Постанова

від 05.03.2024 по справі 44/235-б

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року

м. Київ

Справа № 44/235-б

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керен" (вх. № 8569/2023)

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023

у складі колегії суддів: Полякова Б. М. (головуючий), Отрюха Б. В., Пантелієнка В. О.

у справі № 44/235-б

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Альгена Плюс"

про визнання банкрутом, -

ВСТАНОВИВ

Обставини справи

1. 15.04.2015 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 44/235-б, серед іншого, затверджено звіт ліквідатора; затверджено ліквідаційний баланс банкрута станом на 18.03.2015; вимоги кредиторів на загальну суму 312 698 286,86 грн (ТОВ "Брейн Консалтинг" на суму 4 700 грн та ПАТ "Комерційний банк "Надра" на суму 312 693 586,86 грн) постановлено вважати погашеними у зв`язку з недостатністю майнових активів боржника; ліквідовано банкрута - ТОВ "Альгена Плюс" як юридичну особу у зв`язку з банкрутством; провадження у справі № 44/235-б припинено.

2. 04.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Керен" (далі - ТОВ "Керен") звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило відкрити апеляційне провадження, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі №44/235-б та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

3. Скаржником також заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що скаржник не був повідомлений про розгляд справи та не був обізнаний про існування оскаржуваного судового рішення, а про наслідок розгляду справи стало відомо після ознайомлення із заявою ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" про зменшення його кредиторських вимог в межах справи № 44/105-б, що мало місце 04.10.2023. Скаржник вважає, що ініціювання банкрутства ТОВ "Альгена плюс" мало на меті виведення активів з метою унеможливлення задоволення вимог, зокрема, ТОВ "Керен". Доводить, що судом першої інстанції під час затвердження звіту ліквідатора було неповно з`ясовано обставини справи та порушено норми процесуального права.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

4. 11.12.2023 ухвалою Північного апеляційного господарського суду відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Керен" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 44/235-б; апеляційну скаргу ТОВ "Керен" (з доданими до неї матеріалами) повернуто скаржнику.

5. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржником пропущено присічний річний строк, встановлений ч. 2 ст. 261 ГПК України. При цьому апеляційний суд зазначив, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 не вирішувались питання про права та інтереси апелянта та доказів наявності обставин непереборної сили, які стали підставою пропуску строку на апеляційне оскарження не надано і судом не встановлено.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. 13.12.2023 (через систему "Електронний Суд") ТОВ "Керен" подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі № 44/235-б, а матеріали справи повернути до апеляційного господарського суду для продовження апеляційного розгляду.

7. Скаржник стверджує про порушення судом апеляційної інстанції 55, 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод, ст. 261 ГПК України.

8. За доводом скаржника, в 2015 році як ТОВ "Керен", так і банкрут у справі №44/235-6 - ТОВ "Альгена Плюс", внаслідок дій, що мають ознаки рейдерської атаки, були позбавлені прав на активи, а банківські кредити, виконання яких забезпечувалось такими активами залишилися непогашеними. ТОВ "Керен" вказує, що зверталося із кредиторськими вимогами до банкрута, проте такі вимоги не були розглянуті та не знайшли свого відображення у оскаржуваній ухвалі, а ТОВ "Керен" не повідомлялося про розгляд вимог чи взагалі про існування/хід провадження у справі.

9. ТОВ "Керен" вказує, що ні ГПК України, ні КУзПБ не містять норми, яка унеможливлює розгляд апеляційної скарги, на рішення, стороною в якій є припинена сторона або припинений боржник.

10. Скаржник також стверджує, що існування в межах даної справи факту ухвалення оскаржуваної постанови про права, інтереси та обов`язки ТОВ "Керен" без фактичного залучення останнього до участі у справі (не повідомлення про її розгляд), в світлі практики Європейського суду з прав людини, вказує на існування фундаментальних дефектів судового рішення.

11. Також ТОВ "Керен" вважає, що судом апеляційної інстанції порушено ч. 3 ст. 260 ГПК України та не залишено без руху апеляційну скаргу для надання скаржнику строку на усунення недоліків, якщо суд вважав недостатнім обґрунтування поважності причин пропуску.

12. 11.01.2024 скаржник подав до суду пояснення, в яких вказує, що судом апеляційної інстанції було застосовано рішення Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України" (заява № 18986/06), яке на думку скаржника, є нерелевантним, оскільки стосувалося учасників справи, на відміну від цієї справи, де скаржник не набув статусу учасника справи про банкрутство ТОВ "Альгена Плюс".

13. У поясненнях від 13.02.2024 скаржник також наголошує на тому, що метою процедури банкрутства у цій справі було виведення майна боржника. При цьому також вказує, що ним було подано апеляційні скарги в інших справах про банкрутство майнових поручителів підприємства, в яких суд апеляційної інстанції дійшов різних висновків про відмову у відкритті апеляційного провадження та про поновлення строків скаржнику на апеляційне оскарження.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

14. Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

В. Провадження в суді касаційної інстанції.

15. 22.12.2023 ухвалою Верховного Суду витребувано з Північного апеляційного господарського суду та/або Господарського суду міста Києва матеріали справи №44/235-б; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТОВ "Керен" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі № 44/235-б, повернення касаційної скарги без розгляду або залишення її без руху до надходження до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду матеріалів справи.

16. 09.01.2024 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли матеріали справи № 44/235-б (3 т. справи та 1 т. м.о.), надіслані Господарським судом міста Києва.

17. 29.01.2024 ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі №44/235-б за касаційною скаргою ТОВ "Керен" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 44/235-б, які стосуються розгляду апеляційної скарги ТОВ "Керен" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 44/235-б, з оригіналом ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі № 44/235-б.

18. 28.02.2024 ухвалою Верховного Суду витребувано з Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду матеріали справи № 44/235-б, які стосуються розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Керен" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 44/235-б, з оригіналом ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі №44/235-б, з тієї підстави, що витребувані матеріали справи № 44/235-б на час постановлення цієї ухвали до Верховного Суду не надходили.

19. 04.03.2024 до Верховного Суду з Господарського суду міста Києва надійшли витребувані матеріали справи №44/235-б.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції

20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

21. Оцінивши доводи касаційної скарги, здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги, з огляду на таке.

22. Предметом касаційного перегляду у цій справі є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження, постановлена судом на підставі ст. 261 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

23. За змістом статей 55, 129 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

24. Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

25. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006 вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

26. Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").

27. Правила перегляду судових рішень в апеляційному провадженні визначені в главі 1 "Апеляційне провадження" розділу ІV "Перегляд судових рішень" чинного ГПК України.

28. Частина перша статті 254 ГПК України встановлює загальне правило, згідно з яким учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

29. Предметом апеляційного оскарження за апеляційною скаргою ТОВ "Керен" у цій справі є ухвала Господарського суду міста Києва від 15.04.2015, тобто судове рішення, ухвалене до набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності з 15.12.2017.

30. Правила перегляду судових рішень в апеляційному порядку на час постановлення у 2015 році ухвали суду першої інстанції у цій справі були визначені ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

31. Відповідно до частини першої статті 91 ГПК України в зазначеній редакції, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мали право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

32. Прийняття і розгляд апеляційної скарги на рішення, яке набрало законної сили, були можливими лише з дотриманням приписів частини другої статті 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо поновлення строку подання скарги.

33. Згідно з п. 13 ч. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

34. Разом з тим, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ГПК України).

35. Отже, судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, тобто до набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017.

36. Наведена правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239, а також у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 916/1240/17, від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, від 18.04.2019 у справі № 921/555/17-г/14, від 21.06.2019 у справі № 904/4330/15, від 19.08.2019 у справі № 922/3016/17, від 11.09.2019 у справі № 910/15481/17, від 19.09.2019 у справі № 922/1775/16), від 01.11.2021 у справі № 10/5026/290/2011.

37. Отже, ухвала Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 44/235-б підлягала оскарженню в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, тобто відповідно до приписів статті 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), якими встановлено, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

38. Судом апеляційної інстанції встановлено, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 29.04.2015.

39. Також, як встановлено судом апеляційної інстанції, апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 44/235-б ТОВ "Керен" подано до Північного апеляційного господарського суду 04.12.2023, тобто більше ніж через 8 років після постановлення оскаржуваної ухвали, водночас, заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивоване тим, що вказаним рішенням порушено права ТОВ "Керен", а отже скаржник не може бути позбавлений права на доступ до суду.

40. У ч. 2 ст. 261 ГПК України визначено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

41. У зазначеній нормі врегульовано порядок вчинення процесуальної дії судом апеляційної інстанції, а саме, відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими з порушенням строку. Тоді як строки оскарження судових рішень суду першої інстанції, ухвалених до 15.12.2017, врегульовані у ст. 93 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

42. Таким чином, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими на судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, керується, в тому числі, приписами ч. 2 ст. 261 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017). Відтак, встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 ч. 2 ст.261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження. Такі висновки викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239.

43. Судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 не вирішувались питання про права та інтереси ТОВ "Керен" та доказів наявності обставин непереборної сили, які стали підставою пропуску строку на апеляційне оскарження скаржником не надано і судом не встановлено.

44. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що апеляційним господарським судом вірно застосовано положення ст. 261 ГПК України та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Керен" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.04.2015 у справі № 44/235-б.

45. Відносно посилань скаржника в касаційній скарзі на те, що апеляційним господарським судом також порушено ч. 3 ст. 260 ГПК України та не залишено без руху апеляційну скаргу для надання скаржнику строку на усунення недоліків, колегія суддів зазначає таке.

46. Згідно з ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

47. В постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239 наведено також висновок, відповідно до якого застосування цієї норми можливе у випадку, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення в межах річного строку з дня складення повного тексту судового рішення. У цій ситуації, дійшовши висновку про неповажність зазначених скаржником причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою, суд має залишити апеляційну скаргу без руху, надавши скаржнику можливість зазначити інші підстави для поновлення цього строку. Тільки у разі визнання цих причин неповажними або у випадку незвернення з відповідною заявою у встановлені строки, у відкритті апеляційного провадження має бути відмовлено, а апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі пункту 4 частини 1 статті 261 ГПК України.

48. Проте встановлення судом апеляційної інстанції підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження саме на підставі ч. 2 ст. 261 ГПК України виключає необхідність застосування судом ч. 3 ст. 260 ГПК України.

49. Відтак колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції ч. 3 ст. 260 ГПК України.

50. Доводи скаржника про те, що метою цього провадження у справі про банкрутство було виведення активів боржника не стосуються предмету касаційного перегляду, а тому Суд не бере їх до уваги.

51. Аргументи скаржника про те, що ТОВ "Керен" зверталося із кредиторськими вимогами до банкрута, проте такі вимоги не були розглянуті та не знайшли свого відображення у оскаржуваній ухвалі, а ТОВ "Керен" не повідомлялося про розгляд вимог чи взагалі про існування/хід провадження у справі, Верховний Суд вважає взаємосуперечливими. При цьому, Верховний Суд зауважує, що порядок виявлення та визнання кредиторів боржника був врегульований ст. 23, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинного на час здійснення провадження у справі про банкрутство № 44/235-б. Однак обставин щодо звернення до господарського суду в порядку ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ТОВ "Керен" судом апеляційної інстанції не встановлено.

52. Посилання скаржника на різний результат розгляду судом апеляційної інстанції його заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження, Верховний Суд не бере до уваги, оскільки за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме у постановах Верховного Суду, тоді як судові рішення суду апеляційної інстанції не є джерелом правозастосовчої практики.

53. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, а Суд не вбачає підстав для скасування законної ухвали суду апеляційної інстанції.

54. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

55. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

56. Відповідно до ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

57. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга ТОВ "Керен" підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі ухвала суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

58. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Керен" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 у справі № 44/235-бзалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік