Постанова

від 03.10.2024 по справі 904/6142/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.10.2024 року м.Дніпро Справа № 904/6142/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),

суддів: Іванова О.Г., Чередко А.Є.

секретар судового засідання Жолудєв А.В.

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2024 (суддя Ярошенко В.І.)

у справі № 904/6142/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "РЕДУКТОР-КОМПЛЕКТ", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА", м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "РЕДУКТОР-КОМПЛЕКТ" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "РЕДУКТОР-КОМПЛЕКТ" заборгованість за Договором № Р-1612 від 16.12.2021 у розмірі 40 626, 39 грн, з яких: сума основного боргу у розмірі 30 600 грн, індекс інфляції за весь час прострочення у розмірі 8 484, 39 грн, 3% річних у розмірі 1 542 грн.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2024 у справі № 904/6142/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства Суха балка на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційне підприємство Редуктор-Комплект основний борг у розмірі 30 600 грн, 3% річних у розмірі 1 541, 74 грн, інфляційні втрати у розмірі 8 484, 39 грн, судовий збір у розмірі 2 683, 98 грн та витрати на професійну (правничу) допомогу в розмірі 4 999, 97 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Приватним акціонерним товариством Суха балка подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2024 у справі № 904/6142/23 у задоволеній частині вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обгрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що аналіз положень Договору дає підстави стверджувати, що обов`язковою передумовою здійснення Відповідачем оплати за партію Товару є надання Позивачем повного пакету документів, передбачених, зокрема, п. 2.3 цього Договору. У випадку не виконання цього обов`язку Позивачем у Відповідача не настає обов`язок здійснювати оплату за Товар, а три проценти річних за користування чужими грошовими коштами не нараховуються та не сплачуються Відповідачем. Позивач, в свою чергу, не додав до позовної заяви доказів надання Відповідачу повного пакету документів, передбачених положеннями Договору, зокрема, рахунків- фактури, що є передумовою здійснення Відповідачем оплати за поставлений Товар. Отже не надав суду доказів виникнення у Відповідача обов`язку здійснення оплати за Договором. Окрім того апелянт посилається на лист 28.02.2022 Торгово-промислова палата України № 2024/02.0-7.1 згідно якого ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у зв`язку з введенням воєнного стану.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2024 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Суха балка на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2024 у справі № 904/6142/23 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у сумі 4026,00 грн.

Апелянтом усунено недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Суха балка на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2024 у справі № 904/6142/23.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2024 розгляд справи №904/6142/23 призначено на 03.10.2024 о 10 год. 00 хв.

В судове засідання 03.10.2024 представники сторін не з`явилися.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі представника, в які також зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, а вимоги апеляційної скарги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Від представником апелянта подавалося клопотання про участь у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, яке було задоволено ухвалою суду від05.08.2024.

Проте в призначений час представник апелянта не вийшов на зв`язок, тому засідання в режимі відеоконфернеції відбулося без його участі. Вказані обставини підтверджується Актом Центрального апеляційного господарського суду щодо відсутності можливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції від 03.10.2024.

Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 року у справі № 361/8331/18 зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Враховуючи те, що суд не визнавав обов`язковою явку учасників справи, а в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, зважаючи на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, констатуючи достатність матеріалів для апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає можливим здійснити перегляд рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку за наявними матеріалами та без участі представника апелянта.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.12.2021 між Приватним акціонерним товариством "Суха Балка" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство «Редуктор-Комплект»" (постачальник) укладено договір № Р-1612 (далі договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується передати покупцю продукцію (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти у власність і оплатити товар на передбачених цим договором умовах.

Згідно з п. 1.2 Договору номенклатурний перелік, кількість, ціна, вартість товару та інші умови узгоджуються сторонами в Специфікаціях (Додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною цього договору. При зазначенні переліку, асортименту в Специфікаціях (Додатках) обов`язково узгоджуються код УКТ ЗЕД товару з дотриманням наступних вимог: при придбанні товарів, вироблених в Україні (крім підакцизних) вказується не менш як 4 перших символів коду УКТ ЗЕД; при придбанні товарів, імпортованих в Україну та підакцизних, вказується 10 символів коду УКТ ЗЕТ.

Пунктами 2.1, 2.2 Договору передбачено, що поставка товару здійснюється партіями. Партія товару товар, оформлений одним товарно-транспортним документом. Базисні умови, терміни поставки товару, а також відвантажувальні реквізити, узгоджуються сторонами в Специфікаціях (Додатках до цього договору).

На кожну поставлену партію товару постачальник повинен надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру - 1 примірник (оригінал); сертифікат якості виробника/паспорт на товар - 1 примірник (оригінал або копія, завірена печаткою постачальника); видаткову накладну - 1 примірник (оригінал) та необхідну кількість копій в залежності від виду транспорту; інші документи, перераховані в Специфікації (Додатку). Зазначені вище документи при поставці товару автотранспортом надаються постачальником одночасно з товаром, а при поставці залізничним транспортом не пізніше, ніж через два робочих дні з дати прибуття товару до покупця. В зазначених вище документах поруч з найменуванням товару зазначається код УКТ ЗЕД такого товару з дотриманням вимог, вказаних в п. 1.2 договору (п. 2.3 Договору).

Згідно з п. 2.4 Договору датою поставки товару вважається дата, проставлена на видатковій накладній при отриманні товару; при поставці залізничним транспортом відмітка станції призначення в залізничній накладній, якщо інше не обумовлено Специфікацією (Додатком). Право власності на товар, а також всі пов`язані з ним ризики переходить від постачальника до покупця у відповідності до умов переходу права власності на товар, визначений у Специфікаціях (Додатках).

В пунктах 3.1, 3.2 Договору сторони погодили, що ціна товару встановлюється та узгоджується відповідно до п. 1.2 цього Договору. Загальна вартість договору визначається вартістю всіх Специфікацій (Додатків), підписаних по цьому договору, які є невід`ємною частиною договору.

Згідно п. 4.1 Договору оплата вартості партії товару (платежі) здійснюються в гривнях, на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі, на умовах оплати узгоджених сторонами у відповідній Специфікації (Додатках) до цього договору. У цьому випадку умови оплати поширюються тільки на партії товару, передбаченими такими Специфікаціями (Додатками).

Підставою для оплати узгодженої до відвантаження партії товару є виставлений постачальником рахунок (п. 4.2 договору).

Відповідно до пункту 4.3 Договору у випадку, коли документи, зазначені в п. 2.3 цього Договору, не надані Постачальником у встановлений в п. 2.3 Договору строк або оформлені Постачальником неналежним чином (з порушенням чинного законодавства та умов цього Договору), про що Покупець направляє Постачальнику відповідне - повідомлення про порушення умов п. 2.3 Договору, Покупець має право затримати оплату Товару до надання Постачальником повного комплекту належним чином оформленої документації, при цьому строк оплати, вказаний у пункті 4.1 Договору збільшується на період надання документів, зазначених у п. 2.3 Договору, оформлених належним чином. Також в даному випадку, штрафні санкції до Покупця за порушення строків; розрахунків за Договором не застосовуються, три проценти річних за користування чужими грошовими коштами та/індекс інфляції не нараховуються та не сплачуються Покупцем.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Моментом підписання договору є дата, зазначена у верхньому правому куті на першій сторонці цього договору (пункт 13.5 договору).

Сторонами було підписано специфікацію №1 від 16.12.2021, якою погодили поставку Редуктора 1ЦУ2У-200-31,5-33-У3 у кількості 1 шт вартістю 30 600,00 грн.

У вказаній специфікації в п.3 сторонами було узгоджено, що оплата товару, що поставляється за цим договором (специфікацією), здійснюється покупцем на умовах: по факту поставки, протягом 30 календарних днів з моменту надходження ТМЦ на склад покупця.

На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар, про що в матеріали справи надано підписану сторонами видаткову накладну №РН-0000004 від 11.02.2022 та виставлений позивачем рахунок на оплату №СФ-0000013 від 11.02.2022 на суму 30 600,00 грн.

Окрім того позивачем в матеріали справи надано товарно-транспортну накладну №11/02 від 11.02.2022, підписану, у тому числі, уповноваженим представником відповідача про отримання товару.

23.03.2022 відповідачем було надіслано позивачу лист вих.№431/590, в якому зазначав, що відповідно до Указу Президента від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2022 строком на 30 діб на території України введено воєнний стан. Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану. З огляду на викладене, враховуючи ситуацію, яка склалася на території України, ПАТ «Суха балка» повідомило, що зобов`язання з оплати за договором № Р-1612 від 16.12.2021 на час дії непереборної сили здійснюватися не будуть.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань позивач 13.12.2022 звернувся до відповідача з листом вих №13/12-01, згідно якого просив негайно сплатити заборгованість у розмірі 30 600,00 грн за поставлену продукцію.

Несплата відповідачем суми вартості отриманого товару і стала причиною виникнення спору.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.

Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно п. 4.1 Договору оплата вартості партії товару (платежі) здійснюються в гривнях, на розрахунковий рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі, на умовах оплати узгоджених сторонами у відповідній Специфікації (Додатках) до цього договору.

В пункті 3 Специфікації сторонами було узгоджено, що оплата товару, що поставляється за цим договором (специфікацією), здійснюється покупцем на умовах: по факту поставки, протягом 30 календарних днів з моменту надходження ТМЦ на склад покупця.

Відповідачем не виконано взяті на себе зобов`язання та не надано доказів своєчасної та повної оплати отриманого товару.

З огляду викладені обставини, колегія суддів зазначає, що господарський суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості у розмірі 30 600,00 грн.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача суму 3% річних за період з 14.03.2022 по 17.11.2023 у розмірі 1 542,00 грн. та суму втрат від інфляції у розмірі 8 484,39 грн. за період березень 2022-листопад 2023.

Перевіривши розрахунки позивача судом було встановлено, що під час розрахунку суми 3% річних позивачем було зазначено неправильно початкову дату періоду нарахування на заборгованість за поставлений товар (без врахування, що останнім днем строку оплати є неділя (13.03.2022) вихідний день).

Здійснивши власні розрахунки господарським судом було частково задоволено позовні вимоги в цій частині та стягнуто з відповідача на користь позивача суму 3% річних за період з 15.03.2022 по 17.11.2023 у розмірі 1 541,74 грн. та суму втрат від інфляції у розмірі 8 484, 39 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, вважає їх правильними а обґрунтованими.

Щодо доводів апеляційної скарги, що строк оплати є таким, що не настав, оскільки позивачем не виконано умови договору та не надано відповідачу пакет документів, передбачений п.2.3 Договору колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 666 ЦК України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Згідно п. 2.3 Договору на кожну поставлену партію товару постачальник повинен надати покупцю наступні документи: рахунок-фактуру - 1 примірник (оригінал); сертифікат якості виробника/паспорт на товар - 1 примірник (оригінал або копія, завірена печаткою постачальника); видаткову накладну - 1 примірник (оригінал) та необхідну кількість копій в залежності від виду транспорту; інші документи, перераховані в Специфікації (Додатку). Зазначені вище документи при поставці товару автотранспортом надаються постачальником одночасно з товаром, а при поставці залізничним транспортом не пізніше, ніж через два робочих дні з дати прибуття товару до покупця. В зазначених вище документах поруч з найменуванням товару зазначається код УКТ ЗЕД такого товару з дотриманням вимог, вказаних в п. 1.2 договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору, у випадку, коли документи, зазначені в пункті 2.3 умов цього договору, не надані Постачальником у встановлений в п. 2.3 Договору строк або оформлені Постачальником неналежним чином (з порушенням чинного законодавства та умов цього Договору), про що покупець направляє постачальнику відповідне повідомлення про порушення умов пункту 2.3 договору, покупець має право затримати оплату товару до надання постачальником повного комплекту належним чином оформленої документації, при цьому термін оплати, вказаний у пункті 4.1 договору збільшується на період надання документів, зазначених у пункті 2.3 договору, оформлених належним чином. Також в даному випадку, штрафні санкції до покупця за порушення строків розрахунків за договором не застосовуються, три проценти річних за користування чужими грошовими коштами та індекс інфляції не нараховуються та не сплачуються покупцем.

В матеріалах справи відсутні звернення до позивача з приводу ненадання будь-яких документів, що передбачені умовами договору, як не надано і доказів відмови від договору та повернення отриманого товару.

Таким чином, прийнявши поставлений товар у покупця виник обов`язок щодо його оплати.

Апелянтом не спростовано обов`язку оплатити вартість отриманого товару та не зазначено підстав для звільнення від такої оплати.

Щодо посилання апелянта на настання форс-мажорних обставин, колегія зазначає, що обставинна введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов Договору.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначав що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Отже відповідачем не надано доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Колегія суддів зазначає, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.

В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "СУХА БАЛКА" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2024 у справі № 904/6142/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.03.2024 у справі № 904/6142/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "СУХА БАЛКА".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 04.11.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

СуддяО.Г.Іванов

СуддяА.Є.Чередко