Постанова

від 05.06.2024 по справі 911/2449/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2024 р. Справа№ 911/2449/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Козир Т.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ Кафе»

на рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2024

у справі № 911/2449/23 (суддя А.Ф. Черногуз)

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ Кафе»

про стягнення боргу за договором №02.5-14/1-362 від 01.03.2019,

за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року Державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» (далі також - Державне підприємство) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вог Кафе» (далі також - Товариство) про стягнення заборгованості за договором №02.5-14/1-362 від 01.03.2019, а з урахуванням поданої позивачем та прийнятої судом до розгляду заяви про збільшення предмету позову, позовними вимогами є стягнення заборгованості у розмірі 462 318,59 грн, з яких: 326 143,44 грн сума основного боргу, 110 850,05 грн пені, 6 974,98 грн 3% річних, 18 350,42 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.01.2024 у справі №911/2449/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ Кафе» на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» за договором № 02.5-14/1-362 від 01.03.2019326 - 143,44 грн основного боргу, 66 534,58 грн пені, 6 974,98 грн 3% річних, 13 260,39 грн інфляційних, 6 193,70 грн судового збору та 100,00 грн витрат позивача, необхідних для розгляду справи. У решті позовних вимог відмовлено. Судом у повному обсязі задоволено вимоги про стягнення суми основного боргу та 3% річних. Натомість вимоги про стягнення пені та інфляційних втрат задоволено частково. Судом також відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ Кафе» про відшкодування витрат на правову допомогу.

Задовольняючи вимоги про стягнення суми основного боргу, суд першої інстанції керувався положеннями ст.ст. 6, 11, 15, 509, 525, 526, 530, 626, 629, 632 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), а також встановленими судом обставинами надання позивачем Товариству послуг за договором №02.5-14/1-362 від 01.03.2019 та відсутністю доказів оплати наданих послуг у повному обсязі. Задовольняючи вимоги про стягнення пені частково, суд здійснив перерахунок заявленого до стягнення розміру пені з урахуванням положень ч.6 ст. 232 ГК України. Задовольняючи частково вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд виходив із здійсненого ним перерахунку сум, які підлягають стягненню.

Відмовляючи у задоволенні клопотання відповідача про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд керувався нормами ст.ст. 123, 129 ГПК України та встановленими судом обставинами виникнення спору з вини Товариства.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ Кафе» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою, Товариство посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Так, судом не було надано належної оцінки доводам відповідача про те, що послуги за договором не надавались. На підтвердження цих обставин, відповідач наголошував на існуванні загальновідомих фактів про відсутність пасажирських перевезень авіатранспортом, що у свою чергу зупинило господарську діяльність відповідача. Відповідач вказує на недоведеність позивачем фактів споживання його працівниками послуг за договором в частині забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, адже матеріали справи не містять доказів перебування працівників в орендованому приміщенні чи поновлення працівниками відповідача строку дії перепусток, також у доступі до орендованих приміщень відповідачеві було відмовлено.

Скаржник підкреслює, що жодну із передбачених умовами договору послуг ним не було отримано у зв`язку із припиненням господарської діяльності в орендованому приміщенні. За таких обставин, подані позивачем акти та рахунки-фактури не є належними доказами у підтвердження надання послуг за договором. До того ж, матеріали справи не містять доказів виставлення актів та рахунків фактур відповідно до умов п. 2.1.6 договору. За доводами відповідача, усі акти та рахунки за 2022 рік були виставлені та направлені позивачем лише 16.03.2023. Одночасно, відповідач переконаний, що обов`язок сплачувати за надані послуги у нього виникає виключно протягом 5ти днів з моменту самостійного отримання ним рахунку на оплату та акту. Неотримання рахунку виключає необхідність його оплати. До того ж, за доводами відповідача, надані позивачем акти підписано неуповноваженою особою, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності повноважень у особи, яка їх підписала. Судом не враховано, що в матеріалах справи відсутній акт за послуги, надані у березні 2022 року, відтак, судом безпідставно включено до обсягу наданих послуг рахунок-фактуру від 30.04.2022 №901/12.

Судом безпідставно залишено поза увагою обставини існування форс-мажорних обставин, засвідчених сертифікатом № 0700-22-0144 від 25.05.2022 про форс-мажорні обставини, виданим Волинською торгово-промисловою палатою. Незважаючи на те, що сертифікат стосується обов`язку користування приміщеннями №№175, 176 та частиною приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» площею 47,0 кв.м. за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н., с. Гора, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», з 24.02.2022 за договором оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №2139 від 14.08.2018, він також має бути врахований і під час розрахунків за договором №02.5-14/1-362 від 01.03.2019, оскільки спірний договір укладався у зв`язку з існуванням договору оренди.

Судом не надано належної оцінки обставинам відсутності доказів надсилання та вручення відповідачеві листів про зміну вартості послуг за договором.

Судом неправильно розраховано пеню за прострочення виконання зобов`язань, оскільки обов`язок оплатити виставлений рахунок виникає протягом 5-ти днів з дати отримання рахунку відповідачем, а не з 21 числа місяця, наступного за місяцем, у якому надавались послуги.

Більше того, за доводами відповідача, його обов`язок сплачувати за послуги, надані за договором виникає виключно після виставлення та надіслання йому відповідних рахунку та акта позивачем. Оскільки позивач вчасно не виконав такого обов`язку, то настала прострочка кредитора, відповідно обов`язок оплати наданої послуги виникає лише з моменту отримання відповідних актів та рахунку відповідачем.

Оскаржуване рішення не містить даних щодо розгляду судом клопотання №24-1/11-2023 від 24.11.2023 про зменшення неустойки до 10%, а тому клопотання залишилось нерозглянутим, що є процесуальним порушенням.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ Кафе» передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Агрикової О.В., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2449/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ Кафе» на рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2024 у справі № 911/2449/23 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Київської області.

10.04.2024 матеріали справи № 911/2449/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді після повернення її з навчання у НШС України 15.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ Кафе» на рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2024 у справі № 911/2449/23 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при подачі апеляційної скарги.

24.04.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ Кафе» на рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2024 у справі № 911/2449/23 та призначено справу до розгляду на 29.05.2024. Державному підприємству «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 20 травня 2024 року.

Державне підприємство скористалось правом, наданим статтею 263 ГПК України, надало відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2024 у справі № 911/2449/23 - без змін. Вважає рішення суду першої інстанції вмотивованим та таким, що прийняте з правильним застосуванням норм матеріального права до встановлених судом обставин та спірних правовідносин сторін.

Державне підприємство наполягає на тому, що додані ним до позову акти, а також рахунки-фактури, є належними та достатніми доказами надання послуг за договором №02.5-14/1-362 від 01.03.2019 у період з лютого 2022 року до липня 2023 року. За доводами державного підприємства, відсутність працівників у орендованому приміщенні не вплинула на можливість надання товариству послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці. При цьому, товариство не зверталось до державного підприємства із листом та пропозицією внести зміни до договору в частині зменшення кількості працівників до 0. Державним підприємством також наголошено на тому, що товариство мало можливість користуватись орендованим майном для ведення господарської діяльності, і протилежного товариством не доведено. Позивач вказує про безпідставне посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, оскільки останній не повідомляв про їх існування у встановленому договором порядку. Позивач окремо у відзиві зазначає ряд судових рішень у аналогічних, на його думку, справах та акцентує на необхідності формування єдиної судової практики у справах, де позивачем виступає ДП «Бориспіль», проте предметом спору у таких справах є стягнення коштів з орендарів приміщень аеропорту.

23.05.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника Бугайова А.О. надійшло клопотання про проведення судового засідання 29.05.2024 у даній справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів шляхом застосування системи відеоконференцзв`язку EasyCon.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 вищевказане клопотання представника ТОВ «ВОГ Кафе» Бугайова А.О. задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ Кафе» на рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2024 у справі № 911/2449/23 оголошено перерву до 05.06.2024. Також у судовому засіданні витребувано у позивача відомості про споживання субспоживачами теплової енергії.

30.05.2024 через підсистему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від представника скаржника надійшли заперечення про звернувся із клопотанням про долучення до матеріалів справи витребуваних доказів про споживання теплової енергії субспоживачами за грудень 2022 року та березень 2023 року.

03.06.2024 через підсистему «Електронний суд» Північного апеляційного господарського суду представник позивача надійшло клопотання відповідача, у якому він заперечує проти долучення до матеріалів справи нових доказів, з огляду на відсутність клопотання позивача про неможливість їх надання до суду першої інстанції.

Крім цього, в черговий раз відповідач наголосив на відсутності доказів наявності повноважень у Олексія Анатолійовича Чередника на підписання актів приймання-здачі виконаних послуг за 2022 рік та доказів надсилання копій відповідних довіреностей на адресу відповідача.

Розглядаючи подане позивачем клопотання про доручення до матеріалів справи додаткових доказів, колегія суддів керується таким.

За змістом ч.ч. 1,2 ст. 263 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів враховує, що позивачем надано акти приймання-здачі виконаних послуг, зокрема, щодо постачання теплової енергії та рахунки-фактури. Водночас, під час підготовки справи до розгляду у колегії суддів виникла необхідність перевірити кількісні показники, визначені у актах та рахунках фактурах, у зв`язку з чим і було витребувано відповідні відомості. Отже, за своєю природою, відомості не є новими доказами, оскільки вказують не на нові обставини, що є предметом судового розгляду, а лише уточнюють уже наявні у матеріалах справи докази. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність долучення останніх до матеріалів справи та врахування їх під час апеляційного перегляду спору.

В судовому засіданні представник скаржника, приймаючи участь в режимі відеоконференції, вимоги апеляційної скарги та викладені в ній доводи підтримав повністю.

Представник позивача проти вимог апеляційної скарги заперечив, вказуючи на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просив відмовити у задоволенні скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін як законне та вмотивоване.

05.06.2024 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, а також поданий Державним підприємством відзив на апеляційну скаргу, дослідивши докази, наявні у справі, врахувавши пояснення, надані учасниками справи в судовому засіданні, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ Кафе» на рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2024 у справі № 911/2449/23 задоволенню не підлягає у зв`язку з таким.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Бориспіль» як балансоутримувачем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОГ Кафе», як орендарем, 01.03.2019 було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 02.5-14/1-362.

Відповідно до пунктів 1.1 розділу 1 договору (предмет та ціна договору) у зв`язку з наданням орендарю в строкове платне користування приміщення №№ 175, 176 та частини приміщення № 226 загальною площею 47,0 кв.м на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D», з метою розміщення торговельних об`єктів з продажу преси, періодичних видань, продовольчих товарів, непродовольчих товарів (без права продажу ювелірних виробів, виробів з дорогоцінних металів та дорогоцінного каміння, а також окулярів), балансоутримувач надає, а орендар отримує та оплачує визначені послуги, перелік і вартість яких подано у таблиці № 1, де визначено назви послуг, обсяг наданих послуг в місяць та вартість послуг:

(1) постачання теплової енергії орієнтовно за 47,0 кв.м 3,29 Гкал по 30.11.2018 включно 1700,00 грн за 1 Гкал, а з 01.12.2018 становить 2080,00 грн за 1 Гкал;

(2) забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці одного працівника 4 працівника 42,00 грн за місяць;

(3) прибирання та вивезення твердих побутових відходів по факту 110,00 грн за 1 куб. м;

(4) водопостачання води холодної згідно з показниками приладів обліку 22,00 грн за 1 куб. м;

(5) водопостачання води гарячої згідно з показниками приладів обліку 185,00 грн за 1 куб. м;

(6) водовідведення води стічної обсяг холодної води 24,00 грн за 1 куб. м.;

(7) підтримання в належному стані території, прилеглої до орендованого майна, використання мереж освітлення території аеропорту, обслуговування внутрішньо портових доріг та під`їзних шляхів, забезпечення функціонування приміщень загального користування щомісячна сплата в розмірі 5% від чистого доходу отриманого від діяльності в орендованому приміщенні, на підставі отриманої довідки про чистий дохід за звітний місяць, але не менше 15000,00 грн, без ПДВ.

Назва послуги пункту 7 таблиці 1 договору відповідно до додаткової угоди № 1 від 04.02.2020 вказана, як «створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль».

Додатковою угодою № 2 викладено нову редакцію вартості послуг. Листом № 25-22/1-310 від 27.10.2021 Балансоутримувач повідомляв про зміну вартості послуг з 15.11.2021, а листом № 19-22/1-92 від 04.01.2022 - про зміну вартості послуг з 15.01.2022. До справи також долучені аналогічні листи про зміну вартості послуг № 37-22-174 від 29.12.2022 з 01.01.2023 та № 25-22/1-46 від 31.03.2023 з 12.04.2023.

У силу підпункту 1.1.2 балансоутримувач забезпечує технічну можливість для під`єднання обладнання орендаря до електричних мереж балансоутримувача з метою передачі орендарю електричної енергії, а орендар відшкодовує витрати балансоутримувача за цінами (тарифами), встановленими уповноваженим органом державної влади (Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, далі - НКРЕКП). Обсяг електроенергії спожитої за місяць, відповідно до таблиці, поданої в цьому пункті, визначається згідно з показниками електролічильника.

Відповідно до підпункту 1.1.3 договору орендар щорічно сплачує балансоутримувачу компенсацію земельного податку за звітний рік за оренду майна. Сума компенсації вираховується пропорційно площі орендованого майна.

Відповідно до пункту 1.4 договору, розмір оплати за послуги залежить від фактичного їх об`єму, вартостей та витрат балансоутримувача, пов`язаних з обсягом послуг в період їх надання, якості послуг та інших випадків, передбачених чинним законодавством України.

Розділом 2 договору визначені обов`язки сторін. На балансоутримувача покладено обов`язок надавати орендарю визначені договором послуги (п. 2.1.1), щомісяця до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунок-фактуру за надані послуги за звітний місяць та складати Акт приймання-здачі виконаних послуг, який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості (п. 2.1.6).

