Рішення

від 25.03.2024 по справі 903/1298/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 березня 2024 року Справа № 903/1298/23

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу

за позовом: Заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації, м. Луцьк

до відповідача: Цуманської селищної ради, смт. Цумань

про повернення земельної ділянки та скасування реєстрації права комунальної власності

Представники сторін:

прокурор: Костюк Наталія Володимирівна, службове посвідчення №071760 від 01.01.2023;

від позивача: Сидун Олена Степанівна, ордер серія АС№1086889 від 06.03.2024;

від відповідача: не прибули

Встановив: Заступник керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації звернувся з позовом до Цуманської селищної ради та просить суд:

- усунути перешкоди Волинській обласній військовій адміністрації у праві користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов`язання Цуманської селищної ради Луцького району (45233, вул. Трушевського, 2, смт. Цумань, Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ 04333885) повернути Волинській обласній військовій адміністрації (43027, Київський майдан, 9, м. Луцьк, Волинська область, код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444 площею 3,0522 гектарів.

- скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 3,0522 та з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444, зареєстрованого за Цуманською селищною радою.

Ухвалою суду від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 05.02.2024.

Ухвалою суду від 05.02.2023 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 26.02.2024.

Ухвалою суду від 26.02.2024 відкладено судове засідання на 25.03.2024.

Ухвалою суду від 07.03.2024 заяву заступника керівника Волинської обласної прокуратури про забезпечення позову за вх. №01-74/459/24 від 05.03.2024 постановлено задоволити частково. Накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444 та заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо вказаної земельної ділянки, в тому числі набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування, оренди, найму, тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження, тощо), яка є предметом спірних правовідносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви. Заборонено державним кадастровим реєстраторам Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та його територіальним органам вносити до Державного земельного кадастру відомості та зміни щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444, яка є предметом спірних відносин, до набрання законної сили рішенням, яке буде ухвалено судом по суті розгляду позовної заяви. Постановлено відмовити у задоволенні заяви в частині заборони Цуманській селищній раді вчиняти дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444, зокрема, відчуження, здачі в оренду (суборенду), вчиняти будь-які інші договори, підписувати акти та будь-які інші документи щодо земельної ділянки.

Прокурор через відділ документального забезпечення та контролю суду подав:

- відповідь на відзив на позовну заяву за вх.№ 01-75/1248/24 від 12.02.2024;

- заяву про забезпечення позову за вх.№ 01-74/459/24 від 05.03.2024 (вирішено ухвалою суду від 07.03.2024).

Відповідач через відділ документального забезпечення та контролю суду подав :

- лист за вх.№ 01-75/537/24 від 18.01.2024; за вх.№ 01-74/171/24 від 01.02.2024; за вх.№ 01-75/976/24 від 01.02.2024;

- відзив на позовну заяву за вх. № 01-75/1008/24 від 02.02.2024 та вх.№ 01-75/1077/24 від 05.02.2024;

- додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву за вх.№ 01-75/2372/24 від 25.03.2024.

У судовому засіданні прокурор підтримала заявлені позовні вимоги та просила суд задоволити позов у повному об`ємі.

Представники позивача та відповідача не прибули у судове засідання, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомили.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків право на справедливий судовий розгляд упродовж розумного строку.

Частинами ч.ч. 1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника позивача та відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За приписами частин третьої та четвертої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 129 Конституції України прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя .

Відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

При цьому, ключовим для застосування цієї норми є поняття «інтерес держави».

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття «інтереси держави» висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17.

Відповідно до статей 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля та її надра є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого право власності здійснюють органи державної влади і місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України і законами України.

Згідно з частиною п`ятою статті 162 ГПК України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Близька за змістом вимога застосовується згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»: прокурор має обґрунтувати наявність підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц зазначила, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 12.10.2020 у справі № 916/1033/20, від 08.10.2020 у справі № 904/5912/18.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Водночас, чинна редакція ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України передбачає, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

За наведених обставин, на даний час Волинська обласна державна адміністрація є розпорядником земель державної власності які розташовані за межами населених пунктів.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 8, 9 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації. Рішення про утворення військових адміністрацій приймається Президентом України за поданням обласних державних адміністрацій або військового командування. Військові адміністрації населених пунктів, районні, обласні військові адміністрації здійснюють свої повноваження протягом дії воєнного стану та 30 днів після його припинення чи скасування. У разі утворення районних, обласних військових адміністрацій у день набрання чинності актом Президента України про їх утворення припиняються повноваження відповідних районних, обласних військово-цивільних адміністрацій.

Указом Президента України від 24.02.2022 №68/2022 на базі існуючих обласних державних адміністрацій утворено обласні військові адміністрації.

Отже, дану позовну заяву прокурором подано в інтересах Волинської обласної військової адміністрації, як уповноваженого органу на розпорядження спірними земельними ділянками.

Прокурор проінформував позивача про наявні порушення вимог законодавства листами від 14.07.2023 №15-1195вих-23 та від 11.09.2023 №53-7610вих-23 (а.с. 34, 37).

Із листів Управління містобудування та архітектури Волинської обласної державної адміністрації від 27.07.2023 №899/01-19/2-23, від 19.09.2023 №1076/01-19/2-23 адресованих Волинській обласній прокуратурі вбачається, що Волинська обласна військова адміністрація проти подання прокурором позову в його інтересах не заперечила та не висловила ініціативи щодо звернення до суду, про наміри самостійно звернутися з позовом чи ініціювати проведення перевірки щодо виявлених прокуратурою фактів не заявила та одночасно інформувала прокурора про обмеженість у виділенні коштів на сплату судового збору, що виключає можливість самостійного звернення до суду (а.с. 36, 40).

У повідомленні заступника керівника Луцької окружної прокуратури від 18.12.2023 вих.№53-9833вих.-23, адресованому Волинській обласній військовій адміністрації зазначено, що Луцькою окружною прокуратурою ініційовано пред`явлення даного позову в інтересах держави (а.с. 90).

Отже, прокуратурою дотримано вимоги ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та обґрунтовано підстави для представництва інтересів держави внаслідок бездіяльності, не здійснення позивачем наданих повноважень щодо захисту інтересів держави та не вжиття останніми до цього часу заходів щодо усунення вказаних у повідомленнях прокурора порушень чинного законодавства.

Позов прокурора обґрунтовано тим, що за результатами моніторингу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що 08.07.2022 Цуманською селищною радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444 площею 3,0522 га з цільовим призначенням - для рибогосподарських потреб. Підставою державної реєстрації права комунальної власності на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав зазначено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 №5245-VІ (а.с. 15-16).

Так, Цуманською селищною радою прийнято рішення від 23.02.2022 №13/202 «Про прийняття земельних ділянок водного фонду у комунальну власність» (а.с.32).

Із додатку до вказаного рішення вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444 площею 3,0522 га з цільовим призначенням - для рибогосподарських потреб прийнята у комунальну власність із земель водного фонду державної власності (а.с. 33).

Згідно відомостей витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9921504832023, спірна земельна ділянка зареєстрована 25.07.2019 та відноситься до категорії земель водного фонду, форма власності комунальна (а.с. 17).

Відповідно до інформації Цуманської селищної ради №1172/01-30/2-23 від 18.07.2023 після набрання чинності нової редакції п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України Волинська ОДА звернулась до Цуманської селищної ради для передачі договорів оренди земель водного фонду. Договори оренди були прийняті та знаходяться у селищній раді. Із наданої інформації також слідує, що серед інших, на земельній ділянці з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444 розміщені гідротехнічні споруди, які перебувають у користуванні ТзОВ «Цумань-риба» відповідно до договорів оренди (а.с.29-31).

У листі Волинської ОДА № 1076/01-19/2-23 від 19.09.2023 зазначено, що останній не відомо про факти можливої незаконної реєстрації, в тому числі спірної земельної ділянки, як земель комунальної власності. Водночас зазначила у листі положення п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України та встановлені законом обмеження щодо переходу з державної у комунальну власність земель, зокрема тих, що використовуються державними підприємствами на праві постійного користування (пп. «а») та під земель будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності (пп. «ґ») (а.с. 40).

