Рішення

від 22.02.2024 по справі 910/16193/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.02.2024Справа № 910/16193/23Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" до Акціонерного товариства "Комінбанк", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю "Стандард Ел Пі Джи", про стягнення 1 760 130,36 грн,

за участю представників:

позивача: Сидоренко Д.О.;

відповідача: Нестерова Е.Г.;

третьої особи: Керницької І.Р.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У жовтні 2023 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Комінбанк" (далі - Банк) 1 760 130,36 грн грошових коштів за банківською гарантією від 6 квітня 2023 року № G10951/23.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань за вищевказаною гарантією, виданою на забезпечення належного виконання Товариством з обмеженою відповідністю "Стандард Ел Пі Джи" (далі - Товариство) умов договору поставки від 10 квітня 2023 року № 22-В-АМПУ-23, укладеного між позивачем та вказаною юридичною особою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 жовтня 2023 року відкрито провадження в справі № 910/16193/23, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Товариство, та призначено підготовче засідання на 23 листопада 2023 року.

31 жовтня 2023 року через систему "Електронний суд" від Банку надійшов відзив на позовну заяву від цієї ж дати, у якому відповідач зазначив, що, на його думку, вимога Підприємства від 2 червня 2023 року № 1703/10-04-06/Вих про стягнення коштів за вищевказаною банківською гарантією на суму 1 760 130,36 грн не була належним чином представлена. Зокрема, ця вимога була направлена через обслуговуючий банк позивача за допомогою спецзв`язку Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, тоді як умовами банківської гарантії передбачено, що така вимога повинна бути направлена рекомендованим листом або кур`єрською поштою.

17 листопада 2023 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшло клопотання від цієї ж дати про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку "EasyCon". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 листопада 2023 року вказане клопотання задоволено частково.

23 листопада 2023 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли письмові пояснення по суті спору від 22 листопада 2023 року разом із клопотаннями: про поновлення строку на подання вказаних письмових пояснень, про надання додаткового строку на подання доказів та про поновлення строку для подання доказів. У своїх письмових поясненнях третя особа зазначила, що порушення виконання умов договору поставки від 10 квітня 2023 року № 22-В-АМПУ-23, укладеного між позивачем та Товариством, зумовлене виключно наявністю вини самого Підприємства внаслідок його недобросовісний дій щодо недопущення уповноваженого представника Товариства до місця відвантаження товару у визначений договором строк, що, у свою чергу, виключає застосування до третьої особи будь-якої відповідальності. Крім того, Підприємство не вчиняло необхідних та достатніх заходів з метою забезпечення Товариству можливості вчасно здійснити відвантаження товару, а отже у позивача відсутні правові підстави для отримання коштів за банківською гарантією у зв`язку з недоведеністю факту неналежного виконання третьою особою своїх зобов`язань за договором. Також Підприємство не виконало умов банківської гарантії щодо належного представлення своєї вимоги. Враховуючи вищевикладене, третя особа вважає, що Банк правомірно відмовив позивачу в задоволенні його вимоги з підстав порушення процедури пред`явлення цієї вимоги та відсутністю фактичних обставин щодо порушення Товариством зобов`язань за договором.

До початку підготовчого засідання від Підприємства на електронну адресу суду та через систему "Електронний суд" надійшло клопотання від 23 листопада 2023 року про відкладення розгляду справи в зв`язку з участю його представника в іншому судовому засіданні.

У підготовчому засіданні 23 листопада 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про відмову в задоволенні клопотання Товариства про поновлення строку на подання письмових пояснень, про продовження з власної ініціативи строку для подання письмових пояснень третьої особи до 23 листопада 2023 року, про продовження з власної ініціативи строку підготовчого провадження на 30 днів та про відкладення підготовчого засідання на 21 грудня 2023 року.

29 листопада 2023 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшла заява від цієї ж дати про проведення підготовчого засідання, призначеного на 21 грудня 2023 року, а також усіх подальших судових засідань по справі, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 листопада 2023 року вказане клопотання задоволено частково.

