Постанова

від 10.09.2024 по справі 2-668/10

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8778/24 Справа № 2-668/10 Суддя у 1-й інстанції - Прасолов В. М. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року м.Кривий Ріг

справа № 2-668/10

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Остапенко В.О.

суддів Зубакової В.П., Тимченко О.О.

секретар судового засідання Гладиш К.І.

сторони:

заявникТовариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс»

заінтересовані особи Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за апеляційною скаргою ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 жовтня 2023 року, яка постановлена суддею Прасоловим В.М. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відомостей про дату складення повного судового рішення матеріали справи не містять,

УСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» звернулося до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області із заявою про заміну сторони позивача у справі, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2010 року у справі №2-668/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсиббанк» 277160,83 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11202962000 від 23 серпня 2007 року та понесені ПАТ «Укрсиббанк» судові витрати в загальній сумі 1950 грн. Вказане рішення суду по сьогоднішній день боржниками не виконано. 08 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк», яке є правонаступником АКІБ «Укрсиббанк», та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно з яким ПАТ «УкрСиббанк» відступив на користь ПАТ «Дельта Банк» своє право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі і за кредитним договором №11202962000 від 23 серпня 2007 року. 07 листопада 2019 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт плюс» відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), уклали договір купівлі-продажу прав вимоги №2082/К. За цим договором в порядку та на умовах, визначених ним, ПАТ «Дельта Банк» передало у власність ТОВ «Укрдебт плюс», а останній прийняв у власність права вимоги, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, зокрема, права вимоги до позичальників, заставодавців, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у додатку №1, додатку №2 до цього договору. Згідно вказаного договору, ТОВ «Укрдебт плюс» набуло право вимоги, в тому числі за кредитним договором №11202962000 від 23 серпня 2007 року, який був укладений з позичальником ОСОБА_1 та договорами забезпечення до цього кредитного договору, зокрема, договором поруки №11202962000-П/1 від 23 серпня 2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , та договором поруки №11202962000-П/2 від 23 серпня 2007 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 . У зв`язку з переходом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» прав кредитора, відповідно до договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року та договору купівлі-продажу прав вимоги №2082/К від 07 листопада 2019 року, просив суд замінити первісного позивача у цивільній справі № 2-668/10 з Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс».

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17жовтня 2023 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» про заміну сторони позивача у справі задоволено.

Замінено первісного стягувача Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду у цивільній справі № 2-668/10 за позовом Акціонерного інноваційного банку «Укрсиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором №11202962000 від 23 серпня 2007 року.

З вказаною ухвалою не погодилась ОСОБА_3 та оскаржила її в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ТОВ «Укрдебт плюс» про заміну сторони.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції вийшов за межі заявлених вимог. Суд не звернув уваги, що заявником не надано відповідних доказів на якій стадії виконання знаходиться виконання рішення, а також на те, що на час звернення заявника із заявою до суду ПАТ «Укрсиббанк» відступило свої права ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», тому суд безпідставно здійснив заміну стягувача. Посилаючись на практику Верховного суду, зазначає, що заміна сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, зокрема після закінчення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є неприписним, оскільки порушує принцип правової визначеності, який є одним з основоположних аспектів верховенства права. Вважає, що оскільки ТОВ «Укрдебт плюс» подало заяву щодо процесуального правонаступництва поза межами строків звернення виконавчого документа до виконання, тому така заява задоволенню не підлягає.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Укрдебт плюс» просило суд відмовити в задоволенні апеляційної скарг, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надійшло.

Заслухавши суддю-доповідача представника ОСОБА_3 адвоката Йосипчука, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підстав повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвала суду першої інстанції не в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 277 160,83 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11202962000 від 23 серпня 2007 року та понесені ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати в загальній сумі 1950 грн (а.с. 24).

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк», яке є правонаступником АКІБ «Укрсиббанк», та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно з яким ПАТ «УкрСиббанк» відступив на користь ПАТ «Дельта Банк» своє право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі і за кредитним договором № 11202962000 від 23 серпня 2007 року (а.с. 11)

07 листопада 2019 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт плюс» відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), уклали договір купівлі-продажу прав вимоги № 2082/К. За цим договором в порядку та на умовах, визначених ним, ПАТ «Дельта Банк» передало у власність ТОВ «Укрдебт плюс», а останній прийняв у власність права вимоги, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, зокрема, права вимоги до позичальників, заставодавців, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у Додатку № 1, Додатку № 2 до цього договору (а.с.13).

Згідно вказаного договору ТОВ «Укрдебт плюс» набуло право вимоги за кредитним договором № 11202962000 від 23 серпня 2007 року, укладений з ОСОБА_1 та договорами забезпечення до цього кредитного договору, зокрема, договором поруки № 11202962000-П/1 від 23 серпня 2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , та договором поруки № 11202962000-П/2 від 23 серпня 2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 .

Задовольняючи заяву про заміну сторони, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вказаної заяви, оскільки ТОВ «Укрдебт плюс» набуло право вимоги за кредитним договором № 11202962000 від 23 серпня 2007 року, який був укладений з ОСОБА_1 та договорами поруки укладеними між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , а також АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 .

Апеляційний суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції про наявність в дановму випадку правових підстав для заміну сторони позивача у справі, з огляду на наступне.

Конституція України визначає, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Основного Закону).

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Частиною 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII та пунктами 2.12, 2.13 «Інструкції з організації примусового виконання рішень» затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 (далі Інструкція) передбачено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження (у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.

