Постанова

від 02.07.2024 по справі 918/1244/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 м.Рівне, вул.Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

02 липня 2024 року Справа № 918/1244/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В. , суддя Павлюк І.Ю.

представники учасників справи не викликались,

розглянувши апеляційну скаргу Виробничо-комерційного приватного підприємства «Мелюк і Ко» на рішення господарського суду Житомирської області від 04.03.2024, повний текст якого складено 07.03.2024, у справі №918/1244/23 (суддя Прядко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трак Сервіс Сарни»

до Виробничо-комерційного приватного підприємства «Мелюк і Ко»

про стягнення 67 894,51 грн заборгованості по розрахунках,-

В грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Трак Сервіс Сарни» (надалі в тексті Товариство) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Виробничо-комерційного приватного підприємства «Мелюк в Ко» (надалі в тексті Підприємство) 67 894,51 грн боргу за поставлені запасні частини та надані послуги технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів.(арк.справи 1-4).

Рішенням господарського суду Житомирської області від 04.03.2024 позов Товариства задоволено. Присуджено до стягнення з Підприємства на користь Товариства 67 894,51 грн заборгованості та 2 684,00 грн витрат зі сплати судового збору.(арк.справи 97-101).

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що надані Позивачем документи є більш вірогідними та доводять належне виконання ним договірних зобов`язань з надання послуг технічного обслуговування й ремонту автотранспортних засобів та здійснення поставки запасних частин, зазначених, відповідно, в актах виконаних робіт та видаткових накладних, на заявлену у позові суму 67 894,51 грн. Натомість Відповідачем не спростовано наявну заборгованість та не надано доказів її погашення.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Підприємство подало скаргу до Північно-захід-ного апеляційного господарського суду, в якій просило поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Житомирської області від 04.03.2024 у даній справі, а також скасувати дане судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Стягнути з Позивача судові витрати зі сплати судового збору.(арк.справи 109-111).

На думку Скаржника, рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуван-ням норм матеріального права.

Обґрунтовуючи скаргу, Апелянт зазначає, що Позивачем замовлення було виконано неякісно, оскільки несправності в транспортному засобі не були усунуті та про що було повідомлено Позивача під час прийняття роботи. Натомість Відповідачем бути неправомірно складені видаткові накладні, акти виконаних робіт та акт звірки взаємних розрахунків.

Скаржник повідомляє, що направив Позивачу листа №22/35 від 19.07.2022 про відмову від підписання первинних документів, оскільки роботи не були виконані належним чином.

Апелянт вважає, що податкові накладні, на які посилається Позивач як доказ надання послуг згідно договору, є підставою лише для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту та не є документами, які підтверджують факт отримання відповідачем товару, наданих послуг, та наявності у нього заборгованості перед позивачем.

Крім того, Скаржник зазначає, що у зв`язку з неналежним виконанням робіт за договором, був змушений звертатись до третьої особи для належного ремонту автомобілів, а тому у Від-повідача були підстави відмовитись від підписання актів виконаних робіт на відповідно не сплачувати безпідставно нараховані суми.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2024 Відповідачу поновлено строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрито апеляційне провадження у справі №918/1244/23. Позивачу встановлено строк для надання суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) Скаржнику копії відзиву, а також вирішено розглядати апеляційну скаргу без повідомлення учасників справи за наявними у справі матері-алами в порядку письмового провадження.(арк.справи 136).

16.05.2024 на адресу суду надійшов відзив, в якому Товариство просить залишити апеля-ційну скаргу Підприємства на рішення Господарського суду Житомирської області від 04.03.2024 у справі №918/1244/23 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.(арк.справи 138-142).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність додержання судом першої інстанції норм матеріального та процесу-ального права, Північно-західний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як стверджено матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, 20.01.2021 Товариством-виконавцем та Підприємством-замовником укладено Договір на технічне обслуго-вування та ремонт транспортних засобів №2100008 (надалі в тексті Договір), відповідно до п.1.1 якого, виконавець зобов`язується виконувати ремонт та технічне обслуговування (надалі роботи) наданих замовником автомобілів, а також здійснювати поставку запасних частин, а замовник зобов`язується своєчасно сплачувати виконані роботи та запасні частини на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п.2.1 Договору, роботи виконуються відповідно до замовлення-наряду та акту виконаних робіт, котрі підписуються представниками сторін і є невід`ємною частиною цього договору. В замовленні-нарядах та актах виконаних робіт зазначається перелік виконаних робіт та їх вартість, перелік та вартість використаних запасних частин та допоміжних матеріалів, перелік деталей та матеріалів, наданих для виконання робіт замовником, а також терміни виконання робіт.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що за відсутності на складі потрібних для здійснення ремонту запасних частин та матеріалів виконавець замовляє їх за умови оплати відповідно до цього договору. При цьому термін виконання ремонтних робіт, за погодженням із замовником, збільшується на термін поставки запасних частин та матеріалів.