4 грудня 2023 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшло клопотання від цієї ж дати про проведення призначеного засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку "EasyCon". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5 грудня 2023 року вказане клопотання Товариства задоволено частково.

11 грудня 2023 року через систему "Електронний суд" від Підприємства надійшла відповідь на відзив від 8 грудня 2023 року з клопотанням про поновлення строку на його подання. У вказаній відповіді на відзив позивач вказував на те, що ним були дотримані усі вимоги та умови постанови Правління Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах" від 15 грудня 2004 року № 639 (далі - Положення) та банківської гарантії при оформленні та представленні своєї вимоги. Підприємство також зазначило, що направлення ним вимоги через банк бенефіціара кур`єрською поштою через Одеський обласний вузол спецзв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку жодним чином не суперечить вимогам вказаного нормативного акту та правочину, оскільки поштовий зв`язок спеціального признання є складовою частиною поштового зв`язку України.

18 грудня 2023 року - через систему "Електронний суд" та 19 грудня 2023 року - на поштову адресу суду, від Товариства надійшло клопотання від 18 грудня 2023 року про приєднання доказів до матеріалів справи (заяви свідка) та про продовження строку на подання вказаного доказу.

У підготовчому засіданні суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про задоволення усного клопотання Товариства про залишення його клопотання від 18 грудня 2023 року в частині продовження строку на подання доказу без розгляду, про встановлення Товариству додаткового строку на подання доказів (заяви свідка) до 19 грудня 2023 року, про відмову в задоволенні клопотання Підприємства про поновлення строку на подання відповіді на відзив та про продовження Підприємству з власної ініціативи суду вказаного строку до 11 грудня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21 грудня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 січня 2024 року.

У період з 2 січня 2024 року по 21 січня 2024 року суддя Павленко Є.В. перебував у відпустці.

8 січня 2024 року через систему "Електронний суд" від представника Товариства надійшла заява від цієї ж дати про проведення судового засідання, призначеного на 25 січня 2024 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку "EasyCon". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 січня 2024 року вказане клопотання Товариства задоволено частково.

У судовому засіданні 25 січня 2024 року оголошено перерву до 22 лютого 2024 року.

26 січня 2024 року через систему "Електронний суд" від представника Товариства надійшло клопотання від 25 січня 2024 року про проведення призначеного судового засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів через систему відеоконференцзв`язку "EasyCon". Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29 січня 2024 року вказане клопотання Товариства задоволено частково.

У судовому засіданні 22 лютого 2024 року представник Підприємства підтримав вимоги, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, наполягав на їх задоволенні.

Представники Банку та Товариства в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували з підстав, зазначених у відзиві на позовну та письмових поясненнях третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10 квітня 2023 року між Підприємством та Товариством укладено договір поставки № 22-В-АМПУ-23, за умовами якого останнє зобов`язалося поставити позивачу товар за кодом: ДК 021:2015 09130000-9 "Нафта і дистиляти" (дизельне паливо наливом), а Підприємство - оплатити цей товар у порядку та на умовах, визначених вказаним договором.

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.2. договору найменування, кількість та ціна товару, що поставляється згідно з цим правочином, визначені в специфікації (додаток № 1 до договору), яка є його невід`ємною частиною.

За умовами пункту 3.1. договору (у редакції додаткової угоди від 12 травня 2023 року № 1) його ціна становить 33 398 487,24 грн з ПДВ.

Пунктами 4.1. та 4.2. вказаного правочину визначено, що оплата поставленої партії товару здійснюється у національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства. Розрахунки проводяться Підприємством через філію, яка фактично отримала товар, протягом 10-ти банківських днів з дати отримання оригіналів: належним чином оформленого рахунку на оплату партії поставленого товару, підписаних сторонами видаткової накладної та товарно-транспортної накладної на поставлену партію товару.

Поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень Підприємства, отриманих Товариством протягом строку дії цього договору. Місця та спосіб поставки товару: Одеська область (місто Ізмаїл, місто Одеса, місто Чорноморськ; Ізмаїльський район, місто Вилкове; Ізмаїльський район, місто Кілія; місто Білгород-Дністровський; Ізмаїльський район, місто Рені; місто Южне) та Миколаївська область (місто Миколаїв), - на умовах поставки DDР (Інкотермс-2010), за адресами, які будуть зазначені в замовленні. Спосіб поставки Товару: "автоцистерна Товариства - акцизний склад Підприємства" та/або "автоцистерна Товариства - акцизний склад пересувний", та/або "автоцистерна Товариства - паливний бак судна Підприємства" та/або "автоцистерна Товариства - паливний бак обладнання чи пристрою Підприємства" (пункти 5.1. та 5.2. договору).

За умовами пунктів 5.6.1. та 5.6.2. договору поставка товару здійснюється окремими партіями протягом 5-ти робочих днів з дати отримання Товариством від позивача замовлення на відповідну партію товару. Датою поставки товару Підприємству є дата підписання сторонами відповідної видаткової накладної. До оригіналів видаткової накладної на поставлену партію товару Товариство обов`язково додає засвідчені належним чином копії паспорту якості та/або іншого документа про якість відповідно до вимог пунктів 5- 9 "Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2013 року № 927 (зі змінами).

Товариство за умовами пунктів 6.3.- 6.3.4., 6.3.8. вказаного правочину зобов`язалося: забезпечити поставку товару (партії товару) у строки та порядку, встановлені цим договором; надавати Підприємству документи на товар, передбачені пунктами 4.2.- 4.3. договору; оформлювати необхідні документи (лист тощо) для в`їзду автотранспорту Товариства для поставки товару на режимну територію місця поставки товару за договором відповідно до норм/правил та постанов, діючих на відповідних режимних територіях Підприємства.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим правочином (пункт 7.1. договору).

У пунктах 13.1.- 13.3. договору сторони передбачили, що не пізніше дати укладення цього правочину Товариство повинне надати забезпечення його виконання у розмірі 5 % договірної ціпи, що складає 1 760 130,36 грн. Забезпечення виконання договору надається Товариством у вигляді безумовної банківської гарантії банківської установи на вищевказану суму. Банківська гарантія діє з моменту підписання цього договору до 30 червня 2023 року включно. Така банківська гарантія повинна містити зобов`язання банка-гаранта "сплатити за першою вимогою" Підприємства, тобто закріплювати обов`язок безумовного перерахування банком-гарантом коштів на поточний рахунок Підприємства за його письмовою вимогою. Умови банківської гарантії не можуть бути змінені й вона не може бути припинена або відкликана банком-гарантом, принципалом без письмової згоди на це бенефіціара. Вимоги за банківською гарантією задовольняються за першою вимогою бенефіціара без подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов. Банківська гарантія повинна містити строк сплати коштів за гарантією, який не повинен перевищувати 20-ти банківських днів з дати отримання вимоги за гарантією від бенефіціара. Банківською гарантією забезпечуються зобов`язання Товариства щодо поставки товару, а також виконання ним умов пункту 13.8 цього правочину.

Відповідно до пункту 13.6. договору забезпечення його виконання не повертається Підприємством у разі відмови Товариства від виконання даного правочину в частині поставки товару та/або у разі затримки його поставки більш ніж на 10 календарних днів від строків, зазначених у договорі, додатках та додаткових угодах до нього, а також його дострокового припинення чи розірвання з вини Товариства. Кошти, що надійшли як забезпечення виконання цього договору (у разі, якщо вони не повертаються Товариству), перераховуються на рахунок Підприємства.

Цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками його сторін та скріплення печатками, якщо такі є, у випадках передбачених чинним законодавством України, і діє до 31 травня 2023 року включно, а в частині здійснення розрахунків за поставлений товар - до повного виконання зобов`язань (пункт 10.1. вказаного правочину).