Згідно частин 1,2,5 статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду. Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю.

Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

Згідно зі статтею 515 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах , що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Перелік підстав матеріального правонаступництва, які спричиняють процесуальне правонаступництво, містяться в статті 37 ЦПК України, відповідно до якої воно можливе на будь-якій стадії процесу, в тому числі у зобов`язанні на стадії виконання.

Так, рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 277 160,83 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11202962000 від 23 серпня 2007 року та понесені ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати в загальній сумі 1950 грн (а.с. 24).

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк», яке є правонаступником АКІБ «Укрсиббанк», та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно з яким ПАТ «УкрСиббанк» відступив на користь ПАТ «Дельта Банк» своє право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі і за кредитним договором № 11202962000 від 23 серпня 2007 року (а.с. 11)

07 листопада 2019 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт плюс» відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), уклали договір купівлі-продажу прав вимоги № 2082/К. За цим договором в порядку та на умовах, визначених ним, ПАТ «Дельта Банк» передало у власність ТОВ «Укрдебт плюс», а останній прийняв у власність права вимоги, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають, зокрема, права вимоги до позичальників, заставодавців, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/або на інших підставах наведених у Додатку № 1, Додатку № 2 до цього договору (а.с.13).

Згідно вказаного договору ТОВ «Укрдебт плюс» набуло право вимоги за кредитним договором № 11202962000 від 23 серпня 2007 року, укладений з ОСОБА_1 та договорами забезпечення до цього кредитного договору, зокрема, договором поруки № 11202962000-П/1 від 23 серпня 2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , та договором поруки № 11202962000-П/2 від 23 серпня 2007 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 .

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ «Укрдебт Плюс» набуло права кредитора до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на законних підставах.

На часнабрання чинностірішенням Саксаганськогорайонного судум.КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від25березня 2010 року, діяв Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, у статті 22 якого було визначено, що виконавчий документ може бути пред`явлено до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі Закон № 1404-VIII), пунктом 5 Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

За частиною першою, другою, пунктом 1 частини четвертої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню з наступного дня після його прийняття. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника

у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із частинами першою-другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор

у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі

статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першоюстатті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10.

В даному випадку товариствопросило суд замінити позивача у цивільній справі № 2-668/10 ПАТ «УкрСиббанк» його правонаступником - ТОВ «Укрдебт плюс».

Заява обґрунтована лише тим, що для забезпечення можливості ТОВ «Укрдебт плюс» реалізовувати свої процесуальні права, зокрема, ознайомлюватись з матеріалами справи № 2-668/10, робити з неї витяги, копії, одержати копії судових рішень у справі, тощо, а також в подальшому вжити заходів для звернення судового рішення до виконання, є необхідність у заміні позивача (стягувача) ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Укрдебт плюс» як сторони у справи.

Відповідно до положень ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником (ч.1). Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (ч.2). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття провадження (ч.5).

Аналогічні положення містить ч.5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», яка передбачає, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Під правонаступництвом як на стадії виконання судового рішення, так і до відкриття виконавчого провадження, розуміється заміна однієї із сторін (стягувача або боржника) з переходом прав і обов`язків від правопопередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брала участь як у розгляді справи, так і у виконавчому провадженні.

Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з вимогами чинного законодавства (ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження») заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Водночас, згідно правового висновку, який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 34/425, де залишаючи без змін судові рішення про відмову у видачі дубліката виконавчого документа, Велика Палата зазначила, що заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Отже, у випадку неможливості виконання судового рішення за відсутності підстав для поновлення строків для виконання наказу суду (виконавчого листа) або у випадку, якщо судове рішення не підлягає виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється.

Схожий за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, в якому Велика Палата зауважила, що реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Частиною 4 статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справі, яка переглядається, матеріали справи не містять доказів того, чи видавався виконавчий лист у справі за рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2010 року, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» 277 160,83 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11202962000 від 23 серпня 2007 року та понесені ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати в загальній сумі 1950 грн. Не містять матеріали справи й доказів того, що вказаний виконавчий лист перебував на виконнані. ТОВ «Укрдебт плюс», отримавши право вимоги до боржників 07 листопада 2019 року, з заявою про заміну сторони звернулося до суду у березні 2023 року.

Вказане свідчить, що як ПАТ «УкрСиббанк», так і його правонаступник у даних правовідносинах ТОВ «Укрдебт плюс» протягом тривалого часу не цікавилися виконанням виконавчого листа у справі за рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2010 року, у зв`язку з чим і не вчиняли своєчасно процесуальні дії.

Таким чином, оскільки представником заявника не доведено та судом не встановлено, що на даний час строк для пред`явлення виконавчих листів, виданих на підставі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2010 року, не пропущений, при цьому в рамках розгядуваної заяви вимоги про його поновлення не заявлялось, а тому суд вважає, що відсутні підстави для процесуального правонаступництва.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності та враховуючи висновки Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, суд приходить до висновку, що заява про заміну стягувача у виконавчому листі є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Крім того, у відповідності до вимог, передбачених ст. 141 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» на користь ОСОБА_3 судовий збір, сплачений за подання апеляційної та касаційної скарг у розмірі 1142,40 грн.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 жовтня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» про заміну сторони позивача у справі, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 1142 (одна тисяча сто сорок дві) грн 40 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 вересня 2024 року.

Головуючий:

Судді: