Постанова

від 05.03.2024 по справі 922/4181/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2024 року м. Харків Справа № 922/4181/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,

за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,

від прокуратури Кадацька Д.М., прокурор відділу Харківської обласної прокуратури, службове посвідчення №072726 від 01.03.2023 ( в залі суду);

за участю представників сторін:

від 2-го відповідача адвокат Яковенко О.Г., на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги серія АХ № 1170518 від 01.02.24; (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ХВ №002330 від 20.03.19) (поза межами приміщення суду)

інші учасники справи в судове засідання не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яковишина Сергія Антоновича (вх. №7 Х/1)

на рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2023 (повний текст судового рішення складений 04.12.2023, суддя Аюпова Р.М.)

у справі №922/4181/23

за позовом Керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради

до відповідачів: 1. Фізичної особи-підприємця Козлової Юлії Федорівни,

2. Фізичної особи-підприємця Яковишина Сергія Антоновича,

про стягнення коштів у розмірі 86 275, 66 грн,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Козлової Юлії Федорівни, Фізичної особи-підприємця Яковишина Сергія Антоновича про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 86 275, 66 грн за використання земельної ділянки загальною площею 0, 0448 га з кадастровим номером 6310136300:13:046:0001 по вул. Толбухіна, 103 у м. Харкові, без правовстановлюючих документів.

Рішенням господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/4181/23 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Козлової Юлії Федорівни на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 43 137, 83 грн, за використання земельної ділянки площею 0,0448 га по вул. Толбухіна, 103 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136300:13:046:0001 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Яковишина Сергія Антоновича на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 43 137, 83 грн, за використання земельної ділянки площею 0,0448 га по вул. Толбухіна, 103 у м. Харкові з кадастровим номером 6310136300:13:046:0001 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022.

Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Козлової Юлії Федорівни на користь Харківської обласної прокуратури витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 342, 00 грн.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним:

- органами прокуратури вимоги ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» виконано у повному обсязі та обґрунтовано наявність виключного випадку для представництва інтересів держави, а також доведено підстави представництва інтересів Харківської міської ради в суді;

- матеріалами справи доведено факт використання ФОП Козловою Ю.Ф. та ФОП Яковишиним С.А. з 06.12.2019 по теперішній час земельної ділянки (кадастровий номер 6310136300:13:046:0001) площею 0,0448 га за адресою: м. Харків, вул. Толбухіна, 103 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 ЗК України, що свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог;

- позивачем було здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №НВ-9923719112023, а відповідний розрахунок є законодавчо обґрунтованим, арифметично правильним, доведеним матеріалами справи та не спростований відповідачами;

- матеріалами справи та нормами чинного законодавства спростовується твердження другого відповідача стосовно незгоди щодо пред`явлення прокуратурою до нього позову, як до фізичної особи-підприємця, адже нежитлова будівля по вул. Толбухіна, 103, використовується відповідачами з метою здійснення підприємницької діяльності, а саме під лазню.

Другий відповідач, Фізична особа-підприємець Яковишин Сергій Антонович, з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/4181/23 та ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Фізична особа-підприємець Яковишин Сергій Антонович посилався на те, що відповідачі є власниками нежитлової будівлі, розміщеної на спірній земельній ділянці комунальної форми власності, саме як фізичні особи, а не фізичні особи-підприємці, що вказує на відсутність предмету спору та непідсудність справи судам господарської юрисдикції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 01.01.2024 для розгляду справи №922/4181/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.01.2024 у справі №922/4181/23 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №922/4181/23; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Яковишина Сергія Антоновича (вх. №7 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/4181/23, до надходження матеріалів справи.

08.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №922/4181/23.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 у справі №922/4181/23 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яковишина Сергія Антоновича (вх. №7 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/4181/23 - залишено без руху; встановлено протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали апелянту усунути недоліки, а саме: подати до Східного апеляційного господарського суду належні докази направлення копії апеляційної скарги з додатками листом з описом вкладення Харківській міській раді.

17.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Яковишина Сергія Антоновича (вх. №7 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/4181/23; встановлено учасникам справи строк до 02.02.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; розпочато розгляд справи з 02.02.2024 без повідомлення учасників справи.

22.01.2024 до Східного апеляційного господарського суду від прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, посилаючись на наступне:

- ФОП Яковишин С.А. та ФОП Козлова Ю.Ф. з моменту набуття прав на нежитлову будівлю літ. «Д-1» по теперішній час належним чином не оформили речові права щодо спірної земельної ділянки та не сплачували за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі;

- наявні матеріали справи спростовують доводи апелянта про те, що відповідачами на спірний земельній ділянці не велася господарська діяльність та, як наслідок, непоширення господарської юрисдикції на даний спір.

02.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшли додаткові пояснення та клопотання про долучення додаткових доказів, в якому останній просить визнати поважними причини пропуску строку на подання пояснень та заявлення клопотання про долучення доказів та поновити строк на подання даних пояснень та заявлення клопотання про долучення доказів; долучити до матеріалів справи №922/4181/23 дані пояснення та завірену копію повідомлення від 18.01.2022 про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою 20-ОПП; задовольнити апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яковишина С.А. та закрити провадження у справі № 922/4181/23.

Розглянувши наведене клопотання в частині долучення до матеріалів справи нових доказів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В обґрунтування неможливості подати відповідні докази (пояснення щодо розрахунку заявлених позовних вимог та повідомлення від 18.01.2022) до суду першої інстанції та наявність поважних причин пропуску строку, апелянт посилається на те, що другий відповідач і в суді першої інстанції, і при поданні апеляційної скарги самостійно, без професійної правничої допомоги, реалізовував свої права, не будучи спеціалістом в галузі права та в питаннях оподаткування (щоб належними доказами спростувати твердження про використання ним приміщення на спірній земельній ділянці в своїй господарській діяльності), тому тільки після звернення до адвоката за наданням професійної правничої допомоги та після вивчення документів адвокатом, останній зміг встановити необхідний обсяг доказів, що належить подати відповідачу-2 в обґрунтування своїх доводів.

За змістом статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин.

При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

У відповідності до ст. 7 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.

Наведена норма кореспондується зі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення передбачають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Згідно положень частин 1-4 статті 14 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Проте, апелянтом у клопотанні про залучення доказів не доведено об`єктивної неможливості подати докази до суду першої інстанції.

Розглянувши наведене клопотання, судова колегія дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки діюче процесуальне законодавство не передбачає можливості або права суду апеляційної інстанції здійснювати повторний перегляд справи на підставі доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції. Натомість, відповідач у даному випадку не довів поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання відповідних доказів до суду першої інстанції з незалежних від нього причин.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що фактично у поданих додаткових поясненнях апелянт просить доповнити доводи апеляційної скарги, адже останні містять доводи, які не були зазначені в апеляційній скарзі, а також не були предметом відзиву на позовну заяву.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження. У разі доповнення чи зміни апеляційної скарги особа, яка подала апеляційну скаргу, повинна подати докази надіслання копій відповідних доповнень чи змін до апеляційної скарги іншим учасникам справи; в іншому випадку суд не враховує такі доповнення чи зміни.

Таким чином, аналіз положень статті 266 ГПК України дає підставу для висновку про те, що апелянт був наділений правом подати апеляційну скаргу та, зокрема, з клопотанням про доповнення чи зміни до неї, саме у строк, визначений законом для подання апеляційної скарги.

Натомість, процесуальний закон не визначає дату ознайомлення залученого до участі в справі представника з матеріалами справи на стадії апеляційного перегляду як момент відліку виникнення права на зміну чи доповнення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналіз змісту ч. 1 ст. 266 та ст. 118 ГПК України дозволяє зробити висновок про запровадження законодавцем процесуального імперативу стосовно залишення без розгляду судом доповнення чи зміни апеляційної скарги, поданих поза межами строку на апеляційне оскарження (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 22.01.2022 у справі № 920/617/19).

Враховуючи вищенаведене, подані апелянтом додаткові пояснення є долученими до матеріалів справи, але не підлягають розгляду.

02.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання, в якому останній просить визнати поважними причини пропуску строку на заявлення даного клопотання та поновити строк на заявлення клопотання про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з повідомлення та викликом сторін; задовольнити дане клопотання та постановити ухвалу у справі №922/4181/23 про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження з повідомлення та викликом сторін.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 06.02.2024 у справі №922/4181/23 вирішено здійснювати розгляд справи за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Яковишина Сергія Антоновича (вх. №7 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/4181/23 за правилами загального позовного провадження; призначити до розгляду апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яковишина Сергія Антоновича (вх. №7 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/4181/23; повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга розглядатиметься у судовому засіданні 05.03.2024 о 10год 30хв у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 132; повідомлено учасників справи про можливість участі в судовому засіданні з розгляду справи в режимі відеоконференції.