У додатках 1- 3 до договору (у редакції додаткової угоди від 12 травня 2023 року № 1) сторони погодили найменування, вимоги до якості, кількість та вартість товару, адреси відокремлених підрозділів Підприємства, на які повинна здійснюватися Товариством поставка обумовленого товару, форму замовлення, зокрема: паливо дизельне в кількості 624 479,00 кг, загальною вартістю 33 398 487,24 грн з ПДВ.

Додатковою угодою до договору від 12 травня 2023 року № 1 сторони погодили заміну в тексті основного договору найменування Товариства: "Стандард Ел Пі Джи", замість "Стандарт Ел Пі Джи".

Судом встановлено, що Товариство надало Підприємству видану Банком гарантію від 6 квітня 2023 року № G10951/23 на забезпечення належного виконання зобов`язань третьої особи за вищевказаним договором. Копія цієї гарантії наявна в матеріалах справи.

За умовами вказаної гарантії Банк зобов`язався безумовно та безвідклично за першою вимогою Підприємства протягом 20-ти банківських днів сплатити на користь останнього суму гарантії, що складає 1 760 130,36 грн, після одержання оригіналу письмової вимоги Підприємства, яка має бути підписана уповноваженими особами останнього, та містить твердження про те, що Товариство не виконало свої зобов`язання за договором із зазначенням переліку таких невиконаних зобов`язань. Письмова вимога Підприємства повинна бути направлена Банку рекомендованим листом або кур`єрською поштою. Відповідальність Банку перед Підприємством за цією банківською гарантію у будь-якому випадку обмежується сумою, на яку вона видана. Ця гарантія набирає чинності з дати її видачі та діє до 30 червня 2023 року включно. Будь-яка письмова вимога Підприємства має бути отримана Банком за адресою: Україна, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 6, - не пізніше 16:00 години за київським часом цієї дати, отримувач - Управління документарних операцій, після чого зобов`язання Банку припиняються в будь-якому випадку, незважаючи на те, буде чи не буде повернено оригінал гарантії. Ця гарантія є безвідкличною та не може бути змінена чи відкликана Банком, самостійно або за заявою Підприємства без згоди Товариства.

Судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного договору позивач листом від 13 квітня 2023 року № 1113/10-03-12/Вих направив замовлення на поставку партії товару в кількості 25 000,00 кг, яке було отримано Товариством цього ж дня.

Однак, Товариство в погоджений договором строк обумовлений товар Підприємству не поставило. Зокрема, з наявних у матеріалах справи копій видаткових накладних: від 8 травня 2023 року №№ 72, 73 та від 9 травня 2023 року № 74, - вбачається, що товар на суму 923 255,54 грн був поставлений Підприємству лише 8 травня 2023 року (тобто, з простроченням у 17 календарних днів), а продукція на суму 445 176,86 грн - 9 травня 2023 року (прострочення у 18 календарних днів). Факт несвоєчасної поставки товару за договором також не заперечувався самим Товариством у його письмових поясненнях.

Внаслідок неналежного виконання Товариством його зобов`язань за договором щодо своєчасної поставки обумовленого товару Підприємство 9 червня 2023 року через його обслуговуючий банк - ПАТ АБ "Укргазбанк", направило кур`єрською поштою Одеського обласного вузла спецзв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку на адресу відповідача вимогу від 2 червня 2023 року № 1703/10-04-06/Вих щодо стягнення коштів за гарантією від 6 квітня 2023 року № С10951/23 на суму 1 760 130,36 грн. Вказана вимога отримана Банком 13 червня 2023 року.

У відповідь на вищевказану вимогу Банк листом від 28 червня 2023 року (через 15 днів з моменту отримання спірної вимоги) відмовив у її задоволенні з підстав недотримання Підприємством умов належного представлення цієї вимоги, оскільки Підприємство направило вимогу через свій банк та невірно зазначило назву Товариства (у вимозі вказано найменування третьої особи: "Стандарт Ел Пі Джи", замість вірного - "Стандард Ел Пі Джи"). Інших обставин, які стали підставою для відмови в задоволенні вимоги Підприємства, Банком у вказаній відповіді зазначено не було.

Вважаючи цю відмову безпідставною, позивач повторно звернувся до відповідача з листом від 16 серпня 2023 року № 2626/10-04-06/Вих, у якому вимагав у найкоротшій термін (строк) сплатити суму за його вимогою у розмірі 1 760 130,36 грн. Однак, Банк листом від 26 вересня 2023 року № 05.3.2/5660 відмовив у задоволенні цієї вимоги.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно з частиною 1 статті 509, статтею 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися гарантією.

Відповідно до частин 1, 2 статті 200 Господарського кодексу України (далі - ГК України) гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

За положеннями частини 4 статті 200 ГК України до відносин банківської гарантії у частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.

Згідно зі статтею 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

За змістом статті 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, згідно зі статтею 563 ЦК України гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

Таким чином, у відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти: гарант, бенефіціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов`язку перед бенефіціаром. Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору - бенефіціару, грошову суму відповідно до умов гарантії в разі порушення боржником свого зобов`язання. Гарантія створює зобов`язання тільки для гаранта.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 21 березня 2019 року в справі № 910/5726/18, від 4 квітня 2019 року в справі № 910/5723/18.

Порядок, умови надання та отримання банками гарантій та їх виконання регулюються Положенням, відповідно до пункту 2 якого гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов`язань, відповідно до якого банк-гарант (банк, який надає гарантію на користь бенефіціара) бере на себе грошове зобов`язання перед бенефіціаром (особа, на користь якої надається гарантія) сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов`язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Частинами 2- 4 статті 563 ЦК України передбачено, що вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано.

Таким чином, у частині змісту вимоги та доданих до неї документів законодавцем чітко встановлено, що обов`язковим є зазначення у вимозі або у доданих до неї документах того, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією.

З цього вбачається, що основною з функцій гарантій, зокрема і банківської гарантії, є забезпечувальна функція, яка полягає в тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання зобов`язань принципала перед бенефіціаром.

Враховуючи приписи статтей 560, 563, 565 ЦК України, обов`язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором гаранту письмової вимоги разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 червня 2021 року в справі № 910/16898/19.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що Товариство порушило свої зобов`язання за договором у частині своєчасної поставки товару (затримка поставки товару понад 10 днів від строку, обумовленого договором). Вказана обставина була прямо зазначена Підприємством у його вимозі до Банку. Факт несвоєчасної поставки обумовленого товару також не заперечувався представниками відповідача та третьої особи в судовому засіданні.

При цьому, суд відхиляє доводи третьої особи щодо відсутності її вини в порушенні забезпеченого гарантією зобов`язання, що, на думку останньої, звільняє цю особу від відповідальності за неналежне виконання умов договору, оскільки недопуск Підприємством автотранспорту Товариства на територію порту для відвантаження товару зумовлений виключно відсутністю у третьої особи належним чином оформлених дозвільних документів для безперешкодного в`їзду на територію місця поставки, що підтверджується наявною в матеріалах справи нотаріально засвідченою письмовою заявою свідка від 29 листопада 2023 року.

При цьому, за умовами пункту 6.3.8. договору саме на Товариство було покладено обов`язок оформити необхідні документи (лист тощо) для в`їзду його автотранспорту для поставки товару на режимну територію місця поставки за договором відповідно до норм/правил та постанов, діючих на відповідних режимних територіях Підприємства.

У той же час, грошове зобов`язання, що виникає за договором гарантії, є зобов`язанням між гарантом та беніфеціаром, а не між беніфеціаром і принципалом. Такий обов`язок, настає у випадку порушення боржником принципу належності виконання договору і однією з підстав припинення цього обов`язку є сплата гарантом кредиторові (бенефіціару) суми, на яку видана гарантія (статті 568 ЦК України). Стан подальшого виконання боржником своїх обов`язків за основним забезпечуваним зобов`язанням не зумовлює припинення гарантії та не надає право боржнику для застосування процедури повернення забезпечення виконання договору.