Додатково листом № 899/01-19/2-23 від 27.07.2023 Волинська ОДА повідомила прокурора про те, що останньою розпоряджень про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444 у комунальну власність не приймалось (а.с. 36).

На спірній земельній ділянці розташований об`єкт державної власності, а саме гідротехнічна споруда Ст. Зимувальні № 2 смт Цумань (за межами населеного пункту) (інвентарний номер 37, реєстровий номер ФМДУ 25592421.15.ААЕЖАГ645), яка відповідно до інформації ДП «Укрриба» № 11-04/85 від 18.07.2023 перебуває на балансі вказаного державного підприємства на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд», наказу Державного департаменту рибного господарства від 29.07.2003 № 210 «Про затвердження акту передачі-прийому гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Волиньрибгосп» на баланс ДП «Укрриба». Водночас, на вказане майно між РВ ФДМУ у Волинській області з ТзОВ «Цумань-риба» укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 22.08.2016 № 1057 (а.с. 44-45).

Відомості про об`єкт державної власності гідротехнічну споруду Ст. Зимувальні № 2 смт Цумань (інвентарний номер 27, реєстровий номер ФМДУ 25592421.15.ААЕЖАГ645) внесено до Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна як таку, що перебуває на балансі ДП «Укрриба». Дана інформація міститься у витязі з Єдиного реєстру об`єктів державної власності, наданому Фондом державного майна України листом № 10-15-18545 від 27.07.2023 (а.с. 71).

Із листа Головного управління Держгеокадастру у Волинській області вбачається, що спірна земельна ділянка розташована за межами населених пунктів Цуманської селищної ради (а.с. 79).

В подальшому, працівниками ДП «Укрриба» разом з представниками Регіонального відділення ФДМУ по Волинській області проведено обстеження використання зазначеного державного нерухомого майна, за результатами якого складено відповідний акт № 35 (а.с. 58).

Результати обстеження гідротехнічної споруди з реєстровим номером 25592421.15.ААЕЖАГ645 зафіксовані у таблиці зазначеного акта № 9 (а.с. 62).

25.05.2018 Волинською ОДА прийнято розпорядження № 305 «Про надання земельних ділянок в оренду», відповідно до якого ТзОВ «Цумань-Риба» надано земельні ділянки, зокрема з кадастровим номером 0721855700:03:000:0435 площею 46,5548 га, а Ківерцівській РДА доручено укласти відповідний договір оренди (а.с. 85).

Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444 перебуває в оренді ТзОВ «Цумань-Риба» на підставі договору оренди землі № 107 від 07.09.2018, укладеного між Волинською обласною державною адміністрацією в особі голови Ківерцівської районної державної адміністрації Ткачука В.Є. та ТзОВ «Цумань-Риба» та додаткової угоди про зміну даного договору оренди землі від 19.07.2022 (а.с. 107).

Пунктом 4 договору оренди землі № 107 від 07.09.2018 визначено, що земельна ділянка передається в оренду з: гідротехнічними спорудами.

Зазначену земельну ділянку Ківерцівською районною державною адміністрацією передано орендарю на підставі акта приймання-передачі земельної ділянки водного фонду від 07.09.2018 (а.с. 88).

19.07.2022 між Цуманською селищною радою та ТзОВ «Цумань-Риба» укладено додаткову угоду про зміну договору оренди землі № 107 від 07.09.2018.

Відповідно до п. 1 додаткової угоди, здійснено заміну сторони договору «Орендодавця» з «Волинської обласної державної адміністрації в особі голови Ківерцівської районної державної адміністрації» на «Цуманська селищна рада».

Також, пунктом 2 додаткової угоди змінено словосполучення «земельну ділянку площею 46,5548 га, кадастровий номер 0721855700:03:000:0435 для рибогосподарських потреб» на «земельні ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб (під гідротехнічними спорудами) загальною площею 34,1918 га, а саме:

- земельна ділянка площею 31,1396 га з кадастровим номером 0721855700:05:000:0443;

- земельна ділянка площею 3,0522 га з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444 у відповідних відмінках».

Отже, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444, площею 3,0522 га утворилась в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0721855700:03:000:0435 та є предметом оренди за договором, а її орендодавцем та власником є Цуманська селищна рада.

Прокурор звертаючись до суду в інтересах держави із позовом доводить, що Цуманською селищною радою Луцького району всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, ст. ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. ст. 83, 84, 117, підпункту «ґ» пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України поза межами повноважень та поза волею власника прийнято з державної у комунальну власність земельну ділянку водного фонду 0721855700:05:000:0444 площею 3,0522 гектарів, а відтак зазначає, що право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно неправомірно.

Відповідач, не погоджуючись із доводами прокурора, викладеними у позовній заяві подав відзив на позовну заяву за вх.№ 01-75/1077/24 від 05.02.2024 та вх.№ 01-75/1008/24 від 02.02.2024, у якому зокрема зазначає, що одним із ключових питань при визначенні правомірності реєстрації комунальної власності за Цуманською селищною радою на земельну ділянку є те, чи розташоване на такій земельній ділянці нерухоме майно державної власності та зазначає, що у позовній заяві не доведено, що на спірній земельній ділянці розміщена гідротехнічна споруда державної власності саме як нерухоме майно. Також у відзиві на позовну заяву відповідач доводить безпідставність посилання позивача на те, що Волинська ОДА у листі №899/01-19/2-23 від 27.07.2023 повідомила, що розпоряджень про передачу спірної земельної ділянки у комунальну власність не приймалось, оскільки для прийняття з державної у комунальну власність спірної земельної ділянки не потребувалось окремого розпорядження в силу положень Закону України №5245-VI від 06.09.2012, з дня набрання чинності яким землі державної та комунальної власності вважаються розмежованими.

Крім того, відповідач заперечує позовні вимоги, посилаючись на обставину, що Волинська ОДА після набрання чинності п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України звернулась до Цуманської селищної ради для передачі договорів оренди земель водного фонду, оскільки селищна рада є правонаступником земель і вони переходять у комунальну власність та зазначає, що оригінали таких договорів знаходяться у селищній раді.

Також, у додаткових поясненнях до відзиву на позовну заяву за вх.№ 01-75/2372/24 відповідач доводить, що прокурором обрано неналежний з точки зору неефективності спосіб захисту права, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив із наступного.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. ст. 317, 321, 328 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до вимог ст. 25 та пунктів 31, 54 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин; надання згоди на передачу об`єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об`єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об`єктів державної власності.

Статтями 83, 84 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі, зокрема, передачі їм земель державної власності.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

За вимогами ч. 1 ст. 117 Земельного кодексу України передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

Як вже зазначено вище, Цуманською селищною радою прийнято рішення від 23.02.2022 №13/202 «Про прийняття земельних ділянок водного фонду у комунальну власність» (а.с.32).

Із додатку до вказаного рішення вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444 площею 3,0522 га з цільовим призначенням - для рибогосподарських потреб прийнята у комунальну власність із земель водного фонду державної власності (а.с. 33).

Відповідно до інформації Цуманської селищної ради №1172/01-30/2-23 від 18.07.2023 після набрання чинності нової редакції п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України Волинська ОДА звернулась до Цуманської селищної ради для передачі договорів оренди земель водного фонду. Договори оренди були прийняті та знаходяться у селищній раді. Із наданої інформації також слідує, що серед інших, на земельній ділянці з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444 розміщені гідротехнічні споруди, які перебувають у користуванні ТзОВ «Цумань-риба» відповідно до договорів оренди (а.с.29-31).

Цуманською селищною радою 08.07.2022 здійснено державну реєстрацію спірної земельної ділянки.

Судом встановлено, що відповідно до листа Волинської ОДА № 1076/01-19/2-23 від 19.09.2023, останній не відомо про факти можливої незаконної реєстрації, в тому числі спірної земельної ділянки, як земель комунальної власності. Водночас позивач зазначив у листі положення п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України та встановлені законом обмеження щодо переходу з державної у комунальну власність земель, зокрема тих, що використовуються державними підприємствами на праві постійного користування (пп. «а») та під земель будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності (пп. «ґ») (а.с. 40).

