Ухвала

від 11.03.2024 по справі 741/1539/19

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер № 741/1539/19

Номер провадження 4-с/741/3/24

УХВАЛА

іменем України

11 березня 2024 року м. Носівка

Суддя Носівського районного суду Чернігівської області Крупина А.О., розглянувши скаргу ОСОБА_1 , особа, дії якої оскаржуються: державний виконавець Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панасенко Лія Романівна, стягувач ОСОБА_2 , заінтересована особа військова частина НОМЕР_1 , про визнання незаконною та скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника,

УСТАНОВИВ:

01 березня 2024 року через систему «Електронний суд» до Носівського районного суду Чернігівської області надійшла вказана скарга ОСОБА_1 , подана в його інтересах адвокатом Сологубом Сергієм Анатолійовичем.

У скарзі скаржник просить визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панасенко Л.Р. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, винесену 17 січня 2024 року по виконавчому провадженню № 63025315.

В обґрунтування скарги скаржник указує на те, що до на виконанні Дружківського ВДВС перебуває виконавче провадження № 63025315 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку на кожну дитину щомісячно. ОСОБА_1 на теперішній час проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 , де з його грошового забезпечення за постановою державного виконавця проводяться стягнення аліментів та заборгованості в розмірі 50% від грошового забезпечення. 26 лютого 2024 року представником скаржника встановлено, що 17 січня 2024 року державним виконавцем Панасенко Л.Р. винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, згідно з якою попередню постанову від 09 серпня 2023 року про звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 у розмірі 50% доходів вирішено вважати недійсною, постановлено стягувати з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 70% з усіх видів доходів до погашення заборгованості, а після погашення у розмірі 1/3 частини від доходу.

Посилаючись на ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», Закон України «Про оплату праці», Інструкцію про з організації примусового виконання рішень № 512/5 від 02 квітня 2012 року, представник скаржника просить визнати вищевказану постанову державного виконавця від 17 січня 2024 року незаконною та скасувати її.

Стосовно сплати судового збору представник скаржника указує, що чинний ЦПК України та Закон України «Про судовий збір» не передбачають сплату судового збору за подання скарги на дії, рішення державного виконавця.

Ухвалою судді Носівського районного суду Чернігівської області від 06 березня 2024 року скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано скаржникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання ним копії ухвали про залишення скарги без руху, зокрема для сплати судового збору в сумі 968,96 грн., надання заяви про поновлення строків на звернення до суду зі скаргою з посиланням на причини пропуску строку у разі його пропущення, долучення до скарги доказів направлення копії скарги стягувачу (позивачу) ОСОБА_2 .

11 березня 2024 року через систему «Електронний суд» представник скаржника ОСОБА_5 подав до суду клопотання на виконання ухвали судді від 06 березня 2024 року, у якому указав, крім іншого, що відповідно до п. 13 ч. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, на підтвердження цього додано посвідчення серії НОМЕР_2 , тому він звільнений від сплати судового збору.

Однак суддя зауважує, що вимоги ухвали судді Носівського районного суду Чернігівської області Крупини А.О. від 06 березня 2024 року про залишення скарги без руху виконані представником скаржника не в повному обсязі.

Вивчивши скаргу, дослідивши надані документи, суддя робить висновок, що зазначена скарга підлягає повторному залишенню без руху, оскільки подана з порушенням норм ЦПК України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У пункті 13 постанови № 6 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 7 лютого 2014 року роз`яснено, що скарга на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, та містити відомості, зазначені в пунктах 35 частини сьомої статті 82 Закону про виконавче провадження, зокрема зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби та норму закону, яку порушено, а також обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Якщо скарга за формою і змістом не відповідає таким вимогам, то застосовуються положення статті ст. 185 ЦПК України. За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року № 3674-VI, із змінами (надалі Закон № 3674).

Разом з цим, відповідно до статей 1 та 2 Закону № 3674 за подання скарг до суду на всій території України справляється судовий збір, платниками якого є, зокрема, громадяни України, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Зі змісту статті 5 Закону № 3674 убачається, що до переліку осіб, звільнених від сплати судового збору, громадяни України, які оскаржують дії та рішення державного виконавця щодо винесення оскаржуваних постанов, не включені. Частина 2 ст. 3 Закону № 3674 містить вичерпний перелік заяв, за подання яких судовий збір не справляється, у якому відсутній такий вид звернення як скарга на дії державного виконавця.

При цьому, положеннями ст. 452 ЦПК України передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

У постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року (справа №660/612/16-ц), від 13 травня 2019 року (справа № 753/12383/16) роз`яснено, що у розділі VII ЦПК України та Законі України «Про судовий збір» не передбачено необхідності сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС позивачем, який є стягувачем. Таке розуміння існуючого механізму правового регулювання ґрунтується на тому, що виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду, а позивачем уже сплачено судовий збір при зверненні до суду з позовом, або він мав пільги зі сплати такого збору.

Отже, оскільки в даному випадку мова йде про правовідносини, які виникли між скаржником (боржником) та державним виконавцем, а не про правовідносини, які склалися між сторонами за рішенням суду в справі № 741/1539/19, що виконується, скаржник при зверненні до суду із скаргою, мав сплатити судовий збір за ставкою, як за подання до суду позовної заяви немайнового характеру.

Станом на 01 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн. 00 коп. (стаття 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік").

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою передбачена ставка судового збору відповідно 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається зі змісту прохальної частини скарги, скаржником заявлено одну немайнову вимогу (постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника). Скаргу подано в електронній формі через систему "Електронний суд".

Тому належною сплатою судового збору при поданні до суду скарги за одну вимогу немайнового характеру буде сплата судового збору в сумі 968,96 грн., яку скаржникові необхідно сплатити та надати суду докази на підтвердження такої сплати.

Щодо посилання представника скаржника на те, що скаржник ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 статті 5 Закону України «Про судовий збір» варто зазначити, що відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом № 3551-XII.

За змістом статті 22 Закону № 3551-XII особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 зазначила, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.

Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір» в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» указує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.

Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.

Вимоги скарги про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця не стосуються пільг, доплат чи інших соціальних гарантій позивача як учасника бойових дій.

Отже, заявлені вимоги скарги не пов`язані з порушенням права скаржника на соціальний захист саме як учасника бойових дій. Тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.

Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права висловлені у постанові Верховного Суду від 19.10.2020 у справі №240/934/20.

Суд зазначає, що обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України, у зв`язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Креуз проти Польщі" (п. 60) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до ч. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

За приписом ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175і177цьогоКодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2, ч. 3ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

За таких обставин скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику п`ятиденного строку з дня отримання ним копії ухвали для усунення недоліків скарги.

Керуючись ст. ст.175,177,185,449,450 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , особа, дії якої оскаржуються: державний виконавець Дружківського відділу державної виконавчої служби у Краматорському районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Панасенко Лія Романівна, стягувач ОСОБА_2 , заінтересована особа військова частина НОМЕР_1 , про визнання незаконною та скасування постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника залишити без руху.

Надати скаржникові додатковий строк для усунення недоліків (пред`явлення квитанції про сплату судового збору на суму 968,96 грн.), який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання ним копії ухвали про залишення скарги без руху.

Роз`яснити скаржнику, що у разі, якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, скарга буде вважатися неподаною та буде повернута скаржникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Анатолій КРУПИНА