Постанова

від 06.03.2024 по справі 2-668/10

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1875/24 Справа № 2-668/10 Суддя у 1-й інстанції - Прасолов В. М. Суддя у 2-й інстанції - Кішкіна І. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Кішкіної І.В.,

суддів Агєєва О.В., Корчистої О.І.,

за участю секретаря судового засідання Юрченко Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу №2-668/10 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» про заміну сторони позивача у справі, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за апеляційною скаргою ОСОБА_3 наухвалу Саксаганськогорайонного судуміста КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від17жовтня 2023року (суддя Прасолов В.М.),

в с т а н о в и в:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» звернулося до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із заявою про заміну сторони позивача у справі, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2010 року у справі №2-668/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсиббанк» 277160,83 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11202962000 від 23 серпня 2007 року та понесені ПАТ «Укрсиббанк» судові витрати в загальній сумі 1950 грн. Вказане рішення суду по сьогоднішній день боржниками не виконано. 08 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк», яке є правонаступником АКІБ «Укрсиббанк», та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно з яким ПАТ «УкрСиббанк» відступив на користь ПАТ «Дельта Банк» своє право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі і за кредитним договором №11202962000 від 23 серпня 2007 року. 07 листопада 2019 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт плюс» відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), уклали договір купівлі-продажу прав вимоги №2082/К. За цим договором в порядку та на умовах, визначених ним, ПАТ «Дельта Банк» передало у власність ТОВ «Укрдебт плюс», а останній прийняв у власність права вимоги, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, зокрема, права вимоги до позичальників, заставодавців, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у додатку №1, додатку №2 до цього договору. Згідно вказаного договору, ТОВ «Укрдебт плюс» набуло право вимоги, в тому числі за кредитним договором №11202962000 від 23 серпня 2007 року, який був укладений з позичальником ОСОБА_1 та договорами забезпечення до цього кредитного договору, зокрема, договором поруки №11202962000-П/1 від 23 серпня 2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , та договором поруки №11202962000-П/2 від 23 серпня 2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 . У зв`язку з переходом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» прав кредитора, відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року та договору купівлі-продажу прав вимоги №2082/К від 07 листопада 2019 року, просив суд замінити первісного позивача у цивільній справі № 2-668/10 з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс».

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 жовтня 2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» про заміну сторони позивача у справі задоволено.

Замінено первісного стягувача Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду у цивільній справі № 2-668/10 за позовом Акціонерного інноваційного банку «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №11202962000 від 23 серпня 2007 року.

З вказаною ухвалою не погодилась ОСОБА_3 та оскаржила її в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ТОВ «Укрдебт плюс» про заміну сторони.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог. Суд не звернув уваги, що заявником не надано відповідних доказів на якій стадії виконання знаходиться виконання рішення, а також на те, що на час звернення заявника із заявою до суду ПАТ «Укрсиббанк» відступило свої права ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», тому суд безпідставно здійснив заміну стягувача. Посилаючись на практику Верховного суду, зазначає, що заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, зокрема після закінчення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є неприписним, оскільки порушує принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права. Вважає, що оскільки ТОВ «Укрдебт плюс» подало заяву щодо процесуального правонаступництва поза межами строків звернення виконавчого документа до виконання, тому така заява задоволенню не підлягає.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Укрдебт плюс» просило суд відмовити в задоволенні апеляційної скарг, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшло.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

ОСОБА_3 в судове засідання суду апеляційного суду не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить довідка про доставку повідомлення.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційного суду в режимі відеоконференції підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник ТОВ «Укрдебтплюс» в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, про що свідчать довідки про доставку електронного листа та про доставку повідомлення.

Представник заінтересованої особи ПАТ «Укрсиббанк», заінтересовані особи ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені шляхом надіслання інформації на електрону адресу учасників справи та повідомлення, про що свідчать довідки про доставку електронного листа та про доставку повідомлення.

