Рішення

від 07.03.2024 по справі 904/6142/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2024м. ДніпроСправа № 904/6142/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "РЕДУКТОР-КОМПЛЕКТ", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА", м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості

Суддя Ярошенко В.І.

Без участі (виклику) представників сторін

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "РЕДУКТОР-КОМПЛЕКТ" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "РЕДУКТОР-КОМПЛЕКТ" заборгованість за Договором № Р-1612 від 16.12.2021 у розмірі 40 626, 39 грн, з яких: сума основного боргу у розмірі 30 600 грн, індекс інфляції за весь час прострочення у розмірі 8 484, 39 грн, 3% річних у розмірі 1 542 грн.

Ухвалою суду від 19.12.2023 позовну заяву Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "РЕДУКТОР-КОМПЛЕКТ" залишено без руху. Зобов`язано позивача протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви, а саме надати до суду докази про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача.

25.12.2023 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 27.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/6142/23. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

За викладених обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України судом прийнято рішення у справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору № Р-1612 від 16.12.2021 в частині оплати за поставлений товар.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог.

Приватне акціонерне товариство "СУХА БАЛКА" зазначає, що обов`язковою передумовою здійснення відповідачем оплати за партію товару є надання позивачем повного пакету документів, передбачених, зокрема, п. 2.3 договору, а у випадку не виконання цього пункту у відповідача не настає обов`язку здійснювати оплату за товар і відповідно штрафні санкції за порушення строків розрахунків не застосовуються, 3% річних та інфляційні втрати не нараховуються.

Відповідач стверджує, що позивачем не додано до позовної заяви доказів надання відповідачу повного пакету документів, передбачених положенням договору, зокрема, рахунків-фактури, що є передумовою здійснення відповідачем оплати за поставлений товар.

Відповідач вважає, що позивач не надав суду доказів виникнення у відповідача обов`язку здійснення оплати, а відповідно нарахування 3% річних та інфляційних втрат на думку відповідача є неправомірними та необґрунтованими.

Також відповідач посилаючись на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 вказує про настання форс-мажорних обставини, а тому вважає, що ним не порушені жодні права та законні інтереси позивача, а тому просить в задоволенні позову відмовити.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

07.09.2018 між Приватним акціонерним товариством "Суха Балка" (далі відповідач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислова компанія "Промімпекс" (далі позивач, постачальник) укладено договір № Р-1612 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати покупцю продукцію (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах.

Згідно з пунктом 1.2 договору номенклатурний перелік, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються сторонами в Специфікаціях (Додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною цього договору. При зазначенні переліку, асортименту в Специфікаціях (Додатках) обов`язково узгоджуються код УКТ ЗЕД товару з дотриманням наступних вимог: при придбанні товарів, вироблених в Україні (крім підакцизних) вказується не менш як 4 перших символів коду УКТ ЗЕД; при придбанні товарів, імпортованих в Україну та підакцизних, вказується 10 символів коду УКТ ЗЕТ.

Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що поставка товару здійснюється партіями. Партія товару товар, оформлений одним товарно-транспортним документом. Базисні умови, терміни поставки товару, а також відвантажувальні реквізити, узгоджуються сторонами в Специфікаціях (Додатках до цього договору).

На кожну поставлену партію товару постачальник повинен надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру - 1 примірник (оригінал); сертифікат якості виробника/паспорт на товар - 1 примірник (оригінал або копія, завірена печаткою постачальника); видаткову накладну - 1 примірник (оригінал) та необхідну кількість копій в залежності від виду транспорту; інші документи, перераховані в Специфікації (Додатку). Зазначені вище документи при поставці товару автотранспортом надаються постачальником одночасно з товаром, а при поставці залізничним транспортом не пізніше, ніж через два робочих дні з дати прибуття товару до покупця. В зазначених вище документах поруч з найменуванням товару зазначається код УКТ ЗЕД такого товару з дотриманням вимог, вказаних в п. 1.2 договору (пункт 2.3 договору).

Згідно з пунктом 2.4 договору датою поставки товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній при отриманні товару; при поставці залізничним транспортом відмітка станції призначення в залізничній накладній, якщо інше не обумовлено Специфікацією (Додатком). Право власності на товар, а також всі пов`язані з ним ризики переходить від постачальника до покупця у відповідності до умов переходу права власності на товар, визначений у Специфікаціях (Додатках).