09.02.2024 до Східного апеляційного господарського суду від прокуратури надійшли заперечення на клопотання апелянта про долучення нових доказів.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 у справі №922/4181/23 задоволено заяву Фізичної-особи підприємця Яковишина Сергія Антоновича про участь його представника, адвоката Яковенко О. Г., в судовому засіданні з розгляду справи №922/4181/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; встановлено судове засідання у справі №922/4181/23, призначене на "05" березня 2024 р. о 10:30 провести за участю представника Фізичної-особи підприємця Яковишина Сергія Антоновича - адвоката Яковенко Оксани Григорівни, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення, що розміщене за веб-адресою https://vkz.court.gov.ua, з використанням власних технічних засобів заявника.

У судовому засіданні апелянт підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив відмовити у їх задоволенні.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, про що свідчать наявні в матеріалах справи відомості картки вихідної кореспонденції, інформація про доставку документів до особистих кабінетів модуля «Електронний суд» та повідомлення про вручення поштових відправлень, наявні в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, у межах здійснення заходів самоврядного контролю за використанням земель комунальної форми власності міста Харкова Департаментом територіального контролю та земельних відносин Харківської міської ради здійснено обстеження земельної ділянки по вул. Толбухіна, 103, у м. Харкові, про що складено акт від 27.06.2023 з додатками у вигляд: ситуаційної схеми (план-схеми) розміщення земельної ділянки та фото.

За результатами комплексного вивчення наявних матеріалів та проведеного обстеження земельної ділянки на місцевості, встановлено, ще згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно те Реєстру прав власності на нерухоме майно (далі Реєстру) від 27.06.2023 №337104553 право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:13:046:0001) площею 0,0448 га за адресою: АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (лазні) з 06.07.2015 зареєстроване за Харківською міською радою (код ЄДРПОУ: 04059243) на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» від 06.09.2012 № 5245-VІ (номер запису про право власності: 10343067 від 06.07.2015).

Між Харківською міською радою та ОСОБА_1 було укладено договір оренди землі №040567100008 від 08.08.2005 на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:13:046:0001 площею 0,0448 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (лазні), строком до 01.02.2030 (номер запису про інше речове право 10343855 від 06.07.2015).

Додаткові угоди до вищевказаного договору оренди землі №040567100008 від 08.08.2005 не укладалися, інше речове право припинено 04.12.2015, земельна ділянка прийнята до земель запасу міста, на підставі угоди про розірвання договору оренди землі №б/н від 02.12.2015, договір оренди не діючий.

Відповідно до інформації з Реєстру від 27.06.2023 № 337105613 право власності на нежитлову будівлю літ. «Д-1» загальною площею 186,7 кв.м по АДРЕСА_1 , зареєстроване:

- з 02.12.2013 по 05.12.2019 за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2013 №4093;

- з 06.12.2019 по теперішній час у спільній частковій власності (по 1/2) за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2019 № 5865.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:13:046:0001 складає 0,0448 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 11.10.2005.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці (кадастровий номер 6310136300:13:046:0001) площею 0,0448 га за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться нежитлова будівля літ «Д-1», право власності на яку на теперішній час зареєстроване за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Земельна ділянка (кадастровий номер 6310136300:13:046:0001) площею 0,0448 та за адресою: АДРЕСА_1 використовується для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Д-1» під лазню.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 04.03.2010 (дата запису: 04.03.2010, номер запису: 24800000000118614); Яковишин Сергій Антонович зареєстрований як фізична особа-підприємець з 16.12.1998 (дата запису: 31.10.2005, номер запису: 24800170000034573).

Згідно з інформацією, викладеною у листі ГУ ДПС в Харківській області від 31.07.2023 за №13610/5/20-40-24-05-07 ОСОБА_4 зареєстрований платником єдиного податку та місцем здійснення підприємницької діяльності є: м. Харків, а також ним нараховується податок на нежитлове приміщення площею по АДРЕСА_1 .

Аналогічна ситуація має місце і з Козловою Ю.Ф., яка також зареєстрована платником єдиного податку та нараховує податки за нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 .

Таким чином, прокурор посилається на те, що ФОП Козлова Ю.Ф. та ФОП Яковишин С.А. з 06.12.2019 по теперішній час використовують земельну ділянку (кадастровий номер 6310136300:13:046:0001) площею 0,0448 га за адресою: м. Харків, вул. Толбухіна, 103 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 ЗК України.

Відповідно до розрахунку Харківської міської ради ФОП Яковишиним С.А. не сплачено за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136300:13:046:0001 площею 0,0448 га по АДРЕСА_1 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 плату за землю у встановленому законодавством розмірі - 43 137, 83 грн, внаслідок чого другий відповідач зберіг у себе майно - грошові кошти.

Відповідно до розрахунку Харківської міської ради, ФОП Козловою Ю.Ф. не сплачено за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136300:13:046:0001 площею 0,0448 га по вул. Толбухіна, 103 у м. Харкові за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 плату за землю у встановленому законодавством розмірі - 43 137, 83 грн, внаслідок чого відповідачка зберегла у себе майно - грошові кошти.

Як вказує прокурор, розмір збережених відповідачами коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку ФОП Яковишина С.А. та ФОП Козлової Ю.Ф., розрахований міською радою, виходячи з розміру орендної плати за землю та складає загалом 86 275, 66 гривень.

Зазначені вище обставини і стали підставою для захисту порушених інтересів держави прокуратурою шляхом представництва в господарському суді.

Надаючи власну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія зазначає наступне.

Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги прокурора в інтересах Харківської міської ради про стягнення з відповідачів безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання спірної земельної ділянки, на якій розміщене належне їх на праві власності нерухоме майно, без правових підстав.

Щодо представництва прокурором інтересів Харківської міської ради, судова колегія зазначає наступне.

Положеннями ч. 3 ст. 4 ГПК України визначено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 наведеної статті визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, за якою прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Згідно рішення Конституційного Суду України №3-рн/99 від 08.04.1999 під поняттям «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник, у кожному конкретному випадку, самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наявність вищезазначених обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 ст. 23 Закону, положеннями якої визначено, що прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень.

Так, за результатами вивчення матеріалів щодо законності використання ФОП Яковишиним С.А. та ФОП Козловою Ю.Ф. земельної ділянки площею 0,0448 га з кадастровим номером 6310136300:13:046:0001, окружною прокуратурою направлено до Харківської міської ради лист від 24.07.2023 за №55-104-4080вих-23, в якому повідомлено про те, що у зв`язку з тим, що Харківською міською радою самостійно не вживаються відповідні заходи щодо захисту порушених інтересів та стягнення безпідставно збережених коштів, то це є підставою для вжиття прокуратурою заходів представницького характеру, зокрема звернення до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ФОП Яковишина С.А. та ФОП Козлової Ю.Ф. з приводу стягнення до бюджету безпідставно збережених коштів.

Листом від 07.07.2023 за №4501/0/225-23 Департаментом земельних відносин Харківської міської ради повідомлено прокуратуру про те, що заходи цивільно-правового характеру щодо використання ФОП Козловою Ю.Ф. та ФОП Яковишиним С.А. вищезазначеної земельної ділянки Харківською міською радою не вживалися.

Також листом від 23.08.2023 за № 5890/0/225-23 Департаментом земельних відносин Харківської міської ради повідомлено окружну прокуратуру про те, що заходи позовного характеру стосовно стягнення з ФОП Яковишина М.А. та ФОП Козлової Ю.Ф. безпідставно збереженим коштів у вигляді орендної плати Харківською міською радою не вживалися.

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, прокурор визначив позивачем Харківську міську раду, адже надходження до бюджету забезпечують соціальний та економічний розвиток України та її регіонів, створення умов для своєчасної виплати заробітної плати, стипендій, пенсій, інших соціальних виплат, тому недоотримання місцевим бюджетом значних коштів за використання земельної ділянки порушує суспільний інтерес та викликає необхідність захисту саме інтересів територіальної громади.

Враховуючи наведене, органами прокуратури вимоги ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» виконано у повному обсязі та доведено наявність правових підстав для представництва інтересів держави.

Щодо позовних вимог про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п. 286.6 ст. 286 Податкового кодексу України за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:

1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні, з урахуванням прибудинкової території.

Отже, застосування цієї норми права (за аналогією) у спірних правовідносинах для розрахунку суми безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою є можливим за правилами, визначеними п.286.6. ст. 286 Податкового кодексу України.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) є відносини, що виникають у зв`язку із безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція ст. 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Верховним Судом вже сформована стала практика щодо безпідставного стягнення збережених коштів у вигляді орендної плати. Серед іншого, Верховний Суд наголошував, що об`єктом цивільних прав може бути земельна ділянка з моменту її формування та державної реєстрації права власності.

Відповідні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №922/1453/20, від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачі є власниками нерухомого майна, яке розміщене на земельній ділянці комунальної форми власності.

Як встановлено обставинами вище, відповідно до інформації з Реєстру від 27.06.2023 №337105613 право власності на нежитлову будівлю літ. «Д-1» загальною площею 186,7 кв.м по АДРЕСА_1 , зареєстроване з 06.12.2019 по теперішній час у спільній частковій власності (по 1/2) за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на підставі договору купівлі-продажу від 06.12.2019 № 5865.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку площа земельної ділянки, на якій розміщене зазначене нерухоме майно, з кадастровим номером 6310136300:13:046:0001 складає 0,0448 га, дата державної реєстрації земельної ділянки - 11.10.2005.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (п. "в" ч. 1 ст. 96 ЗК України),

У силу приписів ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Частиною 1 ст. 79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

За змістом ч.ч. 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Таким чином, з дня набуття права власності на об`єкт нерухомого майна відповідачі як власники такого майна стали фактичним користувачем земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, тому саме із цієї дати у відповідачів виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити речові права на земельну ділянку), а також обов`язок сплачувати за користування земельною ділянкою, на якій розміщено їх майно.

Натомість, відповідачі, не здійснивши оформлення права користування земельною ділянкою у встановленому порядку та розмірі, зберігли майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування спірною земельною ділянкою комунальної власності.

Беручи до уваги те, що власником земельної ділянки є територіальна громада міста Харкова в особі позивача, збереження відповідачами коштів у розмірі орендної плати за користування частиною земельної ділянки призвело до збільшення цих коштів у відповідачів за рахунок їх несплати позивачеві.

Щодо доводів апелянта про непоширення на дані правовідносини правил господарського судочинства, оскільки відповідачі не використовували спірне приміщення, придбане ними як фізичними особами, в господарській діяльності, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 04.03.2010 (дата запису: 04.03.2010, номер запису: 24800000000118614).

Видами діяльності останньої є: 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний).

ОСОБА_4 зареєстрований як фізична особа-підприємець з 16.12.1998 (дата запису: 31.10.2005, номер запису: 24800170000034573).

Видами діяльності останнього є: 6.90 неспеціалізована оптова торгівля (основний); 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів; 70.22 консультування з питань комерційної діяльності й керування; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 63.12 Веб-портали; 63.11 оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов`язана з ними діяльність; 82.11 надання комбінованих офісних адміністративних послуг; 81.10 комплексне обслуговування об`єктів; 96.04 діяльність із забезпечення фізичного комфорту; 55.10 діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; 55.20 діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 06.12.2019, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , предметом договору є нежитлова будівля діт "Д-1", розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На зазначеній земельній ділянці площею 0,0448 га з кадастровим номером 6310136300:13:046:0001, форма власності комунальна, наданій для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови розташована нежитлова будівля загальною площею 186, 7 кв.м.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що суб`єктами права приватної власності відповідно до ст. 325 ЦК України є фізичні особи.

Статтею 26 ЦК України встановлено, що фізична особа має усі особисті немайнові права та здатна мати усі майнові права, передбачені Конституцією України, ЦК України та іншими законами.

Важливим аспектом реалізації прав фізичної особи є право на здійснення підприємницької діяльності, яке регулюється Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців».

За зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, фізична особа підприємець відповідає усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (ст. 52 ЦК України).

Пунктом 1 ст. 320 ЦК України визначено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

Фізичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, в тому числі і нерухомого майна комерційного призначення, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати (ст. 325 ЦК України).

Проте, Цивільний кодекс України окремо не визначає такий суб`єкт права власності, як фізична особа-підприємець, набуття такого статусу дозволяє лише здійснювати господарську діяльність, оскільки суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Незалежно від того, який статус у подальшому фізична особа обере для себе, у тому числі у разі прийняття рішення про здійснення будь-якої діяльності (підприємницької або незалежної професійної), суб`єктом права власності виступає саме фізична особа, а не підприємець.

Вказаним спростовуються доводи апелянта про те, що оскільки нежитлове приміщення було придбане відповідачами як фізичними особами, а не фізичними особами підприємцями, вказане свідчить про невикористаннями його в здійснюваній господарській діяльності.

