № 02.5-14/1-362 від 01.03.2019, 66534,58 грн пені, 6974,98 грн 3% річних, 13260,39 грн інфляційних, 6193,70 грн судового збору та 100,00 грн витрат позивача необхідних для розгляду справи.

В решті позовних вимог відмовити.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ Кафе» (43023, Волинська область, м. Луцьк, вул. Єршова, 1, код ЄДРПОУ 41152633) про відшкодування витрат на правову допомогу відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.03.2024.

Суддя А.Ф. Черногуз