Рішення

від 01.03.2024 по справі 464/968/23

СИХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 464/968/23

пр.№ 2/464/37/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.03.2024 року Сихівський районний суд м. Львова в складі:

головуючого - судді Теслюка Д.Ю.,

за участі секретаря судового засідання Керницької І.В.,

представника позивача Сечко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» про стягнення суми страхового відшкодування,

в с т а н о в и в:

представник позивача ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» адвокат Сечко С.В. 22.02.2023 звернувся в суд із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача суму страхового відшкодування у розмірі 28 878,36 грн, а також судовий збір у розмірі 2684 грн, сплачений при поданні позову до суду.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 13.05.2020 о 18:42 год у м.Львові на вул. Саксаганського, 22, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ВАЗ», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Fiat», р.н. НОМЕР_2 , який належить ПрАТ «Компанія Ензим». Внаслідок зазначеної ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. На момент ДТП між позивачем та ПрАТ «Компанія Ензим» було укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-1301-19-00473 від 03.10.2019, згідно з яким позивач прийняв на себе зобов`язання по відшкодуванню матеріальної шкоди, заподіяної страхувальнику автомобіля марки «Fiat», р.н. НОМЕР_2 . Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 09.06.2020 по справі №464/2578/20 відповідача було визнано винним у зазначеній ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності. Страхувальник звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «УСГ» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Дана заява була розглянута, а пошкодження автомобіля потерпілого внаслідок ДТП було визнано страховим випадком. Вартість відновлювального ремонту автомобіля потерпілого склала 84894 грн 13 коп. Вказану суму позивач, відповідно до умов Договору добровільного страхування наземного транспорту, сплатив, що підтверджується платіжним дорученням №13597 від 26.05.2020. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ВАЗ», р.н. НОМЕР_1 , була застрахована в АТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» за полісом обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів №ЕР-187412237. Позивач звернувся до зазначеної страхової компанії із заявою №11/20068 від 27.05.2020 на виплату страхового відшкодування за полісом, як наслідок АТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» здійснило виплату в розмірі 56015,77 грн, згідно із платіжним дорученням №25440_АМ01S/911 від 22.10.2020 (страхова виплата з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля потерпілого), яка не покриває суму виплати за Договором добровільногострахування наземнихтранспортних засобів,цивільно-правовоївідповідальності водіята віднещасного випадкуз водіємта пасажирамина транспорті№28-1301-19-00473від 03.10.2019.Із покликаннямна ст.ст.993,1194ЦК України,просить стягнутиз відповідачав користьпозивача різницюміж сумоюстрахового відшкодування,сплаченою задоговором страхуванняпотерпілого,та сумоюстрахового відшкодування,виплаченою заполісом №ЕР-187412237,яка становить28878,36грн.

Ухвалою від 10.03.2023 прийнято позов до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Від представника відповідача адвоката Яциника В.В. 13.04.2023 надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній зазначив таке. Відповідач ОСОБА_1 заперечує у повному обсязі заявлені до нього позовні вимоги з таких підстав. 13.05.2023 на вул. Саксаганського у м. Львів відбулась ДТП між автомобілем «Fiat Nuovo Doblo Combi», р.н. НОМЕР_3 , який належить ПрАТ «Компанія Ензим», та автомобілем марки «ВАЗ 21063», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ВАЗ 21063», р.н. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» (поліс №ЕР-187412237), ліміт страхової відповідальності 130 000 грн. Окрім цього, додатково укладено Договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №600.09.187412237 від 05.05.2020, з лімітом відповідальності 50 000 грн. Тобто, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована на загальну суму 180 000 грн. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Fiat Nuovo Doblo Combi», р.н. НОМЕР_3 , була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «УСГ». 27 травня 2020 року позивач звернувся до ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» з вимогою сплатити страхове відшкодування у розмірі 84 894,13 грн. До заяви долучено ряд документів, які підтверджують сплату страхового відшкодування, а саме ремонтну калькуляцію, із якої вбачається, що страховою компанією знос був взятий за «0», оскільки автомобіль 2018 року випуску. У відповідь на звернення позивача, ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» сплатила 56 015, 77 грн. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що залишок страхового відшкодування у розмірі 28 878 грн 36 коп є різницею між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, відтак повинен бути відшкодований безпосередньо винуватцем ДТП, тобто відповідачем. Разом з тим, із покликанням на норми ст. ст. 993, 1191 ЦК України, ст. ст. 3, п. 22.1 ст. 22, 28, 29, 37, 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 27 Закону України «Про страхування» сторона відповідача не погоджується із таким розрахунком, оскільки в матеріалах справи наявний розрахунок суми страхового відшкодування ПрАТ «СК «УСГ» з якого вбачається, що розмір матеріального збитку внаслідок ДТП визначений в розмірі 84 894 грн 13 коп, при цьому знос під час розрахунку брався за «0». Отже, у ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» не було підстав для компенсації страхового відшкодування позивачу у меншому розмірі. Окрім цього, в матеріалах справи відсутні докази розрахунку розміру страхового відшкодування, на підставі якого страхова компанія ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» компенсувала страхове відшкодування вартості відновлювального ремонту, а також звернення з боку позивача до страхової компанії відповідача про доплату коштів у необхідному розмірі і судового рішення про відмову у задоволенні позову до ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» про стягнення страхового відшкодування. Вважає, що у даному випадку належним відповідачем у справі за позовом про відшкодування матеріальної шкоди в межах страхового ліміту є саме ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП», а не відповідач, так як спір існує не між позивачем та відповідачем, а між позивачем та ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП». Таким чином, вказує, що у позивача не виникло право на стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, оскільки недостатність страхової виплати виникла не з того, що був застосований коефіцієнт зносу транспортного засобу, а через те, що ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» неправильно визначило вартість матеріальних збитків та ймовірно через свої фінансові проблеми могло не виплатити страхову суму у повному обсязі. Також зазначив, що на веб-сайті НБУ розміщена інформація про те, що 19 квітня 2021 року до ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» було застосовані заходи впливу у вигляді тимчасового зупинення ліцензій за порушення обов`язкових фінансових нормативів. Зазначена страхова компанія мала 26 ліцензій на провадження діяльності з надання фінансових послуг у сфері страхування, які було анульовано на підставі рішення Правління Національного банку України від 5 листопада 2021 року, як захід впливу. Окрім цього, представник відповідача вказав, що відповідач очікує понести витрати у зв`язку із розглядом справи у розмірі 10000 грн.

Від представникапозивача ПрАТ«СК «УСГ»-адвоката СечкоС.В.24.04.2023надійшла відповідьна відзиввідповідача ОСОБА_1 ,у якомуостанній додатковонавів нормативно-правовеобґрунтування позовнихвимог тавважає,що відповідач,як особа,відповідальна зазавданий збиток,повинен відшкодуватипозивачу різницюміж сумоюстрахового відшкодування,сплаченою задоговором страхуванняпотерпілого,та сумоюстрахового відшкодування,виплаченою заполісом №ЕР-187412237,яка становить28878,36грн.

08.05.2023 представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Яциник В.В. подав письмові заперечення (на відповідь на відзив), у яких додатково зазначив нормативно-правове обґрунтування своїх заперечень щодо позовних вимог, із зазначенням правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 19.05.2023 залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача, ПрАТ «Страховагрупа «Ю.БІ.АЙ-КООП».

Ухвалою суду від 09.11.2023 призначено у даній справі судову автотоварознавчу експертизу. Провадження у справі на час проведення експертизи зупинено.

Ухвалою від 30.01.2024 поновлено провадження у справі, оскільки 29.01.2024 на адресу суду надійшли матеріали цивільної справи, а також висновок судової автотоварознавчої експертизи №13 від 27.01.2024 судового експерта Галамая Б.І. Розгляд справи продовжено.

Представник позивача ПрАТ «СК «УСГ» - адвокат Сечко С.В., який брав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, позовні вимоги підтримав повністю, просив такі задовольнити. Щодо заявлених стороною відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10500 грн, вважає, що такий розмір витрат є неспівмірним із складністю справи, відтак такий слід зменшити.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Яциник В.В. в судове засідання 01.03.2024 не з`явився, 29.02.2024 подав заяву, у якій просив розглядати справу у його відсутності та відсутності відповідача ОСОБА_1 . Також просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Окрім цього, представник відповідача подав заяву про стягнення із позивача на користь відповідача ОСОБА_1 судових витрат, які складаються із витрат за проведення автотоварознавчої експертизи в розмірі 5000 грн та 15500 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача, ПрАТ «Страховагрупа «Ю.БІ.АЙ-КООП»у судовезасідання нез`явився,повідомлявся продату,час тамісце розглядусправи.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 13.05.2020 о 18:42 год у м.Львові на вул. Саксаганського, 22, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «ВАЗ», р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля марки «Fiat», р.н. НОМЕР_2 , який належить ПрАТ «Компанія Ензим». Внаслідок зазначеної ДТП автомобілі отримали технічні пошкодження.

