Постанова

від 21.02.2024 по справі 160/18843/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 160/18843/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційні скарги

ОСОБА_1 ,

Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області,

Головного управління Національної поліції в Донецькій області

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 року (головуючий суддя Кальник В.В.)

в адміністративній справі №160/18843/23 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Головне управління Національної поліції в Донецькій області, про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 , звернувся 27.07.2023 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №458 о/с від 14.07.2023 в частині переведення майора поліції ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, звільнивши з посади старшого інспектора з особливих доручень відділу з управління нарядами поліції управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області;

- поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу з управління нарядами поліції управління організаційно - аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь майора поліції ОСОБА_1 грошове забезпечення, яке є різницею за час виконання роботи на посаді старшого інспектора сектору моніторингу Волноваського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 14 липня 2022 року по день фактичного поновлення на посаді;

Також просив судове рішення в частині поновлення на посаді та грошове забезпечення, яке є різницею у межах суми стягнення за місяць - допустити до негайного виконання, відповідно до ст. 371 КАС України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №458 о/с від 14.07.2023 «По особовому складу» є протиправним, грубо порушує трудові права позивача, а тому підлягає скасуванню. Позивачем зазначено, що спір виник у зв`язку з переведенням позивача з посади старшого інспектора з особливих доручень відділу з управління нарядами поліції управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на посаду старшого інспектора сектору моніторингу Волноваського районного відділу ГУНП в Донецькій області. При цьому, жодної згоди на вищевказане переміщення позивач не давав, до того ж переміщення було здійснено на нижчу посаду, оскільки посадовий оклад на попередній посаді складав 2900 грн., а на посаді в ГУНП в Донецькій області - 2500 грн. Крім того, зауважено, що у спірному наказі не уточнено, за яким саме абзацом та пунктом частини 1 статті 65 Закону №580-VІІІ звільнено позивача, та на якій підставі його переміщено на нижчу посаду. Звертає увагу, що в доповідній записці від 14.07.2023 № 20/2821 та листі ГУНП в Донецькій області від 12.07.2023, які були підставою для прийняття наказу від 14.07.2023 року №458о/с, не обґрунтовано, що переміщення позивача саме до Головного управління Національної поліції в Донецькій області викликано інтересами служби.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.10.2023 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, залучено Головне управління національної поліції в Донецькій області.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області №458 о/с від 14.07.2023 в частині переведення майора поліції ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області, звільнивши з посади старшого інспектора з особливих доручень відділу з управління нарядами поліції управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ані рапорту, ані згоди на переміщення з займаної в ГУ НП в Дніпропетровській області посади та призначення позивача на відповідну посаду в ГУНП в Донецькій області, позивач не надавав. Зміст наказу не обґрунтований підставами, передбаченими частини 1 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію". Відповідач, ані при прийнятті наказу, ані під час судового розгляду справи не обґрунтував належним чином, в чому саме полягають інтереси служби у даному випадку. Зазначив, що за приписами абзацу 2 частини 8 статті 65 Закону №580 (у редакції Закону від 15.03.2022 №2123), поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади. Проте, в даному випадку, неврегульованим залишилося питання щодо порядку переміщення поліцейського на іншу посаду саме в іншу місцевість, відтак дійшов висновку, що наказ №458 о/с від 14.07.2023 (зі змінами внесеними наказом ГУ НП від 17.07.2023 №463 о/с) «По особовому складу», в частині переведення позивача для подальшого проходження служби до ГУ НП в Донецькій області є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки прийнятий без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття.

Щодо позовної вимоги про поновлення на посаді в ГУ НП в Дніпропетровській області, то такі вимоги задоволенню не підлягають скільки наказом ГУ НП в Донецькій області від 17.07.2023 №298о/с «По особовому складу», майора поліції ОСОБА_1 було призначено до ГУ НП в Донецькій області старшим інспектором сектору моніторингу Волноваського районного відділу поліції з 17.07.2023. Вказав, що матеріали справи не містять доказів скасування вказаного наказу ГУ НП в Донецькій області та визнання його протиправним, відтак, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення грошового забезпечення та допущення до негайного виконання є похідними від позовної вимоги про поновлення на посаді, дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем, відповідачем та третьою особою подано апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Вказує, що встановлення судом першої інстанції факту незаконного переведення позивача і як наслідок поновлення його на службі є нерозривними складовими одного процесу із захисту порушеного права, що співпадають у часі. Зазначає, що у разі поновлення позивача на попередній посаді має бути стягнення за виплатою на його користь різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи. Також вказує, що судом не здійснено розподіл судових витрат, оскільки позивачем сплачено судовий збір за подання позову.

