Постанова

від 27.02.2024 по справі 910/7870/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2024 р. Справа№ 910/7870/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Тарасенко К.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання Сабалдаш О.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 27.02.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Спецкомбінат ПКПО» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 (повний текст рішення складено 16.10.2023)

у справі № 910/7870/23 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Релігійної організації «Релігійна Громада Воскресіння Христового Української Православної Церкви у Деснянському районі м. Києва»

третя особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні позивача Ритуальна служба Спеціалізоване комунальне підприємство «Спецкомбінат ПКПО»

про виселення з орендованого майна

В С Т А Н О В И В :

Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Релігійної організації "Релігійна Громада Воскресіння Христового Української Православної Церкви у Деснянському районі м. Києва" про виселення з орендованого майна, зокрема, з нежитлових приміщень загальною площею 220,07 кв. м, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Крайня, 3.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, орендодавець посилається на те, що термін дії договору закінчився 25.11.2022, відповідач приміщення добровільно не звільнив, займає їх безпідставно та підлягає виселенню з нежитлових приміщень.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 06.11.2023 (згідно поштового трекера на конверті) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі № 910/7870/23 у повному обсязі та постановити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі. Просив вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник вказав, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про відмову у задоволенні позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в апеляційній скарзі зазначив, що балансоутримувач за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав визначених ст. 19 Закону, що залишено судом поза увагою. Крім того, скаржник зазначив, що лист був направлений простою кореспонденцією, оскільки особливих вимог до відправлення законодавством не встановлено.

Також, Департамент стверджує, що суд помилково не прийняв до уваги лист, в якому міститься відмітка про відмову отця Андрія його отримати, посилаючись на те, що у балансоутримувача відсутні підстави перевірки посадових обов`язків працівників відповідача.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №910/7870/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/7870/23. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі № 910/7870/23.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Ритуальна служба Спеціалізоване комунальне підприємство «Спецкомбінат ПКПО» 08.11.2023 (згідно поштового трекера на конверті) також звернулася до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі №910/7870/23 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги, Ритуальна служба Спеціалізоване комунальне підприємство «Спецкомбінат ПКПО» зазначила, що місцевий господарський суд, не повно та не об`єктивно з`ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому, на думку скаржника, рішення суду про відмову у задоволенні позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню.

Зокрема, Ритуальна служба Спеціалізоване комунальне підприємство «Спецкомбінат ПКПО» вважає, що судом не взято до уваги, що третя особа направила на адресу відповідача лист №249-398 від 21.10.2022, що підтверджується квитанцією АТ «Укрпошта».

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) справу № 910/7870/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Станік С.Р., Тарасенко К.В.

23.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/7870/23.

Разом з тим, головуючий суддя Тищенко О.В. перебувала у відрядженні з 26.11.2023 по 02.12.2023. Питання пов`язані з рухом апеляційної скарги вирішується після повернення судді з відрядження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі № 910/7870/23 залишено без руху. Запропоновано апелянту надати докази, що підтверджують надсилання апеляційної скарги Релігійній організації «Релігійна Громада Воскресіння Христового Української Православної Церкви у Деснянському районі м. Києва» на адресу юридичного місця знаходження. Надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 апеляційну скаргу Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спецкомбінат ПКПО» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі №910/7870/23 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

14.12.2023 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про усунення недоліків з надсилання апеляційної скарги Релігійній організації «Релігійна Громада Воскресіння Христового Української Православної Церкви у Деснянському районі м. Києва» на адресу юридичного місця знаходження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі № 910/7870/23, справу призначено до розгляду на 06.02.2024.

29.12.2023 на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшла заява Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спецкомбінат ПКПО» про усунення недоліків з клопотанням про поновленням строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2024 поновлено Ритуальній службі Спеціалізоване комунальне підприємство «Спецкомбінат ПКПО» пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі №910/7870/23, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спецкомбінат ПКПО» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі № 910/7870/23. Об`єднано апеляційні скарги Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спецкомбінат ПКПО» та Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі № 910/7870/23, в одне апеляційне провадження для спільного розгляду.