На орендаря, в свою чергу, покладені, зокрема, наступні обов`язки:

щомісячно, до 10 числа місяця, наступного за звітним, надавати до бухгалтерії балансоутримувача довідку про чистий дохід, отриманий від своєї діяльності в орендованому приміщенні за звітний місяць, та періодичні звіти скорочені, видані касовими апаратами. Орендар несе відповідальність за вчасне надання Довідки та достовірність даних в Довідці (пункт 2.2.2);

щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, Акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно з пунктом 1.1.3 Договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акту. Датою отримання рахунку та акту вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем протягом 5 робочих днів з дати його отримання. Підписаний акт орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання. Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернутий балансоутримувачу та не надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Акт підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акту орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг (2.2.3).

Разом з тим, відповідно до пункту 3.1.4 балансоутримувач має право вимагати від орендаря своєчасного надання документів згідно з пунктом 2.2.2 та своєчасної оплати згідно з пунктом 2.2.3 Договору.

Позивач надав до суду копії актів виконаних послуг від 28.02.2022, від 20.09.2022 (коригуючий Акт), від 22.06.2022 (коригуючий Акт), від 19.09.2022 (коригуючий Акт), від 30.04.2022, від 23.05.2022 (коригуючий Акт), від 31.05.2022, від 30.06.2022, від 31.07.2022, від 31.08.2022, від 12.09.2022, від 30.09.2022, від 31.10.2022, від 30.11.2022, від 31.12.2022, від 31.01.2023, від 28.02.2023, від 24.03.2023 (коригуючий Акт), від 31.03.2023, від 30.04.2023, від 31.05.2023, від 30.06.2023, від 31.07.2023.

Для оплати наданих послуг балансоутримувач виставляв орендарю рахунки-фактури № 901/9 від 28.02.2022 на суму 361,14 грн.; № 901/11 від 28.02.2022 на суму 19 551,17 грн.; № 901/12 від 30.04.2022 на суму 19 551,17 грн.; № 901/13 від 30.04.2022 на суму 19 551,17 грн.; № 901/17 від 31.05.2022 на суму 18 674,21 грн.; № 901/19 від 30.06.2022 на суму 18 674,21 грн.; № 901/20 від 31.07.2022 на суму 18 674,21 грн; № 901/22 від 31.08.2022 на суму 18 674,21 грн.; № 901/23 від 12.09.2022 на суму 2,47 грн; № 901/25 від 30.09.2022 на суму 18 674,21 грн.; № 901/27 від 31.10.2022 на суму 18 674,21 грн.; № 901/31 від 30.11.2022 на суму 18 674,21 грн.; № 901/46 від 31.12.2022 на суму 1179,78 грн.; № 901/49 від 31.12.2022 на суму 18 000,00 грн.; № 901/1 від 02.02.2023 на суму 1533,96 грн.; № 901/2 від 02.02.2023 на суму 18 000,00 грн.; № 901/5 від 02.02.2023 на суму 1 399,25 грн.; № 901/6 від 28.02.2023 на суму 2 2275,61 грн.; № 901/7 від 28.02.2023 на суму 18 000,00 грн.; № 901/8 від 28.02.2023 на суму 674,21 грн.; № 901/12 від 31.03.2023 на суму 712,84 грн.; № 901/13 від 31.03.2023 на суму 18 000,00 грн.; № 901/14 від 31.03.2023 на суму 674,21 грн.; № 901/17 від 30.04.2023 на суму 719,02 грн.; № 901/18 від 30.04.2023 на суму 18 000,00 грн.; № 901/20 від 31.05.2023 на суму 715,54 грн.; № 901/21 від 31.05.2023 на суму 18 000,00 грн.; № 901/23 від 30.06.2023 на суму 715,54 грн.; № 901/24 від 30.06.2023 на суму 18 000,00 грн.; № 901/25 від 30.06.2023 на суму 44,81 грн, № 901/28 від 31.07.2023 на суму 715,54 грн та 901/29 від 31.07.2023 на суму 18000,00 грн.

Державне підприємство зверталось до Товариства із претензіями-вимогами про сплату наданих послуг, однак вимоги не були задоволені, що зумовило подання позову до суду.

Предметом позову у справі, що переглядається є вимога Державного підприємства про стягнення заборгованості за договором №02.5-14/1-362 від 01.03.2019, що виникла у зв`язку з наданням послуг за договором у лютому-грудні 2022 року та січні-липні 2023 року на загальну вартість 326 143,44 грн та відсутністю оплати наданих послуг. Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 110 850,05 грн пені, 6 974,98 3% річних, 18 350,42 грн інфляційних втрат.

При цьому, до оплати виставлено рахунки не за усі послуги, визначені договором №02.5-14/1-362 від 01.03.2019, а лише за частину таких послуг, а саме: за послуги з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці, прибирання та вивезення твердих побутових відходів, а також створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль».

Відповідач заперечує проти позовних вимог, зводячи усі свої доводи до того, що у нього відсутній обов`язок з оплати наданих позивачем послуг, при цьому, відсутність обов`язку з оплати обґрунтовується різними та суперечливими доводами. Так, з одного боку, відповідач вказує на наявність форс-мажорних обставин, що пов`язані з введенням в Україні воєнного стану, закриттям повітряного простору, починаючи з 24.02.2022, що призвело до повної зупинки регулярного пасажирського сполучення та як наслідок, вимушеного припинення діяльності відповідача в орендованих приміщеннях. Ці обставини є загальновідомими та не потребують доказування. Відповідачем зауважено, що з 24.02.2022 працівники відповідача в орендованих приміщеннях були відсутні. Тож, починаючи з 24.02.2022, балансоутримувач не міг надавати орендареві послуги за договором, об`єм яких залежить від кількості працівників або ж фактичного користування послугами орендарем (його працівниками) та відповідно і неможливості користування орендарем у вказаний період орендованим майном. За відсутності працівників орендаря в орендованих приміщеннях, послуга «забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці...» орендарю не надавалася.

В той же час, з іншого боку, відповідач вказує на факт підписання актів приймання-здачі виконаних послуг, покладених в основу позовних вимог, неуповноваженою особою, посилаючись як на відсутність у матеріалах справи довіреностей, які охоплювали б спірний період, так і ненадсилання безпосередньо відповідачу таких довіреностей.

Також відповідачем наголошується на відсутності доказів надсилання йому листів із змінами тарифів та вартості наданих послуг. Одночасно, матеріали справи не містять зробленого відповідачем контррозрахунку заявлених до стягнення сум.

До одних із основних доводів відповідача колегія суддів відносить його твердження про відсутність обов`язку з оплати у зв`язку із тим, що ним особисто не було отримано ні актів, ні рахунків на оплату, як це передбачено умовами договору. А оскільки позивачем такі рахунки надсилались поштою або із застосуванням програмного забезпечення «МЕ.ДОК», відсутні підстави стверджувати, що обов`язок з оплати настав.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що подані Державним підприємством акти та рахунки фактури є належними доказами виконання Державним підприємством умов договору №02.5-14/1-362 від 01.03.2019 та надання обумовлених договором послуг.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів керується такими нормами права.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки договору №02.5-14/1-362 від 01.03.2019 та не встановив до якої категорії договорів він відноситься.

Надаючи оцінку умовам договору, колегія суддів приходить до висновку, що останній підпадає під правове регулювання ст. 901 ЦК України, за нормою якої за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Так, сторони визначили, що укладений ними договір від 01.03.2019 № 02.5-14/1-362 є договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю. Тобто, за своєю природою, укладений між сторонами договір - є договором про надання послуг з утримання орендованого майна. Водночас, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що предметом договору не є надання послуг із забезпечення здійснення відповідачем його господарської діяльності. Відтак, фактично споживачем послуг за договором є не відповідач безпосередньо, а орендоване ним майно.

Існування такого договору обумовлено укладенням між Товариством та Фондом державного майна України договору оренди нерухомого або іншого окремого індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №2139 від 14.08.2018, згідно якого ТОВ "ВОГ Кафе" надається в строкове платне користування майно приміщення №№175,176 та частина приміщення №226 на 3-му поверсі пасажирського терміналу «D» площею 47,0 кв.м., що розміщене за адресою: Київська обл., Бориспілський р-н, с. Гора, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», для здійснення господарської діяльності у відповідності до цільового призначення майна (розміщення торговельних об`єктів з продажу преси, періодичних видань, продовольчих товарів, непродовольчих товарів).

За змістом ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, уклавши з балансоутримувачем державного майна (позивач) договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю товариство (відповідач) взяло на себе обов`язки, передбачені ст. 322 ЦК України.

Колегія суддів враховує, що п. 9.2 Розділу І «Змінювані умови договору» договору оренди майна №2139 від 14.08.2018 (у новій редакції) сторони визначили, що витрати на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю компенсуються орендарем у порядку, передбаченому п. 6.5 цього договору.

У п. 6.5 Розділу ІІ «Незмінювані умови договору» договору оренди майна №2139 від 14.08.2018 (у новій редакції) сторони визначили, що протягом 5 днів з дати укладення цього договору Балансоутримувач зобов`язаний надати орендарю для підписання два примірники договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю відповідно до Примірного договору, затвердженого наказом ФДМ України.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів виходить з того, що граничний місячний розмір відшкодування таких витрат не встановлений і не залежить від розміру орендної плати. Як і перелік витрат по утриманню приміщень, що підлягають частковому відшкодуванню орендарем.

Такий перелік залежить у кожному випадку від конкретних обставин і визначається у відповідному договорі.

Балансоутримувач розподіляє між орендарями витрати на утримання приміщень залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, системи тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно до розміру орендованої організаціями площі та надає орендарям рахунки для оплати відповідних послуг, кількість та вартість яких передбачені та погоджені умовами договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

Пунктом 6.5 Розділу ІІ «Незмінювані умови договору» договору оренди майна №2139 від 14.08.2018 (у новій редакції) сторони визначили, що орендар зобов`язаний протягом 10 робочих днів з моменту отримання примірників договору про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг підписати договір та повернути один примірник Балансоутримувачу або подати Балансоутримувачу обґрунтовані зауваження до сум, які підлягають відшкодуванню орендарем за договором.

Оскільки матеріали справи містять підписаний примірник договору, колегія суддів виходить з того, що Товариством було погоджено як перелік послуг, так і вартість, спосіб підтвердження надання таких послуг.

Як уже було зауважено, п. 2.1.1 договору №02.5-14/1-362 від 01.03.2019 на балансоутримувача покладено обов`язок надавати орендарю визначені договором послуги щомісяця до 10 числа місяця, наступного за звітним, виставляти орендарю рахунок-фактуру за надані послуги за звітний місяць та складати Акт приймання-здачі виконаних послуг, який є контрольним та звітним документом сторін щодо надання-отримання послуг та їх якості (п. 2.1.6).

Водночас, п. 2.2.3 договору, на орендаря покладено обов`язок щомісяця, з 10 числа місяця, що слідує за звітним, самостійно одержувати в бухгалтерії балансоутримувача рахунок, Акт та раз на рік рахунок-фактуру на оплату земельного податку згідно з пунктом 1.1.3 Договору. Орендар несе відповідальність за вчасне отримання рахунку та акту.

Датою отримання рахунку та акту вважається 15 число кожного місяця незалежно від дати його фактичного отримання. Сплата рахунку здійснюється орендарем протягом 5 робочих днів з дати його отримання.

Підписаний акт орендар зобов`язаний повернути в бухгалтерію балансоутримувача протягом 5-ти робочих днів з дати його отримання або надати в цей строк вмотивовану відмову від його підписання.

Якщо протягом 5-ти робочих днів акт не буде повернутий балансоутримувачу та не буде надана в цей строк вмотивована відмова від його підписання, він вважається підписаним сторонами. Акт підписується керівниками сторін або призначеними керівниками повноважними особами (за умови надання документів про надання таких повноважень). Підписання акту орендарем є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг.

Надаючи оцінку погодженим сторонами умовам п. 2.1.1 та п. 2.2.3 договору, колегія суддів приходить до висновку, що за умови невиконання орендарем свого обов`язку з самостійного отримання рахунку-фактури та акту, послуги вважаються наданими та отриманими у обсягах, визначених у актах та рахунках. Сторони погодили, що датою отримання акту та рахунку є 15 число місяця, що слідує за звітним незалежно від дати його фактичного отримання. Відсутність мотивованої відмови протягом 5-ти днів від 15 числа місяця, що слідує за звітним, вказує на те, що акт автоматично вважається підписаним.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів відхиляє усі доводи відповідача щодо: підписання актів неуповноваженою особою, надсилання актів за 2022 рік лише у червні 2023 року, надсилання актів поштою та за допомогою програмного забезпечення, відсутності доказів отримання відповідачем актів у встановлений договором спосіб, щодо обсягів наданих послуг в частині забезпечення санітарно-епідеміологічних умов праці, та вартості наданих послуг, оскільки такі доводи мали бути викладені ним у вмотивованих відмовах від підписання актів, наданих позивачу протягом 5-ти днів з дати самостійного отримання рахунку фактури та акту, або з 15-го до 20-го числа місяця, що слідує за звітним.

Відсутність вмотивованих відмов від підписання, з огляду на погоджену сторонами умову п. 2.2.3 договору, вказує на прийняття відповідачем наданих позивачем послуг у обсягах та за ціною, вказаною у актах та рахунках, доданих позивачем до позову. Водночас, з 21-го дня місяця, що слідує за звітним, наступає прострочення оплати.

За нормою ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів зауважує, що в укладеному між сторонами договорі відсутні умови за яких відповідача могло б бути звільнено від виконання договору в частині здійснення оплати наданих йому за цим договором послуг.

Надаючи оцінку доводам відповідача про наявність форс-мажорних обставин, колегія суддів керується таким.

Пунктом 5.1 договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов`язків, передбачених договором, якщо це є наслідком обставин непереборної сили, що виникли після укладання договору в результаті подій надзвичайного характеру, які жодна з сторін не могла ні передбачити, ні попередити, включаючи, але не обмежуючись переліченим: пожежі, повені, землетруси, воєнні дії, страйки, що перешкоджають виконанню договірних зобов`язань у цілому або частково, якщо ті обставини безпосередньо вплинули на виконання обов`язків, передбачених Договором, на період їх дії (далі Форс-мажор).

Тобто, сторону може бути звільнено лише від відповідальності (нарахування пені, штрафу, річних, інфляційних втрат тощо), а не від виконання обов`язку за договором у цілому.

