Постанова

від 05.08.2024 по справі 761/23790/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 761/23790/23

номер провадження 22-ц/824/10337/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2024 року та на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2024 року /суддя Матвєєва Ю.О./

у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «24», товариства з обмеженою відповідальністю «Інформаційне агентство «Новини 24», приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія «Люкс» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

В С Т А Н О В И В:

05.07.2023 року представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Циба В.К. звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва із позовом до ТОВ «Інформаційне агентство «24», ТОВ «Інформаційне агентство «Новини 24» про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації. Просив визнати недостовірною та такою, що порушує немайнові права ОСОБА_2 на повагу до честі та гідності, а також недоторканість ділової репутації наступну інформацію, яка поширена в мережі «Інтернет» на веб-сайті ІНФОРМАЦІЯ_1. «« ОСОБА_2 , що перебуває в неадекватному стані - під дією алкоголю або наркотиків, накинувся на відвідувачів ресторану. Йшлося в повідомленні». «Депутат начебто напав на жінку. А пізніше за його командою охорона побила чоловіка, який намагався за неї заступитися….». Просив зобов`язати спростувати та видалити недостовірну інформацію, вирішити питання судових витрат.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено. /т. 1 а.с. 227-229/

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2024 року заяву представника відповідача 3 - адвоката Марушевського Д.Л. про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Телерадіокомпанія Люкс» понесені судові витрати на правову допомогу у розмірі 50000,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 звернувся з апеляційними скаргами, в яких просив рішення та додаткове рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити, витрати на правову допомогу зменшити до 10 000 грн.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що позивач дізнався про наявність оскаржуваних відомостей (інформації), що були розміщені на веб-сайті https://24tv.ua лише у травні 2023, і відповідно звернувся до адвоката Циби В.К. для отримання правової допомоги по захисту своїх прав, договір про надання правової допомоги укладено 23.05.2023. Зазначав, що позивач є публічною особою, оскільки як на день публікації оспорюваної інформації, так і станом на день подання апеляційної скарги, є народним депутатом України. Це обумовлює підвищений інтерес ЗМІ до його особи, у зв`язку з чим позивач фізично не в змозі слідкувати за кожною із чисельної кількості публікацій, що прямо або опосередковано стосується позивача. Наголошував, що в суді першої інстанції не проводилось дослідження веб-сайтів на яких міститься інформація, що позивач нібито надавав ще у 2020 році коментарі ЗМІ щодо подій, які були відображені у оспорюваних у цій справі відомостях. А відтак, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_2 надавав коментарі стосовно аналогічних публікацій, а отже й того, що позивачеві було відомо про такі публікації загалом. Також вказував, що до даних правовідносин, що склались між сторонами має застосовуватись загальна позовна давність 3 роки - ч. 1 ст. 257 ЦК України. До відносин, що склались між позивачем та відповідачем 3 - ПрАТ «Телерадіокомпанія «Люкс» не може застосовуватись однорічний строк спеціальної позовної давності, оскільки оспорювана інформація була поширена на веб-сайті, що не належить ЗМІ.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, вказував, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Заявлений до відшкодування AT «ТРК ЛЮКС» розмір судових витрат, а саме витрат на професійну правову допомогу не є співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; значенням справи для AT «ТРК ЛЮКС», в тому числі впливом вирішення справи на його репутацію. Із заяви представника AT «ТРК ЛЮКС» неможливо встановити якими критеріями керувався адвокат при визначенні фіксованого гонорару у розмірі 50 000 гривень та якими обставинами обумовлена дана сума.

Представник відповідача 3 - адвокат Марушевський Д.Л. звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, який підлягає поверненню, оскільки пропущено строк на його подачу, підстав для поновлення строку не зазначено.

Представник відповідача 3 - адвокат Марушевський Д.Л. також направив до суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на воєнний стан та ознаки у нього хвороби COVID 19, яке апеляційним судом відхилено у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, оскільки адвокатом не вказано обґрунтованих підстав, які б унеможливлювали розгляд справи апеляційним судом.

Інші відповідачі в судове засідання також не з`явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в мережі Інтернет на вебпорталі 24tv.ua, який належить ТОВ «ІА «24», на вебсайтіІНФОРМАЦІЯ_1, який належить ТОВ «ІА «Новини 24», було опубліковано статтю під назвою «Ймовірний напад Стіхарського на жінку в ресторані: нардеп усе спростовує - відео».

Зазначені обставини підтверджуються скріншотом з вебсайту https://24tv.ua/,який був доданий стороною позивача до позовної заяви /а.с. 9/.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що відомості, поширені відповідачами, на Інтернет-порталі 24tv.ua, який належить ТОВ «ІА «24», на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: «Стріхарський, що перебуває в неадекватному стані - під дією алкоголю або наркотиків, накинувся на відвідувачів ресторану. Йшлося в повідомленні». «Депутат начебто напав на жінку. А пізніше за його командою охорона побила чоловіка, який намагався за неї заступитися….» є такими, що не відповідають дійсності, принижують честь, гідність та ділову репутацію позивача.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що до позовних вимог застосовується сплив строку позовної давності в порядку ст. 267 ЦК України.

Статтею 256 ЦПК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 268 ЦК України, позовна давність не поширюється на вимогу, що випливає із порушення особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом. При цьому, статтею 258 встановлено таке виключення, зокрема позовна давність в один рік застосовується, до вимог про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

Як роз`яснено у абзаці другому пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1, що для правовідносин застосовуються загальні положення про початок перебігу та наслідки спливу позовної давності. Сплив без поважних причин позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі до винесення судом рішення, є підставою для відмови в позові.

Як вбачається з матеріалів справи, оспорювана інформація була поширена ІНФОРМАЦІЯ_2 в засобах масової інформації, а позивач звернувся з позовом до суду лише 05.07.2023 року, тобто майже через три роки з моменту поширення інформації, яку останній просить спростувати.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зауважував, що ОСОБА_2 мав змогу дізнатися про існування такої інформації раніше, так як зі змісту наявних у матеріалах справи скріншотів публікацій у інтернет ресурсах /а.с. 125-126/ вбачається, що позивач надавав ще у 2020 році коментарі ЗМІ щодо подій, які були відображені у оспорюваних у цій справі відомостей. Доказів, які б слугували підтвердженням наявності поважних причин пропуску встановленого однорічного строку позовної давності надано не було.

З огляду на викладене, позивач подав позов з порушенням встановленого законом строку для звернення до суду, а тому, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що підстав для задоволення поданого ОСОБА_2 позову немає.

Доводи наведені апелянтом про те, що до правовідносин, що склались між сторонами має застосовуватись саме загальна позовна давність передбачена ч. 1 ст. 257 Цивільного кодексу України (3 роки), а не спеціальна позовна давність, що передбачена п. 2 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України (1 рік) у зв`язку з тим, що відповідач 3 не є засобом масової інформації, є безпідставними, оскільки відповідач 3 є засобом масової інформації в розумінні положень Закону України «Про інформацію» (в редакції від 16.07.2020 року).

На момент публікації оспорюваної інформації у відповідача 3 була наявна ліцензія на мовлення (супутникове телебачення) серії HP № 00584-м, яка видана Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення строком дії ліцензії з 10.01.2016 року до 10 січня 2026 року.

Отже, інформація, яка поширюється через мережу Інтернет, орієнтована на необмежене коло осіб, відповідно є масовою інформацією. Інтернет-видання (веб-сайт) с засобом, призначеним для публічного поширення друкованої або аудіовізуальної інформації є засобом масової інформації.

Тому в даному випадку суд першої інстанції вірно застосував спеціальну позовну давність в один рік.

Доводи наведені позивачем у апеляційній скарзі про те, що позивач дізнався про факт публікації статті тільки 23.05.2023 року є необгрунтованими.

Так, за змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ст. 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 60 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше /Постанова Верховного Суду у справі № 199/9938/15-ц від 24.06.2020 року/.

Позивач, будучи публічною особою - народним депутатом України є зацікавленим в ознайомленні з новинами щодо себе в мережі Інтернет і має безперешкодну можливість дізнатись про факт розміщення оспорюваної інформації в будь-який момент в межах строку позовної давності.

Позивач, публічно надавав в липні 2020 року свій коментар щодо ситуації представникам інформаційного ресурсу «Страна». /а.с. 125-126/

Отже, позивачу ще в липні 2020 року достеменно було відомо про те, що спірна ситуація активно висвітлюється в ЗМІ, що, в свою чергу, свідчить про об`єктивну можливість позивача дізнатись про факт опублікування оспорюваної інформації в межах строку позовної давності.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Щодо додаткових витрат, суд першої інстанції також дійшов вірних висновків про їх стягнення у розмірі 50 000 грн.

Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача 3 надано: копію Договору № 06/09-2023 від 06.09.2023 р. про надання професійної правової (правничої) допомоги; копію Акту приймання-передачі наданих послуг № 1 від 29.02.2024 р.; копію рахунку на оплату № 1 від 29.02.2024 р.; копію банківської виписки по рахунку від 29.02.2024 р.

Згідно з п. 2.2. Договору №06/09-2023 від 06.09.2023 р. про надання професійної правової (правничої) допомоги, адвокатом Марушевським Д.Л. були надані наступні послуги:

«2.2. Послугою, яку Адвокат надає Клієнту є представництво інтересів Клієнта в Шевченківському районному суді міста Києва (в першій інстанції) у справі № 761/23790/23 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Інформаційне агентство «24», ТОВ «Інформаційне агентство «Новини 24», Приватного акціонерного товариства «Телерадіокомпанія Люкс», ОСОБА_4 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, в тому числі:

2.2.1. Аналіз документів та позовної заяви, формування правової позиції, підготовка всіх заяв по суті справи, збір доказів (відзив на позовну заяву, заперечення на відповідь на відзив, пояснення);

2.2.2. Участь у судових засіданнях та підготовка всіх заяв з процесуальних питань (заяв, клопотань, заперечень)».

Вартість послуг з надання професійної правничої допомоги визначена сторонами в п. 4.1. Договору №06/09-2023 від 06.09.2023 р. про надання професійної правової (правничої) допомоги в сумі 50000,00 грн. як фіксований гонорар.

Відповідно до Акту приймання-передачі послуг № 1від 29.02.2024 р. наданих адвокатом Марушевським Д.Л., належним чином надав клієнту юридичні послуги (правову допомогу), зазначені в Договорі № 06/09-2023 від 06.09.2023 р., а клієнт прийняв надану правову допомогу на суму 50000,00 грн.

На підставі виставленого адвокатом рахунку від 29.02.2024 р. відповідачем 3 було сплачено 50000,00 грн. у якості оплати за правову допомогу, що підтверджується банківською випискою по рахунку від 29.02.2024 року.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем не доведено, що зазначений розмір витрат на правову допомогу є неспівмірним з критеріями, визначеними ч. 6 ст. 137 ЦПК України.

Аналогічні доводи містить і апеляційна скарга.

Дійсно, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, при цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення таких витрат

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, посилаючись на неспівмірність та завищення витрат у порівнянні з ринковими цінами, апелянт фактично робить припущення, необґрунтоване відповідними доказами.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 27 лютого 2024 року та на додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2024 року - залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2024 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 28 березня 2024 року - залишити без змін.

Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: