Постанова

від 14.06.2024 по справі 921/568/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2024 р. м. Львів Справа №921/568/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІ.Б. Малех

суддівО.В. Зварич

І.Ю. Панова

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вестван, б/н від 26.03.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/877/24, 01-05/884/24 від 26.03.2024)

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20 лютого 2024 року (суддя Гевко В.Л., повний текст рішення складено 04.03.2024, м. Тернопіль)

у справі №921/568/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СП ЮКОЙЛ, м. Біла Церква, Білоцерківський р-н., Київська обл.

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТВАН, с. Шидлівці, Чортківський р-н., Тернопільська обл.

про стягнення заборгованості у сумі 61332 грн. 08 коп., з яких: 54053 грн. 40 коп. основний борг, 6500 грн. 46 коп. пеня, 399 грн. 85 коп. три відсотки річних, 378 грн. 37 коп. інфляційне збільшення боргу

ВСТАНОВИВ:

21.08.2024 на розгляд Господарського суду Тернопільської області поступила позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю СП ЮКОЙЛ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю ВЕСТВАН про стягнення заборгованості у сумі 61332 грн. 08 коп., з яких: 54053 грн. 40 коп. основний борг, 6500 грн. 46 коп. пеня, 399 грн. 85 коп. три відсотки річних, 378 грн. 37 коп. інфляційне збільшення боргу.

Дані позовні вимоги мотивовано тим, що між сторонами було укладено договір поставки № 040/118-ОС від 09.01.2023, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар (масла, мастила та технічні рідини). ТОВ «СП ЮКОЙЛ» підтверджує поставку товару ТОВ «ВЕСТВАН» видатковими накладними: № 0135953 від 03.05.2023 на суму 33 056грн 40коп., № 013596 від 03.05.2023 на суму 20 997грн 00 коп. Стверджує, що відповідач за поставлений товар не розрахувався, допустивши заборгованість в сумі 54 053грн 40коп., яка в добровільному порядку не сплачена. У зв`язку з порушенням строків оплати вартості товару відповідачу нараховано пеню в сумі 6 500,46 грн., 3% річних в сумі 399,85 грн. та інфляційне збільшення боргу в сумі 378,37 грн.

В обґрунтування даного посилається на положення ст. ст. 173, 174, 175, 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526, 530, 612, 625, 655, 692,712 Цивільного кодексу України.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20 лютого 2024 року у справі №921/568/23 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТВАН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЮКОЙЛ» 54 053 грн. 40 коп. основного боргу, 399 грн. 85 коп. три проценти річних, 105 грн. 51 коп. інфляційного збільшення боргу; в задоволенні позовних вимог в сумі 6500 грн. 46 коп. пені та 276 грн. 86 коп. інфляційного збільшення боргу відмовлено; судові витрати покладено на сторони пропорційно до задоволених вимог; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТВАН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЮКОЙЛ» - 2 387 грн. 59 коп. судового збору.

Дане рішення мотивоване ти, що сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб і з урахуванням ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідач, як покупець, був зобов`язаний оплатити вартість товару після отримання його від позивача, а відтак визнано обґрунтованою суму заборгованості за поставку по накладним №0135953, №013596 від 03.05.2024 в розмірі 54 053,40 грн.

З врахуванням положень ст. ст. 625, 692 Цивільного кодексу України та згідно перерахунку визнано обґрунтованою суму 105,51 грн. інфляційних та 399,85 грн. 3% річних.

В стягненні пені в розмірі 6500,46 грн. відмовлено, з врахуванням того, що сторонами договір поставки укладено в спрощений спосіб, що не передбачає умови нарахування пені за порушення зобов`язання з поставки товару.

Відповідач ТОВ «Вестван», не погодившись з винесеним рішенням подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що таке прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та з неповним дослідженням матеріалів та обставин справи, а саме, скаржник, вказує на неналежне повідомлення його про розгляд справи, в зв`язку з чим не з`ясовано всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, відповідно судом не було надано належної оцінки всім можливим доказам даної справи. Відповідно до цього, просить, скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 20 лютого 2024 року у справі №921/568/23 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Позивач ТОВ «СП Юкойл», у відзиві заперечує доводи апеляційної скарги вказуючи на те, що відповідач був обізнаний про розгляд справи , так як повідомлявся судом завчасно та належним чином про дату, час і місце розгляду даної справи . Однак, відповідач у визначеному законом порядку не заперечив проти позову, не скористався своїми правами визначеними ГПК України. Відповідно до цього, просить, рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.02.2024 в даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15 квітня 204 року у справі №921/568/23 (головуючий суддя Малех І.Б., судді Зварич О.В., Панова І.Ю.) поновлено ТОВ «Вестван» строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Тернопільської області від 20 лютого 2024 року у справі №921/568/23 та відкрито апеляційне провадження за такою. Ухвалено дану апеляційну скаргу розглядати без повідомлення учасників справи; зупинено дію рішення Господарського суду Тернопільської області від 20 лютого 2024 року у даній справі до винесення постанови Західним апеляційним господарським судом; витребувано матеріали справи №921/568/23 в Господарського суду Тернопільської області.

Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 статті 8 ГПК України встановлено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ціна позову у справі №921/568/23 є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому з урахуванням цієї обставини та предмету спору вказана справа підлягає розгляду судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

29.04.2024 в канцелярію суду поступили матеріали справи №921/568/23.

Учасники процесу належним чином повідомлені про розгляд справи в порядку письмового провадження ухвалою суду від 15.04.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвали суду від 15.04.2024) до їхніх електронних кабінетів, які наявні в матеріалах справи.

22.04.2024 в канцелярію суду від позивача поступило клопотання, б/н і б/д (вх. № апеляційного суду 01-05/1170/24 від 22.04.2024) про застосування до представника ТОВ «Вестван» заходів процесуального примусу , а саме штрафу за зловживання процесуальними правами із метою перешкоджання судочинству - подання завідомо безпідставної скарги, що призводить до затягування набрання законної сили судового рішення.

В задоволенні даного клопотання судом апеляційної інстанції відмовлено з посиланням на те, що ст. 17 ГПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі , якщо суд вирішив питання про їхні права , інтереси та (або) обов`язки , мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи в сукупності з апеляційною скаргою та відзивом на неї, оцінивши зібрані у справі докази, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про не відповідність рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.02.2024 року у справі №921/568/23 нормам матеріального та процесуального права, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

Обставини справи.

09.01.2023 ТОВ «СП ЮКОЙЛ» (постачальник) та ТОВ «Вестван» (покупець) укладено договір поставки №040/118-ОС (а.с.4-7), згідно п.1.1. якого на умовах, викладених в цьому договорі, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити масла, мастила та технічні рідини, іменовані в подальшому «товар».

Відповідно до п. 1.2. договору постачання здійснюється партіями. Постачальник і покупець погоджують можливість постачання кожної партії товару, при цьому узгоджується найменування , асортимент , ціна і якість передбачуваного до поставки товару.

Як вказує, позивач, в позовній заяві ним на виконання договору від 03.05.2023 поставлено відповідачу (покупцю) товар за видатковими накладними від 03.05.2023 року, а саме №013595 на суму 33056,40 грн. (а.с.8), який за рахунком на оплату №016838 від 03.05.2023 (а.с.9) повинен був бути оплаченим до 17.05.2023 (включно); №013596 на суму 20997,00 грн. (а.с.10), який за рахунком на оплату №016928 від 03.05.2023 (а.с.11) повинен був бути оплаченим до 17.05.2023 (включно) . Разом всього на суму 54053,40 грн.

Згідно п. 2.1. договору встановлено, що ціна товару за цим договором встановлюється в гривнях і вказується в рахунку, що пред`являється до плати постачальником на кожну узгоджену, поставлену партію товару, з відображенням її у відповідній видатковій накладній. Ціна товару включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України.

Ціна товару , визначена в рахунках на оплату, що виставляється постачальником, і відображена у відповідних видаткових накладних, визначається з урахуванням умов поставки, передбачених цим договором (п.2.2. договору).

Згідно п. 2.3. договору загальна вартість договору визначається як сумарна вартість товару, поставка якого здійснена відповідно до умов цього договору та підтверджена видатковими накладними.

Пунктом 3.2. договору встановлено, що покупець здійснює оплату вартості узгодженої партії поставленого товару, на підставі рахунку, пред`явленого до оплати постачальником протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару.

Як вказу, позивач, в позовній заяві отриманий товар станом на 15.08.2023 не був оплачений покупцем (відповідачем) із простроченням строку оплати суми 54 053,40 грн. на 90 днів, а відтак просить стягнути дану суму в примусовому порядку.

На дану суму, згідно вимог п.7.2. договору та з врахуванням положень ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем розраховано пеню - 6500,46 грн., 3% річних - 399,85 грн. та інфляційне збільшення - 378,37 грн.

03.07.2023 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію №15/23, однак така залишена без відповіді та належного реагування (а.с.12-17).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 20 лютого 2024 року у справі №921/568/23 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТВАН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЮКОЙЛ» 54 053 грн. 40 коп. основного боргу, 399 грн. 85 коп. три проценти річних, 105 грн. 51 коп. інфляційного збільшення боргу; в задоволенні позовних вимог в сумі 6500 грн. 46 коп. пені та 276 грн. 86 коп. інфляційного збільшення боргу відмовлено; судові витрати покладено на сторони пропорційно до задоволених вимог; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕСТВАН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СП ЮКОЙЛ» - 2 387 грн. 59 коп. судового збору, з чим не погодився відповідач подавши апеляційну скаргу.

При перегляді рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.02.2024 у справі №921/568/23 Західний апеляційний господарський суд керувався наступним.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст. 639 цивільного кодексу України).

За змістом статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому, за приписами статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 1 статті 181 ГК України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивачем в позовній заяві вказано, що поставка по видатковим накладними №0135953 від 03.05.2023 на суму 33056,40 грн. та №013596 від 03.05.2023 на суму 20997,00 грн. на загальну суму 54053,40 грн. здійснена на підставі договору поставки 040/118/-ОС від 09.01.2023.

Позивачем виставлено відповідачу рахунки №016838 від 03.05.2023 на суму 33056,40 грн. та № 016928 від 03.05.2023 на суму 20 997,00 грн.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції у вищевказаних видаткових накладних відсутнє посилання на договір поставки №040/118-ОС від 09.01.2023 , а відтак поставка оливи моторної WOLVER TORBO JET SAE 10W-40 бочка 208л метал та оливи гідравлічної WOLVER HYDRAULIЦL HLP 46 бочка 208л метал згідно з видатковими накладними № 0135953 від 03.05.2023, № 013596 від 03.05.2023 відбулась не за договором поставки № 040/118-ОС від 09.01.2023.

Відповідно до цього, судом першої інстанції вірно встановлено, що посилання позивача, в якості доведення підстав виникнення між сторонами зобов`язання з поставки товару, на договір поставки № 040/118-ОС від 09.01.2023, є безпідставним.

Однак, враховуючи факт поставки позивачем товару, його прийняття відповідачем, судом першої інстанції зроблено обгрунтований висновок про укладення між сторонами договору у спрощений спосіб.

Факт поставки 03.05.2023 відповідачу оливи моторної WOLVER TORBO JET SAE 10W-40 бочка 208л метал та оливи гідравлічної WOLVER HYDRAULIЦL HLP 46 бочка 208л метал, підтверджується видатковими накладними: № 0135953 від 03.05.2023, № 013596 від 03.05.2023.

З врахуванням наведеного вбачається, що між сторонами по справі виникло господарське зобов`язання, в силу якого за статтею 509 Цивільного кодексу України, статтею 173 Господарського кодексу України, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару (ст. 692 Цивільного кодексу України).

Враховуючи те, що між сторонами відсутній письмовий договір із зазначенням строків оплати товару, в порядку статті 692 Цивільного кодексу України, відповідач мав здійснити оплату поставленого позивачем товару після його прийняття.

Доказів розрахунку за поставлений товар зі сторони відповідача матеріали справи не містять.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України.

Аналогічну позицію підтримує Верховний Суд у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі 922/1467/19 від 15.2020.

Слід відмітити, що матеріалами справи не підтверджено досягнення домовленості між сторонами щодо строку оплати поставленого товару, а факт поставки товару належним чином підтверджено видатковими накладними, крім того наявність такого факту не заперечується відповідачем, в даному випадку застосовуються положення частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, згідно чого відповідач був зобов`язаний оплатити поставлений товар одразу після його прийняття.

Відтак з врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб і з урахуванням статті 692 Цивільного кодексу України і відповідач як покупець був зобов`язаний оплатити вартість товару після отримання його від позивача, відтак строк оплати товару за видатковими накладними: № 0135953 від 03.05.2023, № 013596 від 03.05.2023 є таким, що настав 04.05.2023.

З врахуванням наведеного судом першої інстанції правомірно стягнено з відповідача на користь позивача 54 053,40 грн. заборгованості за отриманий товар.

У відповідності до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Обставинами справи встановлено, що поставка товару відбулась не за договором поставки № 040/118-ОС від 09.01.2023, а за угодою у спрощеній формі - видатковими накладними № 0135953 від 03.05.2023, № 013596 від 03.05.2023.

Відтак, судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідач мав здійснити оплату поставленого позивачем товару після його прийняття - 03.05.2023, тобто строк для його оплати настав - 04.05.2023, а відповідач є таким, що прострочив виконання обов`язку з оплати поставленого товару з 05.05.2023.

Позивачем нараховано відповідачу за період з 18.05.2023 по 15.08.2023 інфляційних втрат у розмірі 378 грн. 37коп. та 3% річних у розмірі 399 грн. 85коп.

Отже , перерахуваши 3% річних та інфляційні, суд апеляційної інстанції встановив, що судом першої інстанції вірно встановлено, що на суму боргу в розмірі 54 053 грн 40 коп., за період зазначений позивачем, а саме з 18.05.2023 по 15.08.2023, розрахунок 3 % річних є арифметично правильними у розмірі 399 грн. 85 коп. а розрахунок інфляційного збільшення боргу в розмірі 105 грн. 51коп.

З врахуванням наведеного, судом першої інстанції вірно вказано, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з розрахунку 399 грн. 85 грн. 3% річних та 105 грн. 51 коп. інфляційного збільшення боргу. В частині 276 грн. 86 коп. інфляційного збільшення боргу правомірно відмовлено за безпідставністю.

Поряд, з цим позивачем також була заявлена вимога про стягнення пені за період з 18.05.2023 по 15.08.2023 в сумі 6500,46 грн. з посиланням на п.7.2. договору поставки №040/118-ОС від 09.01.2023.

Однак, як встановлено вище сторонами укладено договір в спрощений спосіб, що не передбачає умови нарахування пені за порушення зобов`язання з поставки товару та такий вид забезпечення виконання зобов`язання законом до спірних правовідносин також не визначений, відповідно вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 6 500,46 грн. правомірно незадоволенні до стягнення за безпідставністю.

Скаржник, в апеляційній скарзі стверджує, що його не повідомлено належним чином про час та місце розгляду справи №921/568/23, однак дане спростовується наступним.

Як встановлено, з обставин справи ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 24 серпня 2023 року прийнято позовну заяву у справі №921/568/23 та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження (а.с.37).

Копія даної ухвали надіслана відповідачу поштою на юридичну адресу: АДРЕСА_1 , однак така повернута без вручення із зазначення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 19.09.2023 продовжено строк підготовчого засідання у даній справі та відкладено в судове засідання на 17.10.2023 (а.с.47-48), і така надіслана на вище вказану адресу, однак повторно не вручена із зазначенням «адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с.55-56).

Слід відмітити, що в матеріалах справи наявне клопотання представника відповідача Мудрика І.О. (директора) про відкладення (перенесення) розгляду справи, яке ухвалою суду від 17.10.2023 задоволено і відкладено таке на 07.11.2023 (а.с.65-66). 07.11.2023 через електронний суд від представника відповідача (директора) повторно надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, ухвалою суду від 07.11.2023 розгляд справи було відкладено в судове засідання на 05.12.2023.

Документ в електронному вигляді «ухвала про закриття підготовчого засідання , призначення справи до розгляду (ст. 185)» від 07.11.2023 по справі №921/568/23 надіслана ТОВ «Вестван» в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою підписаною уповноваженим працівником суду (а.с.90).

Отже, з врахуванням описаного вище, судом першої інстанції дотримано процедуру повідомлення учасників справи, зокрема і скаржника про час та місце розгляду справи №921/568/23, що спростовує доводи апеляційної скарги. Інших доводів, щодо обставин справи апеляційна скарга не містить

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Ryabykh v.Russia від 24.07.2003 року, Svitlana Naumenko v. Ukraine від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Обов`язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Тернопільської області ухвалив рішення від 20 лютого 2024 року у справі №921/568/23, з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, рішення Господарського суд Тернопільської області від 20 лютого 2024 року у справі №921/568/23 належить залишити без змін, апеляційну скаргу ТОВ «Вестван» без задоволення.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України у спорах, що виникають виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Вестван, б/н від 26.03.2024 (вх. № апеляційного суду 01-05/877/24, 01-05/884/24 від 26.03.2024) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Тернопільської області від 20 лютого 2024 року у справі №921/568/23 - залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на ТОВ «Вестван».

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст.ст. 286 - 289 ГПК України.

5.Матеріали справи №921/568/23 повернути Господарському суду Тернопільської області.

Головуючий суддяІ.Б. Малех

СуддяО.В. Зварич

СуддяІ.Ю. Панова