Ухвала

від 06.03.2024 по справі 759/14475/23

ЗВЕНИГОРОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 759/14475/23 Провадження №2-з/694/5/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

06.03.2024 року м. Звенигородка

Суддя Звенигородського районного суду Черкаської області Сакун Д.І., розглянувши заяву адвоката Кобижчі Олександра Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , тел. НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_4 , адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) Служба у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03148, м.Київ, вул. Гната Юри, 9 кім.422, тел. 0444038060, адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_4) про визначення місця проживання дитини, -

В С Т А Н О В И Л А:

Представник позивача ОСОБА_3 звернувся з вказаною заявою, яку обґрунтував наступним.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04.09.2011 року, що підтверджується Свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_5 від 04.09.2011 року виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Звенигородського районного управління юстиції у Черкаській області.

Від шлюбу мають спільну малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серія НОМЕР_6 від 30.09.2016 року виданого Звенигородським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області.

Включно до 20.08.2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх дитина ОСОБА_4 разом проживали за адресою: АДРЕСА_3 .

Включно до 20.08.2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели спільне господарство, виховували та доглядали спільну дитину, виконували подружні обов`язки. ОСОБА_1 належним чином виконував обов`язки чоловіка та батька повною мірою забезпечуючи сім`ю належними умовами проживання, продуктами харчування, одягом, речами особистого використання, технікою та засобами зв`язку, лікарськими засобами та необхідним обстеження, відпочинком та дозвіллям та соціальним, професійним, культурним та духовним розвитком, як сім`ї в цілому так і кожного члена окремо.

Про наявність судового наказу про стягнення аліментів та справи про розірвання шлюбу ОСОБА_1 дізнався в результаті накладення арешту на розрахункові рахунки органами виконавчою служби у виконавчому провадженні про стягнення судового збору за судовим наказом.

23.07.2021року адвокатом Корнієнко А.А. на підставі Договору про надання правової допомоги № 2852/21 від 22.07.2021 року від імені ОСОБА_2 подано до Тетіївського районного суду Київської області позовну заяву про розірвання шлюбу. Ухвала від 12.08.2021 року відкрито провадження справа № 940/912/21.

23.07.2021року адвокатом Корнієнко А.А. на підставі Договору про надання правової допомоги № 2852/21 від 22.07.2021 року від імені ОСОБА_2 подано до Тетіївського районного суду Київської області заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини, справа № 940/913/21.

10.08.2021року заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено та видано судовий наказ про стягнення на користь ОСОБА_2 щомісячно аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 у розмірі ? частини заробітку але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку починаючи з 27.07.2021 року і до досягнення дитиною повноліття, (додається).

30.09.2021року Рішенням судді Мандзюк С.В. Тетіївського районного суду Київської області, справа № 940/912/21 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстрований 04.09.2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Звенигородського районного управління юстиції у Черкаській області, актовий запис № 109 - розірвано, (додається).

11.10.2021року комісією Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації здійснено обстеження умов проживання ОСОБА_1 та його дитини ОСОБА_4 за результатами якого зроблено висновок, що умови для розвитку, навчання та проживання створені належним чином, (додається).

18.10.2021року ОСОБА_1 була подана до Святошинського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді заява щодо проведення оцінювання потреб у соціальних послугах, забезпечення психологічної підтримки та надання послуги посередництва (медіації).

18.02.2022року згідно інформації наданої сімейними медіаторами Святошинського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді надання послуг з медіації припинено у зв`язку з відмовою ОСОБА_2 від послуг з медіації, (додається).

03.12.2021року Тетіївським ВДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУМЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження АСВП № НОМЕР_7 за заявою ОСОБА_2 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 яке в подальшому було передано до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві за місцем реєстрації ОСОБА_1 , (додається).

16.02.2022року ОСОБА_2 до Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві подано заяву про повернення виконавчого документу стягувачу з підстав п. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю претензій до боржника та заборгованості по сплаті аліментів, (додається).

18.02.2022року головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бережною Кариною Володимирівною, постановою про повернення виконавчого документу стягувачу, судовий наказ № 2-н/940/15/21 виданий 10.08.2021 року Тетіївським районним судом Київської області повернуто ОСОБА_2 , (додається).

04.08.2022року ухвалою Тетіївського районного суду Київської області, справа № 940/913/21 заяву адвоката Дубового Ігоря Анатолійовича задоволена та видано дублікат судового наказу Тетіївського районного суду Київської області від 10 серпня 2021 року в цивільній справі № 940/913/21 (провадження № 2-н-940/15/21), (додається).

Починаючи з 20.08.2021 року до 17.01.2022 року ОСОБА_1 та його дитина ОСОБА_4 проживали у орендованій двокімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_4 яку винаймав ОСОБА_5 за особисті кошти. А з 17.01.2022 року до 06.03.2022 року проживали у трикімнатній квартирі за адресою АДРЕСА_5 , загальною площею 64,00 кв.м.

З 06.03.2022 року зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану ОСОБА_1 та малолітня дитина - ОСОБА_4 були вимушені залишити територію України та рятуючи свої життя тимчасово виїхати до іншої країни. На разі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перебувають у Польщі де отримали тимчасовий прихисток.

Починаючи з 10.04.2022 року по сьогодні, ОСОБА_1 та малолітня дитина - ОСОБА_4 , проживають у двокімнатній квартирі, загальною площею 83,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 .

24.04.2023року судовий виконавець у Районному суді в Лодзі Каміла Кєпура- Снопкєвіч здійснила перевірку фактичного стану за результатами якої було складено Протоколом Км н 78/23 від 24.04.2023 року, (додається).

24.04.2023року соціальним працівником ІІ Відділу осередкової праці Муніципального центру соціального забезпечення в Лодзі здійснено перевірку належності умов проживання та батьківської опіки за результатами якої було складено Актом перевірки побутових умов, справа № ІШР3.070.56.2023 від 25.04.2023 року, (додається).

24.05.2023року представником відповідача ОСОБА_2 адвокатом Дубовим Ігорем Анатолійовичем подано до Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві заяву про поновлення виконавчого провадження з виконання судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини, справа № 940/913/21 від 10.08.2021 року, (додається).

24.10.2023року спеціалістами Служби у справах дітей та сім`ї було проведено розмову з малолітню ОСОБА_4 за результатами якої встановлено бажання дитини проживати разом з батьком, (додається).

23.02.2024року головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Компанцем Русланом Вікторовичем відновлено виконавче провадження АСВП № 69782337 за судовим наказом ( дублікат) № 2- н/940/15/21 виданий 23.08.2022 року Тетіївським районним судом Київської області, (додається).

Щодо виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків.

Справедливо зазначити, що ОСОБА_5 належним чином виконує свої батьківські обов`язки забезпечуючи дитині комфортні умови проживання, якісне харчування, відвідування навчального закладу, розвиваючих гуртків, відпочинку та дозвілля. Виховує дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї, родини, народу, Батьківщини. Піклується про здоров`я дитини її фізичний, духовний та моральний розвиток. Забезпечує здобуття дитиною загальної середньої освіти та готує її до самостійного життя. Любить та поважає дитину, а дитина відповідає взаємністю.

Всіляко сприяє та забезпечує регулярне спілкування дитини з матір`ю, підтвердженням чого є відео та аудіо записи спілкування.

Перше, забезпечення комфортних умов проживання.

Починаючи з 2010 року до 12.04.2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 проживали разом, як сім`я винаймаючи житло в оренду у місті Києві, набували у власність майно, разом відпочивали, вели спільне господарство.

04.09.2011 року одружилися, зареєстрували шлюб у Відділі актів цивільного стану Звенигородського районного управління юстиції у Черкаській області, Свідоцтво про шлюб Серії НОМЕР_5 від 04.09.2011 року продовжуючи проживати у орендованому житлі в місті Києві.

12.04.2016 року перебуваючи в шлюбі придбали квартиру АДРЕСА_7 в яку вселилися разом з дитиною протягом місяця після закінчення

ремонту.

Починаючи з моменту спільного проживання і до 20.08.2021 року відповідальність за забезпечення родини житлом у повному обсязі покладалася на ОСОБА_1 , як чоловіка та голову родини.

З 20.08.2021року продовжує забезпечувати дитину зручним, функціональним та комфортним житлом. Дитина завжди має власну кімнату не залежно від того власне житло чи орендоване. Має зручне ліжко; шафу для одягу, іграшок, підручників та шкільного приладдя. Має зручне робоче місце та комп`ютер для навчання, виконання домашніх завдань.

Постійним місцем проживання малолітньої ОСОБА_4 є трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 64,00 кв.м., що є приватною власністю батька дитини - ОСОБА_1 .

Тимчасове місце проживання у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану є двокімнатна квартира, загальною площею 83,00 кв.м. за адресою: АДРЕСА_6 .

Друге, забезпечення якісного, здорового харчування дитини.

Починаючи з 20.08.2021 року дитина перебуває на повному матеріальному утриманні батька, оскільки проживає разом з ним до сьогоднішнього дня. Все, що потребує дитина забезпечується батьком у повній мірі. Дитина харчується виключно свіжими та якісними продуктами з яких отримує всі необхідні для гармонійного зростання поживні речовини.

Здебільшого харчується традиційною домашньою їжею, що приготована батьком. Рідше відвідує заклади громадського харчування, кафе, ресторани, де знайомиться з іншими кухнями народів світу.

Загалом, витрати на харчування дитини в середньому складають від 4 000,00 гривень.

За період з 20.08.2021 року по 22.11.2023 року витрати на придбання продуктів харчування дитини склали - 133 927,98 гривень, що підтверджується реєстром витрат та відповідними квитанціями (додаються).

Третє, забезпечення здобуття дитиною загальної середньої освіти.

З початком навчального 2021-2022 року зарахована на навчання до третього класу ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЗАКЛАД ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ІВІ ПЛЮС ПРИВАТНА ШКОЛА», код ЄДРПОУ 43837269 де здобуває освіту онлайн і по сьогодні.

Рівень досягнень у навчальному процесі відповідно до Свідоцтва досягнень учениці 4- го класу позначено, як «високий».

З початком навчального 2022-2023 року паралельно з навчанням онлайн у ТОВ «ЗАКЛАД ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ ІВІ ПЛЮС ПРИВАТНА ШКОЛА» зарахована до 3-го А класу школи № 170 у місті Лодзі Республіка Польща.

Вчитель-вихователь якої характеризує ОСОБА_6 , як взірця для інших у питанні виховання, навчання, самостійності, старанності, дисципліни, проявів поваги, турботи, чесності та відповідальності. Характеризують, як особу які товаришує та взаємодіє з однолітками та вчителями, проявляє емпатію та є творчою особистістю.

Четверте, піклування про фізичне та психологічне здоров`я дитини.

З моменту зачаття по сьогодні ОСОБА_1 турбується про фізичне та психічне здоров`я своєї дитини. Забезпечуючи якісне медичне обслуговування, як щорічне обстеження так і лікування за потреби. Дане підтверджується довідками про проходження обстеження.

Не зважаючи на відсутність дозволу на роботу психолога з дитиною від матері - ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , як люблячий, сучасний батько, усвідомлюючи, що такі життєві обставини, як розлучення батьків, війна, переїзд до іншої країни, зміна школи є значними життєвими подіями у житті дитини.