За умовами підпунктів 3.2.1, 3.2.2 пункту 3.2 Договору, замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі здійснити розрахунок згідно замовлення-нарядів; прийняти виконані роботи, а також забезпечити вивезення автомобіля з території сервісного центру виконавця не пізніше 3 робочих днів з дня отримання повідомлення про закінчення робіт.

Вартість робіт, запасних частин та матеріалів зазначається в акті виконаних робіт, що складається виконавцем після проведення ремонту та технічного обслуговування автомобіля і підписується представниками обох сторін.(п.4.1. Договору).

Замовник сплачує виконавцю вартість визначених робіт, запасних частин, паливно-мастильних матеріалів протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання акту виконаних робіт та виписки рахунку-фактури, а виконавець зобов`язаний видати замовнику податкову накладну. (п.4.2. Договору).

Обов`язковими умовами для оплати виконаних робіт за цим договором є передача вико-навцем замовнику відповідних документів, оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку, а саме: акту виконаних робіт, накладної, податкової накладної та інших доку-ментів, передбачених чинним законодавством та умовами даного договору.(п.4.5 Договору).

Відповідно до пунктів 4.6, 4.7 Договору, виконавець зобов`язаний скласти податкову накладну на дату виникнення податкових зобов`язань, визначених відповідно до п.187.1 Податко-вого кодексу України, у день виникнення таких податкових зобов`язань. Виконавець зобов-язаний зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021. У випадку, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору від жодної зі сторін не надійшло письмове повідомлення про його розірвання, договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік (п.7.5 договору).(арк.справи 5-6).

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з викладених у позовній заяві обставин, відповідно до видаткових накладних №2202597 від 09.03.2022, №2202942 від 06.04.2022 та актів виконаних робіт №2202128 від 01.04.2022, №2202305 від 06.04.2022 Позивач поставив відповідачу запасні частини до автотранспортних засобів Volvo.FH 13.440, державний номер НОМЕР_1 , і Schwarzmuller.SP, державний номер НОМЕР_2 , на загальну суму 2 462,52 грн та надав послуги технічного обслуговування й ремонту зазначених колісних транспортних засобів на загальну суму 65 431,99 грн.(арк.справи 7-12).

З матеріалів справи вбачається, що на дату надання послуг та відвантаження товарів Позивачем складено податкові накладні: №2201109 від 09.03.2022 на суму 2 411,52 грн, №2201275 від 01.04.2022 на суму 39 171,00 грн, №2201333 від 06.04.2022 на суму 26 260,99 грн, №2201330 від 06.04.2022 на суму 51,00 та зареєстровано їх в Єдиному реєстрі податкових накладних.(арк.справи 13-16).

Матеріалами справи стверджено, що Відповідачем прийнято лише податкову накладну №2201109 від 09.03.2022 на суму 2 411,52 грн, про що свідчить проставлена на ній відмітка «документ прийнято контрагентом».(арк.справи 13).

Як вбачається з матеріалів справи, зазначені вище видаткові накладні та акти виконаних робіт підписані Позивачем в односторонньому порядку.

Крім того, з матеріалів справи слідує, що в листі №47-ю від 21.07.2023 Позивач просив Відповідача підписати первинні документи та по одному примірнику повернути Товариству, що підтверджується копіями фіскального чека від 24.07.2023, поштової накладної №3450307463373 від 24.07.2023 та опису вкладення від 24.07.2023.(арк.справи 17-19).

Згідно інформації з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання пош-тових відправлень відправлення №3450307463373 вручено Відповідачеві 01.08.2023 (арк.справи 20), однак залишено без відповіді та задоволення.

Крім того, з метою досудового врегулювання спору Позивач направив на юридичну адресу Відповідача претензію №58-ю від 07.08.2023 з пропозицією сплатити 67 894,51 грн боргу. Факт надіслання вказаної претензії підтверджується копіями фіскального чека від 08.08.2023 й опису вкладення у конверт №3450307476459 від 08.08.2023.(арк.справи 21-24).

Судом першої інстанції встановлено, що Відповідач отримав претензію 21.08.2023, про що свідчить копія роздруківки з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (трекінг 3450307476459).(арк.справи 25).

Вважаючи, що неоплатою у добровільному порядку вартості виконаних робіт Відповідач порушив права Позивача, останній звернувся з даним позовом до суду.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду Житомирської області від 04.03.2024 позов Товариства задоволено.(арк.справи 97-101).

Перевіривши додержання судом першої інстанції норм процесуального права, апеляцій-ний суд вважає, що скарга безпідставна та не підлягає задоволенню з огляду на наступне:

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів виходить з того, що у відповідності до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом даного спору є стягнення заборгованості за Договором на технічне обслугову-вання та ремонт транспортних засобів №2100008.

Гарантоване ст.55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (надалі в тексті ЦК України) передба-чено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями ст.20 Госпо-дарського кодексу України (надалі в тексті ГК України), встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно вимог ч.1-2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.(ст.174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цвільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.(ст.6, 626, ч.1 ст.627, ч.1 ст.628 ЦК України).

За приписами ст.525, 526, 629 ЦК України та ст.193 ГК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи стверджено що правовідносини сторін виникли на підставі договору на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №2100008, який за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки містить елементи як договору підряду, так і договору поставки, адже передбачає як виконання робіт з ремонту та технічного обслуговування наданих замовником автотранспортних засобів, так і поставку запасних частин та матеріалів.

Згідно частин 1, 2 ст.712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановле-ний строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подіб-ним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпо-рядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не уста-новлений інший строк оплати товару.(ч.1 ст.692 ЦК України).

В свою чергу, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.(ч.1 ст.837 ЦК України).

У договорі підряду згідно ст. 843, 846 ЦК України визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу. Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.

Як зазначалось вище, у п.2.2 Договору погоджено, що за відсутності на складі потрібних для здійснення ремонту запасних частин та матеріалів виконавець замовляє їх за умови оплати відповідно до цього договору. При цьому термін виконання ремонтних робіт, за погодженням із замовником, збільшується на термін поставки запасних частин та матеріалів.

Крім того, колегія суддів враховує, що відносини між замовниками транспортних послуг, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» (надалі в тексті Закон), а взаємовідносини між замовником і виконавцем послуг з технічного обслугову-вання і ремонту колісних транспортних засобів, їх складових частин (систем), а також вимоги щодо контролю за відповідністю наданих послуг Правилами надання послуг з технічного обслу-говування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфра-структури України № 615 від 28.11.2014 (надалі в тексті Правила).

Згідно з п.3 розділу III Правил, послуги з технічного обслуговування і ремонту КТЗ чи його складових частин (систем) надаються замовникові на підставі договору про технічне обслуго-вування і ремонт КТЗ, що укладається відповідно до вимог цивільного законодавства між замов-ником і виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція тощо). Договір про технічне обслуговування і ремонт КТЗ повинен містити істотні умови відповідно до статті 25 Закону.

Відповідно до ст.26 Закону, виконавець за договором про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів зобов`язаний, зокрема, підтверджувати документально види та обсяги виконаних робіт та надавати замовнику відповідні документи із зазначенням дати виконання.

У розділі V Правил встановлено, що порядок оплати послуг з технічного обслуговування та ремонту КТЗ визначається договором.

Оплата послуг, які виконуються за договором, рахунком-фактурою, нарядом-замовленням, накладною, квитанцією тощо, здійснюється замовником як у готівковій, так і безготівковій формах.

Виконавець оформлює документ про витрати на виконання послуг, який підписується виконавцем і замовником і є невід`ємною частиною договору.

Після надання послуг і прийняття виконаних робіт з урахуванням їх відповідності умовам договору замовник повністю оплачує роботи за умовами договору.

Виконавець оформлює для юридичних осіб окремо документи на оплату матеріалів і послуг з технічного обслуговування і ремонту (включаючи необхідні діагностичні роботи) та окремо документи на оплату матеріалів і виконання робіт з ремонту (включаючи необхідні діагностичні роботи). Виконані роботи виконавець відносить або до технічного обслуговування, або до ремонту на підставі переліків і процедури виконання робіт, регламентованих виробником КТЗ та їх складових частин (систем), та (або) за записами, зробленими в інструкціях з експлуатації та (або) у сервісних книжках, в іншому інформаційному забезпеченні від виробника, а також у нормативно-правових актах.

Вартість послуг, матеріалів та складових частин (систем) замовник оплачує за цінами, що діяли на день оформлення замовлення, якщо інше не передбачено умовами договору.

Документами, що підтверджують надання послуги, є: акт передавання-приймання КТЗ (його складових частин (систем)) після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту; наряд-замовлення, підписаний контролером якості (з проставлянням печатки виконавця (за наявності)) та замовником; документ, що підтверджує оплату послуг; рахунок-фактура; податкова накладна (для юридичних осіб).

Права і обов`язки виконавця і замовника передбачено у розділах IX, X Правил. Зокрема, за п.2 розділу Х Правил, замовник зобов`язаний своєчасно оплатити надані за умовами договору послуги і прийняти КТЗ та їх складові частини (системи) після надання послуг.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що договір на технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів №2100008 від 20.01.2021 укладено належним чином, підписано уповноваженими особами та скріплено печатками юридичних осіб. (арк.справи 5-6).

Поруч з тим, матеріали справи не містять, а Скаржником не надано доказів розірвання договору чи визнання його недійсним у встановленому порядку, а отже даний Договір є обов-зковим для виконання сторонами.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст.9 зазначеного Закону України, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Факт здійснення господарської операції підтверджують саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господ-дарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст.9 Закону України «Про бух-галтерській облік та фінансову звітність в Україні», та відображають реальні господарські операції (аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №910/ 14900/19 та від 08.12.2021 у справі №911/2574/18).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначен-ням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Як правильно встановлено судом першої інстанції належними первинними документами у даній справі виступають видаткові накладні та акти виконаних робіт.

З матеріалів справи вбачається, що Товариством при поданні позову було долучено видаткові накладні №2202597 від 09.03.2022, №2202942 від 06.04.2022 та акти виконаних робіт №2202128 від 01.04.2022, №2202305 від 06.04.2022, які підписані Позивачем в односторонньому порядку.(арк.справи 7-12).

Поруч з тим, як вбачається з тексту апеляційної скарги, Відповідач не заперечує наявність між сторонами договірних відносин та надання Позивачем послуг з поставки запасних частин та надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автотранспортних засобів. Натомість доводи апеляційної скарги зводиться до того, що виконані роботи були зроблені неякісно, що зумовило звернення Відповідача до третіх осіб для належного ремонту автомобілів.

Колегія суддів бере до уваги, що ст.853 ЦК України визначає, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Пунктом 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передавання робіт підрядчиком і прий-няття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Відтак, не підписуючи акт, замовник тим самим не виконує своє зобов`язання належним чином, а отже, порушує вимоги статті 526 ЦК України, оскільки обов`язок замовника оплатити послуги прямо залежить за договором від конкретної обставини підписання акта приймання передачі послуг.

Таким чином, приписами статей 853, 882 ЦК України визначено, що відсутність своєчасно висловлених зауважень до виконаних робіт свідчить про прийняття робіт та виникнення обов`язку щодо їх сплати.

Як вже зазначалося вище, акти виконаних робіт підписані Позивачем в односторонньому порядку. Поруч з тим, Скаржником не надано доказів звернення до Позивача з зауваженнями, щодо виконаної роботи відносно обсягу чи якості, а відтак роботи вважаються такими, що виконані належним чином та підлягають оплаті.

Посилання Скаржника на існування листа №22/35 від 19.07.2022 про відмову від під-писання первинних документів, який направлявся Позивачеві є безпідставними та не беруться до уваги апеляційним судом, оскільки матеріали справи не містять, а Скаржником не долучено даного документу до справи, як і не надано доказів вручення такого листа Товариству.

Щодо посилань Скаржника на надання послуг з ремонту автомобілів третіми особами, то колегія суддів зазначає наступне.

Надаючи оцінку доказам у даній справі, колегія суддів приймає до уваги, що основними засадами судочинства, згідно зі статтею 129 Конституції України є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як одну із засад (принципів) господарського судочинства законодавцем визначено змагальність сторін (п.4 ч.3 ст.2 ГПК України).

Колегія суддів наголошує, що принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Простіше кажучи, Позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Тому згідно з принципом змагальності саме Відповідач в даному випадку має довести існування іншого Договору з ремонту автотранспортних засобів Volvo.FH 13.440, державний номер НОМЕР_1 та Schwarzmuller.SP, державний номер НОМЕР_2 , а перекладення цього обов`язку на Позивача або на суд нівелює застосування принципу змагальності.

Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у спосіб, який дозволить дотриматись переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної стороною обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», під- креслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтверд-ження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands» від 27.10.1993 та «Ankerl v. Switzerland» від 23.10.1996).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що матеріали справи не містять, а Відповідачем не надано доказів існування договірних відносин з третіми особами для надання такими особами Підприємству послуг з ремонту автомобіля, як і не надано доказів, що під-тверджували б виконання ремонтних робіт іншими особами, окрім Позивача.

Апеляційний суд також приймає до уваги, що оскільки заперечуючи факт надання послуг за договором сторона одночасно реєструє податкові накладні на придбання послуг від виконавця та формує як замовник податковий кредит за фактом надання послуг на підставі спірних актів надання послуг і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення у платника права на податковий кредит з ПДВ за цими актами наданих послуг то у такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків. Відтак податкові накладні, виписані однією стороною за договором (виконавцем) на постачання послуг на користь другої сторони (замовника), можуть бути допустимим доказом факту надання послуг від контрагента на визначену суму, якщо замовник вчинив юридично значимі дії зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом. Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 зі справи №910/23097/17.

Натомість матеріалами справи підтверджено, що Скаржником прийнято податкову нак- ладну №2201109 від 09.03.2022 на суму 2 411,52 грн, про що свідчить проставлена на ній відмітка «документ прийнято контрагентом» (арк.справи 13).

Всі доводи апеляційної скарги розглянуто, порушених, невизнаних або оспорених прав чи інтересів Скаржника не встановлено.

Таким чином, матеріалами справи спростовуються доводи Скаржника про неправомір-ність висновків суду першої інстанції щодо порушених прав Позивача, рівно як і твердження щодо невмотивованості висновку про обгрунтованість заявленого позову, а тому рішення суду першої інстанції належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини щодо п.1 ст.6 Конвенції, яка зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Це зобов`язання не можна розуміти як таке, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, і питання дотримання цього зобов`язання має вирішуватись виключно з огляду на обставини справи (див. рішення від 09.12.1994 у справах «Руіз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), п.29, та «Гарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, п.26). Ці принципи засто-совувалися в низці справ проти України (див., наприклад, рішення від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» (Benderskiy v.Ukraine), заява №22750/02, п.42-47; від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява №63566/00, п.25; від 07.10.2010 у справі «Богатова проти України» (Bogatova v. Ukraine), заява №5231/04, п.18, 19).

Статтею 74 ГПК України передбачено обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.(ст.86 ГПК України).

Отже, доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визна-ються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.277, 278 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваних рішень, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст.34,86,129,232,233,240,270,275,276,282,284,287 Господарського процесу-ального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Виробничо-комерційного приватного підприємства «Мелюк і Ко» на рішення господарського суду Житомирської області від 04.03.2024 у справі №918/1244/23 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає оскарженню до Верхов-ного Суду за виключенням випадків, передбачених ст.287 ГПК України.

3. Матеріали справи №918/1244/23 повернути до господарського суду Житомирської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Павлюк І.Ю.