Водночас, відповідно до пп. 4-2 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24.02.2022 або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24.02.2022 або раніше, звільняються від орендної плати орендарі, які використовують майно, розташоване в аеропортах державної форми власності, починаючи з 24.02.2022 і до моменту відновлення авіаційної діяльності таких аеропортів. У той же час, дія договорів оренди державного майна не припиняється, а відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону.

Суд першої інстанції правильно зауважив, що постанова Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» застосовується до договорів оренди державного майна щодо звільнення орендарів від орендної плати. Натомість, предметом спірного договору є не орендна плата, а вартість комплексу послуг (дій), здійснюваних балансоутримувачем майна для забезпечення належного утримання приміщень, що перебувають в оренді відповідача та приміщень загального користування, від сплати яких відповідач не звільнений та які безпосередньо пов`язані з фактом перебування приміщень в оренді відповідача та необхідність надання яких обумовлена самим фактом перебування приміщень у оренді відповідача, з чим погодився сам відповідач, підписуючи відповідний договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Матеріали справи не містять доказів припинення чи розірвання договору оренди спірного приміщення, у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про те, що відповідач продовжує орендувати спірне приміщення, тому тягар утримання орендованого майна лежить на відповідачеві.

Поряд з цим, матеріали справи не містять доказів того, що споруда, за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н., с. Гора, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», у якій розташовано орендовані відповідачем приміщення, не обслуговувалась позивачем чи то останнім не здійснювався комплекс заходів щодо забезпечення аеропорту комунальними та іншими послугами щодо утримання цієї споруди у придатному для використання стані. Колегія суддів виходить з того, що позивач ніс витрати, пов`язані із утриманням ним усього комплексу будівель аеропорту у цілому, та зокрема, орендованих відповідачем приміщень, оскільки протилежного відповідачем не доведено.

Тобто, позивачем здійснювались заходи та останній ніс витрати, у тому числі, і для забезпечення можливості працівникам відповідача перебувати в орендованому приміщенні. Оскільки відповідач не звертався до позивача із пропозицією внесення змін до договору в частині кількості працюючих щодо яких мали бути забезпечені санітарно-епідеміологічні умови праці, позивач ніс обов`язок здійснювати таке забезпечення у кожному поточному місяці. Отже, та обставина, що відповідач не направляв своїх працівників до орендованих приміщень не може свідчити про ненадання позивачем відповідних послуг, у обсягах, визначених договором.

У зв`язку з викладеним, доводи відповідача про те, що він не користувався інфраструктурою аеропорту, як і його твердження про закінчення строку дії перепусток працівників товариства, не мають правового значення для розгляду спору по суті.

Відсутні у справі також докази відмови позивача у доступі відповідачеві до орендованих ним приміщень або ж у наданні актів та рахунків на оплату послуг.

Оскільки у спірний період майно перебувало в оренді відповідача, позивачем у визначений договором спосіб виставлялись рахунки та виготовлялись акти щодо обсягів та вартості наданих відповідачеві послуг, з огляду на вимоги п. 2.2.3 договору, рахунки та акти вважаються отриманими, а акти підписаними, строк виконання зобов`язання з оплати наданих послуг є таким, що настав.

Колегія суддів також зауважує, що формулювання п. 2.2.3 договору виключає можливість трактування обставини неотримання відповідачем актів та рахунків на оплату як відкладальної обставини у розумінні ст. 212 ЦК України, або прострочення кредитора, у розумінні ст. 613 ЦК України. Доводи відповідача у цій частині ґрунтуються на неправильному тлумаченні умов договору та відсутності наміру оплачувати надані йому за договором послуги.

Відповідно до наданих позивачем актів виконаних робіт та рахунків-фактур, державним підприємством у період з лютого 2022 року до липня 2023 року товариству надано такі послуги.

Виробництво транспортування та постачання теплової енергії.

Як підтверджується актом від 28.02.2022, скоригованим актом від 20.09.2022, а також рахунком-фактурою №901/11 у лютому 2022 року державним підприємством надано послуг з постачання електроенергії у розмірі 0,4456 Гкал за ціною 4 139,58 за 1 Гкал, загальною вартістю з ПДВ 2 213,52 грн (вартість без ПДВ 1 844,60 + 368,92 ПДВ).

Обсяг споживання теплової енергії у лютому 2022 року підтверджується відомістю №63-11-48 від 06.06.2022.

Відповідно до п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.03.2022 до 20.03.2022. Відповідно з 21.03.2022 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 31.12.2022, а також рахунком-фактурою №901/46, у грудні 2022 року державним підприємством надано послуг з постачання електроенергії у розмірі 0,2375 Гкал за ціною 4 139,58 за 1 Гкал, загальною вартістю з ПДВ 1 179,78 грн (вартість без ПДВ 983,15 + 196,63 ПДВ).

Обсяг споживання теплової енергії у грудні 2022 року підтверджується відомістю №63-11-2 від 09.01.2023.

Відповідно до п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.01.2023 до 20.01.2023. Відповідно з 21.01.2023 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 31.01.2023, а також рахунком-фактурою №901/1 у січні 2023 року державним підприємством надано послуг з постачання електроенергії у розмірі 0,3088 Гкал за ціною 4139,58 за 1 Гкал, загальною вартістю з ПДВ 1 533,96 грн (вартість без ПДВ 1278,30 + 255,66 ПДВ).

Обсяг споживання теплової енергії у січні 2023 року підтверджується відомістю №63-11-18 від 03.02.2023.

Відповідно до п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги у відповідача виник з 15.02.2023 до 20.02.2023. Відповідно з 21.02.2023 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 28.02.2023, а також рахунком-фактурою №901/15, у лютому 2023 року державним підприємством надано послуг з постачання електроенергії у розмірі 0,2757 Гкал за ціною 4 139,58 за 1 Гкал, загальною вартістю з ПДВ 1 369,54 грн (вартість без ПДВ 1 141,38 + 228,26 ПДВ).

Обсяг споживання теплової енергії у лютому 2023 року підтверджується відомістю №63-11-26 від 03.03.2023.

Відповідно до п. 2.2.3 договору, обов`язок сплатити за надані послуги у відповідача виник з 15.03.2023 до 20.03.2023. Відповідно з 21.03.2023 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 31.03.2023, а також рахунком-фактурою №901/12, у березні 2023 року державним підприємством надано послуг з постачання електроенергії у розмірі 0,1435 Гкал за ціною 4 139,58 за 1 Гкал, загальною вартістю з ПДВ 713,84 грн (вартість без ПДВ 594,03 + 118,81ПДВ).

Обсяг споживання теплової енергії у березні 2023 року підтверджується відомістю №63-11-40 від 05.04.2023.

Відповідно до п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.04.2023 до 20.04.2023. Відповідно з 21.04.2023 наступає прострочення оплати.

Отже, всього у спірний період позивачем надано відповідачеві послуг на загальну суму - 7 010,64 грн.

Прибирання та вивезення твердих побутових відходів.

Як підтверджується актом від 28.02.2022, скоригованим актом від 22.06.2022 та рахунком-фактурою №901/11 у лютому 2022 року державним підприємством надано послуг з прибирання та вивезення твердих побутових відходів у розмірі 4,14 м.куб ціною 145,00 грн на 1 м.куб загальною вартістю з ПДВ 720,36 грн (вартість без ПДВ 600,30 + 120,06 ПДВ).

