Ухвала

від 01.03.2024 по справі 902/166/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у розстроченні виконання судового рішення

"01" березня 2024 р.Cправа № 902/166/23

Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни,

за участю секретаря судового засідання Макогін О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" № б/н від 20.02.2024 (вх. № 01-37/10/24 від 20.02.2024) про відстрочення виконання судового рішення у справі № 902/166/23

за позовом Дочірнього підприємства "Районний торговий дім" Відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс", 22436, Вінницька обл., Хмільницький (Калинівський) р-н, село Павлівка, вулиця Коцюбинського, будинок 62, ідентифікаційний код юридичної особи 24893862

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут", 21036, Вінницька обл., місто Вінниця(з), Хмельницьке шосе, будинок 23, ідентифікаційний код юридичної особи 39593306

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Калинівський маслосирзавод", 22400, Вінницька обл., Хмільницький (Калинівський) р-н, місто Калинівка, вулиця Островського, будинок 68, ідентифікаційний код юридичної особи 37503582

про стягнення 4 032 887,16 гривень

за участю представників:

від позивача - адвокат Рєзнік А.О., згідно довіреності

від відповідача - адвокат Бобко Т.Є., згідно довіреності

від третьої особи - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Господарського суду Вінницької області перебувала справа № 902/166/23 за позовом Дочірнього підприємства "Районний торговий дім" Відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський маслосирзавод" про стягнення грошових коштів у сумі 4 032 887,16 гривень, у тому числі 3 460 000,00 гривень безпідставно набутих грошових коштів, 82 471,23 гривень 3 % річних та 490 415,93 гривень інфляційних втрат.

24.08.2023 року Господарським судом Вінницької області ухвалено рішення у справі, яким позов задоволено, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" на користь Дочірнього підприємства "Районний торговий дім" Відкритого акціонерного товариства МТСЗ "Калинівкаміжрайагротехсервіс" грошові кошти у сумі 4 032 887,16 гривень, у тому числі 3 460 000,00 гривень безпідставно набутих грошових коштів, 82 471,23 гривень 3 % річних, 490 415,93 гривень інфляційних втрат та 60 493,31 гривень судових витрат на сплату судового збору.

30.01.2024 Північно-західним апеляційним господарським судом ухвалено постанову у справі № 902/166/23, якою апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Калинівський маслосирзавод" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 24.08.2023 у справі № 902/166/23 - без змін.

15.02.2024 Господарським судом Вінницької області видано наказ на виконання рішення суду від 24.08.2023 у справі № 902/166/23.

20.02.2024 до суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" надійшла заява № б/н від 20.02.2024 (вх. № 01-37/10/24 від 20.02.2024) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 24.08.2023 у справі № 902/166/23 строком на один рік та про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за наказом Господарського суду Вінницької області, виданого на виконання судового рішення Господарського суду Вінницької області від 24 серпня 2023 року у справі № 902/166/23.

Ухвалою від 22.02.2024 судом відмовлено у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" № б/н від 20.02.2024 (вх. № 01-37/10/24 від 20.02.2024) в частині вимоги про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за наказом Господарського суду Вінницької області від 15.02.2024, виданого на виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 24 серпня 2023 року у справі № 902/166/23 до вирішення судом питання про відстрочення виконання вказаного рішення суду за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут".

Ухвалою від 22.02.2024 судом заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" № б/н від 20.02.2024 (вх. № 01-37/10/24 від 20.02.2024) в чистині вимог про відстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 24.08.2023 у справі № 902/166/23 призначено до розгляду у судовому засіданні 01 березня 2024 року о 15:00 год.

27.02.2024 до суду від позивача надійшли письмові пояснення щодо заяви про відстрочення виконання судового рішення № б/н від 27.02.2024 (вх. № 01-34/2126/24 від 27.02.2024) у яких останній заперечив щодо відстрочення виконання судового рішення у справі № 902/166/23, у задоволенні заяви відповідача просив відмовити.

На визначену судом дату у судове засідання з`явилися представник заявника (відповідача) та представник позивача.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, будь-яких заяв, клопотань до суду не надав. Про дату, місце та час судового засідання повідомлений ухвалою суду від 22.02.2024, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа.

Зважаючи на повідомлення третьої особи про дату, місце та час розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення та оскільки неявка учасника справи не перешкоджає розгляду заяви про відстрочення виконання судового рішення, суд дійшов висновку про розгляд цієї заяви за відсутності представника третьої особи.

Представник заявника заяву про відстрочення виконання рішення у справі № 902/166/23 підтримала, просила її задовольнити з підстав викладених у заяві.

Представник позивача щодо задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення у справі № 902/166/23 заперечив, у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду просив відмовити.

З метою ухвалення процесуального рішення у справі суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати та орієнтовний час повернення.

Після виходу з нарадчої кімнати, судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" № б/н від 20.02.2024 (вх. № 01-37/10/24 від 20.02.2024) про відстрочення виконання судового рішення у справі № 902/166/23 судом враховано таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно приписів частин 1 та 2 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Положеннями статті 327 ГПК України визначено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 року по справі N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року по справі N 11-рп/2012).

Відповідно до частин 1-5 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

У контексті наведених норм суд зауважує, що відстрочення або розстрочення виконання рішення допускається лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи, при цьому, такі обставини мають свідчити про неможливість виконання або істотне ускладнення виконання рішення суду.

Тобто законодавець у будь-якому випадку пов`язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення або роблять його неможливим.

Особа, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі, тобто тягар доказування покладається саме на особу, яка подала заяву про відстрочення виконання рішення суду. Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підставою для відстрочення виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

У зв`язку з тим, що відстрочення виконання рішення суду подовжує період відновлення порушеного права стягувача, з метою вирішення питання про наявність підстав та строку його надання, суд повинен враховувати виняткові підстави та допустимі межі відстрочення виконання судового рішення.

Частиною 4 статті 11 ГПК України визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом.

Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. по справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтовано тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі "Глоба проти України" від 05.07.2012 суд повторює, що п. 1 ст. 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Насамкінець, суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява N 3236/03, пункт 43).

З метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який відстрочує або розстрочує виконання рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Отже, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочення або розстрочення виконання рішення суду не повинно шкодити сутності права, гарантованого частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, а запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Відповідач у поданій до суду заяві № б/н від 20.02.2024 (вх. № 01-37/10/24 від 20.02.2024) просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 24.08.2023 у справі № 902/166/23 строком на один рік.

Як на підставу для відстрочення виконання рішення суду заявник посилається на те, що обігові кошти товариства направляються на повернення переплати за природний газ споживачам, які згідно наказу Міністерства енергетики України від 08.06.2022 № 198 переведено на постачальника "останьої надії" ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" та зазначає, що станом на 31.01.2023 в обробці товариства знаходяться 1 911 заяв від побутових споживачів про повернення переплати за природний газ в загальному розмірі 1 636 953,91 грн.

Також ТОВ "Вінницягаз Збут" у заяві про відстрочення судового рішення зазначило, що здійснює постачання природного газу споживачам, які діють у різноманітних секторах критичної інфраструктури, посилаючись на введення воєнного стану в Україні зауважує, що здійснює свою діяльність, забезпечує громадян роботою, сплачує податки до бюджету та здійснює гуманітарну діяльність, зазначає про наявність значної дебіторської заборгованості всіх категорій споживачів (станом на 31.01.2024 дебіторська заборгованість складає 703 225 тис. грн., залишок коштів на рахунках - 1 324 297,75 грн.).

Заявник посилається на збитковість товариства за результатами декларації з податку на прибуток за III квартал 2023 року та за результатами 1 півріччя 2023 року, згідно декларації з податку на прибуток за 1 півріччя 2023 р. та зауважує, що збиткова діяльність товариства є наслідком зміни Кабінетом Міністрів України цін на природний газ в січні 2020 року заднім числом та запровадженням державного регулювання цін у лютому - березні 2021 року без зазначення джерел компенсації в порушення положень Закону України "Про ціни та ціноутворення".