Усвідомлює, що психічні процеси з людиною відбуваються з народження і продовжуються до смерті і, що дитина, як ніхто потребу турботи, підтримки, відчуття безпеки, стабільності тощо.

ОСОБА_5 , як батько забезпечує дитині періодичні обстеження психологом, роботу психолога з дитиною, а також сам відвідує психолога для якомога кращого розуміння психологічних процесів дитини та за для максимально якісної та екологічної взаємодії зі своєю дитиною.

П`яте, розвиваючі гуртки, та успіхи у навчанні.

Ще проживаючи у шлюбі ОСОБА_1 піклувався про розвиток дитини приймаючи участь у спільному підготуванні домашніх робіт по шкільним предметам. Забезпечував дитині відвідування гуртків з вивчення іноземних мов. Фізичний розвиток, а саме відвідування басейну.

Дитина має успіхи зі шкільних предметів, як в українській школі так і польській. Отримує позитивні відгуки та характеристики від педагогів та класних керівників. Бере участі в олімпіадах отримуючи перемоги дипломи, сертифікати та подяки символізуючи досягнення дитини.

Все це забезпечується батьком і по сьогодні.

Шосте, відпочинку та дозвілля.

Що стосується даного аспекту життя дитини, то ОСОБА_5 о крім дозвілля на вихідні та святкові дні забезпечує для своєї доньки щорічний відпочинок у дитячому таборі.

Відпочинок на морі, подорожі до інших країн, екскурсії, кіно, театри, розвиваючі івенти. Все це є невід`ємною частиною життя дитини. Більше інформації, світлин з різних моментів життя дитини можна отримати на офіційній сторінці ОСОБА_5 за посиланням Ьйр5:/М`мж?асеЬоок.сот/ргоШе.рЬр?ігї=100072126393649.

Сьоме, виховання дитини в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї, родини, народу, Батьківщини та готування її до самостійного життя.

Дитина має чіткий режим життя. Більше того, розуміє навіщо їй потрібен режим, самостійно слідкуючи за часом та переходячи до наступного етапу денного режиму. Знає правила особистої гігієни, самостійно слідкує за часом та виконує усі вранішні та вечірні ритуали. Вміє підбирати одяг відповідно до погодних умов та пори року. Самостійно слідкує та забезпечує порядок у своєму гардеробі. Підтримує чистим простір в якому проживає та знаходиться у тому числі і робоче місце за яким вчиться та виконує домашні роботи.

Залюбки приймає участь у таких повсякденних процесах життєдіяльності, як придбання продуктів харчування до приготування їжі. Разом з батьком купує продукти та готує їжу.

У повній мірі відповідає за домашнього улюбленця. Годує, грається, прибирає наслідки життєдіяльності тварини.

Ввічлива, люб`язна, чуйна, відповідальна, чесна, творча, чутлива, здатна до співпереживання та ніжності. Проявляє повагу до інших людей.

Знає про події, що відбуваються в Україні. Любить свою країну. Своїх батьків. Своїх рідних.

Восьме, щодо забезпечення прав матері та дитини на спілкування, спільне проведення часу, відпочинок та проживання.

Починаючи з грудня 2020 року ОСОБА_2 працювала у ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» менеджером з видачі кредитів на торговій точці, що розміщувалася на території магазину « АШАН » за адресою: м. Київ, вул. Кільцева 4 . З робочим графіком з 08:00 до 20:00 в тому числі і під час пандемії.

З моменту працевлаштування ОСОБА_2 та за відсутності інших варіантів, у тому числі і у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 з початком пандемії працював дистанційно з дому ще більше часу почав проводити з дитиною покриваючи ще більше батьківських обов`язків та продовжує це і по сьогодні.

Проте, не зважаючи на відсутність порозуміння з колишньою дружиною максимально турбувався та турбується про участь матері у житті дитини. Забезпечуючи можливість спілкування за допомогою телефону, як звичайним мобільним зв`язком так і відеозв`язком. Надсилає та ділиться фото дитини у соціальних мережах.

Запрошує матір приїхати на зустріч з дитиною та всіляко підтверджує свою готовність організувати та забезпечити таку зустріч.

Та завжди приймає проактивну позицію у питанні взаємодії дитини з матір`ю. Час від часу інформуючи останню про можливість врегулювання питання взаємодії батьків та дитини у договірному порядку.

Щодо характеристики ОСОБА_1 , як батька та людини.

Справедливо зазначити, що ОСОБА_1 приклав всіх зусиль задля того щоб дитина - ОСОБА_4 з`явилась на світ. Вмовляючи колишню дружину ОСОБА_2 та її рідних не переривати вагітність, виносити і народити дитину.

Народження якої відбувалось за участі батька ОСОБА_5 у родовому процесі. За підтримки колишньої дружини ОСОБА_8 під час пологів за власної ініціативи останнього, як люблячого чоловіка та турботливого батька.

З моменту народження до дворічного віку дитини, піклувався та доглядав дитину нарівні з матір`ю не тільки в позаробочий час але і в робочий день, у час обідньої перерви, оскільки працював поряд з домівкою.

Реєстрував дитину до електронної черги, особисто оформив папери для відвідування дитиною закладу дошкільної освіти № 485. У подальшому водив до садочка, оплачував харчування та ходив на батьківські збори. А з настанням шкільного віку щоранку відводив дитину до школи, забирав зі школи, чи організовував повернення дитини зі школи у супроводі старшокласника якому оплачував послуги супроводу за попередньою домовленістю.

З моменту запровадження карантинних обмежень викликаних СОVI^-19, працюючи з дому в онлайн форматі, збирав та відводив до школи, забирав після уроків, підтримував та допомагав у вирішенні домашніх завдань, гуляв на подвір`ї.