Відповідно до п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.03.2022 до 20.03.2022. Відповідно з 21.03.2022 наступає прострочення оплати.

Колегія суддів відхиляє подані державним підприємством акти за березень та квітень 2022 року, а також рахунки-фактури, в яких за послугу прибирання та вивезення твердих побутових відходів у березні та квітні нараховано по 876,96 грн з ПДВ за вивезення твердих побутових відходів об`ємом 5,03 м.куб, оскільки відповідно до інформації, наявної у звітах від 19.09.2022 №50-11-34 від 19.09.2022 №59-11-35, у березні та квітні побутові відходи ТОВ «Вог кафе» становили 0,00 м.куб.

Отже, всього у спірний період позивачем надано відповідачу послуг на загальну суму - 720,36 грн.

Забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці.

Як підтверджується актом від 28.02.2022 та рахунком-фактурою №901/11, у лютому 2022 року державним підприємством надано послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 4-х працівників за ціною 140,46 грн за 1 особу загальною вартістю з ПДВ 674,21 грн (вартість без ПДВ 561,84 + 112,37 ПДВ).

Відповідно до п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.03.2022 до 20.03.2022. Відповідно з 21.03.2022 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 30.04.2022, рахунком-фактурою №901/12, у березні 2022 року державним підприємством надано послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 4-х працівників за ціною 140,46 грн за 1 ос. загальною вартістю з ПДВ 674,21 грн (вартість без ПДВ 561,84 + 112,37 ПДВ).

За умовами п. 2.2.3 договору, обов`язок сплати за надані послуги виник з 15.05.2022 до 20.05.2022. Відповідно з 21.05.2022 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 30.04.2022, та рахунком-фактурою №901/13, у квітні 2022 року державним підприємством надано послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 4-х працівників за ціною 140,46 грн за 1 ос. загальною вартістю з ПДВ 674,21 грн (вартість без ПДВ 561,84 + 112,37 ПДВ).

За умовами п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.05.2022 до 20.05.2022, відповідно з 21.05.2022 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 31.05.2022, та рахунком-фактурою №901/17, у травні 2022 року державним підприємством надано послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 4-х працівників за ціною 140,46 грн за 1 ос. загальною вартістю з ПДВ 674,21 грн (вартість без ПДВ 561,84 + 112,37 ПДВ).

Відповідно до п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.06.2022 до 20.06.2022, таким чином з 21.06.2022 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 30.06.2022, та рахунком-фактурою №901/19 у червні 2022 року державним підприємством надано послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 4-х працівників за ціною 140,46 грн за 1 ос. загальною вартістю з ПДВ 674,21 грн (вартість без ПДВ 561,84 + 112,37 ПДВ).

Відповідно до п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.07.2022 до 20.07.2022, отже з 21.07.2022 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 31.07.2022, та рахунком-фактурою №901/20 у липні 2022 року державним підприємством надано послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 4-х працівників за ціною 140,46 грн за 1 ос. загальною вартістю з ПДВ 674,21 грн (вартість без ПДВ 561,84 + 112,37 ПДВ).

Відповідно до п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.08.2022 до 20.08.2022, таким чином з 21.08.2022 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 31.08.2022, та рахунком-фактурою №901/22 у серпні 2022 року державним підприємством надано послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 4-х працівників за ціною 140,46 грн за 1 ос. загальною вартістю з ПДВ 674,21 грн (вартість без ПДВ 561,84 + 112,37 ПДВ).

Відповідно до п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.09.2022 до 20.09.2022, отже з 21.09.2022 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 30.09.2022, та рахунком-фактурою №901/25 у вересні 2022 року державним підприємством надано послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 4-х працівників за ціною 140,46 грн за 1 ос. загальною вартістю з ПДВ 674,21 грн (вартість без ПДВ 561,84 + 112,37 ПДВ).

Відповідно до п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.10.2022 до 20.10.2022, відтак з 21.10.2022 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 31.10.2022, та рахунком-фактурою №901/27 у жовтні 2022 року державним підприємством надано послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 4-х працівників за ціною 140,46 грн за 1 ос. загальною вартістю з ПДВ 674,21 грн (вартість без ПДВ 561,84 + 112,37 ПДВ).

Відповідно до п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.11.2022 до 20.11.2022, отже з 21.11.2022 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 30.11.2022, та рахунком-фактурою №901/31 у листопаді 2022 року державним підприємством надано послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 4-х працівників за ціною 140,46 грн за 1 ос. загальною вартістю з ПДВ 674,21 грн (вартість без ПДВ 561,84 + 112,37 ПДВ).

Відповідно до п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.12.2022 до 20.12.2022, а тому з 21.12.2022 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 31.01.2023, та рахунком-фактурою №901/5 у грудні 2022 року державним підприємством надано послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 4-х працівників за ціною 140,46 грн за 1 ос. загальною вартістю з ПДВ 674,21 грн (вартість без ПДВ 561,84 + 112,37 ПДВ).

Відповідно до п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.02.2023 до 20.02.2023, отже з 21.02.2023 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 31.01.2023, та рахунком-фактурою №901/5 у січні 2023 року державним підприємством надано послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 4-х працівників за ціною 151,05 грн за 1 ос. загальною вартістю з ПДВ 725,04 грн (вартість без ПДВ 604,20 + 120,84 ПДВ).

Відповідно до п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.02.2023 до 20.02.2023, таким чином з 21.02.2023 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 28.02.2023, та рахунком-фактурою №901/18 у лютому 2023 року державним підприємством надано послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 4-х працівників за ціною 140,46 грн за 1 ос. загальною вартістю з ПДВ 674,21 грн (вартість без ПДВ 561,84 + 112,37 ПДВ).

Відповідно до п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.03.2023 до 20.03.2023, отже з 21.03.2023 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 31.03.2023, та рахунком-фактурою №901/14 у березні 2023 року державним підприємством надано послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 4-х працівників за ціною 140,46 грн за 1 ос. загальною вартістю з ПДВ 674,21 грн (вартість без ПДВ 561,84 + 112,37 ПДВ).

Відповідно до п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.04.2023 до 20.04.2023, а тому з 21.04.2023 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 30.04.2023, та рахунком-фактурою №901/17 у квітні 2023 року державним підприємством надано послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 4-х працівників за ціною 149,79 грн за 1 ос. загальною вартістю з ПДВ 719,02 грн (вартість без ПДВ 599,18 + 119,84 ПДВ).

Згідно з п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.05.2023 до 20.05.2023, відповідно з 21.05.2023 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 31.05.2023, та рахунком-фактурою №901/20 у травні 2023 року державним підприємством надано послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 4-х працівників за ціною 149,07 грн за 1 ос. загальною вартістю з ПДВ 715,54 грн (вартість без ПДВ 596,28 + 119,26 ПДВ).

Згідно з п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.06.2023 до 20.06.2023, відповідно з 21.06.2023 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 30.06.2023, та рахунком-фактурою №901/23 у червні 2023 року державним підприємством надано послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 4-х працівників за ціною 149,07 грн за 1 ос. загальною вартістю з ПДВ 715,54 грн (вартість без ПДВ 596,28 + 119,26 ПДВ).

