Рішення

від 23.02.2024 по справі 537/1374/23

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Провадження № 2/537/47/2024

Справа № 537/1374/23

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.02.2024 в м. Кременчуці Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Фадєєвої С.О. з участі секретаря судових засідань Супруненко О.О., представника позивача приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. адвоката Лейковської А.О., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Остахова В.П., представника третьої особи Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Галченко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу № 537/1474/23 за позовом приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича до товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-АКТИВВ», ОСОБА_1 про визнання недійсним правочину,

В С Т А Н О В И В:

Приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. звернувся до суду з позовом до ТОВ «Біо-Активв», ОСОБА_1 , де просив суд визнати недійсним договір дарування від 18.08.2020, укладений між ТОВ «Біо-Активв» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовським А.Г. за реєстр. №2295, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 (номер запису про право власності 37805456 від 18.08.2020). Також просив стягнути з відповідачів судові витрати.

На обґрунтування позовних вимог вказав, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 66945101, відкрите постановою від 24.09.2021, з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області № 917/473/20 від 06.09.2021, виданого на примусове виконання рішення господарського суду Полтавської області від 29.07.2021 у справі № 917/473/20 про стягнення з боржника ТОВ «Біо-Активв» на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 1915756,81 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати та 28736,35 грн. витрат по сплаті судового збору. В ході перевірки майнового стану боржника ТОВ «Біо-Активв» встановлено, що боржник після відкриття господарським судом Полтавської області провадження у справі №917/473/20 на підставі договору дарування від 18.08.2020, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовським А.Г. за реєстр. № 2295, відчужив належне йому нерухоме майно, а саме подарував ОСОБА_1 об`єкт нерухомості - 1/25 частку з 73/100 часток в праві власності на будівлю котельні, будівлю складу солі, будівлю трансформаторної підстанції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на день звернення до суду із даним позовом залишок заборгованості боржника за вищевказаним виконавчим документом становить 1659894,52 грн. Будь-яке інше рухоме та нерухоме майно, в тому числі грошові кошти на рахунках, на яке можна б було звернути стягнення з метою погашення заборгованості та конання рішення суду, у боржника відсутнє, боржник не вчиняє жодних дій, спрямованих на виконання своїх грошових зобов`язань. Вважає, що договір дарування 18.08.2020 є таким, що укладений боржником на шкоду стягувачу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області з метою уникнення звернення стягнення на майно та приховання такого майна від виконання в майбутньому. Про це свідчить, на його думку, те, що договір укладений після відкриття провадження у справі господарським судом, про наявність судового спору та заборгованості ТОВ «Біо-Активв» будо достовірно відомо, оскільки відповідач подавав відзив 15.07.2020. Також про фраудаторність договору свідчить те, що нерухоме майно, яке було належне боржнику господарському товариству, тобто метою якого є отримання прибутку, товариство відчужило на підставі саме безоплатного правочину ОСОБА_1 , рідному брату ОСОБА_2 , який за місяць до вчинення оспорюваного правочину вийшов зі складу засновників та був кінцевим бенефеціарним власником ТОВ «Біо-Активв». Вважає, що боржник діяв очевидно недобросовісно та відчужив належне йому на праві власності нерухоме майно на користь пов`язаної особи на підставі оспорюваного договору дарування з метою недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Остаховим В.П. подано відзив на позов, де він просив відмовити приватному виконавцю Скрипнику В.Л. у задоволенні позовних вимог. На обґрунтування позиції відповідача вказав, що позивачем не доведено недобросовісність дій відповідача ОСОБА_1 при укладенні оспорюваного договору дарування, що є необхідною умовою для визнання такого правочину фраудаторним. Одне лише посилання на обставини укладення спірного договору без наміру відчужити майно за користь пов`язаної особи без здійснення оплати та з метою уникнення на нього стягнення, є лише припущенням. Вказав, що основною ознакою фраудаторного правочину є саме недобросовісність дій обох сторін правочину, коли набувач майна знає або повинен знати про бажання відчужувача звільнитись від можливого стягнення. Зазначив, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується випискою з ЄДРЮОФОПГО від 21.04.2015 року, і основним видом його діяльності є неспеціалізована оптова торгівля, набуте за договором дарування приміщення за адресою: АДРЕСА_1 відповідач використовує, у тому числі, як складське. Про наявність будь-якого спору, рішення суду чи прав інших осіб на відчужуване майно ОСОБА_1 не знав і не міг знати. Відповідно до п. 6 оспорюваного договору дарування, дарувальник засвідчив, що до моменту укладення цього договору об`єкт нерухомості нікому іншому не відчужений, під забороною (арештом) та заставою не перебуває, не являється предметом договору оренди (найму), позички, тощо, судового спору щодо нього, а також прав третіх осіб, як в межах, так і за межами України, немає. Відповідно до п. 14 оспорюваного договору дарування сторони підтвердили, що цей договір не носить характеру удаваного правочину, договір містить всі істотні умови, спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та не приховує іншого правочину і не носить характер фіктивного чи удаваного правочину та відповідає реальній домовленості сторін. Оскільки фіктивний правочин завжди укладається умисно, необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Вважає, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем майна. Саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний. Отже, враховуючи презумпцію правомірності правочину, добросовісну поведінку з боку сторін договору, відсутність доказів небажання настання реальних наслідків правочину є самостійною підставою для відмови в позові. Вказав, що ТОВ «Біо-Ативв» не було обізнано про існування заборгованості з орендної плати та правомірно розраховувало на відмову судом у задоволенні позову Кременчуцької міської ради, оскільки на час звернення до суду існував договір оренди землі з іншою юридичною особою, що виключає можливість стягнення боргу саме з ТОВ «Біо-Активв». Земельна ділянка площею 27 487 м 2 для експлуатації та обслуговування будівлі котельні, будівлі складу солі та будівлі трансформаторної підстанції, кадастровий номер земельної ділянки 5310436500:10:001:0146, була передана Кременчуцькою міською радою в строкове користування Приватному підприємству «Біо-Актив» (ідентифікаційний код 30446633), а з позовом звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо-Активв» (код ЕДРПОУ 39139791). За таких обставин, як вважає представник відповідача, підстав для стягнення коштів у господарського суду не було.

Від позивача приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. надійшла відповідь на відзив, де він вказав, що серед відчудженого ТОВ «Біо-Активв» нерухомого майна є лише одна будівля, яка б могла використовуватися як склад - будівля складу солі. При цьому ця будівля перебуває у власності ПП «Аква Прометей», а не ОСОБА_1 . Також вказав, що саме лише посилання в умовах договору на добросовісність сторін не спростовує наявність ознак фраудаторності договору дарування і оспорюваний правочин укладений на шкоду кредитору, тобто є фраудаторним, а не фіктивним. Звернув увагу суду на те, що відповідачем визнається факт родинних відносин з ОСОБА_2 , який був бенефеціарним власником та засновником ТОВ «Біо-Активв», а тому ця обставина не підлягає доказуванню. Укладення договору відбулося у момент, коли рідний брат обдарованого ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , виходив із складу засновників ТОВ «Біо-Активв», а господарським судом вже розпочато розгляд справи про стягнення з товариства безпідставно збережених коштів, а тому вважає, що ці дії були спланованими та скоординованими з ОСОБА_2 .

Представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Остаховим В.П. подано заперечення на відповідь на відзив, де він вказав, що, на його думку, майже всі твердження у відповіді на відзив приватним виконавцем побудовані на припущеннях, що вказує на зацікавленість приватного виконавця у продажі майна ОСОБА_1 за заниженою ціною, про що додатково свідчить і звіт про оцінку майна, зроблений на замовлення позивача. Наголошує, що у діях ОСОБА_1 відсутня недобросовісність, що є необхідною умовою для визнання правочину фраудаторним. Предметом договору є ідеальна частка на нерухомість, за договором у користування ОСОБА_1 переходить будівля трансформаторної підстанції, що не говорить про неможливість використання відповідачем будівлі складу. Доказів неможливості використання складу для інших цілей, ніж зберігання солі, позивачем також не надано. Відчуження лише 5,5% від усього належного ТОВ «Біо-Активв» майна не кореспондується з твердженнями позивача про наявність умислу на недопущення звернення стягнення на майно.

Також на адресу суду надіслано відзив на позовну заяву від імені ТОВ «Біо-Активв» із проставленням печатки на підписі, проте відзив не містить посади, прізвища та ініціалів особи, яка його підписала. Поштовий конверт відправлено до суду не з місця знаходження юридичної особи, а з м. Кременчука. Оскільки відзив не містить вказівки про посаду, прізвище та ініціали особи, яка його підписала, суд не може встановити чи повноважною особою він поданий, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами без врахування цього відзиву.

Представником Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Пономаренко Н.О. подано письмові пояснення, де вона просила суд позовні вимоги задовольнити, звернула увагу на те, що договір дарування було вчинено вже після відкриття судового провадження за спором, де ТОВ «Біо-Активв» є боржником, а міська рада є стягувачем. Вважає, що укладення договору відбулося на шкоду кредитору і відповідачем в самостійному порядку створено умови його неплатоспроможності.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Лейковська А.О. позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Остахов В.П. проти задоволення позовних вимог заперечив, обґрунтовуючи їх доводами, викладеними у відзиві та запереченнях, у задоволенні позову просив відмовити.

Представник відповідача ТОВ «Біо-Активв» до судового засідання повторно не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Галченко М.В. просила суд позовні вимоги задовольнити, вважала, що оспорюваний правочин вчинено на шкоду інтересам Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області з метою уникнення звернення стягнення на належне боржнику майно.

Суд, вислухавши учасників справи, вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.03.2020 у справі № 917/473/20 прийнято позовну заяву Кременчуцької міської ради Полтавської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Активв" до розгляду і відкрито провадження у справі.

18.08.2020 ТОВ «Біо-Активв» у особі директора Рубанова С.Є., як дарувальник, та ОСОБА_1 , як обдарований, уклали договір дарування. За вказаним договором дарувальник передав безоплатно у власність обдарованого об`єкт нерухомості 1/25 частку у праві власності з 73/100 часток у праві власності на будівлю котельні, будівлю складу солі, будівлю трансформаторної підстанції, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та в цілому складаються з будівлі котельні літ. А2 загальною площею 1913,3 кв.м., будівлі складу солі літ. Б2загальною площею 41,7 кв.м., будівлі трансформаторної підстанції літ. В2 загальною площею 82,8 кв.м., протипожежного водоймища літ. Г, витяжної труби літ. Д, технологічного майданчика літ. Е, складу навісу літ. Ж, технологічної будівлі літ. З, странції перекачування літ. Й, посту охорони літ. К, огорожі №1-2, опорної колони №3, розташовані на земельній ділянці комунальної власності. За договором у користування обдарованого переходить будівля трансформаторної підстанції літ В2 загальною площею 82,8 кв.м., протипожежне водоймище літ.Г, витяжна труба літ.Д, технологічна будівля З, станція перекачування Й, що згідно з довідкою Кременчуцького відділення Полтавської торгово-промислової палати України від 20.07.2020 за №257/11-01 складає 1/25 частку. Обєкт нерухомості на час укладення договору належав дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30.12.2015. Дар сторони оцінили у 3207 грн. за балансовою вартістю на 2000 р. Договір дарування підписано обома сторонами, посвідчено нотаріально та зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.08.2020.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 29.07.2021 у справі № 917/473/20 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Активв" на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 1915756,81 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, 28736,35 грн. витрат по сплаті судового збору. Цим же рішенням постановлено видати наказ після набрання рішенням законної сили. Рішення суду відповідачем не оскаржувалося та набрало законної сили.

06.09.2021 за № 917/473/20 на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 29.07.2021, яке набрало законної сили 06.09.2021, господарським судом Полтавської області видано наказ про примусове виконання рішення.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. від 24.09.2021 відкрито виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду Полтавської області № 917/473/20 від 06.09.2021, виданого на примусове виконання рішення господарського суду Полтавської області від 29.07.2021 у справі № 917/473/20 про стягнення з боржника ТОВ «Біо-Активв» на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 1915756,81 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати та 28736,35 грн. витрат по сплаті судового збору.

Державним виконавцем, як вбачається з наданих суду доказів, вживалися заходи із встановлення майна боржника. Так, як вбачається із відповідей від 14.02.2023 з Міністерства внутрішніх справ України, Державної фіскальної служби України, ТОВ «Біо-Активв» транспортних засобів у власності не має, інформація про номери рахунків, відкритих у банках та інших фінансових установах, до ДФС не надходила. Інформація щодо ТОВ «Біо-Активв» про власників пакетів голосуючих акцій акціонерних товариств у Національній комісії з цінних паперів та фондового ринку відсутня.

Сторонами не надано доказів, проте не заперечується, що інша частина нерухомого майна з 73/100 часток у праві власності, що належало ТОВ «Біо-Активв», була реалізована на прилюдних торгах у межах виконавчого провадження, а кошти спрямовані на погашення боргу. Згідно звіту про оцінку майна № 138, що проводилася в межах виконавчого провадження з метою примусової реалізації нерухомого майна боржника ТОВ «Біо-Активв», 69/100 частин обєкта нерухомого майна, які складаються з будівлі котельні площею1913,3 кв.м. (літ.А2) та технологічного майданчика (літ.Е) за адресою: АДРЕСА_1 на 17.02.2022 становила 346300 грн. Станом на день звернення до суду з позовом залишок заборгованості ТОВ «Біо-Активв» перед Кременчуцькою міською радою Кременчуцькогог району Полтавської області за виконавчим документом становить 1659894,52 грн. та на час винесення рішення не зменшилася, що підтверджується позивачем та не заперечується відповідачами. З Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно вбачається, що станом на 30.03.2023 нерухомого майна, зареєстрованого на праві власності за відповідачем ТОВ «Біоактивв» немає.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно до статті 16 ЦК України є визнання правочину недійсним. У силу ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. За змістом частини п`ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. В силу частин першої третьої, частини п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) - ч.3 ст.215 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. В силу ч.1 ст. 722 ЦК України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

В силу п.6 ч.1 ст.3 ЦК однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність. Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (ч.2 ст.13 ЦК України). Згідно з ч.3 цієї статті не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Договори, направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) є недійсними.

Позивач звернувся до суду з позовом, де просив визнати договір дарування недійсним, посилаючись саме на його фраудаторність. Суд зауважує, що та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства. Цивільний кодекс України не містить окремого визначення фраудаторного правочину. Ідентифікація правочину, як фраудаторного, досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. У юридичній науці та судовій практиці під фраудаторними правочинами розуміють правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів та уникнення звернення на них стягнення за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору. Особа має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника (фраудаторний правочин), на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом або послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним.

Верховний Суд неодноразово у своїх постановах також вказував, що цивільно-правовий договір, у тому числі й договір дарування, не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення. Так, у постанові від 19.05.2021 року у справі № 693/624/19 Верховний Суд вказав, що приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин).

Як вказав Верховний Суд у постанові від 23.05.2023 у справі № 936/721/21 будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Боржник не є абсолютно вільним у обранні варіантів власної поведінки, його дії не повинні призводити до такого стану, у якому він ставатиме неплатоспроможним перед своїми кредиторами. В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Правочин, учинений боржником у період настання в нього зобов`язання щодо погашення заборгованості перед кредитором, унаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору). При цьому та обставина, що правочин з третьою особою якому боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства. Такий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 року у справі № 489/5148/18.

Як встановлено судом боржниками, ТОВ «Біо-Активв» та ОСОБА_1 після відкриття провадження 30.03.2020 у справі № 917/473/20 за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Біо-Активв" про стягнення коштів 18.08.2020 укладено договір дарування нерухомого майна. Судом береться до уваги, що ТОВ «Біо-Актив» було очевидно відомо про наявність судового спору, оскільки, як вбачається з ухвали у цій справі від 21.07.20, яка внесена до ЄДРСР, від відповідача до матеріалів справи надійшов відзив на позов (вх. № 7505 від 15.07.2020р.). Судом також береться до уваги, що рішення господарського суду Полтавської області від 29.07.2021 у справі № 917/473/20, яким спір вирішено по суті та стягнуто з ТОВ "Біо-Активв" на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 1915756,81 грн. безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, 28736,35 грн. витрат по сплаті судового збору. Відповідачем рішення суду не оскаржувалося. Твердження представника відповідача про те, що ТОВ «Біо-Активв» правомірно розраховувало на відмову суду у задоволенні позову є неспроможним. Як вбачається з державних реєстрів прав власності на нерухоме майно ТОВ «Біоактивв» як на час відкриття провадження, так і на час винесення рішення господарським судом Полтавської області було власником 73/100 частки від об`єкту нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , отже не могло правомірно розраховувати на відсутність обов`язку зі сплати коштів за користування земельною ділянкою.

Оспорюваний договір дарування нерухомого майна укладено 18.08.2020 ТОВ «Біо-Активв» з ОСОБА_1 , при цьому згідно відомостей з ЄДРЮОФОПГФ бенефеціарним власником та засновником ТОВ «Біо-Активв», розмір частки якого складав 99,7%, до 10.08.2020 був ОСОБА_2 . Суду не надано доказів, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними братами, проте наявність родинних відносин не заперечується стороною відповідача ОСОБА_1 .

Разом з цим суд не вважає такими, що підтверджені доказами, твердження представника позивача щодо того, що ОСОБА_2 і на даний час контролює діяльність ТОВ «Біо-Активв», про що свідчить ідентичність підписів у поданому від імені ТОВ «Біо-Активв» відзиву у даній справі від 04.09.2023 та заяви про розгляд справи без участі сторони, які засвідчені печаткою підприємства, та підпису ОСОБА_2 у нотаріально засвідченому акті приймання-передачі цього нарухомого майна від 09.07.2020 року. Для встановлення ідентичності підпису необхідні спеціальні знання, сторони клопотань про проведення експертизи не заявляли.

Суд також зазначає, що згідно оспорюваного договору дар сторони оцінили у 3207 грн., що очевидно не може відповідати реальній вартості нерухомого майна. Судом також береться до уваги, що відчуження майна відбулося всупереч меті, з якою створюються товариства з обмеженою відповідальністю, а саме одержання прибутку (доходу) від здійснення певної діяльності та за безоплатним договором.

Відчуження лише частини, а не всього нерухомого майна, що належить боржнику, не може свідчити про відсутність мети приховування цього майна на шкоду інтересам кредитора, як на це вказує представник відповідача.

Отже, ТОВ «Біо-Активв», будучи обізнаним про наявність відкритої провадженням цивільної справи та за наявності заборгованості перед Кременчуцькою міською радою, діючи недобросовісно та всупереч інтересам кредитора, уклало безоплатний договір дарування нерухомого майна з особою, наближеною до ОСОБА_2 , який за кілька днів до укладення договору вийшов зі складу засновників ТОВ «Біо-Активв». Встановлені обставини свідчать про недобросовісну поведінку та зловживання правом, оскільки вона направлена на приховання цього майна від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, що, в свою чергу, шкодить інтересам кредитора Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.

На підставі викладеного суд доходить до висновку про наявність підстав для визнання оспорюваного договору дарування недійсним. Дарувальник, який відчужує майно на підставі безоплатного договору на користь пов`язаної з ним особи, маючи невиконані грошові зобов`язання перед кредитором, інтереси якого представляє позивач, діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами стосовно кредитора, оскільки відчуження належного ТОВ «Біо-Активв» нерухомого майна за спірним договором дарування зменшує його платоспроможність та свідчить про спрямованість на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Отже оспорюваний договір є фраудаторним тобто таким, що вчинений на шкоду кредитору.

Заінтересованість позивача в оспорюваному договорі відповідає наступним критеріям: 1) права і законні інтереси заінтересованої особи безпосередньо порушені договором; 2) у результаті визнання договору недійсним майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені; 3) заінтересована особа отримає майно у результаті проведення реституції. Отже, судом встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але факт порушення цивільного права особи, в інтересах якої позивач звернувся до суду.

Суд вважає помилковою позицію сторони відповідача ОСОБА_1 щодо того, що приватний виконавець позбавлений права звертатися до суду для захисту інтересів боржника у виконавчому провадженні, що перебуває на його виконанні. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі № 2-591/11 практика ЄСПЛ свідчить, що за наявності спору про право цивільне держава повинна забезпечити учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів. На досягнення цієї мети спрямовані правила процесуального закону, що регламентують позовне провадження. Розгляд подання державного чи приватного виконавця за правилами статті 443 ЦПК України не забезпечує учасникам судового провадження дієву, реальну можливість надання суду своїх доказів та аргументів, як того вимагає пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за наявності спору про право. У цій же постанові Велика Палата виснувала, що в аспекті гарантування на конституційному рівні права кожного на судовий захист та забезпечення державою виконання судового рішення відсутність у виконавця окремо визначеного повноваження звертатися до суду із позовною заявою про оспорення фраудаторного правочину, вчиненого боржником на шкоду кредитору, не повинна перешкоджати реалізації права цього кредитора на виконання судового рішення. Покладення тягаря щодо повернення майна боржника (спонукання до оспорення фраудаторного правочину, тобто ініціювання наступних судових процесів) на кредитора, який уже виграв попередній судовий процес щодо стягнення суми боргу і правомірно очікує від Держави вчинення усіх можливих дій на забезпечення виконання судового рішення компетентними органами, нівелює сутність конституційного права кредитора на судовий захист та суперечить положенням статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129-1 Конституції України. Обов`язок ініціювання будь-якого наступного судового процесу з метою виконання попереднього судового рішення Законом України «Про виконавче провадження» покладено на компетентні органи, уповноважені Державою на забезпечення виконання судових рішень, а не на кредитора, який правомірно очікує від Держави належного виконання остаточного судового рішення про стягнення боргу. Велика Палата вважала, що повноваження виконавця на звернення з позовною заявою в порядку позовного провадження є повноваженням звертатися до суду в інтересах інших осіб (частина друга статті 4, частина четверта статті 42 ЦПК України), в тому числі за позовом про визнання недійсним правочину щодо майна боржника, який призвів до неможливості задовольнити вимоги стягувача за рахунок такого майна (оспорення фраудаторного правочину).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України слід також стягнути з відповідачів на користь позивача сплачений ним судовий збір при подачі позову до суду.

Керуючись ст.ст. 2,4,12,76-81,89,263-265 ЦПК України, суд ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позовну заяву приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича (місцезнаходження: Полтавська область, м. Кременчук, вул. Троїцька, буд.89А) до товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-АКТИВВ» (код ЄДРПОУ 39139791, місцезнаходження: м. Київ, вул. Промислова (Бортничі), буд.20), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 ) про визнання недійсним правочину задовольнити.

Визнати недійсним договір дарування від 18.08.2020, укладений між ТОВ «БІО-АКТИВВ», як дарувальником, та ОСОБА_1 , як обдарованим, посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовським А.Г. за реєстровим № 2295, за яким ТОВ «БІО-АКТИВВ» передало безоплатно у власність ОСОБА_1 1/25 частку в праві власності з 73/100 часток в праві власності на будівлю котельні, будівлю складу солі, будівлю трансформаторної підстанції, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «БІО-АКТИВВ» на користь приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича сплачений судовий збір у розмірі 1342 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича сплачений судовий збір у розмірі 1342 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: С.О.Фадєєва

Повний текст рішення складено 06 березня 2024 року.