Ухвала

від 05.03.2024 по справі 177/1094/22

КРИВОРІЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1094/22

Провадження № 1-кс/177/20/24

У Х В А Л А

05 березня 2024 року м. Кривий Ріг

Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участі

секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі заяву обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022042070000002 від 11.01.2022 щодо ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 191 КК України, -

за участі:

обвинуваченого ОСОБА_3

представника потерпілої особи ОСОБА_5

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 , згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, перебуває справа № 177/1094/22, з розгляду кримінального провадження № 42022042070000002 від 11.01.2022 щодо ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 191 КК України.

04.03.2024 на адресу Криворізького районного суду Дніпропетровської області надійшла заява обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід судді ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 1 ст. 81 КПК України, у разі заявлення відводу судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку встановленому ч. 3 ст. 35 цього Кодексу.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи від 04.03.2024, для розгляду зазначеної заяви визначено суддю Криворізького районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 .

Заява про відвід судді, яку в судовому засіданні підтримав обвинувачений обґрунтована тим, що суддя при розгляді його клопотання про відвід прокурора ОСОБА_6 дійшла хибного висновку та, не зважаючи на протиправні дії прокурора в даному кримінальному провадженні, винесла ухвалу про відмову в задоволенні відводу прокурора. Суддя ОСОБА_4 не приймає до уваги доводи обвинуваченого щодо невідповідності обвинувального акта вимогам закону та відсутність достатніх доказів вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, в порушення вимог Конституції України та Закону України «Про судоустрій та статус суддів» не застосовує правові висновки Верховного суду при розгляді судової справи.

Представник потерпілої особи ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення заяви про відвід судді, вказуючи на її необґрунтованість та відсутність ознак упередженості судді при розгляді кримінального провадження.

Інші учасники кримінального провадження правом на участь в судовому засіданні з розгляду заяви про відвід не скористалися.

Суд, дослідивши заяву про відвід, вислухавши пояснення обвинуваченого та представника потерпілої особи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на розгляд та вирішення справи незалежним і неупередженим судом.

З метою дотримання цієї гарантії, ст. 80 КПК України передбачено право учасників судового провадження заявити відвід.

Відповідно до ст. 75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого ч. 3 ст. 35 цього Кодексу порядку визначення судді для розгляду справи. У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою.

Відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України, відвід повинен бути вмотивованим.

Згідно з ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Окрім цього, у п. 2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді», які схвалені резолюцією Економічною та Соціальною радою ООН від 27.07.2006 № 2006/23 зазначено, що суддя підлягає відводу від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у його неупередженості.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.11.2006 у справі «Білуха проти України» (заява № 33949/02, п.п. 49, 50, 52,) указав на те, що відповідно до усталеної практики Суду наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Тобто, презумпція особистої неупередженості судді діє, допоки не з`являться докази на користь протилежного.

Той факт, що заявник внаслідок суб`єктивних міркувань сумнівається в неупередженості судді, не свідчить про його реальну упередженість та необ`єктивність і, як наслідок, не тягне за собою усунення судді від розгляду кримінального провадження.

Як випливає з норм чинного КПК, суддя, який розглядає заяву про відвід, не здійснює перевірку та оцінку рішень, які приймаються суддею, якому заявлено відвід.

Згідно пояснень обвинуваченого ОСОБА_3 він не погоджується з рішенням судді щодо відмови у задоволенні його заяви про відвід прокурора та з іншими прийнятими нею процесуальними рішеннями в кримінальному провадженні.

В той же час, у поданій заяві про відвід не наведено жодної підстави, яка б свідчила про неможливість судді брати участь у кримінальному провадженні, а твердження обвинуваченого про упередженість судді та нехтування нею нормами чинного законодавства не підтверджуються жодними доказами, тобто, твердження зазначені заявником не вказують на конкретні факти, які могли б бути перевірені судом, та які б дозволили встановити наявність чи відсутність підстав для відводу судді.

Отже, сумніви заявника стосовно неупередженості судді ОСОБА_4 , а також щодо можливих видимих ознак її наявності, не підтверджені жодними доказами, а тому не можуть бути визнані об`єктивно обґрунтованими та виправданими.

З огляду на викладене, приходжу до висновку, що в неупередженості судді Криворізького районного суду Дніпропетровської області ОСОБА_4 при розгляді кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022042070000002 від 11.01.2022 щодо ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 191 КК України, немає правомірних сумнівів, відтак, правові підстави для задоволення заяви про відвід відсутні.

Керуючись ст. ст. 75, 80, 81 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви обвинуваченого ОСОБА_3 про відвід головуючого судді ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42022042070000002 від 11.01.2022 щодо ОСОБА_3 за ч. 4 ст. 191 КК України.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1