Ухвала

від 07.03.2024 по справі 903/1298/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

07 березня 2024 року Справа № 903/1298/23Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., розглянувши в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області без повідомлення (виклику) учасників справи

заяву Заступника керівника Луцької окружної прокуратури

про забезпечення позову

у справі за позовом: Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації, м. Луцьк

до відповідача: Цуманської селищної ради, смт. Цумань

про повернення земельної ділянки та скасування реєстрації права комунальної власності

Встановив: Заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації звернувся з позовом до Цуманської селищної ради та просить суд:

- усунути перешкоди Волинській обласній військовій адміністрації у праві користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов`язання Цуманської селищної ради Луцького району (45233, вул. Трушевського, 2, смт. Цумань, Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ 04333885) повернути Волинській обласній військовій адміністрації (43027, Київський майдан, 9, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444 площею 3,0522 гектарів.

- скасувати державну реєстрацію права комунальної власності па земельну ділянку площею 3,0522 та з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444, зареєстрованого за Цуманською селищною радою.

Ухвалою суду від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.02.2024.

Ухвалою суду від 05.02.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 26.02.2024.

Ухвалою суду від 26.02.2024 відкладено судове засідання на 25.03.2024.

05.03.2024 через відділ документального забезпечення та контролю суду від Заступника керівника Луцької окружної прокуратури надійшла заява про забезпечення позову за вх.№01-74/459/24 від 05.03.2024.

Розглянувши заяву про забезпечення позову суд зазначає наступне.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор зазначає, що підставою для пред`явлення даного позову слугувала неправомірна реєстрація Цуманською селищною радою Луцького району, всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, ст. ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. ст. 83, 84, 117, підпункту «г» пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, поза межами повноважень та поза волею власника, з державної у комунальну власність земельної ділянки водного фонду з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444, площею 3,0522 гектарів.

Встановлено, що на вказаній земельній ділянці розміщений об`єкт нерухомого майна - гідротехнічна споруда Ст. Зимувальні №2 смт Цумань (інвентарний помер 37, реєстровий номер ФМДУ 25592421.15.ААЕЖАГ645), який на даний час та час реєстрації права комунальної власності обліковувався на балансі Державного підприємства "Укрриба".

На даний час фактичним користувачем спірної земельної ділянки є відповідач по справі - Цуманська селищна рада, яка має можливість вільного розпорядження спірною земельною ділянкою.

Окрім того, відповідачем вчиняються дії, які можуть утруднити виконання рішення господарського суду у вказаній справі, зокрема, після відкриття провадження у даній справі Цуманською селищною радою 29.01.2024 прийнято рішення №32/5 «Про зобов`язання виконавчого комітету відкликати листи Цуманської селищної ради на адресу Господарського суду Волинської області (№159/01-22 від 18.01.2024, №158/01-22 від 18.01.2024) та надати заперечення на позов Луцької окружної прокуратури до Цуманської селищної ради щодо скасування реєстрації комунальної власності на земельні ділянки водного фонду площею 31.1396 га (кадастровий номер 0721855700:05:000:0443) і площею 3,0522 га (кадастровий номер 0721855700:05:000:0444)».

Предметом заявленого у справі №903/1298/23 позову є вимоги прокурора про повернення земельної ділянки з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444, площею 3,0522 га та скасування реєстрації права комунальної власності. Підставою позову є неправомірна реєстрація спірної ділянки відповідачем, всупереч пп. «г» п. 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, яким встановлено виключення щодо переходу з державної у комунальну власність земель під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності.

Оскільки право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444 є спірним, а також існує досить висока ймовірність того факту, що відповідач може в будь-який момент здійснити її відчуження на користь інших осіб, що може значно утруднити або зробити взагалі неможливим виконання рішення суду в частині повернення такої ділянки до державної власності. Ефективний захист права держави у спірних правовідносинах безпосередньо залежить від тієї обставини, що спірна земельна ділянка перебуває у власності відповідача, а вибуття такого майна може породити нові реєстраційні дії щодо нього та призведе до необхідності звернення з новим позовом або утруднити виконання рішення суду у випадку задоволення вимоги про скасування реєстрації права комунальної власності на спірну ділянку.