Оскільки гарантія не є мірою цивільно-правової відповідальності, для настання гарантійного випадку наявність вини боржника не має значення.

Згідно з статтею 568 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; закінчення строку дії гарантії; відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов`язків за гарантією.

Умовами банківської гарантії передбачено, що Банк надав Товариству саме безвідкличну та безумовну гарантію й прийняв на себе безвідкличне зобов`язання сплатити позивачу обумовлену суму протягом двадцяти банківських днів після одержання оригіналу письмової вимоги Підприємства, без подання інших документів крім вимоги.

Враховуючи те, що обов`язок Банку, як гаранта за банківською гарантією, є безумовним, останній не повинен здійснювати аналіз відносин, які склались між сторонами (бенефіціаром і принципалом) та встановлювати, з чиєї вини відбулось порушення позивачем забезпечуваного зобов`язання.

Таким чином, обов`язок гаранта сплатити бенефіціару грошову суму відповідно до умов гарантії настає саме за умови порушення принципалом зобов`язання, забезпеченого гарантією, та направлення бенефіціаром гаранту письмової вимоги (разом із зазначеними в гарантії документами, якщо вони передбачені її умовами).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 8 червня 2022 року в cправі № 910/9397/20.

Водночас, суд наголошує на тому, що відмова Банку в задоволенні вимоги Підприємства була мотивована не відсутністю факту настання гарантійного випадку, а виключно обставинами, які, на думку відповідача, вказували на неналежне представлення цієї вимоги.

Пунктом 11 частини 3 розділу 1 Положенням визначено, що належне представлення - це представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії/контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями/контр гарантіями.

Відповідно до статті 564 ЦК України після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк, і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Пунктами 36, 37 вказаного Положення передбачено, що банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення. Банк-гарант (резидент) надсилає копію вимоги, що становить належне представлення, принципалу (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалася, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії). Банк-гарант (резидент) сплачує кошти бенефіціару за гарантією в разі отримання вимоги, що становить належне представлення.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримав вимогу Підприємства 13 червня 2023 року та 14 червня 2023 року надіслав її копію на адресу Товариства, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповіді третьої особи на таку вимогу від 19 червня 2023 року вих. № 19/06, адресованої Банку.

Приписами частини 2 статті 565 ЦК України імперативно встановлено, що гарант повинен негайно повідомити кредитора про відмову від задоволення його вимоги.

У свою чергу, відмову в задоволенні вимоги Підприємства відповідач направив на адресу позивача лише 28 червня 2023 року, тобто через 15 днів після її отримання.

При цьому, ні з пояснень представника Банку в судовому засіданні, ні з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається, що для встановлення вказаних недоліків вимоги, які, як зазначав відповідач, полягали в неправильному способі направлення цієї вимоги та в помилці в назві принципала, Банку знадобилося більше двох тижнів.

Вказані дії Банку не узгоджуються з приписами зазначеної норми Кодексу та вказують на його недобросовісну поведінку.

Суд звертає увагу на те, що встановлений у вимозі та гарантії строк у 20 банківських днів визначений виключно для перерахунку коштів за вказаною банківською гарантією на рахунок Підприємства і не поширює свою дії на встановлений законом строк для надання відмови гаранта в задоволенні вимоги бенефіціара.

Вказані дії Банку фактично мали наслідком позбавлення Підприємства можливості повторно звернутися до відповідача з вимогою після усунення виявлених недоліків, оскільки відмова Банку, з урахуванням строку поштового обігу на її надсилання, була отримана позивачем лише 6 липня 2023 року, про що свідчить відмітка Підприємства про реєстрацію вхідної кореспонденції на відповідному листі відповідача.

Пунктом 26 Положення визначено, що гарантія повинна містити такі реквізити: назву документа; повне найменування принципала - юридичної особи, для принципала - фізичної особи - прізвище, ім`я та по батькові (за наявності); код згідно з ЄДРПОУ - для принципала - юридичної особи-резидента; реєстраційний номер облікової картки платника податків - для принципала - фізичної особи-резидента або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків).

Відповідні реквізити Товариства були зазначені в гарантії Банку, на яку в своїй вимозі посилалося Підприємство.

При цьому, суд звертає увагу на те, що, незважаючи на зміну найменування принципала, у договорі від 10 квітня 2023 року було вказано його стару назву - "Товариство з обмеженою відповідальністю "Стандарт Ел Пі Джи". Зазначення нового найменування Товариства - "Стандард Ел Пі Джи", було передбачено лише додатковою угодою до договору від 12 травня 2023 року № 1, тоді як під час виникнення обставин неналежного виконання Товариством своїх зобов`язань останнє мало найменування за договором: "Стандарт Ел Пі Джи".

Крім того, відповідно до частин 1, 4 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі - ЄДРПОУ), якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності, відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

У зв`язку з цим суд вказує, що зазначення у вимозі Підприємства попереднього найменування Товариства - "Стандарт Ел Пі Джи", замість нового - "Стандард Ел Пі Джи", не позбавляло Банк можливості ідентифікувати особу принципала, оскільки реквізити відповідної банківської гарантії, а також ідентифікаційний код Товариства згідно з ЄДРПОУ - 44674470, були зазначені у вимозі позивача правильно і не змінювалися.

Пунктом 36 Положення передбачена можливість надсилання принципалом своєї вимоги як безпосередньо, так і через свій обслуговуючий банк.

Умовами банківської гарантії від 6 квітня 2023 року № G10951/23 не було передбачено якогось іншого порядку чи обмежень надсилання Підприємством своєї вимоги, а визначено лише форму такого надсилання: "на адресу Банку - рекомендованим листом або кур`єрською доставкою" (без зазначення конкретного оператора поштового зав`язку).

Інші підстави, які зумовили відмову Банку у задоволенні вимоги Підприємства, в його відповіді від 28 червня 2023 року не зазначені.

Однак, під час розгляду даної справи Банк вже посилався на те, що за умовами гарантії Підприємство повинно було направити свою вимогу виключно рекомендованим листом або кур`єрською доставкою. Натомість, позивач направив Банку вимогу засобами спеціального зв`язку, що, на думку відповідача, не відповідало вищевказаним умовам гарантії.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про поштовий зв`язок" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) поштовий зв`язок спеціального призначення є складовою частиною поштового зв`язку України, призначеною для надання послуг поштового зв`язку окремим категоріям користувачів; кур`єрська послуга - послуга поштового зв`язку з пересилання поштового відправлення, приймання якого від відправника та/або вручення якого адресату здійснюється поза межами об`єкта поштового зв`язку; оператор поштового зв`язку - суб`єкт господарювання, що здійснює діяльність на території України та у встановленому законодавством порядку надає послуги поштового зв`язку; послуги поштового зв`язку - діяльність оператора поштового зв`язку з приймання, обробки, перевезення та доставки (вручення) поштових відправлень, у тому числі шляхом надання кур`єрських послуг, визначених цим Законом, виконання доручень користувачів щодо поштових переказів, спрямована на задоволення потреб користувачів.

Статтею 2 Закону України "Про поштовий зв`язок" визначено, що відносини у сфері надання послуг поштового зв`язку регулюються Конституцією України, цим Законом та іншими актами законодавства. Якщо міжнародним договором України встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору. Діяльність у сфері надання послуг поштового зв`язку спеціального призначення, фельд`єгерського зв`язку (урядового фельд`єгерського зв`язку, відомчого фельд`єгерського зв`язку у складі Збройних Сил України) провадиться відповідно до законодавства.

За статтею 1 Закону України "Про Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України" спеціальний зв`язок - це зв`язок, що забезпечує передачу секретної та/або службової інформації шляхом застосування відповідних організаційних та технічних заходів.