15.01.2024 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу позивача, в якому відповідач заперечив проти задоволення апеляційної скарги позивача, мотивуючи тим, що доводи, викладені у апеляційній скарзі, не відповідають фактичним обставинам, та не підтверджені належними доказами, а рішення місцевого господарського суду від 04.10.2023 прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з чим, позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Також 01.02.2024 відповідачем були подані додаткові докази у справі, разом з тим, відповідачем не надано докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, а тому не приймаються колегією суддів до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України відкладено розгляд справи на 27.02.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/7870/23. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу№910/7870/23 передано на розгляд колегії судді Тищенко О.В. (суддя-доповідач), Тарасенко К.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 прийнято справу №910/7870/23 за апеляційними скаргами Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Спецкомбінат ПКПО» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі № 910/7870/23 до свого провадження визначеною колегією суддів у складі Тищенко О.В. (суддя-доповідач), Тарасенко К.В., Гончаров С.А.

У судове засідання 27.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду з`явились представники сторін.

Представники позивача надав свої пояснення та просив апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача проти апеляційних скарг заперечив та просив їх залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Спецкомбінат ПКПО» надав свої пояснення та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

У відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно до ч.1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.11.2019 між Департаментом комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі- позивач, орендодавець), Релігійною організацією "Релігійна Громада Воскресіння Христового Української Православної Церкви у Деснянському районі м. Києва" (далі - відповідач, орендар) та Ритуальною службою Спеціалізоване комунальне підприємство "Спецкомбінат ПКПО" (далі - балансоутримувач) був укладений договір №809-2 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.10.2016 року), відповідно до умов якого орендар прийняв в оренду нерухоме майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, а саме нежитлову будівлю загальною площею 220,07 кв. м. (далі - об`єкт оренди), яке знаходиться в м. Києві, по вул. Крайня, З, для розміщення релігійної організації (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 2.1. договору об`єктом оренди є нежитловий будинок загальною площею 220,07 кв. м, згідно з викопіюванням з поповерхового плану, що складає невід`ємну частину договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28 жовтня 2016 року № 809-2.

Вартість об`єкта оренди, згідно із затвердженим 19.08.2019 висновком про вартість майна станом на 31.05.2019 становить: за 1 кв.м. 11 768,98 грн, всього 2 590 000,00 грн. (п. 2.2. договору).

Згідно з п.3.1. договору орендна плата визначена на підставі методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280 (в редакції рішення Київської міської ради від 06.12.2018 № 253/6304) та становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2019 року: 00 грн 97 коп. за 1 кв.м орендованої площі, що в цілому складає: 214 грн 31 коп. (двісті чотирнадцять грн. 31 коп). Якщо договір укладено на строк, що перевищує три роки, розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку переглядається кожні три роки і доводиться до орендаря листом за підписом уповноваженої особи орендодавця.

Відповідно до п.3.7. договору оренди, орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця за поточний місяць.

Згідно з п. 4.2.19 договору орендар зобов`язаний після припинення дії цього договору протягом 3 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству-балансоутримувачу. Акт приймання-передачі об`єкта підписується відповідним орендодавцем, орендарем та підприємством-балансоутримувачем. У разі невиконання цього пункту орендар сплачує неустойку у подвійному розмірі орендної плати.

Згідно з п. 7.5 Договору у разі закінчення/припинення дії цього Договору або при його розірванні орендар зобов`язаний за актом приймання-передачі повернути об`єкт підприємству-балансоутримувачу у стані, не гіршому, ніж в якому перебував об`єкт на момент передачі його в оренду, з урахуванням усіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об`єкта без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Відповідно до п. 9.1 договору, він є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 27.11.2019 до 25.11.2022.