Враховуючи наведене, прокурор вважає, що забезпечення поданого у цій справі позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони вчиняти відповідачу пивні дії щодо даної земельної ділянки, а також заборони державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки є співмірним та адекватним способом забезпечення, з огляду, зокрема, на предмет дослідження обставин у справі, а саме правомірність реєстрації Цуманською селищною радою спірної ділянки у комунальну власність.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Отже, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

За змістом вказаної норми під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

За ч. 11 ст. 137 ГПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Слід зауважити, що розгляд справи по суті - це безпосередньо вирішення спору судом з винесенням відповідного рішення, у свою чергу забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача. Такі заходи здійснюються до вирішення справи по суті з метою створення можливості реального та ефективного виконання рішення суду. Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками відповідного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії (відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 910/17014/20, від 28 липня 2021 року у справі № 910/3704/21, від 12 жовтня 2021 року у справі № 908/1487/21 (908/1624/21).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/19256/16, від 14 травня 2018 року у справі № 910/20479/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 922/1605/18, від 14 січня 2019 року у справі № 909/526/19, від 25 січня 2019 року у справі № 925/288/17, від 26 вересня 2019 року у справі № 904/1417/19, від 20 липня 2020 року у справі № 914/2157/19).

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу (відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 також викладено правовий висновок про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Суд зазначає, що обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

При цьому під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).

Відповідно до постанови Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 910/4777/21, за своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, то вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиггя, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (див. правові висновки Верховного Суду у постановах від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 08.01.2024 у справі № 910/152/23.

За таких обставин обраний заявником вид забезпечення позову - накладення арешту на майно є співмірним та прямо стосується предмета позову, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист прав позивача (заявника) у випадку задоволення його позову та призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду. При цьому обраний заявником захід забезпечення позову не є перешкодою у здійсненні відповідачем господарської діяльності, оскільки у цьому випадку останній позбавлений права лише на відчуження спірного майна, наявність якого є гарантією виконання рішення суду у разі задоволення позову.

До того ж сторони не позбавлені права звернутися до суду з відповідним клопотанням про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.

З урахуванням викладеного, захід забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги наявний зв`язок, доведено обставини щодо ймовірності істотного ускладнення чи унеможливлення ефективно захистити або поновити права чи інтереси позивача, а відтак заява заступника керівника Волинської обласної прокуратури підлягає частковому задоволенню.

Щодо вимог заявника про встановлення заборони Цуманській селищній раді вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444, зокрема, відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви у вказаній частині, оскільки накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444 та заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, є самостійним, співмірним та достатнім способом забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову (ч. 6 ст. 140 ГПК України).

У силу вимог ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів. Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Скасування заходів забезпечення позову врегульовано ст. 145 ГПК України, зокрема, ч. 13 вказаної статті передбачено, що заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами ч. 4 ст. 138 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмови у відкритті провадження у справі.

Керуючись статтями 120, 136-137, 140, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд,-

ухвалив:

1. Заяву заступника керівника Волинської обласної прокуратури про забезпечення позову за вх.№01-74/459/24 від 05.03.2024 задоволити частково.

2. Накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444 та заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування, оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо), яка є предметом спірних правовідносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви.

3. Заборонити державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444, яка є предметом спірних відносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви.

Стягувач: Волинська обласна прокуратура (місто Луцьк, вулиця Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915)

Боржник: Цуманська селищна рада (Волинська область, Луцький район, смт. Цумань, вул. Грушевського, 2, код ЄДРПОУ 04333885)

4. Відмовити у задоволенні заяви в частині заборони Цуманській селищній раді вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444, зокрема, відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки.

5. Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання, тобто з 07 березня 2024 року.

6. Ухвала суду дійсна для пред`явлення до виконання до 08.03.2027.

Відповідно до ст. 235 ГПК України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Оскарження ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Ухвала суду підписана 07.03.2024.

Суддя В. М. Дем`як