Рішення

від 13.02.2024 по справі 638/8832/23

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/8832/23

Провадження № 2/638/1372/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13 лютого 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Смирнова В.А.

за участю секретаря судового засідання Каркан А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Дзержинськогорайонного судуміста Харковавід 19вересня 2023року прийнятодо розглядута відкрито провадження у справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 27 листопада 2023 року закрито підготовче провадження по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно. Справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Дзержинського районного суду м.Харкова.

У судове засідання представник позивачка, Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шанс», не з`явився, про судове засідання повідомлявся своєчасно та належним чином. Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шанс» Калиновський Б.А. подав заяву про розгляд справи без участі представника позивача, просив позовні вимоги задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, ОСОБА_1 , в судове засідання повторно не з`явилася, належним чином була повідомлена про дату слухання справи, про причини неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не надала.

Відповідач, ОСОБА_2 , в судове засідання повторно не з`явився, належним чином був повідомлений про дату слухання справи, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідач, ОСОБА_3 , в судове засідання повторно не з`явився, належним чином був повідомлений про дату слухання справи, про причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Відповідачі своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористалися. Будь-яких заяв та клопотань, зокрема з процесуальних питань, про відкладення розгляду справи, чи про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, до суду не подали.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 , в судове засідання не з`явився, про судове засідання повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суду не повідомив.

Оскільки відповідачами у встановлений частиною сьомою статті 178 ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено частиною восьмою статті 178 ЦПК України.

Таким чином, суд вважає, що відповідачі повторно не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З цього приводу Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи відповідачі в судове засідання не з`явилися, відзиву на позовну заяву не подали, та, зважаючи на те, представник позивача у заяві про проведення розгляду справи за його відсутності зазначив, що проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного судового рішення не заперечував , суд вирішив розглянути справу за відсутності відповідачів на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідно до частини другої статті 247ЦПКУкраїни у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

05 грудня 2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шанс» в особі директора Калиновського Бориса Анатолійовича придбало у ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 споруди бригади АДРЕСА_1 , про що був укладений Договір купівлі-продажу №ВУ-459/12-Н у Східноукраїнській універсальній біржі. При укладенні угоди від імені Продавців, за довіреністю, діяв ОСОБА_4 .

Як вбачається з Договору купівлі-продажу №ВУ-459/12-Н від 05 грудня 2003 року, вищезазначені споруди належали продавцям на підставі Договору купівлі-продажу №353/12-Н, засвідченого Східноукраїнською універсальною біржею від 17 грудня 2002 року, зареєстрованого Печенізьким МДКПТІ Харківської обл., реєстр №13 від 26 грудня 2002 року.

Позивач звернувся до Центру надання адміністративних послуг із заявою про державну реєстрацію права власності на споруди бригади №1 за адресою: Харківська обл., Печенізький р-н, с. Новий Бурлук, однак державним реєстратором було відмовлено ТОВ «Агрофірма «Шанс» у зв`язку з тим, що Договір купівлі-продажу №ВУ-459/12-Н від 05 грудня 2003 року не був нотаріально посвідчений.

Зі змісту Договору купівлі-продажу №ВУ-459/12-Н від 05 грудня 2003 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на біржі, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає. Підлягає реєстрації в органах технічної інвентаризації.

На виконання умов Договору Позивач зареєстрував його у Печенізькому МДКПТІ Харківської обл., реєстр № 13 від 09 грудня 2003 року, про що міститься штамп про реєстрацію на Договорі.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу, договір купівлі-продажу нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Статтею 47 УРСР (в редакції 1963 року) встановлено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу. Тобто, у ЦК УРСР 1963 року встановлена вимога щодо нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу тільки жилих будинків. Щодо інших об`єктів нерухомого майна така вимога відсутня. Відповідно до законодавства, що діяло на момент укладення Договору купівлі-продажу №ВУ-460/12-Н від 05 грудня 2003, такий вид договору не мав бути нотаріально засвідченим.

У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року N 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз`яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах).

Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі. Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.

Закон України «Про товарну біржу» в редакції, діючій на час укладення договору купівлі-продажу, дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржі та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.

У такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах технічної інвентаризації, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об`єктів нерухомості.

При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало.

У редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу вищезазначеної будівлі, в самому Законі України «Про товарну біржу» не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржі.

Частиною другою статті 47 ЦК Української РСР передбачено право суду визнати не посвідчений нотаріально договір дійсним, якщо сторони домовились щодо всіх важливих умов договору, що підтверджується письмовими доказами і відбулось повне або часткове виконання договору.

Відповідно до ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

В силу ст. 220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Статтею 650 ЦК України визначено, що особливості укладення договорів на біржах встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

На підставі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти користуватися та розпоряджатися майном.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

На підставі ст. 319 Цивільного Кодексу України право власності в Україні складається з права володіння, права користування та права розпорядження та може набуватися тільки на законних підставах.

На підставі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні, власник вправі вимагати захисту порушеного права власності в судовому порядку (ст.16 Цивільного Кодексу України).

На підставі вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах не заборонених законом, зокрема з правочинів.

З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання Договору купівлі-продажу №ВУ-459/12-Н від 05 грудня 2003 року, оформленого в Східноукраїнській універсальній біржі, дійсним.

Тож, в даному випадку право власності виникло на підставі договору купівлі-продажу, який проведено у якості біржової операції між продавцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та покупцем ТОВ «Агрофірма «Шанс».

Окрім того, Рішенням №19 Виконавчого комітету Новобурлуцької сільської ради Печенізького району Харківської області від 02 червня 2006 року було присвоєно адресу будівлі споруди бригади №1, а саме АДРЕСА_1 .

Розпорядженням Новобурлуцької сільської ради Печенізького району Харківської області №02 від 14 січня 2016 року про перейменування вулиць вулицю Колгоспну перейменовано на вулицю Селянську.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст. 13 ЦПК України).

Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009року встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (2004 року) Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Отже, в даному випадку на момент переходу права власності правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності. Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Згідно зіст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістомст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77,79,80 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відтак, суд, проаналізувавши та оцінивши кожний аргумент, наведений учасниками у письмових доказах, констатує той факт, що Позивачем надано належні, достовірні, достатні та допустимі докази на підтвердження своїх позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись, ч. 3 ст.211,259,263-265,280-284 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та визнання права власності на нерухоме майно - задовольнити.

Визнати дійсним Договір купівлі-продажу №ВУ-459/12-Н від 05 грудня 2003 року, укладений в Східноукраїнській універсальній біржі між продавцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , та покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шанс».

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шанс» право власності на споруди бригади №1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Реквізити учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Шанс», код ЄДРПОУ: 30774315, Місцезнаходження юридичної особи: 62822, Харківська обл., Печенізький р-н, с. Новий Бурлук, вул. Миру, буд. 1

Відповідач: ОСОБА_1 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , остання відома адреса проживання: АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса проживання: АДРЕСА_5 .

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя В.А. Смирнов