Згідно із частиною 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника заінтересованої особи, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Згідно із частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 277160,83 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11202962000 від 23.08.2007 року та понесені ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати в загальній сумі 1950 грн (а.с. 24).

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк», яке є правонаступником АКІБ «Укрсиббанк», та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно з яким ПАТ «УкрСиббанк» відступив на користь ПАТ «Дельта Банк» своє право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі і за кредитним договором №11202962000 від 23 серпня 2007 року (а.с. 11)

07 листопада 2019 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт плюс» відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), уклали договір купівлі-продажу прав вимоги №2082/К. За цим договором в порядку та на умовах, визначених ним, ПАТ «Дельта Банк» передало у власність ТОВ «Укрдебт плюс», а останній прийняв у власність права вимоги, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, зокрема, права вимоги до позичальників, заставодавців, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у Додатку №1, Додатку №2 до цього договору (а.с. 13).

Згідно вказаного договору ТОВ «Укрдебт плюс» набуло право вимоги за кредитним договором №11202962000 від 23 серпня 2007 року, укладений з ОСОБА_1 та договорами забезпечення до цього кредитного договору, зокрема, договором поруки №11202962000-П/1 від 23 серпня 2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , та договором поруки №11202962000-П/2 від 23 серпня 2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 .

Задовольняючи заяву про заміну сторони, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вказаної заяви, оскільки ТОВ «Укрдебт плюс» набуло право вимоги за кредитним договором №11202962000 від 23 серпня 2007 року, який був укладений з ОСОБА_1 та договорами поруки укладеними між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , а також АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 .

Такий висновок суду першої інстанції є правильним та таким, що ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, згідно із прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (рішення у справі «Шмалько проти України», від 20 липня 2004 року, заява №60750/00).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавство також передбачає порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) в зобов`язанні.

Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов`язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 1 статті 514 ЦК України).

Колегія суддів зазначає, що відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору та не заборонено законом. При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Виходячи із цих норм, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження та припиняється її статус сторони виконавчого провадження, а її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 55 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки у зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

Отже, за своєю правовою природою заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження та її заміна новим кредитором проводиться за заявою заінтересованої особи.

Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).

Заміна сторони правонаступником може відбуватися як у межах відкритого виконавчого провадження, так й за відсутності виконавчого провадження, тобто, може бути здійснена на будь-якій стадії процесу.

Враховуючи викладене та те, що заявником у справі належними та допустимими доказами доведено, що саме він наразі виступає стягувачем у справі за позовом Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення заяви ТОВ «Укрдебт плюс» про заміну сторони стягувача його правонаступником.

Враховуючи вищезазначене, доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції застосував норми права, які не підлягали застосуванню, є безпідставними.

Апеляційний суд не приймає до уваги посилання скаржника на порушення судом принципу диспозитивності, обумовленим виходом за межі вимог та розгляд не тих вимог, які були заявлені заявником.

Судом встановлено, що ТОВ «Укрдебт плюс» звернувся до суду з заявою про заміну до відкриття виконавчого провадження. Зі змісту оскаржуваної ухвали, зокрема й резолютивної її частини, випливає, що суд першої інстанції розглянув таку заяву в межах заявлених вимог і доводів.

Тому, безпідставними є доводи скарги про порушення ТОВ «Укрдебт плюс» строку на звернення суду із заявою про заміну стягувача. На думку скаржника, звернення ТОВ «Укрдебт плюс» до суду є фактично оскарженням строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, яке не є предметом спору в даній справі.

Разом з тим, вищезазначені доводи скаржника є результатом неправильного суб`єктивного тлумачення окремих норм законодавства, адже чинним законодавством не передбачено строки звернення до суду із заявою про заміну стягувача. До того ж, в даному випадку заявник не оскаржує дії виконавця.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Згідно із статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу Саксаганськогорайонного судуміста КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від17жовтня 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 06 березня 2024 року.

Судді І.В. Кішкіна

О.В. Агєєв

О.І. Корчиста