Відповідно до п. 9.4. договору оренди даний договір припиняється в разі: ліквідації орендодавця або орендаря; невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору; закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта; у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа); в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 9.7. договору для продовження дії договору на новий строк орендар звертається до орендодавця за три місяці до закінчення строку дії цього договору із заявою про продовження договору на новий строк. До заяви додається новий звіт з незалежної оцінки об`єкта, як передбачено пунктом 4.2.20 цього договору. У разі неотримання орендодавцем заяви орендаря і звіту з незалежної оцінки об`єкта протягом двох місяців з дати закінчення граничного строку для їх надання орендодавець зобов`язаний направити орендарю повідомлення про припинення цього договору. Зазначене повідомлення повинно бути направлено не пізніше одного місяця після закінчення строку дії договору. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються відповідним договором, який є невід`ємною частиною цього договору.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, визначене в договорі оренди нерухоме майно було передано відповідачу 27.11.2019, що підтверджується актом приймання - передачі нерухомого майна, підписаного трьома сторонами, який є додатком до договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду № 809 від 25.10.2012.

Також, судом вірно встановлено, що об`єктом оренди є майно, яке належить до комунальної власності та обліковується на балансі Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спецкомбінат ПКПО» виконавчого органу Київради (КМДА).

08.09.2022 орендар звернувся до орендодавця та балансоутримувача листом (вх. №062/8064) щодо продовження договору на новий строк.

29.09.2022 орендодавець направив лист №062/05-12-3956 балансоутримувачу, в якому просив розглянути лист орендаря щодо продовження терміну дії договору оренди від 27.11.2019 №809-3 на нежитлову будівля на вул. Крайній загальною площею 220,07 кв. м для розміщення релігійної організації та розмістити інформацію про потенційний об`єкт оренди до модулю «Облік та відображення об`єктів нерухомого майна територіальної громади міста Києва» ІАС «МАЙНО», з урахуванням балансової вартості об`єкту оренди.

В цьому ж листі позивач зазначив, що після розміщення інформації про потенційний об`єкт оренди в ІАС «МАЙНО», в установленому порядку буде підготовлено проект договору оренди.

Як стверджує позивач, 21.10.2022 балансоутримувач повідомив орендарю та орендодавцю листом № 249-398 про відсутність наміру продовжувати вищезгаданий договір у зв`язку з необхідністю використання приміщення ритуального залу, що на Лісовому кладовищі у місті Києві, для власних потреб.

03.11.2022 орендодавець направив орендарю на адресу м. Київ, вул. Ватутіна, 30а, кв. 122, лист від 01.11.2022 № 062/05-16-4438, у якому висловив відсутність наміру щодо продовження терміну дії договору, у зв`язку з чим повідомив орендарю про необхідність після закінчення терміну дії договору звільнити нежитлові приміщення та передати будинок балансоутримувачу за актом приймання-передачі. Зазначений лист відповідач отримав 12.12.2022, що підтверджується матеріалами справи.

13.03.2023 орендодавець звернувся до орендаря з листом від 07.03.2023 №062/05-19-1127 та направив для підписання в 3-х примірниках акт приймання-передачі (повернення) нерухомого майна - нежитлового будинку № 3 на вул. Крайній у м. Києві, загальною площею 220,07 кв. м., оскільки відповідач орендоване приміщення не звільнив. Докази направлення зазначеного листа з актом приймання-передачі на адресу відповідача позивачем долучено до позовної заяви.

Балансоутримувач надіслав позивачу та відповідачу лист від 22.03.2023 №249-130, в якому зазначив, що неодноразово звертався до орендаря щодо звільнення приміщення та повернення його за актом приймання-передачі, але станом на 22.03.2023 нежитловий будинок ритуального залу, який знаходиться на території Лісового кладовища по вул. Крайній, 3, у м. Києві не повернуто балансоутримувачу, тому просив орендодавця здійснити заходи в судовому порядку, спрямовані на виселення орендаря із зайнятого приміщення.

Водночас, разом з вказаним листом балансоутримувач направив копію фіскального чеку про направлення поштового відправлення відповідачеві 13.12.2022, копію конверту, направленого відповідачеві на адресу пр-т Маяковського, буд. 24-А, кв. 47 та копію листа від 21.10.2022, в якому доглядачем зазначено, що отець Андрій відмовився від підписання листа від 21.10.2022.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, орендодавець посилається на те, що термін дії договору закінчився 25.11.2022, а балансоутримувач, в свою чергу, повідомив відповідача про відсутність наміру продовжувати дію спірного договору, проте відповідач приміщення добровільно не звільнив, займає їх безпідставно та підлягає виселенню з нежитлових приміщень загальною площею 220,07 кв. м, яке знаходиться в м. Києві по вул. Крайня, 3.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Приписами ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Оскільки об`єктом оренди є майно, яке належить до комунальної власності, то на спірні правовідносини поширюються положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Так, на час укладення спірного договору оренди діяв Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 №2269-XII. Але 27.12.2019 набрав чинності Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-IX, який введено в дію 01.02.2020, та відповідно до п. 2 Перехідних положень якого на правовідносини щодо продовження договору оренди після 01.07.2020 поширюється дія саме цього Закону.

Оскільки строк дії договору оренди від 27.11.2019 визначено його сторонами до 25.11.2022 включно, тобто він закінчувався після 01.07.2020, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що в цьому випадку до спірних правовідносин слід застосувати положення Закону України від 03.10.2019 №157-ІХ «Про оренду державного та комунального майна». Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.04.2023 у справі № 917/565/22, від 13.12.2022 у справі № 916/4073/21, від 06.10.2021 у справі № 907/720/20, від 09.11.2021 у справі № 908/2637/20.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-IX право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону мають, зокрема, релігійні організації для забезпечення проведення релігійних обрядів та церемоній.

Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-IX без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які, в тому числі, укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону.

Згідно з ч. 3-4 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.5 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-IX граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря.

Разом з тим, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

В подальшому Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, зі змінами, внесеними Указом Президента України від 18.04.2022 №259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 №2212-ІХ, Указом Президента України від 17.05.2022 №341/2022, затвердженим Законом України від 22.05.2022 №2263-ІХ, Указом Президента України від 12.08.2022 №573/2022, затвердженим Законом України від 15.08.2022 №2500-ІХ, Указом Президента України від 07.11.2022 №757/2022, затвердженим Законом України від 16.11.2022 №2738-ІХ, Указом Президента України від 06.02.2023 №58/2023, затвердженим Законом України від 07.02.2023 №2915-IX, Указом Президента України від 01.05.2023 №254/2023, затвердженим Законом України від 02.05.2023 №3057-IX, Указом Президента України від 26.07.2023 №451/2023, затвердженим Законом України від 27.07.2023 №3275-IX, Указом Президента України від 06.11.2023 №734/2023, затвердженим Законом України від 08.11.2023 №3429-IX, Указом Президента України від 05.02.2024 №49/2024, затвердженим Законом України від 06.02.2024 №3564-ІХ продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 13 травня 2024 року.

Тобто, закінчення строку спірного договору оренди, а саме, 27.11.2022, припало на час дії воєнного стану в Україні.

