Рішення

від 23.02.2024 по справі 706/211/22

ХРИСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 706/211/22

2/706/32/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2024 року м.Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Орендарчука М.П.,

за участі: секретаря судового засідання Пізняк Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Уманської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи: Христинівська міська територіальна громада, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення органу державної влади, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2022 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Кучер Ю.В. з позовом про визнання протиправним та скасування рішення органу державної влади, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину, скасування запису про реєстрацію державного акта про право власності за земельну ділянку звернулась до ОСОБА_4 , Христинівської райдержадміністрації Черкаської області, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи на стороні відповідачів Христинівська міська територіальна громада, ОСОБА_3 .

З урахуванням поданих заяви про заміну неналежних позивачів від 15.05.2022 та уточненої позовної заяви від 31.08.2022 позивач просила суд:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Христинівської районної державної адміністрації від 20 жовтня 2005 року №210 «Про надання в приватну власність земель за правом на земельну частку (пай)» в частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки за № НОМЕР_1 площею 1,72 га та розпорядження від 08 лютого 2006 року №28 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 20.10.2005 №210 «Про надання у приватну власність земель за правом на земельну частку (пай)» в частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки за № НОМЕР_2 площею 1,72 га;

- визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №626278, що виданий ОСОБА_5 на підставі розпорядження Христинівської райдержадміністрації від 08 лютого 2006 року №28;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 13 серпня 2014 року №3228 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124681000:03:002:0003, видане ОСОБА_6 приватним нотаріусом Христинівського районного нотаріального округу Осикою Л.М.;

- скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 1,7174 га кадастрови номер 7124681000:03:002:0003;

- залишити земельній ділянці площею 1,72 га, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №177492 від 19 жовтня 2004 року присвоєний кадастровий номер 7124681000:03:002:0022.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтовувала тим, що рішенням Христинівського районного суду від 29.05.2002 про визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) в колективній власності на землю КСП «Хлібороб» с. Велика Севастянівка, правонаступником якого є ПСП «Хлібороб» с. Велика Севастянівка, позивач набула у власність земельну ділянку площею 2,87 га, право власності на яку підтверджує Державний акт на право власності на землю серії ЧР №127841, виданий 07.06.2004 Христинівською райдержадміністрацією на підставі розпорядження №4 від 19.01.2004 і зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землю, договорів оренди землі за №451.

Однак, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не влаштовувало місце розташування земельної ділянки, за її заявою Христинівська райдержадміністрація здійснила обмін земельних ділянок і на підставі розпорядження №168 від 14.10.2004 без складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів,які посвідчують право власності на земельнуділянку, 19.10.2004 видала їй Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №177492 площею 1,72 га і кадастровим номером 7124681000:03:002:0022, право власності на яку зареєстровано у тій же Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землю, договорів оренди землі, у ту ж дату та за тим же 451 номером, як і Державний акт на право власності на землю серії ЧР №127841, виданий 07.06.2004.

Вказує, що своє право володіння і користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7124681000:03:002:0022 ОСОБА_1 передала корпорації «Украгротех», а натомість корпорація дозволила їй використовувати іншу ділянку аналогічної площі.

Також представник позивача зазначає, що внаслідок допущеної у 2006 році посадовими особами відділу земельних ресурсів помилки, на підставі виготовленого проекту відведення розпорядженням Христинівської райдержадміністрації №28 земельна ділянка за номером 515 (згідно схеми поділу) з присвоєним кадастровим номером 7124681000:03:002:0003площею 1,72 га вадміністративних межах Великосевастянівської сільськоїради передана у власність ОСОБА_5 , хоча відповідно до Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ №177492 від 19 жовтня 2004 року власником землі ОСОБА_1 вважає себе.

У поданому 22.04.2022 відповідач ОСОБА_4 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала, посилаючись на їх безпідставність, та просила суд у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Барська Т.М. зазначила, що твердження позивача про те, що у 2004 році їй у визначеному законом порядку проведена заміна однієї земельної ділянки на іншу суперечать вимогам діючого законодавства і факт набуття нею згідно з Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ №177492 від 19.10.2004 права власності на сформовану земельну ділянку з кадастровим номером 7124681000:03:002:0022 не підтверджує.

Також представник ОСОБА_4 звернула увагу на те, що зі змісту Державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЧР №127841 від 07.06.2004 та серії ЯБ №177492 від 19.10.2004 слідує, що, не зважаючи на підтвердження ними, за твердженням позивача, її права власності на дві різні земельні ділянки, обидва вони в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі зареєстровані в одну дату та під одним номером 451.

