Рішення

від 26.02.2024 по справі 295/3792/21

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/3792/21

Категорія 71

2/295/72/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2024 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючої - судді Семенцової Л.М.,

за участі секретаря - Кирийчук А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області, про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року позивач звернулася до суду з указаним позовом, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На обґрунтування своїх вимог зазначила, що вона перебувала в шлюбі з відповідачем, від якого вони мають малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 19.11.2019 шлюб між нею та відповідачем розірвано. З дня народження дочки відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків щодо виховання та утримання дитини, не цікавиться дитиною, не спілкується з нею. Дитина проживає з позивачем та перебуває на її утриманні.

Заочним рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 14.09.2021 позов задоволено та позбавлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Богунського районного суду міста Житомира від 24.04.2023 заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Богунського районного суду міста Житомира від 14.09.2021 задоволено та скасовано заочне рішення Богунського районного суду міста Житомира від 14.09.2021 в даній справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

У судовому засіданні позивач та її представник вимоги позову підтримали, посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки до суду не повідомив.

Представник третьої особи, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, звернувся до суду із заявою з проханням проводити розгляд справи за його відсутності, зазначивши про не заперечення проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши позивача та її представника, свідків, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач та відповідач є батьками малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтвердженням чому є копія свідоцтва про народження дитини серії НОМЕР_1 , виданого виконавчим комітетом Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області 19.05.2019.

12.08.2017 між сторонами було зареєстровано шлюб, який рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 19.11.2020 в справі № 295/10419/20 розірвано.

Із довідки виконавчого комітету Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області № 359 від 09.03.2021 вбачається, що дитина проживає разом із матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Як зазначено в довідці КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги» Новогуйвинської селищної ради № 38 від 09.03.2021, документально підтверджених даних про те, що батько дитини ОСОБА_3 приймав участь в лікуванні дитини, відвідуванні амбулаторії з дитиною з приводу профщеплень та лікування, немає.

У період з 14.06.2020 по 31.02.2021 згідно з виконавчим листом № 278/2491/19, виданим 03.10.2019 Житомирським районним судом про стягнення аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти не отримані у зв`язку з тим, що боржник ухиляється від їх сплати, що слідує з довідки Богунського відділу ДВС у місті Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) від 10.03.2021.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали показання про те, що незадовго після народження дитини відповідач залишив її та протягом тривалого часу дитину не відвідує, матеріально її не забезпечує, ніякої допомоги на утримання дитини не надає та не цікавиться нею, вона його не знає.

Згідно висновку Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області як органу опіки та піклування щодо позбавлення батьківських прав відповідача від 16.03.2021, затвердженого рішенням виконавчого комітету Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області від 18.03.2021 № 11, ОСОБА_2 вихованням дитини не займається, не надає кошти на утримання дочки, матеріально не забезпечує дитину, не дбає про харчування, одяг, взуття для неї, не піклується про її фізичний, духовний розвиток, підготовку до самостійного життя, не відвідує з нею заклади охорони здоров`я, не забезпечує медичний догляд та лікування ОСОБА_3 . Батько дитини не цікавиться життям та здоров`ям дочки, ніколи її не відвідує, не телефонує, не проводить з нею час, не здійснює прогулянки з нею. Виходячи з інтересів дитини, виконавчий комітет вважає за доцільне позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 .

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У частині першій статті 9 зазначеної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Забезпечення найкращих інтересів дитини - це дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

У рішенні від 16 липня 2015 року справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», пункт 49).

Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18, від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» роз`яснено, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17.

Таким чином, суд має встановити усі фактичних обставини для правильного вирішення справи і визначити, у чому саме полягає свідоме та умисне ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, чи є рішення суду таким, що ухвалене в інтересах дитини. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі № 465/3694/14-ц (провадження № 61-36265св18) Аналогічна позиція сформульована у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 року у справі № 713/63/17 (провадження № 61-27680св18).

Враховуючи той факт, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, то встановлення такої обставини як «злісне ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків» є обов`язковим у такого роду спорах.

Наприклад, наявність заборгованості по аліментах сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав. Такої позиції дотримується Верховний суд в постанові від 16.01.2019 року у справі № 465/3694/14-ц, від 24.10.2018 року у справі № 761/2855/17, від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17.

При виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

У заяві про перегляд заочного рішення відповідач вказав, що починаючи з жовтня 2020 року, він проходить військову службу у в/ч НОМЕР_2 , а з 13 травня 2020 року він не є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_3 . У період надіслання судових повісток він проходив лікування в різноманітних госпіталях. Так, згідно даних перевідного епікризу він проходив лікування у психіатричному відділенні в/ч НОМЕР_4 з 17 серпня 2021 року по 07 вересня 2021 року, проходив лікування в НВМКЦ «ГВКГ» з 14 вересня 2021 року по 06 жовтня 2021 року; проходив лікування в ЦВКС «Хмільник» з 06 жовтня 2021 року по 26 жовтня 2021 року.

Окрім того, зазначив, що про наявність заборгованості зі сплати аліментів йому стало відомо в лютому 2023 року, після чого він звернувся до Житомирського районного суду Житомирської області із заявою про бездіяльність державного виконавця, яка зокрема, полягала в тому, що виконавець не вчиняв дій щодо примусового стягнення аліментів - на момент відкриття виконавчого провадження № 60359425 він був офіційно працевлаштований у військовій частині НОМЕР_3 . Саме тому головним державним виконавцем Присяжнюк Е.Ю. 30 жовтня 2019 року було винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. В подальшому 13 травня 2020 року його було звільнено з в/ч НОМЕР_3 і декілька місяців - до жовтня 2020 року він перебував на обліку в центрі зайнятості. 03 серпня 2020 року виконавцем було надіслано на адресу в/ч НОМЕР_3 запит щодо надання інформації про причину зупинення відрахувань на що в/ч НОМЕР_3 було повідомлено про його звільнення з в/ч НОМЕР_5 . Після цього державним виконавцем надсилались запити до різних органів щодо перетину ним державного кордону, щодо наявності в мене рахунків, щодо реєстрації за ним транспортних засобів. В той же час, державний виконавець за період з червня 2020 року по лютий 2021 року жодного разу не подала до Державної фіскальної служби запит щодо наявності та джерела отримання ним доходів. Тобто, заборгованість зі сплати аліментів, утворилась через неналежне виконання державними виконавцями покладених на них обов`язків, а не через його ухилення від сплати аліментів.

Також за змістом заяви, він неодноразово намагався спілкуватися з дитиною, приїжджав за місцем проживання позивача, проте вона не давала дитину, уникала будь - якого контакту. Саме тому в квітні 2021 року він звернувся до органу опіки та піклування із заявою про встановлення графіку побачень з дитиною. Відповідь від органу опіки та піклування отримана ним не була та він ознайомився з нею вже після відповіді на адвокатський запит, надісланий його адвокатом 01 березня 2023 року.

До заяви про перегляд заочного рішення додано копію заяви відповідача до органу опіки та піклування Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області від 14.04.2021 про визначення способів його участі у вихованні та спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказавши про те ОСОБА_1 , з якою проживає їхня дочка, перешкоджає йому як батьку приймати участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, але аналіз доказів у їх сукупності свідчить про те, що відповідач не втратив інтересу до своєї малолітньої дочки та бажання виконувати свої батьківські обов`язки, що узгоджується з інтересами дитини, тому суд відступає від висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

Втручання у право на повагу до сімейного життя спричиняє порушення статті 8 Конвенції, за винятком випадків, коли воно здійснюється «згідно із законом», має ціль або цілі, що є легітимними згідно з пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є «необхідним у демократичному суспільстві» для досягнення згаданої вище цілі або цілей (п. 83 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Гаазе проти Німеччини»).

Враховуючи встановлені судом обставини, та зважаючи на той факт, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а також, беручи до уваги інтереси дитини, особу відповідача та факт заперечення ним проти позову про позбавлення його батьківських прав свідчить про його інтерес до дитини, тому суд відмовляє в задоволенні позову.

Керуючись Конвенцією «Про права дитини», Законом України «Про охорону дитинства», ст. ст. 150, 164 СК України, ст. ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - орган опіки та піклування Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області, про позбавлення батьківських прав відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку, визначеному ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ).

Третя особа: орган опіки та піклування Глибочицької сільської ради Житомирського району Житомирської області (адреса: 12403, с. Глибочиця Житомирського району Житомирської області, вул. Грушевського, 2, код ЄДРПОУ 04348289).

Повне рішення суду складено 06.03.2024.

Суддя Л.М. Семенцова