Постанова

від 22.05.2024 по справі 706/211/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/842/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №706/211/22 Категорія: 302000000 Орендарчук М.П. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіСіренко Ю.В., Гончар Н.І.секретар Матюха В.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника позивача адвоката Кучер Ю.В. на рішення Христинівського

районного суду Черкаської області від 23.02.2024 (повний текст складено 05.03.2024, суддя в суді першої інстанції Орендарчук М.П.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Уманської РДА, ОСОБА_2 , ГУ Держгеокадастру у Черкаській області, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору Христинівська міська територіальна громада, ОСОБА_3 , про визнання протиправним та скасування рішення органу державної влади, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації прав,

в с т а н о в и в :

у лютому2022року ОСОБА_4 ,діючи черезпредставника адвокатаКучер Ю.В.звернулася до суду з позовом, яким урахуванням поданих заяви про заміну неналежних позивачів від 15.05.2022 та уточненої позовної заяви від 31.08.2022 просила:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження Христинівської РДА від 20.10.2005 №210 «Про надання в приватну власність земель за правом на земельну частку (пай)» в частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки за №15 площею 1,72 га та розпорядження від 08.02.2006 №28 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 20.10.2005 №210 «Про надання у приватну власність земель за правом на земельну частку (пай)» в частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки за № НОМЕР_1 площею 1,72 га;

- визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №626278, що виданий ОСОБА_5 на підставі розпорядження Христинівської райдержадміністрації від 08.02.2006 №28;

- визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 13.08.2014 №3228 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124681000:03:002:0003, видане ОСОБА_6 приватним нотаріусом Христинівського районного нотаріального округу Осикою Л.М.;

- скасувати державну реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки площею 1,7174 га кадастровий №7124681000:03:002:0003;

- залишити земельній ділянці площею 1,72 га, що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №177492 від 19.10.2004, кадастровий №7124681000:03:002:0022.

В обґрунтування вказано на те, що за рішенням Христинівського районного суду від 29.05.2002 про визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) в колективній власності на землю КСП «Хлібороб» с. Велика Севастянівка, правонаступником якого є ПСП «Хлібороб» с. Велика Севастянівка, позивач набула у власність земельну ділянку, площею 2,87 га, право власності на яку підтверджує Державний акт на право власності на землю серії ЧР №127841, виданий 07.06.2004 Христинівською райдержадміністрацією на підставі розпорядження №4 від 19.01.2004 і зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землю, договорів оренди землі за №451.

Однак, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не влаштовувало місце розташування земельної ділянки, за її заявою Христинівська райдержадміністрація здійснила обмін земельних ділянок і на підставі розпорядження №168 від 14.10.2004 без складаннятехнічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку,та 19.10.2004 видала їй Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №177492 площею 1,72 га з кадастровим №7124681000:03:002:0022, право власності на яку зареєстровано у тій же Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землю, договорів оренди землі, у ту ж дату та за тим же 451 номером, як і Державний акт на право власності на землю серії ЧР №127841, виданий 07.06.2004.

Вказує, що своє право володіння і користування земельною ділянкою з кадастровим №7124681000:03:002:0022 ОСОБА_1 передала корпорації «Украгротех», а натомість корпорація дозволила їй використовувати іншу ділянку аналогічної площі.

Внаслідок допущеної у 2006 році посадовими особами відділу земельних ресурсів помилки, напідставі виготовленого проекту відведення розпорядженням Христинівської райдержадміністрації №28земельна ділянка за номером 515 (згідно схеми поділу) з присвоєним кадастровим №7124681000:03:002:0003, площею 1,72 га, в адміністративних межах Великосевастянівської сільської радипередана у власність ОСОБА_5 , хоча відповідно до Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯБ №177492 від 19.10.2004 власником землі позивач ОСОБА_1 вважає себе.

Зазначені підстави стали фактичною основою для позовних вимог у цій справі про скасування рішення РДА та виданого на його підставі державного акту на землю, а також проведеної державної реєстрації права власності.

Рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 23.02.2024 позовні вимоги у справі залишено без задоволення з посиланням на те, що позивачем не доведено порушення її прав оспорюваним рішенням органу державної влади та виданим на його виконання державним актом про право власності на землю, а також зареєстрованим на його підставі правом власності на земельну ділянку.

Зокрема, суд зазначив, що позивач ОСОБА_1 не довела, що вона у визначений законодавством спосіб обміняла набуту 07.06.2004 внаслідок реалізації права на земельну частку (пай) у власність земельну ділянки площею 2,87 га з кадастровим №7124681000:03:002:0022 на земельну ділянку площею 1,72 га з таким самим кадастровим номером.

Позивачем не доведено, що така земельна ділянка була фактично сформована, оскільки відомості у Державному земельному кадастрі про неї відсутні, як і дані про укладення договору міни за участі позивача,

Натомість суд встановив належне дотримання державними органами процедури передачі спірної земельної ділянки у власність спадкодавцеві ( ОСОБА_5 ) поточного власника ( ОСОБА_2 ).

Також судом встановлено, що строки позовної давності для звернення з вказаним позовом спливли і підстав для їх поновлення суд не знайшов .

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача адвокат Кучер Ю.В. подала 04.04.2024 засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду у справі, просить рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Скаржник зазначає, що позивач правомірно набула у власність спірну земельну ділянку, площею 1,723 га, на підставі розпорядження Христинівської РДА від 14.10.2004 №168, отже укладення з даного приводу договору міни, про що вказав суд, не було необхідним. Суд безпідставно встановив, що розпорядження Христинівської РДА від 14.10.2004 №168 є незаконним, адже такі вимоги не заявлялися та докази з цього приводу суду не подавалися. Позивач не обмінювала спірну земельну ділянку (про що зазначив суд), а набула її у власність за рішення державного органу.

Таким чином у власність спадкодавця відповідача ОСОБА_2 оспорюваним розпорядженням РДА було передано земельну ділянку, яка перебувала у власності позивача з 14.10.2004.

При цьому Христинівським РВ земельних ресурсів одній і тій самій земельній ділянці було присвоєно два різні кадастрові номери та, на даний час, кадастровий номер земельної ділянки позивача (вказаний в її державному акті про право власності на землю) присвоєно іншій ділянці, яка не є предметом спору у справі, та належить односельцеві позивача.

Указані обставини судом першої інстанції при вирішенні спору враховано не було.

Враховуючи практику ВС, зазначені порушення законодавства є підставою для задоволення позовних вимог у справі в редакції, сформульованій позивачем.

Позовну даність позивач не пропустила, оскільки про порушення своїх прав дізналася у 2018 році, коли мала намір скласти заповіт щодо спірного майна.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_6 адвокат Барська Т.М. просила відхилити її вимоги та залишити рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що усі висновки суду, зроблені у справі, підтверджуються наданими доказами та зроблені за правильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 29.05.2002 у цивільній справі №2-483-02 за ОСОБА_1 визнане право не земельну частку (пай) в колективній власності на землю КСП «Хлібороб» с. Велика Севастянівка Христинівського району, правонаступником якого є ПСП «Хлібороб» с. Велика Севастянівка Христинівського району, та зобов`язано Христинівську РДА видати на її ім`я сертифікат єдиного в Україні зразка і забезпечити його належну реєстрацію (т.1 а.с.21).

Згідно з розпорядженням Христинівської РДА №4 від 19.01.2004 ОСОБА_1 , як особі за якою рішенням суду визнано право на земельну частку (пай), передано у приватну власність земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 2,87 га. Земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 2,87 га у власність ОСОБА_1 передана на підставі проекту відведення та матеріалів щодо передачі громадянам у приватну власність земельних ділянок (т.1 а.с.22).

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,87 га з кадастровим №7124681000:03:002:0022 підтверджувалось Державним актом на право власності на землю серії ЧР №127841, що виданий 07.06.2004 Христинівською райдержадміністрацією на підставі розпорядження №4 від 19.01.2004 і зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землю, договорів оренди землі за №451 (т.1 а.с.24-25).

У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не влаштовувало місце розташування земельної ділянки, 13.09.2004 вона звернулась до Христинівської райдержадміністрації із заявою, в якій просила зробити обмін земельної ділянки (паю) (т.1 а.с.26).

Розпорядженням Христинівської райдержадміністрації №168 від 14.10.2004 земельну ділянку площею 2,87 га, розміщену в адміністративних одиницях Великосевастянівської сільської ради, надану за розпорядженням голови райдержадміністрації від 19.01.2004 №4 «Про надання у приватну власність земель за правом на земельну частку (пай)» і підтверджену Державним актом на право приватної власності на землю (серія ЧР №127841 від 07.06.2004, із приватної власності ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , вилучено.

Водночас, цим же розпорядженням Христинівська райдержадміністрація вирішила із земель резервного фонду Великосевастянівської сільської ради надати у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,72 га за номером схеми поділу 515; районному відділу земельних ресурсів райдержадміністрація доручила оформити документацію про вилучення державного акта на право приватної власності на землю, а проектній організації - дозволила заповнити бланки державних актів на право приватної власності на землю; позицію «8. ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , 2,87» додатку до розпорядження голови райдержадміністрації від 19.01.2004 №4 розпорядженням №168 визнано такою, що втратила чинність (т.1 а.с. 29-30).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №177492 від 19.10.2004, що виданий відповідно до розпорядження райдержадміністрації №168 від 14.10.2004, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,72 га з кадастровим №7124681000:03:002:0022 (т.1 а.с.32-33).

Доказів реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим №7124681000:03:002:0022 площею 1,72 га та відомостей про надання уповноваженим органом ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації щодо цієї земельної ділянки суду не надано.

Відповідно до повідомлення відділу у Христинівському районі ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 02.12.2020 технічна документація із складання державного акта на право приватної власності на землю (кадастровий №7124681000:03:002:0022) громадянці ОСОБА_1 із земель резервного фонду на території Великосевастянівської сільської ради Христинівського району у місцевому фонді документації із землеустрою відсутня (т.1 а.с.34).

18.01.2018 Христинівська райдержадміністрація на звернення ОСОБА_1 повідомила, що земельну ділянку площею 2,87 га в адміністративних межах Великосевастянівської сільської ради з її власності вилучено, а земельну ділянку №515 згідно схеми поділу передано у приватну власність ОСОБА_5 . Помилка трапилась з вини посадових осіб відділу земельних ресурсів, які надали хибну інформацію щодо нумерації земельних ділянок, які передавались у приватну власність (т.1 а.с.40-41).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 22.06.2007 та державним актом про право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №628238 від 05.03.2008 після смерті гр. ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_7 успадкував земельну ділянку розміром 2,33 га, яка розташована на території Великосевастянівської сільської ради і має кадастровий №7124681000:03:002:0022 (т.1 а.с.46-48).

Земельна ділянка з кадастровим №7124681000:03:002:0022 зареєстрована у Державному земельному кадастрі як власність ОСОБА_7 на підставі державного акта від 05.03.2008 ЯЕ 628238, свідоцтва про право на спадщину 1937 від 22.06.2007 та технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 19.12.2013 ПП «Земекспертцентр» (т.1 а.с.53).

ГУ Держгеокадастру у Черкаській області на наслідками розгляду звернень ОСОБА_1 інформувало останню про те, що земельну ділянку площею 2,87 га за №501 було запроектовано відповідно проекту організації території земель резервного фонду Великосевастянівської сільської ради Христинівського району ТОВ «Геоприват». Ця земельна ділянка була вилучена із власності ОСОБА_1 у зв`язку з добровільною відмовою від неї. Технічна документація із складання державного акту на право приватної власності на землю ОСОБА_1 із земель резервного фонду на території Великосевастянівської сільської ради Христинівського району у місцевому фонді документації відділу відсутня, зберігається тільки державний акт на земельну ділянку площею 1,72 га серії ЯБ 177492, кадастровий №7124681000:03:002:0022.

ОСОБА_5 згідно з розпорядженням райдержадміністрації №28 від 08.02.2006 земельну ділянку площею 1,72 га за №15 замінено на земельну ділянку площею 1,72 га за номером схеми поділу 515 із земель резервного фонду. Технічна документація із складання державного акта на право приватної власності на землю ОСОБА_5 із земель резервного фонду на території Великосевастянівської сільської ради Христинівського району у місцевому фонді документації відділу відсутня. Відомості про земельну ділянку з кадастровим №7124681000:03:002:0003 перенесені до Державного земельного кадастру відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про Державний земельний кадастр» (т.1 а.с.54-57, 62).

Відповідно до витягу з рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 10.12.2003 за ОСОБА_5 визнано право на земельну частку (пай) із резервного фонду Великосевастянівської сільської ради (т.1 а.с.124).

Розпорядженням Христинівської райдержадміністрації №52 від 08.04.2004 ОСОБА_5 наданий дозвіл на розробку проектів відведення земельних ділянок у приватну власність за правом на земельну частку (пай) (т.1 а.с.125).

20.10.2005 Христинівська райдержадміністрація, розглянувши технічну документація зі складання Державних актів на право приватної власності на землю, клопотання районного відділу земельних ресурсів та відповідні заяви громадян, передала у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку за номером 15 площею 1,72 га, про що прийняла розпорядження №210 (т.1 а.с.126).

Розпорядженням №28 від 08.02.2006 Христинівська райдержадміністрація до розпорядження №210 від 20.10.2005 внесла зміни та визначила, що у власність ОСОБА_5 передається земельна ділянка за номером 515 площею 1,72 га (т.1 а.с.127).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 13.08.2014, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.08.2014, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником земельної ділянки площею 1,7174 га з кадастровим №7124681000:03:002:0003 є ОСОБА_6 . Підставою для реєстрації прав власності стало Свідоцтво про право на спадщину від 13.08.2014 №3228 (т.1 а.с.80-82,83-86).

Витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.08.2014 підтверджує, що земельна ділянка площею 1,7174 га з кадастровим №7124681000:03:002:0003 була зареєстрована в земельному кадастрі 06.09.2006 за власником ОСОБА_5 на підставі Державного акта від 06.09.2006 ЯГ 626278. Державна реєстрація земельної ділянки здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 06.02006, що виготовлена Христинівським РВВ ЧРФ ДП «Центр ДЗК» (т.1 а.с.69-70).

Відповідно до витягу з Договору оренди землі(т.1 а.с.125-126) та інформаціївідділу уХристинівському районі ГУ Держгеокадастру уЧеркаській області, 06.06.2012 між відповідачем ОСОБА_5 іКорпорацією «Украгротех» укладений договір оренди землі, за умовами якого успадкована відповідачем ОСОБА_6 земельна ділянкаплощею 1,72 га з кадастровим №7124681000:03:002:0003 передана у володіння ікористування Корпорації, як їїорендаря, і цейдоговір зареєстрований в Христинівському районному відділі Черкаської регіональноїфілії ДП «Центр ДЗК», про що у Державному реєстрі земель вчинений запис від 06.06.2012 за №712468104001294.

Встановлені судом обставини визнаються сторонами.

Зазначаючи про порушення свого права власності внаслідок оформлення прав на спірну земельну ділянку за іншою особою, позивач звернулася до суду з позовом у цій справі.

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі викладених вище фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Статтею 14 Конституції Українивизначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 17 ЗК Українипередбачено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

За змістом приписів Перехідних положень ЗК України, ЗУ «Про оренду землі» та ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» земельні частки (паї)являються особливим об`єктом земельних правовідносин, оскільки єне конкретно визначеною ділянкою зі встановленими межами, а лише правом власника отримати таку ділянку. Земельна частка (пай) це лише правоїї власника вимагати надання йому у власність земельну ділянку із земель, що підлягали паюванню в процесі реформування аграрного сектору економіки. Тобто власність на земельну частку (пай) означає належність не земельної ділянки, а лише права вимоги надати власнику таку ділянку.