При цьому, в порушення вимог ст. 116,118 ЗК України розпорядженням Христинівської райдержадміністрації №168 від 14.10.2004 рішення про передачу позивачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки з кадастровим номером 7124681000:03:002:0022 не приймалось, а видача державного акта на право власності на земельну ділянку без визначеної законом підстави є неправомірною, а державний акт, виданий з порушенням статей 116,118 ЗК України є недійсним.

Представник ОСОБА_4 зазначила, що відомостей про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124681000:03:002:0022 площею 1,72 га немає; розпорядження про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації уповноваженим органом не приймалось.

Водночас,представник відповідача ОСОБА_4 підкреслила,що право власності на земельну ділянку для ведення товарногосільськогосподарського виробництва з кадастровимномером 7124681000:03:002:0003 покійна ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_4 набули правомірно, а тому заявлені вимоги про визнання протиправними і скасування розпоряджень Христинівської РДА №210 від 20.10.2005, №28 від 08.02.2006, про визнання недійсними Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯГ №626278 від 06.09.2006 та виданого 13.06.2014 року приватним нотаріусом Осикою Л.М. свідоцтва про право на спадщину за законом №3228 перебувають поза межами правового поля і не можуть бути задоволені ще й тому, що у спірнихправовідносинах будь-якогосуспільного інтересуяк підставидля позбавлення ОСОБА_4 права власності на успадковану земельнуділянку немає.Позовна заява обґрунтована лише приватним інтересом позивача на земельну ділянку, прав на яку, як вона вважає, у неї більше, ніж у відповідача ОСОБА_4 .

У відповіді на відзив представник позивача ОСОБА_1 право власності ОСОБА_4 на успадковану після смерті матері ОСОБА_5 земельну ділянку з кадастровим номером 7124681000:03:002:0003 заперечила і вкотре зазначила, що позивач у правомірний спосіб провела обмін отриманої у власність в результаті розпаювання земель колективного сільськогосподарського підприємства земельної ділянки, а тому її порушене право підлягає захисту судом шляхом позбавлення права власності ОСОБА_4 на успадковану земельну ділянку.

Представник позивача стверджує, що успадкована ОСОБА_4 земельна ділянка також не була сформована і технічна документація на неї відсутня.

Представник відповідача ОСОБА_4 адвокат Барська Т.М. подала до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких доводи представника позивача заперечила та вказала, що позивач у червні 2004 року своє право на отримання у власність земельної ділянки реалізувала і відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №127841 від 07.06.2004 набула у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у межах Великосевастянівської сільської ради Христинівського району Черкаської області з кадастровим номером 7124681000:03:002:0022 площею 2,87 га.

Після отримання у власність цієї земельної ділянки обміняти її на іншу земельну ділянку у спосіб, який наведений у позові, неможливо, оскільки ст. 328 ЦК України встановлює правило, відповідно до якого право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону.

Натомість покійна ОСОБА_5 в межах виконання рішення суду від 10.12.2003 спочатку отримала в Христинівській райдержадміністрації дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для передачі у приватну власність за правом на земельну частку (пай), тобто вжила заходів до формування земельної ділянки, як об`єкта цивільного права, а 20.10.2005 за наслідками розгляду матеріалів та технічної документації зі складання Державних актів на право приватної власності на землю передала у приватну власність ОСОБА_5 за рахунок земель резервного фонду земельну ділянку площею 1,72 га, як особі, за якою рішенням суду визнане право на земельну частку (пай).

На підтвердження права приватної власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 1,72 га 06.09.2006 на її ім`я видано Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124681000:03:002:0003 та акт зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №010679500043.

Передана у власність ОСОБА_5 земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі і присвоєний їй кадастровий номер, у тому числі, підтверджує, що в кадастрі міститься вся інформація про власника землі, її цільове призначення, межі та інші важливі відомості.

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області у поданому відзиві на позов ОСОБА_1 її право на позбавлення ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку заперечило і у задоволенні позовних вимог просило відмовити.

