Ухвала

від 10.09.2024 по справі 741/1539/19

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер № 741/1539/19

Номер провадження 4-с/741/3/24

УХВАЛА

іменем України

10 вересня 2024 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупина А.О.,

за участю секретаря судових засідань Багмута О.С.,

представника скаржника адвоката Сологуба С.А. (у режимі відеконференцзв`язку),

державного виконавця Панасенко Л.Р. (у режимі відеконференцзв`язку),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Носівка матеріали скаргу ОСОБА_1 , особа, дії якої оскаржуються: державний виконавець Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панасенко Лія Романівна, стягувач ОСОБА_2 , заінтересована особа військова частина НОМЕР_1 , про визнання незаконною та скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника,

УСТАНОВИВ:

У березні 2024 року адвокат Сологуб С.А., діючи від імені та представляючи інтереси скаржника (боржника) ОСОБА_1 , звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області із указаною скаргою.

В обґрунтування вимог скарги представник скаржника указував на те, що на примусовому виконанні Дружківського відділу державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження № 63025315 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 15 жовтня 2019 року і до досягнення старшою дитиною повноліття, відкрите на підставі виконавчого листа № 741/1453/19, виданого Носівським районним судом Чернігівської області.

17 січня 2024 року державним виконавцем Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Панасенко Лією Романівною було винесену постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою попередню постанову від 09 серпня 2023 року про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 у розмірі 50 % доходів вважати недійсною, постановлено стягувати аліменти у розмірі 70 % з усіх видів доходів до погашення заборгованості, а після погашення заборгованості у розмірі 1/3 частини від доходу.

Уважає, що державний виконавець не мав законних підстав виносити оскаржувану постанову від 17 січня 2024 року та змінювати розмір стягнення з 50 відсотків до 70 відсотків грошового забезпечення, оскільки такий розмір відрахувань із заробітної плати може здійснюватись при сукупності двох підстав: відбування покарання у вигляді виправних робіт (до 20 %) і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей (до 50 %). Просив суд визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Дружківського відділу ДВС у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панасенко Л.Р. від 17 січня 2024 року по виконавчому провадженню № 63025315.

Ухвалою судді від 12 березня 2024 року прийнято до провадження скаргу ОСОБА_1 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 15 квітня 2024 року (а. с. 48).

15 квітня 2024 року судом було задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Сологуба С.А. та відкладено судове засідання до 01 липня 2024 року (а. с. 124).

01 липня 2024 року розгляд справи було відкладено до 09 вересня 2024 року у зв`язку з неявкою до суду скаржника ОСОБА_1 , стягувача ОСОБА_2 , державного виконавця ОСОБА_5 та представника військової частини НОМЕР_1 .

У судовому засіданні 09 вересня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Сологуб С.А. вимоги скарги підтримав повністю, пояснивши, що наразі скаржник (боржник) ОСОБА_1 є військовослужбовцем ЗСУ та донедавна отримував дохід у ВЧ НОМЕР_1 . Він ( ОСОБА_1 ) ніколи не відмовлявся та не відмовляється від необхідності виконання виконавчого листа від 09 вересня 2020 року у справі № 741/1539/19 про стягнення з нього аліментів на утримання дітей, визнає та не заперечує наявність у нього певної заборгованості по аліментних зобов`язаннях. У березні 2024 року з рахунку ОСОБА_1 в установі банку було списано на погашення заборгованості 40117 грн, також у серпні 2024 року ним було добровільно сплачено суму 3900 грн. Уважає, що стаття 70 Закону України «Про виконавче провадження», установлюючи норму, що розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків, виходить з того, що у такому розмірі відрахування можуть здійснюватись при сукупності таких фактів: відбування покарання у вигляді виправних робіт (стаття 55 КК України, стаття 31 КУпАП) - до 20 відсотків та при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей - до 50 %, які у цій справі відсутні. Привертав увагу суду, що сторона скаржника (боржника) просить суд скасувати постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 17 січня 2024 року, і у такому разі залишиться чинною постанова від 09 серпня 2023 року, якою встановлено розмір інший відрахувань на користь стягувача - 50 % з усіх видів доходів та яка державним виконавцем безпідставно була визнана недійсною.

У судове засідання 09 вересня 2024 року особа, дії якої оскаржуються, - державний виконавець Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панасенко Лія Романівна зі скаргою не погодилась та просила суд у її задоволенні відмовити. Зазначала, що визначений в оскаржуваній постанові від 17 січня 2024 року розмір аліментів - 70 % з усіх видів доходів ОСОБА_1 , а після погашення заборгованості - 1/3 частина від доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідає вимогам частини 3 статті 70 Закону України «Про виконавче провадження». Станом на 31 серпня 2024 року розмір заборгованості ОСОБА_1 за аліментами становив 97687 грн 96 коп., а 05 вересня 2024 року нею винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Ніжинського відділу Державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у зв`язку з направленням ОСОБА_1 для зарахування на військовий облік у м. Носівка Чернігівської області.

Скаржник (божник) ОСОБА_1 до суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник військової частини НОМЕР_1 до суду не з`явився, подав письмову заяву

про розгляд 09 вересня 2024 року справи без його участі.

Статтею 43 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 450 ЦПК України).

Отже, учасники справи на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Суд, вислухавши пояснення представника скаржника (відповідача), державного виконавця, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами та зібрані у справі докази, дійшов до наступного висновку.

Так, згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом установлено, що рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 11 березня 2020 року у справі № 741/1539/19 позов ОСОБА_2 задоволено, ухвалено стягувати з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП не встановлено, місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 :

- на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 15 жовтня 2019 року, і до досягнення старшою дитиною повноліття.

- на її ( ОСОБА_2 ) утримання аліменти в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 15 жовтня 2019 року і до досягнення молодшим сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_6 . (а.с.19-20).

14 вересня 2020 року постановою старшого державного виконавця Носівського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Сіренка С.О. було відкрито виконавче провадження номер 63025315 з виконання виконавчого листа № 741/1539/19, виданого 09 вересня 2020 року, боржник ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 (а. с. 108).

12 листопада 2020 року указане вище виконавче провадження було передано за територіальністю до Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та прийняте цим відділом до виконання 14 грудня 2020 року. Заборгованість по аліментах щодо сина ОСОБА_3 становить 40190 грн 50 коп., щодо сина ОСОБА_4 30075 грн 95 коп. (а. с. 47).

У подальшому 09 серпня 2023 року державним виконавцем Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Карпенка А.Е. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (ВП № 63025315) на підставі примусового виконання виконавчого листа 741/1539/19, виданого 09 вересня 2020 року Носівським районним судом Чернігівської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів у розмірі 1/3 частини доходу, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісячно, починаючи з 15 жовтня 2019 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. Згідно з розрахунком державного виконавця на 30 червня 2023 року борг складає 227024 грн 69 коп. У вказаній постанові державний виконавець просить відраховувати на користь стягувача 50 % з усіх видів доходів ОСОБА_1 , після погашення заборгованості відраховувати 1/3 частину згідно виконавчого листа (а. с. 34-35, 112).

17 січня 2024 року постановою державного виконавця Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панасенко Л.Р. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (ВП № 63025315), встановлено: прошу постанову про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 № 63025315 від 09 серпня 2023 року вважати недійсною. Натомість, вважати дійсною та врахувати у роботі вимоги постанови № 63025315 від 17 січня 2024 року. Постановлено звернути стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 у військовій частині НОМЕР_1 . Здійснювати відрахування із суми з доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства станом на 01 січня 2024 року заборгованість по сплаті аліментів складає 198 877 грн 20 коп. Стягувати аліменти у розмірі 70 % в усіх видів доходів до погашення заборгованості, а після погашення у розмірі 1/3 частини від доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 10 жовтня 2019 року і до досягнення старшою дитиною повноліття. Утримані кошти перераховувати отримувачу ОСОБА_2 (а. с. 37-39).

За періоди з 12 березня 2020 року та по 29 лютого 2024 року військова частина НОМЕР_1 надсилала до Дружківського МВДВС Східного МУ МЮ (м. Харків) звіти про здійснені відрахування та виплати щодо ОСОБА_1 (а. с. 114-117).

07 березня 2024 року Дружківським відділом державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з рахунку в установі АТ «Ощадбанку» Чопика Д.В. списано 40117 грн 66 коп. за призначенням платежу: стягнення за ВП № 63025315 з виконання виконавчого документа. Виконавчий лист № 741/1539/19, виданий 09.09.2020, документ видав: Носівський районний суд Чернігівської області, що підтверджується платіжною інструкцією за № 2221. (а.с.113).

Згідно з розрахунком зі сплати аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 від 10 квітня 2024 року станом на березень 2024 року сукупний розмір заборгованості становив 145 567 грн 47 коп. (а.с.119-120).

19 серпня 2024 року військова частина НОМЕР_1 повідомила керівника Дружківського ВДВС у Краматорському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), що ОСОБА_1 виключений зі списків військової частини НОМЕР_1 05 серпня 2024 року та направлений на зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_7 . Станом на 06 серпня 2024 року існує заборгованість у розмірі 138 517 грн. 21 коп.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зважає на таке.

Так, частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що, відповідно до закону, підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII, із змінами (далі - Закон № 1404).

Відповідно до ст. 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія (судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових-осіб) (далі - рішення) це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус.

Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (ст. 3 цього Закону № 1404).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону № 1404 заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону № 1404).

Права та обов`язки виконавців визначені статтею 18 Закону № 1404.

Частиною 1 цієї статті Закону встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Право на справедливий суд, гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. Право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997, § 40).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 липня 2004 року по справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду». У рішенні від 17 травня 2005 року по справі «Чіжов проти України» (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії параграф 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи (ст. 68 Закону № 1404).

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці щомісяця надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України. У разі припинення перерахування коштів стягувачу підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи-підприємці не пізніш як у триденний строк повідомляють виконавцю про причину припинення виплат та зазначають нове місце роботи, проживання чи навчання боржника, якщо воно відоме (ст. 69 Закону № 1404).

Згідно зі ст. 70 Закону № 1404 розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості:

у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків;

за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

У зв`язку із невиконанням скаржником (боржником) ОСОБА_1 зобов`язань по сплаті аліментів, що порушує права дітей на достатнє матеріальне забезпечення, а станом на 30 грудня 2023 року за розрахунком державного виконавця існувала заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 198 663 грн 94 коп. (а.с.119), ураховуючи, що обмеження розміру усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника, яке не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, державний виконавець Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панасенко Л.Р. обґрунтовано, керуючись статтею 70 Закону № 1404 17 січня 2024 року винесла постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника про стягнення аліментів у розмірі 70 % в усіх видів доходів до погашення заборгованості, а після погашення у розмірі 1/3 частини від доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 10 жовтня 2019 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Отже, державним виконавцем дотримано приписи ст. 68-70 Закону № 1404 при проведенні виконавчих дій щодо примусового виконання виконавчого листа № 741/1539/19, виданого Носівським районним судом Чернігівської області 09 вересня 2020 року, тобто оспорювана постанова прийнята відповідно до вимог закону, в межах повноважень державного виконавця.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року по справі № 161/20072/18.

Суд відхиляє доводи сторони скаржника про те, що державний виконавець не мав законних підстав виносити оскаржувати постанову від 17 січня 2024 року та змінювати розмір стягнення з 50 відсотків до 70 відсотків грошового забезпечення, оскільки такий розмір відрахувань із заробітної плати може здійснюватись при сукупності двох підстав: відбування покарання у вигляді виправних робіт (до 20 %) і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей (до 50%), оскільки такі доводи засновані на помилковому та довільному тлумаченні норм матеріального права.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 2 ст. 12 ЦПК). Натомість роль суду зводиться до керування ходом судового процесу; роз`яснення у випадку необхідності учасникам судового процесу їхніх процесуальних прав та обов`язків, наслідків вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК (п.п. 1, 3, 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК).

Законодавцем визначено, а саме ч. 1 ст. 79 ЦПК України, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Невиконання обов`язку по доказуванню для сторін й інших суб`єктів правового спору матиме матеріально-правові і процесуально-правові наслідки.

За викладених обставин справи та норм законодавства суд приходить до висновку, що скаржник не довів обставини, на які він посилався. Оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, то невиконання обов`язку по доказуванню для позивача має процесуально-правові наслідки.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів суд приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги та залишенням оскаржуваної постанови від 17 січня 2024 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (ВП № 63025315) в силі.

Вирішуючи питання щодо дотримання стороною скаржника строку на подання скарги суд виходить з такого.

Статтею 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Відповідно до частини 5 статті 74 Закону № 1404 рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статті 122 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Статтею 126 ЦПК України передбачено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 4 статті 123 ЦПК України строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Перебіг строку, закінчення якого пов`язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події.

Виходячи з результату системного аналізу вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини 1 статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону № 1404, перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якої пов`язано його початок, тобто після фактичної обізнаності особи про порушення її прав і свобод.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20) та у постанові від 07 липня 2021 року у справі № 127/2-200/2004 (провадження № 61-16384св19).

Про винесення указаної постанови від 17 січня 2024 року Дружківський відділ державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 26 лютого 2024 року листом вих. № 864/11204/23/2024 письмово повідомив представника боржника ОСОБА_1 адвоката Сологуба С.А. (а.с.36), натомість скарга до суду подана через підсистему «Електронний суд» 01 березня 2024 року, тобто з дотримання 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

При цьому, матеріали справи не містять відомостей про фактичну обізнаність скаржника (боржника) ОСОБА_1 чи його представника адвоката Сологуба С.А. про оскаржувану постанову в інший день, аніж 26 лютого 2024 року, а тому суд не знаходить підстав для висновку про подання скарги після закінчення процесуальних строків та залишення цієї скарги без розгляду.

Керуючись ст. ст. 41, 129 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 23, 76-89, 95, 351, 352, 447-453 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, від 17 січня 2024 року у виконавчому провадженні № 603025315 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника відмовити.

Скажник (боржник): ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Особа, дії якої оскаржуються: державний виконавець Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панасенко Лія Романівна, адреса м. Дніпро, РНОКПП НОМЕР_4 .

Стягувач: ОСОБА_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Заінтересована особа: військова частина НОМЕР_1 , АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 .

Ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення до Чернігівського апеляційного суду через Носівський районний суд Чернігівської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 10 вересня 2024 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА