Постанова

від 07.03.2024 по справі 200/8102/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року

м. Київ

справа № 200/8102/19-а

касаційне провадження № К/990/750/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Блажівської Н.Є., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області

на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року (головуючий суддя - Олішевська В.В.)

та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Компанієць І.Д.; судді: Гайдар А.В., Сіваченко І.В.)

у справі № 200/8102/19-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес»

до Головного управління ДПС у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Прогрес» (далі - ТОВ «АФ «Прогрес», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 червня 2019 року № 0004411414, № 0004391414.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки Верховного Суду, які викладені в постановах від 23 квітня 2021 року у справі № 200/7209/19-а, від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14, від 06 березня 2018 року у справі № 804/5444/16, від 06 червня 2019 року у справі № 807/2202/15, від 12 березня 2019 року у справі № 826/14489/16, від 26 березня 2019 року у справі № 826/5263/14, від 30 серпня 2019 року у справі № 2а-12436/11/2670. Крім того, вказує, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, оскільки оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята складом суду, відмінним від того, яким була постановлена ухвала про відкриття апеляційного провадження у справі.

Разом із касаційною скаргою податковим органом заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДПС у Донецькій області його правонаступником - ГУ ДПС у Донецькій області, як відокремленим підрозділом ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 44070187), у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Ухвалою від 24 січня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Донецькій області.

18 лютого 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що оскаржувані судові рішення відповідають нормам матеріального та процесуального права, при цьому доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судових інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовий розгляд встановив, що відповідач провів документальну планову виїзну перевірку ТОВ «АФ «Прогрес» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 15 квітня 2019 року № 382/05-99-14-14/30761950.

Не погодившись з висновками, викладеними в акті від 15 квітня 2019 року № 382/05-99-14-14/30761950, позивач направив на адресу податкового органу заперечення від 26 квітня 2019 року № 97.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та на підставі наказу «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АФ «Прогрес» від 07 травня 2019 року № 797 податковим органом проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з метою підготовки та прийняття обґрунтованого рішення за результатами розгляду заперечень з питань, що стали предметом заперечень, а саме: встановлених за результатом перевірки порушень щодо завищення суми податкового кредиту та заниження суми податкових зобов`язань за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 29 травня 2019 року № 522/05-99-14-14/30761950.

Згідно з висновками названого акта перевірки контролюючим органом встановлені порушення:

підпунктів 14.1.36, 14.1.185, 14.1.191, 14.1.203 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 85.2 статті 85, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого завищено податковий кредит на 326 902,00 грн та занижено суму податкових зобов`язань на загальну суму 6 056 212,00 грн, що призвело до заниження суми податку на додану вартість в загальному розмірі 6 383 114,00 грн;

підпункту «г» пункту 198.5 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України внаслідок відсутності реєстрації податкових накладних на загальну суму 6 056 212,00 грн;

підпунктів 16.1.2, 16.1.5 пункту 16.1 статті 16, підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20, пункту 85.2 статті 85 ПК України внаслідок ненадання до перевірки у повному обсязі належним чином оформлених первинних документів.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган зазначив, що під час проведення контрольного заходу платником не підтверджено використання у власній господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей (пально-мастильні матеріали; запасні частини; мінеральні добрива), придбаних у контрагентів-постачальників: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тан-2001»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова Компанія «Петроліум Груп»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрол Плюс»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Нафта»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Термінал»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозапчастина»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодвір Торгівельний Дім»; Приватного підприємства «ДК-Авто»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Агротехніка Плюс»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжпідшипник». Крім того, відповідачем встановлено безпідставне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями, які не мали реального характеру, з наступними контрагентами: Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Лідер»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Воленте Део»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпі»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропарт Україна»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом Продаж».

На підставі висновків акта перевірки податковим органом 05 червня 2019 року прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0004411414, яким платнику збільшено грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 8 026 998,50 грн, з яких за податковим зобов`язанням 6 383 114,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 643 884,50 грн;

№ 0004391414, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 3 028 106,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

За правилами пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах:

придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання;

придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»).