Головне управління Держгеокадастру вважає, що рішення, на підставі яких позивачу спірна ділянка надана у власність, відсутні і ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки. Тобто, задоволення таких вимог можливо тільки з одночасним ухваленням судом рішення про припинення усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 7124681000:03:002:0003 площею 1,7174 га, яка належить ОСОБА_4 , та 7124681000:03:002:0022 площею 2,33 га, яка належить ОСОБА_7

30.10.2023 представник позивача подала до суду заяву про поновлення строку позовної давності, яку мотивувала тим, що позивач не має іншої визначеної законом можливості захистити свої порушені права та законні інтереси і з метою збереження балансу між інтересами відповідача щодо застосування строку позовної давності та інтересами позивача щодо захисту законних прав та інтересів, враховуючи, що факт порушення прав позивача є доведеним, причини пропуску строку позовної давності є поважними.

13.11.2023 відповідач ОСОБА_4 подала до суду заяву про застосування до спірних правовідносин позовної давності, оскільки з моменту одержання покійною ОСОБА_5 у власність земельної ділянки, на яку претендує позивач ОСОБА_1 , тобто з 21 жовтня 2005 року і 09 лютого 2006 року, позовну заяву ОСОБА_8 до суду подала після спливу 16 років 22 лютого 2022 року.

Крім іншого, у поданих в порядку ст. 241 ЦПК України додаткових письмових поясненнях представник відповідача ОСОБА_4 додатково зазначила, що відомостей про реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124681000:03:002:0022 площею 1,72 га немає, розпорядження про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації уповноваженим органом не приймалось, обидва державних акти на право власності на земельну ділянку, що видавались на ім`я ОСОБА_1 у червні 2004 року та у жовтні 2004 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі зареєстровані під одним номером 451.

Усі ці об`єктивно існуючі обставини підтверджують,що позивач ОСОБА_1 встановленого ст.118 ЗК України порядку передачі земельнихділянок громадянам уприватну власність недотрималась і розпорядження№168від 14.10.2004районної державноїадміністрації виданобез формування земельноїділянки та без розроблення технічної документації із землеустрою,а тому у неї відсутні правомірні очікування на отримання у власність на безоплатній основі двох земельних ділянок поспіль напідставі одного рішення суду про визнання права на земельну частку (пай),оскільки усі її сподівання виникли на підставі особистого сприйняття та помилкової оцінки певних обставин і правових норм за відсутності достатнього джерела для відповідно очікування (вимоги).

Щодо доводів заяви представника позивача про поновлення строків позовної давності представник відповідача ОСОБА_4 вказує, що підстави пропускустроку можутьбути визнаніповажними уразі,якщо вонипов`язаніз непереборнимита об`єктивнимиперешкодами,труднощами,які незалежать відволі особита унеможливилисвоєчасне,тобто у встановлений законом строк, подання позову. Тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження розпоряджень Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області, що приймались за понад 16 років до моменту звернення ОСОБА_1 з позовом до суду, встановлена нормами матеріального права позовна давність та можливість її поновлення, може бути підставою для висновку про пропуск строку на звернення до суду з позовом з поважних причин.

Будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засіданняпозивач і її представник до суду не з`явились, у поданому 23.02.2024 клопотанні представник позивача просила справу розглянути за її та позивача відсутності.

Відповідач ОСОБА_4 і її представник ОСОБА_9 також до суду не з`явились.

Уманська районна державна адміністрація, як залучений за заявою представника позивача належний відповідач, позов не визнала, 30.10.2023 надіслала до суду позицію щодо позову ОСОБА_8 , в якій зазначила, що вимоги останньої є неправомірними і задоволенню не підлягають.

Постановленою 14.03.2022 ухвалою суд відкрив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Кучер Юлія Вікторівна, до Христинівської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 , Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи на стороні відповідачів Христинівська міська територіальна громада, ОСОБА_7 , про визнання протиправним та скасування рішення органу державної влади, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку..

Підготовче провадження у справі закрите ухвалою суду від 08.12.2023, справу призначено до судового розгляду по суті на 23.02.2024.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків і такого рішення.

Згідно ч. 3 ст. 12, ч.1 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, якімаютьзначення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крімвипадків, встановленихцим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 29.05.2002 у цивільній справі №2-483-02 за ОСОБА_1 визнане право не земельну частку (пай) в колективній власності на землю КСП «Хлібороб» с. Велика Севастянівка Христинівського району Черкаської області, правонаступником якого є ПСП «Хлібороб» с. Велика Севастянівка Христинівського району Черкаської області, та зобов`язано Христинівську районну державну адміністрацію видати на її ім`я сертифікат єдиного в Україні зразка і забезпечити його належну реєстрацію (том 1 а.с.21).

Згідно з розпорядженням Христинівської районної державної адміністрації №4 від 19.01.2004 ОСОБА_1 , як особі за якою рішенням суду визнано право на земельну частку (пай), передано у приватну власність земельну ділянку № НОМЕР_3 площею 2,87 га. Земельна ділянка № НОМЕР_3 площею 2,87 га у власність ОСОБА_1 передана на підставі проекту відведення та матеріалів щодо передачі громадянам у приватну власність земельних ділянок (том 1 а.с.22).

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,87 га з кадастровим номером 7124681000:03:002:0022 підтверджувалось Державним актом на право власності на землю серії ЧР №127841, що виданий 07.06.2004 Христинівською райдержадміністрацією на підставі розпорядження №4 від 19.01.2004 і зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землю, договорів оренди землі за №451 (том 1 а.с.24-25).

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не влаштовувало місце розташування земельної ділянки, 13.09.2004 вона звернулась до Христинівської райдерж адміністрації із заявою, в якій просила зробити обмін земельної ділянки (паю) (том 1 а.с.26).

Розпорядженням Христинівської райдержадміністрації №168 від 14.10.2004 земельну ділянку площею 2,87 га, розміщену в адміністративних одиницях Великосевастянівської сільської ради, надану за розпорядженням голови райдержадміністрації від 19.01.2004 №4 «Про надання у приватну власність земель за правом на земельну частку (пай)» і підтверджену Державним актом на право приватної власності на землю (серія ЧР №127841 від 07.06.2004, із приватної власності ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , вилучено.

Водночас, цим же розпорядженням Христинівська райдержадміністрація вирішила із земель резервного фонду Великосевастянівської сільської ради надати у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,72 га за номером схеми поділу 515; районному відділу земельних ресурсів райдержадміністрація доручила оформити документацію про вилучення державного акта на право приватної власності на землю, а проектній організації - дозволила заповнити бланки державних актів на право приватної власності на землю; позицію «8. ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 » додатку до розпорядження голови райдержадміністрації від 19.01.2004 №4 розпорядженням №168 визнано такою, що втратила чинність (том 1 а.с. 29-30).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №177492 від 19.10.2004, що виданий відповідно до розпорядження райдержадміністрації №168 від 14.10.2004, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,72 га з кадастровим номером 7124681000:03:002:0022 (том 1 а.с.32-33).

Доказів реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124681000:03:002:0022 площею 1,72 га та відомостей про надання уповноваженим органом ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації щодо цієї земельної ділянки суду не надано.

Відповідно до повідомлення відділу у Христинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 02.12.2020 технічна документація із складання державного акта на право приватної власності на землю (кадастровий номер 7124681000:03:002:0022) громадянці ОСОБА_1 із земель резервного фонду на території Великосевастянівської сільської ради Христинівського району Черкаської області у місцевому фонді документації із землеустрою відсутня (том 1 а.с.34).

18.01.2018 Христинівська райдержадміністрація на звернення ОСОБА_1 повідомила, що земельну ділянку площею 2,87 га в адміністративних межах Великосевастянівської сільської ради з її власності вилучено, а земельну ділянку № НОМЕР_2 згідно схеми поділу передано у приватну власність ОСОБА_5 . Помилка трапилась з вини посадових осіб відділу земельних ресурсів, які надали хибну інформацію щодо нумерації земельних ділянок, які передавались у приватну власність (том 1 а.с.40-41).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 22.06.2007 та державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №628238 від 05.03.2008 після смерті гр. ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. ОСОБА_7 успадкував земельну ділянку розміром 2,33 га, яка розташована на території Великосевастянівської сільської ради і має кадастровий номер 7124681000:03:002:0022 (том 1 а.с.46-48).

Земельна ділянка з кадастровим номером 7124681000:03:002:0022 зареєстрована у Державному земельному кадастрі як власність ОСОБА_10 на підставі державного акта від 05.03.2008 ЯЕ 628238, свідоцтва про право на спадщину 1937 від 22.06.2007 та технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 19.12.2013 ПП «Земекспертцентр» (том 1 а.с.53).

Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області на наслідками розгляду звернень ОСОБА_1 інформувало останню про те, що земельну ділянку площею 2,87 га за №501 було запроектовано відповідно проекту організації території земель резервного фонду Великосевастянівської сільської ради Христинівського району Черкаської області ТОВ «Геоприват». Ця земельна ділянка була вилучена із власності ОСОБА_1 у зв`язку з добровільною відмовою від неї. Технічна документація із складання державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_1 із земель резервного фонду на території Великосевастянівської сільської ради Христинівського району Черкаської області у місцевому фонді документації відділу відсутня, зберігається тільки державний акт на земельну ділянку площею 1,72 га серії ЯБ 177492, кадастровий номер земельної ділянки 7124681000:03:002:0022.