Згідно з п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.07.2023 до 20.07.2023, відповідно з 21.07.2023 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 31.07.2023, та рахунком-фактурою №901/28 у липні 2023 року державним підприємством надано послуг із забезпечення санітарно-гігієнічних умов праці 4-х працівників за ціною 149,07 грн за 1 ос. загальною вартістю з ПДВ 715,54 грн (вартість без ПДВ 596,28 + 119,26 ПДВ).

Згідно з п.2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.08.2023 до 20.08.2023, відповідно з 21.08.2023 наступає прострочення оплати.

Колегія суддів враховує, що незалежно від того, що позивач із позовом звернувся у липні 2023, подана ним заява про збільшення позовних вимог прийнята судом 11.09.2023 тобто після спливу строку виконання зобов`язання з оплати рахунку №901/28 та до закриття підготовчого засідання та початку розгляду спору по суті, відтак, вказана у рахунку сума також враховується судом під час розрахунку загальної суми заборгованості.

Отже, всього у спірний період позивачем надано відповідачу послуг на загальну суму - 12355,41 грн.

Створення та підтримання балансоутримувачем відповідних правових, технічних, майнових, організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль».

Як підтверджується актом від 28.02.2022, та рахунком-фактурою №901/11 у лютому 2022 року, державним підприємством надано послуг із створення та підтримання балансоутримувачем організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» за ціною 15 000,00 загальною вартістю з ПДВ 18 000,00 грн (вартіст ь без ПДВ 15000,00 + 3000,00 ПДВ).

За умовами п. 2.2.3 договору, обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.03.2022 до 20.03.2022, відповідно з 21.03.2022 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 30.04.2022, та рахунком-фактурою №901/12 у березні 2022 року державним підприємством надано послуги із створення та підтримання балансоутримувачем організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» за ціною 15 000,00 грн, загальною вартістю з ПДВ 18 000,00 грн (вартість без ПДВ 15 000,00 + 3 000,00 ПДВ).

Згідно з п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.05.2022 до 20.05.2022, відповідно з 21.05.2022 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 30.04.2022, та рахунком-фактурою №901/13 у квітні 2022 року державним підприємством надано послуг із створення та підтримання балансоутримувачем організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» за ціною 15 000,00 грн загальною вартістю з ПДВ 18 000,00 грн (вартість без ПДВ 15 000,00 + 3 000,00 ПДВ).

Згідно з п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.05.2022 до 20.05.2022,м відповідно з 21.05.2022 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 31.05.2022, та рахунком-фактурою №901/17 у травні 2022 року державним підприємством надано послуг із створення та підтримання балансоутримувачем організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» за ціною 15 000,00 грн загальною вартістю з ПДВ 18 000,00 грн (вартість без ПДВ 15000,00 + 3000,00 ПДВ).

За умовами п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.06.2022 до 20.06.2022, відповідно з 21.06.2022 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 30.06.2022, та рахунком-фактурою №901/19 у червні 2022 року державним підприємством надано послуг із створення та підтримання балансоутримувачем організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» за ціною 15 000,00 грн, загальною вартістю з ПДВ 18 000,00 грн (вартість без ПДВ 15000,00 + 3000,00 ПДВ).

Згідно з п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.07.2022 до 20.07.2022, відповідно з 21.07.2022 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 31.07.2022, та рахунком-фактурою №901/20 у липні 2022 року державним підприємством надано послуг із створення та підтримання балансоутримувачем організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» за ціною 15 000,00 грн, загальною вартістю з ПДВ 18 000,00 грн (вартість без ПДВ 15000,00 + 3000,00 ПДВ).

Згідно з п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.08.2022 до 20.08.2022. Відповідно з 21.08.2022 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 31.08.2022, та рахунком-фактурою №901/22 у серпні 2022 року державним підприємством надано послуг із створення та підтримання балансоутримувачем організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» за ціною 15 000,00 грн, загальною вартістю з ПДВ 18 000,00 грн (вартість без ПДВ 15 000,00 + 3 000,00 ПДВ).

Згідно з п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.09.2022 до 20.09.2022, відповідно з 21.09.2022 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 30.09.2022, та рахунком-фактурою №901/25 у вересні 2022 року державним підприємством надано послуг із створення та підтримання балансоутримувачем організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» за ціною 15 000,00 загальною вартістю з ПДВ 18000,00 грн (вартість без ПДВ 15000,00 + 3000,00 ПДВ).

Згідно з п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.10.2022 до 20.10.2022, відповідно з 21.10.2022 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 31.10.2022, та рахунком-фактурою №901/27 у жовтні 2022 року державним підприємством надано послуг із створення та підтримання балансоутримувачем організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» за ціною 15 000,00 грн, загальною вартістю з ПДВ 18 000,00 (вартість без ПДВ 15000,00 + 3000,00 ПДВ).

Згідно з п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.11.2022 до 20.11.2022, відповідно з 21.11.2022 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 30.11.2022, та рахунком-фактурою №901/31 у листопаді 2022 року державним підприємством надано послуг із створення та підтримання балансоутримувачем організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» за ціною 15 000,00 грн, загальною вартістю з ПДВ 18 000,00 грн (вартість без ПДВ 15000,00 + 3000,00 ПДВ).

Згідно з п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.12.2022 до 20.12.2022, відповідно з 21.12.2022 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 31.12.2022, та рахунком-фактурою №901/49 у грудні 2022 року державним підприємством надано послуг із створення та підтримання балансоутримувачем організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» за ціною 15 000,00 грн, загальною вартістю з ПДВ 18 000,00 грн (вартість без ПДВ 15000,00 + 3000,00 ПДВ).

Згідно з п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.01.2023 до 20.01.2023, відповідно з 21.01.2023 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 31.01.2023, та рахунком-фактурою №901/2 у січні 2023 року державним підприємством надано послуг із створення та підтримання балансоутримувачем організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» за ціною 15 000,00 грн, загальною вартістю з ПДВ 18 000,00 грн (вартість без ПДВ 15000,00 + 3000,00 ПДВ).

Згідно з п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.02.2023 до 20.02.2023, відповідно з 21.02.2023 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 28.02.2023, та рахунком-фактурою №901/17 у січні 2023 року державним підприємством надано послуг із створення та підтримання балансоутримувачем організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» за ціною 15 000,00 грн, загальною вартістю з ПДВ 18000,00 грн (вартість без ПДВ 15000,00 + 3000,00 ПДВ).

Згідно з п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.03.2023 до 20.03.2023, відповідно з 21.03.2023 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 31.03.2023, та рахунком-фактурою №901/13 у березні 2023 року державним підприємством надано послуг із створення та підтримання балансоутримувачем організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» за ціною 15 000,00 грн, загальною вартістю з ПДВ 18 000,00 грн (вартість без ПДВ 15000,00 + 3000,00 ПДВ).

Згідно з п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.04.2023 до 20.04.2023, відповідно з 21.04.2023 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 30.04.2023, та рахунком-фактурою №901/13 у квітні 2023 року державним підприємством надано послуг із створення та підтримання балансоутримувачем балансоутримувачем організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» за ціною 15000,00 загальною вартістю з ПДВ 18000,00 (вартість без ПДВ 15000,00 + 3000,00 ПДВ).

Відповідно до п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.05.2023 до 20.05.2023. Відповідно з 21.05.2023 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 31.05.2023, та рахунком-фактурою №901/21 у травні 2023 року державним підприємством надано послуг із створення та підтримання балансоутримувачем організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» за ціною 15 000,00 грн, загальною вартістю з ПДВ 18 000,00 грн (вартість без ПДВ 15000,00 + 3000,00 ПДВ).

Згідно з п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.06.2023 до 20.06.2023, відповідно з 21.06.2023 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 30.06.2023, та рахунком-фактурою №901/24 у червні 2023 року державним підприємством надано послуг із створення та підтримання балансоутримувачем організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» за ціною 15 000,00 грн, загальною вартістю з ПДВ 18 000,00 грн (вартість без ПДВ 15000,00 + 3000,00 ПДВ).

Згідно з п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.07.2023 до 20.07.2023, відповідно з 21.07.2023 наступає прострочення оплати.

Як підтверджується актом від 31.07.2023, та рахунком-фактурою №901/29 у липні 2023 року державним підприємством надано послуг із створення та підтримання балансоутримувачем організаційних, безпекових та інших передумов для здійснення орендарем господарської діяльності в ДП МА «Бориспіль» за ціною 15 000,00 грн, загальною вартістю з ПДВ 18000,00 грн (вартість без ПДВ 15000,00 + 3000,00 ПДВ).

Згідно з п. 2.2.3 договору обов`язок сплатити за надані послуги виник з 15.08.2023 до 20.08.2023, відповідно з 21.08.2023 наступає прострочення оплати.

Колегія суддів враховує, що незалежно від того, що позивач із позовом звернувся у липні 2023 року, подана ним заява про збільшення позовних вимог прийнята судом 11.09.2023 тобто після спливу строку виконання зобов`язання з оплати рахунку №901/29 та до закриття підготовчого засідання та початку розгляду спору по суті, відтак, вказана у рахунку сума підлягає врахуванню судом під час розрахунку загальної суми заборгованості.

Отже, всього у спірний період позивачем надано відповідачу послуг на загальну суму - 324 000,00 грн.

Колегія суддів також враховує, що до позовних вимог включено стягнення компенсації із земельного податку.

Відповідно до підпункту 1.1.3 договору орендар щорічно сплачує балансоутримувачу компенсацію земельного податку за звітний рік за оренду майна. Сума компенсації вираховується пропорційно площі орендованого майна.

Як підтверджується рахунком-фактурою № 901/23 від 12.09.2022 на суму 2,47 грн та № 901/25 від 30.06.2023 на суму 44,81 грн, розмір земельного податку, що має бути компенсовано відповідачем становить 47,28 грн.

Отже, загальна вартість наданих та підтверджених послуг, наданих позивачем відповідачу за договором №02.5-14/1-362 від 01.03.2019 у період з лютого 2022 року до липня 2023 року становить - 344 133,69 грн.

Нормами ст. 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За статтею 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статей 251, 252 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Враховуючи умови п.2.2.3 договору №02.5-14/1-362 від 01.03.2019, строк виконання обов`язку відповідача з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг є таким, що настав.

Колегія суддів також звертає увагу відповідача на помилковість ототожнення ним дати виставлення рахунків та складання актів із датою їх надсилання засобами поштового зв`язку відповідачеві. Рахунки вважаються виставленими, а акти складеними на дату, яка у них вказана. Отже, сам факт проставляння дати у рахунку вказує на дату його створення (виставлення). Відповідно, надсилання актів засобами поштового зв`язку 16.03.2023 не вказує на те, що саме у цю дату вони були створені та виставлені.

Відсутність доказів оплати наданих послуг вказує на наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 326 143,44 грн у повному обсязі. Висновки суду першої інстанції у цій частині є вмотивованими.

Водночас, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 110 850,05 грн пені відповідно до кожного окремого рахунку-фактури з моменту виникнення заборгованості (після закінчення граничного строку оплати кожного рахунку, тобто починаючи з 21.03.2022 за першим рахунком) і до 30.08.2023 у порядку пункту 4.2 договору, де вказано, що орендар зобов`язаний, в разі несвоєчасної оплати отриманих послуг сплачувати балансоутримувачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Суд звертає увагу позивача, що у відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Надаючи оцінку умовам договору та положенням ст. 232 ГК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що формулювання пункту 4.2 договору не може трактуватися, як виключення наведених у частині 6 статті 232 ГК України граничних строків нарахування пені, оскільки конкретних погоджень цього не наводиться, як і відсутнє посилання на вказану статтю, що нівелює можливість не брати її до уваги та не застосовувати до спірних правовідносин.

Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, з урахуванням положень ч.6 ст. 232 ГК України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що загальна сума пені, яка підлягає до стягнення, становить 66534,58 грн.

У зв`язку зі встановленим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення вимог ДП «Бориспіль» про стягнення штрафних санкцій.

Одночасно, відповідачем було подано клопотання про зменшення розміру пені, яке, за доводами заявника апеляційної скарги залишилось нерозглянутим.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, надаючи оцінку доводам клопотання про зменшення розміру пені, колегія суддів керується таким.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому згідно положень частини 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із покупця надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для покупця і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Господарський суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи доказам в розрізі можливості зменшення заявленої до стягнення пені на 90% колегія суддів констатує відсутність доказів та обставин, які могли свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов`язання, винятковість обставин чи невідповідності розміру стягуваної пені, наслідкам порушення зобов`язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення поданого відповідачем клопотання про зменшення заявленого до стягнення розміру пені до 10%.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що його клопотання про зменшення розміру пені залишилось нерозглянутим, що вказує на неналежне дотримання судом першої інстанції ст. 238 ГПК України, тобто мало місце порушення норм процесуального права.

Разом з цим, за ч. 3 ст. 277 ГПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: 1) справу розглянуто неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Недотримання судом першої інстанції ст. 238 ГПК України не може бути кваліфіковано колегією суддів як безумовна підстава для скасування рішення суду першої інстанції.

Позивачем також заявлено вимоги про стягнення суми інфляційного збільшення у розмірі 18350,42 грн та 6974,98 грн трьох відсотків річних

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення сум, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір відсотків річних обраховано позивачем правильно і сума нарахувань підлягає стягненню з відповідача у заявленому розмірі 3974,98 грн. Натомість, розмір інфляційних втрат, які підлягають стягненню 13260,39 грн, що вказує на наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача у цій частині.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів керується положеннями ч. 1 ст. 269 ГПК України, у відповідності до якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідачем також було подано до суду клопотання про застосування строків позовної давності в частині стягнення пені, а також клопотання про відшкодування витрат на правову допомогу. Водночас, відповідачем у апеляційній скарзі не ставиться питання про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права під час розгляду згаданих клопотань. Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для перегляду рішення суду першої інстанції у цій частині.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судове рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника - Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ Кафе».

Керуючись ст.ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ Кафе» на рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2024 у справі № 911/2449/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 16.01.2024 у справі №911/2449/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/2449/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.06.2024.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

Т.П. Козир