Ухвала

від 10.10.2024 по справі 2-668/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 2-668/10

провадження № 61-12948ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» - адвоката Пивоварова Володимира Івановича на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року в справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» про заміну сторони позивача, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» (далі - ТОВ «Укрдебт люс») звернулося до суду із заявою про заміну сторони (позивача) в справі № 2-668/10.

Вказувало, що заочним рішенням Саксаганського районного суду

м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2010 року в справі

№ 2-668/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк») 277 160,83 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 23 серпня 2007 року № 11202962000 та судові витрати в загальній сумі 1 950,00 грн.

Указане рішення суду боржниками не виконується.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» як правонаступником Акціонерного інвестиційного комерційного банку «Укрсиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно з яким ПАТ «УкрСиббанк» відступив на користь ПАТ «Дельта Банк» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, зокрема і за кредитним договором від 23 серпня 2007 року

№ 11202962000.

07 листопада 2019 року ПАТ «Дельта Банк» і ТОВ «Укрдебт плюс» відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) уклали договір купівлі-продажу прав вимоги № 2082/К, за яким ТОВ «Укрдебт плюс» набуло права вимоги, зокрема, за кредитним договором від 23 серпня 2007 року № 11202962000 із позичальником ОСОБА_1 та договорами забезпечення до цього кредитного договору, зокрема, договором поруки від 23 серпня 2007 року № 11202962000-П/1, укладеним із ОСОБА_2 , та договором поруки від 23 серпня 2007 року

№ 11202962000-П/2, укладеним із ОСОБА_3 .

Для забезпечення можливості ТОВ «Укрдебт плюс» реалізовувати свої процесуальні права, зокрема, ознайомлюватись з матеріалами справи № 2-668/10, робити з неї витяги, копії, одержати копії судових рішень у справі, тощо, а також в подальшому вжити заходів для звернення судового рішення до виконання, необхідна заміна позивача (стягувача) ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «Укрдебт плюс» як сторони в справі. Без заміни позивача (стягувача) в справі ТОВ «Укрдебт плюс» не може реалізовувати свої права, гарантовані законодавством України.

Тому просило суд замінити первісного позивача в цивільній справі № 2-668/10 з ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника - ТОВ «Укрдебт плюс».

17 жовтня 2023 року ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області заяву ТОВ «Укрдебт плюс» задоволено.

Замінено первісного стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника -

ТОВ «Укрдебт плюс» у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду в цивільній справі № 2-668/10 за позовом АКІБ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 23 серпня 2007 року № 11202962000.

Суд вказав на обґрунтованість заяви, оскільки ТОВ «Укрдебт плюс» набуло право вимоги за кредитним договором від 23 серпня 2007 року № 11202962000, укладеним із ОСОБА_1 , та договорами поруки, укладеними з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 .

Справа судами розглядалася неодноразово.

10 вересня 2024 року постановою Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17 жовтня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення.

У задоволенні заяви ТОВ «Укрдебт плюс» про заміну сторони позивача в справі відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення мотивовано тим, що заявником не доведено, що строк для пред`явлення виконавчих листів, виданих на підставі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня

2010 року, не пропущений, під час подачі і розгляду заяви про заміну сторони вимоги про його поновлення не заявлялось.

У вересні 2024 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» (далі - ТОВ ««Укрдебт Плюс») - Пивоваров В. І. через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 серпня 2024 року, в якій просить її скасувати, ухвалу Саксаганського районного суду м. Кривого рогу Дніпропетровської області від 17 жовтня 2023 року залишити в силі.

Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, з огляду на таке.

За приписами частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі наведені доводи стосовно оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду).

Також касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Суд апеляційної інстанції не врахував правові позиції, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 803/1273/14,

від 16 червня 2020 року в справі № 922/4519/14, від 03 листопада 2020 року в справі № 916/617/17, від 16 лютого 2021 року в справі № 911/3411/14.

Із касаційної скарги вбачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень, з огляду на таке.

Судами встановлено, що заочним рішенням Саксаганського районного суду

м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2010 року в справі

№ 2-688/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 277 160,83 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 23 серпня 2007 року № 11202962000 та судові витрати в загальній сумі 1 950,00 грн.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк», яке є правонаступником

АКІБ «Укрсиббанк», та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно з яким ПАТ «УкрСиббанк» відступив на користь ПАТ «Дельта Банк» право вимоги заборгованості за договорами кредиту, зокрема, і за кредитним договором від 23 серпня 2007 року № 11202962000.

07 листопада 2019 року ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Укрдебт плюс» відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону) уклали договір купівлі-продажу прав вимоги № 2082/К, за яким ТОВ «Укрдебт плюс» набуло, зокрема, право вимоги за кредитним договором від 23 серпня 2007 року № 11202962000, укладеним з ОСОБА_1 , та договорами забезпечення до цього кредитного договору - договором поруки № 11202962000-П/1 від 23 серпня 2007 року, укладеним ОСОБА_2 , та договором поруки від 23 серпня 2007 року № 11202962000-П/2, укладеним з ОСОБА_3 .

Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника

у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно із частинами першою-другою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництво, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі.

За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва.

Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду

від 08 лютого 2022 року в справі № 2-7763/10.

У справі, яка переглядається, апеляційний суд правильно встановив, що матеріали справи не містять доказів того, чи видавався виконавчий лист у справі 2-668/10 на виконання рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2010 року, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» 277 160,83 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором

від 23 серпня 2007 року № 11202962000 та понесені ПАТ «УкрСиббанк» судові витрати.

Не містять матеріали справи й доказів того, що вказаний виконавчий лист перебував на виконанні. ТОВ «Укрдебт плюс», отримавши право вимоги до боржників 07 листопада 2019 року, з заявою про заміну сторони звернулося до суду в березні 2023 року.

Як ПАТ «УкрСиббанк», так і його правонаступник - ТОВ «Укрдебт плюс» тривалий час не цікавилися виконанням рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня 2010 року, у зв`язку з чим і не вчиняли своєчасно процесуальні дії.

Оскільки представником заявника не доведено та судом не встановлено, що строк для пред`явлення виконавчих листів, виданих на підставі рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 березня

2010 року, не пропущений, а в межах цієї справи вимоги про його поновлення не заявлялось, суд правильно виснував про відсутність підстав для процесуального правонаступництва.

З таким висновком суду апеляційної інстанції погоджується і Верховний Суд.

Посилання в касаційній скарзі на висновки, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року в справі № 803/1273/14,

від 16 червня 2020 року в справі № 922/4519/14, від 03 листопада 2020 року в справі № 916/617/17, від 16 лютого 2021 року в справі № 911/3411/14, необґрунтовані, оскільки не свідчать про те, що суд застосував норму права без урахування указаних висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, оскільки у даній справі заявник не надав доказів існування виконавчого провадження.

Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним судом норм процесуального права під час з`ясування всіх обставин справи та надання оцінки доказам не впливає на правильність оскаржуваного судового рішення та не є обов`язковою підставою для його скасування, а тому відхиляються судом касаційної інстанції.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів

у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та дотримання норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Верховний Суд є судом права і його повноваження визначені статтями 400, 409 ЦПК України.

Керуючись статтею 390, частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» - адвоката Пивоварова Володимира Івановича на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 вересня 2024 року в справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт плюс» про заміну сторони позивача, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

В. М. Ігнатенко

І. М. Фаловська