Постанова

від 27.02.2024 по справі 910/8808/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2024 р. Справа№ 910/8808/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Гончаров О.В. самопредставництво;

від відповідача: Андрусенко О.В. за ордером;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 (повний текст складено 04.12.2023)

у справі №910/8808/23 (суддя Борисенко І.І.)

за позовом Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно - будівельне управління №3 Київзеленбуд"

про розірвання договору оренди земельної ділянки,

УСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Київська міська рада (далі - позивач, Київрада) звернулась у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно - будівельне управління №3 Київзеленбуд" (далі - відповідач, Товариство), у якому просила суд:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 28.01.2003, укладений між Товариством та Київрадою, який зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 14.02.2003 в книзі записів державної реєстрації договорів за №79-6-00092;

- зобов`язати Товариство повернути Київраді у придатному для використання стані земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:82:414:0051, місце розташування якої вул.Левітана, 5, у Голосіїівському районі м.Києва, розміром 0,4614, га.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до умов договору земельна ділянка надавалась для експлуатації та обслуговування адмінбудинку та виробничої бази, однак не використовується Товариством за цим цільовим призначенням, а також наявний факт систематичної несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, тому наявні правові підстави для розірвання договору та повернення земельної ділянки Київраді.

Відповідач, заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, посилався на те, що будь-якої заборгованості за договором оренди земельної ділянки у відповідача перед позивачем немає, а доводи позивача про невикористання Товариством земельної ділянки за її цільовим призначенням є безпідставними, оскільки не підтверджені належними доказами.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21 листопада 2023 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Київська міська рада подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки факт систематичної несплати відповідачем підтверджується листом податкової служби, згідно якої у 2018 році сплачено орендної плати 317 822,45 грн, а нараховано 395 735,84 грн, у 2021 році сплачено 455 857,36 грн, а нараховано 494 669,80 грн, у 2022 році сплачено 41 222,48 грн, а нараховано 371 002,36 грн, що підтверджує порушення п.7.2 договору щодо своєчасної сплати орендної плати та є підставою для його розірвання; факт невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням підтверджується актами обстеження земельної ділянки від 18.05.2020 та від 12.05.2023, що є істотним порушенням умов договору та завдає шкоди Київраді, оскільки він позбавляється того, на що розраховував при укладання договору, зокрема будь-яких преференцій від здаваної в оренду ділянки протягом усього часу користування нею відповідачем.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що заборгованість по сплаті орендної плати відсутня, оскільки вона вносилась авансом, що не було враховано у листі податкової, на який посилається позивач, зокрема переплата за 2017 рік становила 61436,48 грн та переплата за 2020 рік становила 39110,78 грн і згідно листа податкової станом на 31.12.2018 та на 31.12.2021 у Товариства боргу по орендній платі немає, а у 2022 році (з 01 березня по 31 грудня) орендна плата за користування земельною ділянкою в місті Києві не нараховується і не сплачується, тому Товариством було подано уточнюючу податкову декларацію з плати за землю; у період з 23.09.2021 по 17.05.2023 Товариство не мало права користування спірною земельною ділянкою, оскільки рішенням Київради від 23.09.2021 №2658/2699 було вирішено розірвати спірний договір та було виключно з реєстру речових прав на нерухоме майно інше речове право (право оренди) Товариства і рішенням суду у справі №910/21090/21, як набрало законної сили 06.09.2022, зазначене рішення Київради було визнано недійсним, а запис про право оренди у Державному реєстрі речових прав було відновлено тільки 17.05.2023, тому відповідач не мав підстав для сплати орендної плати; Товариство є власником нежитлової будівлі, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, відповідно Товариство проводить експлуатацію існуючого нежитлового будинку і земельна ділянка використовується за цільовим призначенням; надані позивачем акти обстеження земельної ділянки є неналежними доказами.

За клопотанням представника відповідача судове засідання проводилось в режимі відеоконференції.

Представник позивача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у апеляційній скарзі, просив її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 28.01.2003, на підставі рішення Київської міської ради № 119/119 від 11.07.2002, між Київською міською радою, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління №3 Київзеленбуд", як орендарем, був укладений договір оренди земельної ділянки (далі - договір), відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в дострокову оренду на 25 років земельну ділянку, місце розташування якої вул. Левіатана, 5, у Голосіївському районі міста Києва, розміром 0,4614 га для експлуатації та обслуговування адмінбудинку та виробничої бази у межах, як перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.1).

Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 відсотка від її грошової оцінки (п. 2.2 договору).

Орендна плата вноситься орендарем щомісячно впродовж тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця (п.2.5 договору).

У пункті 7.2 договору передбачені обов`язки орендаря, зокрема, орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; своєчасно вносити орендну плату.

Відповідно до пункту 11 договору за порушення умов договору або умов використання земельної ділянки сторони несуть відповідальність, встановлену законодавством.

Пунктом 13 договору погоджено, що дія цього договору припиняється у випадках: закінчення терміну, на який укладено цей договір; одержання орендарем земельної ділянки у власність; дострокового розірвання цього договору за згодою сторін; примусового вилучення земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності у порядку, визначеному законодавством України; ліквідації юридичної особи-орендаря; дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку: а) неналежного виконання іншою стороною умов цього договору; б) випадкового знищення чи пошкодження земельної ділянки, яке суттєво перешкоджає використанню земельної ділянки за її цільовим призначенням; в) з інших підстав, визначених законодавством України.

На виконання умов договору оренди орендодавець передав, а орендар прийняв у своє володіння і користування земельну ділянку (кадастровий номер: 8000000000:82:414:0051), що знаходиться за адресою: вул. Левітана, 5, у Голосіївському районі міста Києва - для експлутації та обслуговування адмінбудинку та виробничої бази.

Згідно з відомостями Міського земельного кадастру, вказана земельна ділянка на підставі рішення Київради передана в оренду на 25 років ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд".

У 2020 та 2023 роках Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було здійснено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:414:0051, про що складено акт №21-0164/01 від 18.05.2020 та акт №ДК/98-АО/2023 від 12.05.2023.

Згідно акту №21-0164/01 від 18.05.2020 посадовою особою Департаменту було встановлено, що земельна ділянка частково огороджена парканом, вільна від забудови, не використовується та вкрита зеленими насадженнями, решта території не огороджена та використовується як землі загального використання.

У акті обстеження земельної ділянки №ДК/98-АО/2023 від 12.05.2023 зазначено, що:

- на ділянці ростуть багаторічні насадження та кущі, по території розкидане сміття. Ділянка огороджена бетонним парканом та не охороняється. Будь-які об`єкти нерухомого майна у межах земельної ділянки відсутні, будівельні роботи не проводяться. Межові знаки в натурі (на місцевості) відсутні;

- рішенням Київради від 23.09.2021 № 2658/2699 вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки;

- інформація стосовно зареєстрованого права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - відсутня.

У цьому ж акті зроблено висновок, що земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:82:414:0051) за цільовим призначенням не використовується, що є порушенням пункту "а" ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України.

02.07.2020 Департамент земельних ресурсів Київради направив Товариству лист №05716-11700, у якому повідомив, що Департаментом було проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що земельна ділянка вільна від забудови, частково огороджена парканом, не використовується та вкрита зеленими насадженнями, решта території не огороджена та використовується як землі загального призначення. Враховуючи зазначені порушення, Департамент вказував про розірвання договору оренди земельної ділянки від 28.01.2003 (зареєстрованого 14.02.2003) у зв`язку з її фактичним невикористанням.

У відповідь на вказаний лист, відповідач листом від 21.07.2020 повідомив позивача про неправомірність рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки.

Листом від 24.01.2023 ГУ ДПС у місті Києві надало Департаменту земельних ресурсів інформацію станом на 19.01.2023 щодо нарахованих, сплачених сум, заборгованості по орендній платі за землю Товариства за 2018-2022 роки.

Так, згідно додатку до вказаного листа: у 2018 році нараховано орендної плати - 395735,84 грн, сплачено - 317822,45 грн; у 2019 році нараховано орендної плати - 395735,84 грн, сплачено - 395723,83 грн; у 2020 році нараховано орендної плати - 453447,32 грн, сплачено - 486425,23 грн; у 2021 році нараховано орендної плати - 494669,80 грн, сплачено - 455 857,36 грн; у 2022 року нараховано орендної плати - 371002,36 грн, сплачено - 41222,48грн; заборгованість станом на 17.01.2023 - 329481,54 грн.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач, посилаючись на істотні порушення відповідачем умов договору, які виразились у систематичній несплаті орендної плати та невикористанні земельної ділянки за цільовим призначенням, звернувся до суду із даним позовом та просив розірвати договір оренди і зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що орендна плата ним сплачувалась регулярно, а менша сума платежів у 2018 і 2021 роках пояснюється наявністю переплати у 2017 та 2020 роках, що не враховано у таблиці, доданій до листа податкового органу; заборгованість за 2022 рік обліковувалась, оскільки за частину періоду орендна плата сплаті не підлягала і Товариством була подана уточнююча податкова декларація, крім того, на підставі рішення Київради від 23.09.2021 №2658/2699 було вирішено розірвати спірний договір та виключено з реєстру речових прав право оренди, тому відповідач не мав підстав для сплати орендної плати, вказане рішення оспорювалось в судовому порядку, після визнання його недійсним та відновлення 17.05.2023 запису про право оренди у Державному реєстрі речових прав відповідач повністю сплатив орендну плату і заборгованість відсутня; земельна ділянка використовується за цільовим призначенням, оскільки на ній знаходиться придбана Товариством нежитлова будівля, яка частково демонтована з метою проведення реконструкції, для чого відповідачем отримані відповідні дозволи та позитивні висновки та погодження проектної документації, однак роботи були призупинені у зв`язку із прийняттям Київрадою рішення від 23.09.2021 №2658/2699 та його оскарженням в судовому порядку.

На підтвердження вказаних доводів відповідачем надано до матеріалів справи наступні докази:

- податкові декларації з плати за землю за 2018, 2021, 2022 роки;

- роздруківки з електронного кабінету платника податків;

- платіжну інструкцію №156 від 11.04.2023 про сплату податку за землю за 01-12.2022, 01-03.2023 в сумі 530000,00 грн;

- платіжну інструкцію №186 від 30.05.2023 про сплату податку за землю за 04.2023 в сумі 49292,82 грн;

- довідку ГУ ДПС у м.Києві від 28.06.2023 про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючий орган;

- роздруківку містобудівного кадастру Києва;

- Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно якого Товариству належить на праві власності нежитловий будинок загальною площею 594,5 кв.м. по вул.Левітана, буд. 5 у м.Києві;

- довідку ГУ ДПС у м.Києві від 15.12.2021 про відсутність заборгованості з платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючий орган;

- лист-погодження проектної документації на будівництво від 22.07.2004 №07-6823, виданий Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища;

- містобудівне обґрунтування, погоджене Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища 30.08.2007;

- лист ГУ ДПС у м.Києві від 27.07.2023, згідно якого у Товариства станом на 31.12.2018 та станом на 31.12.2021 по орендній платі за земельні ділянки з юридичних осіб податковий борг не обліковувався.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо відсутності правових підстав для розірвання договору та, відповідно, про відсутність підстав для застосування наслідків його розірвання.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі договору оренди земельної ділянки від 28.01.2003.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін.

Предметом розгляду даної справи є вимоги про розірвання в судовому порядку договору та застосування правих наслідків розірвання договору з підстав істотного порушення його умов, оскільки відповідач систематично не сплачує орендну плату і не використовує земельну ділянку за цільовим призначенням.

В якості правових підстав позову позивач посилається на норми чинного законодавства і умови договору, згідно яких орендар (землекористувач) зобов`язаний використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням та своєчасно сплачувати орендну плату.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України, які кореспондують статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтю 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до пункту 11 договору за порушення умов договору або умов використання земельної ділянки сторони несуть відповідальність, встановлену законодавством.

У пункті 7.2 договору передбачені обов`язки орендаря, зокрема, орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; своєчасно вносити орендну плату.

Пунктом 13 договору встановлено, що дія цього договору припиняється, зокрема, у разі дострокового розірвання цього договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадку неналежного виконання іншою стороною умов цього договору.

Частиною 3 статті 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно частини 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, встановлених зазначеною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дає змоги потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Позивач, в якості підстав для розірвання договору оренди і наявності істотних порушень договору, посилається на систематичну несплату відповідачем орендної плати та на невикористання ним земельної ділянки за цільовим призначенням.

Щодо доводів позивача про невикористання Товариством земельної ділянки за цільовим призначенням, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Так, у акті обстеження земельної ділянки №ДК/98-АО/2023 від 12.05.2023 було встановлено невикористання земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:82:414:0051) за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про землеустрій", цільове призначення земельної ділянки - це використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Статтею 24 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Згідно з ч. 2 ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар земельної ділянки зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

В укладеному сторонами договорі оренди зазначено про використання земельної ділянки для експлуатації та обслуговування адмінбудинку та виробничої бази.

Отже, укладеним сторонами договором земельна ділянка надавалась товариству саме для вказаної мети, тобто - для експлуатації та обслуговування адмінбудинку та виробничої бази.

У акті №21-0164/01 від 18.05.2020 було зазначено, що земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:82:414:0051) використовується як землі загального користування, а у акті № ДК/98-АО/2023 від 12.05.2023 вказано невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням з огляду на те, що на ділянці ростуть багаторічні насадження та кущі, по території розкидане сміття; ділянка огороджена бетонним парканом та не охороняється; будь-які об`єкти нерухомого майна у межах земельної ділянки відсутні, будівельні роботи не проводяться; межові знаки в натурі (на місцевості) відсутні.

Однак, Верховним Судом у постанові від 25.03.2020 у справі №715/214/17-ц зроблено правовий висновок про те, що поняття "невикористання земельної ділянки за призначенням" та "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" різні за правовою природою, останнє з яких застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування.

Отже, підставою для розірвання договору оренди землі є факт використання землі не за цільовим призначенням, тобто, з іншою метою, ніж та, що визначена договором, а не така підстава як "невикористання земельної ділянки за цільовим призначенням - для експлуатації та обслуговування адмінбудинку та виробничої бази, враховуючи наявність на цій земельній ділянці багаторічних зелених насаджень, сміття, не ведення на цій земельній ділянці будівництва", про що Департамент вказував у акті №ДК/98-АО/2023 від 12.05.2023.

У акті № 21-0164/01 від 18.05.2020 було зазначено, що земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:82:414:0051) використовується як землі загального користування.

Наказом Державного комітету України № 548 від 23.07.2010 (чинним станом на дату складання акту № 21-0164/01 від 18.05.2020) була затверджена Класифікація видів цільового призначення земель, відповідно до якої землі загального користування - це землі будь-якої категорії, які використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульвари, водні об`єкти загального користування, а також інші землі, якщо рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування їх віднесено до земель загального користування.

Проте, у якості яких земель загального користування використовується земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:82:414:0051) згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, в редакції станом на час складання вказаного акту обстеження, представником Департаменту земельних ресурсів у актів № 21-0164/01 від 18.05.2020 визначено не було, а була зазначена загальна інформація про використання її у якості "земель загального користування".

При цьому, у постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №640/4550/19 висловлено позицію, що акт обстеження земельної ділянки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Такий акт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору.

Однак, у матеріалах справи відсутні докази про те, що за результатами обстеження земельної ділянки, які оформлені актами №21-0164/01 від 18.05.2020 та № ДК/98-АО/2023 від 12.05.2023, Департамент земельних ресурсів вносив пропозиції Київраді щодо обмеження, тимчасової заборони (зупинення), припинення права користування земельною ділянкою ТОВ "ПСРБУ № 3 Київзеленбуд", також відсутні докази повідомлення Київради про порушення вимог земельного законодавства.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, жодне рішення на підставі актів обстеження земельної ділянки №21-0164/01 від 18.05.2020 та №ДК/98-АО/2023 від 12.05.2023 Київською міською радою не приймалось.

Щодо зазначення у акті обстеження земельної ділянки №21-0164/01 від 18.05.2020 про рішення Київради від 23.09.2021 №2658/2699, яким вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки, то, як вірно встановив суд першої інстанції, вказане рішення було прийняте Київрадою на підставі акту обстеження №21-0164/01 від 01.03.2021, який не є предметом розгляду у даній справі, а рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі №910/21090/21, як набрало законної сили, рішення Київради від 23.09.2021 №2658/2699 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 14.02.2003 № 79-6-00092" було визнано недійсним.

Також, як вірно зазначив суд першої інстанції, вказані акти були складені представником Департаменту земельних ресурсів одноособово (без участі представника відповідача), що вказує на те, що такі акти містять лише суб`єктивну думку позивача щодо фіксації обставин та висвітлення відповідних фактів.

Таким чином, акти обстеження земельної ділянки №21-0164/01 від 18.05.2020 та №ДК/98-АО/2023 від 12.05.2023 є неналежними доказами у справі та не можуть свідчити про факт порушення відповідачем вимог земельного законодавства. Інших доказів, які б свідчили, що відповідач використовує земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:82:414:0051) не за її цільовим призначенням, визначеним у договорі, позивачем не надано.

Щодо доводів позивача про систематичну несплату Товариством орендної плати за землю, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Так, Законом України "Про оренду землі" врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами у зв`язку з передачею її у користування та володіння, конкретизовано та деталізовано особливості і порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотною умовою договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду, відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 2.2 договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 відсотка від її грошової оцінки.

Орендна плата вноситься орендарем щомісячно впродовж тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця (п.2.5 договору).

Київрада, вказуючи на систематичну несплату Товариством орендної плати, посилається на лист ГУ ДПС у місті Києві № 2768/5/26-15-04-02-05 від 24.01.2023 і зазначає про наявність у Товариства станом на 17.01.2023 заборгованості з орендної плати у сумі 329 481,54 грн.

Зокрема, відповідно до додатку до вказаного листа, у 2018 році нараховано орендної плати - 395 735,84 грн, сплачено - 317 822,45 грн; у 2019 році нараховано орендної плати - 395 735,84 грн, сплачено - 395 723,83 грн; у 2020 році нараховано орендної плати - 453 447,32 грн, сплачено - 486425,23грн; у 2021 році нараховано орендної плати - 494 669,80 грн, сплачено - 455 857,36 грн;, у 2022 року нараховано орендної плати - 371 002,36грн, сплачено - 41 222,48; заборгованість станом на 17.01.2023 - 329481,54 грн.

Однак, у матеріалах справи наявний лист ГУ ДПС у місті Києві №60759/6/26-15-13-02-12 від 27.07.2023, відповідно до якого податковий орган повідомив, що станом на 31.12.2018 та станом на 31.12.2021 Товариства боргу по орендній платі немає.

Щодо зазначеної ГУ ДПС у місті Києві у листі №2768/5/26-15-04-02-05 від 24.01.2023 інформації про борг за 2019, 2020 та 2022 роки, то, як вірно встановив суд першої інстанції, органом Державної податкової служби не враховано відомостей про розмір орендної плати, яку було сплачено авансом; кінцевого терміну податкового зобов`язання, встановленого Податкового кодексу України та змін чинного законодавства щодо звільнення орендарів від нарахування орендної плати за земельні ділянки, розташовані на територіях активних бойових дій.

Також ГУ ДПС у місті Києві, вказуючи про наявність боргу у відповідача за користування земельною ділянки станом на 17.01.2023 в сумі 329 481,54 грн, не враховано, що рішенням Київради 23.09.2021 №2658/2699 було вирішено розірвати договір оренди земельної ділянки від 14.02.2003 №79-6-00092 та було виключено з реєстру речових прав на нерухоме майно право оренди орендаря на користування зазначеною ділянкою.

Проте, як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2022 у справі №910/21090/21, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022, позовні вимоги Товариства були задоволені повністю та визнано недійсним зазначене рішення Київради від 23.09.2021 №2658/2699, а 17.05.2023 відповідач відновив запис щодо права оренди Товвариства стосовно земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:82:414:0051 в Державному реєстрі речових прав, після чого відповідач 11.04.2023 та 30.05.2023 здійснив сплату податку за землю за 2022 та 2023 роки в загальному розмірі 579 292,82грн, що підтверджується платіжними інструкціями №156 від 11.04.2023 і №186 від 30.05.2023, та відповідно до довідки ГУДПС у м. Києві від 28.06.2023 № 540/АП/26-15-53-06-0 станом на 28.06.2023 у Товариства відсутній податковий борг.

Отже, позивачем не доведено порушення відповідачем умов договору в частині в сплати орендної плати, яке було б підставою для розірвання договору оренди.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено наявності обставин, передбачених договором та чинним законодавством, які є підставою для розірвання договору, а тому ця позовна вимога задоволенню не підлягає.

Позовна вимога про зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку є похідною від вимоги про розірвання договору, у задоволенні якої відмовлено судом, а тому також не підлягає задоволенню.

За таких обставин доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження в судовому засіданні не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 21 листопада 2023 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 08.03.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова