Ухвала

від 06.03.2024 по справі 914/3230/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

06.03.2024 Справа № 914/3230/23

м. Львів

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс», м.Львів

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 , м.Львів,

про визнання недійсним договору оренди приміщень №1 від 04.01.2021; стягнення частини зі сплаченої за договором оренди приміщень №1 від 04.01.2021 орендної плати, а саме за січень-квітень 2021 в загальній сумі 176745,03 грн та визнання відсутнім права вимоги щодо несплаченої суми орендної плати за договором оренди приміщень № 1 від 04 січня 2021 року за період з березня 2022 року по 20 липня 2022 року включно та права вимоги неустойки за прострочення повернення об`єкту оренди з моменту укладення договору оренди приміщень № 1 від 04 січня 2021 року

Суддя Кітаєва С.Б.

За участю секретаря Сосницької А.А.

Представники сторін:

від позивача: Сутковий А.М..-представник

від відповідача: не з`явився

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кавер Енерджі Плюс» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з вимогами:

- визнати недійсним з моменту укладення договір оренди приміщень № 1 від 04 січня 2021 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАВЕР ЕНЕРДЖІ ПЛЮС» (Україна, 79052, м.Львів, вул. Рудненська, буд. № 14а/1; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ41221900) щодо оренди нежитлового приміщення загальною площею 250 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 ;

- стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАВЕР ЕНЕРДЖІ ПЛЮС» (Україна, 79052, м. Львів, вул.Рудненська, буд. № 14а/1; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ41221900) частину з сплаченої за договором оренди приміщень № 1 від 04 січня 2021 року орендної плати, а саме за січень-квітень 2021 року в загальній сумі 176 745,03 грн. (сто сімдесят шість тисяч сімсот сорок п`ять грн. 03 коп.);

- визнати відсутнім у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) право вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАВЕР ЕНЕРДЖІ ПЛЮС» (Україна, 79052, м.Львів, вул. Рудненська, буд. № 14а/1; ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ41221900) щодо несплаченої Товариством з обмеженою відповідальністю «КАВЕР ЕНЕРДЖІ ПЛЮС» орендної плати за договором оренди приміщень № 1 від 04 січня 2021 року за період з березня 2022 року по 20 липня 2022 року включно та права вимоги неустойки за прострочення повернення об`єкту оренди з моменту укладення договору оренди приміщень № 1 від 04 січня 2021 року.

Рух справи викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань. Так, зокрема, в підготовчому засіданні 27.0.2024 судом оголошено перерву до 06.03.2024.

В підготовчому засіданні 06.03.2024 судом на розгляд винесено заяву позивача, від 14.02.2024 за вх.№4424, «про доповнення підстав позову/додаткові пояснення» розглянувши заяву, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.

При цьому не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.

Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19.

Позивач зазначає, що в результаті ознайомлення 06.02.2024 з матеріалами реєстраційної справи представнику стало відомо, що в даних матеріалах відсутні відомості про прийняття його експлуатацію.

Відповідач 21.02.2017 року 10.08.01 звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Демків ВВ.П, ДЕП « Західний експортно-технічний центр держпраці».

21.02.2017 року 10.38.45 державний реєстратор прав на нерухоме майно Демків В.П., ДП « Західний експортно-технічний центр держпраці» формує Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за №82939050, згідно якої у власності відповідача знаходиться нежитлова будівля, розміщена за адресою: АДРЕСА_3 , площею 123,7 кв.м.

21.02.2017 року року о 10.43.55 та о 10.43.55 той же державний реєстратор прав нерухоме майно Демків В.П., ДП «Західний експертно-технічний центр держпраці» формує Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №82640320 та Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №82940609, у котрих загальна площа нежитлової будівлі, розміщеної за адресою: АДРЕСА_3 , вже складає 363,3 кв.м.

Таким чином, весь процес «реконструкції» у відповідача зайняв приблизно 16 хв., з моменту подання заяви реєстратора о 10.28.01 до отримання Витягу о 10.43.55.

Позивач наголошує, що оскільки доказів прийняття нерухомого майна до експлуатації відповідачем не було надано, дивлячись на численні прохання позивача, починаючи з моменту укладення договору оренду, відсутні вони і в матеріалах реєстраційної справи, право на землю у відповідача також відсутнє, а тому право власності у відповідача на нежитлову будівлю, розміщену за адресою: АДРЕСА_3 , не виникло. Право власності на нежитлову будівлю не могло виникнути через відсутність даного об`єкту у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Отже, відповідач не мав права передавати в оренду майно, на котре не мав права власності та інших майнових прав, адже при передачі в оренду власник надає орендарю частину своїх правомочностей-право володіти та право користуватись об`єктом оренди, залишаючи собі лише право розпорядитись ним.

Оскільки відповідачем було здійснено реконструкцію зареєстрованого за нею нерухомого майна, то вона, до початку її експлуатації та передачі в оренду, мала вжити відповідних заходів щодо виконання приписів законодавства України стосовно пожежної безпеки даного об`єкту. При укладенні договору оренди відповідач завірила позивача, що з документами «все нормально».

На відсутність відомостей про наявність даних документів, представником позивача було направлено адвокатський запит начальнику ГУ Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівські області з проханням надати інформацію про належне завірення копії позитивних висновків за результатами оцінки протипожежного стану будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 або АДРЕСА_3 та повідомити про відсутність в розпорядженні ГУ ДСНС України з надзвичайних ситуацій у Львівській області даних документів.

З листа ГУ ДСНС України у Львівській області №58 01-696/58 від 05.02.2024 представнику стало відомо, що декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань пожежної безпеки на будівлі, що розташовано за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 не реєструвались, інформація про позитивні висновки за результатами оцінки (експертизи) протипожежного стану вищевказаних будівель відсутня.

Тобто, відповідач не виконала вимог законодавства України щодо попереднього отримання позитивного висновка за результатами оцінки (експертизи) протипожежного стану належної їй будівлі перед провадженням господарської діяльності, а саме-передачі даної будівлі в оренду.

Також, з урахуванням того, що при проведенні реконструкції площа приміщень першого поверху збільшилась з 123,7 м.кв до 166,8 м.кв., тобто збільшилась площа забудови, то, з огляду на приписи пп.2,5 «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 року №466, відповідач мала в обов`язковому порядку мати документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.

З урахуванням наведеного, представником позивача було направлено адвокатський запит до Львівського міського голови з проханням надати інформацію, щодо належного завірення копій документів, що підтверджують право власності чи користування земельною ділянкою та повідомити про відсутність в розпорядженні Львівського міського голови даних документів.

З листа-відповіді « 2403-вих-15932 від 09.03.2024 за підписом начальника управління земельних ресурсів департаменту містобудування ЛМР, Сергій Коровайника, стало відомо, що будь-яка інформація щодо договорів оренди землі, укладених між ЛМР та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки відсутня.

Отже, дані факти свідчать про те, що об`єкт, переданий в оренду є самочинним будівництвом, право власності на котрий у відповідача не виникло, як наслідок-передача даного об`єкту у платне користування іншій особі є нічим іншим як класичним проявом обману контрагента.

Позивач зазначає, що після отримання для вивчення матеріалів реєстраційної справи, виявленні відсутності права відповідача як на земельну ділянку, на котрій розміщено «будівлю», так і на саму «будівлю», проведення «реконструкції» даної «будівлі», а тому вважає що наведенні докази є додатковими підставами для обгрунтування позовних вимог.

Необхідність у зміні предмета позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.

Зміна предмета позову можлива, зокрема, у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.

У своїй постанові у справі №911/2139/19 від 11 листопада 2020 року Верховний Суд зазначив, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п.

Тому, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Так, з заяви позивача про доповнення позовних вимог вбачається, що останнім лише конкретизовано, які саме обов`язки має/мав виконати відповідач.

Разом з тим судом враховано, що підстави позову, обставини якими обґрунтовуються позовні вимоги, докази, покладені в основу позову, позивачем не змінюються. Тобто, позивачем лише реалізовано своє процесуальне право на подання заяв та клопотань, пояснення суду, своїх доводів та міркувань.

При цьому, суд вказує, що подана заява не містить додаткових підстав позову, які виходять за рамки предмета доказування у цій справі, а викликана необхідністю доповнення позиції позивача.

Отже, виходячи зі змісту заяви, позивач не змінює ні підстави, ні предмет позову, а тому вказана заява по суті є поясненнями (доповненням), поданими в порядку статей 169, 170 ГПК України.

З огляду на зазначене вище, беручи до уваги додержання позивачем процедури звернення з даною заявою, суд вважає за можливе прийняти вказану заяву позивача до розгляду в частині доповнення підстав позову новими обставинами та вважати їх додатковими поясненнями по справі.

Розглянувши заяву позивача «Щодо відзиву», суд зазначає.

Згідно ч.2 ст. 161 ГПК України, заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 ГПК України підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ст.166 ГПК України, у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою - шостою статті 165 цього Кодексу.

Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті..

В ухвалі про відкриття провадження у справі від 13.11.2023, судом зобов`язано відповідача в строк впродовж 15 календарних днів з дня отримання ухвали надіслати до суду відзиву на позовну заяву, а позивачу в строк впродовж 5 календарних днів з дня отримання відзиву на позов подати відповідь на відзив.

20.12.2023,за вх.№31128/23, від відповідача поступив відзив на позовну заяву.

Як встановлено судом, відповідачем було відправлено відзив на позовну заяву позивачу 19.12.2023 року, а тому відповідач мав би подати відповідь на відзив 24.12.2023, однак таким правом не скористався та строк на подання був пропущений.