Відповідно до пункту 3.1 договору ціна товару встановлюється та узгоджується сторонами відповідно до п. 1.2 цього договору. Загальна вартість договору визначається вартістю всіх Специфікацій (Додатків), підписаних по цьому договору, які є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 4.1 договору унормовано, що оплата вартості партії товару (платежі) здійснюються в гривнях, на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі, на умовах оплати узгоджених сторонами у відповідній Специфікації (Додатках) до цього договору. У цьому випадку умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбаченими такими Специфікаціями (Додатками). Підставою для оплати узгодженої до відвантаження партії товару є виставлений постачальником рахунок (п. 4.2 договору).

Відповідно до пункт 4.3 договору у випадку, коли документи, зазначені в п. 2.3 цього Договору, не надані Постачальником у встановлений в п. 2.3 Договору строк або оформлені Постачальником неналежним чином (з порушенням чинного законодавства та умов цього Договору), про що Покупець направляє Постачальнику відповідне - повідомлення про порушення умов п. 2.3 Договору, Покупець має право затримати оплату Товару до надання Постачальником повного комплекту належним чином оформленої документації, при цьому строк оплати, вказаний у пункті 4.1 Договору збільшується на період надання документів, зазначених у п. 2.3 Договору, оформлених належним чином. Також в даному випадку, штрафні санкції до Покупця за порушення строків; розрахунків за Договором не застосовуються, три проценти річних за користування чужими грошовими коштами та/індекс інфляції не нараховуються та не сплачуються Покупцем.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Моментом підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторонці цього договору (пункт 13.5 договору).

Сторонами підписано Специфікацію № 1 від 16.12.2021 про поставку товару на суму 30 600 грн зі строком оплати 30 календарних днів з моменту надходження ТМЦ на склад Покупця. Умови поставки: СРТ склад Покупця, м. Кривий Ріг, в редакції «Інкотермс -2010».

На підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором позивачем надана видаткова накладна № РН-0000004 від 11.02.2022 на суму 30 600 грн.

Також позивачем виставлений на оплату рахунок-фактуру СФ-0000013 від 11.02.2022 всього на суму 30 600 грн.

Позивач зазначає, що відповідач не розрахувався за поставлений товар, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 30 600 грн.

Для досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлена претензія № 431/590 від 23.03.2022 про сплату заборгованості, що і стало причиною виникнення спору.

Крім суми основного боргу в розмірі 30 600 грн, позивач просить суд стягнути 3 % річних у розмірі 1 542 грн та інфляційні втрати в розмірі 8 484, 39 грн.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір та обставини справи, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з поставки товару.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Щодо суми основного боргу

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з умов договору та Специфікацій, строк оплати товару є таким, що настав.

Доказів оплати товару у розмірі 30 600 грн відповідач не надав, позовні вимоги не спростував.

Так, відповідно до п. 2.3 договору на кожну поставлену партію товару постачальник повинен надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру - 1 примірник (оригінал); сертифікат якості виробника/паспорт на товар - 1 примірник (оригінал або копія, завірена печаткою постачальника); видаткову накладну - 1 примірник (оригінал) та необхідну кількість копій в залежності від виду транспорту; інші документи, перераховані в Специфікації (Додатку). Зазначені вище документи при поставці товару автотранспортом надаються постачальником одночасно з товаром, а при поставці залізничним транспортом не пізніше, ніж через два робочих дні з дати прибуття товару до покупця. В зазначених вище документах поруч з найменуванням товару зазначається код УКТ ЗЕД такого товару з дотриманням вимог, вказаних в п. 1.2 договору.

Відповідач стверджує, що йому не було надано разом з товаром рахунку-фактури, чим позивач порушив п. 2.3 договору

В той же час, у відповідності з п. 4.3 договору, у випадку, коли документи, зазначені в пункті 2.3 умов цього договору, не надані Постачальником у встановлений в п. 2.3 Договору строк або оформлені Постачальником неналежним чином (з порушенням чинного законодавства та умов цього Договору), про що покупець направляє постачальнику відповідне повідомлення про порушення умов пункту 2.3 договору, покупець має право затримати оплату товару до надання постачальником повного комплекту належним чином оформленої документації, при цьому термін оплати, вказаний у пункті 4.1 договору збільшується на період надання документів, зазначених у пункті 2.3 договору, оформлених належним чином. Також в даному випадку, штрафні санкції до покупця за порушення строків розрахунків за договором не застосовуються.

Доказів того, що відповідач звертався до позивача із відповідним повідомленням матеріали справи не містять. До відзиву на позов відповідач таких доказів не додав.

Аналіз приписів статті 655, частини 1 статті 697 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що обов`язком продавця є передання товару у власність покупцеві, який у свою чергу зобов`язується сплатити за товар певну грошову суму. Отже, правовідносини купівлі-продажу (поставки) зумовлюють перехід права власності на товар від продавця до покупця в момент передання товару покупцеві; при цьому, законодавцем визначено можливість збереження товару за продавцем до оплати товару або настання інших обставин, якщо про таке сторони домовилися при укладенні договору купівлі-продажу (поставки).

