Ухвала

від 06.03.2024 по справі 741/1539/19

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер № 741/1539/19

Номер провадження 4-с/741/3/24

УХВАЛА

іменем України

06 березня 2024 року м. Носівка

Суддя Носівського районного суду Чернігівської області Крупина А.О., розглянувши скаргу ОСОБА_1 , особа, дії якої оскаржуються: державний виконавець Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панасенко Лія Романівна, стягувач ОСОБА_2 , заінтересована особа військова частина НОМЕР_1 , про визнання незаконною та скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника,

УСТАНОВИВ:

01 березня 2024 року через систему «Електронний суд» до Носівського районного суду Чернігівської області надійшла вказана скарга ОСОБА_1 , подана в його інтересах адвокатом Сологубом Сергієм Анатолійовичем.

У скарзі скаржник просить визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панасенко Л.Р. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесену 17 січня 2024 року по виконавчому провадженню № 63025315.

В обґрунтування скарги скаржник указує на те, що до на виконанні Дружківського ВДВС перебуває виконавче провадження № 63025315 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку на кожну дитину щомісячно. ОСОБА_1 на теперішній час проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , де з його грошового забезпечення за постановою державного виконавця проводяться стягнення аліментів та заборгованості в розмірі 50% від грошового забезпечення. 26 лютого 2024 року представником скаржника встановлено, що 17 січня 2024 року державним виконавцем Панасенко Л.Р. винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, згідно з якою попередню постанову від 09 серпня 2023 року про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 у розмірі 50% доходів вирішено вважати недійсною, постановлено стягувати з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 70% з усіх видів доходів до погашення заборгованості, а після погашення у розмірі 1/3 частини від доходу.

Посилаючись на ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», Закон України «Про оплату праці», Інструкцію про з організації примусового виконання рішень № 512/5 від 02 квітня 2012 року, представник скаржника просить визнати вищевказану постанову державного виконавця від 17 січня 2024 року незаконною та скасувати її.

Стосовно сплати судового збору представник скаржника указує, що чинний ЦПК України та Закон України «Про судовий збір» не передбачають сплату судового збору за подання скарги на дії, рішення державного виконавця.

Вивчивши скаргу, дослідивши надані документи, суддя робить висновок, що зазначена скарга підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням норм ЦПК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У пункті 13 постанови № 6 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 7 лютого 2014 року роз`яснено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 35 частини сьомої статті 82 Закону про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення статті ст. 185 ЦПК України. За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI, із змінами (надалі Закон № 3674).

Разом з цим, відповідно до статей 1 та 2 Закону № 3674 за подання скарг до суду на всій території України справляється судовий збір, платниками якого є, зокрема, громадяни України, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Зі змісту статті 5 Закону № 3674 убачається, що до переліку осіб, звільнених від сплати судового збору, громадяни України, які оскаржують дії та рішення державного виконавця щодо винесення оскаржуваних постанов, не включені. Частина 2 ст. 3 Закону № 3674 містить вичерпний перелік заяв, за подання яких судовий збір не справляється, у якому відсутній такий вид звернення як скарга на дії державного виконавця.

При цьому, положеннями ст. 452 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

У постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року (справа №660/612/16-ц), від 13 травня 2019 року (справа № 753/12383/16) роз`яснено, що у розділі VII ЦПК України та Законі України «Про судовий збір» не передбачено необхідності сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС позивачем, який є стягувачем. Таке розуміння існуючого механізму правового регулювання ґрунтується на тому, що виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду, а позивачем уже сплачено судовий збір при зверненні до суду з позовом, або він мав пільги зі сплати такого збору.

Отже, оскільки в даному випадку мова йде про правовідносини, які виникли між скаржником (боржником) та державним виконавцем, а не про правовідносини, які склалися між сторонами за рішенням суду в справі № 741/1539/19, що виконується, скаржник при зверненні до суду із скаргою, мав сплатити судовий збір за ставкою, як за подання до суду позовної заяви немайнового характеру.