Відповідач зазначив, що ТОВ "Вінницягаз Збут" було вимушене придбати природний газ за більшою ціною (6,6 грн за 1 куб.м.) ніж ціна подальшої реалізації цього природного газу кінцевим споживачам (5,58 грн за 1 куб.м.), внаслідок чого зазнало збитків в розмірі 25 614 172,70 грн. Внаслідок дії постанови КМУ № 867 товариство, як постачальник природного газу, на якого покладені спеціальні обов`язки, було обмежене самостійно встановлювати не тільки ціни на природний газ, але і торговельну (надбавку) націнку постачальника, яка не могла перевищувати 2,5 відсотка зазначеної ціни та не покривала витрат товариства.

Також Кабінетом Міністрів України з 1 лютого 2021 р. на період дії карантину, але не довше ніж до 31 березня 2021 р., встановлено граничну ціну на природний газ за договорами постачання між побутовими споживачами та постачальниками, у тому числі постачальником "останньої надії", на рівні 6 гривень 99 копійок за 1 куб. метр. Як стверджує відповідач обмеження граничного рівня ціни на рівні 6 гривень 99 копійок за 1 куб. метр (з урахуванням податку на додану вартість та плати за транспортування магістральними газопроводами до внутрішніх точок виходу з газотранспортної системи) не покривало вартості закупівлі природного газу.

Крім того заявник зазначає, що ТОВ "Вінницягаз Збут" з жовтня 2015 року по липень 2020 року включно виконувало покладені спеціальні обов`язки з постачання природного газу в обсязі та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. У зазначений період товариство поставило побутовим споживачам та релігійним організаціям 2 245 030, 89966 тис. куб. метрів природного газу.

Питання щодо компенсації ТОВ "Вінницягаз Збут" економічно обґрунтованих витрат, зменшених на доходи, отримані у процесі виконання покладених спеціальних обов`язків з урахуванням допустимого рівня прибутку за твердженням заявника станом на час подання заяви не вирішені.

На переконання відповідача негайне виконання судового рішення у цій справі призведе до ускладнення важкого матеріального становища ТОВ "Вінницягаз Збут" та фактичної неплатоспроможності і нездатності вести господарську діяльність та виконувати свої функції.

Також заявник зазначив, що відсутність добровільної сплати ТОВ "Калинівський маслосирзавод" зарахованих відповідачем у рахунок погашення заборгованості по договору № 41АР217-599-22 від 31.12.2021 коштів додатково ускладнює виконання рішення господарського суду та після стягнення заборгованості з ТОВ "Калинівський маслосирзавод" за отриманий природний газ по договору у примусовому порядку у ТОВ "Вінницягаз Збут" з`явиться додаткова можливість виконати судове рішення у справі № 902/166/23.

З огляду на викладене, заявник просить відстрочити виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 24 серпня 2023 року у справі № 902/166/23 строком на один рік.

Позивач заперечив щодо задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду та у задоволенні заяви просив відмовити.

На обгрунтування своїх заперечень позивач, зокрема, зазначив, що посилання заявника на те, що підприємство знаходиться у складному фінансовому становищі за змістом статті 331 ГПК України, не може вважатися таким, що може слугувати підставою для відстрочення/розстрочення виконання рішення, оскільки пункт 9 частини 3 статті 129 Конституції України передбачає, що обов`язковість судових рішень не залежить від наявності чи відсутності у боржника коштів. Крім того, на підтвердження доводів щодо складного фінансового становища відповідачем не надані належні та допустимі докази наявності тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду згідно зі статті 331 ГПК України, а саме: відсутності коштів на рахунках; відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення; наявність реальної загрози банкрутства.

На переконання позивача, надані відповідачем податкова декларація з податку на прибуток підприємства від 21.07.2023 р., довідка про дебіторську заборгованість та довідки з банку про залишки коштів на рахунках, не можуть свідчити про складне фінансове становище, оскільки вони не дають змоги встановити реальний майновий стан відповідача; ТОВ "Вінницягаз Збут" не доведено факту відсутності у нього коштів, необхідних для погашення заборгованості згідно з рішенням суду від 24.08.2023 р. у справі № 902/166/23; наявність дебіторської заборгованості є результатом провадження господарської діяльності відповідачем, як самостійним суб`єктом господарювання, а тому вказані вище обставини не є самостійними та достатніми підставами для відстрочки виконання судового рішення.

З огляду на викладене, позивач вважає, що наведені ТОВ "Вінницягаз Збут" обставини не свідчать про неможливість виконання рішення суду у справі № 902/166/23, а лише відображають стан поточної господарської діяльності ТОВ "Вінницягаз Збут", що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення та у задоволенні заяви відповідача про відстрочення виконання судового рішення просить відмовити.