Крім того, згідно з п. 2.4 договору право власності на товар, а також всі пов`язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця у відповідності до умов переходу права власності на товар, визначний у Специфікаціях. Відповідно до Специфікацій умова про перехід права власності на товар від постачальника до покупця при перевезення автомобільним транспортом право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати поставки товару.

Датою поставки товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній при отриманні товару (пункт 2.4 договору).

Таким чином, представник відповідача, проставляючи свій підпис у видатковій накладній підтвердив отримання товару, як визначено у п. 2.3 договору відповідно отримав і рахунок-факту, оскільки останній передається разом з товаром при поставці автомобільним транспортом, відповідно у нього виникає зустрічне зобов`язання щодо оплати товару.

Відтак, обов`язок відповідача-покупця оплатити вартість поставленого йому позивачем товару виникає в силу закону (статей 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 265 Господарського кодексу України) та не залежить від факту виставлення позивачем-постачальником рахунку-фактури на оплату відповідачем-покупцем вартості здійсненої поставки товару.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 29.09.2009 у справі № 37/405 про те, що ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку-фактури не звільняє покупця від обов`язку з оплати поставленого товару. Від зазначеної правової позиції не відступив Верховний Суд при прийнятті рішень у справах № 923/712/17 (постанова від 22.05.2018) та № 925/2028/15 (постанова від 21.01.2019), а також не вбачає за необхідне відступати колегія суддів Верховного Суду при розгляді даної справи № 918/537/18.

Відповідно до статті 666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Доказів невиконання позивачем обов`язку щодо передачі разом з товаром відповідних документів та доказів витребування відповідачем вказаних документів матеріали справи не містять.

Відсутні у матеріалах справи докази й того, що відповідач повернув товар позивачу. Факт прийняття товару без будь-яких зауважень та претензій посвідчується підписом довіреної особи відповідача на видаткових накладних.

Таким чином, строк оплати товару настав з урахуванням строків, визначених у Специфікаціях.

Стосовно форс-мажорних обставин, про які відповідач зазначає у відзиві та додаткових поясненнях, то відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Листом від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента № 64/2022 від 28.02.2022 "Про введення воєнного стану".

У пункті 10.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань у разі виникнення форс-мажорних обставин та/або обставин непереборної сили після укладення договору.

Згідно з пунктом 10.2 договору до форс-мажорних обставин належать: війна і військові конфлікти, терористичні акти, аварії на транспорті, цивільні безлади, страйки, рішення і розпорядження урядових і державних органів, а також будь-які інші події і факти, які перебувають поза контролем сторін, коли їх неможливо уникнути і подолати, і якщо ці обставини вплинули або впливають на виконання сторонами зобов`язань за цим договором. До обставин непереборної сили відносяться: стихійні лиха, пожежа, землетрус, повінь, епідемії та інші природні явища, що знаходяться поза контролем сторін, коли їх неможливо уникнути і подолати, і якщо ці обставини вплинули на виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

У разі виникнення форс-мажорних обставин та/або обставин непереборної сили строк виконання за договором відповідно відсувається на час, протягом якого діяли обставини. Сторона, для якої створилася неможливість виконання зобов`язань за договором, внаслідок виникнення форс-мажорних обставин та/або обставин непереборної сили, зобов`язана сповістити іншу сторону про це в письмовому вигляді протягом 10-ти (десяти) календарних днів (з попереднім одночасним направленням повідомлення в найкоротші терміни по факсу або телеграмою) про настання, терміни можливого їх припинення, характер несприятливих обставин, що наступили і можливі наслідки (пункти 10.3-10.4 договору).

Доказів вчинення таких дій (повідомлення позивача) відповідач суду не надав.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Відповідно до Висновку Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеному у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначає, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання зобов`язань за договором. Отже, відповідачем не доведено наявність підстав для звільнення від відповідальності.

Наявність форс-мажорних обставин, які підтверджені належним чином, можуть бути підставою для звільнення від відповідальності за порушення строків виконання зобов`язання, однак не звільнять від обов`язку сплати основного боргу.

Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням викладеного, надані позивачем докази на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 30 600 грн є більш вірогідними, ніж докази надані відповідачем, тому вимога про стягнення основної суми боргу у розмірі 30 600 грн підлягає задоволенню.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати поставленого товару позивачем нараховано 3% річних у розмірі 1 542 грн за період з 14.03.2022 по 17.11.2023 та інфляційні втрати в розмірі 8 484, 39 грн за той самий період.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.

Дослідивши наданий розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що заявлена до стягнення сума у розмірі 8 484, 39 грн є вірною.