Згідно зі ст. 8 Закону № 3674, ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Докази того, що позивач у встановленому законом порядку звільнений від сплати судового збору, а також клопотання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати, у матеріалах даної скарги відсутні.

Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн. 00 коп. (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік").

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою передбачена ставка судового збору відповідно 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається зі змісту прохальної частини скарги, скаржником заявлено одну немайнову вимогу (постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника). Скаргу подано в електронній формі через систему "Електронний суд".

Тому належною сплатою судового збору при поданні до суду скарги за одну вимогу немайнового характеру буде сплата судового збору в сумі 968,96 грн., яку скаржникові необхідно сплатити та надати суду докази на підтвердження такої сплати.

Суд зазначає, що обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України, у зв`язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Креуз проти Польщі" (п. 60) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Окрім цього, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (ст. 449 ЦПК України).

З матеріалів скарги убачається, що предметом оскарження є постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 17 січня 2024 року.

Разом з цим, представник скаржника до суду зі скаргою звернувся лише 01 березня 2024 року. У тексті скарги міститься посилання на те, що про існування оскаржуваної постанови ОСОБА_1 стало відомо з листа-відповіді відділу ДВС від 26 лютого 2024 року, який надійшов на електронну адресу представника боржника адвоката Сологуба С.А. 26 лютого 2024 року.

У п. 7 оскаржуваної постанови від 17 січня 2024 року (ВП № 63025315), копія якої додана представником до скарги державним виконавцем, зазначено: «Копію постанови направити для виконання до військової частини НОМЕР_1 та сторонам виконавчого провадження до відома».

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 указано, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься переліку таких поважних причин, їх з`ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз`яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

Відповідно до положень ч. 1ст. 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у листі №24-152/0/4-13 від 28 січня 2013 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення у цивільній справі» зазначив, що право на звернення до суду є строковим. Скаргу на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Якщо зі скарги вбачається, коли заявник дізнався про порушення свого права, і при цьому скарга подана з пропущенням встановленого строку, суддя має право залишити скаргу без розгляду на стадії відкриття провадження у справі. Це повністю відповідає положенням статей 13, 126 ЦПК щодо диспозитивності цивільного судочинства.

Однак, з матеріалів скарги слідує, що представником скаржника не додано заяву про поновлення строку звернення з цією скаргою до суду. При цьому, норми цивільного процесуального законодавства не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі підстави визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Поважними причинами пропущення строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Представник скаржника Сологуб С.А. зазначає, що скарга подається в межах строку, встановленого пунктом «а» частини 1 статті 449 ЦПК України, у той час, як вона фактично подана до суду лише 01 березня 2024 року.

Отже, представнику скаржника необхідно обґрунтувати обставини справи в цій частині та надати заяву про поновлення строків з посиланням на причини пропуску строку у разі його пропущення.

Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов`язків сторін у справі, визначених Цивільним процесуальним кодексом України, суд винятково з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.

Крім того, у відповідності до ст. 183 ЦПК України встановлює загальні вимоги до письмових заяв, клопотань, заперечень тощо у цивільному провадженні.

Зокрема, згідно з абз. 2 ч. 3 указаної норми до заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Судом встановлено, що представник скаржника ОСОБА_5 не долучив до скарги доказів направлення копій скарги іншим учасникам провадження, зокрема стягувачу (позивачу) ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

За приписом ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2, ч. 3ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику п`ятиденного строку з дня отримання ним копії ухвали для усунення недоліків скарги.

Керуючись ст. ст.175,177,185,449,450 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , особа, дії якої оскаржуються: державний виконавець Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панасенко Лія Романівна, стягувач ОСОБА_2 , заінтересована особа військова частина НОМЕР_1 , про визнання незаконною та скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника залишити без руху.

Надати скаржникові строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання ним копії ухвали про залишення скарги без руху.

Роз`яснити скаржнику, що у разі, якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, скарга буде вважатися неподаною та буде повернута скаржникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Анатолій КРУПИНА