В той же час, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 01.04.2022 №2181-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» доповнили, зокрема, пунктом 61 такого змісту:

« 61. Під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо:

строків надання згоди на включення об`єкта оренди до одного з Переліків;

стартової орендної плати у випадках, якщо інформація про залишкову балансову вартість об`єкта оренди є меншою 10 відсотків первісної балансової вартості об`єкта оренди;

необхідності здійснення оцінки об`єкта оренди для цілей передачі його в оренду орендарям, передбаченим абзацом першим частини першої статті 15 цього Закону;

строків проведення аукціону і затвердження протоколу результатів аукціону;

необхідності та строків завантаження орендодавцем договору оренди та акта приймання-передачі до ETC;

можливості підписання документів за допомогою кваліфікованого електронного підпису та переліку таких документів;

продовження договору оренди, зокрема щодо запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану;

припинення орендарем договору оренди;

незастосування окремих обмежень на передачу майна в суборенду, передбачених абзацами дев`ятим і десятим частини першої статті 3 та статтею 22 цього Закону, при цьому строк дії укладеного відповідно до цієї статті договору суборенди не може перевищувати строк дії воєнного стану, збільшений на чотири місяці;

можливості застосування пільгової орендної плати на строк, що не перевищує шість місяців, для орендарів, які беруть участь в аукціоні з оренди державного майна з метою переміщення виробництв, активів і потужностей для здійснення господарської діяльності, розміщених на території, визначеній Кабінетом Міністрів України, а також механізму підтвердження права на застосування пільгової орендної плати;

повноважень військової адміністрації з питань, визначених цим пунктом.»

На виконання зазначених змін Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 № 634, п. 5 якої передбачено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

У разі коли граничний строк для подання заяви про продовження договору оренди припадає на період воєнного стану, цей строк продовжується на строк воєнного стану та три місяці з дати його припинення чи скасування (абз. 6 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634).

При цьому, п. 16 вказаної постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 №634 на орендодавців державного та комунального майна покладено обов`язок забезпечити продовження та припинення договорів оренди відповідно до п. 5 цієї постанови починаючи з 24 лютого 2022 року.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що виходячи з аналізу вищевказаних норм, автоматичне продовження договорів оренди державного та комунального майна, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, відбувається за умов відсутності повідомлення балансоутримувача, з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, направленого за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених ст. 19 Закону №157-IX.

В обґрунтування апеляційної скарги, як і позовної заяви, позивач стверджує, що балансоутримувач (третя особа) надіслав лист від 21.10.2022 №240-398 на адресу орендодавця та орендаря про відсутність наміру продовжити договір оренди, що на думку позивача не було враховано судом першої інстанції.

Разом з тим, господарський суд першої інстанції не прийняв дану обставину як доведену, оскільки в матеріалах справи відсутній доказ направлення цього листа як орендодавцю, так і орендарю.

Також суд зазначив, що балансоутримувач у судовому засіданні при розгляді справи по суті заявив, що у нього є поштова квитанція про направлення 25.10.2022 орендарю листа від 21.10.2022 №240-398, проте про такий доказ ані позивач, ані відповідач не повідомляли і не заявляли суду на стадії підготовчого провадження, і навіть під час розгляду справи по суті не просили цей доказ залучити до матеріалів справи і надати йому оцінку.

А тому господарський суд першої інстанції не надавав цьому доказу оцінку і не враховував при прийнятті рішення.

Звертаючись з апеляційною скаргою, позивач просив долучити до матеріалів справи копію листа третьої особи від 15.11.2022 №8 та копію чеку поштового відправлення АТ «Укрпошта» від 25.10.2022, зазначаючи, що оригінал листа від 21.10.2022 №240/398 та докази його направлення відповідачеві знаходились у третьої особи, а тому не були надані позивачем в суді першої інстанції.

Проте, колегія суддів не може прийняти зазначені причини неможливості подання доказів до суду першої інстанції, як обгрунтовані, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частинами 1 та 3 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.

В свою чергу, згідно з ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Отже, виходячи з аналізу вищевказаних статей Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вказує, що Кодекс покладає на учасників справи, в даному випадку позивача, обов`язок викладати в заявах по суті справи свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених іншими учасниками заперечень та мотиви їх визнання або відхилення, а також надати докази, що підтверджують обставини, наведені в цих заявах, при цьому, у разі відсутності вказівки на незгоду сторони з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги або заперечення, ця сторона позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивачем, як і третьою особою не була надана копія фіскального чеку для долучення до матеріалів справи в суді першої інстанції. Також, позивач у разі неможливості самостійно надати такий доказ, не скористався своїм правом, передбаченим ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, подати клопотання про витребування доказів судом.

Згідно з ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою Господарського процесуального кодексу покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Висновок Верховного Суду щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України викладено у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, де зазначено, що єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - позивача).

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. В той же час, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин.

Водночас, позивач, подаючи копію фіскального чеку від 25.10.2022, не надав докази неможливості його подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, більше того, про наявність зазначеного доказу у третьої особи позивач був обізнаний, але своїм правом не скористався, тому такі докази Північним апеляційним господарським судом не приймаються та не оцінюються.

Третя особа, в своїй апеляційній скарзі також посилається на фіскальний чек від 25.10.2022 як доказ того, що Ритуальна служба Спеціалізоване комунальне підприємство «Спецкомбінат ПКПО» виконавчого органу Київради (КМДА) направляла на адресу відповідача лист про відсутність наміру продовжувати дію спірного договору оренди в порядку, передбаченому постановою Кабінету міністрів України №634 від 27.05.2022. Копію фіскального чеку додано до апеляційної скарги.

Також в своїй апеляційній скарзі третя особа зазначила, що не подала фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 25.10.2022 в суді першої інстанції для долучення до матеріалів справи, оскільки отримала лише єдину ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.09.2023 про призначення судового засідання на 04.10.2023, а інші ухвали суду не надходили на адресу Ритуальної служби СКП «Спецкомбінат ПКПО». А оскільки 04.10.2023 проводився судовий розгляд по суті спору, третя особа вже була позбавлена права долучати додаткові докази на цій стадії розгляду. Тому третя особа в своїй апеляційній скарзі просила визнати поважною причиною не подання доказу в суді першої інстанції та долучити зазначений доказ до матеріалів справи.

Проте, колегія суддів зауважує третій особі на тому, що ухвалу про відкриття провадження у справі від 07.06.2023 та призначення до розгляду на 05.07.2023, Ритуальна служба Спеціалізоване комунальне підприємство «Спецкомбінат ПКПО» отримала 19.06.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0105494370898. При цьому, ухвалою суду про відкриття провадження встановлено третій особі строк для подання пояснень протягом п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали.

В подальшому ухвалою господарського суду міста Києва від 05.07.2023 було відкладено підготовче засідання на 16.08.2023, копія якої направлено на адресу третьої особи та отримана останньою 12.07.2023.

Також 13.07.2023 до канцелярії господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача на позовну заяву, в якому відповідач заперечував направлення на його адресу будь яких повідомлень позивачем або третьою особою про непродовження спірного договору оренди. Копія відзиву була направлена відповідачем на адресу позивач та третьої особи, докази чого наявні в матеріалах справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.08.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання призначено на 27.09.2023. Копію ухвали Ритуальна служба Спеціалізоване комунальне підприємство «Спецкомбінат ПКПО» отримала 25.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

В зв`язку з тим, що справа №910/7870/23 була знята з розгляду, то ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2023 судове засідання призначено на 04.10.2023, копія якої направлена на адресу Ритуальної служби Спеціалізоване комунальне підприємство «Спецкомбінат ПКПО» та отримана останньою 15.09.2023.

Зазначене спростовує твердження третьої особи, що нею була отримана лише єдина ухвала господарського суду міста Києва, що виключило можливість подачі пояснень та доказів на підтвердження своєї правової позиції у цій справі.

Рішення ж у справі ухвалено місцевим господарським судом лише 04.10.2023, тобто у третьої особи було чотири місяці для подання доказів для обґрунтування своїх пояснень проти заперечень відповідача та на підтвердження доводів позивача, але третя особа своїм правом не скористалась.