Здійсненням перевірки розрахунку 3% річних судом встановлено, що він виконаний неправильно, а саме при розрахунку позивачем використано неправильну початкову дату періоду нарахування на заборгованість за поставлений товар.

За приписом частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Позивачем при здійсненні розрахунку 3% річних не враховано наведених вище положень Цивільного кодексу України щодо порядку перебігу строків, у зв`язку з чим помилково визначено кінцеві дати виконання відповідачем грошових зобов`язань та початкові дати періодів нарахування 3% річних на заборгованість за поставлений товар.

Після здійсненого судом перерахунку 3% річних за період з 15.03.2022 по 17.11.2023 (оскільки останнім днем строку оплати є неділя (13.03.2022) вихідний день) складають 1 541, 74 грн. Таким чином, позовні вимоги в цій частині позову підлягають частковому задоволенню в розмірі 1 541, 74 грн. У позовних вимогах про стягнення 3% річних у розмірі 0, 26 грн слід відмовити.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач просить розподілити здійснені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 01.04.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Юридична фірма «ДЕМОС-ЮРИС» (далі юридична фірма) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "РЕДУКТОР-КОМПЛЕКТ" (далі Замовник) було укладено договір про надання юридичних послуг № 01/04/23 (далі договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору Замовник доручає, а Юридична фірма бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а Замовник зобов`язується прийняти послуги та оплатити їх..

За роботу, виконану Юридичною фірмою, Замовник перераховує на розрахунковий рахунок Юридичної фірми суму вказану в акті виконаних робіт, звіті, рахунку-фактурі тощо (пункт 4.1 договору).

Згідно з пунктом 4.2 договору розрахунки за виконану роботу здійснюються Замовником не пізніше 10-днів з моменту виставлення.

Даний Договір укладений на строк до 21.01.2023 року, але діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань та набирає чинності з моменту його підписання (пункт 6.1 договору).

Звітом (актом виконаних робіт) №17/11 від 17.11.2023 сторони договору підтвердили надання Юридичною фірмою та прийняття Замовником правової (правничої) допомоги за договором від 01.04.2023 на суму 5 000 грн, а саме:

за актом № 1 від 20.07.2023:

- зустріч з клієнтом з метою з`ясування обставин справи, ознайомлення з документами по контрагенту ПАТ «Суха балка», надання консультацій щодо можливості вирішення спору 1 000 грн;

- правовий аналіз наданих клієнтом документів, правовий аналіз судової практики по аналогічним спорам 1 000 грн;

- складання позовної заяви, розрахування та складання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, штрафних санкцій, підготовка додатків до позовної заяви, виготовлення копій документів, направлення поштою документів ПАТ «Суха балка», направлення позову та документів до суду 3 000 грн.

Замовник підписанням цього Акту підтвердив, що всі зазначені послуги буди надані Юридичною фірмою у повному обсязі.

Таким чином, розмір понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "РЕДУКТОР-КОМПЛЕКТ" на правову допомогу в суді першої інстанції з розгляду цієї справи, є підтвердженим.

Представництво інтересів позивача у справі здійснювалося адвокатом Стрюк Н.О. на підставі довіреності № 25/01 від05.01.2022 та Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 1975 від 16.02.2009.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване у статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК України, відповідних нормах Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

За нормативними приписами пункту 3 частини першої статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

За обставинами справи докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу подані позивачем до суду в межах передбаченого законом строку.

Аналізуючи заявлену позивачем до стягнення суму витрат на професійну правничу допомогу у контексті зазначених правових критеріїв, суд приймає до уваги також статтю 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з якою гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також із критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Наданими позивачем доказами підтверджується факт отримання позивачем конкретного виду професійної правничої допомоги, що визначена в сумі 15 750 грн.

З аналізу норми статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" вбачається, що гонорар може встановлюватися у формах фіксованого розміру або погодинної оплати.

Указані форми відрізняються порядком обчислення. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Відтак, фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених договором про надання правової (правничої) допомоги умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволення позову, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на правову допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 4 999, 97 грн.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам у сумі 2 683, 98 грн.

Керуючись статями 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 178, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха балка» (50029, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Конституційна, 5; ідентифікаційний код 00191329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційне підприємство «Редуктор-Комплект» (49000, м. Дніпро, вул. Олександра Поля, буд. 46, офіс 547; ідентифікаційний код 41190202) основний борг у розмірі 30 600 грн, 3% річних у розмірі 1 541, 74 грн, інфляційні втрати у розмірі 8 484, 39 грн, судовий збір у розмірі 2 683, 98 грн та витрати на професійну (правничу) допомогу в розмірі 4 999, 97 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.І. Ярошенко