Дослідивши подані відповідачем в обґрунтування заяви про відстрочення виконання рішення суду докази та обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про відстрочення виконання судового рішення слід відмовити з огляду на таке.

Обгрунтовуючи наявність виняткових обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, заявник посилається на збиткову діяльність підприємства, наявність значної дебіторської заборгованості, необхідність виконання зобов`язання щодо повернення переплат побутовим споживачам.

Посилаючись на відсутність грошових коштів, збиткову діяльність підприємства відповідач надав довідку АТ "Ощадбанк", довідку Банку "Кліринговий Дім" про залишок коштів на рахунках станом на 31.01.2024 року, довідку товариства про відсутність рухомого та нерухомого майна станом на 31.01.2024 року, довідку про розмір зобов`язань товариства з повернення переплати побутовим споживачам станом на 31.01.2023 року та декларації з податку на прибуток за перше півріччя та три квартали 2023 року.

Надаючи оцінку наданим доказам судом взято до уваги, що відомостей щодо наявності/відсутності інших банківських рахунків та коштів на них, у тому числі в інших банківських установах відповідачем суду не надано.

У свою чергу, декларація з податку на прибуток за перше півріччя та три квартали 2023 року, довідка товариства про відсутність рухомого та нерухомого майна, довідка про розмір зобов`язань товариства з повернення переплати побутовим споживачам станом на 31.01.2023 року за умови неподання суду звіту про фінансовий стан (баланс) підприємства за відповідний звітний період, інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, не є належними доказами, що підтверджують фактичний фінансовий стан підприємства та відсутність у нього рухомого та нерухомого майна.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно зі статтею 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (відповідна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Фінансове становище відповідача є результатом його власної господарської діяльності, в ході якої відповідач самостійно планує свої видатки та несе ризики пов`язані із провадженням своєї діяльності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 (заява N 59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19 березня 1997 року (заява N 18357/91) та інші).

У зв`язку з цим твердження відповідача про скрутний фінансовий стан, який є підставою для відстрочення виконання рішення суду судом відхиляються.

Водночас, твердження відповідача про наявність значної дебіторської заборгованості, збитковість підприємства внаслідок непослідовної тарифної політики Уряду, з урахуванням положень статті 331 ГПК України не є тими виключними обставинами, які є підставою для відстрочки виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання.

Відтак заявником не надано доказів існування наявності виняткових обставин для відстрочення виконання рішення суду у цій справі.

У заяві про відстрочення виконання рішення суду відповідач просить відстрочити виконання рішення суду на один рік.

Водночас, доказів на підтвердження можливості виконання рішення суду після заявленого періоду відстрочення відповідачем до суду не надано.

Також необхідно зазначити, що посилання відповідача на його складне фінансове становище не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17, у постановах Верховного Суду від 15.03.2018 у справі № 910/8153/1, від 13.11.2018 у справі № 910/2376/18.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що відстрочення виконання рішення суду порушить передбачений статтею 3 Цивільного кодексу України принцип справедливості та поставить позивача у нерівне із відповідачем становище, не сприятиме досягненню оптимального балансу інтересів обох сторін.

Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог частини 2 статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. (частини 1-2 статті 86 ГПК України).

Таким чином, відповідачем не обґрунтовано та не доведено суду наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та є підставою для відстрочення виконання рішення суду на максимальний строк, визначений законом.

Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

З огляду на викладене, враховуючи баланс інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду.

Положеннями частини 7 статті 331 ГПК України визначено, що про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 13, 18, 73, 74, 86, 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" № б/н від 20.02.2024 (вх. № 01-37/10/24 від 20.02.2024) про відстрочення виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 24.08.2023 у справі № 902/166/23 відмовити.

2. Згідно зі статтею 235 ГПК України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

3. За приписами частини 7 статті 331 ГПК України ухвалу про відмову у відстроченні виконання судового рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду.

4. Відповідно до частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник ухвали суду надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.

Повний текст ухвали складено та підписано 06.03.2024 року.

Суддя Шамшуріна М.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2,3,4 - учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.