Ухвала

від 12.06.2024 по справі 910/7870/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7870/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Рогач Л. І. - головуюча, Волковицька Н. О., Краснов Є. В,

за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,

представників учасників справи:

Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - Ястребової І. Г.,

Релігійної організації "Релігійна Громада Воскресіння Христового Української Православної Церкви у Деснянському районі м. Києва" - Кострубіцького А. М., Шмонденка Д. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023

(суддя Андреїшина І. О.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024

(судді Тищенко О. В., Тарасенко К. В., Гончаров С. А.)

у справі за позовом Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Релігійної організації "Релігійна Громада Воскресіння Христового Української Православної Церкви у Деснянському районі м. Києва",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Ритуальна служба Спеціалізоване комунальне підприємство "Спецкомбінат ПКПО",

про виселення з орендованого майна.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Релігійної організації "Релігійна Громада Воскресіння Христового Української Православної Церкви у Деснянському районі м. Києва" (далі - Релігійна організація, відповідач), третя особа Ритуальна служба Спеціалізоване комунальне підприємство "Спецкомбінат ПКПО" (далі - Ритуальна служба, третя особа) про виселення з орендованого майна.

1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, орендодавець посилався на те, що термін дії договору закінчився 25.11.2022, а відповідач приміщення добровільно не звільнив, займає їх безпідставно та підлягає виселенню.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 04.10.2023 відмовив у задоволенні позову.

2.2. Виходив з того, що у спірних правовідносинах відсутні передумови для виселення відповідача з орендованого приміщення під час дії воєнного стану з підстав, визначених у пункті 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 "Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану" (далі - Постанова № 634). Вказав, що договір вважається продовженим з тих підстав, що балансоутримувач не направив відповідачу як орендарю повідомлення про непродовження договору оренди за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди. Належних та допустимих доказів на спростування цього суду не надано.

2.3. Північний апеляційний господарський суд постановою від 27.02.2024 залишив рішення суду першої інстанції без змін.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування, позиція учасників справи, заяви, клопотання

3.1. 08.05.2024 позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

3.2. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначив порушення судами статті 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), адже висновки судів не відповідають обставинам справи, а також неправильне застосування судами статті 19 Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" (далі - Закон № 157-ІХ), пункту 5 Постанови № 634, оскільки за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19 щодо правового режиму користування майном під час дії та у разі припинення договору найму (оренди), закінчення строку, на який було укладено договір, є підставою для його припинення.

3.3. На момент розгляду справи судом апеляційної інстанції був відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 5 Постанови № 634, який не зобов`язує орендодавця надсилати орендарю листа про непродовження договору. Разом з тим суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги докази своєчасного надіслання третьою особою листа від 21.10.2022 на адресу відповідача, тоді як пунктом 5 Постанови № 634 не визначений спосіб доведення повідомлення балансоутримувача до відома орендаря про непродовження договору оренди. В свою чергу суд першої інстанції за наявності сумнівів в достовірності здійснення своєчасного повідомлення третьою особою відповідача про непродовження договору оренди не скористався правом витребувати докази такого повідомлення в порядку частини четвертої статті 74 ГПК України.

3.4. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій залишити без змін.

3.5. Відповідач 04.06.2024 подав до Верховного Суду заяву про долучення до матеріалів справи копій платіжних квитанцій, яка до матеріалів справи долучається, проте до уваги не береться з підстав, визначених частиною другою статті 300 ГПК України.

3.6. Третя особа правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалася.

4. Мотивувальна частина

4.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

4.2. Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

4.3. Таким чином, умовами касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень з підстави за пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України є: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин; відсутність такого висновку саме у подібних правовідносинах.

4.4. Зі змісту положень пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України вбачається, що дана норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

4.5. Позивач, обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 5 Постанови № 634.

4.6. Водночас, здійснюючи розгляд справи суди попередніх інстанцій встановили, що:

- Департамент (орендодавець), Релігійна організація (орендар) та Ритуальна служба (балансоутримувач) 27.11.2019 уклали договір № 809-3 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.10.2016 № 809-2), за умовами якого орендар прийняв в оренду нерухоме майно, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, а саме нежитлову будівлю загальною площею 220,07 м2 (об`єкт оренди), яке знаходиться в м. Києві, по вул. Крайня, 3, для розміщення релігійної організації;

- договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 27.11.2019 до 25.11.2022 (пункт 9.1 договору). Даний договір припиняється в разі: ліквідації орендодавця або орендаря; невиконання або систематичного неналежного виконання істотних умов договору; закінчення строку, на який його було укладено; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); банкрутства орендаря; загибелі об`єкта; у разі смерті орендаря (якщо орендарем є фізична особа); в інших випадках, передбачених законом (пункт 9.4 договору);

- для продовження дії договору на новий строк орендар звертається до орендодавця за три місяці до закінчення строку дії цього договору із заявою про продовження договору на новий строк. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його дії протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються відповідним договором, який є невід`ємною частиною цього договору (пункт 9.7 договору);

- листом від 08.09.2022 № 062/8064 орендар звернувся до орендодавця та балансоутримувача щодо продовження договору на новий строк; орендодавець листом від 29.09.2022 № 062/05-12-3956 звернувся до балансоутримувача з проханням розглянути лист орендаря щодо продовження терміну дії договору оренди від 27.11.2019 № 809-3 на нежитлову будівля по вул. Крайній загальною площею 220,07 м2 для розміщення релігійної організації та розмістити інформацію про потенційний об`єкт оренди до модулю "Облік та відображення об`єктів нерухомого майна територіальної громади міста Києва" ІАС "МАЙНО", з урахуванням балансової вартості об`єкту оренди.

4.7. Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 157-IX право на отримання в оренду державного та комунального майна без проведення аукціону мають, зокрема, релігійні організації для забезпечення проведення релігійних обрядів та церемоній. Без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які, в тому числі, укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 цього Закону (частина друга статті 18 Закону № 157-IX).

4.8. Згідно з частинами третьою-четвертою статті 18 Закону № 157-IX договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною другою цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною другою цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування.

4.9. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття орендодавцем, становить 30 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря. Граничний строк прийняття рішень, передбачених частиною четвертою цієї статті, за умови їх прийняття або погодження представницьким органом самоврядування чи визначеними ним органами, становить 60 календарних днів з дати отримання заяви і документів від орендаря (частина п`ята статті 18 Закону № 157-IX).

4.10. Водночас суди попередніх інстанцій встановили, що закінчення строку спірного договору оренди припало на час дії воєнного стану в Україні.

4.11. Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, строк якого в подальшому був неодноразово продовжений указами Президента України. Зокрема, Указом від 07.11.2022 № 757/2022 дію воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 строком на 90 діб.

4.12. У зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні Верховна Рада України Законом від 01.04.2022 № 2181-IX внесла зміни до Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 157-ІХ та доповнила його пунктом 61, яким унормувала, що під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо: продовження договору оренди, шляхом запровадження можливості автоматичного продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану, на строк до припинення чи скасування та на чотири місяці після припинення чи скасування воєнного стану.

4.13. На виконання законодавчих приписів Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 634, у пункті 5 якої визначив, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

4.14. Пунктом 16 Постанови № 634 орендодавцям державного та комунального майна постановлено забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови, а також продовження та припинення договорів оренди відповідно до пункту 5 цієї Постанови, починаючи з 24.02.2022.

4.15. Верховний Суд у постанові від 21.02.2024 у справі № 916/309/23 дійшов такого висновку: "6.17. З приводу наведеного колегія суддів зазначає, що на момент повідомлення орендодавцем орендаря договір оренди не завершився, а строк його дії збігав 16.06.2022. Тобто, на момент закінчення дії договору діяли законодавчі приписи Закону № 157-ІХ в редакції Закону від 01.04.2022 № 2181-IX (пункт 61) та Постанови № 634, яка набрала чинності 01.06.2022 (пункту 5).

6.18. Зміст наведених норм права свідчить про автоматичне продовження договорів оренди, строк дії яких закінчується під час дії воєнного стану. При цьому для продовження договору оренди на строк до припинення чи скасування воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, окреме рішення орендодавця не вимагається, про що прямо зазначено у пункті 5 Постанови № 634. Винятки з цього правила прямо передбачено пунктом 5 Постанови № 634 (балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону)".

4.16. Відповідно до приписів статті 19 Закону № 157-IX рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, зокрема якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.

4.17. Суди попередніх інстанцій встановили наявність винятку, передбаченого пунктом 5 Постанови № 634, щодо продовження договору оренди, строк дії якого закінчується під час воєнного стану. Вказані висновки судів узгоджуються з наведеним вище висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.02.2024 у справі № 916/309/23.

4.18. Попередні судові інстанцій також встановили, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів повідомлення балансоутримувачем орендаря за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди про непродовження договору з підстави, передбаченою статтею 19 Закону № 157-IX, адже відсутні належні докази направлення (вручення уповноваженій особі) листа № 249-398, яким балансоутримувач у встановлений строк повідомив орендарю та орендодавцю про відсутність наміру продовжувати договір у зв`язку з необхідністю використання приміщення ритуального залу, що на Лісовому кладовищі у місті Києві, для власних потреб.

4.19. Зважаючи на це, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про те, що у спірних правовідносинах відсутні передумови для виселення відповідача з орендованого приміщення під час дії воєнного стану, оскільки договір оренди вважається продовженим з підстав і в порядку, визначених у пункті 5 Постанови № 634.

4.20. Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування пункту 5 Постанови № 634 відповідають (не суперечать) висновку, викладеному Верховним Судом у постанові від 21.02.2024 у справі № 916/309/23 у правовідносинах щодо строку дії договору оренди, закінчення якого припало на час дії воєнного стану в Україні, і суд апеляційної інстанції переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до такого висновку з урахуванням встановлених у цій справі обставин.

4.21. В свою чергу, доводи скаржника про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 5 Постанови № 634 зводяться до його незгоди із установленими судами обставинами у цій справі щодо повідомлення орендаря балансоутримувачем про непродовження договору оренди, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, в розумінні положень цієї норми.

4.22. Інші доводи касаційної скарги стосуються процесуальних норм щодо правил та процедури подачі та прийняття доказів у справі, не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною другою статті 287 ГПК України, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

4.23. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після його відкриття виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, або відступив від свого висновку щодо застосування норми права, наявність якого стала підставою для відкриття касаційного провадження, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку, коли Верховний Суд вважає за необхідне відступити від такого висновку).

4.24. Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту підлягає закриттю відповідно до пункту 4 частини першої статті 296 ГПК України.

4.25. Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною другою статті 287 ГПК України, Департаментом у касаційній скарзі не зазначено.

4.26. У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судовий збір за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягає.

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 04.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 у справі № 910/7870/23 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуюча Л. Рогач

Судді Н. Волковицька

Є. Краснов