Позивач в заяві в частині «Щодо відзиву» не просить суд поновити чи продовжити процесуальний строк щодо надання відповіді на відзив

Згідно зі ст.115 ГПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку; заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, в аспекті зазначеного суд вважає за доцільне звернутись до практики ЄСПЛ, який у своїх рішеннях вказує на те, що при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (рішення у справі "Walchli v. France", заява №35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява №24003/07, п. 33, 08.12.2016). Зважаючи на це, вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій.

Наведена норма процесуального права пов`язує можливість поновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо поновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Суд зауважує, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

При цьому, відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належних їм процесуальних прав, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання відповідних заяв.

Разом з тим, позивач, подавши до суду відповідь на відзив із пропуском встановленого строку, не звертався до суду із клопотанням про поновлення строку для подання відповіді на відзив, та не надав будь-яких доказів поважності причин, через які пропущено такий строк.

Відповідно до статті 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відтак, враховуючи подання позивачем заяви «Щодо відзиву», а саме відповіді на відзив, з пропуском встановленого судом строку без заявлення клопотання про поновлення строку для подання відповіді на відзив, доказів поважності причин, через які пропущено такий строк, суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви «Щодо відзиву» ТзОВ «Кавер Енерджі від 14.02.2024.

Щодо клопотання від 14.02.2024 позивача про поновлення строку на подання доказів (вх.№4502/24 від 15.02.2024), суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 80 ГПК України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідно до ч. 4 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

За змістом ч. 8 ст. 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Приписами ч. 1 ст. 118 ГПК України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (ч. ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України).

Позивач зазначає, що ним було подано 14.02.2024 «Заяву про доповнення підстав позову/додаткові пояснення», до котрої було подано наступні додатки:

1. Копія адвокатського запита від 29.01.24 р. на ім`я начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Львівській області-оригінал знаходиться у представника Позивача;

2. Копія адвокатського запиту від 29.01.24 р. на Львівську міську раду-оригінал знаходиться у представника Позивача;

3. Копія листа ГУ ДСНС України у Львівській області №58 01-696/58 08 від 05.02.2024-оригінал знаходиться у представника Позивача;

4. Копія листа-відповіді №2403-вих-15932 від 09.02.2024 управління земельних ресурсів департаменту містобудування Львівської міської ради-оригінал знаходиться у представника Позивача.

5. Штатний розпис ТОВ «КАВЕР ЕНЕРДЖІ ПЛЮС» станом на 01.01.2021 року-копія на 6 ар., оригінал знаходиться у Позивача.

Оскільки частина доказів була відсутня в розпорядженні на момент подачі позову, а надання до суду, копії штатного розпис ТОВ «КАВЕР ЕНЕРДЖІ ПЛЮС» станом на 01.01.2021 року викликано доводами та міркуваннями, викладеними відповідачем у відзиву та вивченням копій матеріалів реєстраційної справи, відкритої на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: м.Львів, вул.Залізична, 7 ( Реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 181030846101), а тому позивач вважає за необхідне клопотати про поновлення процесуальних строків на подання доказів.

Розглянувши та заслухавши вказані доводи позивача, суд вважає, що заявник не навів поважних причин пропуску строку для подання клопотання про поновлення строку на подання доказів, не надав належних обґрунтувань, а тому суд не вбачає підстав для поновлення процесуального строку на долучення доказів до матеріалів справи.

Крім того, суд зазначає, що доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема, й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексом України.

За таких обставин, оскільки доказ був поданий позивачем з порушенням визначеного законом строку, а поважні причини його пропуску відсутні, суд відмовляє позивачу у поновленні процесуального строку на подання доказів

Відповідно до ч.1 ст.177 ГПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Приписами ст.185 ГПК України встановлено, що у підготовчому засіданні суд постановляє ухвалу (ухвали) про процесуальні дії, що необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті. За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1)залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відтак, зважаючи на те, що судом вчинено всі необхідні процесуальні дії, передбачені ч.2 ст.182 ГПК України, для виконання завдань підготовчого провадження у даній справі, строки підготовчого провадження у даній конкретній справі, суд приходить до висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Керуючись ст.ст.42, 46, 80, 118, 119, 177, п.3 ч.2 ст.185, ст.ст.234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Заяву в частині доповнення підстав позовну новими обставинами вважати по суті додатковими поясненнями позивача по справі і в цій частині їх долучити до матеріалів справи.

2.Заяву «Щодо відзиву» вважати такою, що є відповіддю на відзив в цій частині, яка подана з порушенням процесуальних строків, у зв`язку з чим залишити заяву в цій частині без розгляду.

3. В задоволенні клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів відмовити.

4. Закрити підготовче провадження у справі №914/3230/23 та призначити справу до судового розгляду по суті.

5. Судове засідання з розгляду справи по суті призначити на 27.03.2024 р. о 15:00 год.

Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Львівської області за адресою: вул.Личаківська, 128, зал судових засідань № 9 (ІІ-й поверх).

6. Учасникам справи: явка повноважних представників в судове засідання.

7. Інформацію про справу можна отримати за такою веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/sud5015.

8. Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України.

Суддя Кітаєва С.Б.