ОСОБА_5 згідно з розпорядженням райдержадміністрації №28 від 08.02.2006 земельну ділянку площею 1,72 га за №15 замінено на земельну ділянку площею 1,72 га за номером схеми поділу 515 із земель резервного фонду. Технічна документація із складання державного акта на право приватної власності на землю гр. ОСОБА_5 із земель резервного фонду на території Великосевастянівської сільської ради Христинівського району Черкаської області у місцевому фонді документації відділу відсутня. Відомості про земельну ділянку кадастровим номером 7124681000:03:002:0003 перенесені до Державного земельного кадастру відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» (том 1а.с.54-57, 62).

Відповідно до витягу з рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 10 грудня 2003 року за ОСОБА_5 визнано право на земельну частку (пай) із резервного фонду Великосевастянівської сільської ради (том 1 а.с.124).

Розпорядженням Христинівської райдержадміністрації №52 від 08.04.2004 ОСОБА_5 наданий дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок у приватну власність за правом на земельну частку (пай) (том 1 а.с.125).

20.10.2005 Христинівська райдержадміністрація, розглянувши технічну документація зі складання Державних актів на право приватної власності на землю, клопотання районного відділу земельних ресурсів та відповідні заяви громадян, передала у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку за номером АДРЕСА_3 площею 1,72 га, про що прийняла розпорядження №210 (том 1 а.с.126).

Розпорядженням №28 від 08.02.2006 Христинівська райдержадміністрація до розпорядження №210 від 20.10.2005 внесла зміни та визначила, що у власність ОСОБА_5 передається земельна ділянка за номером 515 площею 1,72 га (том 1 а.с.127).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 13.08.2014, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.08.2014, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником земельної ділянки площею 1,7174 га кадастровим номером 7124681000:03:002:0003 є ОСОБА_4 . Підставою для реєстрації прав власності ОСОБА_4 стало Свідоцтво про право на спадщину 13.08.2014 3228 (том 1 а.с.80-82,83-86).

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.08.2014 підтверджує, що земельна ділянка площею 1,7174 га з кадастровим номером 7124681000:03:002:0003 була зареєстрована в земельному кадастрі 06.09.2006 за власником ОСОБА_5 на підставі Державного акта від 06.09.2006 ЯГ 626278. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 06.02006, що виготовлена Христинівським РВВ ЧРФ ДП «Центр ДЗК» (том 1 а.с.69-70).

Відповідно до витягу з Договору оренди землі (том 1 а.с.129-131) та інформації відділу у Христинівському районі Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, 06.06.2012 між відповідачем ОСОБА_5 і Корпорацією «Украгротех» укладений договір оренди землі, за умовами якого успадкована відповідачем ОСОБА_4 земельна ділянка площею 1,72 га з кадастровим номером 7124681000:03:002:0003 переданау володінняі користування Корпорації, як її орендаря, і цей договір зареєстрований в Христинівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинений запис від 06.06.2012 за №712468104001294.

Встановлені судом обставини визнаються сторонами.

Спірні правовідносини регулюються нормами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Законами України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та «Про оренду землі», Інструкцією про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, що затверджена наказом Держкомзему №43 від 04.05.1999 року і зареєстрована Мінюсті 04.06.1999 року за №354/3642.

З аналізуПерехідних положеньЗемельного кодексу України та Законів України«Про оренду землі» і «Про порядоквиділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельнихчасток (паїв)»випливає,що змельнічастки (паї) являютьсяособливим об`єктомземельних правовідносин,оскільки єне конкретновизначеною ділянкоюзі встановленимимежами,а лише правомвласника отриматитаку ділянку.Земельна частка (пай) целише право її власника вимагати надання йому у власність земельну ділянку із земель, що підлягали паюванню в процесі реформування аграрного сектору економіки. Тобто власність на земельну частку (пай)означає належність не земельної ділянки,а лише права вимоги надати власнику таку ділянку.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлено, що матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників, оформлюють сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку.

Статтею 14 цього Закону передбачено, що в разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву.Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально.

Згідно з пунктом 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 1 січня 2012 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Тобто законодавець передбачив декілька підстав отримання у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, зокрема як земельний пай при приватизації сільськогосподарських підприємств для ведення товарного сільськогосподарського виробництва або як землі для ведення сільського господарства.