Додатково листом № 899/01-19/2-23 від 27.07.2023 Волинська ОДА повідомила прокурора про те, що останньою розпоряджень про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444 у комунальну власність не приймалось (а.с. 36).

Статтею 85 Водного кодексу України передбачено, що порядок надання земель водного фонду в користування та припинення права користування ними встановлюється земельним законодавством.

Згідно з вимогами пункту «а» ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України розпорядником земель водного фонду державної форми власності для рибогосподарських потреб за межами населених пунктів є обласні державні адміністрації.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-IX остаточно розмежовані землі державної та комунальної власності.

Вказаним законом доповнено пунктом 24 Розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, за нормами якого з дня набрання чинності цим пунктом, а саме з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

При цьому земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Поруч з цим, зазначеним пунктом також визначено ряд виключень, зокрема підпунктом «ґ» пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України установлено виключення щодо земель під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності.

Отже, як встановив суд, на спірній земельній ділянці розташований об`єкт державної власності, а саме гідротехнічна споруда Ст. Зимувальні № 2 смт Цумань (за межами населеного пункту) (інвентарний номер 37, реєстровий номер ФМДУ 25592421.15.ААЕЖАГ645), яка відповідно до інформації ДП «Укрриба» № 11-04/85 від 18.07.2023 перебуває на балансі вказаного державного підприємства на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики та Фонду державного майна України від 06.05.2003 № 126/752 «Про передачу гідротехнічних споруд», наказу Державного департаменту рибного господарства від 29.07.2003 № 210 «Про затвердження акту передачі-прийому гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ «Волиньрибгосп» на баланс ДП «Укрриба». Водночас, на вказане майно між РВ ФДМУ у Волинській області з ТзОВ «Цумань-риба» укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 22.08.2016 № 1057 (а.с. 44-45).

Відомості про гідротехнічну споруду як про об`єкт державної власності на спірній земельній ділянці, що перебуває на балансі ДП «Укрриба» Ст. Зимувальні № 2 смт Цумань (інвентарний номер 27, реєстровий номер ФМДУ 25592421.15.ААЕЖАГ645) підтверджується інформацією Єдиного реєстру об`єктів державної власності, наданих Фондом державного майна України листом № 10-15-18545 від 27.07.2023 (а.с. 71).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про аквакультуру» гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об`єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.

Відповідно до ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, гідротехнічні споруди є нерухомим майном, оскільки їх переміщення є неможливим без зміни їх призначення.

Розміщення об`єкту державної власності на спірній земельній ділянці водного фонду підтверджується також актом обстеження державного нерухомого майна, проведеного працівниками ДП «Укрриба» та Регіонального відділення ФДМУ по Волинській області (а.с. 58) та результатами обстеження гідротехнічної споруди з реєстровим номером 25592421.15.ААЕЖАГ645 у таблиці зазначеного акта під №9 (а.с.62).

25.05.2018 Волинською ОДА прийнято розпорядження № 305 «Про надання земельних ділянок в оренду», відповідно до якого ТзОВ «Цумань-Риба» надаються земельні ділянки, зокрема з кадастровим номером 0721855700:03:000:0435 площею 46,5548 га, а Ківерцівській РДА доручено укласти відповідний договір оренди (а.с. 85).

Як вже встановив суд, спірна земельна ділянка водного фонду з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444 перебуває в оренді ТзОВ «Цумань-Риба» на підставі договору оренди землі № 107 від 07.09.2018, укладеного між Волинською обласною державною адміністрацією в особі голови Ківерцівської районної державної адміністрації Ткачука В.Є. та ТзОВ «Цумань-Риба» та Додаткової угоди про зміну даного договору оренди землі від 19.07.2022 (а.с. 107).

Пунктом 4 договору оренди землі № 107 від 07.09.2018 визначено, що земельна ділянка передається в оренду з гідротехнічними спорудами, що у свою чергу є об`єктами державної власності.

Зазначену земельну ділянку Ківерцівською районною державною адміністрацією передано орендарю на підставі акта приймання-передачі земельної ділянки водного фонду від 07.09.2018 (а.с. 88).

При цьому, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444, площею 3,0522 га, утворилась в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0721855700:03:000:0435 та є предметом оренди за договором, а її орендодавцем та власником є Цуманська селищна рада.

Враховуючи вище зазначене, судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що на момент реєстрації відповідачем права комунальної власності та на час звернення позивача з даним позовом до суду, спірна земельна ділянка є землею водного фонду, а розташована на її території гідротехнічна споруда є нерухомим майном державної власності.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що Цуманською селищною радою Луцького району всупереч вимогам ст. 19 Конституції України, ст. ст. 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. ст. 83, 84, 117, підпункту «ґ» пункту 24 Розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України поза межами повноважень та поза волею власника прийнято з державної у комунальну власність земельну ділянку водного фонду 0721855700:05:000:0444 площею 3,0522 гектарів.

Щодо позовної вимоги про усунення перешкод Волинській обласній військовій адміністрації у праві користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов`язання Цуманську селищну раду Луцького району повернути земельну ділянку з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444 площею 3,0522 гектарів суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно із ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори, правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб

Згідно приписів ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За змістом ч. 1, ч. 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Право власності держави або територіальної громади на обмежені в обороті об`єкти установлене законом, тому не потребує доказування правового титулу.

У разі незаконного вибуття об`єктів у комунальну власність відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

Як встановлено, Цуманською селищною радою, прийнято з державної у комунальну власність земельну ділянку водного фонду із нерухомим майном державної власності.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Так, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16.

При цьому, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні за змістом висновки викладено, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ЦК України визначено, що держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

Згідно ч. 1 ст. 170 ЦК України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч. 2 ст. 326 ЦК України).

За приписами ст. 317 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ст. 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Держава, маючи у власності гідроспоруди, які знаходяться на земельній ділянці водного фонду із кадастровим номером 0721855700:05:000:0444 в силу закону наділена повноваженнями щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду та водним об`єктом, що створений та функціонує за допомогою таких гідротехнічних споруд.

Водночас, держава позбавлена можливості належним чином здійснювати повноваження власника спірної земельної ділянки водного фонду, оскільки за Цуманською селищною радою зареєстровано право комунальної власності на цю земельну ділянку.

У відповідності до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в п.4.26 постанови від 19.09.2019 у справі №906/1063/18).

Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов`язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном. Отже, предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. При цьому для задоволення вимог власника достатньо встановити факт об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей. Таким чином право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення (позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладена в п.47 постанови від 15.10.2019 у справі №902/1003/17).

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред`явлення негаторного позову. Предмет негаторного позову становить вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей.

Таким чином, право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення (правові висновки у постанові Вищого господарського суду України від 07.06.2016 у справі №907/810/15).

Як встановив суд, на спірній земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна, які перебувають у власності держави, що відповідно до ст.ст. 117, 120, п. 24 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України відносить її до земель державної власності.

Між тим, державна реєстрація Цуманською селищною радою права комунальної власності на земельну ділянку кадастровим номером 0721855700:05:000:0444 перешкоджає державі в особі Волинської обласної державної адміністрації реалізовувати своє право на користування та розпорядження земельною ділянкою.

Отже, ефективним способом захисту у даному випадку є негаторний позов про усунення перешкод власнику у користуванні та розпорядженні майном, що йому належить.

У відповідності до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі (ст. 1213 ЦК України).

Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 7 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19).

З огляду на викладені обставини справи та порушені права та законні інтереси держави, суд дійшов висновку, що позовна вимога про усунення перешкод Волинській обласній військовій адміністрації у праві користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов`язання Цуманську селищну раду Луцького району повернути земельну ділянку з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444 площею 3,0522 гектарів підставна та підлягає до задоволення.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 3,0522 га з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444, зареєстрованого за Цуманською селищною радою суд зазначає таке.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав врегульовані Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 № 910/10987/18, від 27.02.2018 у справі № 925/1121/17, від 17.04.2019 у справі № 916/675/15.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч. 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав, вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Відповідно до відомостей витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-9921504832023, спірна земельна ділянка зареєстрована 25.07.2019 та відноситься до категорії земель водного фонду, форма власності комунальна (а.с. 17).

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Зміст цієї правової норми свідчить про те, що допускаються такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому, позовні вимоги про скасування державної реєстрації речового права не можуть бути звернені до державного реєстратора (приватного нотаріуса). Державний реєстратор (приватний нотаріус) зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі, чи не був залучений.

Так, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Дана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (пункт 72), від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16 (пункт 36), від 16.01.2019 у справі № 755/9555/18 (пункт 25), від 21.08.2019 у справі № 805/2857/17-а, від 22.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц (пункт 24).

Даний спір має приватноправовий характер, оскільки оскарження рішення про державну реєстрацію права власності земельної ділянки безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо земельної ділянки з особою, яка не заперечує законності дій державного реєстратора з реєстрації за нею права власності цієї ж земельної ділянки. З огляду на суб`єктний склад сторін спору він має вирішуватися за правилами господарського судочинства.

Зазначена вище правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду, від 04.04.2018 у справі № 817/1048/16, від 18.04.2018 у справі № 804/1001/16, від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16, від 23.01.2019 у справі № 821/1297/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

Отже, суд погоджується із доводами прокурора, що ним обрано спосіб захисту, який може відновити інтереси держави та попередити загрозу порушення права на землі водного фонду державної власності, а саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444.

Згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 3,0522 га з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444 зареєстрована на праві комунальної власності за Цуманською селищною радою. Державна реєстрація проведена на підставі рішення державного реєстратора Цуманської селищної ради Грицені С.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 08.07.2022.

Спірна земельна ділянка, перебуває у комунальній власності Цуманської селищної ради, однак силу наведених вище вимог законодавства вона не може перебувати у приватній чи комунальній власності.

За наведених обставин, позовна вимога про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 3,0522 га з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444, зареєстрованого за Цуманською селищною радою підтверджена матеріалами справи, відповідачем не спростована належними та допустимим доказами, а відтак підставна та підлягає до задоволення.

У додаткових поясненнях до відзиву на позовну заяву за вх.№ 01-75/2372/24 відповідач доводить, що прокурором обрано неналежний з точки зору неефективності спосіб захисту права, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

При цьому, у судовому засіданні представник відповідача в обґрунтування обрання прокурором неналежного способу захисту, посилалася на правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України у складі Касаційного господарського суду від 19.09.2023 у справі №902/639/22 де зазначено, що обраний спосіб захисту про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння без визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації є належним та ефективним.

Доводи відповідача не взято до уваги суду, оскільки зазначена правова позиція не є релевантною до даної справи.

Враховуючи наведене, на підставі належним чином оцінених доказів, відхиливши доводи відповідача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наведених вище підстав. Інші доводи та заперечення відповідача судом розглянуті та відхилені як такі, що на результат вирішення спору задоволення позовних вимог з наведених вище підстав, впливу не мають.

Згідно з приписами ст.129 ГПК, судовий збір у разі задоволення позову покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 202, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Усунути перешкоди Волинській обласній військовій адміністрації у праві користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов`язання Цуманської селищної ради Луцького району (45233, вул. Грушевського, 2, смт Цумань, Луцький район, Волинська обл., ЄДРПОУ: 04333885) повернути Волинській обласній військовій адміністрації (43027, Київський майдан, 9, м. Луцьк, обл. Волинська, код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444 площею 3,0522 гектарів.

2. Скасувати державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку площею 3,0522 га з кадастровим номером 0721855700:05:000:0444, зареєстрованого за Цуманською селищною радою.

3. Стягнути з Цуманської селищної ради Луцького району (45233, вул. Грушевського, 2, смт Цумань, Луцький район, Волинська обл., ЄДРПОУ: 04333885) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 5368 грн. сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 29.03.2024

СуддяВ. М. Дем`як