Відповідач та третя особа в своїх апеляційних скаргах просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Донецькій області вказує, що зміни в спеціальному законодавстві виключили можливість застосування норм загального законодавства для регулювання порядку переміщення поліцейських. Спеціальним законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин, не передбачено наявність згоди поліцейського при прийнятті рішення про його переміщення в інтересах служби у будь-яку місцевість.

В апеляційній скарзі Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області вказує, що поліцейський може бути переведений в будь-яке управління (територіальний орган) Національної поліції, туди де це викликано інтересами служби в поліції і обумовлено наказами уповноваженого керівника (керівників) поліції, без його згоди, зокрема та особливо під час дії воєнного стану та 60 днів після цього.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , майор поліції, проходив службу в органах МВС Національної поліції України з 12.03.1999 по 06.11.2015 та з 07.11.215 до теперішнього часу.

Згідно Витягу з наказу ГУ НП в Дніпропетровській області від 14.07.2023 №458о/с «По особовому складу», позивача, відповідно до ч.1, 7 та 8 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію», переведено з 17.07.2023 для подальшого проходження служби до ГУ НП в Донецькій області, звільнивши його з посади старшого інспектора з особливих доручень відділу з управління нарядами поліції управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування.

Відповідно до витягу з наказу ГУ НП в Донецькій області від 17.07.2023 №298о/с «По особовому складу», відповідно до ч.1, 7 та 8 ст.65 Закону України «Про Національну поліцію», майора поліції ОСОБА_1 призначено до ГУ НП в Донецькій області старшим інспектором сектору моніторингу Волноваського районного відділу поліції з 17.07.2023.

Позивач вважає протиправним наказ ГУ НП в Дніпропетровській області від 14.07.2023 №458о/с про переведення без його згоди до Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково.

Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII.

Так, стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, суб`єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовано положеннями Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу в поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (ч. 1 ст. 59 ЗУ №580-VIII).

Частиною 3 статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII передбачено, що рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (ч. 4 ст. 59 ЗУ №580-VIII).

Згідно з приписами частини 1 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII переміщення поліцейських здійснюється:

1) на вищу посаду - у порядку просування по службі;

2) на рівнозначні посади:

для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби;

за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації;

у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби);

за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії;

з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації;

у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону;

3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський:

у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду;

за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії;

через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського;

як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України;

у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону;

4) у зв`язку із зарахуванням на денну форму навчання за державним замовленням, у тому числі до магістратури, ад`юнктури та докторантури закладу вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.

Частиною 2 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII визначено, що посада вважається вищою, якщо за нею штатом (штатним розписом) передбачене вище спеціальне звання поліції, нижчою, якщо передбачене нижче спеціальне звання поліції, та рівнозначною, якщо передбачене таке саме спеціальне звання поліції.

Відповідно до частини 7 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII переведення є формою переміщення поліцейських, яке здійснюється у разі, якщо звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних керівників.

Зокрема, приписами частини 8 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII встановлено, що переведення поліцейського може здійснюватися:

- за його ініціативою,

- ініціативою прямих керівників (начальників),

- керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

Поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Переведення поліцейського здійснюється на підставі наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та наказу про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський (ч. 9 ст. 65 ЗУ №580-VIII).

У разі якщо згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначенню поліцейського на посаду повинно передувати погодження відповідних органів державної влади або органів місцевого самоврядування чи їх посадових осіб, призначення на посаду здійснюється після отримання такого погодження.

Не допускається переміщення поліцейських на вищі посади протягом шести місяців з дня притягнення до адміністративної відповідальності, а також поліцейських, які мають діюче дисциплінарне стягнення (ч.ч. 10-11 ст. 65 ЗУ №580-VIII).

При цьому, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (ч. 1 ст. 59 ЗУ №580-VIII).

Матеріалами справи підтверджується, що спір у даній справі виник у зв`язку з переміщенням позивача з посади старшого інспектора з особливих доручень відділу з управління нарядами поліції управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на посаду старшого інспектора сектору моніторингу Волноваського районного відділу ГУНП в Донецькій області.

Надаючи оцінку зазначеним правовідносинам колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що з метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими наказом Міністерства внутрішніх справ України від 23.11.2016 року №1235, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 20.12.2016 року №1668/29798, затверджено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції (Порядок №1235) та Перелік документів з питань проходження служби (Перелік).

В силу розділу ІІ Порядку №1235 підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, зокрема, як переміщення по службі.

За приписами пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 1235 підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №1235 перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23.11.2016 року №1235.

Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку №1235 у разі необхідності для підготовки наказів можуть витребовуватися документи з певних питань проходження служби в поліції, передбачені чинним законодавством України.

Зокрема, Переліком визначено, що документами з питань проходження служби є:

рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі;

подання про призначення на посаду;

подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, спір у цій справі виник у зв`язку з переведенням позивача з посади старшого інспектора з особливих доручень відділу з управління нарядами поліції управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на посаду старшого інспектора сектору моніторингу Волноваського районного відділу ГУНП в Донецькій області

При цьому позивач зазначає, що згоди ГУНП в Дніпропетровській області на таке переведення не давав.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, серед підстав для переміщення поліцейських на рівнозначні посади пункт 2 частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII визначає підставу для такого переміщення, яка враховує побажання поліцейського, а саме: переміщення за ініціативою поліцейського.

Згода поліцейського є необхідною також при переміщенні його по службі у зв`язку зі скороченням штатів (ч.2 ст.68 ЗУ №580-VIII).

Натомість, в усіх інших випадках підставою переміщення визначено певні обставини або рішення певних органів, настання (прийняття) яких не залежать від волі поліцейського, в тому числі переміщення для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби.

При цьому пункт 2 частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII передбачає єдине правило щодо можливості переміщення поліцейських на рівнозначні посади в інтересах служби, не відокремлюючи випадки такого переміщення в межах однієї місцевості (населеного пункту) чи в іншу місцевість.

Слід зазначити, що у підпункті «б» пункту 42 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 №114 (Положення №114), закріплено аналогічне правило про те, що переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу на рівнозначні посади провадиться у разі службової необхідності, проведення планової заміни в місцевостях, що зазнали радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, а також для доцільнішого використання з урахуванням їх ділових і особистих якостей, стану здоров`я, віку та підготовки за новою спеціальністю.

У вказаному пункті Положення №114 йдеться також про те, що рішення про переміщення по службі осіб середнього, старшого або вищого начальницького складу приймається відповідним начальником з урахуванням думки їх прямих начальників і колективу працівників.

Матеріалами справи підтверджується, що 13.07.2023 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області надійшов лист Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 12.07.2023 №1743/01/12-2023, де було зазначено, що у період воєнного стану в Головному управлінні Національної поліції в Донецькій області виник некомплект вакантних посад поліцейських, який складає 1475 одиниць (32,7%), зокрема в підрозділах превентивної діяльності 422 одиниці (35,7 %), слідства - 186 одиниць (28,8%) та кримінальної поліції - 254 одиниці (23,7%), цим самим збільшуючи навантаження на поліцейських майже на третину, що дається в знаки при забезпечення виконання ними своїх службових обов`язків.

Одночасно у вищевказаному листі зазначено, що з початку контрнаступальних дій сил оборони України, поступово звільняється тимчасово окупована територія Донецької області, а тому з метою максимального та ефективного забезпечення виконання повноважень поліції, здійснення заходів правового режиму воєнного стану на території Донецької області, у тому числі на деокупованих територіях, захисту суверенітету і територіальної цілісності України виникає нагальна потреба в додатковому залучені поліцейських для виконання відповідних завдань та комплектуванні вакантних посад, у зв`язку з чим Головне управління Національної поліції в Донецькій області просило розглянути питання щодо переведення для подальшого проходження служби підпорядкованих Головному управлінню Національної поліції в Дніпропетровській області поліцейських в розпорядження Головного управління Національної поліції в Донецькій області у кількості, що дозволить зменшити зазначений вище загальний некомплект органу поліції хоча б на 5 % (а.с. 113).

Отже, керівником іншого органу поліції ініційовано питання переведення поліцейських, що зокрема, передбачено нормами Закону України «Про Національну поліцію» та не вимагає згоди поліцейського згідно приписів частини 8 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII.

Відповідно до доповідної записки начальника УКЗГУНП в Дніпропетровській області на ім`я начальника ГУНП в Дніпропетровській області від 14.07.2023 №20/2821, керівниками структурних, територіальних та стройових підрозділів підібрано для переведення для подальшого проходження служби до ГУ НП в Донецькій області 71 поліцейського, а також вказано про можливість здійснення такого переведення (а.с. 115).

Як наслідок, наказом Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 14.07.2023 №458 о/с (зі змінами, внесеними наказом ГУНП від 17.07.2023 №463 о/с) відповідно до частин 1, 7 та 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» майора поліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) переведено для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Донецькі області з 17.07.2023 року, звільнивши його з посади старшого інспектора з особових доручень відділу з управління нарядами поліції управління організаційно-аналітичного забезпечення та оперативного реагування (а.с. 112).

Підстава: доповідна записка від 14.07.2023 №20/2821 та лист ГУНП в Донецькій області від 12.07.2023 №1743/01/12-2023 (а.с. 112).

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що переведення поліцейського без його згоди передбачено приписами частини 8 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" №580-VIII, а саме за ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.

При цьому, переведення позивача для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Донецькі області з 17.07.2023 року зумовлене необхідністю забезпечити ефективне та безперервне надання поліцейських послуг під час дії воєнного стану на території Донецької області.

Крім того, за змістом підпункту «ж» пункту 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, встановлено, що при призначенні на посади рядового і начальницького складу враховується, зокрема те, що переміщення по службі в іншу місцевість у межах республіки осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли встановленого пунктами 5 і 7 цього Положення віку, визнані здатними до військової служби або здатними до нестройової служби в мирний час, але потребують за станом свого здоров`я чи здоров`я членів їх сімей зміни місця служби (проживання), провадиться за рішенням відповідного начальника на підставі висновку військово-лікарської комісії.

Отже, спеціальне законодавство, чинне на момент виникнення спірних правовідносин, не вимагало згоди поліцейського при прийнятті рішення про його переміщення в інтересах служби на рівнозначну посаду у цю або іншу місцевість.

Щодо посилань позивача на застосування до спірних правовідносин норм трудового законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

В силу статті 60 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

При цьому, пунктом 4 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Водночас частиною 1 статті 32 КЗпП України установлено, що переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Усталеною є практика Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.

Однак відсутність у Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII та Положенні №114 норми про обов`язковість згоди поліцейського на переміщення в іншу місцевість на рівнозначну посаду для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, вказує про їхнє вирішення у спосіб, відмінний від правового регулювання трудових відносин відповідно до норм трудового законодавства.

Так, за приписами абзацу 2 частини 8 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII (у редакції Закону від 15.03.2022 №2123-IX) поліцейські зобов`язані проходити службу там, де це викликано інтересами служби і обумовлено наказами керівника органу (закладу, установи) поліції, до повноважень якого належить право призначення на посаду та звільнення з посади.

Крім того, Законом від 15.03.2022 №2123-IX частину 1 статті 60 Закону №580-VIII викладено в новій редакції, згідно з якою відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції (а не нормами КЗПП України).

Отже, зміни в спеціальному законодавстві з питань проходження служби в поліції, що відбулися з 01.05.2022 року, виключили можливість субсидіарного застосування норм трудового законодавства до регулювання порядку переміщення поліцейських, усунувши таким чином неоднозначне застосування відповідних норм права у спірних правовідносинах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.05.2023 року у справі № 620/3663/19.

Таким чином, переведення позивача відбулося в межах норм, що діяли станом на час його переведення.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач не звільнений зі служби в поліції, а переведений для подальшого проходження служби в поліції в інший орган поліції, при цьому у даному випадку згода позивача на переведення не є обов`язковою умовою.

Отже, матеріали справи не підтверджують наявність порушень прав позивача в частині його переведення без його згоди.

За таких обставин, враховуючи, що переміщення позивача для подальшого проходження служби до Головного управління Національної поліції в Донецькій області викликано інтересами служби, а також обумовлено ініціативою керівників органу поліції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наказ Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 14.07.2023 № 458 о/с «По особовому складу» в частині в частині переведення майора поліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Донецькі області з 17.07.2023 року є правомірним та не підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Оскільки інші позовні вимоги позивача (про поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку) є похідними від вимоги про скасування наказу від 14.07.2023 №458о/с (який визнано судом апеляційної інстанції правомірним), то не підлягають задоволенню інші позовні вимоги.

Всі аргументи сторін вивчені судом апеляційної інстанції, однак ті аргументи, на які суд не дав детальної відповіді, є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки не спростовують вищенаведених висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції матеріали справи дають підстави для висновку, шо позивачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

При цьому, відповідачем доведено обставини, на яких ґрунтуються заперечення проти позовних вимог, доведено правомірність дій/рішень відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача та третьої особи у справі спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому можуть бути підставою для його скасування.

Доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Виходячи з результатів апеляційного перегляду не підлягають розподілу витрати у справі.

Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.11.2023 року - скасувати.

Прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову в адміністративній справі №160/18843/23.

Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 21.02.2024 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Головуючий - суддяЮ. В. Дурасова

суддяЛ.А. Божко

суддяО.М. Лукманова