Рішення

від 07.03.2024 по справі 522/8027/22-е

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/8027/22-Е

Провадження №2-др/522/27/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі головуючої судді Косіциної В.В. розглянувши заяву представника ОСОБА_1 адвоката Боднара Максима Олександровича про ухвалення додаткового рішення,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходилась цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Голови Одеської обласної ради, Одеської обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання незаконним та скасування рішення про звільнення, стягнення з відповідача коштів, стягнення моральної шкоди.

Рішенням суду від 21 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 до Голови Одеської обласної ради, Одеської обласної ради, Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний центр соціально значущих хвороб» Одеської обласної ради про визнання незаконним та скасування розпоряджень, визнання незаконним та скасування рішення про звільнення, стягнення з відповідача коштів, стягнення моральної шкоди задоволено частково.

09 лютого 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Боднара Максима Олександровича про ухвалення додаткового рішення, у якій заявник просить стягнути з Одеської обласної ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50 000,00 гривень.

Ухвалою суду від 13 лютого 2024 року заява представника ОСОБА_1 адвоката Боднара Максима Олександровича про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду, судове засідання по справі призначено на 21 лютого 2024 року.

20 лютого 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси від Одеської обласної ради надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, у якому заявник просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню з Одеської обласної ради на користь ОСОБА_1

21 лютого 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника ОСОБА_1 адвоката Боднара Максима Олександровича, у якому він просить провести судове засідання по справі без участі позивача та його представника.

21 лютого 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника відповідача адвоката Діденко Катерини Віталіївни, у якому вона просить провести судове засідання по справі без участі відповідача та його представника.

21 лютого 2024 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника Одеської обласної ради Клібанської Л.І. про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника.

У судове засідання, призначене на 21 лютого 2024 року учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Будь яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши та дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У позовній заяві позивач просила стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням суду від 06 лютого 2024 року не вирішено питання про розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Звертаючись до Приморського районного суду м. Одеси із заявою про ухвалення додаткового рішення, представник заявника просить стягнути з відповідача-2 (Одеської обласної ради) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 50000,00 гривень.

Так, 14 червня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги №205/06-22 ( ОСОБА_3 , т.1, а.с.57).

Відповідно до опису робіт (наданих послуг), що викладені у заяві про ухвалення додаткового рішення, ОСОБА_4 було вчинено наступні дії:

- усна консультація адвоката з приводу предмету спору та напрацювання позиції позивача 5000, 00 гривень (п`ять годин витраченого часу);

- підготовка проекту позовної заяви та визначення переліку додаткових доказів по справі з поданням позову до суду 10000,00 гривень (десять годин витраченого часу);

- збір необхідних доказів для справи 2000,00 гривень (три години витраченого часу);

- забезпечення участі у розгляду справи 33000,00 гривень.

Згідно квитанції про прийняття коштів, Адвокат Боднар М.О. прийняв від ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 50000,00 гривень в якості оплати договору №205/06-22 про надання правової допомоги від 14.06.2022 року.

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які необхідно застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Також, суд звертає увагу, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п. 49 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Наталія Михайленко проти України», від 30 травня 2013 року, заява 49069/11).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2022 року в справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22) зазначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Останній може встановлюватися у формі: фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

На думку суду, заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає принципам співмірності, розумності та справедливості з огляду на наступне.

Щодо усної консультації адвоката з приводу предмету спору та напрацювання позиції позивача.

У клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу представник Одеської обласної ради вказує на те, що такий вид правової допомоги не відповідає критеріям реальності адвокатських витрат та розумності їх розмір.

Суд погоджується із таким твердженням, та вважає, що такі витрати не є неминучими, являються виключною ініціативою представника, а тому, не підлягають стягненню, оскільки, позивачка самостійно (без участі представник) не брала участь у судових засіданнях, не здійснювала самостійне складання заяв по суті справи, заяв, клопотань із процесуальних питань тощо.

Щодо підготовки проекту позовної заяви та визначення переліку додаткових доказів по справі з поданням позову до суду, то заявлена позивачем вартість такої послуги та її тривалість відповідають критерію співмірності та справедливості, оскільки, зміст позовної заяви та додатків до неї є значним.

Суд вважає, що розглянута справа є підвищеної складності, що вимагає додаткового часу на пошук законодавства та судової практики. Також, на думку суду позовна заява містить значну кількість додатків, що потребує додаткового часу для їх зібрання.

Тому, суд вважає, що 10 годин для складання та подання до суду позовної заяви відповідають критерію реальності та адекватності , а тому, 10000,00 гривень є тією сумою, яка б відповідала критерію співмірності та була б справедливою.

Щодо збору необхідних доказів для справи, то у заяві про ухвалення додаткового рішення вказано, що така дія була вчинена 02 серпня 2022 року. При цьому, у заяві не вказано, зібрання яких доказів здійснювало представником позивача, а тому, на думку суду, витрати на збір необхідних доказів у розмірі 2000,00 гривень не підлягають відшкодуванню у зв`язку із недоведеністю.

Щодо забезпечення участі у розгляду справи, то суд зазначає про те, що представник позивача фактично брав участь у 19 судових засіданнях, зокрема: 18.08.2022, 14.09.2022, 08.02.2023, 07.03.2023, 04.05.2023, 20.06.2023, 10.07.2023, 14.08.2023, 21.08.2023, 21.08.2023, 04.09.2023, 26.10.2023, 01.11.2023, 13.11.2023, 20.11.2023, 06.12.2023, 14.12.2023, 22.01.2021 та 05.02.2024 року.

Враховуючи різну тривалість судових засідань, їх складність та необхідність у підготовці, на думку суду, 1 500,00 гривень за одне судове засідання було б тією сумою, яка була б співмірною та обгрунтованою, а загальна вартість участі у судових засіданнях повинна становити 28500,00 гривень.

Враховуючи критерії для обчислення розміру витрат на професійну правничу допомогу, визначені законодавством та судовою практикою, суд приходить до висновку про те, що 38500,00 гривень є тією сумою, яка була б співмірною, неминучою та фактично понесеною позивачем внаслідок розгляду справи, та яка підлягає стягненню з Одеської обласної ради в якості витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 141, 270, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Боднара Максима Олександровича про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

Стягнути з відповідача Одеської обласної ради, м. Одеса, просп. Шевченка, 4, ЄДРПОУ 25042882 на користь позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 38500 (тридцять вісім тисяч п`ятсот) гривень 00 (нуль) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення складено та підписано 07 березня 2024 року.

Суддя Косіцина В.В.

07.03.2024