Отже, третьою особою не доведено неможливості подання зазначеного доказу, а саме, фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 25.10.2022 на підтвердження направлення відповідачеві повідомлення про відсутність наміру продовжувати спірний договорі оренди за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди, під час розгляду даної справи в суді першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від третьої особи, а тому такий доказ не приймається колегією суддів апеляційної інстанції та не оцінюється.

В той же час, колегія суддів апеляційного суду вважає за потрібне зазначити, що фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 25.10.2022 не може вважтись належним та допустимим доказом направлення відповідачеві листа від 21.10.2022, оскільки не містить інформації, що саме було відправлено третьою особою.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому доказами, згідно з частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми. Докази, які надаються учасниками справи до суду, мають відповідати встановленим критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, що визначені ст. 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Обставини, на які учасник справи як на підставу своїх вимог або заперечень підлягають доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Позивач та третя особа на підтвердження того, що відповідач був повідомлений за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди про відсутність наміру третьої особи продовжувати спірний договорів оренди також надали копію листа від 21.10.2022, на якому містить рукописний текст про відмову отця Андрія підписувати документ.

Проте, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що доказів того, що зазначена доглядачем кладовища в листі особа вправі була отримувати від імені відповідача будь-які документи, господарському суду першої інстанції, як і апеляційному суду не надано, а тому неможливо дійти однозначного і беззаперечного висновку про те, що балансоутримувачем було дотримано вимоги щодо надіслання за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомлення про непродовження договору оренди.

Щодо порядку ж направлення листа на адресу відповідача про відсутність наміру продовжити дію договору, позивач та третя особа посилаються на п. 5 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 № 634, яким передбачено умови непродовження договору ренди, а саме, повідомлення балансоутримувачем орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Як позивач так і балансоутримувач обґрунтовують свої доводи тим, що цим пунктом не вказано в якій формі має бути направлено повідомлення.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом ч. 3 ст. 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Аналіз ч. 2 ст. 13 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом. Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, «injuria». Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Термін «зловживання правом» свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права. Постанова ВС від 12.10.2021 року у справі №311/2121/19 (провадження №61-11958св20).

Оскільки, виходячи з вимог п.5 постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» від 27.05.2022 № 634 дії обох сторін у тому числі і ті, строк вчинення яких обмежено певними граничними датами фактично поставлено в залежність від своєчасності та повноти виконання балансоутримувачем обов`язку щодо направлення повідомлення про непродовження договору оренди, то балансоутримувач при здійсненні своїх прав зобов`язаний був діяти добросовісно та, з метою дотримання прав відповідача, здійснити належне повідомлення останнього про непродовження договору оренди шляхом направлення поштового відправлення, як то цінного листа з описом вкладення. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що вся інша кореспонденція, яка направлялась на адресу відповідача позивачем, направлена цінним листом з рекомендованим повідомленням про вручення.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду, про те, що у спірних правовідносинах відсутні передумови для виселення відповідача з орендованого приміщення під час дії воєнного стану з підстав, визначених у п. 5 вказаної Постанови, оскільки такий договір вважається продовженим, в зв`язку з тим, що балансоутримувачем не було направлено відповідачеві повідомлення про непродовження договору оренди за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди. Належних та допустимих доказів на спростування зазначеного суду не надано.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та апеляційної скарги Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Спецкомбінат ПКПО» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі № 910/7870/23 слід відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі №910/7870/23 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Спецкомбінат ПКПО» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі №910/7870/23 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 у справі №910/7870/23 залишити без змін.

4. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) покласти на Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

5. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги Ритуальної служби Спеціалізованого комунального підприємства «Спецкомбінат ПКПО» покласти на Ритуальну службу Спеціалізованого комунального підприємства «Спецкомбінат ПКПО».

6. Матеріали справи №910/7870/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту постанови 04.03.2024.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді К.В. Тарасенко

С.А. Гончаров