Весь вільний час та буденний побут батько та дитина проживали разом. Працюючи, навчаючись, граючи, вирішуючи побутові справи з де більшого у двох так, як ОСОБА_2 працювала за робочим графіком з 08:00 до 20:00 п`ять днів на тиждень.

Як люблячий батько завжди займав проактивну позицію щодо проведення часу з дитиною, її розвитку, виховання, забезпечення, будь-яких життєвих процесів таких, як різноманітні шкільні заходи, батьківські збори.

Дитина та сім`я в цілому з моменту початку спільного проживання до моменту розлучення завжди перебувала на повному матеріальному утриманні ОСОБА_1 , а дитина продовжує перебувати і до сьогодні.

ОСОБА_1 не має незнятої чи непогашеної судимості. Є досвідченою людиною, випускником одного з найпрестижніших ВНЗ країни. Володіє українською, російською, англійською мовами та вивчає польську. Останніх 6 років просувається по кар`єрі працюючи на один з провідних європейських банків та характеризується роботодавцем, як цілеспрямована, стабільна та надійна людина офіційно працюючи на посаді старшого менеджера з адміністрування системи прийняття рішень управління ризиків фізичних осіб департаменту роздрібних ризиків з посадовим окладом 75 034,00 гривень на місяць.

Все викладене вище покликане не знецінити чи нівелювати участь матері у житті дитини, а звернути увагу суду на сформованому міцному побутовому, психологічному, емоційному зв`язку дитини з батьком. На їх близьких, теплих, люблячих відносинах, що сформувались у процесі життя. На відчутті безпеки, стабільності, надійності, любові, турботи, підтримки та опори, що відчуває дитина поряд з батьком.

Щодо заходів досудового врегулювання спору.

ОСОБА_1 стверджує, що у вечері 10.08.2021 року, за ініціативою ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_7 між ними відбулася статева близькість. А наступного дня, під час прогулянки з дитиною, розраховуючись за морозиво банківською картою ОСОБА_1 з`ясував, що його банківський рахунок арештовано виконавчою службою у зв`язку з стягненням з останнього судового збору на користь держави.

12.08.2021року за допомогою порталу «Судова влада» дізнався про наявність судового наказу № 940/913/21 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено та видано судовий наказ про стягнення на користь ОСОБА_2 щомісячно аліментів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_4 у розмірі ? частини заробітку але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку починаючи з 27.07.2021 року і до досягнення дитиною повноліття та про відкрите судове провадження у справі № 940/912/21 за позовом ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

З цього моменту і до 20.08.2021 року включно намагався з`ясувати причини таких дій ОСОБА_2 та вчиняв все можливе задля примирення та збереження сім`ї, весь час наштовхуючись на небажання вести діалог, уникнення від розмови, посилаючись на пізню годину та фізичну втому від роботи ТОВ «Слон Кредит» де остання працює менеджером до 20:00.

27.08.2021року адвокатом ОСОБА_3 отримано повідомлення від адвоката ОСОБА_9 про те, що остання є адвокатом ОСОБА_2 та бажає поспілкуватися.

06.09.2021року за дорученням ОСОБА_1 , адвокатом Кобижча

О.І. було розроблено Проект Договору про поділ майна подружжя та Проект Договору про визначення місця проживання дитини, участь батьків вихованні та матеріальне забезпечення (аліменти).

07.09.2021року Проект розроблених угод адвокатом Кобижча О.І. було направлено за допомогою безкоштовного мобільного онлайн-застосунку для дзвінків і обміну

повідомленнями VіЬе ^ адвокатові Рожковій Н.В.

07.09.2021року на електронну скриньку адвоката Кобижча О.І. надійшов електронний лист від адвоката Бондарчук Юлії Юріївни, яка на той час разом з адвокатом Рожковою Наталією Володимирівною надавала адвокатські послуги ОСОБА_2 з внесеними правками в проекти угод.

28.09.2021року у відповідь на електронний лист від 07.09.2021 року адвокатом Кобижча О.І. направлено лист з повідомленням про опрацювання запропонованих стороною змін та пропозицією зустрічі, а також направлено проекти угод з примітками щодо кожної запропонованої редакції стороною ОСОБА_2 .

Також, 28.09.2021 року на електронну скриньку ОСОБА_2 ОСОБА_1 було направлено лист з пропозицією позасудового вирішення питання поділу майна та визначення місця проживання дитини, участь батьків вихованні та матеріальне забезпечення (аліменти). Письмову згоду на розлучення, а також проекти розроблених та опрацьованих адвокатом Кобижча О.І. правок зі сторони адвокатів Шпиці Оксани Валентинівни.

30.09.2021року ОСОБА_1 отримано електронній лист від ОСОБА_2 яким остання повідомляє про своє небажання у позасудовому врегулюванні наявних питань.

01.10.2021року адвокатом отримано електронний лист від адвоката Рожкової Н.В. яким остання інформує, що буде радити ОСОБА_2 звертатися до суду у зв`язку з тим, що на особисту думку адвоката Рожкової Н.В. відсутній сенс вирішувати питання визначення місця проживання дитини, участь батьків вихованні та матеріальне забезпечення (аліменти) у договірному порядку.

Починаючи з 08.12.2021 року за дорученням ОСОБА_1 , адвокатом Кобижча О.І. працював з черговим адвокатом Шпиці Оксани Валентинівни, а саме адвокатом Марковою Анною Вікторівною. Адвокатом Кобижча

О.І. було проведено рад телефонних розмов, а також зустрічей з метою позасудового врегулювання питання визначення місця проживання дитини, участі батьків у вихованні та матеріальному забезпеченні дитини та поділу спільного майна подружжя.

Усі варіанти які пропонувалися стороною ОСОБА_1 були відхилені.

А після отримання проекту угоди про здійснення батьківських прав від адвоката Маркової А.В. на дві сторінки, остаточно переконало ОСОБА_1 у відсутності у колишньої дружини конструктивного та повного усвідомлення ситуації та варіантів її вирішення.

11.10.2021року посадовими особами Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської

районної в місті Києві державної адміністрації на підставі заяви ОСОБА_2 було проведено обстеження житлово-побутових умов проживання малолітньої дитини - ОСОБА_4 за адресою тогочасного проживання, а саме: АДРЕСА_4 . За результатами було складено акт про задовільні умови проживання, чисте помешкання, наявність окремої кімнати у дитини, а також необхідних меблів, техніки, одягу, продуктів харчування.

Посадові особи Служби у справах дітей та сім`ї Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації дійшли висновку про те, що умови для проживання, навчання та розвитку малолітньої дитини ОСОБА_1 створені належним чином.

12.10.2021року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного у місті Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді з заявою про проведення оцінювання потреб у соціальних послугах, забезпечення психологічної підтримки та надання послуг посередництва (медіації).

18.10.2021року до Управління соціального захисту населення Святошинського району у місті Києві державної адміністрації ОСОБА_1 була подана Заява про надання соціальних послуг.

30.11.2021року на підставі Рішення про надання соціальних послуг від 29.10.2021 року № 4-921було укладено Договір про надання соціальних послуг ОСОБА_1 з індивідуального консультування, соціально- психологічного консультування та медіації.

14.12.2021року сімейними медіаторами було проведено індивідуальну зустріч зі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . За результатами індивідуальних зустрічей було за згодою та бажанням кожної сторони було призначено спільну зустріч на 21.12.2021 року. За результатами першої спільної зустрічі досягли згоди:

-щодо питання поділу спільного майна подружжя, шляхом продажу та розподілу отриманих коштів між сторонами у рівних частках;

-провести спільну зустріч батьків та дитини з урахуванням та забезпеченням усіх необхідних заходів по запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVI^-19, спричиненої коронавірусом 5АК5-Со^2 (далі - СОVI^-19) шляхом проведення тестування на підтвердження відсутності позитивного результату на наявність антитіл вірусу ЗАКЗ-Со^2;

-а також виявили бажання продовжити процес медіації щодо питання визначення місця проживання дитини та участі батьків у вихованні та забезпеченні.

26.01.2022року у дистанційному режимі, ОСОБА_2 повідомила спеціалістів з медіації відмову від послуг з медіації.

18.02.2022року згідно інформації наданої сімейними медіаторами Святошинського районного у м. Києві центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді надання послуг з медіації припинено у зв`язку з відмовою ОСОБА_2 від послуг з медіації.

Проте угоди з продажу двічі скасовувались. Перша угода була скасована у зв`язку з невиконанням ОСОБА_8 вимоги покупця, щодо відкликання виконавчого документу та закриття провадження про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на день продажу нерухомості. Друга угода була скасована у зв`язку з непогодженням умов договору продажу та договору про поділ майна колишнього подружжя (проекти угод додаються).

Аналогічна ситуація склалась і у питанні визначення місця проживання та забезпечення дитини. За ініціативи ОСОБА_1 , адвокатом Кобижча О.І. було розроблено проект угоди щодо спільної та рівної участі батьків у вихованні та забезпеченні дитини яка була відхилена ОСОБА_2 . У подальшому, за ініціативи ОСОБА_2 , що підтверджується записом телефонної розмови та за запитом ОСОБА_1 мною було розроблено проект угоди за якою дитина буде проживати з батьком з визначенням прав та обов`язків батьків щодо виховання та забезпечення дитини (проекти угод додаються). Проте і такий варіант не був погоджений та затверджений зі сторони ОСОБА_2 .

Також, пропозиція суду к процесі підготовчого провадження щодо врегулювання спору за участю судді була відхилена стороною ОСОБА_2 .

Отже, ОСОБА_1 вважає, що вичерпав усі можливі варіанти досудового врегулювання спору хоча і не втрачає надії по сьогодні завершити дану справу мирним врегулюванням шляхом підписання відповідного договору чи мирової угоди.

Щодо обґрунтування підстав та предмету позову.

Відповідно до ст. 21 Конституції України, Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно до ст. 22 Конституції України, Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст. 24 Конституції України, Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 68 Конституції України, Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, 1. 1Кожна особа має право на захист свого

цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. 2. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, 1. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

2.Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1)визнання права;

2)визнання правочину недійсним;

3)припинення дії, яка порушує право;

4)відновлення становища, яке існувало до порушення;

5)примусове виконання обов`язку в натурі;

6)зміна правовідношення;

7)припинення правовідношення;

8)відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10)визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до ст. 29 ЦК України, Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

4.Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Відповідно до ст. 1 СК України, 1. Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів.

2. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою:

зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;

утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї;

побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;

забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Відповідно ст. 2 СК України, 1. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір`ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

Відповідно ст. 5 СК України, 1. Держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї.

2.Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.

3.Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно ст. 7 СК України, 1. Сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

2.Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.

3.Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства.

4.Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.

5.Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.

6.Жінка та чоловік мають рівні права і обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї.

7.Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

8.Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

9.Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

10.Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Відповідно ст. 8 СК України, 1. Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно ст. 150 СК України, 1. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

2.Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

3.Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

4.Батьки зобов`язані поважати дитину.

5.Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

6.Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

7.Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Відповідно ст. 160 СК України, 1. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

2.Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

3.Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Відповідно ст. 161 СК України, 1. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про охорону дитинства», У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше;

дитинство - період розвитку людини до досягнення повноліття;

забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити;

охорона дитинства - система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про охорону дитинства», Кожна дитина має право на життя з моменту визначення її живонародженою та життєздатною за критеріями Всесвітньої організації охорони здоров`я.

Держава гарантує дитині право на охорону здоров`я, безоплатну кваліфіковану медичну допомогу в державних і комунальних закладах охорони здоров`я, сприяє створенню безпечних умов для життя і здорового розвитку дитини, раціонального харчування, формуванню навичок здорового способу життя.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства», Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про охорону дитинства», Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За змістом ст. 18, 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи

іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна людина, яка законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно з законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для захисту здоров`я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших людей.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях стосовно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Окрім прав батьків стосовно дітей, діти теж мають рівні права та обов`язки щодо батьків (стаття 142 СК України), у тому числі й на рівне виховання батьками. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Оіззоп V. Зшегїеп» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, Серія А, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення у справі

«ІоЬапзеп V. ^гшау» від 07 серпня 1996 року, § 78).

У рішенні ЄСПЛ від 11 липня 2017 року, заява № 2091/13 у справі «М. С. проти України», йдеться про визначення інтересів дитини, їх місця у взаємовідносинах між батьками. У згаданому рішенні ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по- перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі у міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

Аналіз наведених норм права та змісту практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й передусім повинні бути визначені інтереси дитини у разі існування спору, а вже тільки потім - права батьків.

Даний висновок, вчергове, був підтверджений Верховним Судом України, що знайшов своє відображення у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.06.2023 року справа № 199/2898/22 в якій зауважив, що усталеним, при вирішенні спорів про визначення місця проживання дитини, є підхід, який перед усім покликаний на забезпечення прав та інтересів дитини на життя, гармонійний розвиток та належне виховання.

Враховуючи, що у теперішній час у зв`язку з воєнним вторгненням російської федерації на території України ведуться бойові дії, здійснюються масовані ракетні обстріли по всій території, величезні втрати цивільного населення, серед яких, на момент звернення за даними державного порталу розшуку дітей «Діти війни», Ьир5://сМШгепоіжаг\до^иа/ загинуло 528 дітей; понад 1130 отримали різних ступенів тяжкості, 1223 дитини вважаються зниклими та 19 546 дітей депортовані та/або примусово переміщені - найкращим інтересам дитини її розвитку у даному випадку буде - проживання дитини разом батьком у безпечному, спокійному та стійкому середовищі.

Отже, підставою позову є наявний спір між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визначення місця проживання та забезпечення малолітньої дитини - ОСОБА_4 , яка починаючи з 20.08.2021 року проживає разом з батьком та перебуває на його повному матеріальному забезпеченні. В свою чергу предметом позову є вимога ОСОБА_1 про визначення місця проживання його малолітньої дитини - ОСОБА_4 разом з батьком.

Щодо необхідності забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимогі мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті забезпечуючи інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені невжиттям таких заходів, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України, 1. Суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

2.Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України, 1. Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1)найменування суду, до якого подається заява;

2)повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3)предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4)захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5)ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6)пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7)інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до ст. 179 ЦК України, 1. Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 181 ЦК України, 2. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до ст. 190 ЦК України, 1. Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

2.Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Під майном може розумітися річ або сукупність речей. Серед об?єктів цивільних прав закон виділяє «майнову» групу, позначивши її контури вихідними поняттями «речі», «гроші і цінні папери», «майно», «майнові права», «інше майно». Надалі законодавець конкретизує цей клас об?єктів за допомогою термінів «нерухоме майно», «нерухома річ», «нерухомість», «складні речі», «неподільні речі» і т.д.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, 1. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦК України, 1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

2. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ст. 318 ЦК України, 1. Суб`єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу.

2. Усі суб`єкти права власності є рівними перед законом.

Відповідно до ст. 319 ЦК України, 1. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

2.Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

3.Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 321 ЦК України, 1. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

2.Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

3.Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 6 СК України, 1. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

2. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до ст. 179 СК України, 1. Аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

2.Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

3.Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 180 СК України, 1. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 СК України, 1. Способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

2.За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

3.За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Станом на дату складення даної заяви малолітня ОСОБА_4 проживає разом з батьком ОСОБА_1 2 роки 6 місяців та 7 днів. Дитина та батько почали проживати разом ще до ухвалення рішення про розлучення. А всі спроби батька дитини спільно та цивілізовано вирішити питання щодо виховання та забезпечення дитини, як до ухвалення рішення про розлучення так і після були саботовані матір`ю дитини, яка і на сьогоднішній день не належним чином виконує батьківські обов`язки.

Так, ОСОБА_1 , більш ніж належним чином виконує свої батьківські обов`язки забезпечуючи дитині:

-безпечні та комфортні умови проживання;

-якісне та здорове харчування;

-здобуття дитиною загальної середньої освіти;

-фізичне та психологічне здоров`я;

-розвиток, відпочинок та дозвілля;

-виховання дитини в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї, родини, народу, Батьківщини та готування її до самостійного життя;

-права дитини та матері на спілкування, спільне проведення часу, відпочинок та проживання разом з матір`ю;

-Повне матеріальне утримання.

Відповідно до довідок АТ «Райффайзен Банк» про рух коштів на картковому рахунку Позивача, у період з 21.08.2021 року по 20.11.2023 року на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 було здійснено витрат на загальну суму 543 340,29 гривень, що складає - 20 123,70 гривень на місяць. Витрати Позивача на зазначену суму підтверджуються відповідними документами, що засвідчують їх вартість, як сукупно, так і окремо за кожною сумою, а саме: касовими чеками, рахунками, договорами та довідками обслуговуючого банку (копії додаються).

Необхідно зазначити, що витрати на утримання дітей, зокрема на харчування, ліки, сезонний одяг та взуття, навчання, відпочинок, розвиток відносяться до тих матеріальних потреб дитини, які покриваються коштами на утримання дитини, а саме, аліментами, що мають винятково цільовий характер, спрямовані на утримання малолітньої дитини, для забезпечення та створення належних умов для її виховання та розвитку.

У свою чергу, сторона заявника інформує Суд про те, що з моменту припинення сумісного проживання Позивача з Відповідачем (з 20.08.2021 року) та до моменту подачі даної заяви до суду, витрати ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4 сукупно склали 13 000,00 гривень, що становить 433,33 гривень на місяць. Дане підтверджується довідками АТ «Райффайзен Банк» про зарахування коштів (копії додаються).

У контексті даного слід вказати, що листом від 22.03.2023 року Позивач поінформував Відповідача про суму всіх витрат на належне забезпечення малолітньої дитини - ОСОБА_4 , витрачених Позивачем у період з 20.08.2021 року по 13.03.2023 року, та звертав увагу на те, що обов`язок утримувати малолітню дитину до досягнення нею повноліття є рівною мірою обов`язком, як батька так і матері, а тому Відповідач має відшкодувати Позивачу 50 % всіх витрат за вказаний період у розмірі 148 800 гривень. Листи аналогічного змісту також було направлено на адресу сестри Відповідача - ОСОБА_11 та на адресу її (Відповідача) батьків - ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (докази додаються).

Листом від 22.11.2023 року Позивач вдруге поінформував Відповідача про суму всіх витрат на належне забезпечення малолітньої дитини - ОСОБА_4 , витрачених Позивачем у період з 20.08.2021 року по 22.11.2023 року, та звертав увагу на те, що обов`язок утримувати малолітню дитину до досягнення нею повноліття є рівною мірою обов`язком, як батька так і матері, а тому Відповідач має відшкодувати Позивачу 50 % всіх витрат за вказаний період у розмірі 277 500 гривень (докази додаються).

В грудні 2023 року, за ініціативи ОСОБА_1 , мною - адвокатом Кобижча О.І. було розроблено проект угоди щодо відшкодування Відповідачем 50 % всіх витрат на утримання дитини у розмірі 277 500 гривень. Листом від 14 грудня 2023 року Позивач направив на адресу Відповідача даний проект договору з пропозицією щодо його укладення, який фактично отримано Відповідачем 26.12.2023 року, що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення та роздруківкою з офіційного сайту «Укрпошти» за номером поштового відправлення 0316274895001. Однак вказаний лист з боку ОСОБА_2 був повністю проігнорований, як і не було надано жодних зустрічних пропозицій щодо забезпечення малолітньої дитини - ОСОБА_4 навіть мінімально необхідними благами, що потрібні для її життя та виховання (докази додаються).

Проте, в повній мірі володіючи інформацією про стан справ дитини та обсяг її забезпечення зі сторони батька - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_2 , будучи фізично здоровою та при ясному розумі, повною мірою розуміючи та усвідомлюючи, що її дитина проживає з батьком у безпечному середовищі, має високий рівень матеріального забезпечення, через свого представника звертається до органів державної виконавчої служби з метою примусового стягнення аліментів на утримання дитини яка з нею не проживає, тим самим претендуючи та здійснюючи активні дії націлені на примусове отримання коштів своєї малолітньої дитини які в силу ст. 179 СК України є власністю цієї дитини.

Така поведінка та дії з боку матері по відношенню до своєї малолітньої дитини свідчить про не належне ставлення та виконання матір`ю своїх батьківських обов`язків та є підтвердженням того, що ОСОБА_2 свідомо віддає перевагу та вищий пріоритет власним майновим інтересам над інтересами якнайкращими інтересами власної дитини.

Отже, враховуючи, що на момент складення та подання даної заяви, спір щодо визначення місця проживання дитини між Позивачем та Відповідачем не вирішено. Малолітня ОСОБА_4 проживає разом з батьком - ОСОБА_1 та перебуває його на повному матеріальному утриманні. Судове засідання під головуванням судді Журибеда О.М. Святошинського районного суду міста Києва, справа № 694/1265/22 призначено на 20.03.2024 року, а судове засідання під головуванням судді Сакун Д.І. Звенигородського районного суду Черкаської області, справа № 759/14475/23 призначено на 26.03.2024 року. Та те, що року головним державним виконавцем Святошинського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Компанцем Русланом Вікторовичем відновлено виконавче провадження АСВП № 69782337 в межах якого постановлено здійснювати відрахування із суми доходів у розмірі 50% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням з виконання судового наказу (дублікат) № 2-н/940/15/21 виданого Тетіївським районним судом Київської області, якої за фактом не існує.

На підставі ч.1 ст.153 ЦПК України заява, подана представником позивача Кобижчою О. І , розглядається суддею без виклику учасників справи, а також без проведення судового засідання.

За правовою позицією, викладеною у рішенні Конституційного Суду України від 31 травня 2011 р. №4-рп/2011, з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Цей інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи) і є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення, оскільки забезпечення позову спрямоване на недопущення ситуацій, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Процесуальні правовідносини регулюються главою 10 «Забезпечення позову» розділу І «Загальні положення» ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюванних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.

Згідно з п.6 та п.10 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Предметом спору у цивільній справі №759/14475/23 є визначення місця проживання дитини ОСОБА_4 .

Встановлено, що рішення суду про про визначення місця проживання дитини не має ні зобов`язального, ні фіскального характеру. Тому Закон України «Про виконавче провадження» не передбачає порядок виконання такого судового рішення. Ці обставини свідчать про відсутність жодного ризику утруднення неіснуючого виконання рішення суду про задоволення позову, пред`явленого ОСОБА_1 .

Диспозиція норми, викладеної в п.6 ч.1 ст.150 ЦПК України, передбачає зупинення стягнення на підставі виконавчого документа лише в одному випадку у разі оскарження виконавчого документа в судовому порядку. ОСОБА_1 не оскаржував у даній справі виконавчий документ стягнення за яким він просить зупинити. Тому представник позивача ОСОБА_3 не має права вимагати забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за цим виконавчим документом. Чинним національним законодавством, зокрема Законом України «Про виконавче провадження», також не передбачено зупинення стягнення на підставі виконавчого документа в інших випадках та, тим більше, зупинення відрахувань з заробітної плати та інших доходів платника аліментів у разі пред`явлення ним позову про звільнення від заборгованості за аліментами. Ці обставини свідчать про те, що заходи забезпечення позову, обрані представником позивача ОСОБА_3 , не ґрунтуються ні на п.6, ні на п.10 ч.1 ст.150 ЦПК України.

Крім того, зупинення відрахувань з заробітної плати та інших доходів ОСОБА_1 є фактичним звільненням його від сплати аліментів. Тимчасовість вжиття означеного процесуального заходу не змінює його сутність, адже у платника аліментів на невизначений період часу припиняється обов`язок їх сплачувати. Ці обставини свідчать про те, що застосування заходів забезпечення позову, обраних представником позивача ОСОБА_3 , є способом вирішення іншого спору, аніж того, який є предметом у даній цивільній справі.

Інститут забезпечення позову в правовій системі є важливим механізмом, який гарантує виконання рішень суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів сторін у судових процесах.

У Рішенні від 31 травня 2011 року N 4-рп/2011 Конституційний Суд України зазначив, що з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п`ятий пункту 4 мотивувальної частини). Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя.

Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийнято на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод чи інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, забезпечення позову вживається у випадку якщо позивач має побоювання, які викликані тим, що відповідачем протягом розгляду справи по суті буде вчинено дії, що призведуть до неможливості виконання рішення суду, у разі ухвалення судом рішення про задоволенні позовних вимог.

Вживаються заходи забезпечення позову у всіх видах судочинства - адміністративному, господарському, цивільному та кримінальному. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Різноманітність видів забезпечення позову визначається складністю та численністю правовідносин, до яких вступають учасники судового процесу. Кожен окремий вид забезпечення позову певною мірою відображає специфіку відповідних правовідносин.

Слід вказати на те, що види забезпечення позову нерозривно пов`язані з позовом. Від обґрунтованості та доведеності позовних вимог залежить вжиття або не вжиття судом певного виду забезпечення позову. При цьому питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 дійшла висновку, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними для захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Прийняття рішення про задоволення або відмову у забезпечення позову залежить від думки суду, оскільки більшість аргументів, які пов`язані із застосуванням забезпечення позову, мають оціночний характер. Зважаючи на це позивач повинен довести усі обставини та надати докази того, що у разі не вжиття заходів забезпечення позову рішення суду не можливо буде виконати.

Таким чином, при поданні до суду заяви про забезпечення позову позивач має:

1) обґрунтувати причини звернення з такою заявою;

2) підтвердити доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити:

1) оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

2) забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

3) з`ясувати зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

4) ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

5) запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у зв`язку з вжиттям таких заходів.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Посилання заявника на те, що необхідність забезпечення позову, зумовлена тим,що не вжиття заходів забезпечення позову неминуче призведе до погіршення рівня забезпечення дитини та порушить право дитини на власність гарантоване Сімейним Кодексом, Цивільним Кодексом, Конституцією України та Державою в цілому та те, що не вжиття заходів призведе до необхідності подачі нових позовів для відновлення прав, здійснення заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів Позивача та його дитини, а тому є наявні та реальні передумови для вжиття заходів забезпечення позову та забезпечення збалансованості інтересів сторін, на сам перед малолітньої ОСОБА_4 судом не приймається до уваги, оскільки , зупинення відрахувань з заробітної плати та інших доходів ОСОБА_1 не є співмірними заходами із заявленою позовною вимогою .

Тому задоволення заяви про забезпечення позову не кореспондується з імперативними вимогами, передбаченими ч.3 ст.150 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)» (Постанова КЦС ВС від 20.10.2020 у справі №756/536/19, від 15.10.2020 у справі № 759/14004/15-ц, від 15.10.2020 у справі №157/398/15-ц, від 13.10.2020 № 161/4641/17, 20.10.2020 у справі № 213/112/19, від 12.10.2020 у справі № 585/2958/17, від 12.101.2020 у справі №521/7401/15, від 09.10.2020 у справі №161/7515/15-ц).

ЄСПЛ також вказав, що необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення заяви відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Бюрг та інші проти Франції, Гору проти Греції №2).

Отже, у рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

З поданої заяви вбачається, що судом було надано вичерпні відповіді на всі істотні питання, що виникли при розгляді цієї справи, а інші доводи, викладені у даній заяві, не спростовують зроблених судом висновків. Такі доводи зводяться виключно до цитування норм законодавства, які на думку заявника відносяться до обґрунтування поданої заяви.

З огляду на це суддя висновує про відсутність підстав для зупинення стягнення у виконавчому провадженні АСВП № 69782337 з виконання судового наказу (дублікат) № 2-н/940/15/21 виданого Тетіївським районним судом Київської області. Тому у задоволенні заяви, поданої представником позивача ОСОБА_3 , належить відмовити.

Керуючись п.1 ч.1, ч.2 ст.258, ст.260 ЦПК України, суддя

ухвалив:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до апеляційного суду Черкаської області протягом 15 днів з дня складання повного тексту. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня вручення копії ухвали

Текст ухвали виготовлено 06 березня 2024 року.

Суддя Д.І.Сакун