Законодавець не закріпив у ЗК Україничи інших законах України порядок міни земельних часток (паїв) в інших випадках.

Отже, обміняними можуть бути земельні ділянки за схемою «пай на пай»та лише у випадку, передбаченому статтею 14Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

За змістомстатті 328 ЦК України в редакції на час виникнення спірних правовідносинправо власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до положень статей16,386,391 ЦК Українивласник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

З урахуванням наведених норм матеріального права підставою для задоволення позову власника чи користувача є встановлення факту порушення його прав та існування перешкод у здійснення ним цих прав.

Докази того, що позивач ОСОБА_1 у визначений чинним законодавством спосіб обміняла набуту 07.06.2004 внаслідок реалізації права на земельну частку (пай) у власність земельну ділянки площею 2,87 га з кадастровим номером 7124681000:03:002:0022 на земельну ділянку площею 1,72 га з таким самим кадастровим номером, у справі відсутні.

Позивачем не доведено, що така земельна ділянка як об`єкт цивільного права була сформована, оскільки відомості у Державному земельному кадастрі про неї відсутні, що щодо неї укладався договір міни, що право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку в адміністративних межах Великосевастянівської сільської ради Христинівського району Черкаської області площею 1,72 з кадастровим номером 7124681000:03:002:0022 реєструвалось.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Суд відхиляє доводи позивача ОСОБА_1 про те, що розпорядженням №168 від 14.10.2004 «Про вилучення із приватної власності та надання у приватну власність земельної ділянки» Христинівська райдержадміністрація передала їй у власність земельну ділянку площею 1,72 га за номером схеми поділу 515.

Адже у червні 2004 року позивач визнане судовим рішенням право на земельну частку (пай) реалізувала і відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЧР №127841 від 07.06.2004 набула у власність земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у межах Великосевастянівської сільської ради Христинівського району Черкаської області площею 2,87 га і кадастровим номером 7124681000:03:002:0022.

Провести обмін отриманої у власність земельної ділянки на іншу земельну ділянку було можливо тільки шляхом укладення договору міни, а не на підставі розпорядження органу виконавчої влади, оскільки права на земельну частку (пай) у ОСОБА_1 у жовтні 2004 року уже не було. Адже датований 19.10.2004 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №177492 містить той же самий кадастровий номер земельної ділянки, що і датований 07.06.2004 державний акт на право власності на земельну ділянку серії серія ЧР №127841, та обидва ці Акти зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю і на право постійного користування землею, договорів оренди землі у 2004 році під одним номером 451.

Отже, у жовтні 2004 року право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, що належала їй згідно з Державним актом серії ЧР №127841 від 07.06.2004 припинилось у зв`язку з добровільною відмовою, а право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7124681000:03:002:0022 площею 1,72 га не виникло.

Суд приймає до уваги доводи відповідачів про незаконність розпорядження Христинівської райдержадміністрації №168 від 14.10.2004 «Про вилучення із приватної власності та надання у приватну власність земельної ділянки» без заявлення вимоги про визнання його незаконним та скасування, оскільки це розпорядження з мотивів його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19) щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Згідно зі статтями1216,1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шестимісячного строку він не заявив про відмову від неї (статті1268,1270 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину, що передбачено частиною першоюстатті 1296 ЦК України.

Порядок визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину врегульованостаттею 1301 ЦК України, згідно з якою свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

У пункті 27постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7судам роз`яснено, що відповідно достатті 1301 ЦК Українисвідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо. Свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно достатті 1301 ЦК Українисвідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Крім цього, іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачою свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Подібні висновки щодо застосуваннястатті 1301 ЦК Українивикладені впостановах ВерховногоСуду від14листопада 2018року всправі №2-1316/2227/11,від 23вересня 2020року всправі №742/740/17, від 11 листопада 2020 року у справі №752/8119/17-ц.

Доказів того, що відповідач ОСОБА_4 , якій 13.08.2014 приватним нотаріусом Осикою Л.М. видане свідоцтво про право на спадщину за законом, не мала права на спадкування, суду не надано.

