Рішення

від 27.02.2024 по справі 761/23790/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/23790/23

Провадження № 2/761/2838/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., за участі секретаря Каніковського Б.А., представників позивача Кравчук Д.В., ОСОБА_1 представника відповідача 3 Марушевського Д.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «24», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Новини 24», Приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія Люкс» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

ВСТАНОВИВ:

05.07.2023 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Циба В.К. звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ТОВ «Інформаційне агентство «24», ТОВ «Інформаційне агентство «Новини 24» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі «Інтернет» на Інтернет-порталі 24tv.ua, який належить ТОВ «ІА «24», на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_2, який належить ТОВ «ІА «Новини 24» було поширено інформацію, а саме:«ОСОБА_2, що перебуває в неадекватному стані - під дією алкоголю або наркотиків, накинувся на відвідувачів ресторану. Йшлося в повідомленні». «Депутат начебто напав на жінку. А пізніше за його командою охорона побила чоловіка, який намагався за неї заступитися….»

Оскільки, вказана інформація, на переконання позивача, є недостовірною та відповідно завдає шкоду його діловій репутації, зачіпає честь та гідність, то така інформація підлягає спростуванню, а тому він звернувся до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою від 11.07.2023 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.08.2023 року за клопотанням представника позивача залучено співвідповідачів по справі ПрАТ «Телерадіокомпанія Люкс» та ОСОБА_3 .

19.09.2023 року представником позивача надано до суду додаткові пояснення.

20.09.2023 року представником відповідача 3 подано відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами сукупності усіх обставин юридичного складу правопорушення. Водночас зауважив, що оспорювана інформація за вказаниму позовній заяві посиланням відсутня.Разом з тим сторона відповідача 3 звертає увагу суду, що позов поданий з пропуском строку позовної давності.

10.10.2023 року представником позивача подано до суду заяву про зміну предмету позову, якоюостанній просив вважати вірним посилання на вебсайт, на якому розміщена оспорювана інформація, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2.

11.10.2023 року на адресу суду надійшли від представника позивача додаткові пояснення.

09.11.2023 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив.

04.12.2023 року представником відповідача 3 надано заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою від 18.12.2023 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті, вимоги позивача до відповідача ОСОБА_3 залишені без розгляду.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача 3 в судовому засідання заперечував проти позову та просив залишити його без задоволення, в черговий раз звернув увагу суду на строки позовної давності, які, на переконання сторони, були пропущені позивачем при зверненні до суду з вказаним вище позовом.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2 ст. 89 ЦПК України).

Як убачається з матеріалів справи і це встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет на вебпорталі 24tv.ua, який належить ТОВ «ІА «24», на вебсайтіІНФОРМАЦІЯ_2, який належить ТОВ «ІА «Новини 24», було опубліковано статтю під назвою «Ймовірний напад ОСОБА_2 жінку в ресторані: нардеп усе спростовує - відео».

Зазначені обставини підтверджуються скриншотом з вебсайту https://24tv.ua/,який був доданий стороною позивача до позовної заяви (а.с. 9), і, як убачається із заперечень на відповідь на відзив, представник відповідача 3 фактичноне заперечує факт розміщення у мережі Інтернет вказаної публікації (а.с. 178-184).

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною 4 статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.

Згідно з ч.1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; …, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

У відповідності до глави 22 ЦК України до особистих немайнових прав включені, зокрема, право на повагу до гідності та честі (ст. 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (ст. 299 ЦК України). Гідність та честь фізичної особи, її ділова репутація є недоторканними (згідно із ч. 2 ст. 297 та ч. 1 ст. 299 ЦК України).

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб (згідно із ч. 1 ст. 275 ЦК України). Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (ч.3 ст. 297 ЦК України). Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (ч.2 ст. 299 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до ст. 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або у інший спосіб - на свій вибір.

Зважаючи на ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією розуміють документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Згідно з ч.1 ст. 277 ЦК Українифізична особа, особисті немайнові права якої порушені внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач, як на підставу для його задоволення, посилався на те, що оспорювана інформація стосується безпосередньо його особи, є недостовірною та завдає шкоду його діловій репутації, зачіпає честь та гідність, а тому підлягає спростуванню.

Так,абзацом першим пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1 встановлено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до абзацу п`ятого пункту 15 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

В рішенні у справі «Ляшко проти України» (№ 21040/02, 10.08.2006року) Європейський суд з прав людини зазначає, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки.

В рішенні у справі «Перна проти Італії» (CaseofPernav.Italy, № 48898/99) та у справі «Ляшко проти України» (параграф 41), ЄСПЛ зазначив, що журналістська свобода також включає можливість перебільшень або навіть провокацій.

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до абзацу першого пункту 19 зазначеної постанови, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Зі змісту опублікованої на вебпорталі 24tv.ua, який належить ТОВ «ІА «24», на вебсайтіІНФОРМАЦІЯ_2, який належить ТОВ «ІА «Новини 24», статті під назвою «Ймовірний напад ОСОБА_2на жінку в ресторані: нардеп усе спростовує - відео» вбачається, що відповідачами було поширено відносно позивача наступні відомості: «ОСОБА_2, що перебуває в неадекватному стані - під дією алкоголю або наркотиків, накинувся на відвідувачів ресторану. Йшлося в повідомленні». «Депутат начебто напав на жінку. А пізніше за його командою охорона побила чоловіка, який намагався за неї заступитися….».

Однак сторона відповідача під час усього судового розгляду не надала жодних доказів достовірності поширеної стосовно позивача вказаної вище інформації.

Водночас суд доходить переконання, що зазначені відомості відносно позивача були поширені відповідачами способом категоричного висловлювання, у формі існування конкретних обставин (фактів), при цьому за способом вираження вищезазначені відомості не містять критики або оцінки дій, такі вислови виказані без застосування гіпербол, алегорій, сатири (чи інших мовностилістичних засобів), а у формі констатації конкретних фактів (обставин), які нічим не підтверджені. Тож, така інформація, в розумінні ст. 30 Закону України «Про інформацію» не може вважатись оціночними судженнями дій позивача, як на тому безпідставно наполягає представник відповідача 3.

Більше того, у поширеній відповідачами інформації мова йде про протиправні діяння позивача (вчинення кримінального правопорушення), що на думку суду є посяганням на право ОСОБА_2 на презумпцію невинуватості, адже особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду (ст. 62 Конституції України).

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи, щопозивачем надано докази поширення оспорюваної ним інформації саме відповідачами, при цьому ними не надано доказів на підтвердження достовірностізазначеної інформації, а тому суд доходить висновку, щослід визнати відомості, поширені відповідачами, стосовно ньогона Інтернет-порталі 24tv.ua, який належить ТОВ «ІА «24», на вебсайтіІНФОРМАЦІЯ_2, а саме: «ОСОБА_2, що перебуває в неадекватному стані - під дією алкоголю або наркотиків, накинувся на відвідувачів ресторану. Йшлося в повідомленні». «Депутат начебто напав на жінку. А пізніше за його командою охорона побила чоловіка, який намагався за неї заступитися….»такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Разом з тим слушними є доводи представника відповідача 3, викладені ним у відзиві на позов, який просив застосувати до позовних вимог сплив строку позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України, з огляду на таке.

Статтею 256 ЦПК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом. При цьому, статтею 258 встановлено таке виключення, зокрема позовна давність в один рік застосовується, до вимог про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

Як роз`яснено у абзаці другому пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1, що для правовідносинзастосовуються загальні положення про початок перебігу та наслідки спливу позовної давності. Сплив без поважних причин позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі до винесення судом рішення, є підставою для відмови в позові.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорювана інформація була поширена ІНФОРМАЦІЯ_1 в засобах масової інформації, а позивач звернувся з позовом до суду лише 05.07.2023 року, тобто майже через три роки з моменту поширення інформації, яку останнійпросить спростувати.

При цьому суд зауважує, що ОСОБА_2 мав змогу дізнатися про існування такої інформації раніше, так як зі змісту наявних у матеріалах справи скриншотів публікацій у інтернетресурсах (а.с. 125-126) вбачається, що позивач надавав ще у 2020 році коментарі ЗМІ щодо подій, які були відображені у оспорюваних у цій справі відомостей. Однак доказів, які б слугували підтвердженням наявності поважних причин пропуску встановленого однорічного строку позовної давності стороною позивача досуду надано не було.

З огляду на викладене,позивач подав позов з порушенням встановленого законом строку для звернення до суду, а тому підстав для задоволення поданого ОСОБА_2 позову немає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідачів не підлягає стягненню судові витрати.

Керуючись ст.ст.76, 78, 81, 141, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 256, 258, 260, 261, 267, 269, 275, 277, 297 ЦК України, Законом України "Про інформацію", суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «24», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Новини 24», Приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія Люкс» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 05.03.2024 року.

Суддя Ю.О. Матвєєва

27 лютого 2024 року