Рішення

від 07.03.2024 по справі 907/1156/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2024 р. м. УжгородСправа № 907/1156/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», м. Київ

до відповідача Відділу освіти, культури і туризму Вилоцької селищної ради, смт. Вилок, Закарпатська область

про стягнення 474 597,53 грн.

Секретар судового засідання - Райніш М.І.

Без виклику учасників справи,

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» заявило позов до Відділу освіти, культури і туризму Вилоцької селищної ради з вимогою про стягнення 474 597,53 грн., в т.ч. основний борг у сумі 439 409,57 грн.; пеня у сумі 29 638,24 грн.; три проценти річних у сумі 1778,29 грн.; інфляційні втрати у сумі 3 771,43 грн. Позов заявлено на підставі статей 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, статей 218, 230, 231 Господарського кодексу України.

27.12.2023 на адресу суду також надійшло клопотання про усунення недоліків позовної заяви (вх. №02.3.1-02/9210/23 від 27.12.2023 року), яким було долучено до матеріалів заяви платіжну інструкцію від 22.12.2023 №0000015224, як доказ сплати судового збору за подання позовної заяви та розрахунок штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 16.01.2024 в межах справи №907/1156/23 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначного спору, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи. Зобов`язано Відділ освіти, культури і туризму Вилоцької селищної рад зареєструвати свій електронний кабінет.

Попередній розрахунок понесених позивачем судових витрат становить 5695.18 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином про відкриття провадження (ухвала суду від 16.01.2024 була надіслана йому за його юридичною адресою згідно відомостей Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та отримана відповідачем 23.01.2024, що підтверджується зокрема рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи). Суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті. Крім того, на адресу суду 29.01.2024 надійшла заява про дистанційне ознайомлення з матеріалами справи та надання електронної копії матеріалів на електронну адресу (вх. №02.3.1-02/629/24 від 29.01.2024 року) від представника відповідача. На виконання даної заяви, судом внесено учасником та надано доступ до електронної справи представнику відповідача 29.01.2024 року. Однак, з моменту надання доступу до електронної справи і до моменту ухвалення даного рішення по справі, відповідачем не було подано до суду відзиву до справи чи інших заяв по суті справи, які б підтверджували погашення заборгованості перед позивачем.

Відтак, відповідач був повідомлений про відкрите провадження у даній справі.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позивач просить задовольнити позовні вимоги повністю та просить стягнути з відповідача борг у загальній сумі 474 597,53 грн., в т.ч. основний борг у сумі 439 409,57 грн.; пеня у сумі 29 638,24 грн.; три проценти річних у сумі 1 778,29 грн.; інфляційні втрати у сумі 3 771,43 грн., покликаючись на неналежне виконання відповідачем положень договору №06-2331/22-БО-Т постачання природного газу від 20.12.2022, зокрема щодо сплати вартості переданого природного газу за договором, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Правова позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відтак, відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Матеріалами справи підтверджується, що 20.12.2022 між сторонами був укладений договір №06-2331/22-БО-Т постачання природного газу (далі - договір), згідно п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах даного договору.

Пунктом 2.1. договору сторони передбачили, що постачальник (позивач) передає споживачу (відповідачу) на умовах даного договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з січня 2023 року по 31 березня 2023 року (включно), в кількості 71500 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: січень 2023 - 20.800; лютий 2023 - 25.350; березень 2023 - 25.350.

Загальний обсяг природного газу, замовлений споживачем за даним договором, складається з сум загальних обсягів природного газу, замовлених споживачем на всі розрахункові періоди протягом строку дії договору (п. 2.1.1. договору).

Обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до п. 3.5. договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу (п. 2.4. договору).

Згідно положень п. 3.1. договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ, споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п. 3.1. договору).

Приймання - передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання - передачі газу (п. 3.5. договору).

Пунктом 3.5.3. договору сторони передбачили, що споживач протягом 2 робочих днів з дати одержання акту зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.

У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15 - го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1. цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об`єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в п. 4 даного договору (п. 3.5.4. договору).

Згідно положень п. 4.1. договору, всього ціна газу за 1000 куб. м. з ПДВ з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553.89 грн.

Пунктом 4.3. договору сторони передбачили, що загальна вартість такого договору на дату укладання становить 1 183 603.14 грн. з ПДВ.

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 1) 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; 2) остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання - передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання - передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5. договору.

Згідно положень 5.3. договору, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 5.1. даного договору.

Пунктом 6.2. договору сторони передбачили, що споживач зобов`язаний зокрема: прийняти газ на умовах даного договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені даним договором.

Постачальник в свою чергу має право отримати оплату за переданий за договором природний газ в розмірі та в строки, визначені договором (п. 6.3. договору).

Відповідно до п. 7.1. договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором.

Так, пунктом 7.2. сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1. та/або строків оплати за п. 8.4. договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно п. 13.1. договору, даний договір набирає чинності з 01.01 і діє в частині поставки газу до 31.03.2023 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.

Судом встановлено, що даний договір підписано уповноваженими представниками сторін та є чинним відповідно до положень п. 13.1. договору.

Також відповідачем була підписана заява - приєднання №42АВ880-514-21 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

Постачальник (позивач) виконав свої зобов`язання за договором, та поставив споживачу (відповідачу) природній газ, що підтверджується зокрема актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2023 на загальну суму 579 970.91 грн.; актом приймання - передачі природного газу від 31.01.2023 на загальну суму 98 641.80 грн.; актом приймання - передачі природного газу від 31.03.2023 на загальну суму 388 585.45 грн.

Додатково позивачем долучено до матеріалів справи розрахунок суми основного боргу відповідача і розрахунок штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних нарахувань.

Судом встановлено, що позивачем направлялась вимога відповідачу про сплату 439 409.57 грн. заборгованості за поставлений природний газ, копія якої міститься в матеріалах справи.

ПРАВОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Стаття 193 Господарського кодексу України регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦКУ передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно положень ст. 714 ЦКУ, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до положень ст. 265 ЦКУ, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 691 ЦКУ передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦКУ).

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 2 і ч. 3 ст. 692 ЦКУ).

Відтак, судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що дійсно 20.12.2022 між сторонами був укладений договір №06-2331/22-БО-Т постачання природного газу (далі - договір), згідно п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах даного договору.

Пунктом 2.1. договору сторони передбачили, що постачальник (позивач) передає споживачу (відповідачу) на умовах даного договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з січня 2023 року по 31 березня 2023 року (включно), в кількості 71500 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях: січень 2023 - 20.800; лютий 2023 - 25.350; березень 2023 - 25.350.

Згідно положень п. 3.1. договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ, споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ (п. 3.1. договору).

Приймання - передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання - передачі газу (п. 3.5. договору).

Судом встановлено, що постачальник (позивач) виконав свої зобов`язання за договором, та поставив споживачу (відповідачу) природній газ, що підтверджується зокрема актом приймання-передачі природного газу від 28.02.2023 на загальну суму 579 970.91 грн.; актом приймання - передачі природного газу від 31.01.2023 на загальну суму 98 641.80 грн.; актом приймання - передачі природного газу від 31.03.2023 на загальну суму 388 585.45 грн. Як встановлено судом з матеріалів справи, зокрема з розрахунку суми основного боргу для відповідача, позивачем поставлено природний газ відповідачу на загальну суму 1 067 198.16 грн. Відповідачем фактично сплачено 627 788.59 грн. за поставлений природний газ. Відтак, сума заборгованості складає - 439 409.57 грн. Зокрема, відповідачем заборговано 50 824.12 грн. за поставлений газ у лютому 2023 року та 388 585.45 грн. за поставлений газ у березні 2023 року.

Відповідно до п. 5.1. договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 1) 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; 2) остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання - передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання - передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5. договору.

Судом встановлено, що дані акти підписані уповноваженими представниками сторін та підтверджують наявну заборгованість відповідача перед позивачем. Позивач стверджує, що відповідач не здійснив розрахунку з ним за поставлений газ, відповідач дане твердження у своїх заявах по суті не спростовував, доказів оплати поставленого газу суду не надав.Частиною 1 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Частиною 3 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Відтак, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу у розмірі 439 409.57 грн., оскільки належними і допустимими доказами, а саме первинними документами - актами приймання - передачі природного газу підтверджується непогашена сума боргу відповідача перед позивачем.

Щодо стягнення пені.

Судом встановлено, що позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі 29 638.24 грн. за несвоєчасне виконання зобов`язання за період - лютий 2023 - березень 2023 року за даним договором.

Частиною 1 ст. 549 ЦКУ передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГКУ передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 ст. 230 ЦКУ).

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 230 ГКУ).

Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк (ч. 4 ст. 232 ГКУ).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГКУ).

Так, пунктом 7.2. сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1. та/або строків оплати за п. 8.4. договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Судом здійснено арифметичний перерахунок розрахунку пені, складеного позивачем, і встановлено, що він проведений коректно та вірно.

Відтак, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 29 638.24 грн. пені.

Щодо стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.

Судом встановлено, що позивачем за прострочення виконання грошового зобов`язання здійснено нарахування відповідачу 3 відсотків річних у розмірі 1778.29 грн. і інфляційних втрат у розмірі 3771.43 грн. від простроченої суми.

Приписами ст. 625 ЦКУ встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, пунктом 7.2. сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1. та/або строків оплати за п. 8.4. договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Судом здійснено арифметичний перерахунок розрахунку 3 відсотків річних та інфляційних втрат, складеного позивачем, і встановлено, що він проведений коректно та вірно.

Відтак, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 3 відсотків річних у розмірі 1778.29 грн. і інфляційних втрат у розмірі 3771.43 грн.

Висновки суду.

Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми загального боргу у розмірі 474 597.53 грн. є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу приписів ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 5695.18 гривень витрат на оплату судового збору.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Відділу освіти, культури і туризму Вилоцької селищної ради, код ЄДРПОУ - 43927514, 90351, Закарпатська область, Виноградівський район, смт. Вилок (з), вул. Гагаріна, буд. 8, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, код ЄДРПОУ - 42399676, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, заборгованість у загальному розмірі 474 597.53 грн. (чотириста сімдесят чотири тисячі п`ятсот дев`яносто сім гривень 53 копійок), в т.ч. 439 409.57 грн. (чотириста тридцять дев`ять тисяч чотириста дев`ять гривень 57 копійок) - основного боргу; 29 638.24 грн. (двадцять дев`ять тисяч шістсот тридцять вісім гривень 24 копійок) - пені; 1778.29 грн. (одна тисяча сімсот сімдесят вісім гривень 29 копійок) - три проценти річних; 3771.43 грн. (три тисячі сімсот сімдесят одна гривня 43 копійок).

3. Судові витрати покласти на відповідача.

4. Стягнути з Відділу освіти, культури і туризму Вилоцької селищної ради, код ЄДРПОУ - 43927514, 90351, Закарпатська область, Виноградівський район, смт. Вилок (з), вул. Гагаріна, буд. 8, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз Трейдинг, код ЄДРПОУ - 42399676, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, сплачений судовий збір у сумі 5695.18 грн. (п`ять тисяч шістсот дев`яносто п`ять гривень 18 копійок).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 07.03.2024 року

Суддя Андрейчук Л. В.