Постановою Сихівського районного суду м.Львова від 09.06.2020 ОСОБА_1 визнано винним у зазначеній вище ДТП, а саме у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогост. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено автомобіль марки «Fiat», р.н. НОМЕР_2 , який належить ПрАТ «Компанія Ензим», згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

Згідно із Договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті №28-1301-19-00473 від 03.10.2019, укладеним між ПрАТ «СК «УСГ» та ПрАТ «Компанія Ензим», позивач прийняв на себе зобов`язання по відшкодуванню матеріальної шкоди, заподіяної страхувальнику автомобіля марки «Fiat», р.н. НОМЕР_2 (страхова сума КАСКО 400000 грн).

Окрім цього, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «ВАЗ 21063», р.н. НОМЕР_1 , була застрахована у ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» (поліс №ЕР-187412237), ліміт страхової відповідальності 130 000 грн. Також між ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» додатково укладено Договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №600.09.187412237 від 05.05.2020, із лімітом відповідальності 50 000 грн, забезпечений транспортний засіб «ВАЗ 21063», р.н. НОМЕР_1 .

Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, складеного відповідно до ремонтної калькуляції №ЗСКА-11301 від 25.05.2020, та страхового акту №ЗСКА-11301 від 26.05.2020, розмір страхового відшкодування склав 84894,13 грн, яке ПрАТ «СК «УСГ» сплатило ТзОВ «Арія Моторс» за відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу згідно заяви страхувальника у відповідності до платіжного доручення №13597 від 26.05.2020 АБ «Укргазбанк».

При здійсненні такого враховано, що знос транспортного засобу на день страхового випадку становить 0% (п.19 розрахунку).

27.05.2020 позивач ПрАТ «СК «УСГ» звернувся до ПрАТ «Страховагрупа «Ю.БІ.АЙ-КООП» із заявою на виплату страхового відшкодування за вих. № 11/20068. Згідно із платіжним дорученням №25440_АМ01S/911 від 22.10.2020 страховиком відповідача сплачено позивачу 56015,77 грн страхового відшкодування.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутній розрахунок ПрАТ «Страховагрупа «Ю.БІ.АЙ-КООП» суми страхового відшкодування в розмірі 56015,77 грн.

Таким чином, сума страхового відшкодування, яка не відшкодована позивачу ПрАТ «СК «УСГ» становить 28878,36 грн (84894,13 грн 56015,77 грн).

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюютьсяЦК України,Законом України «Про страхування»таЗаконом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно достатті 979 ЦК Україниза договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно зі статтями3,22,28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих внаслідок ДТП, та захисту майнових інтересів страхувальника. При настанні страхового випадку страховик відповідно до страхової суми відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.

Згідно із пунктом 35.1.статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»для отримання страхового відшкодування потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом тридцяти днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

Враховуючи вищенаведене, для отримання страхового відшкодування встановлено спеціальний порядок, який включає в себе обов`язкове подання страховику заяви про страхове відшкодування з наданням документів, перелік яких закріплений у пункті 35.2.статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до пункту 36.4.статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків.

Згідно із статтею 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Отже, законодавець чітко визначив, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. При цьому законодавець не покладає обов`язку на особу, яка застрахувала свою цивільну відповідальність сплачувати і страхове відшкодування, якщо потерпіла особа не скористалася своїм правом на отримання страхового відшкодування у визначеному законодавством порядку.

У правовій позиції, викладеній в постанові від 04.07.2018 року по справі №755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого ВСУ у постанові від 23.12.2015 року у справі №6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги, до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування, та зазначила, щостаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, істаття 993 ЦК Українитастаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченомуЗаконом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених устатті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зістаттями 993 ЦК Українита 27Закону України «Про страхування»до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором абоЗаконом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди, а тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями3і5вказаногоЗаконуреалізує право вимоги, передбаченестаттями 993 ЦК Українита 27Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Така правова позиція є усталеною, зокрема викладена у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі №753/881/2017, від 25 вересня 2019 року у справі №415/ 3676/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 263/17067/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 201/7200/18.

Позивач звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування 28878,36 грн, що становить різницю між сплаченим ним страховим відшкодуванням в розмірі 84894,13 грн та повернутих коштів в сумі 56015,77 грн, які були перераховані ПрАТ «Страховагрупа «Ю.БІ.АЙ-КООП» у відповідності доЗакону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, полісом №ЕР-187412237та Договоромдобровільного страхуванняцивільно-правовоївідповідальності власниківназемних транспортнихзасобів №600.09.187412237від 05.05.2020 встановлений ліміт відповідальності ПрАТ «Страхова група «Ю.БІ.АЙ-КООП» на загальну суму 180000 грн.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи від 27.01.2024 (судовий експерт Галамай Б.І.) №13, вартість відновлювального ремонту автомобіля «FiatNuovoDobloCombi»,р.н. НОМЕР_3 ,внаслідок ДТП13.05.2020,із врахуваннямПДВ наскладові таматеріали,становить 84894,13грн.Коефіцієнт фізичногозносу складниківавтомобіля «FiatNuovoDobloCombi»,р.н. НОМЕР_3 ,виходячи ізданих ПрАТ«Компанія Ензим»та ПрАТ«СК «УСГ»від дативипуску автомобілядо ДТП,що маламісце 13.05.2020,прийнято рівнимнулю:ЕЗ=0,00.

Таким чином, із врахуванням наведеного, підстави для зменшення розміру повернення страхового відшкодування страховиком відповідача в повному обсязі, а саме у розмірі 84894,13 грн, не встановлені, відтак існує спір між ПрАТ «СК«УСГ» таПрАТ «Страховагрупа «Ю.БІ.АЙ-КООП»щодо стягнення вартості відновлювального ремонту у межах суми страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на відповідача ОСОБА_1 , відповідальність якого була застрахована, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, тому вимога про відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, повинна пред`являтися до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вирішення питання судових витрат, слід зазначити таке.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача;у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані із проведенням експертизи.

Частина 8 статті 141 ЦПК Українивстановлює, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити в зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Представником відповідача адвокатомЯциником В.В.подано платіжнуінструкцію №0.0.3435511544.1від 24.01.2024АТ КБ«ПриватБанк»,згідно зякою запроведення судовоїавтотоварознавчої експертизивідповідачем ОСОБА_1 сплачено 5000грн.Таким чином,суд приходитьдо висновкупро стягненняіз позивача ПрАТ «СК «УСГ» на користь відповідача ОСОБА_1 витрат за проведення експертизи у згаданому розмірі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3ст. 137 ЦПК Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4статті 137 ЦПК Українипередбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із п. 2 ч. 3ст. 141 ЦПК Українипри вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Частиною 5ст. 137 ЦПК Українивстановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).

Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року; від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19); від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.

Встановлено, що правнича допомога відповідачу ОСОБА_1 надавалась адвокатом Яциником В.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 29.08.2018 серії ЛВ №001072), на підставі договору про надання правової допомоги №30/03 від 30.03.2023.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною відповідача подано до суду додаток №1 до Договору про надання правової допомоги №30/03 від 30.03.2023 та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2024, згідно з якими загальна вартість наданих послуг адвокатом Яциником В.В. відповідачу ОСОБА_1 складає 10500 грн.

Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість. Таким чином, судом встановлена неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи та фактично виконаними адвокатом робіт (наданих послуг), часові, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг).

Враховуючи заяву представника позивача ПрАТ «СК«УСГ» про неспівмірність заявлених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, виходячи із встановленої реальності участі адвоката та її необхідності, а також з урахуванням очевидної неспівмірності заявленого розміру витрат на правову допомогу, суд вважає, що з позивача ПрАТ «СК«УСГ» накористь відповідача ОСОБА_1 слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн, які можна вважати необхідними і неминучими для відповідача, який був змушений до залучення професійної допомоги адвоката.

Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 265 ЦПК України,

у х в а л и в:

у задоволенні позову Приватного акціонерноготовариства «Страховакомпанія «УСГ»до ОСОБА_1 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,на сторонівідповідача Приватнеакціонерне товариство«Страхова група«Ю.БІ.АЙ-КООП»про стягненнясуми страховоговідшкодування відмовити.

Стягнути із Приватного акціонерноготовариства «Страховакомпанія «УСГ»на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються із витрат за проведення експертизи, в розмірі 5000 грн та 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього 12000 (дванадцять тисяч) грн.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 07.03.2024.

Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ», код ЄДРПОУ 30859524, м.Київ, вул.І.Федорова, 32, літера А.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .

Третя особа: Приватне акціонернетовариство «Страховагрупа «Ю.БІ.АЙ-КООП», код ЄДРПОУ 31113488, м.Київ, вул.Бастіонна, будинок 5/13.

Суддя Дмитро ТЕСЛЮК