Не надані також суду докази існування інших встановлених законом підстав для визнання свідоцтва недійсним: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Згідно з ч.3 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Частина 2 статті 16 ЦК України передбачає, що цивільне право, у тому числі, може бути захищене шляхом визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з приписів ч.1,2ст.78Земельного кодексуУкраїни правовласності наземлю -це правоволодіти,користуватися ірозпоряджатися земельнимиділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Громадяни Українинабувають прававласності наземельні ділянкина підставі: придбання задоговором купівлі-продажу,ренти,дарування,міни,іншими цивільно-правовимиугодами; безоплатноїпередачі ізземель державноїі комунальноївласності; приватизаціїземельних ділянок,що булираніше наданіїм укористування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (стаття 81 Земельного кодексу України).

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини першої статті 393 цього Кодексу правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (в редакції на день виникнення спірних правовідносин) унормовано, що основним документом,що посвідчуєправо наземельну частку(пай),є сертифікатна правона земельнучастку (пай),виданий районною(міською)державною адміністрацією. Документами,що посвідчуютьправо наземельну частку(пай),також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Підставами для виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської рад и чи районної державної адміністрації (ст. 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (в редакції на день виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України ( в редакції на час виникнення спірних відносин) до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Наведеним нормам кореспондують приписи ч. 1,2 ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до яких громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцем знаходження земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки (ч.1,2 ст. 118 Земельного кодексу України).

Частина перша статті 8 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» (в редакції чинній на час виникнення спірних відносин) визначала, що документація із землеустрою щодо виділення земельних часток (паїв) включає проект землеустрою щодо організації земельних часток (паїв), технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку.

Складання державного акта на право власності на земельну ділянку або право постійного користування земельною ділянкою при передачі або наданні земельних ділянок громадянам, підприємствам, установам, організаціям та товариствам громадян всіх видів проводиться після перенесення в натуру (на місцевість) меж земельної ділянки та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженим в установленому порядку проектом відведення цієї ділянки ( пункт 1.12 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, що затверджена наказом Держкомзему №43 від 04.05.1999 року і зареєстрована Мінюсті 04.06.1999 року за №354/3642 (далі Інструкція).

Технічна документаціязі складаннядержавного актана правовласності наземельну ділянку або на право постійногокористування земельноюділянкою включає випискуз рішення відповідної ради або державної адміністраціїпро наданняу постійне користування,передачу увласність абопродаж земельноїділянки; заявувласника землі або землекористувача про складаннядержавного акта; технічне завдання на розробку технічної документації зі складання державного акта; висновок державного органу земельних ресурсів Держкомзему України про наявні обмеження на використання земельної ділянки; висновок органу у справахбудівництва іархітектури пронаявні обмеженняна використанняземельної ділянки; журнал польовихвимірювань; кадастровийплан земельноїділянки,складений зарезультатами зйомки; збірний кадастровий план суміжних землевласників і землекористувачів; відомість обчисленняплощі земельноїділянки; відомість обробки теодолітного ходу та вирахування координат поворотних точок меж земельної ділянки; експлікацію земельних угідь згідно з формою 6-зем ( п.1.16 Інструкції).

Суд враховує,що рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 10.12.2003 за покійною нині ОСОБА_5 визнане право на земельну частку (пай) із резервного фонду Великосевастянівської сільської ради.

На виконання рішення суду Христинівська районна державна адміністрація 08.04.2004 видала розпорядження №52, яким надала ОСОБА_5 дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для передачі у приватну власність за правом на земельну частку (пай). Згідно з цим розпорядженням Христинівським РВВ ЧРФ ДП «Центр ДЗК» виготовлено технічну документацію із землеустрою, що підтверджується копією Витягу з ДЗК.

Розглянувши матеріали та технічну документацію зі складання Державних актів на право приватної власності на землю, Христинівська районна державна адміністрація передала у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 1,72 га.

06.09.2006 право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 1,72 га з кадастровим номером 7124681000:03:002:0003 посвідчене Державним актом на право приватної власності на землю серії ЯГ №626278, земельна ділянка як об`єкт цивільного права зареєстрована у Державному земельному кадастрі, а право ОСОБА_5 на неї у Державному реєстрі речових прав.

Отже, порушення органом виконавчої влади вимог діючого законодавства України при прийнятті розпоряджень, на підставі яких земельна ділянка з кадастровим номером 7124681000:03:002:0003 передавалась у приватну власність ОСОБА_5 , не встановлено, покійна нині ОСОБА_5 право власності на земельну ділянку площею 1,72 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовується в адміністративних межах Великосевастянівської сільської ради Христинівського району Черкаської області, набула у визначений чинним законодавством спосіб, а у позивача ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 1,72 га з кадастровим номером 7124681000:03:002:0022 не виникло, тому її доводи про незаконність оспорюваних розпоряджень та наявність порушеного права, яке потребує судового захисту, суд відхиляє.

Оскільки згідно з договором оренди землі від 06.06.2012 земельна ділянка площею 1,72 з кадастровим номером 7124681000:03:002:0003 ОСОБА_5 , як власником, передана у володіння і користування Корпорації «Украгротех», доводи позивача ОСОБА_1 про те, що вона здійснювала правомочності щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7124681000:03:002:0022 площею 1,72 га та передавала її користування корпорації «Украгротех» суд відхиляє як не достовірні.

При вирішенні спірних правовідносин суд не враховує довідки виконавчого комітету Великосевастянівської сільської ради Христинівського району Черкаської області №109 від 15.04.2019 (том 1 а.с.42) та №110 від 15.04.2019 (том 1 а.с. 44).

Як зазначено вище, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель переданих у приватну власність, здійснювали відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів відповідні органи виконавчої влади.

Судом встановлено, що отримана покійною ОСОБА_5 і успадкована відповідачем ОСОБА_4 земельна ділянка з кадастровим номером 7124681000:03:002:0022 площею 1,72 га знаходиться за межами населеного пункту, тому жодними правомочностями щодо неї, у тому числі і в зберіганні відомостей, у виконавчого комітету Великосевастянівської сільської ради Христинівського району Черкаської області не було.

Жодних обставин, які входять до предмету позову, не підтверджують і не спростовують копії квитанцій на прийом податкових платежів ОСОБА_11 (том 1 а.с.63) та податкового повідомлення рішення від 10.05.2016 про визначення податковим органом ОСОБА_1 суми податкового зобов`язання земельного податку з фізичних осіб, тому суд при вирішенні спірних правовідносин ці докази не враховує.

Статтями257,261 ЦК Українивстановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом частини п`ятої статті 267ЦК Українипозивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини. Щодо фізичної особи (громадянина) останніми можуть бути документально підтверджені тяжке захворювання, тривале перебування поза місцем свого постійного проживання (наприклад, за кордоном) тощо.

За змістом ст. 261 ЦК України для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. При цьому норма частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача.

Про застосування позовної давності відповідачем ОСОБА_4 подана заява.

Представник позивача подала до суду заяву про поновлення строку позовної давності, яку мотивувала тим, що позивач не має іншої визначеної законом можливості захистити свої порушені права та законні інтереси і з метою збереження балансу між інтересами відповідача щодо застосування строку позовної давності та інтересами позивача щодо захисту законних прав та інтересів, враховуючи, що факт порушення прав позивача є доведеним, причини пропуску строку позовної давності є поважними.

Суд відхиляє наведені у заяві про поновлення строку позовної давності доводи представника позивача з таких міркувань.

Згідно з вимогами статті 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

У статті 267 ЦК України не наведено переліку поважних причин для поновлення строку звернення з заявою про вирішення спору, оскільки їх поважність має визначається в кожному випадку, залежно від конкретних обставин.

При цьому поважними причинами пропуску строку, встановленого в частині першій статті 257 ЦК України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Отже,підстави пропускустроку можутьбути визнаніповажними уразі,якщо вонипов`язаніз непереборнимита об`єктивнимиперешкодами,труднощами,які незалежать відволі особита унеможливилисвоєчасне,тобто у встановлений законом строк, подання позову.

Доказів наявності у позивача ОСОБА_1 об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження розпоряджень Христинівської районної державної адміністрації Черкаської області, що приймались за понад 16 років до моменту подачі ОСОБА_1 до суду позову, не надано, а наведені у заяві про поновлення строку позовної давності не дають підстав для висновку про існування у ОСОБА_1 непереборних, об`єктивних перешкод та труднощів для звернення з цим позовом до суду.

За такихобставин суд приходить до висновку, що строк давності для звернення ОСОБА_1 з позовом до суду сплив і підстав для його поновлення судом не встановлено.

Відповідно до роз`яснень в п.11Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у позові, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

За наведеного, суд не застосовує наслідки спливу строків позовної давності до спірних правовідносин, оскільки в позові необхідно відмовити за його безпідставністю.

Згідно до положень ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до викладеного, керуючись ст.2-7,9-13,141,223,258,259,263-265,273,352,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Уманської районної державної адміністрації, ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи: Христинівська міська територіальна громада, ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення органу державної влади, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області протягом 30 днів з дня його підписання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.03.2024 року.

Суддя: М.П. Орендарчук