Аналіз вказаних норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

За приписами підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди встановили, що придбані у Товариства з обмеженою відповідальністю «Тан-2001»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтова Компанія «Петроліум Груп»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Петрол Плюс»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес Нафта»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Дон-Термінал»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Украгрозапчастина»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодвір Торгівельний Дім»; Приватного підприємства «ДК-Авто»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Дон»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро Агротехніка Плюс»; Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжпідшипник» товарно-матеріальні цінності (пально-мастильні матеріали; запасні частини; мінеральні добрива) були списані позивачем на виробничі витрати, на підтвердження чого платником долучено до матеріалів справи належним чином оформлену первинну документацію, а саме: акти про використання міндобрив та засобів захисту рослин; звіти про рух пального та мастил за 2016- 2018 роки; відомості щодо товарно-матеріальних цінностей за 2016- 2018 роки; залишки та обороти за 2016- 2018 роки; звітні відомості передачі пально-мастильних матеріалів за 2016-2018 роки; лімітно-заборні картки на одержання пально-мастильних матеріалів за 2016-2018 роки; облікові регістри стосовно руху пально-мастильних матеріалів по гаражу, машинному двору за 2016- 2018 роки; аналізи видачі палива за 2016- 2018 роки; подорожні листи вантажного автомобіля, службового легкового автомобіля, автокрана, тракториста за 2016- 2018 роки; облікові листи тракториста-машиніста за 2016- 2018 роки, товарно-транспортні накладні за 2016- 2018 роки; інвентаризаційний опис основних засобів за 2016- 2018 роки; свідоцтва про право власності на нерухоме майно; свідоцтва про державну реєстрацію транспортних засобів. При проведенні перевірки на вимогу контролюючого органу позивачем проведено інвентаризацію власних та орендованих основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, залишків товарно-матеріальних цінностей. Актом перевірки не встановлено безхазяйного майна та речей, які не мають власника, або власник яких не відомий.

Щодо доводів податкового органу про ненадання товарно-транспортних накладних, сертифікатів на завезені партії добрив, паспортів якості пально-мастильних матеріалів, книги складського обліку, подорожніх листів, то суди обґрунтовано зазначили, що наявність або відсутність окремих документів, як і певні недоліки в їх заповненні, не може бути безумовною підставою для висновку про відсутність господарських операцій, якщо з інших даних, зокрема сукупності інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника у зв`язку з його господарською діяльністю відбулися.

Суди обґрунтовано відхилили посилання відповідача на ненадання до перевірки наказу про облікову політику підприємства, оскільки за встановленими у справі обставинами на товаристві діє наказ від 14 серпня 2015 року № 27 «Про організацію бухгалтерського обліку та звітності підприємства», відповідно до якого визначено застосовувати на підприємстві меморіально-ордерну систему обліку. Вказаний наказ за своїм змістом тотожній наказу про облікову політику підприємства, у зв`язку з чим доводи відповідача про неможливість проаналізувати та перевірити ведення бухгалтерського та податкового обліку платником є безпідставними.

Стосовно висновків акта перевірки про завищення позивачем податкового кредиту Суд зазначає таке.

Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган посилався на порушення позивачем норм податкового законодавства, що стосуються віднесення сум сплаченого постачальникам у ціні товару та послуг податку на додану вартість до складу податкового кредиту, у зв`язку з непідтвердженням реальності здійснення господарських операцій з контрагентами-постачальниками: Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Лідер»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Воленте Део»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпі»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропарт Україна»; Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом Продаж».

Надаючи оцінку доводам податкового органу в цій частині, судові інстанції встановили, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Лідер» було укладений усний договір (проста форма договору) на придбання Косарки 1,85 з карданом.

Виконання умов указаного договору підтверджено копіями первинних документів, а саме: видаткової накладної; податкової накладної; платіжного доручення; наказу ТОВ «АФ «Прогрес» від 29 липня 2016 року № 24 «Про взяття на баланс Косарки 1,85 з карданом»; акта приймання-передачі; облікового регістру; картки рахунку.

Крім того, між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Воленте Део» (Виконавець) було укладено ряд договорів підряду, направлених на виконання робіт з демонтажу/монтажу крана-балки; монтажу покрівельних ферм; дрібного ремонту крана-балки; виготовлення та монтажу воріт та дверей металевих; монтажу теплогенератору та повітроводів для теплоносія; роботи з ремонту приміщення для кухні, сан/вузла, столової та прихожої; демонтажу старої стяжки та заливки нової стяжки; монтажу цегляної кладки; робіт з облаштування стільниці зі змішувачами та мийкою, підключення водопроводу до джерела води; монтажу покрівлі та влаштування паркану; робіт з монтажу навісу та дровника.

Виконання умов укладених договорів підряду підтверджено копіями первинних документів, а саме: рахунків-фактур; актів прийому-передачі робіт з деталізованою інформацією про фактично надані роботи та використані матеріали; дефектних актів; актів приймання-здачі відремонтованих об`єктів; видаткової накладної; податкових накладних; платіжних доручень; облікових регістрів.

Між позивачем (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агропарт Україна» (Постачальник) було укладено ряд договорів поставки запасних частин для техніки.

Виконання умов укладених договорів підтверджено копіями первинних документів, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; платіжних доручень; виписок за рахунком; облікових регістрів; оборотно-сальдових відомостей; відомостей аналітичного обліку.

Крім того, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Карпі» була укладена усна угода про придбання запчастин.

На підтвердження виконання умов договору матеріали справи містять копії: видаткових накладні; податкових накладних; платіжних доручень; облікового регістру; картки рахунку; лімітно-забірних карток; оборотно-сальдових відомостей; відомостей аналітичного обліку.

Між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дом Продаж» укладена усна угода про придбання запчастин.

На підтвердження виконання умов договору матеріали справи містять копії: видаткової накладної; податкової накладної; платіжного доручення; облікового регістру; картки рахунку; лімітно-забірної картки; оборотно-сальдових відомостей; відомостей аналітичного обліку.

Надаючи оцінку зазначеним вище первинним документам, суди попередніх інстанцій встановили, що вони оформлені відповідно до вимог чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг господарських операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Твердження податкового органу, що по ланцюгу постачання не встановлено придбання контрагентами позивача товарно-матеріальних цінностей у інших суб`єктів господарювання, обґрунтовано не прийнято судовими інстанціями, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо безпосередніх постачальників платника та дослідження відповідних первинних документів.

Відповідачем не наведено жодних обґрунтованих обставин, які б свідчили про безтоварність безпосередньо операцій, здійснених позивачем. Контролюючий орган фактично посилається виключно на недоліки господарських операцій, у яких платник не брав участь та оподаткування яких не є предметом даного спору.

Суди обґрунтовано відхилили посилання податкового органу на наявність кримінального провадження відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Тан 2001», оскільки за приписами частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. При цьому, такого доказу як вирок щодо вказаного підприємства надано не було.

Доводи відповдіача про те, що оскаржувані рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2021 року у справі № 200/7209/19-а, від 14 травня 2019 року у справі № 825/3990/14, від 06 березня 2018 року у справі № 804/5444/16, від 06 червня 2019 року у справі № 807/2202/15, від 12 березня 2019 року у справі № 826/14489/16, від 26 березня 2019 року у справі № 826/5263/14, від 30 серпня 2019 року у справі № 2а-12436/11/2670, Суд вважає безпідставними, оскільки наведені скаржником правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

Суд вважає помилковими посилання відповідача на те, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу, оскільки такі твердження спростовуються протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснений на виконання розпорядження Першого апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2021 року № 1371 «Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи».

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги податкового органу без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Головне управління ДПС у Донецькій області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Донецькій області, як відокремленим підрозділом ДПС України (код ЄДРПОУ ВП 44070187).

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області, як відокремленого підрозділу ДПС України, залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді Н. Є. Блажівська

Р. Ф. Ханова