Рішення

від 04.03.2024 по справі 918/1244/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2024 р. м. Житомир Справа № 918/1244/23

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Толстокарової І.С.,

за участю представників сторін:

від позивача: Гуменюк Г.В., довіреність №1 від 10.11.2023;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАК СЕРВІС САРНИ"

до Виробничо-комерційного приватного підприємства "МЕЛЮК І КО"

про стягнення 67894,51 грн

Процесуальні дії по справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАК СЕРВІС САРНИ" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Виробничо-комерційного приватного підприємства "МЕЛЮК І КО", у якій просить стягнути суму боргу за поставлені запасні частини та надані послуги технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів у розмірі 67894,51 грн.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено розгляд справи на 10.01.2024.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 10.01.2024 постановлено передати справу №918/1244/23 на розгляд до Господарського суду Житомирської області.

31.01.2024 матеріали справи №918/1244/23 надійшли до Господарського суду Житомирської області та, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.01.2024, передані для розгляду судді Прядко О.В.

Ухвалою суду від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.03.2024.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, повноважного представника у судове засідання не направив, хоча про дату час та місце його проведення повідомлявся завчасно та належним чином шляхом направлення копії ухвали суду від 05.02.2024 за місцезнаходженням юридичної особи, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також на адресу електронної пошти, зазначену у позовній заяві та реквізитах замовника у договорі №2100008 від 20.01.2021 (а.с.70-77, 90). Будь-які інші адреси відповідача суду невідомі.

26.02.2024 на адресу суду повернулася без вручення надіслана відповідачу копія ухвали від 05.02.2024 з позначкою оператора поштового зв`язку «за закінченням терміну зберігання» та нанесеним відбитком поштового календарного штемпеля 22.02.2024 (а.с.91-93).

Виходячи зі змісту ст.ст.120, 242 ГПК України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19 та від 13.01.2020 у справі №910/22873/17).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечують адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення і, відповідно, ознайомлення із судовим рішенням.

Неперебування відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, ненадання відзиву, не є перешкодою розгляду справи судом за наявними матеріалами і не свідчить про порушення норм процесуального права саме зі сторони суду (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.03.2018 у справі № 911/1163/17 та від 10.05.2018 у справі №923/441/17).

Отже відповідач, попри визначений для нього Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок, не забезпечив і не створив умови доставки та вручення йому поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 05.03.2009 №270, за адресою, визначеною у відомостях в реєстрі, у зв`язку з чим отримання ВКПП "МЕЛЮК І КО" копії ухвали господарського суду у даній справі перебувало поза межами контролю цього суду.

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Враховуючи викладене, згідно зі ст.242 ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі №918/1244/23 від 05.02.2024 вважається врученою відповідачу 22.02.2024 (а.с.91).

Суд також враховує, що відповідач не був позбавлений права й об`єктивної можливості ознайомитись з вищезгаданою ухвалою в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень", та з інформацією про розгляд даної справи на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі "Інтернет".

З огляду на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка представника відповідача та неподання ним відзиву не перешкоджають розгляду справи, враховуючи приписи ст.ст.248, 252 ГПК України про строки та особливості розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу господарський суд, відповідно до ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

Представник позивача у судовому засіданні 04.03.2024 підтримав позовні вимоги за предметом та підставами позову, просив задовольнити їх у повному обсязі.

04.03.2024 проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №2100008 від 20.01.2021 в частині своєчасного та повного розрахунку за виконані роботи та запасні частини.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заперечень щодо викладених у позовній заяві обставин не повідомив.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

20.01.2021 між ТОВ "ТРАК СЕРВІС САРНИ" (виконавець, позивач) та ВКПП "МЕЛЮК І КО" (замовник, відповідач) укладено договір на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №2100008 від 20.01.2021 (далі - договір) (а.с.5-6).

Відповідно до цього договору, виконавець зобов`язується виконувати ремонт та технічне обслуговування (далі - роботи) наданих замовником автомобілів, а також здійснювати поставку запасних частин, а замовник зобов`язується своєчасно сплачувати виконані роботи та запасні частини на умовах, визначених цим договором (п.1.1 договору).

Згідно з п.2.1 договору, роботи виконуються відповідно до замовлення-наряду та акту виконаних робіт, які підписуються представниками сторін і є невід`ємною частиною цього договору. В замовленні-нарядах та актах виконаних робіт зазначається перелік виконаних робіт та їх вартість, перелік та вартість використаних запасних частин та допоміжних матеріалів, перелік деталей та матеріалів, наданих для виконання робіт замовником, а також терміни виконання робіт.

Пунктом 2.2 договору передбачено, що за відсутності на складі потрібних для здійснення ремонту запасних частин та матеріалів виконавець замовляє їх за умови оплати відповідно до цього договору. При цьому термін виконання ремонтних робіт, за погодженням із замовником, збільшується на термін поставки запасних частин та матеріалів.

Замовник, за пп.3.2.1, 3.2.2 п.3.2 договору, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснити розрахунок згідно замовлення-нарядів; прийняти виконані роботи, а також забезпечити вивезення автомобіля з території сервісного центру виконавця не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дня отримання повідомлення про закінчення робіт.

За змістом п.4.1 договору, вартість робіт, запасних частин та матеріалів зазначається в акті виконаних робіт, що складається виконавцем після проведення ремонту та технічного обслуговування автомобіля і підписується представниками обох сторін.

Відповідно до п.4.2 договору, замовник сплачує виконавцю вартість визначених робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт та виписки рахунку-фактури, а виконавець зобов`язаний видати замовнику податкову накладну.

Обов`язковими умовами для оплати виконаних робіт за цим договором є передача виконавцем замовнику відповідних документів, оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку, а саме: акту виконаних робіт, накладної, податкової накладної та інших документів, передбачених чинним законодавством та умовами даного договору (п.4.5 договору).

Згідно з п.п.4.6, 4.7 договору, виконавець зобов`язаний скласти податкову накладну на дату виникнення податкових зобов`язань, визначених відповідно до п.187.1 Податкового кодексу України, у день виникнення таких податкових зобов`язань. Виконавець зобов`язаний зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021. У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору від жодної зі сторін не надійшло письмове повідомлення про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (п.7.5 договору).

Як вбачається з викладених у позовній заяві обставин, відповідно до видаткових накладних №2202597 від 09.03.2022, №2202942 від 06.04.2022 та актів виконаних робіт №2202128 від 01.04.2022, №2202305 від 06.04.2022 позивач поставив відповідачу запасні частини до автотранспортних засобів VOLVO.FH 13.440, державний номер НОМЕР_2, і SCHHWARZMULLER.SP, державний номер НОМЕР_1, на загальну суму 2462,52 грн та надав послуги технічного обслуговування й ремонту зазначених колісних транспортних засобів на загальну суму 65431,99 грн (а.с.7-12).

На дату надання послуг та відвантаження товарів позивачем складено податкові накладні: №2201109 від 09.03.2022 на суму 2411,52 грн, №2201275 від 01.04.2022 на суму 39171,00 грн, №2201333 від 06.04.2022 на суму 26260,99 грн, №2201330 від 06.04.2022 на суму 51,00 та зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних (а.с.13-16). Податкову накладну №2201109 від 09.03.2022 на суму 2411,52 грн прийнято відповідачем, про що свідчить проставлена на ній відмітка «документ прийнято контрагентом» (а.с.13), при цьому інші прийнято не було, причини їх відхилення відповідачем невідомі.

Судом встановлено, що зазначені вище видаткові накладні та акти виконаних робіт підписані позивачем в односторонньому порядку. З матеріалів справи слідує, що позивач звертався до відповідача із супровідним листом №47-ю від 21.07.2023, у якому просив підписати первинні документи та по одному примірнику повернути на адресу товариства, що підтверджується копіями фіскального чека від 24.07.2023, поштової накладної №3450307463373 від 24.07.2023 та опису вкладення від 24.07.2023 (а.с.17-19).

За інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення №3450307463373 вручено відповідачу 01.08.2023 (а.с.20), однак залишено без відповіді та задоволення.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на юридичну адресу відповідача претензію №58-ю від 07.08.2023 про сплату боргу в сумі 67894,51 грн. Факт надіслання вказаної претензії підтверджується копіями фіскального чека від 08.08.2023 й опису вкладення у конверт №3450307476459 від 08.08.2023 (а.с.21-24).

Відповідач отримав претензію 21.08.2023, про що свідчить копія роздруківки з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (трекінг 3450307476459) (а.с.25), однак вимогу позивача не виконав, наявну заборгованість з оплати поставлених запчастин та виконаних робіт у добровільному порядку не погасив, що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).

Положеннями ст.ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з приписами ст.ст. 526, 525 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в ГК України. Так, ст.193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №2100008 від 20.01.2021 за своїм змістом та правовою природою є змішаним договором, який містить елементи як договору підряду, так і договору поставки, адже передбачає як виконання робіт з ремонту та технічного обслуговування наданих замовником автомобілів, так і поставку запасних частин та матеріалів.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч.1 ст.839 ЦК України, підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

Як зазначалось вище, у п.2.2 договору погоджено, що за відсутності на складі потрібних для здійснення ремонту запасних частин та матеріалів виконавець замовляє їх за умови оплати відповідно до цього договору. При цьому термін виконання ремонтних робіт, за погодженням із замовником, збільшується на термін поставки запасних частин та матеріалів.

Частинами 1, 2 ст.712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ч.ч.1, 3 ст.843 ЦК України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст.854 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.853 ЦК України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відносини між замовниками транспортних послуг, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт», а взаємовідносини між замовником і виконавцем послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, їх складових частин (систем), а також вимоги щодо контролю за відповідністю наданих послуг Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України № 615 від 28.11.2014 (далі - «Правила»).

Згідно з п.3 розділу III Правил, послуги з технічного обслуговування і ремонту КТЗ чи його складових частин (систем) надаються замовникові на підставі договору про технічне обслуговування і ремонт КТЗ, що укладається відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо). Договір про технічне обслуговування і ремонт КТЗ повинен містити істотні умови відповідно до статті 25 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ст.26 Закону України «Про автомобільний транспорт», виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів зобов`язаний, зокрема, підтверджувати документально види та обсяги виконаних робіт та надавати замовнику відповідні документи із зазначенням дати виконання.

У розділі V Правил встановлено, що порядок оплати послуг з технічного обслуговування та ремонту КТЗ визначається договором.

Оплата послуг, які виконуються за договором, рахунком-фактурою, нарядом-замовленням, накладною, квитанцією тощо, здійснюється замовником як у готівковій, так і безготівковій формах.

Виконавець оформлює документ про витрати на виконання послуг, який підписується виконавцем і замовником і є невід`ємною частиною договору.

Після надання послуг і прийняття виконаних робіт з урахуванням їх відповідності умовам договору замовник повністю оплачує роботи за умовами договору.

Виконавець оформлює для юридичних осіб окремо документи на оплату матеріалів і послуг з технічного обслуговування і ремонту (включаючи необхідні діагностичні роботи) та окремо документи на оплату матеріалів і виконання робіт з ремонту (включаючи необхідні діагностичні роботи). Виконані роботи виконавець відносить або до технічного обслуговування, або до ремонту на підставі переліків і процедури виконання робіт, регламентованих виробником КТЗ та їх складових частин (систем), та (або) за записами, зробленими в інструкціях з експлуатації та (або) у сервісних книжках, в іншому інформаційному забезпеченні від виробника, а також у нормативно-правових актах.

Вартість послуг, матеріалів та складових частин (систем) замовник оплачує за цінами, що діяли на день оформлення замовлення, якщо інше не передбачено умовами договору.

Документами, що підтверджують надання послуги, є: акт передавання-приймання КТЗ (його складових частин (систем)) після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту; наряд-замовлення, підписаний контролером якості (з проставлянням печатки виконавця (за наявності)) та замовником; документ, що підтверджує оплату послуг; рахунок-фактура; податкова накладна (для юридичних осіб).

Права і обов`язки виконавця і замовника передбачено у розділах IX, X Правил. Зокрема, за п.2 розділу Х Правил, замовник зобов`язаний своєчасно оплатити надані за умовами договору послуги і прийняти КТЗ та їх складові частини (системи) після надання послуг.

Судом встановлено, що договір на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №2100008 від 20.01.2021 укладено належним чином, підписано уповноваженими особами та скріплено печатками юридичних осіб, доказів розірвання договору матеріали справи не містять, недійсним договір у встановленому порядку не визнано, а отже є обов`язковим для виконання сторонами.

За загальним правилом, факт здійснення господарської операції підтверджують саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", та відображають реальні господарські операції (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №910/14900/19 та від 08.12.2021 у справі №911/2574/18), і такими первинними документами у даній справі виступають видаткові накладні та акти виконаних робіт (а.с.7-12).

Як встановлено судом та зазначалось вище, видаткові накладні №2202597 від 09.03.2022, №2202942 від 06.04.2022 та акти виконаних робіт №2202128 від 01.04.2022, №2202305 від 06.04.2022 підписано позивачем в односторонньому порядку. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчили б про виявлені та заявлені відповідачем претензії щодо якості, обсягу та вартості виконаних позивачем робіт, переліку та вартості поставлених позивачем запасних частин на момент отримання цих накладних та актів; мотивованої відмови від підписання вказаних документів відповідачем не наведено.

Водночас суд враховує, що господарські операції з виконання робіт та поставки запчастин на підставі складених та підписаних ТОВ «ТРАК СЕРВІС САРНИ» накладних і актів відображено в податковому обліку (а.с.13-16).

Також до матеріалів справи долучено заяви свідків від 19.12.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що відповідають вимогам ст.88 ГПК України (а.с.57, 58).

Згідно з ч.1 ст.87 ГПК України, показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Верховний Суд у постанові від 14.07.2021 у справі №921/260/19 зробив висновок, що учасники справи, інші особи, зацікавлені у певному результаті розгляду справи, можуть надавати показання свідка і можуть бути допитані судом в якості свідків, який оцінює ці докази у сукупності з іншими відповідно до свого внутрішнього переконання.

Так, у заяві свідків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які працювали у ТОВ «ТРАК СЕРВІС САРНИ» менеджерами збуту, зокрема повідомлено, що 30.03.2022 та 06.04.2022 було прийнято на ремонт та технічне обслуговування автотранспортні засоби ВКПП «МЕЛЮК І КО» SCHHWARZMULLER, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та VOLVO державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно, які на територію СТО ТОВ «ТРАК САРНИ СЕРВІС» доставлено працівниками ВКПП «МЕЛЮК І КО» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , відповідно. Працівниками СТО було встановлено технічні несправності зазначених автотранспортних засобів та ознайомлено з їх переліком представників ВКПП «МЕЛЮК І КО» ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які проти виконання ремонтних робіт не заперечували. Весь перелік ремонтних робіт автотранспортних засобів та їх вартість, а також вартість запасних частин були також погоджені із керівництвом ВКПП «МЕЛЮК І КО» в телефонному режимі. 01.04.2022 та 06.04.2022 виконання робіт по технічному обслуговуванню та ремонту автотранспортних засобів SCHHWARZMULLER та VOLVO, відповідно, було завершено, про що обслуговуючим менеджером із збуту ОСОБА_2 складено акти виконаних робіт №2202128 від 01.04.2022 на суму 39171,00 грн та №2202305 від 06.04.2022 на суму 26260,99 грн. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 для підписання актів виконаних робіт в приміщення офісу ТОВ «ТРАК СЕРВІС САРНИ» не з`явилися, а 06.04.2022, скориставшись моментом, що були тимчасово відчинені пропускні ворота, самовільно залишили територію СТО на зазначених вище автотранспортних засобах. На телефонні дзвінки не реагували (а.с.57, 58).

Статтею 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, згідно з ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з положеннями ст.ст.76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зробила висновок про те, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс.

Згідно з ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що надані позивачем документи доводять належне виконання ним договірних зобов`язань щодо надання послуг технічного обслуговування й ремонту автотранспортних засобів та здійснення поставки запасних частин, зазначених, відповідно, у актах виконаних робіт та видаткових накладних, на заявлену у позові суму 67894,51 грн.

Відповідач не представив суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, заявлених до нього вимог належним чином і в установленому законом порядку не спростував, доказів погашення заборгованості станом на час розгляду справи не надав.

Враховуючи викладене, наявні в матеріалах справи докази та норми чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та його задоволення у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Виробничо-комерційного приватного підприємства "МЕЛЮК І КО" (вул. Сосновського В., буд. 62-А, м. Коростень, Житомирська обл., 11501, код ЄДРПОУ 30305946) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАК СЕРВІС САРНИ" (вул. Варшавська, буд. 6Г, м. Сарни, Сарненський р-н, Рівненська обл., 34500, код ЄДРПОУ 42835344) 67894,51 грн заборгованості та 2684,00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 07.03.24

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2 - позивачу (ЄСІТС);

3 - відповідачу (рек.) + на ел.пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1.