Частиною першою статті 5 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» встановлено, що матеріали обміну земельними частками (паями), проведеного за бажанням їх власників, оформлюють сільські, селищні, міські ради та районні державні адміністрації в межах їх повноважень щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) до моменту видачі державних актів на право власності на земельну ділянку.

Статтею 14 цього Закону передбачено, що в разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву. Обмін земельними ділянками здійснюється за згодою їх власників відповідно до закону та посвідчується нотаріально.

Згідно з пунктом 15 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, але не раніше 01.01.2012, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 29.05.2002 у справі №2-483-02 за позивачем ОСОБА_1 визнане право не земельну частку (пай) в колективній власності на землю КСП «Хлібороб» с. Велика Севастянівка Христинівського району, правонаступником якого є ПСП «Хлібороб» с. Велика Севастянівка Христинівського району, та зобов`язано Христинівську РДА видати на її ім`я сертифікат єдиного в Україні зразка і забезпечити його належну реєстрацію (т.1 а.с.21).

Зазначене право було реалізоване згідно з розпорядженням Христинівської РДА №4 від 19.01.2004 та ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 2,87 га (т.1 а.с.22).

Право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2,87 га з кадастровим №7124681000:03:002:0022 підтверджувалось Державним актом на право власності на землю серії ЧР №127841, що виданий 07.06.2004 Христинівською райдержадміністрацією на підставі розпорядження №4 від 19.01.2004 і зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право постійного користування землю, договорів оренди землі за №451 (т.1 а.с.24-25).

Відтак позивач у встановленому законодавством порядку набула права власності на земельну ділянку площею 2,87 га з кадастровим №7124681000:03:002:0022, що підтверджується відповідним правовстановлюючим документом.

Однак, так як позивача ОСОБА_1 не влаштовувало місце розташування земельної ділянки, 13.09.2004 вона звернулась до Христинівської райдержадміністрації із заявою, в якій просила зробити обмін земельної ділянки (паю) (т.1 а.с.26).

Розпорядженням Христинівської райдержадміністрації №168 від 14.10.2004 зазначену вище земельну ділянку, площею 2,87 га, із приватної власності ОСОБА_1 вилучено. Водночас, цим же розпорядженням РДА вирішила із земель резервного фонду Великосевастянівської сільської ради надати у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,72 га за номером схеми поділу 515; районному відділу земельних ресурсів райдержадміністрація доручила оформити документацію про вилучення державного акта на право приватної власності на землю, а проектній організації - дозволила заповнити бланки державних актів на право приватної власності на землю; позицію «8. ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , 2,87» додатку до розпорядження голови райдержадміністрації від 19.01.2004 №4 розпорядженням №168 визнано такою, що втратила чинність (т.1 а.с. 29-30).

Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №177492 від 19.10.2004, що виданий відповідно до розпорядження райдержадміністрації №168 від 14.10.2004, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 1,72 га з кадастровим №7124681000:03:002:0022 (т.1 а.с.32-33).

Таким чином позивач за вказаним розпорядженням Христинівської райдержадміністрації №168 від 14.10.2004 була позбавлена за її заявою права власності на попередню земельну ділянку, площею 2,87 га, та на заміну отримала у власність іншу земельну ділянку, площею 1,72 га.

Суд першої інстанції вказав, що таке розпорядження РДА є незаконним та недійсним, адже порушує приписи законодавства, які, на думку суду, не передбачають можливості здійснити обмін земельних ділянок.

Додатково суд зазначив, що вимог про скасування вказаного рішення державного органу до суду пред`являти не потрібно, що відповідатиме висновкам ВП ВС у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, та воно є незаконним в силу приписів законодавства.

Однак з такими висновками суду першої інстанції в цій справі погодитися не можна, оскільки, передаючи у власність позивача другу земельну ділянку, площею 1,72 га, РДА діяла, як власник, у межах наявних у неї повноважень за 17 ЗК України(розпорядження землями державної власності).

РДА було враховано, що попереднє розпорядження про передання у приватну власність позивачу земельної ділянки (площею 2,87 га) скасовано, отже вона є особою, яка не реалізувала свого права на отримання землі у власність та, відповідно, може стати власником спірної земельної ділянки (площею 1,72 га).

Так позивач відмовилася від раніше наданої їй земельної ділянки та на момент передання їй у власність спірної земельної ділянки не реалізовувала свого права на розпаювання земель колишнього КСП, підтвердженого рішенням Христинівського районного суду Черкаської області від 29.05.2002 у справі №2-483-02.

Таким чином на час прийняття РДА розпорядження №168 від 14.10.2004 позивач не мала у власності земельної ділянки, яку б могла запропонувати на обмін, адже попереднє розпорядження РДА про передачу землі їй у власність було скасоване, отже договір міни, який укладається саме між власниками землі, про що вказує суд першої інтонації, не міг бути укладений за встановлених обставин.

Більше того, жодними зацікавленими особами перед судом питання про недійсність та скасування вказаного розпорядження РДА №168 від 14.10.2004 не порушувалося, відтак воно і на даний час є чинним.

Апеляційний суд також вважає помилковою вказівку суду першої інстанції у даній справі на те, що за правовими висновками ВП ВС у постановах від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18 рішення органу державної влади є недійсним без пред`явлення позовних вимог про це, адже висновки у справі № 183/1617/16 стосуються земель лісового фонду, які мають законодавчі обмеження щодо передачі у приватну власність, у той час як у даному випадку вирішується питання про передачу у приватну власність сільськогосподарських земель колишнього КСП, а висновки у справі № 910/1809/18 не стосуються випадків визнання недійсності розпорядчих актів органів державної власності, як власників майна, без звернення до суду із відповідними позовними вимогами.

Таким чином апеляційний суд вважає доведеним позивачем наявність у неї права власності на спірну земельну ділянку площею 1,72 га.

Далі, як вбачається з матеріалів справи та визнається сторонами спірна земельна ділянка, як така, що не має власника, була передана у приватну власність ОСОБА_5 .

Така помилка трапилась з вини посадових осіб відділу земельних ресурсів, які надали хибну інформацію щодо нумерації земельних ділянок, які передавались у приватну власність (т.1 а.с.40-41).

У послідуючому згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 13.08.2014, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.08.2014, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно власником спірної земельної ділянки (вже із вказівкою на площу 1,7174 га) стала відповідач у справі ОСОБА_6 (т.1 а.с.80-82,83-86).

Частинами першою, другоюстатті 78 ЗК Українивизначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставіКонституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Відповідно до частини першоїстатті 319 ЦК Українивласник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, згідно з частиною першоюстатті 321 ЦК України.

Відповідно до приписів статтей152,153 ЗК Українидержава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з частиною першоюстатті 155 ЗК Україниу разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 2, 3 статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист правгромадян таюридичних осібна земельніділянки здійснюєтьсяшляхом: а)визнання прав; б)відновлення стануземельної ділянки,який існувавдо порушенняправ,і запобіганнявчиненню дій,що порушуютьправа абостворюють небезпекупорушення прав; в)визнання угодинедійсною; г)визнання недійснимирішень органіввиконавчої владиабо органівмісцевого самоврядування; ґ)відшкодування заподіянихзбитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Ураховуючи викладене вище правове регулювання, апеляційний суд вважає, що позивач у справі довела порушення її права власності на спірну земельну ділянку фактом того, що оскаржуваним розпорядженням Христинівської РДА від 20.10.2005 №210 спадкодавцеві відповідача ОСОБА_6 у власність було передано земельну ділянку позивача, на вказану земельну ділянку було видано оскаржуваний державний акт про право власності та здійснено відповідні записи про державну реєстрацію прав в Державному реєстрі.

Отже суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про недоведеність відповідних позовних вимог у справі.

Крім того, апеляційний суд враховує, що жодними нормами законодавства не передбачено можливість констатації недійсності рішення органу державної влади (нікчемність в силу закону) без звернення з такими позовними вимогами до суду, про що безпідставно зробив висновки суд першої інстанції.

З урахуванням викладеного вище, апеляційний суд вважає помилковими вказівки районного суду на те, що позивач ОСОБА_1 не довела, що вона у визначений законодавством спосіб обміняла набуту 07.06.2004 внаслідок реалізації права на земельну частку (пай) у власність земельну ділянки площею 2,87 га на земельну ділянку площею 1,72 га, оскільки відповідне розпорядження РДА №168 від 14.10.2004 на даний час є чинним та воно є підставою для передачу у власність позивачу спірної земельної ділянки.

Є помилковим посилання суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено, що така земельна ділянка була фактично сформована, оскільки відомості у Державному земельному кадастрі про неї відсутні, адже за наявності чинного рішення органу державної влади, як власника, про передачу такого майна у власність позивача, послідуюче передання цього ж майна вже іншій особі буде протиправним, оскільки без належних правових підстав позбавлятиме права власності особу, якій така земельна ділянка була передана першій.

При цьому наявність чи відсутність запису у Державному земельному кадастрі щодо спірної земельної ділянки на час її передання спадкодавцеві відповідача ОСОБА_2 не давало РДА підстав для передачі у власність земельної ділянки, яка вже має власника.

За актуальним правовим висновком ВСУ у постанові від 20.04.2016 у справ і№6-2824цс15 (підтверджено ВС у постанові від 19.10.2020 у справі № 686/10181/17) державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки.

Апеляційний суд вважає помилковим посилання суду першої інстанції на те, що позивачем також пропущено і строки позовної давності до вимог про скасування розпоряджень Христинівської РДА, з урахуванням такого.

Вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність і про скасування державної реєстрації такого права за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме ці рішення та реєстрація створюють відповідні перешкоди - постанова ВП ВС, 20.06.2023, справа №633/408/18.

А за вимогами негаторного позову позовна давність застосована бути не може, оскільки має місце триваюче порушення прав постанова ВС від 09.08.2023 у справі №922/1832/19.

Апеляційний суд приймає до уваги, що за приписами ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 2 статті 5 ЦПК України передбачено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

ВП ВС у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц вказала, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; у пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції ВП ВС уточнила свої висновки: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

ВП ВС у постанові від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 вказала, що якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню; однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Апеляційний суд вважає, що за обставин цієї справи навіть за відсутності позовних вимог щодо «усунення перешкод у здійсненні права власності» заявлені позивачем вимоги про скасування рішення органу державної влади, визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування свідоцтва про право на спадщину та скасування державної реєстрації прав будуть ефективно захищати права позивача, адже нададуть їй можливість належним чином зареєструвати своє право власності на спірну земельну ділянку за відсутності у Державних реєстрах конкуруючих записів про право на таке майно за відповідачем ОСОБА_2 , вчинених на підставі правовстановлюючих документів, які судом скасовують за позовними вимогами у цій справі.

За висновками постанови ВП ВС від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 ефективний спосіб захисту прав повинен:

1) забезпечити поновлення порушеного права;

2) в разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування;

3) такий захист повинен бути повним (тобто не частковим);

4) забезпечувати мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії;

5) забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Одне право має захищатися одним позовом.

Крім того, у п.58 постанови ВП ВС від 12.07.2023, справа №757/31372/18-ц, вказано, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.

Відтак підстав для задоволення вимог позивача про скасування державного акту на право власності на землю ОСОБА_5 та її ж свідоцтва про право на спадщину за законом від 13.08.2014 на спірну земельну ділянку немає, адже ефективним способом захисту прав позивача за обставин справи буде визнання недійсними відповідних правовстановлюючих документів, що фактично спричинить припинення їх дії.

Як вказано ВСУ у постанові від 20.04.2016 у справ і№6-2824цс15 (підтверджено ВС у постанові від 19.10.2020 у справі № 686/10181/17) саме визнання недійсними (а не скасування) державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку за певних обставин.

За змістом ч.2 ст.26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про державну реєстрацію прав, до державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Отже для захисту прав власника на спірну земельну ділянку щодо земельної ділянки площею 1,7174 га кадастровий №7124681000:03:002:0003 слід, зокрема, ставити питання про скасування саме рішення про державну реєстрацію в Державному реєстрі речових прав нерухоме майно та їх обтяжень, а не в Державному земельному кадастрі, як про то просить позивач у позову, що не є ефективним способом захисту в даному випадку.

Також апеляційний суд вважає безпідставною позовну вимогу про скасування запису в присвоєння земельній ділянці позивача відповідного кадастрового номера, адже вчинення таких дій не віднесено до компетенції судів, а рішення органів державної влади з даного приводу до суду не оскаржувалися.

Відповідно дост.376 ЦПКУкраїни підставоюдля зміничи скасуваннярішення судупершої інстанціїє неповнез`ясування обставин,що маютьзначення длясправи;недоведеність обставин,що маютьзначення длясправи,які судпершої інстанціївизнав встановленими;невідповідність висновків,викладених урішенні судупершої інстанції,обставинам справи;порушення нормпроцесуального праваабо неправильнезастосування нормматеріального права.

Отже рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 23.02.2024 у цій справі слід скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, та прийняти постанову про часткове задоволення позовних вимог.

Таким чином подана позивачем апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат сторін на підставі ст.141 ЦПК України апеляційний суд враховує таке. Предметом спору є шість позовних вимог немайнового характеру за розгляд яких судом першої інстанції мало бути сплачено 2481*0,4*6=5954,40 грн. судового збору. Проте позивач сплатив лише 992,40 грн. судового збору, чому суд першої інстанції належної уваги не надав. За апеляційний перегляд справи позивачем було сплачено 8931,60 грн. судового збору.

Враховуючи, що по результатам апеляційного перегляду справи судом задоволено 5 позовних вимог немайнового характеру та одну вимогу відхилено, за розгляд справи судом першої інстанції з кожного з трьох відповідачів на користь державного бюджету слід стягнути по 1654,00 грн. судового збору. За апеляційний перегляд справи з кожного з трьох відповідачів на користь позивача пропорційно до задоволеної частки позовних вимог слід стягнути по 2481,00 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п ос та но ви в :

апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Христинівського районного суду Черкаської області від 23.02.2024 у даній цивільній справі скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 у даній справі задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження Христинівської РДА від 20.10.2005 №210 «Про надання в приватну власність земель за правом на земельну частку (пай)» в частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки за №15 площею 1,72 га та розпорядження від 08.02.2006 №28 «Про внесення змін до розпорядження голови райдержадміністрації від 20.10.2005 №210 «Про надання у приватну власність земель за правом на земельну частку (пай)» в частині передачі у власність ОСОБА_5 земельної ділянки за №515 площею 1,72 га.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №626278, що виданий ОСОБА_5 на підставі розпорядження Христинівської райдержадміністрації від 08.02.2006 №28.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 13.08.2014 №3228 на земельну ділянку з кадастровим номером 7124681000:03:002:0003, видане ОСОБА_6 приватним нотаріусом Христинівського районного нотаріального округу Осикою Л.М.

У решті позовні вимоги у даній справі відхилити.

Стягнути з Уманської РДА, ОСОБА_2 , ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з кожного окремо на користь державного бюджету по 1654,00 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

Стягнути з Уманської РДА, ОСОБА_2 , ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з кожного окремо на користь ОСОБА_1 по 2481,00 грн. судового збору за апеляційний перегляд справи.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 22.05.2024.

Суддя-доповідач

Судді