Ухвала

від 01.03.2024 по справі 902/144/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відстроченні виконання судового рішення

"01" березня 2024 р. Cправа № 902/144/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Приватного підприємства "Бук 2007" № б/н від 09.02.2024 (вх. № 01-37/8/24 від 09.02.2024) про відстрочення виконання судового рішення у справі

за позовом першого заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури (23700, Вінницька обл., місто Гайсин, вулиця Волонтерів, будинок 15А, ідентифікаційний код юридичної особи 02909909)

в інтересах держави в особі:

позивача: Гайсинської міської ради (23700, Вінницька обл., Гайсинський р-н, місто Гайсин, вулиця 1 Травня, будинок 7, ідентифікаційний код юридичної особи 03084523)

до відповідача: Приватного підприємства "Бук 2007" (23700, Вінницька обл., Гайсинський р-н, місто Гайсин, вулиця 14 Березня, будинок 1, корпус А, ідентифікаційний код юридичної особи 34849290)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державне агенство меліорації та рибного господарства України (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 45-А, ідентифікаційний код юридичної особи 37472282) в особі Управління Державного агенства меліорації та рибного господарства у Вінницькій області (21000, Вінницька обл., місто Вінниця, провулок Селянський , буд. 9)

про зобов`язання повернути земельні ділянки

за участю:

прокурора - Паук В.В., згідно посвідчення

представника позивача - не з`явився

представника відповідача - адвокат Кучерява І.П., згідно ордеру

представник третьої особи - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/144/23 за позовом першого заступника керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Гайсинської міської ради до Приватного підприємства "Бук 2007" про зобов`язання повернути земельні ділянки водного фонду площею 112,7500 га з кадастровим номером 0520880600:01:004:0113, площею 67,7012 га з кадастровим номером 0520882000:01:003:0074, площею 307,7770 га з кадастровим номером 0520883600:03:002:0179, на яких розташований водний об`єкт - Дмитренківське водосховище на території Гайсинської об`єднаної територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, шляхом підписання акту приймання-передачі.

25.08.2023 року Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі, яким позов задоволено, зобов`язано Приватне підприємство "Бук 2007" повернути державі в особі Гайсинської міської ради земельні ділянки водного фонду площею 112,7500 га з кадастровим номером 0520880600:01:004:0113, площею 67,7012 га з кадастровим номером 0520882000:01:003:0074, площею 307,7770 га з кадастровим номером 0520883600:03:002:0179, на яких розташований водний об`єкт - Дмитренківське водосховище на території Гайсинської об`єднаної територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, шляхом підписання акту приймання-передачі, а також стягнуто з Приватного підприємства "Бук 2007" на користь Вінницької обласної прокуратури 2 684,00 гривень судових витрат на сплату судового збору.

25.01.2024 Північно-західним апеляційним господарським судом ухвалено постанову, якою апеляційну скаргу Приватного підприємства "Бук 2007" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 25.08.2023 у справі № 902/144/23 - без змін.

09.02.2024 до суду від Приватного підприємства "Бук 2007" надійшла заява № б/н від 09.02.2024 (вх. № 01-37/8/24 від 09.02.2024) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 25.08.2023 у справі № 902/144/23 щодо зобов`язання Приватного підприємства "Бук 2007" повернути державі в особі Гайсинської міської ради земельні ділянки водного фонду шляхом підписання акту приймання-передачі до 10 липня 2024 року.

У зв`язку із перебування станом на 09.02.2024 матеріалів справи № 902/144/23 у суді апеляційної інстанції Господарський суд Вінницької області постановив ухвалу про відкладення вирішення питання про прийняття заяви Приватного підприємства "Бук 2007" від 09.02.2024 (вх. № 01-37/8/24 від 09.02.2024) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 25.08.2023 у справі № 902/144/23 до повернення матеріалів справи № 902/144/23 до Господарського суду Вінницької області.

14.02.2024 матеріали справи № 902/144/23 повернуті до Господарського суду Вінницької області.

15.02.2024 Господарським судом Вінницької області видано наказ на виконання рішення суду від 25.08.2023 р. у справі № 902/144/23.

Ухвалою від 20.02.2024 судом заяву Приватного підприємства "Бук 2007" № б/н від 09.02.2024 (вх. № 01-37/8/24 від 09.02.2024) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 25.08.2023 у справі № 902/144/23 призначено до розгляду у судовому засіданні 01 березня 2024 року о 12:00 год.

29.02.2024 до суду від прокурора надійшли пояснення на заяву про відстрочення виконання судового рішення № б/н від 28.02.2024 (вх. № 01-34/2182/24 від 29.02.2024).

01.03.2024 року від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів від 29.02.2024 (вх. № 01-34/2265/24 від 01.03.2024).

01.03.2024 року від позивача надійшли пояснення від 01.03.2024 року № 02.2-08/022-17-461 (вх. № 01-34/2266/24 від 01.03.2024).

На визначену судом дату у судове засідання з`явився представник заявника (відповідача) та прокурор. Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені ухвалою суду від 20.02.2024, про що свідчать відповідні довідки про доставку електронних листів позивачу та третій особі.

Зважаючи на повідомлення позивача та третьої особи про дату, час та місце розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення та оскільки неявка учасників справи не перешкоджає розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про розгляд цієї заяви за відсутності представників позивача та третьої особи.

Представник Приватного підприємства "Бук 2007" заяву про відстрочення виконання рішення у справі № 902/144/23 підтримала, просила її задовольнити з підстав викладених у заяві.

Прокурор щодо задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення у справі № 902/144/23 заперечив, у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду просив відмовити.

З метою ухвалення процесуального рішення у справі суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час повернення.

Після виходу з нарадчої кімнати, судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду.

Розглянувши заяву представника Приватного підприємства "Бук 2007" № б/н від 09.02.2024 (вх. № 01-37/8/24 від 09.02.2024) про відстрочення виконання судового рішення у справі № 902/144/23 судом враховано таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно приписів частин 1 та 2 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Положеннями статті 327 ГПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року по справі N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року по справі N 11-рп/2012).

Відповідно до частин 1-5 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У контексті наведених норм суд зауважує, що відстрочення або розстрочення виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при цьому, такі обставини мають свідчити про неможливість виконання або істотне ускладнення виконання рішення суду.

Тобто законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення або роблять його неможливим.

Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення суду. Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

У зв`язку з тим, що відстрочення виконання рішення суду подовжує період відновлення порушеного права стягувача, з метою вирішення питання про наявність підстав та строку його надання, суд повинен враховувати виняткові підстави та допустимі межі відстрочення виконання судового рішення.

Частиною 4 статті 11 ГПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтовано тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (див., наприклад, рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece), Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі «Бурдов проти Росії» (Burdov v. Russia), заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 6 березня 2003 року у справі «Ясюнієне проти Литви» (), заява № 41510/98, п. 27). Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (див. рішення від 7 червня 2005 року у справі «Фуклев проти України» (Fuklev v. Ukraine), заява № 71186/01, п. 84).

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який відстрочує або розстрочує виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Отже, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення або розстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Відповідач у поданій до суду заяві про відстрочення виконання рішення суду посилається на те, що зобов`язаний повернути земельні ділянки, водночас має право власності на рибу, вселену у водне середовище та зобов`язаний виконувати обов`язки, передбачені у Режимі рибогосподарської експлуатації, який є чинним.

Відповідач зазначив, що у 2021-2023 роках ПП "Бук 2007" за власні кошти та власними силами проведено вселення водних біоресурсів на виконання обов`язків, передбачених Режимом рибогосподарської експлуатації. Риба (водні біоресурси), яку придбано за кошти суб`єкта господарювання та вселено у водне середовище, є його власністю та заявник, як власник риби вправі розпоряджатись нею на власний розсуд.

За твердженням відповідача риба, яка вселена у водне середовище у 2021 році є наразі такою, яка підлягає вилову та реалізації, а риба, яка вселена у водне середовище у 2022 - 2023 рр. підлягатиме вилову у 2025-2026 рр.

Відповідач зазначив, що відповідно до пункту 3 Режиму рибогосподарської експлуатації середня дата стабільного льодоутворення 3-4 декада листопада, а строки повного звільнення від льоду 4 декада березня. Згідно пункту 1 Наказу Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Вінницькій області від 23.03.2023р. № 58-0 встановлено весняно-літню заборону на вилов водних біоресурсів на період нересту риби і відтворення водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах Вінницької області у терміни з 01 квітня по 20 травня у всіх річках та їх кореневих водах; з 01 квітня по 09 червня у водосховищах, з 01 квітня по 10 червня у р. Дністер, з 01 квітня по 30 червня у придаткових водах.

Посилаючись на наведені обставини, відповідач стверджує, що до першої декади червня 2024 року неможливо здійснити вилов риби, яка вселена у водне середовище у 2021 році, тому є необхідність у завершенні технологічного циклу з вирощування цієї риби, позаяк у разі залишення водних біоресурсів, які наразі підлягають вилову, заявник зазнає збитки у вигляді втрати їх вартості та неотриманні доходів від реалізації вирощених видів риби.

На думку відповідача відстрочення виконання судового рішення надасть можливість на період відстрочення виконувати ПП "Бук 2007" обов`язки, перераховані у Режимі рибогосподарської експлуатації, що забезпечить дотримання балансу у природному водному середовищі та забезпечить стабільність функціонування екосистеми.

Також представник відповідача у заяві про відстрочення виконання судового рішення зауважив, що протягом розгляду справи № 902/144/23 ПП "Бук 2007" зверталось до Гайсинської міської ради для врегулювання спірної ситуації у справі №902/144/23 та з проханням або надати дозвіл на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для проведення діяльності із відтворення водних біоресурсів з подальшою передачею в користування на правах оренди земельної ділянки або надати погодження власника земельної ділянки на її використання ПП "Бук 2007", однак позивач відповіді відповідачу не надав.

Відповідач зазначив, що подання заяви про відстрочення виконання судового рішення зумовлено необхідністю завершити технологічний цикл вирощення риби та бажанням виконати судове рішення без шкоди для інтересів обох сторін. Надання відстрочки на строк, про який просить відповідач, не порушить балансу інтересів сторін та слугуватиме досягненню мети виконання судового рішення з дотриманням співмірності негативних наслідків для відповідача з інтересом позивача, а тому просив відстрочити виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 25.08.2023 року у справі № 902/144/23 про зобов`язання ПП "Бук 2007" повернути державі в особі Гайсинської міської ради земельні ділянки водного фонду шляхом підписання акту приймання-передачі - до 10 липня 2024 року.

Позивач у поданих до суду поясненнях зазначив, що Гайсинська міська рада заперечує проти задоволення заяви відповідача про відстрочення рішення суду, оскільки вона є необгрунтованою та такою, що суперечить чинному законодавству України та не може братися судом до уваги при вирішенні цієї справи.

Прокурор у письмових поясненнях зазначив, що наведені у заяві відомості не свідчать про наявність фактичних обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Щодо доводів відповідача про наявність у нього права власності на вселену до Дмитренківського водосховища рибу, прокурор зазначив, що це твердження є безпідставним, оскільки відповідно до статті 37 Закону України "Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів" у власності суб`єктів господарювання можуть перебувати окремі види водних біоресурсів, які на законних підставах, з додержанням умов та правил добування вилучені з природного середовища, а водні біоресурси, вилучені в порядку спеціального використання, є власністю користувачів з моменту, коли вони потрапили до знарядь вилову.

Прокурор стверджує, що ПП "Бук 2007" є власником лише тієї риби, яка потрапила до його знарядь лову і вилучена з природного середовища, а не яка перебуває в стані природної волі у водосховищі. Відповідач не має права власності на водні біоресурси, які на цей час перебувають в Дмитренківському водосховищі, а попередні вселення у водний об`єкт водних біоресурсів (малька риби) є вжиттям заходів щодо відтворення водних біоресурсів водосховища після їх вилову, а не здійсненням технологічного циклу з вирощування риби. Риба, яка знаходиться в Дмитренківському водосховищі, не є такою, що розведена в штучно створених умовах.

Також прокурор зазначив, що відповідач використовував та продовжує використовувати на цей час, водний об`єкт та земельні ділянки, на яких він розташований без правовстановлюючих документів, не здійснюючи плати за використання як земельних ділянок так і водного об`єкту.

Дослідивши подану відповідачем заяву про відстрочення виконання рішення суду, вислухавши пояснення представника відповідача та прокурора, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення слід відмовити з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам позивача щодо наявності підстав для відстрочення виконання рішення суду, судом враховано, що предметом позову у цій справі була матеріально - правова вимога про зобов`язання відповідача повернути державі в особі Гайсинської міської ради земельні ділянки водного фонду площею 112,7500 га з кадастровим номером 0520880600:01:004:0113, площею 67,7012 га з кадастровим номером 0520882000:01:003:0074, площею 307,7770 га з кадастровим номером 0520883600:03:002:0179, на яких розташований водний об`єкт - Дмитренківське водосховище на території Гайсинської об`єднаної територіальної громади Гайсинського району Вінницької області, шляхом підписання акту приймання-передачі.

Спір у цій справі виник з вини відповідача, який тривалий час використовував Дмитринківське водосховище та земельні ділянки водного фонду під ним без оформлення права користування та без здійснення плати за користування ними.

Так, під час розгляду справи по суті, судом було встановлено, що відповідач здійснював рибогосподарську діяльність на водному об`єкті - Дмитренківське водосховище - без отримання водного об`єкта та земель водного фонду в користування та без погодження власника земельної ділянки.

Судом здійснено захист прав та інтересів позивача у справі шляхом ухвалення рішення про примусове виконання відповідачем дій з повернення земельних ділянок на яких розташований водний об`єкт - Дмитренківське водосховище їх власнику.

За таких обставин, надання відстрочення виконання рішення суду фактично призведе до подальшого безпідставного та безоплатного використання відповідачем земельних ділянок водного фонду, що не відповідає публічному порядку та не сприятиме досягненню оптимального балансу інтересів обох сторін.

Суд звертає увагу, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Відповідач зазначив, що наразі отримати хоча б частково вселену рибу не вбачається за можливе, оскільки повне звільнення водойми від льоду відбувається у 4-ій декаді березня, а з 4-ої декади березня або першої декади квітня розпочинається нерест та встановлюється весняно-літня заборона на лов риби, яка триває до 1-ої декади червня.

За твердженням відповідача, до першої декади червня 2024 року неможливо здійснити вилов риби, яка вселена у водне середовище у 2021 році та є такою, яка підлягає вилову, тому є необхідність у завершенні технологічного циклу з вирощування риби, яка була вселена у 2021 році у водне середовище.

Доводи відповідача про неможливість звільнення водосховища і передачі позивачу на виконання рішення суду земельних ділянок з огляду на необхідність дотримання Режиму рибогосподарської експлуатації, зариблення водосховища та необхідність завершення технологічного циклу вирощування риби, суд відхиляє, оскільки обставини, на які посилається відповідач, з урахуванням положень статті 331 ГПК України не являються тими виключними обставинами, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання та не є об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що перешкоджають виконанню судового рішення.

Суд зауважує, що відповідач має право звернутися до уповноважених органів з метою внесення змін до Режиму рибогосподарської експлуатації, водночас чинна редакція такого Режиму не є підставою для невиконання рішення суду або відстрочення його виконання.

Твердження відповідача про неможливість здійснення вилову риби з огляду на положення наказу Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Вінницькій області від 23.03.2023р. № 58-0, яким встановлено весняно-літню заборону на вилов водних біоресурсів на період нересту риби і відтворення водних біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах Вінницької області, зокрема з 01 квітня по 09 червня у водосховищах, суд відхиляє, оскільки таким наказом встановлені терміни дії заборони на вилов водних біоресурсів на період нересту риби і відтворення водних біоресурсів протягом 2023 року, а не протягом 2024 року (т. 5 а.с. 189).

Окрім того, навіть з урахуванням термінів заборони вилову риби встановлених на 2023 рік, станом на час подання заяви про відстрочення виконання рішення суду та її розгляду судом, строк заборони на вилов риби з 01 квітня по 09 червня у водосховищах не наступив та доказів того, що Дмитренківське водосховище не звільнено від льоду, що є перешкодою для вилову риби, відповідачем не надано, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про безпідставність доводів відповідача у цій частині.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (відповідна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Приймаючи до уваги наведене, твердження відповідача, що залишення водних біоресурсів, які наразі підлягають вилову, у водному середовищі призведуть до збитків та неотриманню відповідачем доходів від реалізації вирощених видів риби не є винятковою обставиною для відстрочення виконання рішення суду.

Судом також взято до уваги, що відповідач у пропозиціях адресованих позивачу щодо укладення мирової угоди зазначав, що у разі невизнання його переможцем земельних торгів, протягом одного дня після їх проведення, поверне позивачу земельні ділянки за актом приймання-передачі (т.5 а.с. 191-193).

Отже, відповідач допускав фактичну можливість повернення земельних ділянок протягом одного дня незалежно від періоду повернення та інших обставин.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів існування наявності виняткових обставин для відстрочення виконання рішення суду у цій справі, доводи про наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду судом відхиляється.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).Таким чином, відповідачем не обґрунтовано та не доведено суду наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та є підставою для відстрочення виконання рішення суду.

Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

З огляду на викладене, враховуючи баланс інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність фактичних та правових підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

Положеннями частини 7 статті 331 ГПК України визначено, що про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 13, 18, 73, 74, 86, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Приватного підприємства "Бук 2007" № б/н від 09.02.2024 (вх. № 01-37/8/24 від 09.02.2024) про відстрочення виконання судового рішення у справі №902/144/23 відмовити.

2. Згідно зі статтею 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

3. За приписами частини 7 статті 331 ГПК України ухвалу про відмову у відстроченні виконання судового рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду.

4. Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник ухвали суду надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, у разі відсутності - рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повний текст ухвали складено та підписано 06.03.2024 року.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - прокурору, до електронного кабінету у системі ЄСІТС; haisyn@vin.gp.gov.ua, sekretariat@vin.gp.gov.ua;

3 - позивачу, до електронного кабінету у системі ЄСІТС; gaysinrada@gmail.com;

4 - відповідачу, до електронного кабінету у системі ЄСІТС; inpet77@ukr.net;

5, 6 - третій особі, Державне агенство меліорації та рибного господарства України (до електронного кабінету у системі ЄСІТС) в особі Управління Державного агенства меліорації та рибного господарства у Вінницькій області (21000, Вінницька обл., місто Вінниця, провулок Селянський , будинок 9).