Ухвала

від 07.03.2024 по справі 200/16980/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 березня 2024 року

м. Київ

справа № 200/16980/21

адміністративне провадження № К/990/7668/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду

Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі №200/16980/21 за позовом Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгаз» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,

У С Т А Н О В И В :

Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгаз» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду шляхом повного зупинення виконання робіт підвищеної небезпеки та виконання робіт з використанням машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки в місцях зберігання пального за адресою: 87522, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 54б, у зв`язку із загрозою життя людей, а саме: паливороздавальної колонки, заводський №001033, для відпуску дизельного палива за адресою: 87522, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 54б (з урахуванням уточнень від 31 січня 2022 року).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року позов задоволено.

Застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгаз» заходи реагування у сфері державного нагляду шляхом повного зупинення виконання робіт підвищеної небезпеки та виконання робіт з використанням машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки в місцях зберігання пального за адресою: 87522, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 54б, у зв`язку із загрозою життя людей, а саме: паливороздавальної колонки, заводський №001033, для відпуску дизельного палива за адресою: 87522, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 54б.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2024 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року у справі №200/16980/21 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгаз» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду шляхом повного зупинення виконання робіт підвищеної небезпеки та виконання робіт з використанням машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки в місцях зберігання пального за адресою: 87522, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 54б, у зв`язку із загрозою життя людей, а саме: паливороздавальної колонки, заводський 001033, для відпуску дизельного палива за адресою: 87522, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Таганрозька, 54б - відмовлено.

27 лютого 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга позивача на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі №200/16980/21.

Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у якості підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункт 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

Зокрема, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 року №2694-XII та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі №823/589/16, від 05 грудня 2019 року у справі №805/1493/17, від 31 березня 2021 року у справі №480/1958/19 та від 26 травня 2022 року у справі №640/20539/19.

Проте, Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що недостатньо лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

При встановленні доцільності посилання на постанову Верховного Суду кожен правовий висновок Суду потребує оцінки на релевантність у двох аспектах: чи є правовідносини подібними та чи зберігає ця правова позиція юридичну силу до спірних правовідносин, зважаючи на редакцію відповідних законодавчих актів.

У такому випадку правовий висновок розглядається «не відірвано» від самого рішення, а через призму конкретних спірних правовідносин та відповідних застосовуваних редакцій нормативно-правових актів.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Суд зазначає, що формальне посилання на постанови Верховного Суду (цитування окремих абзаців зазначених постанов) не може вважатись належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки скаржником не обґрунтовано подібності правовідносин у справах, на які він посилається.

Суд звертає увагу на те, що посилання на практику Верховного Суду без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Також у касаційній скарзі скаржник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, які виникають з приводу застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) до суб`єктів господарювання, які до початку широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України розташовувались та здійснювали господарську діяльність на територіях, які на теперішній час відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 (зі змінами) віднесені до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Так, пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Разом з тим, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт та зазначення щодо якого саме питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок.

Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Проте, в порушення зазначених вимог, скаржник не указав конкретну норму права щодо застосування якої відсутній такий висновок та не обґрунтував у чому саме полягала помилка суду апеляційної інстанції при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

Касаційна скарга містить опис обставин справи, цитування норм законодавства, які регулюють спірні правовідносини та загальні формулювання незгоди з оскаржуваним судовим рішенням з посиланням на норми законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.

Окрім цього, у касаційній скарзі міститься посилання скаржника на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятоїстатті 328 КАС України.

Наявність підстав для касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України мають місце у випадку коли справа розглянута в порядку спрощеного провадження чи є справою незначної складності, проте ця справа розглянута в порядку загального провадження, а тому Суд відхиляє зазначене посилання скаржника.

Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

При цьому такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За викладених обставин касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Керуючись статтями 248, 328, 330, 332, 341, 355, 359 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі №200/16980/21 за позовом Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інгаз» про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяЖ.М. Мельник-Томенко