Нежитлове приміщення це відокремлене в натурі приміщення, призначене для використання в цілях, не пов`язаних з мешканням в цьому приміщенні та/або обслуговуванням інших приміщень будівлі, яке є самостійним нерухомим майном і об`єктом цивільних прав.

До нежитлових відносять нерухомість, яка має комерційне або виробниче призначення, а також громадські будівлі.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема змінено назву ст.79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, чим в господарський процес фактично впроваджено стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У п.п. 1-3 ч. 1 ст. 237 ГПК України, передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Як зазначено вище, прокурором були надані докази того, що 27.06.2023 обстеженням на місцевості було встановлено, що на земельній ділянці (кадастровий номер 6310136300:13:046:0001) площею 0,0448 га за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться нежитлова будівля літ «Д-1», право власності на яку на теперішній час зареєстроване за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Земельна ділянка (кадастровий номер 6310136300:13:046:0001) площею 0,0448 та за адресою: АДРЕСА_1 використовується для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Д-1» під лазню.

Згідно з інформацією, викладеною у листі ГУ ДПС в Харківській області від 31.07.2023 за №13610/5/20-40-24-05-07, ОСОБА_4 зареєстрований платником єдиного податку та місцем здійснення підприємницької діяльності є: м. Харків, а також ним нараховується податок на нежитлове приміщення площею по АДРЕСА_1 . Аналогічне має місце і з ОСОБА_3 , яка також зареєстрована платником єдиного податку та нараховує податки за нежитлові приміщення по АДРЕСА_1 .

Докази, які надані прокурором до заперечень на клопотання про долучення до матеріалів справи, судом апеляційної інстанції не беруться до розгляду та не підлягають дослідженню, оскільки також не були предметом оцінки в суді першої інстанції і про неможливість їх подання з об`єктивних причин прокуратурою не зазначено.

Таким чином, встановлені фактичні обставини свідчать про те, що відповідачі вірогідно використовують нежитлове приміщення-лазню в господарській діяльності, натомість, другим відповідачем до матеріалів справи належних, допустимих та вірогідних доказів на спростування факту використання відповідачами в господарській діяльності нежитлового приміщення, розміщеного на земельній ділянці комунальної форми власності, надано не було, тому суд вважає відповідні доводи щодо непоширення у даному випадку господарсько-правових відносин необґрунтованими.

Щодо розрахунку безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.07.2023 № НВ-9923719112023 Департаментом земельних відносин Харківської міської ради, а також витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, здійснено відповідні розрахунки безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

Рішенням Харківської міської ради № 41/08 від 27.02.2008 (зі змінами) затверджено Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові (далі - Положення №41/08).

Відповідно до п. 2.5 Положення № 41/08 (в редакції до 31.12.2021) розмір базової ставки орендної плати встановлено на рівні 8% від нормативної грошової оцінки.

Відповідно до п. 4.1 Положення №41/08 (в редакції з 01.01.2022), річна орендна плата для виду використання земельної ділянки Інше встановлена на рівні 8 % від нормативної грошової оцінки.

У судовому засіданні апелянт посилався на те, що у даному випадку застосуванню підлягає ставка 3% (діяльність у сфері спорту, фізичної культури та оздоровлення, готелі), водночас суд апеляційної інстанції, перевіривши наведені доводи, зазначає про те, що цільове призначення спірної земельної ділянки не відноситься до земель наведеної категорії, а саме - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Відповідно до розрахунку Харківської міської ради щодо ФОП Яковишина С.А. за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 3 423, 64 грн (який складається з нормативної грошової оцінки - 513 545, 37 грн, ставки річної орендної плати - 8 %, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1).

Отже, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 ФОП Яковишин С.А. мав би сплатити до бюджету 18 830,03грн (з урахуванням відсотку площі належного на праві власності нерухомого майна).

Відповідно до розрахунку Харківської міської ради щодо ФОП Яковишина С.А. за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 3 423, 64 грн (який складається з нормативної грошової оцінки - 513 545, 37 грн, ставки річної орендної плати - 8%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1). Отже, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 ФОП Яковишин С.А. мав би сплатити до бюджету 20 541, 81 грн (з урахуванням відсотку площі належного на прав власності нерухомого майна)

Відповідно до розрахунку Харківської міської ради щодо ФОП Яковишина С.А. за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 3 766, 00 грн (який складається з нормативної грошової оцінки - 564 899, 90 грн, ставки річної орендної плати - 8%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1)

Отже, за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 ФОП Яковишин С.А. мав би сплатити до бюджету 3 766, 00 грн (з урахуванням відсотку площі належного на праві власності нерухомого майна).