Згідно з пунктом 2 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 27 (далі - Правила), вручення поштового відправлення, поштового переказу - це виробнича операція, яка полягає у видачі поштового відправлення, виплаті коштів за поштовим переказом одержувачу відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції, що визначається оператором поштового зв`язку. Приймання поштового відправлення, поштового переказу - виробнича операція, яка полягає в отриманні від відправника поштового відправлення, поштового переказу для їх наступного пересилання оператором поштового зв`язку відповідно до технологічного процесу здійснення такої операції, що визначається оператором поштового зв`язку.

Пунктом 25 вказаних Правил встановлено, що під час приймання внутрішніх поштових відправлень оператор поштового зв`язку має право відмовити у прийманні до пересилання вкладень у разі, коли відповідно до інформації, що розміщена на сайті такого оператора чи в об`єкті поштового зв`язку, таким оператором не надаються послуги з пересилання відповідного виду вкладень.

Одеським обласним вузлом спецзв`язку Державного підприємства спеціального зв`язку, який є оператором поштового зв`язку в розмінні вищевказаних приписів законодавства, було здійснено відправлення вимоги Підприємства шляхом направлення відповідного поштового відправлення на адресу Банку поза межами об`єкта поштового зв`язку, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями реєстру ПАТ АБ "Укргазбанк" (банк Підприємства) від 7 червня 2023 року № 77 та квитанцією вказаного оператора поштового зв`язку від 9 червня 2023 року № 1745.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку про те, що направлення Підприємством вимоги через свій банк засобами спецзв`язку жодним чином не порушувало умов банківської гарантії щодо порядку надсилання спірної вимоги, а навпаки забезпечило додаткові гарантії безпеки збереження викладеної у ній інформації в умовах військового стану в Україні при направленні відповідачу, з огляду на статус позивача, як державного підприємства та виконуваних ним функцій.

У свою чергу, Банк та третя особа не надали суду жодного доказу на підтвердження наявності обставин, що зумовлюють можливість визнання банківської гарантії такою, що не підлягала виконанню.

Відтак, вимога Підприємства від 2 червня 2023 року № 1703/10-04-06/Вих щодо стягнення коштів по гарантії від 6 квітня 2023 року № С10951/23 на суму 1 760 130,36 грн. відповідала всім умовам вказаної банківської гарантії щодо змісту та порядку представлення, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про неправомірність та необґрунтованість відмови Банку в її задоволенні.

Суд повторно звертає увагу на те, що така відмова Банку в порушення приписів частини 2 статті 565 ЦК України була надіслана позивачу із значним порушенням встановленого цією нормою строку для повідомлення гарантом про відмову в задоволенні вимоги бенефіціара.

Судом також враховані правові висновки Верховного Суду, викладені в його постановах: від 2 жовтня 2020 року в справі № 904/1156/19, від 24 жовтня 2019 року в справі № 904/3315/18, від 18 червня 2021 року № 910/16898/19, а також інших постановах, на які посилалися відповідач та третя особа під час розгляду даної справи. Проте ці правові позиції Верховного Суду не спростовують висновків, яких суд дійшов у даній справі на підставі приписів чинного законодавства та встановлених фактичних обставин цього спору.

Оскільки заявлена до стягнення сума грошових коштів за банківською гарантією від 6 квітня 2023 року № G10951/23 підлягала перерахуванню на рахунок Підприємства, що підтверджено належними доказами, наявними в матеріалах справи, і Банк на момент прийняття рішення не надав доказів, які свідчать про перерахування вказаної суми коштів позивачу, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов підлягає задоволенню.

Інші доводи, на які посилалися учасники справи під час її розгляду, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Підприємства підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Комінбанк" (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 6; ідентифікаційний код 21580639) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 14; ідентифікаційний код 38727770) 1 760 130 (один мільйон сімсот шістдесят тисяч сто тридцять) грн 36 коп. основної заборгованості та 21 121 (двадцять одну тисячу сто двадцять одну) грн 56 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 5 березня 2024 року.

Суддя Є.В. Павленко