Рішення

від 20.02.2024 по справі 921/568/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20 лютого 2024 року м. ТернопільСправа № 921/568/23

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

за участі секретаря судового засідання Карпи М.Ю.

розглянувши у порядку загального позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЮКОЙЛ», вул. Пулюя Івана, буд. 48-А, м. Біла Церква, Білоцерківський р-н., Київська обл., 09100 (поштова адреса: вул. Базова, буд. 3-А, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69014)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТВАН», вул. Садова, буд. 5, с. Шидлівці, Чортківський р-н., Тернопільська обл., 48219

про стягнення заборгованості у сумі 61 332 грн 08 коп., з яких: 54 053 грн 40 коп. основний борг, 6 500 грн 46 коп. пеня, 399 грн 85 коп. три відсотки річних, 378 грн 37 коп. інфляційне збільшення боргу.

За участі представників:

Позивача: не з`явився.

Відповідача:не з`явився.

1. Суть справи.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю СП ЮКОЙЛ звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТВАН» про стягнення заборгованості у сумі 61 332 грн 08 коп., з яких: 54 053 грн 40 коп. основний борг, 6 500 грн 46 коп. пеня, 399 грн 85 коп. три відсотки річних, 378 грн 37 коп. інфляційне збільшення боргу.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24 серпня 2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 921/568/23; постановлено її розгляд здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 19.09.2023.

Ухвалами суду, в порядку статті 183 ГПК України, неодноразово відкладалось підготовче судове засідання та продовжувався розгляд підготовчого провадження.

Ухвалою суду від 07.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження у справі № 921/568/23 до 04.12.2023. Закрито підготовче засідання з 05.12.2023.

В порядку статті 216 ГПК України, судове засідання по розгляду справи по суті неодноразово відкладалось з підстав, зазначених в ухвалах суду, востаннє на 20.02.2024.

У призначене судове засідання представники позивача та відповідача не з`явилися, будь яких заяв чи клопотань суду не надали.

Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи наведене, суд визнав за можливе розглянути справу без участі представників сторін, за наявними в ній матеріалами.

2. Аргументи сторін.

2.1. Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 040/118-ОС від 09.01.2023, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар (масла, мастила та технічні рідини).

ТОВ «СП ЮКОЙЛ» підтверджує поставку товару ТОВ «ВЕСТВАН» видатковими накладними: № 0135953 від 03.05.2023 на суму 33 056грн 40коп., № 013596 від 03.05.2023 на суму 20 997грн 00 коп.

Стверджує, що відповідач за поставлений товар не розрахувався, допустивши заборгованість в сумі 54 053грн 40коп.

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 040/118-ОС від 09.01.2023 складає 54 053грн 40коп.

У зв`язку з порушенням строків оплати вартості товару відповідачу нараховано пеню в сумі 6 500,46 грн, 3% річних в сумі 399,85грн та інфляційне збільшення боргу в сумі 378,37грн. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 61 332,08 грн.

2.2. Позиція відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, в будь-який інший спосіб заперечень не подав, хоча був належно повідомлений про час, дату та місце судового засідання (докази містяться в матеріалах справи).

Ухвали суду у даній справі надсилались відповідачу за адресою: 48219, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Шидлівці, вул. Садова, буд. 5, тобто за його місцезнаходженням, зазначеним у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься в матеріалах справи.

Так, ухвали Господарського суду Тернопільської області від 24.08.2023, 19.09.2023, 17.10.2023, повернуто на адресу суду з відміткою Укрпошти "Адресат відсутній за вказаною адресою" (містяться в матеріалах справи).

Ухвали Господарського суду Тернопільської області від 07.11.2023, 05.12.2023, 11.01.2024, 23.01.2024 надіслано ТОВ «ВЕСТВАН» в його електронний кабінет (довідки про доставку електронного листа від 13.11.2023, 15.12.2023, 12.01.2023, 25.01.2024).

Відтак, відповідач обізнаний про розгляд справи № 921/568/23 в Господарському суді Тернопільської області, так як повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи.

Однак, відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми процесуальними правами, визначеними ГПК України.

3. Фактичні обставини, встановлені судом. Мотивована оцінка судом аргументів, наведених учасниками справи. Висновки суду із посиланням на норми закону.

До позовної заяви позивачем долучено Договір поставки № 040/118-ОС від 09.01.2023 (надалі за текстом - Договір), укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «СП ЮКОЙЛ» (далі по тексту Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕСТВАН» (надалі за текстом Покупець).

Згідно пункту 1.1. Договору на умовах, викладених у цьому договорі, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити масла, мастила та технічні рідини, іменовані в подальшому «Товар».

Постачання Товару здійснюється партіями. Постачальник і Покупець погоджують можливість постачання кожної партії Товару, при цьому узгоджується найменування, асортимент, ціни і кількість передбачуваного до поставки Товару.

У разі якщо асортимент передбачуваного до постачання Товару містить більше 3-х (трьох) найменувань, Постачальник має право вимагати надання, а Покупець зобов`язаний надати заявку у письмовій формі (факсограмою, поштовим відправленням, електронною поштою). Заявка надається на фірмовому бланку, підписується повноважним представником Покупця і скріплюється печаткою (пункт 1.2 Договору).

Найменування, асортимент, ціна, кількість Товару вказуються у видаткових накладних, виданих Постачальником на кожну узгоджену, поставлену партію Товару, і завірених підписом повноважного представника Покупця. У кожній видатковій накладній в обов`язковому порядку вказується номер і дата цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар за видатковими накладними: № 0135953 від 03.05.2023 на суму 33 056 грн 40коп., № 013596 від 03.05.2023 на суму 20 997 грн 00 коп., на загальну суму 54 053,40грн.

Одночасно, позивачем виставлено відповідачу рахунки: № 016838 від 03.05.2023 на суму 33 056 грн 40коп. та № 016928 від 03.05.2023 на суму 20 997грн 00 коп.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у вищевказаних видаткових накладних відсутнє посилання на Договір поставки № 040/118-ОС від 09.01.2023, натомість зазначено: у видаткових накладних:

№ 013596 від 03 травня 2023 року - рахунок на оплату покупцю № 016928 від 03 травня 2023 року;

№ 013595 від 03 травня 2023 року - рахунок на оплату покупцю № 016838 від 03 травня 2023 року, про які не зазначено у Договорі поставки № 040/118-ОС від 09.01.2023.

З наведенного слідує, що поставка оливи моторної WOLVER TORBO JET SAE 10W-40 бочка 208л метал та оливи гідравлічної WOLVER HYDRAULIЦL HLP 46 бочка 208л метал згідно з видатковими накладними № 0135953 від 03.05.2023, № 013596 від 03.05.2023 відбулась не за Договором поставки № 040/118-ОС від 09.01.2023.

Тому, посилання позивача, в якості доведення підстав виникнення між сторонами зобов`язання з поставки товару, на Договір поставки № 040/118-ОС від 09.01.2023, є безпідставним.

3.1. Щодо основної заборгованості.

Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За змістом статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Враховуючи факт поставки позивачем товару, його прийняття відповідачем, суд доходить висновку про укладення між сторонами договору у спрощений спосіб.

При цьому, факт поставки 03.05.2023 відповідачу оливи моторної WOLVER TORBO JET SAE 10W-40 бочка 208л метал та оливи гідравлічної WOLVER HYDRAULIЦL HLP 46 бочка 208л метал, підтверджується видатковими накладними: № 0135953 від 03.05.2023, № 013596 від 03.05.2023.

За даних обставин суд вважає, що між сторонами по справі виникло господарське зобов`язання, в силу якого за статтею 509 ЦК України, статтею 173 Господарського кодексу України, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов`язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Враховуючи те, що між сторонами відсутній письмовий договір із зазначенням строків оплати товару, в порядку статті 692 ЦК України, відповідач мав здійснити оплату поставленого позивачем товару після його прийняття.

Проте, відповідач за отриманий товар не розрахувався.

Відповідно до частини 11 статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Тобто, письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції.

Таким чином, оцінюючи докази, які подані позивачем в обгрунтування заявлених ним позовних вимог на предмет їх належності та допустимості, суд дійшов до переконання, що надані ним видаткові накладні: № 0135953 від 03.05.2023 на суму 33 056 грн 40коп., № 013596 від 03.05.2023 на суму 20 997грн 00 коп.,є такими, що підтверджують факт поставки оливи моторної WOLVER TORBO JET SAE 10W-40 бочка 208л метал та оливи гідравлічної WOLVER HYDRAULIЦL HLP 46 бочка 208л метал, та обов`язку оплати заявленої позивачем суми заборгованості.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Аналогічну позицію підтримує Верховний Суд у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі 922/1467/19 від 15.2020.

Судом встановлено, у зв`язку з тим, що матеріалами справи не підтверджено досягнення домовленості між сторонами щодо строку оплати поставленого товару, а факт поставки товару належним чином підтверджено видатковими накладними, крім того наявність такого факту не заперечується відповідачем, в даному випадку застосовуються положення частини 1 статті 692 ЦК України, згідно чого відповідач був зобов`язаний оплатити поставлений товар одразу після його прийняття.

Враховуючи викладене та оскільки сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб і з урахуванням статті 692 ЦК України відповідач як покупець був зобов`язаний оплатити вартість товару після отримання його від позивача, судом встановлено, що строк оплати товару за видатковими накладними: № 0135953 від 03.05.2023, є № 013596 від 03.05.2023 таким, що настав 04.05.2023.

Отже, суд дійшов висновку, що дії сторін щодо виставлення рахунків на оплату, підписання видаткових накладних та прийняття відповідачем поставленого позивачем товару засвідчують їх волю для настання відповідних правових наслідків.

Наведені обставини, а саме порушення умов договору укладеного у спрощений спосіб щодо оплати товару у відповідності до норм частини 1 статті 692 ЦК України, дозволяють дійти висновку про порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Відтак, суд вважає доведеними позивачем і не спростованими відповідачем обставин того, що всупереч взятих на себе зобов`язань, станом на час звернення позивача із позовом до суду (21.08.2023) ТОВ «ВЕСТВАН» не оплачено заборгованість за отриманий ним товар у розмірі 54 053грн 40 коп., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення.

3.2. Щодо стягнення 3% річних та інфляційного збільшення боргу.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з 18.05.2023 по 15.08.2023 в сумі 399,85грн та 3% річних за період з 18.05.2023 по 15.08.2023 в сумі 378,37грн, розрахунок яких міститься у додатках до позовної заяви.

Так судом встановлено, що 03.05.2023 позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними № 0135953 від 03.05.2023 на суму 33 056 грн 40коп., № 013596 від 03.05.2023 на суму 20 997грн 00 коп.

03.05.2023 ТОВ «СП ЮКОЙЛ» виставлено рахунки на оплату: № 016838 від 03.05.2023 на суму 33 056 грн 40коп, № 016928 від 03.05.2023 на суму 20 997,00грн.

За статтею 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Судом встановлено, що поставка товару відбулась не за Договором поставки № 040/118-ОС від 09.01.2023, а за угодою у спрощеній формі - видатковими накладними : № 0135953 від 03.05.2023, № 013596 від 03.05.2023.

Враховуючи те, що між сторонами відсутній письмовий договір із зазначенням строків оплати товару, в порядку статті 692 ЦК України, відповідач мав здійснити оплату поставленого позивачем товару після його прийняття - 03.05.2023, тобто строк для його оплати настав - 04.05.2023, а відповідач є таким, що прострочив виконання обов`язку з оплати поставленого товару з 05.05.2023.

В свою чергу, позивачем нараховано відповідачу за період з 18.05.2023 по 15.08.2023 інфляційних втрат у розмірі 378 грн 37коп. та 3% річних у розмірі 399 грн 85коп.

Суд, перевіривши вірність нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних за допомогою програми: «ips.ligazakon.net/calculator» на суму боргу 54 053грн 40коп., за період зазначений позивачем, а саме з 18.05.2023 по 15.08.2023 :

-розрахунок 3 % річних є арифметично правильними у розмірі 399грн 85коп;

-розрахунок інфляційного збільшення боргу, становить 105 грн 51коп.

З огляду на вищезазначені розрахунки, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме 399грн 85 грн 3% річних та 105 грн 51 коп. інфляційного збільшення боргу.

Отже, враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, та беручи до уваги розрахунки проведені судом, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 105грн 51грн та 3% річних в сумі 399грн 85коп., вважає правомірно заявленими та такими, що підлягають до задоволення.

В частині 276 грн 86коп. інфляційного збільшення боргу, в задоволенні слід відмовити, як безпідставно заявленим.

3.3. Щодо стягнення пені.

Позивач також просить стягнути пеню за період з 18.05.2023 по 15.08.2023 в сумі 6 500,46 грн при цьому посилається на п.7.2. Договору поставки № 040/118-ОС від 09.01.2023, яким передбачено, що при недотриманні Покупцем строків оплати, встановлених п.3.2. та п.3.5. цього Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

За змістом статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що поставка оливи моторної WOLVER TORBO JET SAE 10W-40 бочка 208л метал та оливи гідравлічної WOLVER HYDRAULIЦL HLP 46 бочка 208л метал, відбулась за Договором поставки № 040-118-ОС від 09.01.2023.

Як зазначено вище, видаткові накладні № 0135953 від 03.05.2023, № 013596 від 03.05.2023 на поставку оливи моторної WOLVER TORBO JET SAE 10W-40 бочка 208л метал та оливи гідравлічної WOLVER HYDRAULIЦL HLP 46 бочка 208л метал є договором, укладеним у спрощений спосіб.

Оскільки сторонами укладено договір в спрощений спосіб, що не передбачає умови нарахування пені за порушення зобов`язання з поставки товару, та такий вид забезпечення виконання зобов`язання законом до спірних правовідносин також не визначений, вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 6 500,46 грн. задоволенню не підлягають.

Беручи до уваги наведене, в задоволенні позовних вимог про ТОВ «СП-ЮКОЙЛ» про стягнення з ТОВ «ВЕСТВАН» пені в сумі 6 500грн 46коп. слід відмовити.

3.4. Загальний висновок.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", який на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20.

У відповідності до частин 1,2 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТВАН на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТВАН на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СП ЮКОЙЛ 61 326 грн 91 коп., з яких: 54 053 грн 40 коп. основного боргу, 399 грн 85коп - 3% річних, 105 грн 51 коп. інфляційного збільшення боргу.

В задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 6 500,46грн слід відмовити.

4. Щодо судового збору.

Відповідно до частин 1,2 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви, позивачем, згідно платіжного доручення № 5434 від 15.08.2023 сплачено судовий збір в сумі 2 684,00 грн.

З огляду на часткове задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 42, 86, 129, 233, 236, 238, 241, з 253 по 259 у сукупності з іншими статтями Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТВАН на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СП ЮКОЙЛ 54 053 (п`ятдесят чотири тисячі п`ятдесят три гривні) грн 40 коп. основного боргу, 399 (триста дев`яносто дев`ять) грн 85 коп. три проценти річних, 105 (сто п`ять) грн 51 коп. інфляційного збільшення боргу.

3.В задоволенні позовних вимог в сумі 6 500 грн 46коп. пені та 276 грн 86коп інфляційного збільшення боргу - відмовити.

4.Судові витрати покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

5.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТВАН на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СП ЮКОЙЛ 2 387(дві тисячі триста вісімдесят сім) грн 59 коп. судового збору.

6.Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Позивач : Товариство з обмеженою відповідальністю СП ЮКОЙЛ, вул. Пулюя Івана, буд. 48-А, м. Біла Церква, Білоцерківський р-н., Київська обл., 09100 (поштова адреса: вул. Базова, буд. 3-А, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69014) (код ЄДРПОУ 31852954);

Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю ВЕСТВАН, вул. Садова, буд. 5, с. Шидлівці, Чортківський р-н., Тернопільська обл., 48219 (код ЄДРПОУ 40443293).

Рішення господарського суду набирає законної сили у порядку статті 241 ГПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, визначеному статтями з 253 по 259 ГПК України.

Повний текст рішення складено 04.03.2024.

Копію повного тексту рішення надіслати учасникам справи відповідно до вимог статті 242 ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Суддя В.Л. Гевко