Листом ГУ ДПС в Харківській області від 31.07.2023 за №13610/5/20-40-24-05-07 на запит окружної прокуратури повідомлено, що ФОП Яковишин С.А. не зареєстрований платником плати за землю за земельну ділянку розташовану за адресою: м. Харків, вул. Толбухіна, 103 з кадастровим номером 6310136300:13:046:0001.

Отже, ФОП Яковишин С.А. не сплачено за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136300:13:046:0001 площею 0,0448 га по АДРЕСА_1 за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 плату за землю у встановленому законодавством розмірі; 18 830, 02 грн + 20 541, 81 грн + 3 766, 00 грн = 43 137,83 грн.

Відповідно до розрахунку Харківської міської ради щодо ФОП Козлової Ю.Ф. за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 3 423, 64 грн (який складається з нормативне грошової оцінки - 513 545, 37 грн, ставки річної орендної плати - 8%, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1).

Отже, за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 ФОП Козлова Ю.Ф. мала би сплатити до бюджету 18 830, 03 грн (з урахуванням відсотку площі належного на праві власності нерухомого майна)

Відповідно до розрахунку Харківської міської ради щодо ФОП Козлової Ю.Ф. за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 3 423, 64 грн (який складається з нормативної грошової оцінки - 513 545, 37 грн, ставки річної орендної плати - 8 %, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1).

Отже, за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 ФОП Козлова Ю.Ф. мала би сплатити до бюджету 20 541, 81 грн (з урахуванням відсотку площі належного на праві власності нерухомого майна).

Відповідно до розрахунку Харківської міської ради щодо ФОП Козлової Ю.Ф. за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 розмір орендної плати в місяць, який підлягав сплаті, становив 3 766, 00 грн (який складається з нормативної грошової оцінки - 564 899, 90 грн, ставки річної орендної плати - 8 %, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов - 1, коефіцієнту розміру земельної ділянки - 1).

Отже, за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 ФОП Козлова Ю.Ф. мала би сплатити до бюджету 3 766, 00 грн (з урахуванням відсотку площі належного на праві власності нерухомого майна).

Листом ГУ ДПС в Харківській області від 31.07.2023 за №13610/5/20-40-24-05-07 на запит окружної прокуратури повідомлено, що ФОП Козлова Ю.Ф. не зареєстрована платником плати за землю за земельну ділянку розташовану за адресою: м. Харків, вул. Толбухіна, 103 з кадастровим номером 6310136300:13:046:0001.

Отже, ФОП Козловою Ю.Ф. не сплачено за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136300:13;046:0001 площею 0,0448 га по вул. Толбухіна, 103 у м. Харкові за період з 01.01.2020 по 28.02.2022 плату за землю у встановленому законодавством розмірі: 18 830, 02 грн + 20 541, 81 грн + 3 766, 00 грн = 43 137, 83 грн.

Таким чином, розмір збережених відповідачами коштів від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню ФОП Яковишиним С.А. та ФОП Козловою Ю.Ф., розрахований міською радою виходячи з розміру орендної плати за землю з урахуванням належної відповідачам частки нерухомого майна, нормативної грошової оцінки землі, ставки річної орендної плати, коефіцієнту складних інженерно-геологічних умов, коефіцієнту розміру земельної ділянки, що складає 86 275, 66 гривень, є обґрунтованим та арифметично правильним.

Враховуючи вищенаведене у сукупності та зважаючи на те, що матеріалами справи доведено, а відповідачами не спростовано факт використання земельної ділянки (кадастровий номер 6310136300:13:046:0001) площею 0,0448 га за адресою: м. Харків, вул. Толбухіна, 103 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 ЗК України, відсутності доказів сплати за користування земельною ділянкою, на якій розміщений належний їм на праві власності об`єкт нерухомого майна, судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог прокурора в інтересах органу місцевого самоврядування в повному обсязі.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

З огляду на викладене та враховуючи, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було дотримано норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а тому рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/4181/23 слід залишити без змін.

У відповідності до статті 129 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Яковишина Сергія Антоновича (вх. №7 Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/4181/23 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 04.12.2023 у справі №922/4181/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 07.03.2024

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко